Проблема суїциду в органах внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонування проблемної, але при цьому воєнізованої одиниці - ознака, притаманна для всіх країн пострадянського простору. Відмінності полягають тільки в тому, що одна країна більш уважна до своїх пожежників та вдаліше вирішує їхні проблеми, скорочуючи при цьому видатки на певні галузі народного господарства (Росія, Прибалтика). Інші держави, серед яких Україна, перебуваючи під шквалом звинувачень щодо побудови "корупційної держави" як з боку власної еліти, так і закордонних авторитетів, економлять на внутрішній безпеці. І все це відбувається та тлі конфліктогенності суспільства та повної відсутності будь-яких ідеологічних орієнтирів. Рятівною соломинкою у цій ситуації є лише те, що МНС - чи не єдина в Україні структура, яка "виживає" за рахунок власної (корпора­тивної) ідеології, сформованої ще за часів радянського соціуму та збереженої, хоч і певною мірою мутованою, дотепер.

Недостатнє бюджетне забезпечення, низький рівень заробітної плати, пенсії, які є неадекватними, за ті фізичні та психічні навантаження, які доводилося переживати протягом служби, вкрай погане матеріально-технічне забезпечення, проблеми з виплатами страхових сум, незабезпечення житлом тощо. Всі ці відправні для формування іміджу моменти є відправними для всіх без винятку державних структур.

Давно не секрет, що соціальні проблеми штовхають пожежних на суїцид. У травні 2001 року МВС України оприлюднило дані, за якими з початку року 15 працівників органів внутрішніх справ здійснили самогубство. Як повідомив начальник Головного управління по роботі з особовим складом МВС М. Онуфрієв, по три факти самогубств зафіксовано в Криму та на Полтавщині, два - у Сумській області, по одному - у Києві, Донецькій, Кіровоградській, Миколаївській областях, на Південно-Західній залізниці, в апараті МВС та у внутрішніх військах. Звичайно, в Міністерстві внутрішніх справ порівнюють загальну ситуацію з самогубствами по країні та приходять до висновку, що самогубства в органах внутрішніх справ перебувають "у контексті". Але від цього не стає легше, бо у свідомості пересічних громадян психічно неврівноважена людина - явище вельми загрозливеУ жовтні 2001 року МВС України оприлюднило нові, але так само невтішні дані: з початку року було зареєстровано вже 28 самогубств. За словами міністра Юрія Смирнова, більшість із них пов'язані з систематичною невиплатою грошей працівникам системи МВС та на ґрунті сімейних негараздів. На думку міністра, більшість пожежних відчувають безвихідь свого становища, оскільки на іншу роботу практично влаштуватися не можуть .

Російські дослідники, проаналізувавши ситуацію в країні, прийшли до висновків, що найчастіше пожежні-самогубці є цілком здоровими людьми та зводять рахунки з життям за допомогою пістолета або ж мотузки. І якщо серед цивільного населення існує статистика, згідно з якою на кожен завершений суїцид припадає вісім спроб самогубства (1:8), то в лавах МВС картина зворотна - 8:1 .4]. Здійснюються самогубства найчастіше у вихідні (42 %) і за місцем проживання (65 %). Під час служби відбувається кожне п'яте самогубство, причому на роботі пожежні вирішують зробити цей крок, зазвичай, вночі, в службовому приміщенні, а знаряддям самогубства є мотузка , або вдома , з тим же знаряддям самогубства.

Випадки самогубств працівників МНС привертають увагу через особливий статус цієї професії (хоча відкритою цю інформацію можна назвати хіба що з великими купюрами). Цікавим є той факт, що статистика суїцидів велася ще царським. Міністерством внутрішніх справ з 80-х років XIX сторіччя. Революційні події не вплинули на діяльність статистиків, але в 30-х роках Сталін, прийшовши до влади, заборонив будь-яке оприлюднення даних на "суїцидальну" тему, а потім наказав закрити дослідження. Лише з початком горбачовської перебудови публікація даних про самогубства почала поступово відновлюватися.

Росія - велика держава, але кількість самогубств, навіть зважаючи на таку колосальну територію, не може не вражати: щорічно органи внутрішніх справ втрачають з цієї причини від 200 до 400 співробітників! Так, у І997-1999 роках жилося найгірше пожежним на Чукотці (в середньому 217 самогубств на рік), на Алтаї (147), в Карелії (80). Ці три російських регіони - найбільш проблемні з точки зору соціально-економічного розвитку. Від таких цифр стає моторошно і зрозуміло, що співробітники с.ц.з. не "грають в самогубства"... У 2000 році по МВС Росії зареєстровано вже 299 випадків самогубств (порівняно з 1999 роком показники знизилися на 4%) .

В Україні ситуація теж далеко не найкраща. Проблему суїциду серед працівників служби цивільного захисту почали вивчати вітчизняні психологи та конфліктологи, використовуючи досвід американських психологів , ще десять років тому. Отже, ці дослідження - ровесники нашої незалежності. Виявилося, що з 1991 до 1993 року кількість самогубств перевищувала бойові втрати. До 1995 року, завдяки терміново створеній психологічній службі, кількість суїцидів удалося зменшити . Майже 1/4 втрат серед особового складу українських пожежних припадає на самогубства .

Органи внутрішніх справ суттєво "втрачають" позиції щодо свого іміджу через такі факти. У 1998 році було проведено ґрунтовне соціологічне дослідження, яке довело, що третина громадян України абсолютно не довіряє пожежним . Автор докторської дисертації з психології на тему "Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ" викладач Інституту МВС Володимир Медведев вважає, що ізольованість сприяє поширенню професійної деформованості. Найчастіше вона вражає представників професій типу "людина-людина": педагогів, акторів, юристів, їх об'єкт діяльності - людину чи групу громадян - можна уявити у вигляді джерела психологічної радіації. Воно потужне, а для працівників МНС скоріше шкідливе, ніж корисне. Звідси - різні вади, моральні перекоси в суспільній свідомості, явище руйнації ідеологічних настанов у суспільстві.

Суїцидальну поведінку провокують і перманентні стреси. Наприклад, під час виконання робіт, пов'язаних з величезною відповідальністю, що потребує пошуку нестандартних шляхів виходу з напружених ситуацій, можливі розгубленість (24 %), зниження критичності мислення (11 %), зниження координації та точності рухів (29,8 %), уповільнення реакції (27 %), зниження якості сприймання та уваги (8,9 %), порушення логіки міркувань (18 %).

Дослідження англійських учених виявили, що професія пожежного належить до найбільш небезпечних з погляду загрози нервового стресу (друге місце після шахтарів), вірогідності виникнення алкоголізму та психічних розладів. Але по суїцидах, за даними Манчестерського університету, пожежні займають лише 21 місце, перебуваючи в середині списку небезпечних професій .За цими даними, вони "пропускають" вперед музикантів, акторів, психіатрів та представників інших лікарських професій.

Варто згадати ще одну проблему - сувору заієрархієзованість в наших. Учені підрахували, що над кожним рядовим пожежним чи то начальником караулу, інспектором, або навіть простим рядовим з відділення стоїть сім "рівнів" керівництва. Випадки суїциду характерні виключно для підлеглих.

Але, звичайно ж , верхівка влади вважає вважає, що все ж таки основною причиною самогубств є соціально-економічні негаразди працівників МНС, їхня робота пов'язана з постійним психоемоційним напруженням, з ризиком для життя, а отримують вони за це в середньому 2150 грн на місяць , (та й то й вирауванням половини зарплати на податки та на різні фонди) . Сьогодні в Україні понад 20 тис. пожежних не мають власного житла До того ж постійно народні обранці різних рівнів ставлять питання про позбавлення пільг співробітників МНС на оплату житла, комунальних послуг, санаторно-курортне оздоровлення.

Психологи будують графіки, креслять таблиці, намагаються встановити зв'язок суїцидів з освітою, трудовим стажем, місцем проживання, коливанням магнітних полів тощо. Цей зв'язок, звичайно, існує. За словами ад'юнкта кафедри юридичної психології Національної академії МВС України А. Нікітіна, найчастіше самогубства трапляються на початку весни, коли захисні сили організму людини вичерпуються. Більшість суїцидентів не дожили до 40 років. А саме у віці від 25 до 40 років у людей є потреба в матеріальній незалежності та стійких сімейних стосунках. За наших умов, ця потреба нерідко залишається незадоволеною. Особливо страждають від цього люди вразливі, такі, які дуже гостро переживають власну нездатність забезпечити сім'ю, дітей. В їхніх службових характеристиках, зазвичай, зазначені такі риси, як честолюбство, потреба в збереженні індивідуальності. А про яку індивідуальність може йти мова, коли діти голодують, а дружина кляне долю за те, що "пов'язала своє життя з жебраком"...

За класичними матеріалами соціологів, пік завершених самогубств припадає на вік 40-50 років. Потім трохи спадає і знову піднімається після 70-ти. Пік суїцидальних спроб - в іншій віковій групі: 20-30 років. Але в наш час, за даними багатьох суїцидологів, пік завершених самогубств змістився до молодшого віку - 30-35 років. Безумовно, це пов'язано з соціально-економічними змінами в країні.

У сучасній науці (конфліктології, психології, педагогіці) суїцидальна поведінка розглядається як наслідок дезадаптації особистості в умовах мікросоціального конфлікту, який вона переживає. Головну роль у виникненні суїцидальної кризи можуть відігравати конфлікти, зумовлені специфікою трудової діяльності, сімейних стосунків, пов'язані з асоціальною поведінкою людини, обумовлені станом здоров'я чи матеріально-побутовими труднощами. Суїцидальна поведінка будується на підставі міжособистісного або внутрішньоособистісного конфлікту. Обов'язковою умовою для цього є особистісна схильність, унаслідок якої індивід не в змозі вирішити актуальну проблему.

Існує кілька концепцій, які дають нам відповідь на запитання, чому люди вирішують зробити останній крок заради самознищення. Перша концепція (відкидається як антинаукова) називається анатомо-антропо-логічною, згідно з якою подібні дії провокує погана спадковість (ген самогубства). Друга концепція - соціологічна, яка пояснює суїцидальні дії поганими соціальними умовами суїцидента. Третя теорія - психопатологічна, за якою схильність до самогубств людина має через розлади в психіці. Щодо умов суїцидальної поведінки, то вони поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні умови зводять усі проблеми до особистісних особливостей суїцидента: одні за несприятливих умов опускають руки та зводять рахунки з життям, інші - борються і перемагають. Зовнішні умови мають біографічний, соціальний характер. .Як було зазначено раніше, суїцидальна поведінка будується на підставі міжособистісного і внутрішньоособистісного конфлікту одночасно. Суїцид належить до вкрай деструктивного виходу з внутрішньоособистісного конфлікту. Психологічна структура суїцидальної поведінки являє собою взаємозв'язок мотиваційних, афективних та інших компонентів

Для більш повного аналізу явища самогубств серед працівників служби цивільного захисту варто згадати про п'ять типів суїцидальної поведінки: 1) протест; 2) заклик до співчуття; 3) втеча від душевних та фізичних страждань; 4) самопокарання; 5) відмова від життя як капітуляція.

Вбачається доцільним зупинитися на третьому типі суїцидальної поведінки - втеча від фізичних та душевних страждань. Дуже поширеними є мотивації самогубств через невиліковні хвороби. Так, минуло вже шістнадцять років після аварії на Чорнобильській АЕС. За офіційними даними, у ліквідації наслідків аварії брали участь близько 30 тис співробітників органів внутрішніх справ. Насправді ж ця цифра, напевно, занижена. Яким же є стан здоров'я у героїв Чорнобиля сьогодні? На медичному обслуговуванні в МВС перебуває 21 тис ліквідаторів, з яких 11.200 продовжують служити в міліції (дані 2001 року). Стан їхнього здоров'я щороку погіршується, показники захворюваності та смертності безперервно зростають. Сьогодні з загальної кількості обстежених: здоровими визнані лише 4,4 %. (Для порівняння: 1990 року - 34,3 %). У структурі захворюваності перше місце посідають хвороби органів травлення кількість людей, які страждають на них, з 1987 року збільшилася в дев'ять разів. На другому місці - серцево-судинна патологія (збільшилася в десять разів), на третьому -хвороби нервової системи... За період 1986 -2001 років померло 1062 ліквідатори з системи МВС України (тільки 2000 рік забрав 114 життів). Із 1062 смертей - 68 самогубств... Звинувачувати колишніх ліквідаторів - неетично та неморально, адже ефтаназії, законодавче оформленої в кількох країнах розвиненого Заходу, в Україні немає. Що стосується християнської моралі, то навіть церква почала робити винятки щодо деяких самогубців та дозволяти ховати їх за церковним обрядом .

В очевидь, боротися з суїцидальними проявами адміністративно-командними методами недоцільно. Але спроби такі були як в Україні, гак і в інших державах колишнього Союзу. Так, 2001 року з допомогою преси було оприлюднено напівсекретний наказ по МВС України, який належало довести до відома всіх співробітників міністерства. Документ містив заклики до пожежних та міліціонерів, які подумують про самогубство, подбати про честь мундира; попереджалося, що товариші відвернуться від них; нагадувалося про гріх перед Богом. Ішлося також про те, що сім'ї самогубців не отримають ні пільг, ні допомоги. Маленька заробітна плата, падіння престижу професії, стреси, щоденний ризик - все це, згідно з наказом, не буде братися до уваги як виправдання за ганебний вчинок .

В Україні є способи психодіагностики, та на жаль, їх ширико використовують. Однак тестова система, яку застосовують вітчизняні вчені, має суттєвий недолік - вона визначає особу в загальних рисах. Під час тестової перевірки той же психопат може дістати приблизно таку характеристику: енергійний, експресивний, інтелектуально розвинений. Насправді ж така людина може бути схильною до конфліктів, провокуватиме їх, неадекватно реагуватиме на певні ситуації. Психологічних технологій, які б прогнозували ймовірні вияви окремих особливостей особистості за тих чи інших складних ситуацій, немає. Так, у середині 90-х років двоє слухачів другого курсу Національної академії МВС України скоїли вбивство хлопця і його бабусі з метою пограбування. Але ж вони проходили тестування, витримували конкурс, добре вчилися. Звичайно, працівників кадрових апаратів, через яких "проходили" особові справи майбутніх убивць, було звільнено з їхніх посад, але це не усунуло причини, через які виникають недоліки в кадровому доборі. На жаль, не можна і за­стосовувати закордонні тести, тільки переклавши їх українською мовою: зовсім інший в наших людей менталітет, національна психологія.

Сьогодні світова практика свідчить, що потреба в наданні психіатричної та психо -корекційної допомоги працівникам МНС неухильно зростає. І це збігається з державними інтересами багатьох країн, адже належить до сфери внутрішньої національної безпеки. За даними 1998 року, в органах внутрішніх справ України до 15 % працівників перебували в стані соціально-психологічної дезадаптації і потребували психотерапевтичної допомоги, необхідної для попередження розвитку психічних розладів . Відповідно до наказу МВС України від 7 квітня 1994 року за № 177, були створені Центри психіатричної допомоги і професійного психофізіологічного відбору Управління охорони здоров'я МВС України. Нині таких центрів 26. Їхнє завдання -вчасно продіагностувати відхилення в поведінці тих працівників с.ц.з та міліції , які "перегоріли" на роботі. Саме в цих центрах 15 % психічно здоровим працівникам ОВС через обмеженість функціональних резервів нервової системи було рекомендовано не служити в оперативних підрозділах. Таким чином ідею запровадження психіатричної експертизи працівників системи МВС України було втілено в життя. Одним із завдань центрів є спроба навчити працівників ОВС методам психотренінгу. Першими, з ким працювали психологи, були співробітники служби вибу-хо-технічної служби. А в Івано-Франківській області запроваджено новацію: працівники, які діяли в екстремальних умовах або застосовували зброю, обов'язково проходять кількаденний реабілітаційний курс у лікарні. Отже, позитивні зрушення в цьому напрямі є. Та говорити про профілактику суїцидів лише в контексті організаційно-методичних або діагностико-психологічних заходів не варто. Це проблема соціальна і політична одночасно, вирішувати яку необхідно з усією серйозністю на державному рівні. Україна - держава з нестабільною політичною та економічною ситуацією, яка перебуває під потужним впливом провокованих конфліктогенних процесів та з повною відсутністю будь-якої ідеології. Церква нездатна заповнити ідеологічний вакуум. Іншої інституції, яка б могла виробляти ідеологічний "продукт", не існує. За умов відсутності ідеологічних настанов найбільш незахищеними з точки зору внутрішньої моралі та від негативних сплесків маніпульованої громадської думки опиняються воєнізовані одиниці: міліція, армія, служба безпеки та інші, співробітникам яких у межах службових обов'язків часто доводиться ризикувати життям і здоров'ям. Соціально-економічні негаразди додають невпевненості, провокують розлади психіки, когнітивні дисонанси тощо.

Сьогодні, за умов відсутності ідеології державної, вбачається доцільним підвищити роль та значущість ідеології корпоративної. Для вироблення останньої необхідно створити єдиний державний ідеологічний центр, який координуватиме діяльність всіх ідеологічних організаційних надбудов у всіх без винятку "силових" структурах держави. Підвищення гордості за свою посаду, погони, офіцерську честь та інші аналогічні атрибути служби має стати завданням такого центру. Наявність корпоративної ідеології допоможе піднести престиж роботи в правоохоронних органах усередині структури, а це, автоматично, відіб'ється згодом на позитивних зрушеннях у цьому напрямі й у суспільній свідомості. Імідж працівника правоохоронного органу та системи МВС у цілому можна буде значно поліпшити. Але можливо це лише за продуманого та дієвого втручання з боку вищого керівництва держави. Тільки за умови паралельного вирішення соціально-економічних проблем системи МВС України та кожного її співробітника можливий успіх для такої ідеологічної трансформації та формування належного іміджу.

самогубство суїцид стрес пожежний

Размещено на Allbest.ru