Мотиваційні фактори стресостійкості майбутніх фахівців-моряків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровська національна академія

Кафедра Психології

Контрольна робота

з дисципліни: Психологія

на тему: Мотиваційні фактори стресостійкості майбутніх фахівців-моряків

Викладач Туболець І.І.

Дніпропетровськ 2012

План

1. Мотиваційні фактори стресостійкості майбутніх фахівців-моряків

2. Психологічні особливості креативності особистості у пізньому юнацькому віці

Список літератури

1. Мотиваційні фактори стресостійкості майбутніх фахівців-моряків

В рамках модернізації системи вищого освіти України, у зв'язку з динамічними змінами, які відбуваються в наший країні і в світі, здійснюється підготовка конкурентоздатного фахівця, важливою професійною характеристикою якого є позитивне ставлення до діяльності, емоційна стабільність, прогнозованість розвитку його особи (Т.В. Габай, В.А. Зобков, В.Я. Ляудіс, О.О. Реан, В.В. Рубцов, В.О. Якунін та ін.).

Формування професійно зрілої особистості, розвиток її творчого потенціалу, самореалізація людини залежать від багатьох факторів, важливе місце серед яких займає її емоційне самопочуття й благополуччя. Проблема забезпечення емоційного благополуччя й психологічної підтримки молоді здобуває особливу актуальність у сучасних умовах кризи соціальних відносин і підвищеного темпу життя.

У дослідженнях вітчизняних (Л.М. Аболін, В.О. Бодров, П.Б. Зільберман, О.А. Киріленко, Р.В. Ложкін, В.Л. Маріщук, В.Ф. Моргун, О.Ц. Пуні, О.М. Свядощ, та ін.) і зарубіжних (Р. Бенджамін, С. Кобаса, К.Купер, Р. Лазарус, А. Лезонен, С. Хобфал, Чи Канг Хі та ін.) учених накопичений матеріал з проблеми стресу та стресостійкості. Проте недостатньо вивчені питання, що стосуються співвідношення стресостійкості з психологічними якостями особистості та суб'єктною сферою саморегуляції особи функціональних станів у професійної діяльності.

Для визначення стресогенних факторів діяльності студентів-моряків як майбутніх фахівців, в аспекті формування програми стресостійкості, було проведено емпіричне психологічне дослідження.

Дослідження спрямовано на вирішення наступних завдань:

1. Провести емпіричне дослідження і виявити стресогенні фактори та особливості проявів стресу у студентів моряків як майбутніх фахівців;

2. Виявити фактори стресостійкості майбутніх фахівців;

3. Отримати статистичні і якісні характеристики та оцінити рівень стресу у студентів як майбутніх фахівців, на базі чого спланувати роботу щодо формування та розвитку їх стресостійкості у професійної діяльності.

У емпіричному дослідженні було застосовано наступні психодіагностичні методики. Стандартизовані тести:

1) тест Є.Ф. Бажина: "Рівень суб'єктивного контролю - РСК";

2) "Особові чинники рішень" ("ОЧР") Т.В. Корнілової;

3) тест Г. Айзенка: "Темперамент";

4) методика визначення рівня мотиваційно-ціннісних орієнтацій ("МЦО") С.І. Дьякова;

5) "Шкала особової тривожності" Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна. Також було розроблено оригінальні шкали методики самооцінки (шкалювання - 10 параметрів за аналогом методики Дембо-Рубінштейна). Дані методики містять основні показники (28 шкал), за якими проведене багатовимірне порівняння.

Вибірка склала 50 осіб (на базі чого було сформовано експериментальну і контрольну групи): студенти 5 курсу груп судових водіїв, судових електриків та судових механіків МДА ім. адм. Ф. Ушакова. У даній вибірці всі респонденти - чоловічої статі. з них 24 особи склали експериментальну групу для роботи у формуючої частині експерименту, а 26 осіб - контрольну групу. молодь мотивація стресостійкість професійний

Результати дослідження були статистично проаналізовані за процедурами багатовимірної статистичної обробки, які містять підрахунок основних показників описової статистики, кореляційний аналіз (лінійної кореляції Пірсона), а також застосування методу факторного аналізу та порівняльного методу (непараметричної статистики) для визначення достовірних відмінностей між виділеними групами (незалежними виборками) випробовуваних методом Манна-Уїтні та методу кластерного аналізу. Вірогідність статистичних показників визначалася на 1 % та 5 % рівнях значущості.

За даними описової статистики, у констатуючій частині дослідження отримано наступні середні показники, за зазначеними вище шкалами психодіагностичних методик (табл. 1). За даними аналізу результатів дослідження обидві групи респондентів мають досить близькі показники, хоча, у персональному аспекті, характеристики респондентів є оригінальними, що зазначає про їх індивідуальні відмінності. За кореляційним аналізом даних, за наведеними вище методиками, були отримані наступні основні результати.

1) Фактор ризику "ОЧР" має негативну значущу кореляцію зі шк. нейротизму (за тестом Айзенка) (- 0,30), що зазначає про несумісність емоційної лабільності та схильності до ризику.

2) За показниками методики визначення рівня мотиваційно-ціннісних орієнтацій ("МЦО") є негативні статистично значущі зв'язки між шкалами: шк. "МЦО" можливість актуалізації намірів тf шк. нейротизм (-0,58), шк. ситуатив. тривожність (-0,61), особист. тривожність (-0,60), і навпаки, 0,48, 0,46, 0,45 з фактором неможливість актуалізації намірів "МЦО". Це прямим порядком зазначає, що емоційна неврівноваженість і тривожність, як фактори зниження стресостійкості, є основними чинниками зниження властивостей суб'єктної мотивації та активності.

Таблиця 1. Середні показники за шкалами психодіагностичних методик

Показники шкали загал. інтернальність за тестом Бажина "Рівень суб'єктивного контролю" позитивно корелюють зі шкалою можливість актуалізації намірів "МЦО" (0,29), і навпаки, негативно (- 0,46) зі шкалою неможливість актуалізації намірів "МЦО". Це зазначає про необхідність наявності внутрішнього контролю у прийнятті рішень.

3) Шкала "РСК" загальна інтернальність має статистично значущу негативну кореляцію з фактором нейротизму - 0,39, а також з факторами тривожності за тестом Спілбергера: ситуатив. тривожність (- 0,45) та особист. тривожність (- 0,44), чим зазначається відсутність зв'язку між інтернальністю та зазначеними факторами емоційної неврівноваженості.

4) Шкала "РСК" має зв'язок з показниками шкали толерантність до невизначеності тесту "ТНТ" Т.В. Корнілової (- 0,49) та шкали інтолерантність (0,44). Цим зазначається, що даній виборці респондентів властива схильність спиратися у прийнятті власних рішень на критерії порядку і визначеності у самоорганізації дій. Це підтверджується також тим, що шкала загальна інтернальність "РСК" має зв'язок зі шкалами за тестом "ОФР" "Особові фактори рішень" Т.В. Корнілової: зі шк. фактором ризику (- 0,56) та зі шк. раціональністю (0,63).

5) Також шкала 54 "домагання", методики самооцінки, має значущі кореляції зі шк. можливість актуалізації намірів "МЦО" (- 0,39) та неможливість актуалізації намірів "МЦО" (0,34), а також інтернальність у реалізації "МЦО" (- 0,29). Дані параметри зазначають про те, що респонденти даної вибірки мають залежність у своїх виборах та вчинках від зовнішніх умов, а не спрямовані на самоактуалізацію.

6) Шкала "самостійність". методики самооцінки, має значущу кореляцію зі шк. екстраверсія (0,30), а також зі шк. невизначенність у можливості актуалізації намірів "МЦО" (0,33) та шк. невизначенність реаліз. "МЦО" (0,29). Ці параметри зазначають про не сформованість та неадекватність фактору самостійності даних респондентів.

7) Є значуща кореляція між шкалами "творчість", методики самооцінки, та шк. ситуативна тривожність (- 0,35) та особистісна тривожність (- 0,34) за тестом Спілбергера. Аспекти тривожності та страху блокують вільну думку та творчість як мотивацію суб'єктності.

8) Шкала "ризик"методики самооцінки має статистично значущий зв'язок зі шкалою "толерантність до невизначеності" (ТНТ) (шк. 42) (0,43), зі шкалою ризик (ОФР) (0,53) та зі шкалою заг. інтернал (РСК) (- 0,29), що підтверджує зв'язок суб'єктних факторів ризику та толерантності до невизначеності.

Для визначення достовірних відмінностей між виділеними групами випробовуваних (незалежними вибірками) методом непараметричного аналізу Манна-Уїтні за 1 % та 5 % рівнях значущості не було отримано статистично значущих показників. Це зазначає, про відсутність співпадання (перетину) між двома рядами значень, тобто про відсутність відмінності значень експериментальної та контрольної груп. Цим зазначається статистична однозначність даних груп щодо констатуючої частини дослідження.

Факторний аналіз проведено (методом аналізу головних компонентів з обертанням методом варімакса) за результатами обох груп респондентів (вибірки 50 осіб студентів-моряків 4-5 курсу) за вищенаведеними методиками (див. табл. 1). Факторизація результатів проведена за 28 шкалами (табл. 2).

Таблиця 2. Результати факторного аналізу вибірки 50 осіб студентів-моряків 4-5 курсу

Примітка. Характеристики суми квадратів факторних навантажень подано у табл. 3. Назви факторів подано нижче у табл. 4.

За даними загальної вибірки визначено 5 факторів суб'єктної мотивації, які мають зазначені навантаження за шкалами методик (див. табл. 1):

1-й фактор включає шкали з позитивними кореляціями (2 - нейротизм, 3 - ситуативна тривожність, 4 - особистісна тривожність, 11 - неможливість актуалізації намірів, 14 - екстернальна залежність у реалізації намірів) та з негативними (10 - можливість актуалізації намірів, 13 - інтернальна залежність у реалізації намірів, 24 - творчість у самооцінці). За даними характеристиками можна назвати даний фактор мотивацією творчої самоактуалізації.

Таблиця 3. Суми факторного навантаження

2-й фактор включає шкали з позитивними кореляціями (6 - соціальна мотивація індивідуального рівню МЦО, 7 - творча мотивація індивідуального рівню МЦО, 17 - раціональність ОФР, 18 - загальна інтернальність РСК) та з негативними (5 - матеріально-прагматична мотивація індивідуального рівню МЦО, 16 - фактор ризику). За цими характеристиками можна назвати даний фактор творчою інтернальністю.

3-й фактор включає шкали з позитивними кореляціями (8 - соціальний рівень МЦО, 24 - творчість у самооцінці, 25 - рівень домагань у самооцінці, 28 - рівень досягнень у самооцінці) та з негативною (10 - можливість актуалізації намірів). За даними характеристиками можна назвати даний фактор потенційною мотивацією суб'єктності.

4-й фактор включає шкали з позитивними кореляціями (12 - невизначеність в мотивації щодо актуалізації намірів, 15 - невизначена мотивація в залежності щодо реалізації намірів, 26 - самостійність у самооцінці) та з негативною (27 - задоволеність у самооцінці). За цими характеристиками можна назвати даний фактор суб'єктною незадоволеністю.

5-й фактор включає шкали з позитивними кореляціями (21 - здоров'я у самооцінці, 22 - успіх у самооцінці, 27 - задоволеність у самооцінці) та з негативною (19 - ризик, 20 - соціальні інтереси у самооцінці, 23 - наявність проблем у самооцінці). За даними характеристиками можна назвати даний фактор соціальною нереалізованістю.

На рисунку 1 показано компонентну діаграму після обертання за результатами факторного аналізу зазначеної вище вибірки. На даній диаграмі у просторі 2-х компонент розміщені шкали застосовані у дослідженні. На цій діаграмі в графічному вигляді представлені факторні навантаження двох чинників. Для інтерпретації чинників оптимальними є шкали, які лежать ближче до осей і подалі від точки початку відліку (кожна така змінна має значне навантаження для одного чинника і незначну для іншого). Дисперсія даних шкал зазначає про наявність двох головних факторів суб'єктної мотивації, які містять певні шкали: 1-й фактор включає шкали: 18, 17, 6, 7, 1 (див. табл. 1), на базі чого даний фактор названо - соціальна інтернальність. 2-й фактор включає шкали: 2, 4, 3, 21 (див. табл. 1), на базі чого даний фактор названо - психологічні фактори здоров'я.

Рис. 1. Компонентна діаграма після обертання

Таким чином, було отримано наступні інтегральні характеристики, які є факторами суб'єктної мотивації майбутніх фахівців - моряків (табл. 4).

Висновки:

1. За даними загальної вибірки (50 осіб) визначено 5 факторів стресотійкості 1 - го рівню: 1) мотивацією творчої само актуалізації; 2) творча інтернальністю; 3) потенційна мотивація суб'єктності; 4) суб'єктна незадоволеність; 5) соціальна нереалізованість. Також 2 фактори 2 - го рівню: 1) соціальна інтернальність; 2) психологічні фактори здоров'я. Дані факторі є властивостями суб'єктної мотивації особистості студентів-моряків щодо стресостійкості у діяльності.

Таблиця 4. Фактори суб'єктної мотивації майбутніх фахівців - моряків

2. Параметри кореляційного аналізу зазначають про те, що респондентам даної вибірки є властивим: схильність спиратися у прийнятті власних рішень на критерії порядку і визначеності у самоорганізації дій; аспекти тривожності блокують вільну думку та творчість як мотивацію суб'єктності; респонденти даної вибірки мають залежність у своїх виборах та вчинках від зовнішніх умов, а не спрямовані на само актуалізацію; виявлено зв'язок суб'єктних факторів ризику та толерантності до невизначеності; властива не сформованість та неадекватність фактору самостійності у даних респондентів.

2. Психологічні особливості креативності особистості у пізньому юнацькому віці

Термін "креативність" знаходить широке вживання у спеціальній психологічній літературі, його теоретична та практична значущість визнана багатьма науковцями, проте у емпіричному відношенні креативність як психічне явище залишається недостатньо з'ясованою. Зокрема, в межах особистісного підходу до даної проблеми недостатньо висвітленими залишаються проблеми детермінації креативності психічними явищами, які не можна цілком звести до інтелектуальних процесів. Саме ці міркування і обумовлюють актуальність нашого дослідження. Спираючись на розроблені у вітчизняній психології теорії розвитку особистості (насамперед вищих рівнів самосвідомості), до дослідження ми вважаємо за доцільне залучити опитуваних раннього юнацького, пізнього юнацького та дорослого віку. Даний фрагмент нашого дослідження ілюструє процедуру визначення основних психологічних особливостей креативності особистості у ранньому юнацькому віці.

У новітній довідковій психологічній літературі креативність визначається як "…рівень творчої обдарованості, здібностей до творчості, які проявляються у мисленні, спілкуванні, окремих видах діяльності і становлять відносно стійку характеристику особистості", та "…незвідну до інтелекту функцію цілісної особистості, яка залежить від комплексу її психологічних характеристик".

С.Д. Максименком креативність розглядається в якості одного з принципів побудови генетико-моделюючого методу дослідження особистості. Автор зауважує, що "…вже сама по собі особистість є результатом та продуктом творчості. І нужда, втілена у ній, має величезний креативний потенціал.

Б.І. Додонов вказує на те, що "…ступінь напруженості почуттів, динамічності, їх звичне зростання або спадання у відповідь на визначені життєві ситуації та, наприкінець, охоплюючий особистість потяг до тих чи інших емоційних станів та до ситуацій, що їх викликають, та видам діяльності - все це разом створює неповторний емоційно-духовне обличчя кожної конкретної людини та визначає особливості її світосприйняття та життєдіяльності".

В.І. Андрєєв, розглядаючи складові творчих здібностей особистості, виокремлює багатопланову ієрархію здібностей особистості до самокерування, саморегулювання у творчій діяльності, що описується та оцінюється наступним чином: цілеспрямованість, здібність до розгорнутого планування, здібність до самоорганізації, здібність до самоконтролю, адекватність самооцінки, здібність та рефлексії та переулаштування, відповідальність.

На думку Я.О. Пономарьова, із здібністю до творчості спряжена така особистісна якість, як інтенсивність пошукової мотивації. Крім того, як важлива якість особистості, що сприяє процесу творчості він виділяє силу творчої мотивації, що підтримує прагнення людини до пошуку нового у достатньо невизначеній, тобто психологічно фрустраційній ситуації. Дана мотивація втримує людину від швидкого виходу зі стану творчості до стану конкретності та визначеності.

Усього психодіагностичною роботою було охоплено 70 студентів у віці від 18 до 22 повних років, середній вік склав 20,3 роки. З них дівчат 55 осіб, юнаків - 15 осіб. Слід відзначити, що 35 осіб є студентами педагогічних спеціальностей, інші 35 осіб є студентами економічних спеціальностей. Всередині групи осіб старшого шкільного віку ми проводили співставлення за гендерною ознакою (юнакі - дівчата) та за ознакою спрямування професійної підготовки (педагоги - економісти) для середніх значень особистісних показників креативності з використанням параметричного критерію t-Ст'юдента. В цілому по групі осіб пізнього юнацького віку нами було використано процедуру кореляційного аналізу, процедуру факторного аналізу методом головних компонент.

Спочатку нами буде виконаний опис основних результатів аналізу ступеня достовірності розбіжностей за гендерною ознакою середніх значень усіх виділених емпіричних особистісних показників для осіб пізнього юнацького віку, що були залучені до дослідження. В результаті чого нами не виявлено статистично достовірних розбіжностей за гендерною ознакою між середніми значеннями показників інтелекту для осіб пізнього юнацького віку. Тобто, за показником статі для даного вікового періоду інтелектуальний розвиток достовірно не відрізняється.

Нами зафіксовано статистично достовірну відмінність за гендерною ознакою між середніми значеннями лише такого показнику емоціональної сфери особистості, як психомоторна емоціональність за Русаловим (відповідно t=-2,94 при p=0,004) та страз за Рабінович (t=-2,54 при p=0,01), причому для хлопців значення цього показника достовірно вищі, ніж для дівчат на даному віковому етапі.

Ми виявили статистично достовірну відмінність за гендерною ознакою між середніми значеннями таких показників мотиваційної сфери особистості раннього юнацького віку, як: вибір фіолетового кольору за Люшером (t=-4,74 при p=0,00001), коричневий колір за Люшером (t=2,76 при p=0,007). За усіма іншими виділеними показниками мотиваційної сфери особистості у пізньому юнацькому віці статистично достовірних відмінностей за гендерною ознакою між середніми значеннями нами не зафіксовано.

Вдалося зафіксувати статистично достовірну відмінність за гендерною ознакою між середніми значеннями показника схильності до ризику (t=3,82 при p=0,0002). За усіма іншими показниками статистично достовірних розбіжностей між середніми значеннями за гендерною ознакою не зафіксовано. Констатуємо, що у пізньому юнацькому віці стать суттєво не впливає на рівень розвитку емоціональної сфери.

Ми не можемо вести мову про наявність статистично достовірних розбіжностей між середніми значеннями виділених показників креативності за гендерною ознакою для осіб пізнього юнацького віку, що може свідчити про відносну стабільність даного показника у звичайних умовах розвитку в незалежності від статевої приналежності представників пізнього юнацького віку.

Єдиною виявленою статистично достовірної відмінністю за ознакою профілю навчання є відмінність за гендерною ознакою для показника кількість балів за скороченим тестом Равена (t=2,15 при p=0,03) на користь студентів економічних спеціальностей.

Зафіксована присутність статистично достовірних розбіжностей за показниками інтелектуальної емоціональності (t=-2,42 при p=0,01), комунікативної емоціональності (t=-2,03 при p=0,04), загальної емоціональності (t=-2,17 при p=0,03), страху за Рабінович (t=-2,25 при p=0,02). Всі виявлені статистично достовірні відмінності на користь студентів-педагогів. Тобто, за спеціальністю навчання показники емоціональної сфери у пізньому юнацькому віці відрізняються досить суттєво

Встановлена наявність статистичної достовірної відмінності за ознакою спеціальності навчання між середніми значеннями такого показнику мотиваційної сфери особистості, як внутрішня мотивація майбутньої професійної діяльності (t=-2,41 при p=0,01) для осіб пізнього юнацького віку. За усіма іншими виділеними показниками мотиваційної сфери особистості статистично достовірних відмінностей між їх середніми значеннями з урахуванням спеціальності навчання не зафіксовано.

Нам вдалося зафіксувати статистично достовірну відмінність за ознакою профілю навчання між середніми значеннями такого показнику вольової сфери особистості у пізньому юнацькому віці, як терплячість (t=2,01 при p=0,04), причому дана відмінність на користь студентів-економістів. Констатуємо, що у пізньому юнацькому віці профіль навчання суттєво не впливає на особливості вольової сфери особистості.

Не зафіксовано статистично достовірних розбіжностей за спеціальністю навчання між середніми значеннями виділених показників креативності для осіб пізнього юнацького віку. В той же час помічаємо, що домінують значення креативності студентів-педагогів, хоча дана перевага і не набуває характеру статистично достовірної.

Це свідчить про те, що не зважаючи на спеціальність навчання, налаштованість дидактичного процесу на певні професійні особливості, креативність у вербальному та зображувальному вимірах не зазнає статистично достовірних відмінностей. Скоріш за все, це є свідченням того, що креативність виступає як цілісна характеристика особистості, що не залежить від показників активності у професійній підготовці, та вербальна і невербальна креативність пов'язані щільніше, ніж вважалося.

Результати кореляційного аналізу будуть нами представлені за принципом співставлення показників креативності із показниками інтелекту, емоційної, мотиваційної та вольової сфер особистості осіб раннього юнацького віку.

Встановлено статистично достовірні позитивні зв'язки між оригінальністю за Медніком та інтелектуальною, комунікативною та загальною емоціональністю; унікальністю за Медніком та інтелектуальною, комунікативною та загальною емоціональністю; когнітивним показником креативності за авторською методикою та інтелектуальною і загальною емоціональністю; емоціональним показником креативності за авторською методикою та інтелектуальною, комунікативною та загальною емоціональністю; інтегральним показником креативності за авторською методикою та інтелектуальною, комунікативною та загальною емоціональністю; оригінальністю за Торренсом та інтелектуальною, комунікативною та загальною емоціональністю; розробленістю за Торренсом та інтелектуальною, комунікативною та загальною емоціональністю. Велика кількість даних зв'язків, їх системність (перевага кількості зв'язаних компонент емоціональності та креативності над незв'язаними), високі значення коефіцієнтів кореляції дозволяє стверджувати, що інтелектуальна, комунікативна та загальна емоціональність тісно пов'язані креативністю у ранньому юнацькому віці.

Разом з тим нами зафіксовані статистично достовірні негативні зв'язки між смутком та усіма виділеними показниками креативності, окрім когнітивного показника креативності за авторською методикою. Це свідчить про психічну протилежність стану смутку та креативності особистості.

Нами встановлено, що статистично достовірні позитивні зв'язки наявні між оригінальністю за Медніком та творчою активністю, діяльнісною спрямованістю та внутрішньою мотивацією майбутньої професійної діяльності та рангом червоного кольору за тестом Люшера; унікальністю за Медніком та творчою активністю, діяльнісною спрямованістю та внутрішньою мотивацією майбутньої професійної діяльності та рангом червоного кольору за тестом Люшера; когнітивним показником креативності за авторською методикою та творчою активністю і діяльнісною спрямованістю; емоційним показником креативності за авторською методикою та творчою активністю, діяльнісною спрямованістю, внутрішньою мотивацією майбутньої професійної діяльності, рангом червоного кольору за тестом Люшера; інтегральним показником креативності за авторською методикою та творчою активністю, діяльнісною спрямованістю, внутрішньою мотивацією майбутньої професійної діяльності, рангом червоного кольору за тестом Люшера; індексом оригінальності за Торренсом та творчою активністю, діяльнісною спрямованістю, внутрішньою мотивацією майбутньої професійної діяльності, рангом червоного кольору за тестом Люшера; індексом розробленості за Торренсом та творчою активністю, діяльнісною спрямованістю, внутрішньою мотивацією майбутньої професійної діяльності, рангом червоного кольору за тестом Люшера.

Статистично достовірні негативні зв'язки зафіксовано між оригінальністю за Медніком та спілкуванням, життєвою спрямованістю і зовнішньою негативною мотивацією майбутньої професійної діяльності; унікальністю за Медніком та спілкуванням, життєвою спрямованістю і зовнішньою негативною мотивацією майбутньої професійної діяльності; емоційним показником креативності за авторською методикою та спілкуванням, життєвою спрямованістю і зовнішньою негативною мотивацією майбутньої професійної діяльності; інтегральним показником креативності за авторською методикою та спілкуванням, життєвою спрямованістю і зовнішньою негативною мотивацією майбутньої професійної діяльності; індексом оригінальності за Торренсом та спілкуванням, життєвою спрямованістю і зовнішньою негативною мотивацією майбутньої професійної діяльності; індексом розробленості за Торренсом та спілкуванням, життєвою спрямованістю і зовнішньою негативною мотивацією майбутньої професійної діяльності.

Можемо казати про те, що висока спрямованість особистості у пізньому юнацькому віці на творчість та потреба активно діяти і досягати успіху позитивно впливає на креативність. Налаштованість особистості у пізному юнацькому віці на життєві цінності, спілкування та домінування у майбутній професійній діяльності зовнішніх негативних мотивів пригальмовують розкриття творчого потенціалу.

Виявлено позитивні статистично достовірні зв'язки між оригінальністю за Медніком та соціальним самоконтролем; унікальністю за Медніком та соціальним самоконтролем; емоційним показником креативності за авторською методикою та соціальним самоконтролем; інтегральним показником креативності за авторською методикою та соціальним самоконтролем; індексом оригінальності за Торренсом та соціальним самоконтролем; індексом розробленості за Торренсом та соціальним самоконтролем. Негативні статистично достовірні зв'язки між показником вольової сфери особистості та виділеними показниками креативності нами не зафіксовані.

Можемо констатувати, що єдиним показником вольової сфери, за яким виявлено статистично достовірні позитивні зв'язки з майже усіма виділеними показниками креативності виявився показник соціального самоконтролю, очевидно розвинений соціальний самоконтроль у пізньому юнацькому віці позитивно впливає на креативність особистості.

Найбільш зв'язаними між собою виявилися показники креативності особистості у пізньому юнацькому віці є показники оригінальності та унікальності за Медніком, емоційний та інтегральний показники креативності за авторською методикою, індекси оригінальності та розробленості за Торренсом. Певну неузгодженість демонструє когнітивний показник креативності за авторською методикою. Але в цілому отримані результати свідчать про те, що незважаючи на специфічний характер стимульного матеріалу, використання різних методів діагностики креативність проявляє себе як цілісна, загальна характеристика особистості, що цілком відповідає логіці її розгляду як загальної здібності. Авторська методика діагностики креативності особистості демонструє стабільність своїх емоційних та інтегральних складових по відношенню до інших методик, що діагностують даний особистісний конструкт (для осіб раннього юнацького віку).

Таблиця 1. Результати факторного аналізу особистісних показників креативності для осіб пізнього юнацького віку

Як бачимо, найбільшу вагу має перший фактор, що включає показники інтелектуальної, комунікативної та загальної емоціональності, смутку за тестом Рабінович, спілкування, творчої активності, діяльнісної спрямованості, внутрішньої мотивації майбутньої професіональної діяльності, зовнішньої негативної мотивації майбутньої професійної діяльності, вибору червоного кольору за тестом Люшера, соціального самоконтролю, індексами оригінальності та унікальності за тестом Медніка, емоціональний та інтегральний показники за авторською методикою, індекси оригінальності та розробленості за тестом Торренса. Даний фактор умовно може бути названий як емоційно-мотиваційно-креативнісним. Другий фактор містить показники, що відносяться до тесту Равена, вони мають однаковий знак і фактор може бути умовно названий інтелектуальним.

Таким чином, у розглянутій структурі особистісних показників креативності у пізньому юнацькому віці провідну роль відіграють психічні явища емоційної та мотиваційної сфери, а саме показники інтелектуальної, комунікативної та загальної емоціональності, творчої активності, діяльнісної спрямованості, внутрішньої мотивації майбутньої професійної діяльності, спрямованості на активні дії у досягненні успіху.

Список літератури

1. Бодров В.А. Психологічний стрес: розвиток і подолання. - М: ПЕР СЭ, 2006. - 528 с.

2. Дьяков С.І. Методика діагностики мотиваційно-ціннісних орієнтації у дослідженні суб'єктності особистості // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - № 3. - З. 36-42.

3. Дьяков С.І. Суб'єктність педагога. Психосемантичні моделі та технологія дослідження: Навчальний посібник. - Миколаїв: ММІРЛ, ВМУРЛ "Україна", 2008. - 320 с.

4. Леонова А.Б. Основні підходи до вивчення професійного стресу // Вісн. Моск. ун-та. - 2010. - Сер. 14. - Психологія. - №3. - З. 4-21.

5. Леонова А.Б. Комплексна стратегія аналізу професійного стресу: від діагностики до профілактики і корекції // Психологічний журнал. - 2004. - т. 25. - №2. - З. 86-92.

Размещено на Allbest.ru