Главная Коллекция "Otherreferats" Психология Вольові дії та їх місце у діяльності працівників правоохоронних органів

Вольові дії та їх місце у діяльності працівників правоохоронних органів

Емоційно-вольова характеристика особистості працівників органів внутрішніх справ. Роль емоційно-вольових якостей особистості в професійній діяльності. Характеристика основних типів емоційних станів, їх вплив на ефективність вирішення професійних завдань.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.10.2012
Размер файла 122,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Настрій - загальний емоційний стан, що" забарвлює протягом досить тривалого часу окремі психічні прояви та поведінку особистості в цілому.

Залежно від ступеня усвідомленості причин, що викликали той чи інший настрій, він переживається як загальний емоційний фон (підвищений чи пригнічений настрій) або як чітко диференційований стан (нудьга, сум, захопленість, радість). Настрій посилює чи послаблює ефективність діяльності протягом тривалого періоду і є особливим видом емоційної регуляції життєдіяльності внаслідок безпосереднього відображення стану організму, зв'язку конкретної ситуації з досвідом людини, її установками. Настрій викликається різними позитивними чи негативними впливами - успіхом або невдачею в роботі, комфортною або дискомфортною обстановкою, рівнем культури в міжособистісних стосунках, самопочуттям тощо.

Настрій, як і інші емоційні стани, впливає на оточуючих за принципом зараження. Керівник, що прийшов на роботу в поганому настрої, поширює його на підлеглих; ті, у свою чергу, виконуючи свої службові обов'язки в поганому настрої, працюють менш ефективно.

Нейтралізація негативних наслідків настрою можлива, якщо, по-перше, у колективі існує позитивний соціально-психологічний клімат, по-друге, люди достатньо підготовлені до регуляції емоційних станів та корекції своєї поведінки.

Конфліктні емоційні стани виникають в умовах впливу на особистість подразників, що заважають нормальній реалізації фізичних і психічних функцій.

До них належать стрес, афект, фрустрація.

Стрес - нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником, адекватна реакція на який раніше не була сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася; емоційний стан, що потребує тотальної мобілізації сил на пошук виходу із ситуації, на досягнення необхідного пристосовного ефекту.

Стресовий стан виникає при необхідності швидкого прийняття рішення, у незвичній ситуації, внаслідок психотравмуючих обставин, при підвищеній відповідальності (сенсорна ізоляція, реагування при аварії, у надзвичайних обставинах тощо). Він спонукає до вирішення екстремальної ситуації за рахунок загальної мобілізації всіх ресурсів організму до пристосування в наявних умовах, хоча така мобілізація може й не настати.

Річ у тім, що психічна регуляція поведінки при стресі характеризується змінами у вищій нервовій діяльності у бік збудження або загальмованості - залежно від індивідуальних (зокрема, психофізіологічних) особливостей суб'єкта. Надто сильні подразники (стресори) викликають вегетативні зміни, такі як посилене пульсування, підвищення рівня цукру та адреналіну в крові, що призводить до зниження здатності до прийняття рішення, дезорганізації, зниження активності психічних функцій. У відповідь на надто складну обстановку організм реагує пасивно-оборонним чином, при цьому виникають помилки у відображенні дійсності: неправильно оцінюються кількість та якість об'єктів, їх просторові та часові характеристики, звужується обсяг уваги, утруднюється її переключення. Поступово до людини повертається здатність до правильних дій, настає стадія мобілізації психічної активності.

Афект - бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває людиною й характеризується значними змінами у свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою. По суті, це емоційний вибух, що породжується дефіцитом інформації та часу для адекватної оцінки ситуації, яка склалася. Прикладами афекту може бути лють, несамовитість, жах, відчай; у окремих випадках вони можуть бути позитивно забарвлені - захват, захоплення. У стані афекту різко змінюється поведінка людини, деформуються її установки та життєві позиції, порушується здатність до встановлення взаємозв'язків між явищами, у свідомості починає домінувати якесь одне, часто перекручене уявлення. Таке звуження свідомості при афекті з погляду нейрофізіології пояснюється як порушення нормальної взаємодії процесів збудження та гальмування, тобто страждають, насамперед, гальмівні процеси, збудження починає неупорядковано поширюватися на підкіркові зони мозку, втрачається контроль свідомості за емоціями.

Стан афекту інколи супроводжується порушеннями пам'яті - частковою чи повною амнезією (забуванням). Залежно від інтенсивності подразника й індивідуально-психологічної стійкості особистості він може виявлятися у малоконтрольованих актах поведінки (агресія, панічна втеча) або ж пасивно-оборонних реакціях (знепритомнення, заціпеніння). Це слід враховувати у практиці діяльності правоохоронних органів. Наприклад, психофізіологічна перенапруга у слідчого може породити афективний стан у формі агресії щодо звинувачуваного, який дає неправдиві свідчення. Афект може виникнути у працівника карного розшуку при переслідуванні злочинця, який на його очах вчинив тяжкий злочин. Стан заціпеніння може з'явитися у недосвідченого працівника, що опинився віч-на-віч з групою озброєних злочинців.

Афект, як і стрес, у своєму перебігу може мати кілька етапів. На першому - різко дезорганізується вся психічна діяльність, порушується орієнтування та оцінка дійсності; на другому - надмірне збудження супроводжується малоконтрольованими (при фізіологічному афекті) або неконтрольованими (при патологічному афекті) діями; третій етап характеризується спадом нервової напруги, виникненням депресивного стану. Оскільки афект різко знижує можливість вольової регуляції поведінки, для його попередження необхідно спеціально тренуватися, викликаючи у своєму уявленні образи небажаних наслідків. Слід також зазначити, що фізіологічний афект присутній при вчиненні деяких злочинів, отже, вимагає проведення судово-психологічної експертизи.

Фрустрація - емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню мети. Вона виявляється у відчутті тривожності, пригніченості, відчаю, зниженні пам'яті та здатності до логічного мислення і залежить від сили протидії та суб'єктивної визначеності мети. До фруструючих особистість ситуацій належать, наприклад, активна чи пасивна протидія осіб при розслідуванні злочину, перешкоди у просуванні по службі.

Фрустрацію важко переборювати, бо звичайно людина не може самостійно усунути перешкоди, що виникають. Тому вона або ж розпочинає свідомий пошук компенсуючих варіантів поведінки (приміром, слідчий активізує діяльність по збиранню доказів, якщо звинувачуваний не бажає давати свідчення), або ж здійснює неусвідомлені неадекватні дії (наприклад, відмовляється від проробки інших версій, переносить роздратування на колег). Суб'єктивно сильне тривале переживання фрустрації може призвести до характерологічних змін (людина стає дратівливою, замкненою) і навіть хворобливих проявів (депресії, неврозів).

Емоційні (особливо конфліктні) стани суттєво впливають на ефективність професійної діяльності правоохоронних органів. Так, позитивний тон відчуття поліпшує функціонування психічних пізнавальних процесів; сильні емоції гніву, переляку, страху змінюють якість сприймання, можуть викликати різного роду ілюзії; пам'ять поліпшується у хорошому настрої, швидше й якісніше відбуваються розумові операції.

Тому слід засуджувати таких керівників, які спеціально, без нагальної необхідності, прагнуть створити обстановку напруженості в колективі. Оволодіння співробітниками власною емоційною сферою забезпечується тренуванням і вольовою регуляцією професійно-службової діяльності.

1.4 Вольові дії та їх місце у діяльності працівників правоохоронних органів

Вольові дії характеризуються складним психологічним змістом. Виникаючі при необхідності здійснювати відповідальні вольові дії сумніви, протиборство мотивів, тривожність та напруженість багато в чому зумовлені суб'єктивним переживанням міри реальної чи уявної трудності, що виникає в особистості.

Залежно від характеру перешкод, які переборюються, розрізняють три види вольових дій: простий вольовий акт, складний та особливо складний вольові акти.

Простий вольовий акт реалізується у два етапи. Перший - безпосереднє спонукання до дії для досягнення мети, яке може бути більше чи менше усвідомленим; другий полягає в безпосередньому й швидкому реагуванні (звичайно - стереотипному). Наприклад, працівник ДАІ при порушенні правил дорожнього руху дає команду зупинитися; слідчий починає допит зразу після прибуття допитуваного тощо. За структурою діяльності простий вольовий акт подібний до вирішення арифметичної пізнавальної задачі.

Складний вольовий акт складається зі значно більшої кількості послідовно здійснюваних етапів. На першому етапі усвідомлюється мета дії, тобто те, чого суб'єкт хоче досягти - змінити своє становище, задовольнити певну потребу і т. ін. Наприклад, після прибуття на місце події слідчий ставить перед собою мету - розслідувати та розкрити злочин. Чіткість та глибина усвідомлення мети опосередковується як об'єктивною стороною злочину (особлива тяжкість злочину та його наслідків, проблематичність факту злочину, відсутність вихідних даних), так і особистісними якостями слідчого (світогляд, розвиток правосвідомості, рівень домагань, характерологічні особливості).

Другий етап полягає в обгрунтуванні мотиву, який пояснює, чому людина прагне до даної мети, що її спонукає до досягнення наміченого. Керують слідчим чи оперативним працівником вузько службові інтереси або ж принципова позиція в боротьбі зі злочинністю, прагнення уникнути труднощів або можливість просування по службових сходинках у випадку сприятливих обставин - такий достатньо широкий діапазон мотивації.

Третій етап - обдумування шляхів досягнення мети та аналіз засобів виконання завдання, планування можливих дій. Зміст цього етапу за своєю суттю - інтелектуальний момент, включений у вольовий акт. Наприклад, складний характер злочину потребує кропіткого аналізу всіх обставин, виконання великого обсягу роботи, чим несумлінний слідчий не хоче себе завантажувати, тому він продумує обхідні шляхи й засоби для полегшення своєї діяльності. Досвідчений працівник планує шляхи, які з урахуванням наявних сил та засобів ведуть до оптимального вирішення проблеми.

На четвертому етапі здійснюється прийняття рішення на реалізацію тих чи інших дій. Як правило, цьому передує боротьба мотивів - внутрішній конфлікт вибору шляхів, засобів та методів конкретних дій. Альтернатива - приховати злочин чи вжити всіх заходів для його розкриття - опосередковується загрозою санкцій при викритті чи можливістю службового підвищення в разі успіху, розвиненою правосвідомістю та світоглядом або ж професійною деформацією працівника. Гострота боротьби мотивів зумовлюється значимістю ситуації для особистості. Дослідженнями встановлено, що зі збільшенням рецидиву злочинів період боротьби мотивів у злочинця все більше скорочується - він не відчуває ніякого занепокоєння перед здійсненням злочину, прийняття рішення не зустрічає альтернативного морального опору.

Після прийняття рішення звичайно наступає період душевного полегшення: боротьба мотивів, невизначеність, конфлікт - позаду, вся енергія віддається реалізації прийнятого рішення. Якщо воно відповідає морально-діловим установкам працівника, то останній відчуває душевне та фізичне піднесення, прагне до ефективного та швидкого вирішення службового завдання. Якщо ж вибраний шлях для досягнення мети дисонує з моральними цінностями особистості, в її свідомості періодично актуалізуються певні сумніви, переживання, тобто те, що звичайно називають докорами совісті.

П'ятий етап складної вольової дії - виконання (відповідно до прийнятого рішення) дій для досягнення поставленої мети. Він реалізується особливо цілеспрямовано й інтенсивно в тому випадку, коли йому передувала боротьба мотивів. Тому в ряді випадків (і на етапі прийняття рішення, і на етапі його виконання) особистості доводиться докладати значних вольових зусиль, які пов'язані з об'єктивними та суб'єктивними труднощами. Об'єктивні - це нестача сил та засобів при розкритті злочину (особового складу, засобів зв'язку й сполучення, спецтехніки тощо), активна протидія з боку зацікавлених осіб при здійсненні слідчих дій, несприятливі кліматичні та інші умови тощо. Суб'єктивні - докори совісті слідчого за невикористані можливості при огляді місця події чи оперативного працівника за нестриманість при проведенні опитування, утрату пильності, а часом і усвідомлення нерозвиненості в собі відповідних професійно важливих (у тому числі - вольових) якостей. Наявність труднощів потребує значного напруження фізичних і розумових сил, виявлення своїх кращих вольових якостей.

Шостий етап включає в себе аналіз виконаних дій, їх відповідність поставленій меті, критичний підхід до оцінки позитивних і негативних рис своєї поведінки. Назване сприяє накопиченню досвіду вольової поведінки, переведенню складної вольової дії в розряд простих. Наприклад, молодий оперативний працівник, для якого затримання озброєного злочинця - складний вольовий акт, у подальшому все менше схильний розмірковувати, яким чином йому діяти, складна вольова дія зводиться до простої.

Особливо складний вольовий акт здійснюється в дуже короткий проміжок часу як єдина дія при мобілізації всіх сил особистості, при цьому стираються межі окремих етапів. Прикладами таких вольових актів може бути поведінка працівника по врятуванню людей в екстремальних умовах, самопожертва при захисті товариша від кулі злочинця.

Коли ми говоримо про різні прояви вольових зусиль у діяльності, необхідно зазначити, що в їх основі лежать розвинені тією чи іншою мірою вольові якості особистості. До найбільш важливих з них, стосовно діяльності правоохоронних органів, можна віднести: самостійність - орієнтація на власні переконання, знання та уявлення; рішучість - здатність без особливих зусиль та вагань приймати обгрунтовані рішення; наполегливість - здатність до тривалого напруження волі, непохитність у досягненні мети; витримка, самовладання - уміння володіти собою, своїми почуттями, подолання своїх недоліків та вад. Окрім того, необхідно розвивати почуття обов'язку, ясність життєвих цілей, принциповість. Відповідне поєднання у працівника вольових якостей дозволяє говорити про його стійкий, цілісний характер.

Отже, формування і розвиток емоційно-вольової сфери необхідно розглядати, насамперед, у контексті високого рівня саморегуляції й самоуправління своєю поведінкою при вирішенні професійних завдань. У кінцевому рахунку, оволодіння власними емоційними проявами і контроль за ними, особливо у напружених екстремальних ситуаціях, виховання в собі професійно важливих вольових якостей є основою і запорукою формування характеру особистості - сукупності стрижневих психічних властивостей працівника, які опосередковують практично всю систему професійних дій, а також структуру соціально значимої діяльності.

Розділ II. Емпіричне дослідження особливостей емоційно-вольової сфери працівників ОВС

2.1 Організація й проведення емпіричного дослідження

З метою реалізації поставлених завдань і висунутої гіпотези було проведене емпіричне дослідження з вивчення особливостей емоційно-вольової сфери працівників ОВС.

Емпіричне дослідження було організовано та проведене на базі Гірницького та Червоногвардійського РВ серед працівників різних відділів. В дослідженні прийняли участь 40 респондентів з віковим складом від 19 до 45 років. Форма проведення емпіричного дослідження - групова, загальний час тестування складає 1 - 1,5 години.

Дослідження проводилося анонімно (під номерними знаками) методом письмового опиту із застосуванням бланків, анкет, а також тестів-опитувальників.

Обробка отриманих даних за анкетами і бланками проводилася в два етапи. Первинна обробка протоколів відповідей була виконана вручну. Потім всі показники були занесені в таблицю і включені в загальну матрицю для статистичної обробки.

Респонденти були поділені на дві групи:

1. працівники ОВС у віці від 19 до 25 років (стаж роботи в ОВС до 5 років).

2. працівники ОВС у віці від 25 - 26 до 45 років (стаж роботи в ОВС більш 5 років).

Для дослідження емоційно-вольової сфери співробітників ОВС були використані наступні методики.

1) Тест Кеттелла - універсальний тест, що надає багатогранну інформацію про особистість, а саме з'ясування інтелектуальних та емоційно-вольових особливості, комунікативних властивостей та особливостей міжособистісної взаємодії. Питання носять проективний характер, відображають звичайні життєві ситуації. Ми використовували одну з модифікацій цього тесту, що представляє автоматизований російськомовний варіант тесту "16РF Кеттелла". В його основі модифікований за рахунок психометричної адаптації перелік 105 питань форм "А" і "В". В даному випадку застосовувалася форма "А", яка призначена для осіб від 16 років і старше.

На основі якісного і кількісного аналізу змісту особистісних чинників і їх взаємозв'язків визначають наступні блоки чинників:

інтелектуальні особливості (чинники В, М, Q1);

емоційно-вольові особливості (чинники С, G, І, О, Q3, Q4) - той блок, який в найбільшій мірі використовуватиметься для підтвердження гіпотези;

комунікативні властивості і особливості міжособистісної взаємодії (чинники А, Н, F, Е, Q2, N, L).

На основі 16-ти основних чинників обчислювалися чотири вторинних чинників: гнучкість - ригідність (Q1), самодостатність - соціабільність (Q2), раціональність - емоційність (Q3), напруженість - розслаблення (Q4). Підйом профілю вище 7 стенів інтерпретувався як вираженість позитивного полюсу чинника, показник менше 4 стенів інтерпретувався як вираженість негативного полюсу даного чинника. Визначення "кінців" осі чинника, як позитивних, так і негативних, умовно не має ні етичного, ні психологічного сенсу. Як відзначають В. Мельников і Л. Ямпольський, позитивне або негативне значення вони можуть придбати тільки відносно конкретної діяльності.

Отримані результати оцінювалися стосовно особливостей професійної діяльності працівників ОВС

2) Методика "Дослідження емоційної чуйності". Для визначення рівня емпатійних тенденцій працівників ОВС респонденту надається тест-опитувальник з 33 тверджень, що відображають ті або інші ситуації, які можуть викликати співчуття, співпереживання при спілкуванні і взаємодії з людьми, продуктами їх діяльності, живої або неживої природи. При отриманні бланку для відповідей існує нумерація відповідного опитувальника тверджень і два варіанти можливих відповідей - "так" чи "ні".

3) Методика "Опитувальник для оцінки своєї наполегливості" для визначення завзятості у працівників ОВС.

Респонденту пропонується 18 тверджень, що стосуються оцінки своєї завзятості, які оцінюють як згодою або незгодою ("+" або "-").

2.2 Вивчення емоційно-вольової сфери працівників ОВС

За методикою "Багатофакторне дослідження особистості Р. Кеттелла" були отримані наступні результати:

Віковий діапазон респондентів

Усереднені показники

за чинниками емоційно-вольових особливостей

C

G

I

O

Q3

Q4

Працівники ОВС зі стажем понад 5 років

5

8

8

8

7

6

Працівники ОВС зі стажем менш 5 років

7

5

6

4

7

7

Результати, отримані при вивченні характерологічних особливостей особливості працівників ОВС, дозволили побудувати усереднені профілі за тестом Кеттелла і виявити значущі відмінності за певними чинниками.

Значущий ступінь достовірності відмінностей виявлений за чинником О ("впевненість в собі - тривожність") і за чинником G ("схильність до відчуттів - висока нормативність поведінки") опитувальника Кеттелла.

Спрямованість характерологічних особливостей за чинником G ("схильність до відчуттів - висока нормативність поведінки") до позитивного полюсу (G+) припускає, що респонденти зі стажем понад 5 років більшою мірою усвідомлюють дотримання норм і правил поведінки, є наполегливими в досягненні мети, точними, відповідальними та є по діловому спрямованими.

Працівники ОВС зі стажем менш 5 років відрізняються менш вираженими якостями, що визначають даний чинник: при таких оцінках вони схильні до непостійності, до впливу випадків і обставин, не роблять зусиль по виконанню групових вимог і норм; характеризуються безпринципністю, неорганізованістю, безвідповідальністю, гнучкими установками по відношенню до соціальних норм.

Працівникам ОВС, що працюють менше 5 років, більш властиві такі риси, як мужність, самовпевненість, розсудливість, реалістичність думок, практичність, деяка жорсткість, суворість, при цьому більшість з них мають високі показники оцінок.

Отже, високі показники за чинником О ("впевненість у собі - тривожність") виявляються у обох груп респондентів. Це свідчить про схильність працівників ОВС до тривожності, депресивності, ранимості та вразливості.

Більш високі показники за шкалою С для працівників ОВС зі стажем менш 5 років свідчать, що вони є більш витриманими, працездатними, реалістично набудованими, вони здатні виконувати вимоги групи та практично не мають нервового стомлення.

Працівники ОВС зі стажем понад 5 років в цілому мають більш високі показники за чинником І ("жорсткість - чутливість"), що свідчить про їх схильність до чутливості, м'якості, стійкості, залежності, прагнення заступництва та до романтизму; у даних респондентів достатньо розвинута здібність до емпатії, співчуття, співпереживання і розуміння оточуючих.

Високі показники для обох груп респондентів за чинником Q3 спрямовані до позитивного полюсу (Q3+) та свідчать про організованість даних працівників, вміння контролювати себе, планомірність прямувати щодо поставленої мети.

Аналіз результатів за чинником Q4 ("розслаблення - напруженість") свідчать про напруженість, фрустрованість, взвинченість, наявність збудження і турботи, заклопотаність та незадоволеність прагненнями. Респонденти є напруженими, емоційно нестійкими, дратівливими і нетерплячими.

Отже, в цілому виявлений нами усереднений профіль особистості за тестом Кеттелла не відповідає відомим типовим профілям працівників ОВС.

За методикою "Дослідження емоційної чуйності" отримані наступні результати.

Віковий діапазон респондентів

Рівні емоційної чуйності

Високий

Середній

Низький

Працівники ОВС зі стажем понад 5 років

10%

45%

45%

Працівники ОВС зі стажем менш 5 років

25%

60%

15%

Таким чином, в ході дослідження працівників ОВС зі стажем роботи понад 5 років, виявлено наступні рівні емпатійності:

· високий рівень емоційної чуйності щодо переживань інших виявляється у працівників ОВС, що мають стаж роботи понад 5 років (10%), а у працівників ОВС зі стажем роботи менш 5 років - 25%. Ці працівники добре "проникають" в чуттєвий світ інших, що є спонукальною силою, яка спрямована на надання допомоги іншим. Для таких осіб важливим є вміння відстояти себе в умовах зіткнення з індивідуалізмом, себелюбством, користолюбством оточуючих.

· середній рівень емпатії працівників ОВС зі стажем понад 5 років притаманний 45% респондентів, а працівники ОВС зі стажем роботи менше 5 років складають 60%;

· низький рівень емпатії характерний 45% респондентів зі стажем понад 5 років та для 15% респондентів зі стажем менш 5 років. Таким працівникам властиве наступне - невміння правильно зчитувати невербальну інформацію про стан людини за позою, мімікою, жестами та інтонаціями голосу.

Таким чином, працівники зі стажем менш 5 років є більш емпатійні, чуйними та спрямовують свої сили на допомогу іншим людям більшою мірою, ніж респонденти зі стажем понад 5 років.

За методикою "Опитувальник для оцінки своєї наполегливості" були отримані наступні дані:

Віковий діапазон респондентів

Рівні наполегливості

Високий

Середній

Низький

Працівники ОВС зі стажем понад 5 років

10%

75%

15%

Працівники ОВС зі стажем менш 5 років

15%

65%

20%

Таким чином, середнім балом високого рівня наполегливості можна вважати 5,6 балів; середнім балом середнього рівня наполегливості є 9 балів, а середнім балом низького рівня наполегливості є 15 балів.

В ході дослідження також виявилося, що високий рівень наполегливості мають працівники ОВС, які мають стаж роботи більш 5 років, а саме - 10%, працівники ОВС, що відпрацювали менш 5 років, складають 15%.

Саме такі люди найбільшою мірою здатні доводити ухвалені рішення до кінця, досягати поставленої мети, долаючи всякі перешкоди і утруднення на шляху до неї, при невдачах не падають духом, а навпаки, проникають ще більш твердою рішучістю добитися наміченого і шукають для цього нові шляхи і засоби.

Середній рівень наполегливості мають 75% респондентів, що мають стаж понад 5 років, та 65% - працівники ОВС, що мають стаж менш 5 років.

Низький рівень наполегливості притаманний 15% працівників ОВС, які мають стаж більш 5 років, та 20% працівників ОВС зі стажем менш 5 років. Такі особи опускають руки при щонайменшій невдачі, прагнуть уникати труднощів, не докладаючи скільки-небудь серйозних зусиль, щоб подолати їх, та є предметом особливої уваги з боку оточуючих.

Таким чином, в ході дослідження не було виявлено істотних відмінностей між рівнем наполегливості у досліджуваних працівників ОВС, які відпрацювали понад 5 років і працівників ОВС, які мають стаж роботи менш 5 років.

Середньостатистичні показники емоційно-вольової сфери працівників ОВС

Показники, що характеризують емоційно-вольову сферу особистості

Працівники

ОВС зі стажем роботи більше 5 років

Працівники

ОВС зі стажем роботи менш 5 років

Pd

Тест Кеттела

Чинник С

4,85+-3,2

7,3+-2,8

(Р ? 0,05)

Чинник G

7,65+-2,5

4,55+-2,79

Р > 0,05

Чинник I

7,95+-2,4

5,45+-2,48

Р > 0,05

Чинник O

8,25+-2,4

4,2+-2,76

Р > 0,05

Чинник Q3

7,4+-2,7

7,15+-2,13

Р > 0,05

Чинник Q4

6,3+-3,03

7,3+-2,53

(Р ? 0,05)

Методика "Дослідження емоційної чуйності"

Високий рівень

29+-2,8

29,4+-2,7

(Р ? 0,05)

Середній рівень

21,22+-1,92

20,41+-2,31

Р > 0,05

Низький рівень

11,55+-3,36

10,33+-2,08

Р > 0,05

Методика "Опитувальник для оцінки своєї наполегливості"

Високий рівень

5,5+-0,7

5,66+-0,57

(Р ? 0,05)

Середній рівень

9,2+-1,74

9,07+-1,49

Р > 0,05

Низький рівень

14+-1

15,5+-1,29

(Р ? 0,05)

Виявляючи динаміку емоційно-вольової сфери, яка визначилася завдяки вищевикладеним методикам, розглянемо наступні профілі.

Результати, що були отримані при розгляданні емоційно-вольових особливостей працівників ОВС, дозволили побудувати усереднені профілі за методиками - Тест Р. Кеттелла, Дослідження емоційної чуйності та Опитувальник для оцінки своєї наполегливості - для всіх досліджуваних працівників ОВС та виявити більш значущі відмінності за певними чинниками.

Значущий ступінь достовірності відмінностей був виявлений за чинником С ("Емоційна стійкість - нестійкість"), що при низьких показниках (значущих для працівників ОВС зі стажем понад 5 років) свідчить про вираженість низької толерантності по відношенню до фрустрації, схильності до відчуттів, мінливість інтересів, схильністю до лабільності настрою, дратівливості та стомлюваності. Для іншої ж групи респондентів характерні більш високі показники, проте при порівнянні їх з показникам за іншими шкалами за чинником С вони є не значно високими. Однак для респондентів зі стажем менш 5 років характерні такі особливості, як працездатність, емоційна зрілість, витриманість, реалістична налаштованість, здатність слідувати вимогам групи, але досить часто зустрічається емоційна ригідність.

Показники спрямованості емоційно-вольової сфери, що є значущими за ступенем достовірності за чинником Q4 ("розслаблення - напруженість") виявили, що всі респонденти мають схильність до позитивного полюсу. Це свідчать про завищену напруженість, фрустрованість, наявність збудження і турботи; частий стан фрустрації, яка є результатом підвищеної мотивації. Таким респондентам властиве активне незадоволення прагнень.

Працівникам ОВС зі стажем роботи більш 5 років притаманні чинники, що трохи відрізняються від чинників інших респондентів, а саме напруженість, що швидко змінюється розслабленням, часто спокійний стан, низька мотивація, лінощі та середня задоволеність прагнень.

Отже, високий рівень емоційної чуйності щодо переживань оточуючих (показники, що свідчать про достовірну відмінність чинників двох періодів (Р1-2 ? 0,05)) менш виявляється у працівників ОВС зі стажем роботи понад 5 років, ніж у працівників ОВС зі стажем менше 5 років.

Респонденти з високим рівнем емпатії добре проникають до чуттєвого світу інших, така чуйність стає спонукальною силою, яка спрямована на надання допомоги, також характерним є умінням відстоювати себе в умовах зіткнення з індивідуалізмом, себелюбством та користолюбством оточуючих.

В ході дослідження також була виявлена достовірність за результатами високого рівня наполегливості - він є характерним для обох груп респондентів - такі особи найбільшою мірою здатні доводити ухвалені рішення до кінця, досягати поставленої мети, долаючи всякі перешкоди і утруднення на шляху до неї, при невдачах не падати духом, а навпаки проникати ще більш твердою рішучістю добитися наміченого і шукати для цього нові шляхи і засоби.

Низький рівень наполегливості з незначною різницею виявляється у працівників ОВС, як зі стажем роботи понад 5 років, так і у тих, хто працює менш 5 років (з незначною різницею). Такі досліджувані опускають руки при щонайменшій невдачі, прагнуть уникати труднощів, не докладаючи будь-яких серйозних зусиль щодо їх подолання, повинні бути предметом особливої уваги з боку оточуючих.

Таким чином, з урахуванням достовірності результатів визначена залежність за такими шкалами:

· високий і низький рівень своєї наполегливості,

· високий рівень чуйності за чинникам С ("емоційна стійкість - нестійкість") та Q4 ("розслаблення - напруженість").

Ці результати свідчать про безпосередню кореляційну залежність, що свідчить про те, що респондентам зі стажем роботи понад 5 років та респондентам зі стажем роботи менш 5 років, властиві одні показники, але з проявами різних чинників.

2.3 Висновки і рекомендації щодо проведеного дослідження

Отже, емоційно-вольова стійкість може розглядатися як один з найважливіших показників психологічної підготовленості працівників ОВС до професійної діяльності. Під нею розуміється здатність зберігати в складних умовах сприятливий для успішної роботи психічний стан.

Працівникам органів внутрішніх справ особливо необхідний чіткий самоконтроль, високе самовладання, здатність ухвалювати оперативні рішення, управляти службовими операціями, поведінкою і емоціями.

Аналіз кореляційних зв'язків чинників за методикою Тест Р. Кеттелла виявив вираженість у працівників ОВС зі стажем більш 5 років емоційної стійкості-нестійкості (за чинником С), що свідчить про вираженість низької толерантності по відношенню до фрустрації, схильність до відчуттів, мінливість інтересів, схильність до лабільності настрою, дратівливості і стомлюваності.

Для працівників ОВС зі стажем менш 5 років характерними є такі особливості, як працездатність, емоційна зрілість, витриманість, реалістичний настрій, здатність слідувати вимогам групи, але часто має місце емоційна ригідність.

За такими шкалами, як Q3 (низький самоконтроль - високий самоконтроль) та Q4 (розслаблення - напруженість) істотних відмінностей між працівниками різних діапазонів стажу не виявлено. За такими чинниками, як G, І, О виявлена лише тенденція до кореляційної залежності.

4. Що стосується показників за методикою "Опитувальник для оцінки своєї наполегливості", то для респондентів обох груп виявлено значущі відмінності за показниками таких рівнів, як високий (М = 5,5 - для працівників ОВС зі стажем більш 5 років та М = 5,66 - для працівників ОВС зі стажем менш 5 років) та низький рівень наполегливості (М = 14 для працівників ОВС зі стажем більш 5 років та М = 15,5 для працівників ОВС зі стажем менш 5 років).

За методикою "Дослідження емоційної чуйності" виявлено кореляційну залежність показників емпатії за високим рівнем серед працівників ОВС зі стажем більш 5 років та працівниками ОВС зі стажем менш 5 років, що підтверджується наступним (29+-2,8 по першій групі та 29,4+-2,7 по другій групі відповідно).

У зв'язку з цим, оволодіння працівників ОВС прийомами і методами емоційно-вольової саморегуляції є вісьма актуальним завданням сьогодення. Гарних успіхів в службовій діяльності добиваються працівники з міцними нервами, ті, хто краще налаштовується на боротьбу зі злочинцями, більш раціонально розпоряджається не тільки своїми фізичними і розумовими ресурсами, але й зберігає на оптимальному рівні свою нервово-психічну активність та проявляє в складних ситуаціях оперативно-службової діяльності свою вольову активність.

3. Рекомендації працівникам ОВС

З вищесказаного виходить, що працівникам ОВС необхідно отримати знання про процес емоційно-вольової саморегуляції особистості, що базується на трьох принципах: релаксації; візуалізації; самонавіювання.

Сутність принципу релаксації полягає в підготовці тіла і психіки особистості до спільної роботи. Саме в моменти релаксації можна почути свій внутрішній голос і відчути зв'язок організму з розумовою діяльністю. Релаксація або розслаблення, означає звільнення тіла і психіки від непотрібної напруги і розслаблюючих моментів, вона скоює благотворний психологічний і фізіологічний вплив на людину, що є взаємно-зворотним процесом, а саме: тіло розслабляється по мірі того, як заспокоюється мозок, а мозок заспокоюється тоді, як розслабляється і розряджається тіло.

Другий принцип - візуалізація - полягає в тому, що інтуїтивне мислення використовує різні шляхи проникнення до свідомості особистості, але основним є шлях малювання картин або візуалізація образів у мозку людини, тобто створення внутрішнього образу. Візуалізація позначає різні способи активізації направленої уяви за допомогою слухових, зорових, нюхових, смакових і дотикових відчуттів та їх комбінацій. У принципі мозок людини однаково реагує як на образи об'єктивного світу, так і на створювані внутрішні образи. Тому навики візуалізації дозволяють людині краще використовувати свої внутрішні ресурси та активізувати протікання психічних процесів.

Сутність принципу самонавіювання полягає в тому, що за допомогою самонавіювання ми вдягаємо наші внутрішні образи в слова, що неодноразово відголошуються в нашій свідомості. Ці слова, наповнені власною внутрішньою силою і підтримкою, сприймаються особистістю на глибокому емоційному рівні. Такий внутрішній відгук може бути сформульований як відношення, намір і установка, яка висловлена наступним чином: "Я можу це зробити". Самонавіювання є ясним ствердженням, що успіх можливий та виражений від першої особи в теперішньому часі. Слова, звернені до себе, усилюють віру в те, що людина в змозі досягти своєї мети, і вказують на напрям, в якому потрібно йти. Вони примушують мозок концентруватися і брати активну участь в досягненні певної мети.

Отже, самонавіювання є активною установкою особистості, що дозволяє вдягнути образи в словесну оболонку.

На основі проаналізованих даних можна дати наступні рекомендації психологу:

1. На підставі особливостей прояву емоційно-вольової сфери працівників ОВС необхідним є проведення тренінгу щодо якісного розподілу внутрішнього потенціалу особистості для більш плідної роботи.

2. Необхідним є проведення тренінгів щодо розвитку таких емоційно-вольових особливостей, як емпатія, стійкість відчуттів, цілеспрямованість, витримка та наполегливість.

3. Актуальним є проведення тренінгів для розвитку професійних якостей.

4. Доцільним є втілення в дію прийомів та методів емоційно-вольової саморегуляції.

Висновки

Емоції і воля є неодмінними компонентами управління людини своєю поведінкою, спілкуванням і діяльністю. Коли мова йде про емоційно-вольову сферу та емоційно-вольові якості особистості, необхідним є не лише підкреслювання зв'язку волі і емоцій, але не їх спорідненість і тим більше не їх тотожність. Ці дві сфери психіки часто проявляють себе в повсякденному житті як антагоністи, зокрема, коли воля пригнічує сплеск емоцій, а іноді, навпаки, стає очевидним, що сильна емоція подавляє волю.

Воля є простим примушенням і придушенням, а також містить незначну частину зусилля. Головними її частинами є знання і уміння мислити і представити так, щоб була реалізована певна мета і, перш за все, необхідно змінити код образів в світі уявлень. Воля повинна викликати в уяві певні образи, які пов'язані з конкретною дією, що входить в ту або іншу межу. Ці образи включають певні звички, які спрацьовують.

Певні якісно різноманітні відчуття і емоції (любов, гнів, боязнь, жалість, ласка, ненависть) можуть розглядатися як позитивні, негативні або невизначені (орієнтовні). Якщо потреба задовольняється або існує надія на її задоволення, то виникають позитивні емоційні переживання. Якщо що-небудь перешкоджає задоволенню потреб або усвідомлюється неможливість її задоволення, то складається негативне емоційне відношення до перешкоджаючих чинників.

В процесі еволюції емоції не тільки не регресували, але як би поступово "підіймалися" вгору разом з розвитком і вдосконаленням ВНД тварин. У сучасної людини вони супроводжують не тільки інстинкти або мотивації, але і всі найрозсудливіші види психічних функцій. Емоційні відчуття присутні при найскладнішій теоретичній роботі.

Тому однією з головних задач є не пригасання емоційного, а дбайливе його зростання та удосконалення. Адже людина, яка здатна глибоко відчувати, майже ніколи не скоює аморальної провини.

Величезна роль в емоційному вихованні належить мистецтву, яке "шліфує" емоції людини, робить їх витонченішими, більш "людськими".

Тоді як відчуття і сприйняття відображають властивості речей, що існують незалежно від нас, емоції відображають наше ставлення до оточуючого. Вони дозволяють оцінити те, що відбувається з погляду його значущості для організму і виконують регуляторну функцію по відношенню до нього.

В ситуації, що пов'язана із загрозою для здоров'я або життя людини, виникають такі емоції, як страх, тривога, переляк тощо. Дані емоції не дозволяють людині продовжувати діяти в даних умовах, примушують її змінити їх, блокують її нормальну діяльність. І це цілком нормально, оскільки таким чином емоції оберігають людину від негативних наслідків діяльності в подібних умовах.

Працівниками органів внутрішніх справ згідно своїх службових обов'язків постійно доводиться стикатися з ситуаціями, пов'язаними з ризиком, загрозою для безпеки та необхідністю діяти в цих умовах та виконувати свій професійний обов'язок. Аутогенне тренування може допомогти працівнику ОВС в таких ситуаціях для зняття зайвої емоційної напруги: відчуття тривоги, турботи, страху, хвилювання (наприклад, пов'язаного із затриманням злочинця). При цьому важливо зуміти викликати стан м'язового розслаблення (релаксації).

Таким чином, емоційна сфера людини, її воля, самосвідомість і навіть риси вдачі в результаті самовиховання можуть піддатися істотним змінам. А це означає, що практично будь-який працівник органів внутрішніх справ при бажанні і систематичних заняттях над собою може навчитися успішно долати складні (і навіть небезпечні для життя) ситуації, не допускати перевтоми і уникнути різних захворювань, пов'язаних з нервовим навантаженням.

Список використаної літератури

1. Алешина Т.Г. Проблема взаимосвязи индивидуально-личностных свойств и особенностей формирования синдрома эмоционального выгорания у педагогов / Т.Г. Алешина // Психотерапия. - 2007. - №7. - С. 35-38

2. Андреева И. Концептуальное поле понятия "эмоциональный интеллект" / И. Андреева // Вопросы психологии. - 2009. - №4. - С. 131-142

3. Андреева И.Н. О становлении понятия "эмоциональный интеллект" / И.Н. Андреева // Вопросы психологии. - 2008. - №5. - С. 83-95

4. Андреева И.Н. Предпосылки развития эмоционального интеллекта / И.Н. Андреева // Вопросы психологии. - 2007. - №5. - С. 57-65

5. Анікієва О. Корекція емоційних порушень у дошкільників, пов'язаних із порушенням дитячо-батьківських стосунків / О. Анікієва // Психолог. - червень, 2008. - № 22-24. - С. 34-45

6. Ануфриев А. Предикаты рациональной и эмоциональной оценки в испанском языке / А. Ануфриев // Вестник Московского университета. Серия 9 Филология. - 2009. - №5. - С. 173-184

7. Апресян В.Ю. Опыт кластерного анализа: русские и английские эмоциональные концепты / В.Ю. Апресян // Вопросы языкознания. - 2011. - №1. - С. 19-52

8. Аршава І.Ф. Комп'ютерна діагностика емоційної стійкості / І.Ф. Аршава, Е.Л. Носенко // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - №8. - С.35-36

9. Асенова И.В. Межполушарная ассиметрия и дихотическая перцепция слов с эмоциональным и нейтральным содержанием у детей младшего школьного возраста / И.В. Асенова // Психологический журнал. - 2007. - Том 28, №4. - С.82-89

10. Бардышевская М.К. Невербальная коммуникация у детей с нарушениями общения и эмоциональной депривацией / М.К. Бардышевская // Вопросы психологии. - 2010. - №6. - С.33-43

11. Белова Е.С. Особенности общения и эмоционально-личностного развития дошкольников с высоким творческим потенциалом / Е.С. Белова // Вопросы психологии. - 2010. - №6. - С. 14-24

12. Борисова, Н. Розвиток навичок емоційної саморегуляції / Н. Борисова // Психолог. - березень 2008. - №10. - С. 21-24

13. Ваколюк, І. Розвиток емоційно-вольової сфери молодшого школяра / І. Ваколюк // Психолог. - жовтень 2009. - №37. - С. 20-23

14. Вахрушева, Л. Руководство по использованию методики изменения эмоционального интеллекта / Л. Вахрушева // Психологическая диагностика. - 2009. - №1. - С.3-45

15. Волобаев В.М. К вопросу о клиническом подходе к диагностике синдрома эмоционального выгорания / В.М. Волобаев // Психотерапия. - 2008. - №6. - С.23-24

16. Гаврилко Т.И. Динамика понимания эмоциональных состояний других людей слабовидящими младшими школьниками (Сообщение 1) / Т.И. Гаврилко // Дефектология. - 2008. - №3. - С.10-22

17. Галинська Н. Емоційні прояви дітей старшого дошкільного віку / Н. Галинська // Психолог. - вересень 2009. - №34. - С.5 - 8

18. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений: монография / Л.Я. Гозман. - М.: Московский университет, 1987. - 174 с.

19. Гришина О. Емоційні порушення в дітей, що виявляються під впливом тривалої психологічної депривації / О. Гришина // Соціальний педагог. - 2007. - №4. - С.15

20. Гріб О. Розвиток емоційного світу та комунікативних здібностей дітей. Конспект відкритого заняття у старшій групі / О. Гріб // Психолог. - лютий 2009. - №8. - С.21-23

21. Гусар Л. Щодо питання про мотив, мету й емоційний стан при перевищенні меж необхідної оборони / Л. Гусар // Вісник Академії прокуратури України. - 2007. - №1. - С.116-122

22. Даллоз С. Дослідницький аналіз емоційних станів, які виклткають почуття несправедливості під час туристичного відпочінку / С. Даллоз, А. Буає // Маркетинг в Україні. - 2009. - №4. - С.9-16

23. Дацунова С. Емоційна готовність до зовнішнього тестування / С. Дацунова // Психолог. - лютий 2010. - №6. - С.18-23

24. Дмитрішена Н. Емоційний розвиток дитини, яка живе без батька / Н. Дмитрішена // Психолог дошкілля. - лютий 2010. - №2. - С.14-19

25. Доля Н. Розвиток емоційної сфери дітей раннього віку / Н. Доля // Психолог. Вкладка. - вересень 2008. - №34. - 36 с.

26. Дорослі й діти: оформування емоційних стосунків // Соціальний педагог. - 2007. - №2. - С.17-19

27. Евсикова Н.И. Некоторые особенности эмоционально-личностного развития младших школьников, обучающихмся в различных педагогических системах / Н.И. Евсикова // Вестник Московского университета. Серия 14 Психология. - 2008. - №4. - С. 20-37

28. Запорожец И. Специальная организация игровых пространств как условие оптимизации детско-родительских отношений и формирования эмоционального благополучия дошкольников. / И. Запорожец // Мир психологии. - 2009. - №2. - С.239-249

29. Иванова Е.С. Возможности методики " Словарь эмоций" для диагностики и развития эмоциональной сферы / Е.С. Иванова // Психологическая диагностика. - 2008. - №1. - С.101-112

30. Калина О.Г. Влияние образа отца на эмоциональное благополучие и полоролевую идентичность подростков / О.Г. Калина, А.Б. Холомогорова // Вопросы психологии. - 2007. - №1. - С.15-26

31. Калошин В.Ф. Емоційний інтелект - головний показник ефективного використання людських ресурсів / В.Ф. Калошин // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - №4. - С.54-62

32. Колтыгина Е.А. Особенности эмоционального развития умственно отсталых младших школьников, находящихся в разных социальных условиях / Е.А. Колтыгина // Дефектология. - 2008. - №1. - С.66-70

33. Корнилова Т. Соотношение уровней нравственного самосозннания, эмоционального интеллекта и принятия неопределенности / Т. Корнилова // Вопросы психологии. - 2009. - №6. - С.61-71

34. Королева А.П. Диагностика и коррекция образов женственности методом эмоционально-образной терапии / А.П. Королева // Психотерапия. - 2007. - №4. - С.33-34

35. Кошель С. Оптимізація емоційного стану дітей з проблемами психофізичного розвитку / С. Кошель // Дефектолог. - 2008. - №4. - С.18-21

36. Кравцов Г.Г. Волевая сфера личности: культурно-исторический аспект / Г.Г. Кравцов // Мир психологии. - 2007. - №3. - С.70-81

37. Лапшина Т.Н. Электроэнцефалографические корреляты эмоциональных реакций / Т.Н. Лапшина // Вестник Московского университета. Серия 14 Психология. - 2007. - №2. - С.59-69

38. Линде Н. Эмоционально-образная терапия зависимости и утраты / Н. Линде // Вопросы психологии. - 2010. - №1. - С.128-138

39. Линде Н.Д. Гнев, подавленный гнев и его коррекция в эмоционально-образной терапии / Н.Д. Линде // Вопросы психологии. - 2008. - №2. - С.160-173

40. Линде Н.Д. Коррекция эмоциональной зависимости с помощью метода эмоционально-образной терапии / Н.Д. Линде // Вопросы психологии. - 2007. - №5. - С.170-179

41. Линде Н.Д. Эмоционально-образное направление в психотерапии / Н.Д. Линде // Психотерапия. - 2007. - №5. - С.21-27

42. Лэнгле А. Эмоционально выгорание с позиций экзистенционального анализа / А. Лэнгле // Вопросы психологии. - 2008. - №2. - С.3-16

43. Люсин Д.В. Новая методика для измерения эмоционального интеллекта: опросник ЭмИн / Д.В. Люсин // Психологическая диагностика. - 2006. - №4. - С.3-22

44. Максименко К.С. Переживання емоційних станів при соматичних захворюваннях / К.С. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №12. - С.28-30

45. Максимова Л.А. Создание эмоционально-развивающей среды для детей раннего возроста в процессе пребывания ребенка в ДОУ / Л.А. Максимова // Журнал практического психолога. - 2008. - №2. - С.80-87

46. Мартинюк І.А. Техніки тілесно-орієнтованої терапії у корекції емоційних станів / І.А. Мартинюк // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №8. - С.60-63

47. Мельникова С.В. Использование метода эмоционально-образной терапии в психокоррекционной работе с мальчиком, страдающим навязчивыми действиями (выдергиванием ресниц) / С.В. Мельникова // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - 2007. - №3. - С.30-37

48. Мельничок В. Криміналістична характеристика емоційно-вольових станів особи / В. Мельничок // Вісник прокуратури. - 2009. - №1. - С.106-111

49. Мешко Г.М. Емоційне благополучя учнів у сучасній школі: бажане і реальне / Г.М. Мешко, О.І. Мешко // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - №4. - С.11-16

50. Налесная И.М. Эмоционально-личностные особенности подростков в условиях тяжелого хронического соматического заболевания / И.М. Налесная, Ю.И. Фролов // Журнал практического психолога. - 2007. - №6. - С.84-94

51. Нижник Г. Профілактика психічного здоров'я та емоційних розладів у дітей старшого дошкільного віку. Корекційно-розвивальна програма / Г. Нижник // Психолог. - серпень, 2007. - № 31-32. - С.5-30

52. Носенко Є.Л. Емоційнийінтелектяк інтегральна особистісна властивість / Є.Л. Носенко, Н.В. Коврига // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - №9. - С.22-26

53. Питлюк-Смеречинська О.Д. Особливості динаміки та репрезентація в свідомості переживання реалізованності в прцесі адаптації в умовах позбавлення волі / О.Д. Питлюк-Смеречинська // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №6. - С.77-80

54. Погодин, И. Феноменология и динамика ранних эмоциональных проявлений / И. Погодин // Журнал практического психолога. - 2008. - №1. - С.61-80

55. Прокохина М.И. Исследование формирования синдрома эмоционального выгорания в профессиональной деятельности социальных работников / М.И. Прокохина // Социальные технологии, исследования. - 2007. - №6. - С.98-103

56. Психологические факторы эмоциональной дезадаптации у студентов / А.Б. Холмогорова, Н.Г. Гаранян, Я.Г. Евдокимова, М.В. Москова // Вопросы психологии. - 2009. - №3. - С.16-26

57. Рабчинський, Г. Вплив епохи глобалізації на волю, творчість і совість людини / Г. Рабчинський // Психолог. - 2007. - №9. - С.3-6

58. Розвиток емоційно-вольової сфери дітей старшого дошкільного віку. Корекційно-розвивальна програма // Психолог. Вкладка. - червень 2008. - №22-24. - 32 с.

59. Ртищева Н. Формування й корекція емоційної сфери дітей, що потребують підвищенної уваги / Н. Ртищева, А. Булига // Дефектолог. - 2007. - №4. - С.59

60. Соціально-педагогічні умови виховання емоційної культури підлітків / О.В. Турська // Практична психологія та соціальна. - 2007. - №5. - С.52-55

61. Суховершин А. Психотерапевтическая помощь лицам с синдромом эмоционального выгорания в санаторно-курортной практике / А. Суховершин // Психотерапия. - 2009. - №10. - С.86-88

62. Тимофєєва Т. Дорога до успіху (Розвиток емоційного інтелекту дитини) / Т. Тимофєєва // Психолог. - березень 2008. - №9. - С.12-14

63. Тимофєєва Т. Розвиток емоційного інтелекту дитини - шлях до успіху / Т. Тимофєєва // Соціальний педагог. - лютий 2008. - №2. - С.60-63

64. Тихонова Е.С. Состояние эмоциональный сферы дошкольников с общим недоразвитием речи / Е.С. Тихонова // Дефектология. - 2008. - №3. - С.39-47

65. Токар М. Психокорекційне малювання з емоційними дітьми / М. Токар // Психолог. - вересень, 2007. - № 36. - С.24-26

66. Трухін І.А. Емоційність як причина помилковості / І.А. Трухін // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - №11. - С.65-70

67. Трухін І.П. Емоційність як причина помилковості (закінчення) / І.П. Трухін // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - №12. - С.70-79

68. Цумарєва Н. Емоційна депривація - порушення раннього емоційного розвитку / Н. Цумарєва // Психолог. - квітень 2009. - №15-16. - С.53-55

69. Чемерис Е.А. Психологическое исцеление аллергии методом эмоционально-образной терапии / Е.А. Чемерис // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - 2008. - №4. - С.9-12

70. Чистоградова И.А. Особенности формирования эмоциональной и мнестической сфер у детей с врожденной расщелиной губы и неба / И.А. Чистоградова // Дефектология. - 2008. - №1. - С.7-13

71. Чон, Чжон Вон Способы выделения эмоционального состояния в русском языке и их семантические особенности / Ч.В. Чон // Вестник Московского университета. Серия 9 Филология. - 2010. - №4. - С.15-33

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены