Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї

Зміст

Вступ

1. Соціальна політика, спрямована на створення умов для виконання молодою сім'єю своїх основних функцій

2. Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї

Список використаної літератури

Вступ

Серед напрямків соціальної політики, спрямованих на розвиток соціальних відносин, важливим є регулювання сімейно-шлюбних відносин. Вони, детермінуючись тими чи іншими сферами суспільних і насамперед соціально-економічних відносин, у свою чергу, істотно впливають на суспільне буття, розвиваючись водночас відносно самостійно. Тому підвищення ефективності процесу регулювання сімейно-шлюбних відносин, пошук шляхів його оптимізації є одним з пріоритетів у структурі соціальної політики.

Одним з пріоритетних завдань процесу регулювання сімейно-шлюбних відносин є створення всебічних умов для зміцнення молодої сім'ї як соціальної основи суспільства, підвищення її ролі в його життєдіяльності. А це неможливо без подолання суперечностей, що виникли між сім'єю та державою й суспільством. Розв'язання зазначених суперечностей пов'язане з подоланням процесу одержавлювання сім'ї, який призвів до її повної економічної, соціальної, духовної, правової залежності від держави, необгрунтованого втручання держави в сімейні справи, з підвищенням її відповідальності перед сім'єю.

В основі нової філософії соціальної політики регулювання сімейно-шлюбних відносин має стати політика, спрямована па посилення ролі сім'ї як соціального інституту (нині триває процес її послаблення), створення умов для формування економічних, соціальних, духовних, правових основ для утвердження свободи сімейно-шлюбних відносин, сімейної незалежності, стабільності й цілісності її розвитку. Пріоритетом такої політики є формування умов для відтворення природно-історичного характеру функціонування сімейно-шлюбних відносин, які були б адекватні сучасним реаліям суспільного буття, загальним демократичним тенденціям його розвитку. Така політика має передбачати створення умов для формування таких зв'язків і взаємозв'язків у системі сімейно-шлюбних відносин, які б відповідали сучасній системі прогресивних цінностей і норм сімейної організації суспільного буття па всіх етапах життєвого циклу сім'ї.

1. Соціальна політика, спрямована на створення умов для виконання молодою сім'єю своїх основних функцій

Основним завданням суб'єктів соціальної політики, спрямованої на розвиток сімейно-шлюбних відносин, с створений ними умов для повноцінного та успішного виконання молодою сім'єю своїх основних функцій. Функції сім'ї -- це способи прояву нею своєї життєдіяльності, соціальної активності в освоєнні суспільного буття. Такі функції відображають складну систему взаємозв'язків сім'ї й держави, сім'ї й суспільства, сім'ї й особи. Розвиток суспільства, його тендерних процесів, соціодинаміки змінюють сутнісний зміст основних соціальних функцій сім'ї, додає до них багато нового, що детерміновано новими соціально-економічними, духовними реаліями в суспільній життєдіяльності.

У сучасних умовах радикальних соціально-економічних, духовних перетворень суспільства відбувається процес трансформації основних функцій сім'ї, особливо взаємовідносин сім'ї та держави. Соціодинаміка, трансформація основних функцій сім'ї має відбуватися в напрямку посилення суверенітету й незалежності сім'ї, змісту та форм вибору нею способів свого життєздійснення, свободи реалізації свого потенціалу. Соціальна політика, спрямована на розвиток сімейно-шлюбних відносин, має грунтуватися на законодавчому забезпеченні створення сприятливих умов для ефективного виконання сім'єю репродуктивної, виховної, економічної, господарсько-побу-тової функцій, функції проведення дозвілля та інших, дотримання па практиці конституційного принципу рівності жінки й чоловіка.

Основна, перша функція сім'ї -- репродуктивна, біологічна, функція дітонародження, відтворення населення, задоволення потреби особистості (як чоловіка, так і жінки) у дітях. А тому пріоритетним напрямком соціальної політики, спрямованої на розвиток сімейно-шлюбних відносин, с створення всебічних умов для реалізації сім'єю репродуктивної функції, що виявляється у зваженій демографічній політиці.

Важливими складовими демографічної політики є сукупність заходів, які здійснюють її різноманітні суб'єкти і насамперед держава: створення умов для повноцінного процесу відтворення населення, досягнення бажаного в довгостроковій перспективі оптимального для країни розширеного типу відтворення; стимулювання народження в сім'ях другої та третьої дитини; подання різнобічної допомоги молодим сім'ям; реформування національної системи охорони здоров'я, яке б сприяло створенню умов для зниження захворюваності й смертності, забезпечувало доступність медичної допомоги, підтримку багатодітних і малозабезпечених сімей, охорону материнства, підтримку ефективної діяльності мережі дитячих закладів; вивчення закономірностей відтворення населення в тих чи інших регіонах і на територіях; здійснення регіонального соціально-демографічного моніторингу; здійснення соціально-демографічного прогнозування, спрямованого на виявлення глибинних тенденцій розвитку демографічних процесів, особливостей функціонування демографічних структур тощо.

Особливо суттєвим є забезпечення цілісності й системності демографічної політики у сприянні розвитку народонаселення, взаємозв'язок різноманітних заходів щодо її реалізації, які б ураховували реалії сучасного життя суспільства, суперечливий характер його розвитку.

Серед важливих пріоритетів процесу розвитку сімейно-шлюбних відносин с створення суб'єктами соціальної політики всебічних умов для виконання сім'єю виховної функції. Реалізація сім'єю зазначеної функції є основною складовою процесу формування особистості, її соціологізації, особливо на ранніх етапах розвитку.

У структурі сімейного виховання тісно взаємопов'язані всі види виховання -- моральне, інтелектуальне, фізичне, трудове тощо. Однак визначальним є моральне виховання. При цьому основне місце в сімейному вихованні займають емоційні методи впливу. Важливу роль у формуванні емоційного світу особистості, особливо дитини, її гуманістичного, морального бачення світу відіграють батьки. Виховного впливу батьків з його яскравою емоційною основою не здатне замінити жодне, навіть досконале суспільне виховання як система цілеспрямованого впливу на особистість при всій її важливості. Зазначене зумовлює необхідність створення у процесі реалізації соціальної політики сприятливих умов для здійснення сім'єю виховної функції, гнучкої системи поєднання сімейного та суспільного виховання. Оптимізація діяльності суб'єктів соціальної політики, спрямованої на розвиток сімейно-шлюбних відносин, передбачає створення умов для розширення соціальної, духовної основи для сімейного виховання, різноманітних варіантів самосоціологізації особистості в сім'ї, подолання залишків одержавлення сімейного виховання.

Як зазначалося, важливим у соціальній політиці, спрямованій на розвиток сімейно-шлюбних відносин, є створення її суб'єктами умов для виконання сім'єю своїх основних функцій, у тому числі й економічної. Радикальні перетворення, що відбуваються нині в соціально-економічному розвитку українського суспільства, багато в чому змінюють зміст цієї важливої функції сім'ї, яка її тоталітарному суспільстві недооцінювалася. Новий зміст економічної функції сім'ї суттєво видозмінює внутрішньосімейні економічні підносили, що формуються у процесі економічної діяльності батьків і дітей, норми економічної поведінки. В основу нового змісту економічної функції сім'ї покладено пронес посилення її ролі у примноженні й переда-

Для розвитку сімейно-шлюбних відносин важливо створити умови, які б дали змогу сім "і викопувати господарсько-побутову функцію. Ця функція має реалізовуватися сім'єю на основі створення умов для поєднання громадського обслуговування з процесом зниження трудомісткості домашньої праці, її полегшення, зменшення часу на ведення домашньої господарської діяльності за рахунок її автоматизації, в основі якої лежить використання досконалої побутової техніки. Реалізація зазначеного допоможе членам сім'ї і насамперед жінкам успішніше поєднувати роботу в суспільному виробництві з веденням домашнього господарства, розв'язувати різні сімейні проблеми. Невирішеність багатьох господарсько-побутових проблем посилює нерівноправне становище жінки в економічній сфері, виробничій діяльності, послаблює жіночу домінанту в суспільному житті, гальмує процес остаточного вивільнення жінки, встановлення фактичного рівноправ'я в подружньому житті.

Водночас залучення жінки-матері до суспільного виробництва суттєво загострює суперечність між сімейними і виробничими обов'язками жінки як трудівниці й сім'янина. У цьому зв'язку важливим завданням соціальної політики регулювання сімейно-шлюбних відносин є створення умов для того, щоб дедалі більше жінок мали змогу концентрувати свою увагу на розв'язанні сімейних проблем. У міру економічного прогресу суспільства доцільно вирішити питання оплати (принаймні на першому етапі щодо багатодітних матерів їхньої суспільно корисної діяльності з виховання дітей і ведення домашнього господарства.

У структурі функцій сім'ї особливе значення має функція використання вільного часу. Тому важливо створити умови для задоволення потреб членів сім "і в раціональному використанні вільного часу, зокрема проведення дозвілля, плюралізації інтересів людей при проведенні дозвілля, їх збагачення. Важливо, щоб вільний час (дозвілля, як час для відновлення фізичних, інтелектуальних і психічних сил індивіда сприяли збагаченню його сутнісних сил, задоволенню творчих інтересів, наповнювались одухотвореними формами діяльності скорочували тривалість пасивного відпочинку, обмежували прояв антикультури. Соціальна політика має бути спрямована як на оптимізацію регулювання процесів організації вільного часу, дозвільної діяльності суспільства (що, зокрема, проявляється в розробці різноманітних програм раціонального використання людиною вільно часу), так і на створення умов для його свідомої внутрішньої саморегуляції особистістю. Реалізація зазначеного сприятиме організації оптимальних режимів використання вільного часу, а отже, розвитку самовираження особистості. Водночас інтенсивність, змістовність використання вільного часу залежать переважно від особистості, здатності повною мірою реалізовувати власний соціальний і духовний потенціал, збагачувати його у процесі освоєння й творення соціального буття.

2. Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї

Соціальними психологами встановлено, що основними факторами психологічної стійкості як для стабільного, так і для нестабільного суспільства є певні індивідуально-психологічної особливості індивіду, його установки та світовідчуття.

Зміни суспільної ідеології для населення СРСР виявились найпотужнішим стресовим фактором. Недоступна раніше свобода від жорстких соціальних, політичних, релігійних та економічних обмежені) була потужним психологічним потрясінням. Тому старше покоління в умовах відкритого суспільства виявилось дезадаптованим, оскільки стиль поведінки, що був адекватний для недавнього минулого, стає неадекватним через нові соціальні умови.

Молодому поколінню притаманні демократичніші погляди на більшість життєвих явищ. Формування їх особистості співпало з періодом перебудови, яка відкрила доступ для західної культури па простори СРСР. Різноманітність доступної інформації, що сприймалась ними певною мірою без свідомої ідеологічної, морально-етичної та естетичної корекції сприяла становленню принципово пової генерації людей. Як зазначає Л.М. Юр'єва, «Вони (тобто ті, кому зараз 15-20 років), на відміну від усіх поколінь радянських людей, які вірили у світле майбутнє, виховані на думці про те тому, що завтра може бути ще гірше, а може і зовсім не настати. Злидарство, мізерні зарплати батьків, соціальна нерівність стали звичними атрибутами їхнього життя з раннього віку". Представники цього покоління, як зазначає автор, більш схильні до різноманітних адикцій, деструктивних форм поведінки і депресій, ніж представники більш старшого покоління, юність яких проходила у зовсім інших соціально-політичних і соціокультурних умовах.

Проблема полягає в тому, що батьки, навіть після укладання шлюбу їхніми дітьми, продовжують бачити у своєму сипові або дочці дитину, намагаються керувати подружжям, нав'язувати йому свою точку зору і нерідко втручаються у взаємостосунки молодих.

Нерідкі ситуації, коли, наприклад, молода дружина хоче бачити у своєму нареченому чоловіка, здатного вирішувати проблеми, що пов'язані із життєдіяльністю сім'ї. Ллє при спільному проживанні з батьками чоловік рідко може проявити свої ділові якості, тим наче, якщо його вичитують за найменші огріхи як поганого школяра. Інша ситуація -- коли свекруха вважає своїм обов'язком навчити свого невістку "як треба жити".

Подібні проблеми постають, коли молодята проживають з батьками дружини. Молодий чоловік не відчуває себе хазяїном у домі, а мати і дочка не завжди можуть розмежувати "сфери виливу". Тому не менш важливою є підготовка самих батьків молодих.

Отже, виникають два питания: як сприяти гармонізації взаємин із молодим поколінням і зберегти крихту реалізму щодо дійсності старшому поколінню?

До ряду проблем і завдань діяльності, які вирішує молода сім'я на етапі свого становлення, відносять встановлення психологічної і просторової дистанції з генетичними сім'ями.

Навіть у тих випадках, коли шлюбний партнер обраний, у пари можуть з'явитися труднощі, для подолання яких їй знадобиться професійна психологічна допомога, Однією з найхарактерніших труднощів є пемо'да батьків. Причини її не завжди усвідомлюються, але мають реальну основу. Г. Навайтіс зазначає: "Більшість батьків бажають, щоб шлюб їх дітей був вдалим, тому не схвалюють, па їх думку, необдуманого, поспішного рішення взяти шлюб. ... Така поведінка батьків відповідає одній із соціальних функцій сім'ї -- контролю за сексуальною поведінкою " .

Проте, з боку батьків можливі помилки в оцінці рішення дітей взяти шлюб. У цьому аспекті робота соціального працівника повинна бути спрямована на виявлення причин опору батьків шлюбу молодих. Це завдання успішно вирішується у процесі спільного з батьками обговорення перспектив майбутньої сім'ї. Ллє нерідко у молодих виявляється поспішність побратися і, як реакція па таке їхнє рішення, батьки замість конструктивного обговорення виражають слабо аргументовану категоричну незгоду. Це ускладнює взаємостосунки молодят і близьких їм людей. Якщо ж молоде подружжя емоційно або матеріально дуже залежне від батьків, для того щоб врегулювати складні (іноді конфліктні) стосунки необхідна професійна консультативна допомога.

Ще однією проблемою взаємин є психологічна залежність молодої сім'ї від батьків, що проявляється:

-- у спробах керуватися установками батьків, а не своїми потребами і рішеннями;

-- в ототожненні сімейних ритуалі» із змістом сімейних стосунків;

-- у спробах створити свою, незалежну від батьківської сім'ю, але при цьому демонструючої лояльне ставлення до генетичної сім'ї.

Підтримує залежність дітей почуття небезпеки, що відчувають батьки. Воно спонукає їх постійно контролювати дітей і опиратися їх самостійності, до того ж не повністю усвідомлюючи мотиви опору, що надає стосункам емоційного забарвлення. Контроль підсилює та ускладнює психологічні проблеми дорослих дітей.

Притаманне багатьом молодим людям суперечливе ставлення до автономії (бажання користуватись турботою в одних сферах сімейного життя і бути самостійними и інших) виразно проявляється у ставленні молодого подружжя до матеріальної допомоги з боку батьків.

Отже, реалізація установки па допомогу і невтручання з боку батьків виявляється досить проблематичною.

Проте, проблеми молодої сім'ї (матеріальна та емоційна залежність від батьків) вказують і на цілі консультації -- допомога у досягненні самостійності, відповідальності, автономії, тобто дорослості (хоч психологічна дорослість досягається складніше, ніж матеріальна).

Питання матеріального забезпечення молодої сім'ї у консультативній роботі соціального працівника можуть бути вирішені шляхом надання інформації про місця роботи, умови придбання житла тощо.

Досягнення молодими психологічної дорослості обумовлено дещо іншими проблемами. Молодята часто не мають достатнього досвіду прийняття спільних рішень. У консультативній роботі ефективним прийомом є ділове обговорення конкретних сімейних питань. Вій сприяє усвідомленню молодим подружжям таких моментів:

-- наданої інформації і чіткого розуміння власних інтересів достатнього для прийняття рішень;

-- неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взаєморозуміння, а спробами вирішувати проблему, що виникла, одне за одного, а не спільно;

-- "невміння" найти рішення спирається на егоцентричне уявлення про сім'ю, небажання відмовитись від деяких привілеїв чи інтересів.

Спеціалісту, що працює у галузі психологічної допомоги сім'ї, слід враховувати наступний аспект роботи. Конкретна сім'я, яка стикається із впливом людей, що її оточують, і інститутів, встановлює для себе прийнятні межи впливу. І тому невід'ємною властивістю сім'ї є опір змінам і сторонньому впливу.

Розглянемо деякі методи психологічного консультування сім'ї, які може використати у своїй практичній роботі соціальний працівник.

Досить часто члени сім'ї, що конфліктують, втрачають здібність до щирого, відвертого спілкування, оскільки створені стереотипи спілкування заважають розуміти одне одного. Відновити цю здібність допомагає метод "сімейної ради". Процедура застосування методу передбачає такни алгоритм дії. У строго визначений час кожен член сім'ї говорить про свої плани, побажання, потреби, спогади або інші речі, що є актуальними для нього. У цей час інші повинні уважно слухати І не робити нічого, що могло б порушити висловлювання. Потім ті, хто слухав, коротко переказують почуте, без будь-якої критики та інтерпретації. Після цього говорить наступний, Висловлювання закінчується у строго відведений час, сказане па "сімейній раді " не обговорюється до наступної "ради".

Сварки і конфлікти у сім'ї відображають негативні сторони спілкування її членів. Методика "дні турботливого спілкування" покликана переорієнтувати членів сім'ї на прийнятні аспекти взаємостосунків. Завдання, яке виконують члени сім'ї у цьому випадку формується таким чином: вони повинні вести себе так, неначе в їх взаєминах немає конфлікту.

Під час зустрічі із сім'єю, спеціаліст може запропонувати їй різні завдання з нерівною кількістю перемінних (наприклад, розділити п'ять різних яблук серед чотирьох членів сім'ї). Зміст подібних завдань полягає у наданні доручення сім'ї, при виконанні якого вона не змогла б використати правило рівності. Це дозволяє встановити ієрархію сім'ї, вимоги до лідерства, систему контролю, агресію та прив'язаність, а також сімейні правила.

Метод "позитивного контракту" сприяє усвідомленню мотивів поведінки членів сім'ї І набуттю ними навичок співробітництва. Він грунтується на припущенні, що між членами сім'ї існує змагальна руйнівна тенденція, що спрямована па заподіяння шкоди іншому. Цю загальну тенденцію можна спрямувати у позитивну сторону. Для досягнення цієї мети членам сім'ї пропонується позитивно сформулювати свої побажання і до наступної зустрічі зі спеціалістом змагатися, хто більше таких побажань виконає.

Наведені методи впливу на сім'ю реалізуються через завдання на зміну поведінки членів сім'ї і цим впливають па стосунки в пій. В основі використання подібних завдань лежить базова установка : певній поведінці можна навчитися, а небажаної поведінки можна позбавитись або хоча б значно зменшити її інтенсивність.

Соціальний працівник може також використовувати завдання на зміну образу. Члени сім'ї створюють образи самих себе, сім'ї і стосунків. Ці образи можуть бути перекрученими, не досить або занадто узагальненими, неповними. Г. Навайтис зазначає, що методи, які використовують уяву клієнтів консультації, допомагають їм краще усвідомити певні образи, що визначають поведінку, а також цілеспрямовано створювати більш позитивні образи.

Для дослідження образів членів сім'ї можна скористатися такими методами:

-- метод завершення фраз;

-- закінчування історій;

-- асоціації (коли людину просять відгукнутися, прореагувати на слово, образ чи історію);

-- творчість (коли дається завдання створити свою історію, виразити свої взаємини за допомогою засобів мистецтва або гри);

-- обговорення ситуацій, що є подібними до сімейних труднощів;

-- метод парадоксальних інтерпретацій (включає: перебільшення значення якогось аспекту поведінки або емоції; підкреслювання симптомів; повторення неприємних дій або розповідей тощо). Основний зміст цього методу -- зміна негативного відношення па позитивне;

-- виявлення цінностей членів сім'ї (методика запропонована Г. Флойдом. Подружжю пропонується скласти списки цінностей: один список -- свої цінності, інший -- цінності партнера. Аналіз списків дозволяє оцінити правильність сприйняття іншого, суперечності між партнерами і внутрішні суперечності, умови виникнення надання нерепані. Складання списків цінностей можна доповнити завданням уявити своїх батьків, їх вказівки, себе у дитинстві. Це дозволить краще зрозуміти вплив генетичних сімей на ситуацію сім'ї, яка перебуває па консультації).

Соціальний працівник у роботі з молодою сім'єю може використати завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких завдань відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінностей і образів, і, одночасно, зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї.

Одним з таких завдань на основі виборів є метод "сімейної скульптури. Основна мета цього методу -- виявити місце кожного члена сім'ї у сімейній структурі. Складаючи "сімейну скульптуру", кожен член сім'ї створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших членів на різній дистанції . Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не па реальні взаємини, а па ідеальні уявлення про них.

Інший тип виборів -- відповіді на питання, що розкривають функціонування сім'ї (наприклад, "З ким із членів сім'ї ви часто...?", "З ким із членів сім'ї ви хотіли б...?"). Відповіді на питання об'єднуються у схему, яку сім'я обговорює разом із спеціалістом.

Короткий огляд методів впливу на сім'ю показує, що існує декілька основних груп методів. Використання будь-якого метода, його ефективність залежить насамперед від конкретної сімейної ситуації і від можливостей спеціаліста, який проводить консультацію.

Отже, на сучасному етапі розвитку нашого суспільства, держава, в особі соціальних працівників, намагається всебічно підтримувати молоді сім'ї, надавати їм як матеріальну так і моральну підтримку.

Список використаної літератури

молода сім'я психологічна

1. Гурко Т. Семейный портрет без розовых тонов //Узы брака, узы свободы /Сост. Т. Розумовская. -- М., 1990. -- С. 54-69.

2. Новайтис Г. Семья в психологической консультации.- М.: Воронеж,- 1999. - 224с.

3. Овчарова Р.В. Психологическое сопровождение родительства. -- М., 2003.

5. Шмелёв А.Г. Острые углы семейного круга. -- М., 1986,

6. Юрьева Л.Н. История. Культура. Психические и поведенческие расстройства. -- К., 2002.

7. Юрій СІ., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальна політика: Підручник. - К.: Кондор. -- 2004. -- 464 с.

1. Размещено на www.allbest.ru