Індивідуальні особливості пам'яті

самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом; формування умінь і навичок самостійної розумової праці; мотивація регулярної цілеспрямованої роботи з освоєння спеціальності; розвиток самостійності мислення; формування здатності до самоорганізації.

Умови діяльності студентів можуть відрізнятися і за своєю природою, і за впливом, а тому скласти їх повний перелік неможливо, хоча простежуються дві основні групи умов у навчальному процесі:

а) зовнішні умови (взаємовідносини "викладач - студент", об'єктивність оцінки навчальної праці, місце навчання, приміщення і клімат, постійність робочого місця та його оснащеність тощо);

б) індивідуальні умови (стан здоров'я, риси характеру, досвід, знання, уміння, навички, позитивна мотивація, переживання успіху тощо).

Доведено, що самостійна робота студентів успішно здійснюється за наявності певних умов: чітко визначені мета і завдання самостійної роботи; усвідомлене ставлення студентів до необхідності самостійної роботи; наявність обґрунтованого змісту і засобів здійснення самостійної роботи; розподіл студентів за рівнями на основі існуючих відмінностей в особливостях і змісті самостійної навчально-пізнавальної діяльності, їхній мотивації та умінні організовувати самостійну роботу; чітке уявлення кожним студентом того обсягу самостійних практичних робіт, який він повинен виконати за певний проміжок навчального часу (за семестр чи навчальний рік); ознайомлення студентів зі змістом передбачених для самостійної роботи практичних робіт; наявність зразків виконуваних практичних робіт і рекомендацій щодо їх виконання; знання вимог до оцінювання кожної роботи викладачем; можливість своєчасно отримати потрібну консультацію від викладача.

Сьогодні педагогічною наукою і практикою накопичено значний досвід щодо активізації самостійної пізнавальної діяльності студентів. Зростаючий розрив між обсягом знань, призначених для вивчення, й можливістю їх засвоєння може бути подоланий, головним чином, шляхом розвитку розумових здібностей студентів, формування в них здатності самим регулювати процес засвоєння нових знань і підвищення ефективності навчання.

Під керівництвом відомого психолога Смирнова було проведено кілька циклів експериментів для з'ясування вікових та індивідуальних особливостей пам'яті. Досліди проводили і на дошкільнятах, і на школярах різних класів, і на студентах, і навіть на пенсіонерах.

Різні дослідники в різних умовах за різними методиками одержували незмінний результат: диференціацію індивідуальних особливостей пам'яті залежно від віку. Виявилось, що ступінь індивідуальних відмінностей майже по всіх видах і процесах пам'яті більше у старших. Чим молодші люди, чим менші діти, тим ближчі їх особисті показники до одного середнього рівня. Звичайно, зустрічаються “вундеркінди”, у яких несподівано виявляється особлива пам'ять на словесний матеріал, або на числа, фігури, або ж на логічні співвідношення, або на малюнки. Але, навіть враховуючи таких дітей (вони траплялися 1 на 300), все-таки ступінь індивідуальних відмінностей пам'яті був більшим у першокласників, ніж у дошкільнят; більше у семикласників, ніж у третьокласників. І так до людей похилого віку, де була вже особлива картина...

Чи не є ця тенденція зростаючої індивідуальної розмаїтості свідченням того, що особистий досвід розумової роботи - чи це самовиховання дорослих, чи шкільне навчання, - важливіше для розвитку пам'яті, ніж природні задатки? Адже у молодших дітей ці задатки виявляють себе у чистому вигляді, вони ще не так помножені на зусилля батьків, на працю педагога, на вплив прочитаних книжок, переглянутих телепередач, як у старших дітей, як у підлітків. Здавалося б, саме у малюків повинно бути більше “природних” відмінностей у показниках пам'яті, виявлених експериментально. Але картина виявилася зворотньою.

Згідно принципу єдності свідомості та діяльності, все, що закладено в людині природою, являє собою лише можливість для розвитку, а чи буде ця можливість втілена в життя - це вже залежить від його біографії, від навчання та виховання, в тому числі у великому ступені від свідомих, активних зусиль самої особистості.

Список основної використаної літератури

1. Добровольська Л. Розвиток пам'яті та уяви // Початкова освіта. - 1999. -

№ 11.

2. Дрозденко К. С., Чернецька Л. В., Дрозденко О. В. Памґять - важливий психологічний компонент засвоєння знань // Початкова школа. - 1994. -

№ 4.

3. Жариков Є., Крушельницький Є. Гімнастика для розуму // Завуч. - 1999. - № 4.

4. Овчаренко К. С. Як розвивати пам'ять, мислення і розумові сили дитини // Педагогіка В. Сухомлинського як втілення гуманістичних загальнолюдських ідеалів. - Миколаїв, 1998. - 120с.

5. Підласий І. П. Система засвоєння-забування // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 2.

6. БСЭ. - М., 1975, Т. 19, С. 131.

7. Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А. А. Смирнова. - М.: Просвещение, 1967. - 300с.

8. Вольперт И. Е. Воспитание памяти. - Ленинград, 1956. - 30с.

9. Заика Е. В. Развиваем память // Журнал для батьків. - 1999. - № 1.

10. Зайцев В. Помогите слабым! Как развить память у первоклассника // Учительская газета. - 1998. - № 13.

11. Занков Л. В. Память. - М.: Учпедгиз, 1949. - 167с.

12. Ипполитов Ф. В. Память школьника. - М.: Знание, 1978. - 48с.

13. Лурия А. Р. Внимание и память. - М., 1975.

14. Обучение и развитие. Экспериментально-педагогическое исследование / Под ред. Л. В. Занкова. - М., 1975.

15. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М., 1977.

16. Особенности обучения и психического развития школьников / Под ред. И. В. Дубровиной, Б. С. Круглова. - М.: Педагогика, 1988. - 192с.

17. Пекелис В. Д. Твои возможности, человек. - М.: Знание, 1984. - 272с.

18. Петровский А. В. Значение и роль психологии в учебном процессе педагогического вуза. // Вопросы психологии. - 1971. - № 2.

19. Станиславский К. С. Работа над собой в творческом процессе переживания. - Собр. соч., Т. 11. - М., 1954.

20. Хофман И. Активная память. - М.: Прогресс, 1986. - 309с.

21. Чутко Н. Я. Развитие памяти школьников. - М.: Педагогика, 1982. - 96с.

Размещено на Allbest.ru