Конфлікти. Судово-психологічна експертиза. Формування злочинної поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни „Судова психологія”

Варіант №7

Зміст

Парні конфлікти та їх психологічні особливості

Інші види судово-психологічної експертизи

Формування злочинної поведінки особистості (аналіз таблиці)

Список використаної літератури

Парні конфлікти та їх психологічні особливості

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

Основними складовими парного конфлікту є: учасники конфлікту; причини його виникнення; сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уявно); спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.

У парному конфлікті можна виділити його окремі компоненти (сторони) - пізнавальний, емоційний, вольовий. Пізнавальний компонент полягає в протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості один одного та займану позицію, справжні причини напруженості, можливі варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися акцентуванням уваги не на цілісному тлі події, а на окремих її фрагментах (частинах, деталях); загостренням пам'яті на негативних обставинах, пов'язаних з контактами конфліктуючих у минулому; низьку критичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати правильність відмінної від своєї точки зору, тенденційність та упередженість оцінок.

Емоційний компонент парного конфлікту виявляється як взаємна антипатія чи особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та збудливість, агресивність та злобливість, неприйнятність емоційного стану іншої людини, емоційна тупість чи, навпаки, підвищена ранимість, а також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено демонструється у спілкуванні.

Вольовий компонент парного конфлікту виражається через взаємну демонстрацію (звичайно - словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм, небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася, затяте нав'язування своєї точки зору.

Зазначені компоненти парного конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу вивляючись по-різному.

Необхідно розрізняти причину і привід виникнення парного конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різному. Причини не завжди «лежать на поверхні», вони інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.

Конфлікт може виникнути непередбачено (випадково, ситуативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), загострюватися при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюванні» родичами, близькими - аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.

Основними ознаками парного конфлікту як психологічного феномену є:

- наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демонстративної форми. Таке протиріччя може виникнути власне як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учасників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного;

- зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негативної спрямованості мінімум однієї, а частіше - обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту;

- активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, поступове розширення арсеналу використовуваних засобів - осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.;

- підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій аж до їх повної безконтрольності.

Усі вищезазначені характеристики парного конфлікту універсальні за своєю природою, тобто поширюються як на законослухняну, так і на злочинну поведінку, притаманні злочинному середовищу. Наприклад, найбільш характерними проявами конфліктних ситуацій в організованих злочинних групах є:

1) прагнення окремих учасників до самоствердження, поновлення раніш займаної статусної позиції (лідерства) всупереч груповій думці;

2) ущемлення гідності окремих учасників;

3) переважання власних інтересів над груповими (частіше - лідером) при розподілі здобичі;

4) спонукання до захисту від уявного чи реального зазіхання на права учасників;

5) спроби лідера позбутися небажаних, «несимпатичних» йому особисто спільників;

6) брутальне підкорення лідером своїй волі окремих учасників;

7) прагнення помсти кривдникам у своїй же групі;

8) підозра у співробітництві з міліцією окремих учасників групи;

9) ворожість одних учасників до інших у зв'язку з їхніми фізичними вадами. Зазначені прояви можуть враховуватись для моделювання конфліктних ситуацій і підриву цілісності групи, що призводить до втрати взаєморозуміння, антагонізму, ворожнечі тощо. Це має велике значення для вироблення відповідної тактики роз'єднання злочинних груп і потребує високого професіоналізму та знання психології конфлікту.

Правильною може бути кожна зі стратегій, усе залежить від ситуації розвитку конфлікту. На жаль, люди мають тенденцію користуватися однією стратегією у всіх випадках життя, причому часто вважаючи протиборство єдиним засобом розв'язання конфліктної ситуації.

Причини парних конфліктів можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні, причому в обох випадках вони негативно впливають як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

Об'єктивними причинами парних конфліктів у колективі можуть бути: недоліки в організації роботи, невідповідне матеріально-технічне забезпечення діяльності (нестача технічних засобів, перенаселеність службових кабінетів), нераціональний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість працівників роботою, а також формальне об'єднання в робочі групи (відділи, підрозділи тощо) без врахування психологічної сумісності учасників. Стосовно конфліктів у сім'ї - це передусім матеріальні нестатки, побутова невлаштованість. Слід враховувати, що кожна об'єктивна причина набуває особистішого звучання, а наявні протиріччя призводять до загострення стосунків між людьми.

Власне суб'єктивними причинами є: негативний соціально-психологічний клімат, невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником і неформальним лідером, ворожнеча між окремими неформальними групами), негативні риси характеру та деякі особливості особистості (егоїзм, недостатні самовладання та витримка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність), наявність психологічних бар'єрів.

Парний конфлікт може викликатись відразу кількома причинами, одна з яких - основна, базова, а інші можуть не усвідомлюватись чи маскуватись (наприклад, особиста недисциплінованість пояснюється великим обсягом роботи, недоліками в роботі громадського транспорту). Під час конфлікту інколи виникають нові причини, які стають домінуючими або ж повністю заміняють первісні.

Парний конфлікт має свою динаміку, він виникає і розвивається протягом певного часу. Динаміка конфлікту - це послідовна зміна його стадій, що характеризують конфлікт з моменту його виникнення до вирішення.

Виділяють чотири основні стадії конфлікту.

Перша - виникнення конфліктної ситуації На цій стадії зароджується протиріччя, яке може ще не усвідомлюватись учасниками та свідками. Якщо конфлікт має намірений характер, то протиріччя, що було в прихованій формі, загострюється із ініціативи однієї з сторін.

Друга - усвідомлення конфлікту. Конфліктуючі сторони починають розуміти, що перебувають у конфліктних, суперницьких стосунках із відповідним емоційним забарвленням. Формується оцінка ситуації як конфліктної - визначаються причина, привід, склад учасників, перебираються варіанти дій та визначається оптимальний з них, приймається рішення на дію. Рішення може бути двох видів: усіляко попереджувати розвиток конфлікту, шукати компроміс, уникати конфлікту чи, навпаки, активізувати конфлікт, надати йому більш гострої форми і досягти перемоги.

Третя - зовнішній вияв конфлікту, його апогей. Відбувається відкрите зіткнення протиборствуючих сторін, кожна з яких діє відповідно до своїх намірів та прийнятих рішень. Водночас робляться спроби блокувати дії суперника. Сторони можуть погодитись на компроміс, і тоді зіткнення набере форми переговорів (безпосередньо або через третю особу), причому найбільш ефективний результат таких переговорів - взаємні поступки.

Четверта - вирішення, завершення конфлікту. На цій стадії учасники оцінюють наслідки своїх дій, співставляють досягнутий результат із раніше наміченою метою. Залежно від висновків конфлікт припиняється (затухає) або ж розвивається далі; в останньому випадку він заново проходить через другу, третю та четверту стадії, але вже на новому рівні.

Звичайно, виділення зазначених стадій досить умовне, якщо враховувати різноманітність ситуацій, в яких виникає конфлікт, та форм його перебігу.

Інші види судово-психологічної експертизи

На практиці часто виникає потреба у вирішенні експертним шляхом завдань, які є на зіткненні психології та іншої науки чи практичної сфери. У таких випадках має призначатися комплексна судова експертиза. Теоретичною основою комплексних психологічних експертиз є об'єктивний процес взаємодії наук, предмета і методу дослідження. Залежно від того, яка сфера наукового чи практичного знання постала на зіткненні з психологією, можуть призначатися такі комплексні психологічні експертизи: психолого-психіатрична, медико-психологічна, психолого-технічна, психолінгвістична, психолого-педагогічна, медико-психолого-психіатрична та ін.

За нашими даними, на стадії попереднього розслідування «прості» експертизи у середньому становлять близько 60 %, а комплексні - 40 %, із яких 26,3 % - психолого-психіатричні, 7,1 % - медико-психологічні, 3 % - медико-психолого-психіатричні, 3,6 % - психолого-технічні.

Дамо коротку характеристику кожній із названих експертиз.

Психолого-психіатрична експертиза об'єктом пізнання має психіку осіб, які перенесли (мають) психічне захворювання або тимчасовий розлад психічної діяльності, або для яких характерна суміжна нервово-психічна патологія (невроз, інфантилізм, олігофренія, психопатія, схильність до суїциду).

При цьому слід ураховувати дві обставини. По-перше, до компетенції судово-психологічної експертизи належить вивчення психічної діяльності здорової людини. Судово-психіатрична експертиза досліджує порушення у нервово-психічній сфері, виникнення і розвиток яких пов'язані з уродженими чи набутими відхиленнями психіки. Тобто експерт-психіатр не може вирішувати питання психології, а психолог - психіатрії. Тому при підозрінні щодо наявності суміжних станів призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

По-друге, у літературі є два різні підходи до послідовності проведення експертиз: а) психіатрична - психологічна - психолого-психіатрична; б) психологічна - психіатрична - психолого-психіатрична. Нам уявляється, що встановлювати тут якусь черговість недоречно, найголовніше - дістати об'єктивну інформацію, не порушуючи конституційних прав людини.

Комплексна психолого-психіатрична експертиза розв'язує такі питання.

1. Кваліфікація психічного стану обвинуваченого, потерпілого, свідка, природи, виду і типу психічної патології, її тяжкості, глибини прояву у конкретної особи, що підлягає експертизі, співвідношення патологічного і нормального у психіці, взаємодія явищ «поломки» психіки із проявами компенсації у процесі нормальної або патологічної адаптації до умов ситуації.

2. Визначення деяких стійких психологічних властивостей, рис особистості і динамічних станів психіки особи із «пограничною» патологією; виду і глибини емоційних реакцій у момент чи період, який цікавить учасників процесу, індивідуально-психологічних особливостей аномальних або акцентуйованих осіб, природи і ступеня розумової відсталості.

3. Визначення впливу виявлених особливостей і характеристик особи із «суміжними» проявами норми і патології, що підлягає експертизі, на її здатність сприймати оточення, регулювати свою поведінку у конкретній криміногенній або віктимній ситуації.

4. Здатність зазначених осіб усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і керувати ними (осудність).

Медико-психологічна експертиза об'єктом пізнання має психіку особи, котра хворіла чи хворіє на важку, хронічну або невиліковну хворобу. Ці захворювання можуть викликати постійні чи тимчасові зміни у психіці особи: зміни у сприйнятті, пам'яті, відтворенні сприйнятого, неадекватність реагування тощо.

До комісії з проведення медико-психологічної експертизи, окрім психолога, необхідно залучати лікаря-фахівця у галузі хвороби, яку перенесла або на яку хворіє особа, що підлягає експертизі. При її проведенні ставляться такі питання: 1. Наявне чи відсутнє соматичне захворювання? 2. Яка його форма (гостра, хронічна) і як воно може впливати на психіку досліджуваної особи? 3. Чи перенесла особа, що підлягає експертизі, у минулому соматичні захворювання, що могли б вплинути на психіку (у тому числі внутрічеревні, родові, черепно-мозкові травми, захворювання головного і спинного мозку та ін.), і які їх можливі наслідки для психічного стану? 4. Чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку) і їх вплив на здатність адекватно сприймати, розуміти і відтворювати інформацію, яка цікавить суд, слідчого, прокурора, адвоката, орган дізнання? 5. Чи наявна розумова відсталість або інші психічні особливості, викликані перенесеним соматичним захворюванням?

Психолого-технічна експертиза об'єктом вивчення має психологію людини у системах «людина - машина», тобто при виконанні професійних обов'язків, пов'язаних із використанням складних машин і механізмів. Така експертиза може проводитися у справах щодо дорожньо-транспортних пригод, аварій і катастроф на залізничному, авіаційному, водному транспорті, диспетчерських, операторських пунктах і центрах.

Теоретичною базою для такої експертизи є інженерна психологія і психологія праці - з одного боку, і конкретна сфера технічної науки і практики - з іншого. Тому до складу експертної комісії, окрім фахівців у галузі загальної та інженерної психології, мають включати інженерів, автомобілістів, залізничників, авіаторів, судноводіїв, операторів, диспетчерів, інших інженерно-технічних працівників.

При проведенні психолого-технічної експертизи з'ясовуються такі питання: 1. Наявність чи відсутність психологічних особливостей і рис, які свідчили б про професійну придатність особи до виконання конкретних обов'язків. 2. Психологічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, аварії, катастрофи на залізниці, в авіації, на річковому, морському транспорті, АЕС, АСУ, потокових лініях тощо, а саме: своєчасність реакції обвинувачених на небезпеку чи сигнал тривоги, час і особливості прийняття рішення в екстремальній ситуації, здатність діяти у стресовій, аварійній ситуації.

Мобілізуюча або пригнічуюча дія на психіку особи, що підлягає експертизі, ситуації при виконанні звичних або неординарних трудових функцій; специфічність реагування на подразники у різні періоди робочого дня; вплив перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спиртними напоями, вживання наркотиків на виконання професійних обов'язків.

Психолого-лінгвістична експертиза об'єктом вивчення має мову як прояв психічної діяльності людини. Для встановлення авторства письмових документів слідчий і суд можуть звернутися за допомогою до психологів і лінгвістів (філологів). Якщо криміналістична (графологічна чи почеркознавча) експертиза встановлює виконавця письмового тексту, то психолого-лінгвістична - справжнього автора. Ознаки мови, які встановлюються, групуються таким чином: звукові особливості (для усної мови); семантико-граматичні (характер вимовлення фраз, вибір слів і конструкцій, міра виразності, правильності, організованості тексту); категоріальні (вікові, соціальні, професійні, територіальні, етнічні, національні).

На мові можуть позначитися соматичні хвороби, психічні захворювання, стани психіки. Наприклад, безперервна мова (неможливо спинити того, хто говорить) свідчить про логорею; персеверація (неможливість відійти від того, про що розповідається, повторювання одного і того ж) - про ураження якихось ділянок головного мозку і розлад асоціативного апарату; розірваність, незв'язність мови (порушення, відсутність змісту, граматичних зв'язків, наявність неологізмів, деформованих слів), резонерство, мудрування - про розлади мислення, психопатію, шизофренію.

Психолого-лінгвістична експертиза має встановити:

1. Семантичні (смислові), етимологічні (походження слів), граматичні, морфологічні, синтаксичні особливості письмового тексту чи усної мови.

2. Психологічні особливості автора, його вік, стать, інтелектуальний рівень, особливості мислення, сприйняття, емоційно-вольової сфери, наявність патологічних відхилень у пізнавальному та інших психічних процесах.

3. Збіг або відмінність у психологічних характеристиках кількох писемних джерел, виконаних одною особою; авторство однієї особи щодо одного чи кількох писемних або зафіксованих (на магнітофонній плівці) усних джерелтощо.

Психолого-педагогічна експертиза об'єктом пізнання має формування психологічних особливостей людини у процесі виховання і навчання і найчастіше призначається щодо неповнолітніх. При розгляді кримінальних справ зазначеної категорії може виникнути потреба у з'ясуванні особливостей формування конкретної особи, специфіки виховної дії на неї школи, сім'ї, найближчого соціального оточення, референтної групи тощо.

До складу експертної комісії з проведення комплексної психолого-педагогічної експертизи, окрім психологів (як правило, фахівців з педагогічної, вікової, дитячої психології), мають входити педагоги. Оскільки поняття «педагог» стосується достатньо широкого кола вчителів та викладачів окремих дисциплін у школі та інших навчальних закладах, залучаючи їх до експертизи, необхідно враховувати також досвід виховної роботи.

При проведенні психолого-педагогічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: як вплинула на формування психологічних особливостей особи, яка підлягає експертизі, ситуація у сім'ї, школі, учнівському колективі, неформальному угрупованні, до якого вона входила; які психологічні риси властиві особі, що підлягає експертизі? Чи могла атмосфера у сім'ї, школі призвести до педагогічної та соціальної занедбаності обвинуваченого; як виявилася соціальна занедбаність у вчиненні злочину? Які методи і засоби виправлення і перевиховання можуть бути вжиті до неповнолітнього, що вчинив правопорушення; чи можна його виправити і перевиховати у сім'ї; чи можливе вжиття заходів виховного характеру замість кримінальної відповідальності?

Окрім комплексних психологічних експертиз, здійснюваних спеціалістами двох галузей науки та практичних знань (психології та психіатрії, психології та філології тощо), може виникнути необхідність призначення комплексної комісії зі спеціалістів трьох чи більшої кількості галузей наукових і практичних знань. Наприклад, відомі випадки призначення комплексної медико-психолого-психіатричної експертизи, її об'єктом є психіка людей, що перенесли психічні та соматичні хвороби, а також психіка розумово відсталих людей із важкими або невиліковними соматичними хворобами. До складу експертної комісії включали психологів, психіатрів і лікарів-спеціалістів із тих захворювань, на які страждали підекспертні особи. Перед такою експертизою ставляться питання: яка дія наявних чи перенесених соматичних і психічних хвороб на психіку особи, на можливість правильно сприймати обставини і давати за ними показання; чи здатна особа, котра хворіла чи хворіє на соматичну або психічну хворобу, звітувати про свої дії і керувати ними; як вплинули перенесені соматичні й психічні хвороби на виконання професійних функцій і вчинення правопорушення.

Узагальнення матеріалів судово-психологічних експертиз показало, що як слідчі і суди, так і спеціалісти-експерти доволі часто припускаються помилок і хиб, що негативно впливає на практику. Серед них, у першу чергу, необхідно відзначити такі:

1. Недоліки, що мали місце при прийнятті рішення про необхідність проведення у справі експертизи і визначенні кола питань до експерта.

У ряді випадків, особливо у справах щодо статевих злочинів, експертизу призначали без достатньої підстави, в результаті чого питання, поставлені перед експертом, не мали суттєвого значення для справи. Водночас, у більшості розслідуваних справ щодо злочинів, кваліфікованих як убивство або заподіяння тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання, психологічну експертизу (для того, щоб визначити, чи перебував обвинувачений у стані фізіологічного афекту) не призначали.

2. Помилки, допущені при доборі експерта. Слідчі і суди доручали проведення експертиз за формальними підставами (кандидат наук, доцент, доктор наук тощо) без попереднього з'ясування сфери їхніх наукових інтересів і компетентності у вирішенні питань, з яких призначалася конкретна експертиза, зокрема, без урахування того, чи володіють вони необхідними методиками експериментально-психологічного дослідження.

Бідність методичної бази досліджень, сумбурність у викладенні результатів обстеження осіб, що підлягають експертизі, поверховий характер і недостатня обґрунтованість окремих висновків.

Помилки, допущені при застосуванні експертних висновків. Досить часто слідчі і суди використовували експертні висновки без належної оцінки їх обгрунтування і достовірності. А коли в окремих випадках висновки експерта явно суперечили іншим зібраним у справі доказам, замість того, аби мотивувати свою незгоду з актом експертизи, його просто незгадувати в обвинувачувальному висновку і вироку. Тому не було жодного факту призначення повторної і додаткової експертизи, хоча іноді для цього були серйозні підстави.

Усе це свідчить про необхідність внесення у практику проведення судово-психологічних експертиз певних корективів організаційно-методичного характеру.

Формування злочинної поведінки особистості (аналіз таблиці)

конфлікт судова експертиза злочинна поведінка

На першому етапі формування злочинної поведінки формуються його психологічні причини -- спонукальні засади. Термін «мотивація», похідний від мотиву, вживається у декількох значеннях. У вузькому смислі -- це: 1) процес виникнення мотиву в результаті взаємодії особи з оточуючим середовищем; 2) сукупність спонукань і мотивів, які визначають поведінку, їх система; 3) динаміка розвитку вольового акту, обумовленого певними мотивами (від прийняття рішення діяти до результату). У широкому смислі мотивація включає свідомість індивіда, його соціальні і природні якості (властивості), що визначають ставлення до інших людей, соціальних цінностей, самого себе і знаходять відображення у мотивах поведінки і діяльності. Особливе значення у психології надається так званій «боротьбі мотивів» («добра і зла», «за і проти») та вибірковості засобів їх задоволення.

На другому етапі виникнення мотиву звичайно опосередковується потребами особистості та необхідністю їх задоволення. Мотив не є потреба, а лише обгрунтування рішення діяти по її задоволенню на рівні свідомості, після чого -- прагнення до цілі у вибраному напрямі; інакше кажучи, мотив -- усвідомлене прагнення діяти для задоволення потреб, інтересів та інших спонукаючих стимулів. За соціальною значимістю потреби можна розподілити на нормальні (схвалювані мораллю і правом) та деформовані (засуджувані) і викривлені (аморальні). Кожна з названих груп може спонукати злочинну поведінку, але це не означає, що тільки задоволенням потреб все можна пояснити; наявні окремі факти вчинення злочину заради його самого, незалежно від результату, заради самого процесу здійснення злочинних дій і т. ін., зумовлені своєрідною мотивацією, незалежною від потреб у їх звичайному смислі. Як джерела виникнення мотивів виступають емоції, почуття, переконання, світогляд та інші психічні феномени

На третьому етапі різноманітні спонуки і почуття особистості оформляються у свідомості суб'єкта у вигляді ідеальних прагнень до певної мети. Кінцева мета дій часто складається із ряду проміжних, що досягаються послідовно для отримання бажаного результату. Мета і результат співпадають при наявності умислу: при прямому наслідки є бажаними, при непрямому -- вони допускаються. Злочинна самовпевненість характеризується прагненням уникнути наслідків, що фактично не досягається. Мета дії і наслідки, що наступили, у певних випадках складної вини та при вчиненні злочинів із-за необережності не співпадають, але це не означає, що вони безцільні чи безмотивні. Мета -- форма реалізації мотиву, яка втілюється у діях і результатах; взаємозв'язок мотивів і цілей дій -- основа змісту зазначеного етапу злочину, що завершується прийняттям рішення діяти.

На четвертому етапі суб'єкт виступає як активне діюче начало. Психологічний зміст злочину може бути розгорнутим чи скороченим, тривати у часі та просторі або ж бути швидкоплинним. На поведінку у момент здійснення злочину вирішальним чином може впливати ситуація: оцінивши її, злочинець нерідко змінює план дій, час, місце та ін., відкладає злочин, відмовляється від його продовження чи планує інший. Найбільш простим варіантом злочину є дія, що призводить до одного чи кількох наслідків; більш складним -- злочин, що складається із дії чи дій, що привели до одного чи кількох наслідків, чи низки дій, об'єднаних єдиним умислом, спрямованих до єдиної мети. Відомі також довготривалі злочини (наприклад, втеча з-під варти); злочинний результат може бути досягнутий одночасними чи різночасними діями декількох осіб у співучасті, у вигляді групової діяльності різноманітних злочинних угрупувань (від звичайних груп до організованих спільностей).

Список використаної літератури

Антонян Ю.М. Преступноє поведение лиц с психическими ано-малиями. -- М., 1998.

Бедь В.В. Юридична психологія. - Навч. пос. - К.: Каравелла, 2002 р. - 375 с.

Зеленський А.В. Кримінальна психологія. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 210 с.

Коновалова В. Правова психологія. - Х., 1997. - 157 с.

Сабуров А.С. Юридична психологія. - Навч. пос. - К.: ТП „Пресс”, 2003. - 208 с.

Юридична психологія: Підр. / За ред. Кондратьєва Я.Ю. - К., 2000. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru