Психологічні особливості розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військового профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ВІЙСЬКОВОГО ПРОФІЛЮ

Київ - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан Збройних сил (ЗС) України та реалії ХХІ століття вимагають якісно нових підходів щодо підготовки офіцерського складу, організації виховного процесу, налагодження та впровадження організаційних, виховних і соціально-психологічних технологій, які не лише могли б забезпечувати виконання завдань їхнього широкомасштабного реформування, але й сприяли б всебічному розвиткові особистості офіцера та його успішній самореалізації в соціальному та військово-професійному середовищі. Якісна професійна підготовка офіцерів у системі військової освіти неможлива без дослідження низки психолого-педагогічних проблем, серед яких важливе місце посідає формування та розвиток управлінської компетентності фахівців у сфері військово-професійної діяльності.

Останнім часом інтерес до вивчення природи компетентності людини в різних видах фахової діяльності стрімко зростає. Про це свідчить значний обсяг наукових і методичних публікацій (К.О. Абульханова-Славська, А.О. Деркач, Д.Б. Ельконін, І.О. Зимня, І.А. Зязюн, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, Л.А. Петровська, М.О. Холодна, А.В. Хуторський, М.А. Чошанов та ін.).

Разом з тим багато проблемних питань щодо підготовки офіцерів до управлінської діяльності взагалі та магістрів військово-соціального управління (ВСУ) зокрема поки що не мають наукового розв'язання. Застосування стандартних, апробованих принципів, методів і форм їх підготовки, формування шаблонних стилів управління, які орієнтовані на типові ситуації, в сучасних умовах вкрай недостатньо. Необхідність розвитку управлінської компетентності у майбутніх магістрів військового профілю зумовлено цілою низкою причин: зміною традиційних ціннісних орієнтацій в суспільстві, що призвело до розуміння неможливості досягнення ефективних результатів виключно авторитарними методами (Ю.М. Ємельянов, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко); існуючі рівні й стандарти професійної підготовки суб'єктів управління не відображають сучасних вимог до їхньої майбутньої діяльності (Е.Ф. Зеєр, І.О. Зимня, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський); особливими умовами функціонування військових формувань, які вимагають від суб'єктів військового управління гнучкого корегування управлінських рішень, здатності комплексно оцінювати ситуацію в обмеженому часовому та інформаційному просторі, високої відповідальності за результати власної управлінської діяльності (О.В. Бойко, П.А. Корчемний, О.Д. Сафін, О.А. Урбанович, В.В. Ягупов).

Діяльність офіцера військового управління складається з різноманітних дій і операцій з порівняно незначною частотою їх повторення, що ускладнює набуття відповідних практичних навичок і вмінь, потребує для їх підготовки більше часу, ніж це необхідно для інших професій і спеціальностей (М.І. Д'яченко, Г.В. Ложкін, Я.В. Подоляк, О.Д. Сафін, В.В. Стасюк, В.В. Ягупов тощо). Це вимагає чіткого визначення критеріїв управлінської компетентності магістрів ВСУ, з'ясування психологічних особливостей її розвитку під час професійної підготовки.

Актуальність дослідження психологічних особливостей управлінської компетентності магістрів військового профілю, гостра потреба переосмислення традиційних уявлень щодо її формування, протиріччя між соціальною потребою якісних змін у професійній підготовці офіцерів і станом їх компетентності як управлінців, недостатній рівень теоретичної розробленості цього наукового напрямку зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Психологічні особливості розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військового профілю”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах планів наукової та науково-технічної діяльності Національної академії оборони України (НАОУ). Дисертант брав участь у науково-дослідній роботі “Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення повсякденної діяльності військ (сил)” (шифр - “Пропаганда”, № 375/2 від 24.09.2003 року), яка проводилася на замовлення Головного управління з гуманітарних питань і соціального захисту ЗС України Генерального штабу ЗС України. Підготовлено підрозділи 2.2.1.“Особистість як об'єкт інформаційно-психологічного впливу” (проміжний звіт від 17.04.2005 року) та підрозділи 2.4.1. “Основи системного підходу як методологія побудови динамічної моделі психологічного впливу” і 2.4.3. “Діагностика об'єкту інформаційно-психологічного впливу” (проміжний звіт від 14.12.2005 року).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії оборони України (протокол № 6 від 29.11.2004 року) та узгоджена рішенням Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 25.04.2006 року).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й емпірично визначити психологічні особливості розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військово-соціального управління.

Об'єкт дослідження: управлінська компетентність майбутніх магістрів військового профілю.

Предмет дослідження: психологічні особливості розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військово-соціального управління.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати сучасний стан розробленості проблеми управлінської компетентності у науковій літературі.

2. З'ясувати психологічні характеристики особливих умов управлінської діяльності офіцерів військово-соціального управління оперативно-тактичного рівня.

3. Визначити структуру управлінської компетентності майбутніх магістрів військово-соціального управління та обґрунтувати її психологічний зміст.

4. З'ясувати особливості розвитку психологічних компонентів управлінської компетентності у майбутніх магістрів військово-соціального управління.

5. Розробити й експериментально перевірити програму розвитку психологічних компонентів управлінської компетентності у майбутніх магістрів військово-соціального управління.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс методів теоретичного й емпіричного дослідження. Серед теоретичних методів були такі: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних даних (виявлення стану досліджуваної проблеми, підходів до аналізу компетентності, визначення основних понять дослідження). Емпіричні методи: психологічне діагностування за методиками “Спрямованість особистості” В. Смекали та М. Кучери, “Мотивація досягнення успіху” та “Мотивація уникнення невдач” Т. Елерса, “Діагностування соціально-психологічної адаптації” К. Роджерса та Р. Даймонда, “Стиль саморегуляції поведінки” В.І. Моросанової та Є.М. Коноз, “Дослідження соціального інтелекту” Дж. Гілфорда та М. Саллівена, “Опитувальник структури темпераменту” В.М. Русалова, „Локус контролю” О.Г. Ксенофонтової, „Знаходження кількісного вираження самооцінки” С. Будассі; констатувальний і формувальний експерименти (дослідження параметрів психологічних компонентів управлінської компетентності, розробка і впровадження програми їх розвитку); статистичні методи обробки експериментальних даних, кореляційний аналіз, методика перекладу вихідних параметрів у якісно однорідні кількісні значення. Для статистичного опрацювання була використана комп'ютерна програма SPSS 10.0 for Windows.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше обґрунтовано психологічний зміст і структуру управлінської компетентності майбутніх магістрів військово-соціального управління, уточнено особливості розвитку в них психологічних компонентів управлінської компетентності, визначено критерії та показники розвиненості психологічних компонентів управлінської компетентності, набули подальшого розвитку методи формування управлінської компетентності у майбутніх магістрів військово-соціального управління.

Теоретичне значення дослідження полягає у: з'ясуванні сучасного змісту поняття “управлінська компетентність магістрів військово-соціального управління” та обґрунтуванні психологічних умов її розвитку; розробленні змісту розвитку управлінської компетентності у слухачів НАОУ у вигляді психологічного супроводу та методичних засад розвитку цієї компетентності, сутність яких полягає в моделюванні управлінської діяльності офіцерів ВСУ у формі квазіуправлінських завдань, забезпеченні та корегуванні образів майбутньої управлінської діяльності, розвитку здібностей до самооцінювання, організації навчальної діяльності слухачів в управлінських командах; врахуванні їх індивідуально-психологічних особливостей і професійного досвіду.

Практичне значення одержаних результатів полягає у: практичній реалізації результатів дослідження в процесі професійної підготовки майбутніх магістрів військово-соціального управління у Національній академії оборони України (акт від 06.08.2007 року); врахуванні результатів дослідження в процесі опрацювання варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців оперативно-тактичного та тактичного рівнів (довідка № 150/НМЦ/94 від 25.04.2007 року); розробці програми розвитку психологічних компонентів управлінської компетентності слухачів, науково-методичних рекомендацій та їх впровадженні в систему професійної підготовки офіцерів ВСУ військових частин (з'єднань), закладів, установ ЗСУ, що підтверджено відповідними актами.

Апробація результатів дисертації. Хід і основні результати дослідження доповідались і були схвалені на таких конференціях: науково-практичній конференції “Система морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил): сучасний стан та перспективи розвитку” (Київ, 2005 р.); І всеукраїнській науково-практичній конференції “Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (Київ, 2005 р.); ІІ-ІІІ наукових конференціях Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба (Харків, 2006 р., 2007 р.); всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Україна в євроінтеграційних процесах” (Київ, 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми молоді ХХІ століття” (Київ, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження знайшли своє відображення в 12 одноосібних публікаціях автора у збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій, з них сім ? у наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (262 назви, з них 6 ? іноземними мовами) і 8 додатків на 15 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 225 сторінок, з яких 183 сторінки - основного тексту, який містить 2 сторінки таблиць (18 шт.) і 1 сторінку рисунків (2 шт.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

управлінський психологічний офіцер військовий

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження результатів у практику.

У першому розділі - “Управлінська компетентність магістрів військово-соціального управління як проблема психологічного дослідження” - проаналізовано підходи до розуміння сутності професійної компетентності, визначено психологічні особливості управлінської діяльності офіцерів ВСУ на оперативно-тактичному рівні управління, обґрунтовано структуру та психологічні компоненти управлінської компетентності майбутніх магістрів ВСУ.

У вітчизняній військовій психологічній науці за останні роки науковому завданню щодо підвищення ефективності діяльності військового керівника приділено значну увагу. Так, науковим обґрунтуванням підготовки та психологічного забезпечення управлінської діяльності військових керівників займалися Е.С. Алехнович, В.П. Печеніжський, А.О. Тихончук, Х.Д. Хац; психологічні характеристики ефективності управлінської діяльності військового керівника досліджувалися В.С. Афанасенком. Проте управлінська компетентність як інтегральний показник підготовленості офіцера до виконання управлінських функцій, психологічні особливості її формування та розвитку досліджені недостатньо, що знижує якість професійної підготовки та ефективність діяльності військового керівника.

Загальний аналіз наукових джерел (В.А. Адольф, А.О. Деркач, Д.Б. Ельконін, Ю.Н. Ємельянов, І.О. Зімня, І.А. Зязюн, Е.Ф. Зеєр, Л.М. Карамушка, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, А.В. Хуторський, М.А. Чошанов та ін.) дозволив сформулювати вихідні теоретичні засади дисертаційного дослідження.

Компетентність розглядається як адекватна орієнтація фахівця в різних галузях його діяльності. Її необхідно розглядати у взаємозв'язку з активною практичною діяльністю. Вона характеризується через діяльність і має динамічний характер. На нашу думку, компетентність це прояв, якість і рівень засвоєння компетенції певної професійної діяльності, яка визначається вимогами до фахівця, обсягом його професійних функцій, умовами професійної діяльності, уявленнями про цю діяльність, які сформовані у професійному середовищі.

Особливі умови управлінської діяльності офіцера військово-соціального управління, на думку військових дослідників (І.І. Єфремов, В.Ф. Перевалов, О.Д. Сафін, В.В. Ягупов та ін.), визначаються опосередкованим зв'язком між метою його діяльності та очікуваними результатами функціонування військової соціальної системи (певний рівень морально-психологічного стану особового складу та умови його вдосконалення); специфічністю об'єкту впливу (особовий склад, військові підрозділи, військові частини і види їх діяльності); жорсткою регламентованістю діяльності суб'єкта управління (підпорядкованість командиру і старшому органу управління), інтенсивністю функціонування його психіки, високою інтелектуальною напруженістю при реалізації основних управлінських функцій; специфічністю засобів досягнення мети соціального управління (вербальні, технічні засоби виховання, соціально-психологічні й педагогічні технології впливу на предмет діяльності тощо).

Управлінська діяльність у силу своїх особливостей і унікальності висуває підвищені вимоги до особистісних якостей офіцера. Серед них висока внутрішня мотивація, бажання й уміння за власною волею вирішувати найскладніші завдання, що постають перед військово-соціальною системою; високі адаптивні здібності й емоційно-вольова стійкість офіцера щодо стресів і стресогенних ситуацій; високий рівень прогностичних здібностей і можливостей офіцера, а також здатностей комплексно оцінювати ситуацію за відсутністю оптимальної кількості інформації про неї; розвиненість комунікативної культури, здатність до гнучкого корегування комунікативних програм управлінської взаємодії; висока відповідальність за результати власної управлінської діяльності та високий рівень розвиненості самосвідомості як її суб'єкта.

Особливі умови управлінської діяльності офіцерів ВСУ визначають основу їх компетенції, що дає можливість для з'ясування сутності та змісту управлінської компетентності майбутніх магістрів військово-соціального управління. Сутністю їх управлінської компетентності є готовність до управління виховним процесом, соціально-психологічними явищами у військових частинах (з'єднаннях) у мирний і воєнний час, а змістом ? є система їх управлінських знань, навичок і вмінь, рівень сформованості особистісних, професійних і провідних індивідуально-психічних якостей та культури військового менеджера, які сприяють його ефективній управлінській діяльності та творчій особистісній і професійній самоактуалізації у військово-професійній діяльності.

Управлінська компетентність майбутнього магістра військово-соціального управління - це інтегральна характеристика його професійної підготовленості, основним критерієм якої є готовність до управління виховним процесом, соціально-психологічними й соціальними явищами у військових частинах (з'єднаннях) у мирний і воєнний час, що сприяє його творчій особистісній і професійній самоактуалізації у військово-професійній діяльності.

Управлінська компетентність магістра ВСУ охоплює всі сфери особистості офіцера. Реалізація компетенції посади офіцера з гуманітарних питань не обмежується виключно управлінськими функціями, оскільки структура управлінської військово-професійної компетентності має складний ієрархічний характер від ключових компетентностей щодо ефективної взаємодії з оточуючим світом до власне управлінської компетентності як рівня засвоєння компетенції управлінця процесу виховання військовослужбовців на оперативно-тактичному рівні управління.

Проведений аналіз досліджень і підходів до розуміння та визначення структури компетентності фахівців у різних видах професійної діяльності, психологічної сутності та структури готовності особистості до професійної діяльності, а також врахування особливостей формування та прояву компетентності в умовах поліфункціональної військово-професійної діяльності дали нам можливість визначити таку структуру професійної компетентності магістрів ВСУ:

1. Загальна компетентність, сутністю якої є знання, навички, вміння, особистісні якості, мотиваційні та емоційно-вольові складові, які дозволяють офіцеру ефективно взаємодіяти з оточуючим середовищем.

2. Загальнонаукова компетентність, яка передбачає опанування певними нормами діяльності фахівця щодо наукового пізнання навколишнього світу.

3. Загальновійськова компетентність, яка є проявом підготовленості особистості як військового.

4. Військово-спеціальна (психолого-педагогічна) компетентність офіцера з гуманітарних питань, яка передбачає опанування такими сферами теоретичної та практичної діяльності, що дозволяють ефективно організовувати та проводити заходи з формування та корегування соціально-психологічних процесів у військових колективах відповідно до їх завдань.

5. Управлінська компетентність магістрів ВСУ - це рівень опанування офіцером компетенціями менеджера (управлінця) процесу гуманітарного розвитку та соціального захисту військовослужбовців на оперативно-тактичному рівні. У психологічному аспекті ця компетентність розглядається як характеристика особистості офіцера з такими якостями‚ які зумовлюють його позитивне ставлення до управлінської діяльності‚ можливість її активного творчого здійснення‚ а також актуалізацію цієї можливості при суспільній і особистісній необхідності та характеризується здатністю правильно оцінювати ситуацію, що склалася, й ухвалювати у зв'язку з цим обґрунтоване рішення, яке дозволяє досягти практичного чи іншого значущого результату. Вона передбачає розвиненість таких психологічних компонентів: мотиваційного‚ емоційно-вольового, когнітивного, операційно-діяльнісного та особистісного.

У другому розділі - “Організація дослідження особливостей розвитку управлінської компетентності у майбутніх магістрів військово-соціального управління” - викладено структуру, методи та методики дослідження управлінської компетентності майбутніх магістрів військово-соціального управління.

Практичне розв'язання проблеми розвитку професійної компетентності у сучасній психологічній теорії і практиці досягається за допомогою “моделей компетентності”, які дають можливість обґрунтувати умови її розвитку та з'ясувати чинники й шляхи їх впровадження.

Аналіз найбільш відомих моделей компетентності ? Н.В. Кузьміної, А.К. Маркової, Л.М. Мітіної, Дж. Равена ? показав, по-перше, що є суттєві розбіжності у підходах щодо розуміння сутності компетентності; по-друге, виникає варіативність і неоднозначність у визначенні критеріїв побудови моделей компетентності; по-третє, у моделюванні враховується положення про те, що компетентність ? це складне утворення, яке має компонентний характер.

Розробка моделі розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів ВСУ у процесі їх професійної підготовки в НАОУ є одним із необхідних кроків для диференційної діагностики її психологічних компонентів. В моделі виділено такі елементи: блок управлінської компетентності; блок управлінської компетенції; блок професійної підготовки. Невідповідність між вимогами професійної діяльності до особистісних якостей управлінця (блок управлінської компетенції) та наявним рівнем підготовленості слухача до неї (блок управлінської компетентності) є основою для здійснення психолого-педагогічного впливу на особистість офіцера у навчальному процесі академії (блок професійної підготовки).

Важливим чинником формування управлінської компетентності в процесі професійної підготовки є комплекс обґрунтованих психологічних умов. Зовнішнім механізмом формування управлінської компетентності майбутніх магістрів ВСУ оперативно-тактичного рівня є моделювання управлінських ситуацій в умовах тренінгу, яке забезпечуватиме психологічну регуляцію самостійної творчо-пошукової діяльності слухачів, що спрямована на виявлення детермінуючих зв'язків, аргументацію та пошук способів розв'язування як реальних, так і умовних військово-професійних управлінських завдань.

Внутрішнім механізмом становлення управлінської компетентності є рефлексія, яка дає змогу осмислити набутий управлінський досвід, емоційні переживання й інтегрувати в культуру вибору і побудови способів розв'язування управлінських ситуацій.

До комплексного дослідження було залучено 129 офіцерів - слухачів факультету підготовки фахівців з гуманітарних питань, які навчалися за кваліфікацією магістра військово-соціального управління, офіцера оперативно-тактичного рівня управління (очної та заочної форми навчання) віком від 28 до 39 років. Організаційно робота проводилась у три етапи.

Підготовчий (2004-2005 рр.) - вивчення та теоретичний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження; аналіз військового досвіду з розвитку управлінської компетентності слухачів, визначення завдань, добір методів і методик дослідження.

Емпіричний (2005-2007 рр.) - визначення й аналіз рівнів розвиненості управлінської компетентності офіцерів ВСУ; розроблення методичних аспектів програми розвитку психологічних компонентів управлінської компетентності; проведення констатувального та формувального експериментів. Для досягнення поставленої мети необхідно було, по-перше, з'ясувати у процесі констатувальної частини дослідження вихідний рівень управлінської компетентності обраного контингенту; по-друге, на основі теоретичного дослідження та визначених у емпіричній частині особливостей розвиненості основних компонентів управлінської компетентності майбутніх магістрів ВСУ розробити програму розвитку її психологічних компонентів; по-третє, впровадити розроблену програму в професійну підготовку слухачів.

Заключний (2007 р.) - систематизація й узагальнення результатів, отриманих у процесі теоретичного аналізу та дослідницької роботи, проведення статистичної обробки отриманих експериментальних даних, перевірка методами математичної статистики ефективності розробленої програми, її придатності саме для даної вибірки; формулювання загальних висновків дослідження, розроблення науково-методичних рекомендацій щодо впровадження основних результатів дослідження у підготовку військових фахівців.

У третьому розділі - “Експериментальне дослідження розвитку психологічних компонентів управлінської компетентності у майбутніх магістрів військово-соціального управління” - викладені методи та результати експериментальної роботи, мета якої полягала у визначенні особливостей розвиненості управлінської компетентності та впровадженні оптимальних психологічних технологій підвищення її в офіцерів, які навчаються за програмою підготовки магістрів ВСУ. На першому етапі емпіричного дослідження сформовано пакет методик для психологічного діагностування рівнів розвиненості управлінської компетентності офіцерів; уточнено психологічні критерії оцінювання рівнів розвиненості управлінської компетентності майбутніх магістрів військово-соціального управління; проведено психодіагностування рівнів розвиненості психологічних компонентів управлінської компетентності слухачів, які навчаються за програмою підготовки магістрів військово-соціального управління у НАОУ; визначено за результатами діагностування основні напрямки психологічного корегування актуального стану управлінської компетентності слухачів.

Аналіз результатів діагностування рівнів управлінської компетентності у майбутніх магістрів військово-соціального управління за психологічними показниками дав можливість виявити такі психологічні особливості їх розвитку:

а) у розвитку мотиваційного компонента: мотиваційні реакції досліджуваних є достатньо амбівалентними, символізують про недостатню визначеність ставлення до майбутньої управлінської діяльності на оперативно-тактичному рівні; неоднозначна тенденція розвиненості мотивації досягнення та мотивації уникнення невдач у слухачів; переважно виражені тенденції прагнення до особистої переваги і престижу, орієнтація на пряму винагороду, пріоритетність статусного самовизначення, постановка власних інтересів вище інтересів справи та підлеглих, авторитарність, потреба у владних функціях і засобах тощо;

б) у розвитку емоційно-вольового компонента: слухачі переважно мають високий рівень адаптаційних здібностей і середній рівень загального рівня саморегуляції, що дозволяє прогнозувати високу ефективність майбутніх магістрів військово-соціального управління у пристосуванні та емоційному корегуванні власних станів під час виконання управлінських завдань на оперативно-тактичному рівні; у процесі професійної підготовки необхідна індивідуальна психокорекційна робота з офіцерами, які мають низькі показники розвиненості адаптаційних здібностей і рівня емоційно-вольової саморегуляції;

в) у розвитку когнітивного компонента: слухачі мають переважно середні здібності до адекватного сприймання, аналізу та прогнозування емоційних станів, почуттів, намірів і поведінки людей у ситуаціях міжособистісної взаємодії; за достатньо розвинутих інтелектуальних якостей щодо прогнозування та аналізу ситуацій соціальної взаємодії, на недостатньому рівні розвиненості є здатності, які складають основу невербальної та вербальної чутливості;

г) у розвитку операційно-діяльнісного компонента: майбутні магістри ВСУ переважно мають достатній розвиток відповідного компонента для забезпечення ефективного засвоєння та реалізації управлінської діяльності на оперативно-тактичному рівні; при застосуванні комунікативного впливу офіцери мають недостатній набір комунікативних програм, тобто вузький „репертуар способів взаємодії з людьми”;

д) у розвитку особистісного компонента: за досить високих показників загальної інтернальності, в професійній сфері остання є низькою, що свідчить про відсутність чіткого бачення перспективи і заниження своїх можливостей в організації управлінської професійної діяльності; для більшості досліджуваних властива висока та неадекватно висока самооцінка, що виражається в недостатньо критичному ставленні до себе, невмінні прогнозувати адекватне ставлення оточуючих до результатів своєї діяльності, задоволенні собою та більш розвинутому відчутті власної гідності.

Результати діагностування рівневого розподілу розвиненості психологічних компонентів управлінської компетентності у майбутніх магістрів ВСУ показують необхідність внесення змін у програму їх професійної підготовки щодо цілеспрямованого їх формування, а з'ясовані психологічні особливості розвитку є визначальними в обґрунтуванні напрямків корекційної програми. До формувального експерименту було залучено 63 офіцерів, які були розподілені на дві контрольні групи (КГ), що налічували 17 і 14 слухачів, та на дві експериментальні групи (ЕГ) з 14 і 18 слухачів. Основною формою реалізації програми були тренінгові заняття, які проводилися в ЕГ протягом одного навчального семестру (навчального збору). Всього було 9 занять, кожне тривалістю 1 година 30 хвилин. Під час занять застосовувалися такі методи тренінгової роботи: тематичні та інтеракційні дискусії; методи групового розв'язування проблемних ситуацій; ділові та рольові ігри; система психотехнічних вправ (змістовні, зворотного зв'язку та корегування психічного стану).

Програма тренінгу управлінської компетентності передбачає поступовий перехід від одного етапу до іншого відповідно до визначених напрямків і психологічних умов її розвитку в майбутнього магістра ВСУ. У зв'язку з цим, тренінг складається із чотирьох взаємозалежних блоків.

I блок (1 заняття) - “Вступ до тренінгу управлінської компетентності” - був спрямований на введення учасників заняття в ситуацію соціально-психологічного тренінгу; ознайомлення з принципами роботи групи і вироблення групових ритуалів; засвоєння ігрового стилю взаємодії; актуалізація учасниками власних очікувань, мети і смислу участі у роботі в групі.

II блок (1 заняття) - “Управлінська компетентність як результат професійної підготовки” - був орієнтований на розширення і структурування уявлення слухачів про управлінську діяльність офіцера ВСУ оперативно-тактичного рівня, критерії та складові його компетентності; на усвідомлення значущості досягнення високого рівня управлінської компетентності як основного результату професійної підготовки.

III блок (5 занять) - “Психологічний розвиток управлінської компетентності” - був націлений на розвиток управлінської компетентності за відповідними напрямками (розвиток мотивації досягнення, формування спрямованості на справу та результат; розвиток комунікативних навичок; засвоєння широкого набору комунікативних і поведінкових програм; розвиток навичок, вмінь і культури рефлексії своєї управлінської діяльності, адекватного сприйняття свого місця і ролі у вирішенні завдань управлінської діяльності).

IV блок (2 заняття) - “Усвідомлена трансформація” - був орієнтований на усвідомлення і закріплення змін, що відбулися в процесі реалізації програми; на формування спрямованості на подальший активний саморозвиток власної управлінської компетентності.

Рівневий аналіз психологічних показників розвиненості управлінської компетентності КГ і ЕГ до та після проведення експерименту показує відсутність однозначно спрямованих змін у контрольній виборці при системних позитивних змінах у рівнях розвиненості компонентів управлінської компетентності в експериментальній виборці (табл. 1).