Діяльність військового керівника по збереженню психічного здоров’я військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИКА ПО ЗБЕРЕЖЕННЮ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

КОХАН ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ

УДК 159.98: 338,24+159.98:331.44

Спеціальність 19.00.09

“Психологія праці в особливих умовах”

Хмельницький - 2003

Роботу виконано в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, професор Корнєв Микола Ничипорович, Національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра психології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Яковенко Сергій Іванович, Київський Інститут МВС України, кафедра психології, начальник кафедри;

кандидат психологічних наук, доцент Хоружий Сергій Миколайович, Національний Лінгвістичний університет, кафедра психології, доцент кафедри.

Провідна установа:

Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості, м. Київ.

Захист відбудеться “ 9 ” жовтня 2003 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького за адресою: 29003, Хмельницький-3, вул. Шевченка 46, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розіслано “ 8 ” вересня 2003 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат педагогічних наук, доцент Галімов А.В.

військовий керівник психічний здоров'я

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Психічне здоров'я особистості є необхідною умовою її ефективної діяльності загалом і професійної зокрема. У наш час здійснюється перегляд уявлень про людину як особистість, її неповторну цінність і це потребує вирішення нових проблем. Найважливішою серед них є проблема збереження здоров'я людини, причому не тільки фізичного, а й психічного. Різнобічна й тривала дія несприятливих соціальних, психологічних, економічних та інших чинників зумовлює виникнення в людини високої нервово-психічної напруги. Це, в свою чергу, викликає різноманітні негативні прояви в її поведінці та діяльності, зокрема відчуття душевного дискомфорту, негативні психічні стани, межеві нервово-психічні розлади. В результаті цього виникає проблема психічного здоров'я особистості.

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що в різні роки окремі аспекти цієї проблеми в тій чи іншій мірі розглядали такі дослідники як: А. В. Алєксєєв (1962), В. І. Буторін (1965), В. С. Лук'янов (1966), І. В. Вейнгольд-Рибкіна (1971), Б. Д. Петраков (1972), Ю. Б. Тарнавський (1986), І. Д. Ладанов (1989), Л. М. Козак, А. Я. Чебикін (1995), Х. М. Алієв (1996), Р. З. Поташнюк (2000) та інші. Серед дослідників, які розробляли ці питання в особливих умовах діяльності особистості (військовослужбовців, працівників МВС та інших) були: І. С. Рудой, О. В. Сергієнко (1990), М. І. Королюк (1992); М. І. Грінцов (1997), З. Р. Шайхлісламов (1997); В. С. Гічун (1998); М. М. Дорошенко (2000), М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк, А. Ф. Косенко, Т. І. Кочергіна (2002) та інші.

Аналіз результатів наукових досліджень стосовно психічного здоров'я особистості, дозволяє стверджувати, що зацікавленість цією проблемою досить велика. Проте, незважаючи на її актуальність, особливо для військових формувань та правоохоронних органів держави, вона залишається ще недостатньо теоретично і методично розробленою. Існує потреба у пошуку шляхів збереження психічного здоров'я людини з врахуванням різних умов її життєдіяльності. У цьому аспекті військова практика ставить перед дослідниками багато актуальних питань, пов'язаних з психічним здоров'ям військовослужбовців. Адже умови військової діяльності мають, крім загальних для діяльності більшості людей, ряд специфічних (професійних) особливостей, пов'язаних з впливом різноманітних факторів. У першу чергу до них відносяться значні фізичні та психічні навантаження, підвищена відповідальність та екстремальність діяльності. Все це може породжувати у військовослужбовця, крім фізіологічних змін, що приводять до соматичних захворювань, ще й різні психічні розлади.

У зв'язку з цим зростають вимоги до загальної та професійної підготовки військових керівників, від управлінських якостей яких залежить не тільки забезпечення високої бойової готовності підрозділів та частин, а й збереження життя і здоров'я підлеглого особового складу. Проте, як свідчить практика, якщо проблеми, що пов'язанні з фізичним здоров'ям військовослужбовців знаходять своє вирішення, то проблеми, пов'язанні зі збереженням і зміцнення психічного здоров'я навіть не завжди усвідомлюються керівництвом, а отже їх вирішення носить фрагментарний, не системний характер.

Серед широкого спектру питань, які потребують свого вирішення, не розробленими залишаються ті, що стосуються уточнення показників психічного здоров'я військовослужбовців; виявлення та обгрунтування структури і показників психологічної готовності військового керівника до збереження психічного здоров'я підлеглих; експериментального дослідження психологічної готовності військових керівників щодо збереження психічного здоров'я військовослужбовців та інші.

Таким чином, актуальність цієї проблеми, відсутність систематизованих теоретичних і методичних її розробок, а також потреби військової практики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось в рамках перспективного та поточного планів наукових досліджень Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (НАПВУ). Робота тісно пов'язана з Державною Концепцією реформування Прикордонних військ. Матеріали дослідження використано при опрацюванні НДР №203-005К “Керівник”.

Об'єкт дослідження - особливості професійної взаємодії військового керівника з підлеглими.

Предмет дослідження - психологічні чинники професійної діяльності військового керівника як суб'єкта збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу.

Мета роботи - на основі теоретичного та експериментального вивчення проблеми збереження психічного здоров'я військовослужбовців розробити програму підвищення психологічної готовності військових керівників до збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу, а також пропозиції щодо оптимізації цієї діяльності.

Гіпотеза дослідження - професійна діяльність військового керівника по збереженню психічного здоров'я військовослужбовців значно покращиться за умов: усвідомлення ним суті проблеми та персональної відповідальності за її вирішення; розвитку активно-дійового стану, установки на збереження психічного здоров'я підлеглих при реалізації управлінських функцій.

Завдання дослідження:

1. Теоретично дослідити явище психічного здоров'я військовослужбовців, уточнити основні його поняття та показники.

2. Проаналізувати психологічний зміст управлінської діяльності військового керівника, обгрунтувати показники його психологічної готовності до збереження психічного здоров'я військовослужбовців.

3. Експериментально дослідити діяльність військових керівників як суб'єктів збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу.

4. Розробити програму підвищення психологічної готовності військових керівників до збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу.

5. Розробити пропозиції щодо оптимізації діяльності військових керівників як суб'єктів збереження психічного здоров'я військовослужбовців.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано комплекс взаємопов'язаних методів дослідження: теоретичні - аналіз, співставлення, порівняння, узагальнення, систематизація (філософської, медичної та психолого-педагогічної літератури з проблем, пов'язаних зі збереженням психічного здоров'я особистості); емпіричні - спостереження та бесіда (з метою виявлення характеру відношення військового керівника до підлеглих), тестування (для оцінки рефлексії керівника, діагностики ведучого стану “Я” в управлінському спілкуванні, емпатичності та стилю керівництва); анкетування (для пошуку оптимальних шляхів підвищення продуктивності міжособистісних стосунків в системі “начальник-підлеглий”), експеримент (для дослідження психологічної готовності військових керівників до збереження психічного здоров'я підлеглих); методи математичної статистики: “G - критерія знаків” та “Q - критерія Розенбаума” (використовувалися для опрацювання експериментальних даних і встановлення кількісних залежностей між явищами, що досліджувалися).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше виявлено, обґрунтовано та експериментально досліджено показники психологічної готовності військового керівника до збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу, а саме: мотиваційний (сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням збереження психічного здоров'я військовослужбовців); когнітивний (сукупність знань необхідних для збереження психічного здоров'я військовослужбовців); операційний (сукупність умінь та навичок практичного вирішення завдань по збереженню психічного здоров'я військовослужбовців); особистісний (система особистісних характеристик військового керівника, які впливають на результативність збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу);

- вперше розроблено програму підвищення психологічної готовності військових керівників до збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу, а також пропозиції щодо оптимізації діяльності військових керівників як суб'єктів збереження психічного здоров'я військовослужбовців (алгоритми дій керівника в критичних для військовослужбовців ситуаціях);

- на підставі аналізу науково-психологічної літератури уточнено поняття “психічне здоров'я військовослужбовця”, під яким слід розуміти таке функціонування психіки військовослужбовця, яке забезпечує його гармонійну взаємодію з навколишнім світом, адекватність поведінки, ефективність навчальної та службової діяльності, а також здійснення особистісного розвитку.

Подальшого розвитку набуло узагальнення основних поглядів з проблеми збереження психічного здоров'я особистості військовослужбовця.

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці практичних рекомендацій військовим керівникам щодо збереження психічного здоров'я військовослужбовців. Результати дослідження впроваджено у процес організації виховної роботи у Прикордонних військах України (№26/6361 від 18.04. 2003 р.); Внутрішніх військ МВС України (акт №36 і довідка №2195 від 16.05.2003 р.).

Матеріали дослідження можуть бути використані в організації морально-психологічного забезпечення діяльності різних військових формувань та правоохоронних органів держави. Крім цього їх доцільно використовувати в ході організації навчально-виховного процесу у Вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ).

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали та дані є самостійним внеском автора у вирішення проблемного питання щодо діяльності військового керівника як суб'єкта збереження психічного здоров'я військовослужбовців. У статті “Виявлення та обгрунтування показників психічного здоров'я військовослужбовців” внесок автора полягає в уточнені за допомогою методу експертних оцінок основних показників психічного здоров'я військовослужбовців. У статті “Пропозиції військовому керівнику щодо збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу” внесок автора полягає у розробці загальних вимог до військового керівника як суб'єкта збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу та порядку дій військового керівника при переживанні підлеглим критичних життєвих ситуацій. У статті “Аналіз результатів експериментального дослідження діяльності військових керівників як суб'єктів збереження психічного здоров'я” внесок автора полягає у виявлені рівня психологічної готовності військових керівників до збереження психічного здоров'я підлеглих на початку та після закінчення експерименту.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на міжвузівських науково-практичних конференціях: “Морально-психологічне забезпечення навчально-виховної та службової діяльності” (м. Хмельницький, 2001 р.); “Самовиховання як фактор розвитку особистості” (м. Хмельницький, 2002 р.); на міжвузівській науково-теоретичній конференції “Проблеми становлення духовності і моралі молодої людини в сучасних умовах” (м. Львів, 2003 р.); на засіданнях кафедр педагогіки та психології Національної Академії Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького (Хмельницький, 2001-2003 рр.). Вони отримали позитивну оцінку та рекомендації до захисту у спеціалізованій вченій раді Національної академії Прикордонних військ імені Богдана Хмельницького.

Публікації за темою дисертації. За результатами дослідження автором опубліковано сім наукових статей, серед яких шість у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Рукопис містить в собі 151 сторінку основного тексту. Ілюстративний матеріал подано на 13 таблицях, 3 рисунках. Список використаних джерел складається з 184 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу дослідження та завдання, розкрито методологічну основу, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження результатів у практику.

У першому розділі “Збереження психічного здоров'я військовослужбовців як соціально-психологічна проблема” проаналізовано світовий і вітчизняний досвід вивчення проблеми, узагальнено основні теоретико-методологічні підходи до аналізу сутності та змісту психічного здоров'я особистості в різних умовах її діяльності. Розглянуті психологічні аспекти діяльності військового керівника як суб'єкта впливу на психічне здоров'я військовослужбовців, обґрунтовані показники психологічної готовності військового керівника до збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу.

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що серед дослідників, які в різні роки розробляли окремі аспекти проблеми психічного здоров'я особистості та шляхів його збереження в особливих умовах діяльності (військовослужбовців, працівників МВС та інших) були: І. С. Рудой, О. В. Сергієнко (стан психічного здоров'я особового складу в екстремальних умовах, 1990) М. І. Королюк (психічна саморегуляція військовослужбовців-прикордонників, 1992); М. І. Грінцов (основні нервово-психічні захворювання у військовослужбовців строкової служби, 1997), З. Р. Шайхлісламов (емоційна стійкість працівників органів внутрішніх справ, 1997); В. С. Гічун (психогігієна та психопрофілактика серед військовослужбовців строкової служби, 1998); М. М. Дорошенко (індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами, 2000), М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк, А. Ф. Косенко, Т. І. Кочергіна (психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я, 2002) та інші.

На основі аналізу науково-психологічної літератури, ми прийшли до висновку, що під поняттям “психічне здоров'я військовослужбовця” слід розуміти такі особливості функціонування його психіки, яке забезпечує його гармонійну взаємодію з навколишнім світом, адекватність поведінки, ефективність навчальної і службової діяльності та здійснення особистісного розвитку. За станом психічного здоров'я військовослужбовці можуть поділятися на: осіб психічно здорових, з нервово-психічною нестійкістю та психічними розладами. При цьому, під нервово-психічною нестійкістю науковці розуміють схильність людини до психічних зривів в умовах фізичної і психічної напруги і вважають, що при правильній роботі з такими військовослужбовцями прояви нервово-психічної нестійкості зникають. Що стосується випадків, коли навантаження перевищують можливості військовослужбовця, то, на їх думку, у військовослужбовця на основі нервово-психічної нестійкості можуть формуватися психічні розлади. Поява таких психічних розладів у військовослужбовців може зробити їх небезпечним для оточення. А, зважаючи на специфіку діяльності військовослужбовців (наприклад, охорона державного кордону, охорона особливо важливих об'єктів), масштаби цієї небезпеки можуть значно збільшитися. Ця думка підтверджує актуальність і важливе практичне значення дослідження діяльності військових керівників в ролі суб'єкта збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу. Однак, для адекватної оцінки психічного здоров'я військовослужбовців, існує потреба в уточнені його показників. З цією метою нами, на основі вивчення поглядів З. Фрейда [Freud, 1915], Д. Келлі [Kelly, 1955], К. Роджерса [Roqers, 1961], А. Бандури [Bandura, 1982], А. Маслоу [Мaslow, 1987], Н. Д. Лакосіної та Г. К. Ушакової (1976), Б. С. Братуся (1980), О. К. Напрєєнко та К. А. Петрова (1995), М. С. Корольчука (2001) були виявлені такі показники як: психічні процеси та стани військовослужбовця: здатність адекватно сприймати себе та оточення; здатність до розумного планування життєвих цілей; здатність усвідомлено здійснювати вчинки; відповідність емоційних реакцій силі та частоті зовнішніх подразників; задоволення сім'єю; задоволення військовою службою; задоволення військовим колективом; задоволення прямим командиром (начальником); почуття відповідальності за себе, членів сім'ї та членів колективу; здатність позбавлятьсь образ; здатність до гумору; урівноваженість; оптимізм; психічні властивості: впевненість у собі (віра у свої сили); зосередженість (відсутність метушливості); етичність (чесність, совісність, тактовність); інтерес до оточуючого світу; адекватний рівень вимог (домагань); активність та цілеспрямованість; комунікабельність; доброзичливість; терпимість; саморегуляція військовослужбовця: здатність до самоконтролю; здатність свідомо змінювати свої стани та регулювати дії у відповідності з метою діяльності та обстановкою; володіння негативними емоціями; здатність до керування поведінкою у відповідності до норм, що існують у військовому колективі; здатність продуктивно працювати та підтримувати міжособистісні стосунки; шкідливі звички військовослужбовця: залежність від куріння; залежність від спиртних напоїв; залежність від наркотичних речовин; залежність від токсичних речовин; схильність до брехні; схильність до конфліктної поведінки.

У значній мірі вказані вище показники психічного здоров'я військовослужбовця залежать від доцільної діяльності військового керівника, який здійснює вплив на особистість військовослужбовців, а отже і на стан їх душевного благополуччя. Враховуючи те, що поняття “військовий керівник” охоплює широке коло посадових осіб в структурі військових формувань, в нашому дослідженні ми обмежуємо його однією категорією: начальник застави (командир роти, командир окремого взводу). Таке обмеження обумовлене тим, що саме ці посадові особи здійснюють безпосереднє керівництво військовими колективами і від їх діяльності (методів керівництва), значною мірою, залежить душевне благополуччя, а отже рівень психічного здоров'я військовослужбовців.

Одним із важливих психологічних факторів, який сприяє збереженню психічного здоров'я військовослужбовців виступає психологічна готовність до цього військового керівника. Аналіз науково-психологічної літератури свідчить, що науковцями досліджувалась проблема психологічної готовності до різних видів діяльності, а саме: психологічна готовність працівника до керівництва науково-виробничим колективом (В. Б. Скориков); психологічна готовність керівників закладів середньої освіти до управління (Л. М. Карамушка); до військової діяльності (Н. К. Мухтаров); до роботи в органах охорони (Ж. Ю. Половнікова); до здійснення екстрених дій в стані емоційного стресу (О. В. Тімченко), психологічна готовність офіцера до управлінської діяльності (В. В. Дударева) та ін. Однак, що стосується психологічної готовності особистості до збереження психічного здоров'я підлеглих, то ця проблема не була предметом окремого дослідження. Через те, опираючись на погляди дослідників психологічної готовності особистості до діяльності (М. І. Дьяченко, Л. О. Кандибовича, Л. Е. Орбан-Лембрик та інших), ми дійшли висновку що, під психологічною готовністю військового керівника до збереження психічного здоров'я військовослужбовців слід розуміти активно дійовий стан військового керівника, його установку на збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу в ході реалізації управлінських функцій. До показників психологічної діяльності керівника слід віднести: мотиваційний (сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням збереження психічного здоров'я військовослужбовців), когнітивний (сукупність знань необхідних для збереження психічного здоров'я військовослужбовців), операційний (сукупність умінь та навичок практичного вирішення завдань по збереженню психічного здоров'я військовослужбовців) та особистісний (система особистісних характеристик військового керівника, які впливають на результативність збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу).

Отже, на даному етапі нашого дослідження ми теоретично з'ясували сутність, формальну та логічну структуру предмету дослідження. Теоретизація предмета дала можливість не тільки визначити його сутність, а й побудувати змістовий простір дослідження в цілому.

Другий розділ “Експериментальне дослідження діяльності військових керівників як суб'єктів збереження психічного здоров'я підлеглих” містить програму експериментального дослідження діяльності військових керівників як суб'єктів збереження психічного здоров'я підлеглих, а також аналіз та інтерпретацію результатів експериментального дослідження.