Професійне здоров’я педагога як проблема сучасної школи

Размещено на http://allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

Методичний кабінет відділу освіти

Богуславської РДА

«Професійне здоров'я педагога як проблема сучасної школи»

Методист психологічної служби РМК Ю.В. Кривобород

Богуслав 2012 р.

Професійне здоров'я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, самореалізації, розвитку творчого потенціалу. Воно позначається на здоров'ї його учнів і на результатах всієї навчально-виховної роботи. Стан професійного здоров'я вчителя впливає на учнів на всіх рівнях: емоційно-психологічному, біоенергетичному, інформаційному, виховному . Нездоровий педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Він не зможе займатися і вихованням культури здоров'я школярів, оскільки у цій роботі необхідний особистий приклад. Неблагополуччя психологічного здоров'я, деформації особистості педагога, прояви синдрому згорання, педагогічних криз безпосередньо впливають на здоров'я учнів. Тому проблема збереження і зміцнення здоров'я учителя повинно бути одним з пріоритетних у сфері його життєвих і фахових інтересів. Це питання має посідати чільне місце у роботі психологічної служби навчального закладу. Метою нашого засідання буде розкриття аспектів, змісту та форм роботи шкільної психологічної служби щодо збереження і зміцнення професійного здоров'я педагога.

Професія педагогів і психологів належить до так званих хелперських (від англ. Help - допомагати), оскільки пов'язані з роботою в системі «людина-людина», тривалим міжособистісним спілкуванням, а також наданням підтримки й допомоги підопічним. Саме в цих людей дуже високий ризик психічних і соматичних реакцій на напружені ситуації на роботі. У даний час у Міжнародній класифікації хвороб (МКФ) навіть виділяють окремий стан - «Професійний стрес», визначаючи його як стрес пов'язаний із труднощами керування своїм життям». Один із наслідків тривалого професійного стресу є синдром професійного вигорання.

Термін «вигорання» походить від англ. «burn-out» (дослівно - припинення горіння). У зарубіжній літературі використовується вже більш як 30 років-відтоді, як активно вивчають проблему емоційного виснаження професіоналів робота яких пов'язана з тривалим прямим контактом з людьми.

Сьогодні під професійним вигоранням розуміють захисну поведінку, спрямовану на уникнення або зменшення витрат на емоції. У людини зменшується сила волі, загострюються індивідуальні особливості й деякі риси характеру.

Емоції по праву можна назвати одним із основних інструментів у роботі педагогів і психологів. Дуже важливо протягом багатьох років підтримувати цей «інструмент» у порядку та зберігати позитивний емоційний діалог із учнями, батьками та колегами. Співробітник, виснажений емоційно, через декілька років професійної діяльності може сам собі сказати: «Я не можу більше турбуватися про інших, у мене не залишилось почуттів, мені нічого віддавати, я виснажений».

Основні ознаки професійного вигорання:

· Швидка втомлюваність;

· Негативізм у спілкуванні з учнями та їх батьками, колегами;

· Безсоння;

· Апатія та пасивність;

· Почуття провини;

· Зниження само оцінювання;

· Підвищена дратівливість;

· Потреба в психостимуляторах (тютюн, кава, алкоголь, медикаменти);

· Порушення у харчуванні (переїдання або відмова від їжі);

· Соматичні захворювання.

Одним із найсерйозніших факторів ризику розвитку синдрому вигорання - неможливість співробітника швидко й чітко розмежовувати своє «Я професійне» та «Я людське». Ідеальний варіант - на роботі виконувати свої професійні обов'язки, заощаджуючи емоції для сім'ї та близьких. І навпаки, після закінчення робочого дня на деякий час забути всі проблеми на роботі. Дуже важливо розуміти: якщо емоційне напруження не спадає під час роботи, воно найчастіше проявляється вдома. Нерідко потреба в самоті та обмеженні спілкування призводить до серйозних конфліктів із дітьми та близькими (аж до розпаду сім'ї).

Дуже складно визначити ту міру співчуття та допомоги, яку вчитель може надати іншим без втрат для себе! Спілкуючись з учнями, їхніми родичами та колегами, вчитель постійно знаходиться між «Я» й «Ти». Тому дуже важливо знати, що ризик вигорання дуже великий у тих, хто зовсім забуває про «Я» і цілком розчиняється в «Ти».

У діаметрально протилежній ситуації, яка швидко призводить до вигорання, професіонал віддаляється від підопічних і колег - просто не підпускає інших до себе. На спілкування він іде лише через «треба». Це характерно для людей, яким важко спілкуватися.

Серйозну загрозу у формуванні професійного вигорання становить особливий вид порушень діяльності емоційної сфери -алекситимія (неможливість виражати словами свої почуття). Як правило, алексетимія супроводжується дуже високим рівнем тривожності, через що людина звертається по психотерапевтичну допомогу.

Слід зазначити, що професійне вигорання дуже часто розвивається в тих, кого ми називаємо трудоголіками. Ідеться про співробітників і керівників, які не просто багато й успішно працюють, а «тікають» від життя на роботу, понаднормова робота, робота вдома й на вихідних, термінові виклики - усе це сигнал реальної загрози для розвитку синдрому вигорання.

Професійне вигорання загрожує й тим, кого називають людьми «без ресурсів». У даному випадку під ресурсами розуміють підтримку друзів, роботу в команді професіоналів, міцні родинні зв'язки і традиції виховання. Дуже важливі економічна стабільність, віра. До ресурсів належать також гарний стан здоров'я, наявність психологічної підтримки та медичної допомоги.

Величезне значення для збереження емоційної стабільності має мета і стабільність мотивації: у кого є «навіщо», той знайде і витримає будь-яке «як».

Серед зовнішніх факторів ризику емоційного виснаження і зниження професійної активності найбільш значущі - постійна емоційно напружена робота, підвищена відповідальність і несприятливий психологічний клімат у колективі.

Стадії та ознаки емоційного вигорання

У розвитку синдрому виділяють три стадії: напруження, резистенція (стійкі зміни) і виснаження.

До найбільш ранніх ознак на стадії напруження належать приглушеність емоцій і відчуття незадоволеності собою.

Потім проявляються зміни: відчуття обмеженості дій, емоційні зриви, негативні почуття до учнів, клієнтів і колег. Відбувається своєрідна деперсоналізація: співробітник може залишатися гарним професіоналом, але колеги та інші зауважують, що в нього «порожній погляд» і «холодне серце», а взаємини з іншими людьми погіршилися.

Серйозніші зміни настають на стадії виснаження: уже немає сил, волі та емоцій. Людина працює «на автопілоті», засуджує колишні професійні цінності, відсторонюється навіть від своїх близьких, намагаються усамітнитися. Настає редукція особистих досягнень, що виявляється в недооцінюванні або навіть негативному оцінюванні себе, своїх професійних досягнень, службових достоїнств і перспектив.

Поступово психологічний конфлікт на стадії виснаження переростає в соматичні захворювання: головні болі, виразку, гіпертонію, переїдання або анорексію. Виникає потреба зменшити психологічну напруженість алкоголем, психотропними медикаментами, азартними іграми.

Часто реакцією на вигорання є зміна роботи, перехід на адміністративний вид діяльності або остаточна зміна професії.

Як поповнити запас «емоційного палива»

емоційний професійний вигоряння виснаження

Питання запобігання й подолання професійного стресу й вигорання останнім часом приділяють усе більше уваги. Звичайно, обсяг допомоги залежить від особливостей кожної конкретної людини й умов, у яких вона живе та працює.

На ранніх етапах ефективним є застосування різних видів психологічного розвантаження: хобі, спорт, емоційне спілкування з дітьми, близькими людьми або домашніми тваринами, іноді просто прогулянка в парку, гаряча ванна й ароматерапія. На роботі можуть допомогти фотографії тих, хто любий серцю, або аутотренінг, точковий самомасаж.

Глибші ознаки вигорання значно зменшуються за групових форм психологічної та професійної допомоги, тренінгів із особливостей міжособистісного спілкування.

В усуненні проявів синдрому вигорання у співробітників дуже великою є роль керівника організації. Від його вміння вчасно розпізнати перші ознаки професійного стресу у свого підлеглого, з'ясування його можливих причин, залучення кваліфікованих фахівців для надання психотерапевтичної або медичної допомоги багато в чому залежать подальша доля та здоров'я людини, стабільність роботи колективу.

Складність роботи з учителями як об'єктом психологічного впливу обумовлюється кількома причинами. Передусім, це особливості педагогічної професії, яка є непростою і найбільш напруженою у психологічному плані. Педагоги є тією професійною групою, яка особливо піддається впливам дезадаптаційних тенденцій. За даними ряду наукових досліджень, для третини вчителів показники соціальної адаптації рівні або ж нижчі, ніж у хворих неврозами . Для вчителів характерні невротичні і психосоматичні розлади, педагогічні кризи, професійне виснаження тощо. З іншого боку, складність роботи шкільного психолога з педагогами обумовлюється неоднозначністю сприймання останніми психологічної служби та особливостями стосунків суб'єктів психологічної діяльності відносно один одного. Члени педагогічного колективу по-різному сприймають саму психологічну службу: від прагнення до співпраці, зацікавленості до байдужості, недовіри, скептицизму. Слід також відзначити, що педагоги дуже гостро реагують на оцінку їхніх особистісних особливостей. Педагог звик оцінювати інших, йому важко погодитись з висновками про те, що несприятливий розвиток педагогічної ситуації визначений його власними слабкостям чи вадами. Крім цього, більшість педагогів мають високу особистісну тривожність, у силу чого схильні гіперболізувати, драматизувати події або впадати у глухий психологічний захист, не приймаючи або повністю відкидаючи висновки психолога.

У напрямку роботи зі збереження і зміцнення професійного здоров'я педагога для шкільного психолога є велике поле діяльності. Це просвітницька, діагностична і психокорекційна робота. Аспектами цієї роботи є:

-- підвищення грамотності вчителів з питань збереження і зміцнення їх власного професійного здоров'я;

-- попередження професійних деформацій (як загально-педагогічних, так і типологічних), допомога у їх усуненні;

-- допомога у формуванні психологічного захисту від стресу, при потребі, у подоланні наслідків стресових ситуацій, усуненні синдрому емоційного згорання;

-- профілактика педагогічних криз і допомога в усуненні їх наслідків;

-- допомога в усуненні невротичних і психосоматичних розладів особистості педагога, гармонізації його особистості;

-- робота зі створення сприятливого психологічного клімату у педагогічному колективі;

-- співпраця з адміністрацією школи з метою створення безпечного освітнього середовища у загальноосвітньому навчальному закладі.

Шкільний психолог повинен бути теоретично обізнаний з різними дезадаптаційними тенденціями в діяльності вчителя, особливостями їх проявів, зі шляхами збереження і зміцнення професійного здоров'я педагога, механізмами і шляхами гармонізації його внутрішнього світу. В арсеналі практичного психолога мають бути оперативні методики для оцінки самопочуття особистості, для виявлення відхилень в емоційній сфері, схильності до емоційного згорання, ймовірності виникнення стресу і т.п.

Для реалізації визначених завдань психолог може використовувати різноманітні методи роботи: індивідуальні і групові бесіди та консультації, круглі столи, присвячені цій проблематиці, брейнстормінг, психотренінг, психотехнічні ігри і вправи тощо. Фахівець шкільної психологічної служби повинен володіти технологіями зняття психоемоційної напруги, виходу із стресу, методами психологічної саморегуляції, які при потребі зможе запропонувати педагогам, методами психологічної корекції.

Корисним, на нашу думку, може бути випуск практичним психологом у школі «Пам'яток для вчителя». Вони виконуватимуть, передусім, профілактично-просвітницьку функцію. Тематика їх може бути різною, наприклад: «Коли несподівано помітиш, що тобі все байдуже...», «Як педагогу позбутися професійних деформацій?», «Як не згоріти у полум'ї професії?», «Стрес, дистрес і психічне здоров'я педагога», «Синдром “емоційного згорання” -- це психологічний захист чи хвороба?», «Ліки для педагога-трудоголіка», «Ерозія душі педагога: як з нею боротися?», «Професійне довголіття і шлях до нього» та ін.

Важливою для практичного психолога є робота з молодими педагогами. У науковій літературі встановлено, що ризик виникнення синдрому «емоційного згорання» підвищується до третього-четвертого року професійної діяльності. У цей час для педагога вже зникає новизна робочої обстановки та новизна його присутності у колективі. Про нього вже не говорять як про молодого недосвідченого спеціаліста, а навпаки, до педагога підвищуються вимоги зі сторони колег по роботі і вже вони самі починають пред'являти вимоги щодо себе самих [1].

Для практичного психолога корисно пам'ятати, що:

-- краще «горять» ті, хто асоціює свою роботу з своєрідним призначенням, місією (серед психотерапевтів це називається «комплексом рятівника»);

-- найбільш схильні до «згорання» інтроверти;

-- допомоги потребують ті вчителі, які орієнтовані не на результат, а на створення клімату сім'ї, в якому дитина почуває себе комфортно. Природна установка таких учителів дуже розходиться з вимогами, які до неї пред'являють, а це може спричинити появу синдрому «емоційного згорання»;

-- спад професійної діяльності учителів спостерігається після 10-15 років роботи -- так званий період педагогічної кризи, що супроводжується почуттям тривоги, самотності, зневіри в себе, домінуванням негативних переживань;

-- синдром «емоційного згорання» найчастіше розвивається у 40-річних людей, коли настає пік біологічного стану здоров'я.

До свідомості педагогів слід довести такі науково вивірені твердження, що до емоційного згорання найчастіше приводять позиції учителів, які вірять чотирьом міфам: 1) «Мені не можна помилятися»; 2) «Я повинен бути стриманим»; 3) «Я не маю права бути упередженим»; 4) «Я повинен бути у всьому прикладом для наслідування» [2]. Тому недоцільно входити у професію з установками надзвичайно високих стандартів, гіпервідповідальності. Не можна поєднувати особисту і професійну самооцінку, бо тоді фахівець руйнується як цілісність. Він старається працювати швидше як придуманий, ніж реальний педагог. Такий учитель ніби стоїть на п'єдесталі своєї непогрішності й виключності. У нього дуже високі вимоги до себе, його уявлення про хорошого вчителя складають образ абсолютної професійної досконалості. При зустрічі з реаліями шкільного життя такі педагоги відчувають емоційний шок, тому що дійсність не відповідає їхнім очікуванням. З кожною невдачею у такого вчителя посилюється дратівливість, втома, скорочується дистанція до професійних хвороб.

Особливо слід зазначити, що педагоги, для яких характерний синдром емоційного згорання, потребують спеціальних корекційних програм, питання розробки яких залишається відкритим і вимагає спільної роботи психологів, психотерапевтів, педагогів, медиків. Недругорядну роль щодо цього міг би відіграти інститут супервізії.

Вся робота шкільної психологічної служби має бути спрямована на розвиток внутрішніх сил учителя і розширення його самосвідомості, вияв і зміну тих рис характеру та способів поведінки, що провокують виникнення і підтримку емоційної напруги. Вона повинна сприяти активізації механізмів особистісної саморегуляції, ресурсів стресостійкості педагога, гармонізації його внутрішнього світу, підвищенню рівня компетентності.

Ніякі заходи шкільної психологічної служби не допоможуть, якщо педагоги самі не докладатимуть зусиль для збереження і зміцнення свого професійного здоров'я, підвищення рівня своєї майстерності, професійного потенціалу. Як стверджують вчені, кращі вчителі мають вищу емоційну стійкість, менш схильні до емоційного згорання, легше переносять негативні емоції, уміють створити обстановку психологічної захищеності для себе і психологічної безпеки для учнів. Тільки спільні зусилля -- цілеспрямована робота шкільної психологічної служби, увага до професійного здоров'я вчителів з боку адміністрації школи (не завадила б увага і з боку держави) і, насамперед, самих педагогів, -- сприятимуть збереженню професійного довголіття вчителя, його кар'єрному росту, професійному саморозвитку.

Діагностичний інструментарій. Локалізація стресу у педагогічних працівників

Інструкція: Перед вами твердження за шістьома напрямками:

1. Розділ «Здоров'я» пов'язаний з умінням вести здоровий спосіб життя, правильно знімати утому і відновлювати рівновагу, а також можливість самостійно (без допоміжних засобів) розслабитися.

2. Розділ «Контакти з людьми» досліджує рівень почуття безпеки, виявляє наявність атмосфери, що дозволяє сили, усвідомлення того, що поруч з вами є люди, що розуміють вас і готові надати необхідну підтримку.

3. Розділ «Спосіб життя» виявляє уміння без стресу пристосовуватися до нових ситуацій, умов; відсутність непотрібних переживань, запас енергії і вміння ім. користуватися.

4. Розділ «Внутрішній спокій» пов'язаний з душевною рівновагою, умінням не боятися бути таким, якій ти є насправді.

5. Розділ «Побут» є важливим для сучасної жінки, що змушена поєднувати професію з домашньою роботою, відтак під впливом побутових факторів може зазнавати стресу: з'являється нав'язливий стан страху перед «невідповідністю» сподіванням оточуючих, почуття безпорадності перед вирішенням життєвих проблем.

6. Розділ «Професійна кар'єра» виявляє рівень напруженості людини в процесі виконання своїх професійних обов'язків; дискомфорт на робочому місці; ступінь задоволеності своєю роботою.

Ви повинні або погодитися із запропонованими твердженнями (у цьому випадку буде відповідь «так») або їх спростувати (відповідь «ні»). Свої відповіді відзначайте в спеціальному бланку

Бланк відповідей

Здоров'я

Контакт з людьми

Спосіб життя

Внутрішній спокій

побут

Професійна кар'єра

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

так

ні

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Опитувальник

1. Здоров'я

1. Протягом дня в мене є хоча б півгодини тільки для себе.

2. У мене є надлишкова вага.

3. Я не курю.

4. Принаймні 2 рази на тиждень активно займаюся фізкультурою.

5. Чотири рази на тиждень сплю близько восьми годин.

6. регулярно приймаю снодійне, інші ліки.

7. Обов'язково раз у день з'їдаю гаряче блюдо.

8. Протягом дня я випиваю менше, ніж три чашки кави або міцного чаю.

9. Я випиваю менше, ніж п'ять чарок алкогольних напоїв протягом місяця.

10. щодня вживаю солодке.

2. Контакти з людьми.

1. У моєму житті є, принаймні, дві людини, яким я можу розповісти про мої будь-які особисті переживання.

2. Мені подобаються відносини, що склалися в колективі, де я працюю.

3. Якщо у моєму шлюбі (у стосунках з близькою людиною) щось не ладиться, я намагаюся швидше дізнатися причину.

4. Я продовжую підтримувати певні зв'язки з людьми, хоча відчуваю, що нас уже мало що поєднує.

5. З деякими з моїх найближчих друзів я товаришую вже багато років.

6. Якби в мене виникли матеріальні труднощі, я знаю багато людей, що прийшли б мені на допомогу.

7. Я можу розпочати задушевну розмову з близькими мені людьми, як тільки відчую у цьому необхідність.

8. Я відчуваю відсутність надійного друга або кола друзів.

9. Я часто відвідую різні вечірки, щоб мати гарні розваги.

10. Я належу до тісного кола друзів, що поєднує людей з визначеними культурними або іншими інтересами.

3. Спосіб життя

1. Я нервую, коли мої плани повинні бути змінені через чиюсь неорганізованість.

2. Якщо занедужаю, то я дуже терплячий пацієнт.

3. після сварки з кимсь з близьких мені потрібно багато часу, щоб повернути душевну рівновагу.

4. Терпіти не можу, коли скасовують зустріч в останній момент.

5. Під час погано організованого заходу я нервую і дратуюся.

6. Буває, що після гострого обміну думками я значно краще знаходжу спільну мову з оточуючими людьми.

7. Часто в моєму господарстві різні речі є результатом мого експромту.

8. Наодинці я глузую зі своїх невдач.

9. Не люблю людей, що змінюють свою думку.

10. Люблю проводити вільний час з дітьми.

4. Внутрішній спокій

1. Часто буваю не пунктуальним .

2. У розмові часто перебиваю свого співрозмовника.

3. Часто обідаю «на ходу».

4. Рідко дратуюся.

5. Спокійно переношу критику на свою адресу.

6. Коли одна проблема вирішена, то думка одразу переноситься на іншу проблему.

7. Усе, що від мене залежить, намагаюся зробити на 100%.

8. Я дратуюся, коли стою у довгій черзі.

9. Усі свої справи я веду в боротьбі і протиріччях.

10. Вважаю, що більшість людей не виконують своїх обіцянок.

5. Побут

1. Розподіл обов'язків у моїй родині відповідає моїм бажанням.

2. Вважаю, що багато які з людей поводяться безкомпромісно.

3. Терпіти не можу, коли близька мені людина цілий вечір проводить над принесеною додому роботою.

4. Дуже хотілося б знати, що про мене думають інші.

5. Коли я хворію - немає проблем, за мене все роблять домочадці.

6. Не можу відмовити в проханні тому, хто мені близький.

7. Життя часто буває несправедливим.

8. Мрія мого життя - мати стабільне джерело доходів і цілком присвятити себе домашньому вогнищу.

9. Коли занурююся в спогади, то усвідомлюю, що здійснилися всі мої мрії.

10. часто оцінюю щоденну монотонність як щось зовсім безглузде.

6. Професійна кар'єра

1. Я або перевантажений роботою, або в мене її зовсім немає.

2. Мою роботу оцінюють тільки тоді, коли я припускаюся помилок.

3. Мені хотілося б ділити з близькою мені людиною не тільки особисте життя, але й професійне.

4. Жінка повинна бути не тільки «домашньою господаркою», але й активно працюючим професіоналом.

5. Я перебуваю у досить конфліктній атмосфері у себе на роботі.

6. У мене складається враження, що я маю занадто високу кваліфікацію для тієї роботи, якою я зайнятий тепер.

7. Часто мені не хотілося б брати на себе відповідальність за кого-небудь або що-небудь.

8. У своїй роботі я здійснюю багато яких із своїх особистих прагнень.

9. У мене гарні відносини з більшістю підлеглих.

10. Я важко поєдную сімейні і професійні обов'язки.

Обробка результатів: підрахувати суму балів по кожному з шести розділів.

Якщо сума балів не перевищує 10 балів, то стресу немає; від 11 до 20 - час від часу за даними напрямками у вас бувають стреси; 21-30 балів - стреси занадто часті і варто переглянути вашу обстановку або ставлення для уникнення стресів.

Діагностика рівня емоційного вигорання. Методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В.В. Бойка

Перший компонент -- «Напруження»:

1. Переживання психотравмуючих обставин;

2. Незадоволеність собою;

3. «Загнаність у кут»;

4. Тривога і депресія.

Другий компонент -- «Резистенція»( Здатність організму чинити опір чи ні всім зовнішнім шкідливим для нього впливам):

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування;

2. Емоційно-моральна дезорієнтація;

3. Розширення сфери економії емоцій;

4. Редукція (зменшення, ослаблення) професійних обов'язків.

Третій компонент -- «Виснаження»:

1. Емоційний дефіцит;

2. Емоційне відчуження;

3. Особистісне відчуження (деперсоналізація);

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення.

Враховуючи якісні і кількісні показники, які обчислюються за даними методики для різних компонентів синдрому «вигорання», організаційні психологи можуть дати досить змістовну характеристику щодо проявів синдрому в особистості, а також визначити індивідуальні та групові заходи профілактики і психокорекції. Для якісної інтерпретації даних, за словами В.В. Бойка, можна використовувати такі питання:

* які симптоми домінують;

* якими сформованими і домінуючими симптомами супроводжується «виснаження»;

* чи обумовлене «виснаження» (якщо виявлене) факторами професійної діяльності, що ввійшли в симптоматику «вигорання», або суб'єктивними факторами;

* який симптом (симптоми) найбільше обтяжують емоційний стан особистості;

* у яких напрямках треба впливати на виробничу обстановку, щоб знизити нервову напругу;

* які ознаки й аспекти поведінки самої особистості підлягають корекції, щоб «емоційне вигорання» не завдавало шкоди їй, професійній діяльності і партнерам.

Інструкція. На кожне із запропонованих нижче суджень дайте відповідь «так» чи «пі». Візьміть до уваги: якщо у формулюваннях опитувальника згадуються партнери, то йдеться про суб'єктів Вашої професійної діяльності -- пацієнтів, клієнтів, споживачів, замовників, учнів, студентів та інших осіб, з якими Ви щоденно працюєте.

Текст опитувальника

1. Організаційні помилки на роботі постійно змушують нервувати, напружуватися, хвилюватися.

2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар?єри.

3. Я помилився у виборі професії чи профілю діяльності (займаю не своє місце).

4. Мене турбує те, що я став гірше працювати (менш продуктивно, менш якісно, повільніше).

5. Теплота у взаємодії з партнерами дуже залежить від мого настрою.

6. Від мене, як від професіонала, мало залежить добробут партнерів.

7. Коли я приходжу з роботи додому, то деякий час (години 2-3) мені хочеться побути па самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався.

8. Коли я відчуваю втому чи напруження, то намагаюся швидше вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодію).

9. Мені здається, що емоційно я не можу дати колегам того, що потребує професійний обов'язок.

10. Моя робота притупляє емоції.

11. Я відверто втомився від людських проблем, з якими доводиться мати справу па роботі.

12. Трапляється, я погано засинаю (сплю) через хвилювання, пов'язані з роботою.

13. Взаємодія з партнерами потребує від мене великого напруження.

14. Робота з людьми приносить мені все менше задоволення.

15. Я б змінив місце роботи, якби з'явилась така можливість.

16. Мене часто засмучує те, що я не можу на потрібному рівні надати професійну підтримку, послугу, допомогу.

17. Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою наділові контакти.

18. Мене дуже засмучує ситуація, коли щось не йде на лад у стосунках з діловим партнером.

19. Я так стомлююся на роботі, що вдома намагаюся спілкуватися якомога менше.

20. Через брак часу, втому та напруження часто приділяю партнеру менше уваги, ніж потрібно.

21. Іноді звичні ситуації спілкування на роботі дратують мене.

22. Я спокійно сприймаю обґрунтовані претензії партнерів.

23. Спілкування з партнерами спонукає мене уникати людей.

24. При згадці про деяких партнерів та колег, у мене псується настрій.

25. Конфлікти та суперечки з колегами віднімають багато сил та емоцій.

26. Мені все складніше встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами.

27. Обставини на роботі мені здаються дуже складними і важкими.

28. У мене часто виникають тривожні очікування, пов?язані з роботою: щось має трапитися, як би не припуститися помилки, чи зможу зробити все як потрібно, чи не скоротять мене тощо.

29. Якщо партнер мені неприємний, то я намагаюсь обмежити час спілкування з ним, менше приділяти йому уваги.

30. У спілкуванні па роботі я дотримуюся принципу «не роби людям добра -- не отримаєш зла».

31. Я з радістю розповідаю домашнім про свого роботу.

32. Трапляються дні, коли мій емоційний стан погано відображається на результатах роботи (менше працюю, знижується якість, виникають конфлікти).

33. Іноді я відчуваю, що потрібно поспівчувати партнерові, але не в змозі цього зробити.

34. Я дуже хвилююся за свою роботу.

35. Партнерам по роботі віддаю більше уваги та турботи, ніж отримую від них вдячності.

36. При одній згадці про роботу мені стає погано: починає колоти в області серця, підвищується тиск, виникає головний біль.

37. У мене добрі (в цілому задовільні) стосунки з безпосереднім керівником.

38. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить користь людям.

39. Останнім часом мене переслідують невдачі па роботі.

40. Деякі аспекти (факти) моєї роботи викликають розчарування, нудьгу і зневіру.

41. Трапляються дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж зазвичай.

42. Я переймаюся проблемами ділових партнерів (суб?єктів діяльності) менше, ніж зазвичай.

43. Втома від роботи призводить до того, що я намагаюся скоротити час спілкування з друзями та знайомими.

44. Зазвичай я виявляю зацікавленість особистістю партнера більше, ніж того вимагає справа.

45. Зазвичай я приходжу на роботу відпочивши, зі свіжими силами, в доброму настрої.

46. Іноді я ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично, без душі.

47. У справах зустрічаються настільки неприємні люди, що всупереч волі бажаєш їм чогось недоброго.

48. Після спілкування з неприємними партнерами в мене буває погіршення фізичного та психічного самопочуття.

49. На роботі я постійно відчуваю психічне та фізичне перевантаження.

50. Успіхи в роботі надихають мене.

51. Ситуація на роботі, в якій я опинився, здається безвихідною (майже безвихідною).

52. Я втратив спокій через роботу.

53. Впродовж останнього року траплялися скарги па мене з боку партнерів.

54. Мені вдається зберегти нерви тільки через те, що багато з того, що відбувається з партнерами, я не беру близько до серця.

55. Я часто з роботи приношу додому негативні емоції.

56. Я часто працюю через силу.

57. Раніше я був більш співчутливим та уважним до партнерів, ніж тепер.

58. У роботі з людьми керуюся принципом: не псуй нерви, бережи здоров?я.

59. Іноді я йду на роботу з важким відчуттям: як все набридло, нікого б не бачити й не чути.

60. Після напруженого робочого дня я відчуваю, що занедужав.

61. Контингент партнерів, з якими я працюю, дуже важкий.

62. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я витрачаю.

63. Якщо б мені поталанило з роботою, я був би набагато щасливішим.

64. Я у відчаї від того, що на роботі в мене серйозні проблеми.

65. Іноді я поводжуся зі своїми партнерами так, як би не хотів, щоб вони вчиняли зі мною.

66. Я засуджую партнерів, що розраховують на особливу поблажливість та увагу.

67. Зазвичай після робочого дня у мене не вистачає сил займатися домашніми справами.

68. Часто я підганяю час: швидше б закінчився робочий день.

69. Стан, прохання, потреби партнерів зазвичай мене щиро хвилюють.

70. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає мене від чужих страждань та негативних емоцій.

71. Робота з людьми (з партнерами) дуже розчарувала мене.

72. Щоб відновити сили, я часто вживаю ліки.

73. Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко.

74. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю через певні обставини.

75. Моя кар'єра склалася вдало.

76. Я дуже нервую з приводу того, що пов'язано з роботою.

77. Деяких із своїх постійних партнерів я не хотів би бачити й чути.

78. Я схвалюю колег, які повністю присвячують себе людям (партнерам), нехтуючи власними інтересами.

79. Моя втома на роботі зазвичай мало або взагалі не відображається па спілкуванні з домашніми і друзями.

80. За можливості, я віддаю партнерові менше уваги, але так, щоб він цього не помітив.

81. Мене часто підводять нерви в спілкуванні з людьми на роботі.

82. До всього (майже до всього), що відбувається на роботі, я втратив зацікавленість, живе почуття.

83. Робота з людьми погано вплинула на мене як на фахівця -- зробила знервованим, злим, притупила емоції.

84. Робота з людьми вочевидь підриває моє здоров'я.

Обробка та інтерпретація результатів

Кожен варіант відповіді попередньо оцінений компетентними суддями тим чи іншим числом балів -- зазначається в «ключі» поруч із номером судження в дужках. Це зроблено тому, що ознаки, які включені в симптом, мають різне значення для визначення його складності. Максимальну оцінку -- 10 балів -- отримала від суддів та ознака, яка є найбільш показовою для симптому.

Відповідно до «ключа» здійснюють такі підрахунки:

1) визначають суму балів окремо для кожного з 12 симптомів «вигорання»;

2) підраховують суму показників симптомів для кожної з 3-х фаз формування «вигорання»;

3) знаходять підсумковий показник синдрому «емоційного вигорання» -- сума показників за всіма 12 симптомами.

У «ключі» поряд із номерами суджень у дужках вказаний бал, встановлений експертами, який показує «вагу» цієї ознаки симптому.

«Ключ»

Фаза «Напруження»

1. Переживання психотравмуючих обставин: +1(2),+13(3), +25(2), -37(3), +49(10), +61(5), -73(5)

2. Незадоволеність собою: -2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5), +62(5), +74(3)

3. «Загнаність у кут»:+3(10), +15(5), +27(2), +39(2),+51(5), +63(1), -75(5)

4. Тривога і депресія:+4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3)

Фаза «Резистенція»

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування: +5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3), +77(5)

2. Емоційно-моральна дезорієнтація:+6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2), +66(2), -78(5)

3. Розширення сфери економії емоцій:+7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5)

4. Редукція професійних обов?язків:+8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10)

Фаза «Виснаження»

1. Емоційний дефіцит:+9(3), +21(2), +33(5), -45(5), +57(3), -69(10), +81(2)

2. Емоційне відчуження:+10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10)

3. Особистісне відчуження (деперсоналізація): +11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +71(2), +83(10)

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення: +12(3), +24(2), +36(5), +48(3), +60(2), +72(10), +84(5)

Інтерпретація результатів

Запропонована методика дає детальну картину синдрому «емоційного вигорання».

Насамперед, необхідно звернути увагу на окремі симптоми. Показник вираженості кожного симптому знаходиться в межах від 0 до 30 балів:

0-9 балів -- симптом не сформований;

10-15 балів -- симптом на стадії формування;

16 і більше балів -- симптом сформований.

Симптоми з показниками 20 і більше балів є домінуючими у фазі або у всьому синдромі «емоційного вигорання».

Методика дає можливість побачити провідні симптоми «вигорання». Суттєвим є те, до якої фази формування «емоційного вигорання» належать домінуючі симптоми і в якій фазі їх найбільша кількість.

Наступний крок в інтерпретації результатів -- осмислення показників фаз розвитку -«вигорання»: «напруження», «резистенція» та «виснаження».

У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак співставлений балів, отриманих для фаз, не є правомірним, тому що не свідчить про їхню відносну роль або внесок у синдром. Справа в тому, що вимірювані в них явища істотно різі -- реакція на зовнішні і внутрішні фактори, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками можна твердити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася більшою або меншою мірою:

* 36 і менше балів -- фаза не сформована;

* 37--60 балів -- фаза на стадії формування;

* 61 і більше балів -- фаза сформована.

Бланк відповідей

№ п/п	Питання	Зазвичай	Часто	Рідко	Ніколи
1	Я легко дратуюсь
2	Я вважаю, що працюю лише тому, що треба десь працювати
3	Мене непокоїть, що думають колеги про мою роботу
4	Я відчуваю, що в мене немає жодних емоційних сил заглиблюватись у чужі проблеми
5	Мене непокоїть безсоння
6	Думаю, що якби мені випала вдала нагода, я б змінив місце роботи
7	Я працюю з великою напругою
8	Моя робота приносить мені задоволення
9	Відчуваю, що робота з людьми виснажує мене
10	Переконаний, що моя робота є важливою
11	Я втомлююся від людських проблем, з вирішенням яких стикаюся на роботі
12	Я задоволений професією, яку обрав
13	Некмітливість моїх колег чи учнів дратує мене
14	Я емоційно стомлююся на роботі
15	Я вважаю, що не помилився у виборі своєї професії
16	Я почуваю себе спустошеним та розбитим наприкінці робочого дня
17	Відчуваю, що отримую мало задоволення від досягнень на роботі
18	Мені важко встановлювати чи підтримувати тісні контакти з колегами на роботі
19	Для мене важливо досягнути високих результатів у роботі
20	Коли вранці я йду на роботу, почуваю себе свіжим та відпочивши
21	Мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, яких я доклав
22	У мене не вистачає часу на сім?ю та особисте життя
23	Я сповнений оптимізму щодо своєї роботи
24	Мені подобається моя робота
25	Я стомився весь час старатися
26	Мене стомлює участь у дискусіях на професійні теми
27	Мені здається, що я ізольований від моїх колег по роботі
28	Я задоволений своїм професійним вибором так, як і на початку кар'єри
29	Я відчуваю фізичну напругу, втому
30	Поступово я починаю відчувати байдужість до своїх учнів
31	Робота емоційно виснажує мене
32	Я використовую ліки для покращення самопочуття
33	Я цікавлюся результатами роботи моїх колег
34	Вранці мені тяжко вставати з думкою, що треба йти на роботу
35	На роботі мене непокоїть думка: скоріше б закінчився робочий день
36	Навантаження на роботі практично нестерпне
37	Я відчуваю радість, коли допомагаю оточенню
38	Я відчуваю, що збайдужів до своєї роботи
39	Трапляється, що в мене без особливої причини починають боліти голова чи шлунок
40	Я докладаю зусиль, щоб бути толерантним до учнів
41	Я люблю свою роботу
42	У мене виникає відчуття, що внутрішньо я глибоко емоційно незахищений
43	Мене дратує поведінка моїх учнів
44	Мені легко зрозуміти ставлення оточуючих до мене
45	Мене часто охоплює бажання все кинути і піти з робочого місця
46	Я помічаю, що стаю все більш черствим у ставленні до людей
47	Я відчуваю емоційну напругу
48	Я зовсім не захоплений і не цікавлюся своєю роботою
49	Я почуваю себе виснаженим
50	Я думаю, що своєю працею я приношу людям користь
51	Часом я сумніваюся у своїх здібностях
52	Я відчуваю повну апатію до всього, що мене оточує
53	Виконання повсякденних справ для мене -- джерело задоволення
54	Я не бачу сенсу в тому, що роблю на роботі
55	Я відчуваю задоволення від обраної професії
56	Хочеться «плюнути» на усе
57	Я скаржуся на здоров'я попри відсутність чітко визначених симптомів
58	Я задоволений своїм становищем на роботі і в суспільстві
59	Мені сподобалася б робота, що забирає мало сил і часу
60	Я відчуваю, що робота з людьми позначається на моєму фізичному здоров'ї
61	У мене виникають сумніви з приводу значущості моєї роботи
62	Я відчуваю почуття ентузіазму стосовно своєї роботи
63	Я так стомлююся на роботі, що не в змозі виконувати свої повсякденні домашні обов'язки
64	Вважаю себе достатньо компетентним у вирішенні проблем, що виникають на роботі
65	Відчуваю, що можу дати дітям більше, ніж даю
66	Мені майже доводиться примушувати себе працювати
67	У мене є передчуття, що я можу легко впасти у відчай і занепасти духом
68	Мені подобається віддавати роботі всі сили
69	Я відчуваю стан внутрішньої напруги та роздратування
70	Я став з меншим ентузіазмом ставитися до своєї роботи
71	Вірю, що можу виконати все, що задумано
72	У мене немає бажання глибоко занурюватися у проблеми моїх учнів

Відповіді

Відп. + або-
№ з/п	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24
Відп. + або-
№ з/п	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36
Відп. + або-
№ з/п	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48
Відп. + або-
№ з/п	49	50	51	52	53	54	55	56	57	58	59	60
Відп. + або-
№ з/п	61	62	63	64	65	66	67	68	69	70	71	72
Відп. + або-
№ з/п	73	74	75	76	77	78	79	80	81	82	83	84

Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова

Інструкція. Вам пропонується відповісти па низку запитань-тверджень, щодо відчуттів, пов?язаних з роботою. Будь ласка, прочитайте твердження і визначте, чи Ви колись відчували щось схоже. Якщо у Вас ніколи не виникало такого відчуття, поставте галочку чи хрестик у бланку відповідей в колонці «ніколи» навпроти порядкового номера твердження. Якщо у Вас схоже відчуття присутнє завжди, то поставте позначку у бланку відповідей в колонці «зазвичай», а також відповідно до відповідей «рідко» та «часто». Відповідайте якомога швидше. Намагайтесь довго не міркувати над вибором відповіді.

Обробка та інтерпретація результатів

Ця методика має три шкали: психоемоційного виснаження (ПВ), особистісного віддалення (ОВ) і професійної мотивації (ПМ). Для визначення психічного «вигорання» в межах вказаних шкал використовують спеціальний «ключ»:

ПВ - 1, 5, 7, 14, 16, 17, 20, 25, 29, 31, 32, 34, 36, 39, 42, 45, 47, 49, 52, 54, 57, 60, 63, 67, 69 (25 тверджень);

ОВ - 3, 4, 9, 10, 11, 13, 18, 21, ЗО, 33, 35, 40, 43, 46, 48, 51, 56, 59, 61, 66, 70, 71, 72 (24 твердження);

ПМ - 2, 6, 8, 12, 15, 19, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 37, 41, 44, 50, 53, 55, 58, 62, 64, 65, 68 (23 твердження).

Кількісна оцінка психічного «вигорання» у кожній шкалі здійснюється шляхом перетворення відповідей у трибальну систему («часто» -- 3 бали, «зазвичай» -- 2 бали, «рідко» -- 1 бал, «ніколи» -- 0 балів) і сумарного підрахунку балів. Обробка здійснюється за «сирим» балом. Після цього за допомогою нормативної таблиці визначається рівень психічного «вигорання» у кожній шкалі.

Норми для компонента «психоемоційне виснаження» (ПВ)

Вкрай низькі значення	Низькі значення	Середні значення	Високі значення	Вкрай високі значення
9 і нижче	10-20	21-39	40-49	50 і вище

Норми для компонента «особистісне віддалення» (ОВ)

Вкрай низькі значення	Низькі значення	Середні значення	Високі значення	Вкрай високі значення
9 і нижче	10-16	17-31	32-40	41 і вище

Норми для компонента «професійна мотивація (ПМ)

Вкрай низькі значення	Низькі значення	Середні значення	Високі значення	Вкрай високі значення
7 і нижче	8-12	13-24	25-31	32 і вище

Норми для індексу психічного «вигорання» (ІПВ)

Вкрай низькі значення	Низькі значення	Середні значення	Високі значення	Вкрай високі значення
31 і нижче	32-51	52-92	92-112	113 і вище

Змістовні характеристики шкал

Психоемоційне виснаження -- процес вичерпання емоційних, фізичних, енергетичних ресурсів професіонала, що працює з людьми. Виснаження проявляється у хронічній емоційній і фізичній втомі, байдужості і холодності у ставленні до людей з ознаками депресії та роздратованості.

Особистісне віддалення -- специфічна форма соціальної дезаптації професіонала, що працює з людьми. Особистісне віддалення характеризується зменшенням кількості контактів з оточенням, підвищенням роздратованості і нетерплячості в ситуаціях спілкування, негативізмом стосовно до інших.

Професійна мотивація -- рівень робочої мотивації і ентузіазму щодо роботи альтруїстичного змісту. Стан емоційної сфери оцінюється таким показником, як продуктивність професійної діяльності, оптимізм та зацікавленість у роботі, самооцінка професійної діяльності і ступеня успішності в роботі з людьми.

Нижче наводимо прояви ПВ на різних системних рівнях.

Життєві прояви психічного «вигорання» на системно-структурних рівнях

Шкали ПВ	Прояви «психічного вигорання» на рівнях:
	міжособистісному	особистісному	мотиваційному
ПВ	Психічне виснаження; роздратованість; агресивність; підвищена чутливість до оцінок інших	Низька емоційна толерантність; тривожність	Небажання йти на роботу ; бажання скоріше закінчити робочий день; поява прогулів
ОВ	Небажання контактувати з людьми; цинічне, негативне ставлення до них	Критичне ставлення до оточуючих і некритичність в оцінці самого себе; значущість своєї правоти	Зниження включеності в роботу і справи інших людей; байдужість до своєї кар'єри
ПМ	Незадоволеність роботою і стосунками в колективі	Знижена самооцінка: незадоволеність собою як професіоналом; відчуття низької професійної ефективності та віддачі	Зниження потреби в досягненнях

Діагностика рівня емоційного вигоряння

Інструкція. Дайте відповідь «так» чи «ні» на поставлені запитання.

1. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар'єри.

2. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності і зараз займаю не своє місце.

3. Коли я відчуваю втому або напруження, то намагаюся скоріше закінчити справи.

4. Моя робота притуплює емоції.

5. Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.

6. Робота приносить мені усе менше і менше задоволення.

7. Я б змінив місце роботи, якби видалася нагода.

8. Через втому або напруження, я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно.

9. Я спокійно сприймаю претензії до мене з боку керівництва та колег по роботі.

10. Спілкування з колегами по роботі спонукає мене триматися осторонь від людей.

11. Мені усе важче встановлювати і підтримувати контакти з колегами.

12. Обстановка на роботі мені видається дуже важкою і складною.

13. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано відображається на результатах роботи.

14. Я дуже переживаю за свою роботу.

15. Колегам по роботі я приділяю уваги більше, ніж отримую від них.

16. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить людям користь.

17. Останнім часом мене переслідують невдачі на роботі.

18. Я зазвичай виявляю інтерес до колег і окрім того, що стосується справи.

19. Я іноді ловлю себе на думці, що працюю автоматично, без душі.

20. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимоволі бажаєш їм чогось поганого.

21. Успіхи у роботі надихають мене.

22. Ситуація на роботі, у якій я опинився, здається майже безвихідною.

23. Я часто працюю понад силу.

24. У роботі з людьми я керуюся принципом: не витрачай нерви і бережи здоров'я.

25. Іноді я йду на роботу з важким почуттям: як усе набридло, нікого б не бачити, і не чути.

26. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, яких я докладаю.

27. Якби мені пощастило з роботою, я був би щасливішим.

28. Зазвичай я підганяю час: скоріше б закінчився робочий день.

29. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає мене від чужих страждань та негативних емоцій.

30. Моя робота мене дуже розчарувала.

31. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю в силу обставин.

32. Моя кар'єра склалася вдало.

33. Якщо видається нагода, я приділяю роботі менше уваги, але так, щоб цього ніхто не помічав.

34. До всього, що відбувається на роботі, я втратив інтерес.

35. Моя робота погано на мене вплинула -- озлобила, притупила емоції, зробила нервовим

Бланк

	1	2	3	4	5	6	7
НС	1	6	11	16	21	26	31
ЗК	2	7	12	17	22	27	32
РПО	3	8	13	18	23	28	33
ЕВ	4	9	14	19	24	29	34
ОВ	5	10	15	20	25	30	35

Ключ

	1	2	3	4	5	6	7
НС	- 1 (36)	+ 6 (2)	+ 11 (2)	- 16 (10)	- 21 (5)	+ 26 (5)	+ 31 (3)
ЗК	+ 2 (10)	+ 7 (5)	+ 12 (2)	+ 17 (2)	+ 22 (5)	+ 27 (1)	- 32 (5)
РПО	+ 3 (5)	+ 8 (5)	+ 13 (2)	- 18 (2)	+ 23 (3)	+ 28 (3)	+ 33 (10)
ЕВ	+ 4 (2)	+ 9 (3)	- 14 (2)	+ 19 (3)	+ 24 (5)	+ 29 (5)	+ 34 (10)
ОВ	+ 5 (5)	+ 10 (3)	+ 15 (3)	+ 20 (2)	+ 25 (5)	+ 30 (2)	+ 35 (10)

Результати:

9 балів і менше -- симптом не склався;

10 - 15 - складається;

16 і більше - склався.

НС. Симптом «незадоволеності собою»: людина не задоволена рівнем докладених зусиль та результатом власної діяльності, вважає, що здатна на більше, але через власні лінощі або малодушність виявилася неспроможною. Причиною НС може бути внутрішній моральний конфлікт між загальнолюдськими цінностями та принципами особистості або між останніми та вимогами дійсності. Відчуття НС може виникати у творчих особистостей, людей, чий розум потребує інтелектуально складних завдань, коли вони тривалий час опиняються у «простої». Таким чином, НС такого ґатунку характерна для особистостей, що самоактуалізуються, вона є імпульсом для внутрішньої роботи над собою та самовдосконалення. НС може бути фоном негативної самоконцепції -- негативних установок щодо себе, які склалися під впливом думок, висловлювань значущих для особистості людей. В такому випадку НС являє собою неадекватну занижену самооцінку, що спричиняє негативне ставлення до себе, а загалом і до світу. Характерна для людей, які знаходяться у депресивному або невротичному стані. Рекомендації: час, робота з фасилітатором, перегляд рейтингу цілей, позитивна психотерапія, тренінг спілкування у групі, робота над Я-концепцією.

ЗК. Симптом «загнаності у клітку»: людина реально оцінює обставини, що склалися, але вважає, що не здатна щось змінити і в результаті досягти бажаної мети. В особи виникає почуття фатуму -- нездатності впливати на хід подій. Характерно для станів, що передують афекту або післяшокових етапів (залежно від домінування симпатичної або парасимпатичної НС у людини). За наявності симптому ЗК, рівень працездатності та ефективності праці значно знижується. Можливе загострення хронічних хвороб. Більш яскраво виявляються психосоматичні ознаки. У чоловіків ЗК частіше виявляється за несприятливих економічних умов або/та в ситуаціях цейтноту на робочому місці. У жінок симптоми ЗК частіше пов'язані з негативними емоційними переживаннями у зв'язку з конфліктною сімейною ситуацією. ЗК властива для людей пенсійного та передпенсійного віку, що може тягнути за собою неадекватність поведінки, оцінки намірів оточуючих, нівелювання цінності прожитого життя, «безперспективний трудоголізм». Рекомендації: зміна зовнішніх обставин, тривалий (достатній) відпочинок, переведення на посаду експерта, яка не передбачає необхідності прийняття рішень в екстремальних ситуаціях, але має ореол загального визнання.

РПО. Симптом «редукція професійних обов'язків»: часто викликана «паперовою тяганиною», непродуктивною організацією робочого місця та/або робочого дня. У деяких випадках РПО може бути пов'язана з несприятливим психологічним кліматом у колективі або мікрогрупі, в якій працює людина. Спостерігається за сімейних негараздів, що не дають сконцентруватися на роботі. РПО можлива за асинхронності темпів професійного росту працівника та темпів його кар'єри, за відсутності визнання значущості особистого внеску у загальну справу. Рекомендації: аналіз ставлення індивіда до групи, перегляд системи стимулів та заохочень працівника, реорганізація умов праці.

ЕВ. Симптом «емоційна відстороненість»: спостерігається ефект «кам'яного обличчя», людина справляє враження над-ділової та зібраної. Високий рівень самоконтролю. ЕВ властива для осіб, що займають керівні посади: необхідність приймати «об'єктивні рішення» змушує не звертати увагу на «людський фактор». Людина з симптомами ЕВ відчуває себе ніби чаша, наповнена негативними емоціями. Захисні механізми психіки запобігають психічному «згоранню», тому людина закривається, замикається у собі, відгороджуючись від будь-яких емоційних подразників. Наслідки -- психосоматичні хвороби, міжособистісне відчуження, дистрес, депресія. Рекомендації: емоційно-раціональна психотерапія, тренінг організаційних умінь для управлінців, арттерапія.

ОВ. Симптом «особистісна відстороненість/деперсоналізація»: людина відчуває себе спостерігачем, глядачем, а «справжнє життя» відбувається не за її участю, а ніби на сцені чи на екрані. Відчуття власної відсутності у житті близьких людей, зокрема, збідніння емоційної насиченості стосунків («мене не розуміють»). За духовної кризи -- відчуття відсутності власного Я. Симптом ОВ спостерігається за деяких акцентуацій характеру та/або граничних психічних станів, що межують з психопатологією. Людина неспроможна приймати рішення. «Сильні» особистості наполегливо, іноді нав'язливо займаються самоаналізом. «Слабкі» -- виявляють схильність до втечі від самого себе за допомогою алкоголю, наркотиків, самообману.