Психологія мас і аналіз людського Я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Тема: «Психологія мас і аналіз людського Я»

Виконав: студент групи

САПР-41 Чабин В.В.

Перевірив: Пушкарьова Т.І.

Калуга 2005 р

ЗМІСТ

Вступ

1. Біографічні відомості

2. Особистість як триєдність

3. Психологія мас і аналіз людського Я за Фрейдом. Ле Бон та її характеристика масової душі

4. Людина-маса

Висновок

Використана література

ВСТУП

Темою для свого есе я вибрав «Психологія мас і аналіз людського Я». В XX столітті роль мас в усіх галузях життя суспільства істотно зросла. Передусім це пояснюється концентрацією людей. В усьому світі сталося небувале збільшення концентрації населення .Сьогодні ми щодня опиняємося у центрі щільних натовпів: автобусами, метро, у великих магазинах, на ринках. Не може зашкодити нашому поведінці. У минулі століття більшість людності зіштовхувалися з цими натовпами дуже рідко. Французький психолог ХІХ століття Р. Лебон писав: «Вік, куди ми вступаємо, буде, мабуть, ерою толпи.» (LeBon:3) В інших містах різко інтенсифіцировалась неформальна інформація: чутки, плітки. Демократизація засобів перетворила в рознощиків чуток.

Розвиток телебачення, реклами, мій погляд, створило потужні кошти маніпуляції поведінкою відразу мільйонів людей. Вони можуть одночасно одержувати інформацію, яка штовхає їх у однотипні дії, може стати причиною ірраціонального поведінки. Ірраціональна поведінка протилежно ірраціонального. Якщо першого характерна ув'язка цілей з усвідомленими інтересами, конструювання плану дій з урахуванням розрахунку балансів можливих здобутків і традицій витрат, то ірраціональне поведінку цієї позбавлене. У його основі лежать психологічні механізми, лише побічно пов'язані з тверезим розрахунком.

Культурологичне розуміння вчення Фрейда пов'язано, передусім, з виявленням послідовності переходу вченого від узконаучного знання до формування комплексу ідей, які належать до філософії, естетиці, етики, релігії, ширше - теорії та історії всієї людської культури.

Фрейд - атеїст. Він схилявся висновку про уродженому характері релігійної потреби, розглядаючи релігію як «колективний невроз нав'язливості», як «масову ілюзію». Релігія - рятівний засіб від індивідуальних форм невротизації.

Крім звернення до світових культурним вершин, Фрейд не залишає поза увагою і низові сфери культури (наприклад, досвід створення різних сонників), і факти, пов'язані з повсякденним свідомістю.

Хоча всіх аспектів теорії Фрейда отримали наукове визнання, а багато її положення нині здаються які належать скоріш історії, ніж сучасної психологічної науці, неможливо не визнати, що ідей вплинули в розвитку світової культури, як психології, а й мистецтва, медицини, соціології. Фрейд відкрив цілий світ, що лежить поза нашої свідомості й у його величезна заслуга перед людством.

Без перебільшення можна сказати, що австрійський психолог і психіатр Зігмунд Фройд одна із тих учених, хто багато в чому вплинув попри всі розвиток сучасної психології, і може бути відкрита і направив її за певному шляхів розвитку.

1. БІОГРАФІЧНІ ФАКТИ

Під впливом Ґете і Дарвіна Фрейд FREUD P.S. (1856-1939) вибрав медичний факультет Віденського університету, який й вступив у 1873 року. Тоді ж працював у фізіологічної лабораторії доктора Е. Брюке. Ця робота багато в чому визначила майбутню впевненість Фрейда у ролі біологічних основ психіки, чию увагу до сексуальним і фізіологічним параметрами, визначальним несвідомі мотиви людини. Отримавши 26 років докторську ступінь, Фрейд внаслідок знаючи матеріальних складнощів змушений був зайнятися приватної практикою. Спочатку він працює хірургом, проте прослухавши курс по психіатрії він зацікавлюється цією сферою, передусім зв'язком між психічними симптомами і фізичними хворобами. До 1885 року вона прагне престижного становища лектора в Віденському університеті. З допомогою Брюке Фрейд отримав стипендію для поїздки до Парижа у клініку Шарко. Ця стажування як довела Фрейду роль гіпнозу при лікуванні істерії, а й відкрила вперше завісу над несвідомим, продемонструвавши в сеансах гіпнозу роль неусвідомлених мотивів у вчинках людини. Після повернення Відень він разом із відомим психіатром Брейером починає досліджувати динаміку істерії, опублікувавши кілька робіт по цій проблемі. Однак поступово відходить від Брейера, який насторожено поставився до припущенням Фрейда зв'язок неврозів з сексуальні відхилення. Також насторожено Брейер поставився і до нового, запропонованому Фрейдом замість гіпнозу методу лікування істерії - психоаналізу (див. додаток), хоч і погоджувався про те, що гіпноз неефективний. Згодом, аналізуючи свою наукову шлях, Фрейд писав, що він боявся прийняти відповідальність за зроблену ним відкриття музею та намагався поділити його коїться з іншими, боявся, і самого цього відкриття, тієї відповідальності, що з ним пов'язана. Фрейд вважав, що у свої стосунки з Брюке, Шарко і, особливо, з Брейером він трансформував свої відносини з батьком. Прагнення замінити реального батька учителем викликало й подвійне ставлення Фрейда до вчителів - з одного боку захоплене поклоніння, з другого - бажання знайти свій власний шлях у науці, перевершити його учителів. Так поступово вимальовуються контури концепції Фрейда протрасфере (див. додаток) і Едиповом комплексі, які потім вони займуть важливе місце у його теорії особистості.

Вперше Фрейд заговорив про психоаналізі в 1896 року, а 1897 він перейшов систематичні самоспостереження, які фіксував в щоденниках на все життя. У 1900 року з'явилася його книжка «Толкование сновидінь», де він вперше опублікував найважливіші становища концепцією, доповнені у його наступних книгах «Психопатология повсякденного життя» (1901), «Я Воно»(1923), «Тотем і табу» (1913), «Психологія мас і аналіз людського «Я»« (1921). Поступово її ідеї набували визнання, в 1910 року і його запрошують читати лекції на Америці, де його теорія набуває особливої популярності. Його роботи переводяться на багато мови. Навколо Фрейда поступово складається гурток його прихильників і послідовників, до якого входять К. Юнг, А. Адлер, Ш. Ференчи, О. Ранк, К. Абрахам. Після організації психоаналітичного суспільства на Відні, а він відкриваються в усьому світі, психоаналітичне рух розширюється, набуваючи дедалі більше прибічників. У той самий час Фрейд стає дедалі ортодоксальним і догматичним у поглядах, не терпіла ні найменших відхилень від міста своєї концепції, пресекая всі спроби самостійного опрацювання та політичного аналізу деяких положень психотерапії чи структури особистості, її відносин із оточуючим, здійснювані його учнями. Це спричиняє віддаленню, і потім і до розрив із Фрейдом найталановитіших його послідовників - Адлера, Юнга, Ранка.

В міру зростання популярності Фрейда зростала і кількість критичних робіт, спрямовані проти його поглядів. У 1933 року нацисти спалили книжки у Берліні. Після захоплення німцями Австрії становище Фрейда стає небезпечним, він піддається переслідувань. Зарубіжні психоаналітичні суспільства збирають велику суму грошей немає та фактично викуповують Фрейда у німців, які йому дозвіл виїхати до Англію. Проте його хвороба прогресує, не допомагають ніякі операції, і ліки й в 1939 року він вмирає, залишивши по собі створений ним світ, вже цілком відкритий для тлумачень і критики.

2. ОСОБИСТІСТЬ ЯК ТРИЄДНІСТЬ

Фрейд вважав, що психіка складається з трьох верств - свідомого («Над-Я»), предсознательного («Я») і несвідомого («Воно»), де й розташовуються основні структури особистості. У цьому зміст несвідомого на думку Фрейда не доступно усвідомлення практично за яких умов. Зміст предсознательного шару то, можливо осмислене людиною, хоча й вимагає від нього значних зусиль. У несвідомому шарі розташовується одне з структур особистості - «Воно», яка була фактично є енергетичної основою особистості. «Воно» - несвідоме (глибинні інстинктивні, переважно сексуальні і агресивні спонукання), грає головну роль, визначальну поведінку і стан людини. У «Воно» містяться вроджені несвідомі інстинкти, які прагнуть своєму задоволенню, до розрядці отже детермінують діяльність суб'єкта. Фрейд вважав, що є дві основні уроджених несвідомих інстинкту - інстинкт життя і інстинкт смерті, що у антагоністичних стосунках між собою створюючи основу для фундаментального, біологічного внутрішнього конфлікту. Неосознанность цього конфлікту пов'язана з з тим, що боротьба між інстинктами зазвичай приміром із несвідомому шарі, але й тим, поведінка людини викликається зазвичай одночасним дією обох цих сил.

З погляду Фрейда інстинкти є каналами, якими проходить енергія, що формує нашої діяльності. Либидо (див. додаток), про яку дуже багато писав, і сам Фрейд та її учні є специфічної енергією, що з інстинктом життя. Для енергії, що з інстинктом смерті» й агресії Фрейд назву власного імені, але постійно характеризував її існування. Він також вважав, що відсотковий вміст несвідомого постійно розширюється, оскільки ті прагнення та бажання, які людина не зміг за тими або іншим суб'єктам причин реалізовувати своєї діяльності витісняються їм у несвідоме, наповнюючи його зміст.

Друга структура особистості - «Я» на думку Фрейда є також уродженої та розташовується як і свідомому шарі, і упредсознании. Отже ми можемо усвідомити своє «Я», і може бути нам і легкою справою. Якщо зміст «Воно» розширюється, той зміст «Я», навпаки звужується, оскільки дитина народжується за словами Фрейда з «океанічним почуттям я», включаючи у собі весь світ довкола себе. Згодом він починає усвідомлювати межу між собою і навколишнім світом, починає локалізувати своє «Я» до свого тіла, звужуючи в такий спосіб обсяг «Я».

Третя структура особистості - «Над-Я» не вроджена, вона формується у життя дитини. Механізмом її формування є ідентифікація з близьким дорослим своєї статі, риси і забезпечення якості якого і стають змістом «Над-Я». У процесі ідентифікації в дітей віком формується також Едипів комплекс (в хлопчаків) чи комплекс Електри (в дівчаток), тобто комплекс амбівалентних почуттів, яких зазнає дитина об'єкта ідентифікації.

3. ПСИХОЛОГІЯ МАС І АНАЛІЗ ЛЮДСЬКОГО Я ЗА ФРЕЙДОМ. ЛЕ БОН ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИКА МАСОВОЇ ДУШІ

Масова психологія розглядає окремої людини як члена племені, народу, касти, стану чи як складової частини людської натовпу, в відоме час й у певної виховної метиорганизующейся в масу. Явища, обнаруживающиеся у тих особливі умови - вираз особливого, глибше не обґрунтованого первинного позиву, що у інших ситуаціях не проявляється.

Індивід за певного умови відчуває, думає і робить цілком інакше, ніж було його очікувати, включення в людську натовп, приобретшую властивість «психологічної маси». Але що таке «маса», ніж набуває вона здатність такрешающе проводити душевну життя окремої людини і що полягає душевне зміна, до котрої я вона людини змушує?

Ле Бон у своїй книжці «Психологія мас» так відповідає ці запитання: «...У психологічної масі найдивніше таке: хоч би роду не були складові її індивіди, якими схожими чи несхожими було їх спосіб життя, заняття, їх характери та ступінь інтелігентності, але самим лише фактом перетворення на масу вони набувають колективну душу, з якому вони зовсім інакше відчувають, думають і чинять, чим кожен із них же в окремішності відчував, думав і робив б. Є ідеї, й почуття, що виявляються чи перетворюються на дію тільки в індивідів, з'єднаних у маси. Психологічна масаесть...новое істота з якостями зовсім іншими, ніж якості окремих клітин».

«Свідома розумова життя являє собою лише досить незначну частину непритомною душевне життя... Наші свідомі дії походять від створеного особливості впливом спадковості несвідомого субстрату. Субстрат цей створюють на собі незліченні сліди прабатьків, сліди, у тому числі творить себе расова душа. За мотивами наших вчинків, посеред яких ми зізнаємося, безсумнівно, існують таємні причини, посеред яких ми не зізнаємося, а й за ними є ще більше таємні, які ми навіть не знаємо. Більшість наших повсякденних вчинків є лише вплив прихованих, незамечаемих нами мотивів.»

У масі стираються індивідуальні досягнення окремих осіб і зникає їх своєрідність; расове несвідоме проступає першому плані, зноситься психічна надбудова, настільки по-різному розвинена в окремих покупців, безліч оголюється (наводиться на дію) несвідомий фундамент, в усіх однаковий.

«У масових індивідів наявні якості, якими де вони мали, і цього, у наступних з трьох основних моментах.

Перша з причин їхнього у тому, що у масі з лише однієї факту свого безлічі, індивід відчуває почуття нездоланної мощі, що дозволяє йому віддатися первинним позивам, що він, будучи одним, змушений було б приборкувати. Для приборкання їх приводу тим менше, т.к. при анонімності, і тим самим і безвідповідальності мас, цілком зникає почуття відповідальності, що завжди індивіда стримує.

Друга причина - заражаємість - також сприяє прояву у мас спеціальних ознак й визначення їх спрямованості. Заражаємість є легкоконстатируемий, але незрозумілий феномен, що йде зарахувати до феноменам гіпнотичного роду... У натовпі заразливо кожна дія, кожне почуття, до того ж у такому сильної ступеня, що індивід дуже просто жертвує своїм особистим інтересом на користь інтересу загального. Це - цілком протилежне його натурі властивість, яким людина спроможна лише у складі складової частини маси.

Третя, до того ж найважливіша причина, зумовлює об'єднані в масу індивідів особливі якості, цілком протилежні якостям індивіда ізольованого. Я маю у вигляді сугестивність, причому згаданазаражаемость є лише її наслідком... Індивід, що у продовження певного часу в лоні активної маси, впадає невдовзі, внаслідок випромінювань, походять із неї, чи з якась інша причини в особливе стан, дуже близький до «зачарованості», овладевающим загіпнотизованим під впливом гіпнотизера... Свідома особистість цілком втрачено, воля і можливість розрізнення відсутні, все відчуття провини та думки орієнтовані у бік, зазначеному гіпнотизером.

Таке, приблизно, та стан фізичного індивіда, належав до психологічної масі: ...зникнення свідомих, переважання непритомною особистості, орієнтація думок та почуттів у тому самому напрямку внаслідок навіювання та методи зараження, тенденція до невідкладному здійсненню нав'язаних ідей. Індивід перестав бути більше собою, він став безвладним автоматом.»

Наведемо одну важливу думку для судження про масове індивіді: «З іншого боку, самим фактом свою належність організованою масі людина спускається сталася на кілька щаблів нижче сходами цивілізації. Будучи одиничним, він був, то, можливо, освіченим індивідом, у своїй він - варвар, тобто. істота, обумовлене первинними позивами. Вона має спонтанністю, рвучкістю, дикістю, в тому числі ентузіазмом та звитягою примітивних істот». Потім Ле Бон особливо стає в зниженні інтелектуальних досягнень, що відбувається в людини при розчиненні їх у масі.

Маса імпульсивна, мінлива і збудлива. Нею майже керує несвідоме. Імпульси, яким підкоряється маса, може бути, дивлячись для розслідування обставин, благородними чи жорстокими, героїчними чи страхополошними, але у всіх випадках вони настількиповелительни, що ні дають виявлятися як особовому інстинкту, і навіть інстинкту самозбереження. Ніщо в неї немає навмисним. Якщо він і палко бажає чогось, то завжди ненадовго, вона здатна до стабільності волі. Вона не виносить відстрочки між бажанням і здійсненням бажаного. Вона почувається всемогутньої, у індивіда у своїй зникає поняття неможливого.

Маса легковірна та Ющенка надзвичайно легко піддається впливу, неправдоподібного нею немає. Вона вважає образами, породжують одне одного асоціативно, невиверяющимися розумом щодо відповідності з дійсністю. Маса, в такий спосіб, не знає ані вагань, ні невпевненості.

Маса негайно сягає крайності, висловлене підозра відразу ж потрапити перетворюється в неї в непохитну впевненість, зерно антипатії - в дику ненависть.

Цілком очевидна небезпека масі суперечити, і можна себе убезпечити, слідуючи навколишнього тебе прикладу, тобто. іноді навіть «по-вовчому виючи». Тому настільки вже дивовижно, коли ми спостерігаємо людини, у своїй коїть чиприветствующего дії, яких він у своїх звичних умовах відвернувся б.

Перебуваючи основі своїй цілком консервативної, маса живить глибоке відраза всім нововведень і прогресу і безмежну благоговіння перед традиціями.

4. ЛЮДИНА-МАСА

Рівень свідомості сучасної людини, звісно, незрівнянно вищий, ніж в дикуна, та інформаційний процес індивідуації (становлення особистості) проходить лише крізь свідомість. Юнг сумно помічає, що, попри підвищений рівень свідомості, нинішні люди користуються ним задля індивідуації, і аж ніяк з метою. Сам собою зрослий рівень свідомості зовсім не гарантує, що психічну життя людини не можна зводити до колективним його форм. Свідомість може спокійнісінько залишатися свідомістю, та заодно бути одержимим «змістами несвідомого», віддаючи усвідомлювали тільки не обвинувачували, тільки у цій своєї одержимості. Саме це відбувається, за Юнгом, в суспільстві з його масової «культурою», придушенням особи і тоталітарним державою. Навіть демократія з її прагненням до заохоченню індивідуальних «свобод» не захищає людини від одержимості колективним початком - вона ж спочатку орієнтована на більшість.

Тому «маса» то, можливо охарактеризована ще й як психологічного плану. Це не скупчення людей. Подивившись на однієї людини, ми можемо сказати, чи є він людиною-масою чи ні. З низки причин людина-маса - що це, хто може оцінити себе, і з поганий, і добре, що це, хто почувається «таких як все» і надто невчасно переживає від цього. Людина-маса почувається скоєних під усіх відношеннях, він марнославний, не бачить необхідності змінюватися чи змінювати спосіб життя. Йому подобається почуватися таких як все. Він здатна лише вимагати виконання своїх правий і неспроможний на творчу діяльність в жодній з сфер існування, навіть коли він має великі сили й потенційними можливостями. Уявіть собі простої людини, що намагається дати себе оцінку через якісь особливих причин, наприклад, щоб отримати, чи є в нього будь-якої талант, відрізняється він чимось з інших чи ні. І він дізнається, що він немає жодних видатних якостей. Цей чоловік почуватиметься посередністю, бездарним, звичайним людиною, але не почуватися «людиною-масою». На відміну від людини-маси людина, що належить до обраному меншості, вимогливий і вимогливий себе, він може бути аскетом, він відчуває внутрішню потреба служити етичним цінностям. Інакше висловлюючись, аристократію відрізняють не її права, та її обов'язки.

Коли заходить мова про «обраному меншості», то побуті зазвичай псується значення цієї висловлювання, вважається, що людина «обраного меншини» - зарозумілий нахаба, який вважає себе вищою від інших, але це негаразд. «Обраний» жадає від себе більше, ніж інші, цим ускладнюючи собі життя, а чи не пливе без особливих зусиль з перебігу, як людина-маса.

Поділ на масу чуток і виняткове меншість перестав бути, в такий спосіб, розподілом на класи. Цей поділ на типи людей. Серед представників кожного класу має безліч й та обраний меншість. Нині навіть серед інтелектуалів, які через свої сутності мають бути людьми високого інтелектуального рівня, ми помічаємо дедалі більше псевдоінтелектуалів - непрофесійних, некомпетентних і які мають жоден із властивих інтелектуалам якостей. Для того ж явищем ми зустрічаємося і серед збережених аристократів. З іншого боку, частенько тепер можна зустріти серед робочих людей високої дисципліною духу. Адже саме робочі раніше й становили натовп.

У такому суспільстві існують найрізноманітніші види діяльності. Є й такі, які через свої природі мають специфічний характері і, отже, що неспроможні виконуватися людьми, які мають до них спеціальної схильності, наприклад, деяких видів мистецтва або ж сфера управління і розширення політичних суджень про громадських справах. Раніше цих функцій виконувалися так званими «людьми шляхетного походження». Маси ж ми прагнули до цього виду діяльності, вони віддавали усвідомлювали у цьому, якби їм у ній вписатися, то їм слід було б придбати спеціальна підготовка плюс особливі здібності, і вони перестануть бути масою. Раніше маси напам'ять знали своєї ролі у житті.

Тепер усе нам зазначає, що маси в що там що вирішили висунутися на чільне місце і заволодіти усім тим, як раніше належало не багатьом. Маса, безперервно бути масою, витісняє меншість. Нині ця хвороба поширилася попри всі сфери суспільної життя. Маси прийшли і до політичної влади. Маси діють, не дотримуючись суворих принципів, і захопленої віри до закону, маси діють у обхід законів, пускаючи у хід матеріальне тиск. Не поважають меншість, тіснять його й займають його місце.

ВИСНОВОК

Наприкінці ще раз хочу звернути увагу, що індивід за певного умови відчуває, мислить і діє інакше, ніж цього можна було б очікувати, і вже цим умовою є долучення до людської натовпі, що придбала якість психологічної маси. До цього часу є істотним і цікавим питання про зміну поведінки людини у юрбі бізнесменів і про особливості поведінки натовпу. Маса виробляє на людини враження необмеженої сили. Вона ступає місце всього людського суспільства, що є носієм авторитету. Маса - слухняне стадо, яке може жити без ватажка. В неї така жага підпорядкування, що вона інстинктивно підпорядковується кожному, хто назве себе володарем.

Для людини небезпечно перебувати у суперечності з юрбою та, навпаки, безпечно слідувати оточуючим прикладів і , коли потрібно, то навіть «витипо-волчьи». Повинуючись новому авторитету, потрібно вимкнути з діяльності своє старе «совість». Отже, не це теж разюче, коли ми чуємо, що індивід у натовпі робить такі речі, яких він відвернувся в своїх звичайних життєвих умовах. Часто зустрічаються таке трапляється, коли людина, заспокоївшись і відновивши спроможність до тверезому аналізу, пояснює досконале просто: «Біс поплутав» чи «Щось прямо мені знайшло…»

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

психологія маса людський особистість

1. Ортега-і-Гассет Х., Повстання мас, «Дегуманізація мистецтва» та інші праці, Збірник, С.40-228, М., Райдуга, 1991.

2. Ле Бон Р., Толпотворение, в Новий час, №3, 1994, С.63.

3. Фрейд З., Психологія мас і аналіз людського Я, Мінськ, Білорусь, 1991.

4. Юнг К.Г., Психологія несвідомого, М., Канон, 1994.

Размещено на Allbest.ru