Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми консультування батьків

Дуже умовно скарги батьків на дітей можна поділити на такі чотири групи:

1. Відсутність контакту з дітьми: нерозуміння того, як вони живуть, чим цікавляться, неможливість відверто поговорити з ними, відчуття своєї батьківської неспроможності й т.п.

2. Тривога за дітей, викликана тим, що вони живуть не так, як це повинно було б бути, з погляду батьків.

3. Неповажне, різке ставлення дітей до батьків, постійні суперечки й конфлікти з ними через дрібниці.

4. Проблеми, пов'язані з такими обставинами, як "Моя донька вживає наркотики, як можна їй допомогти кинути?", "Мій син - член банди, що займається спекуляцією й злодійством. Що мені робити?".

Важливими моментами в постановці точного психологічного діагнозу, що дозволяє висувати й формулювати подальші гіпотези, є: з'ясування того, на скільки серйозна причина занепокоєння батьків з приводу дитини; з'ясування справжньої позиції батьків стосовно дитини, що примусило його звернутися за допомогою в консультацію

1. Корекція позиції батьків стосовно дитини.

Обговорення тактики повсякденної поведінки батьків стосовно дитини далі може відбуватися в різних напрямах. Зокрема, доцільно говорити про такі моменти:

прямий вплив є неефективним, особливо коли він базується на негативних прикладах і висловлюваннях;

поведінка батьків, яка сприймається й відчувається як тиск, найчастіше тягне за собою не підпорядкування, а опір, негативізм, тобто результат, протилежний бажаному;

тиск і контроль призводять лише до одного - стосунки з дитиною псуються, набувають небажаного характеру, що, власне кажучи, і є причиною звернення за психологічною допомогою в консультацію. Імовірність же того, що в ситуації поганих стосунків з дитиною можна буде щось їй пояснити, змусити робити, виховувати практично зводиться до нуля.

2. Корекція стосунків батьків і дитини.

Основні ймовірні тактики:

· Акції довіри.

· Розмова про власні почуття й переживання.

· Організація довірливої розмови.

3. Консультування батьків із приводу проблем і складностей у житті дитини.

Позиція гіперопіки небезпечна ще й тим, що часто призводить до неправильної оцінки власної дитини: батьки починають сприймати її поведінку як ненормальну, зухвалу, таку, що викликає серйозне побоювання, й т.п. Подальша робота з клієнтом залежить від того, наскільки реальними є його страхи й переживання. Якщо підстав для них насправді немає, причина звернення до психолога-консультанта найчастіше пов'язана з проблемами самого батька (матері).

Вирішення таких завдань може значною мірою сприяти поліпшенню життєвої ситуації клієнта:

вислухати клієнта, дозволити йому виговоритися, підтримати його;

дати кваліфіковану рекомендацію: куди, навіщо і як слід звертатися;

допомогти вишукати способи показати фахівцеві навіть найбільш незговірливу людину, якою в даній ситуації є дитина клієнта;

допомогти клієнтові налагодити нормальні стосунки з власною дитиною.

4. Консультування батьків із приводу їхніх власних проблем.

Вибір стратегії роботи залежно від причини приходу клієнтів:

консультування батько дитина корекція

1. У ситуації, коли клієнт почуває порожнечу, незаповненість власного життя, завдання консультативної роботи - допомогти заповнити його життя, знайти справи, які його цікавлять і приємні для нього.

2. Почуття власної нереалізованості, невдало прожитого життя, а також бажання, щоб у своєму житті дитина досягла й зробила все, чого у свій час не вдалося зробити батькам, і страх, що їй це не вдасться.

3. Відчуття провини батьків перед дитиною - досить розповсюджений феномен, але ця провина є особливо недоречною в обговорюваних ситуаціях, оскільки пов'язано з вчинками й подіями давнього минулого.

1. Консультування тривожних клієнтів.

Тривожність виявляється на трьох рівнях:

нейроендокринологічному (продукція адреналіну - епінефрін);

психічному (невизначені побоювання);

соматичному, або моторно-висцеральному (фізіологічні реакції різних систем організму на збільшення викиду епінефріну)

Способи "маскування" тривожності - перейменування, відповідні дії (від стукання пальцями по столу, крутіння ґудзиків, надокучливого моргання очима, чухання й переїдання до надмірного пияцтва або куріння, нав'язливої потреби купувати речі), за іншими емоціями (дратівливість, агресивність), багатослівність. Деякі клієнти, щоб приховати тривожність і стримати активність консультанта, постійно перебивають. Тривожність може мотивувати опір самому процесу консультування, іноді тривожність примушує клієнта демонструвати ворожість до консультанта, найчастіше в закритій формі чи намагається відшукати спільні інтереси з консультантом і взяти на себе роль його партнера по хобі.

Консультуючи тривожних клієнтів, важливо знати не лише способи, якими вони маскують свою тривожність, а й засоби, з допомогою яких намагаються позбавитися від неприємного впливу тривожності. Цими засобами є механізми психологічного захисту: витіснення (витіснення + зміщення, витіснення + конверсія (соматична символізація), регресія, проекція, інтроекція, раціоналізація, інтелектуалізація, компенсація, реактивне формування, заперечення, зміщення.

2. Консультування при реакціях страху та фобіях.

У психологічному консультуванні ми зустрічаємося з двома типами страхів - нормальним, що сприймається як природна реакція, і патологічним, який називається фобією.

Певна частка страху може бути цілющою. Консультант повинен допомогти клієнту конструктивно скористатися почуттям страху.

Основою патологічних страхів є глибоко прихована тривога. Суть механізму формування фобії полягає в зміщенні тривоги від первинної ситуації чи об'єкта, що спричинили стан неспокою, на іншу ситуацію чи об'єкт. Людина починає боятися речей, які є лише замінниками об'єктів первинного страху. Таке зміщення виникає внаслідок невирішених внутрішніх конфліктів.

Отже, під фобіями слід розуміти заміну переживань, неспокою страхом.

Консультант не повинен проявляти поспіху в інтерпретації внутрішніх конфліктів клієнта на основі його конкретної фобії. Суть фобії значною мірою залежить від індивідуальної історії життя клієнта, тому можна помилитися, піддавшись спокусі поверхневого пояснення.

Часто, використовуючи опір, клієнти намагаються відійти від проблемної тематики, що знижує ефективність консультування (не йти на поступки).

Ще одна особливість консультування клієнтів із фобіями виявляється в тому, що страхи можуть передатися консультанту. Якщо таке трапилося, консультант повинен відмовитися від роботи із цим клієнтом. Ефективна корекція страхів вимагає від консультанта посиленого самоконтролю.

3. Консультування вороже налаштованих та агресивних клієнтів.

Немало проблем у консультуванні створюють негативно налаштовані чи відкрито ворожі (що зустрічається рідше) клієнти. Можливо, у деяких випадках корисно розсердитися на клієнта, однак ще важливіше зрозуміти причину його стану.

Клієнту слід сказати, що він вороже налаштований і злий. У будь-якому випадку, зіткнувшись із ворожістю клієнта, не варто поводитися так, ніби розколовся навпіл світ. Зрозуміло, не можна з насмішкою чи презирством ставитися до клієнта - його ворожість слід завжди трактувати серйозно, тому що вона заважає психологічній взаємодії.

Консультанту важливо знати походження озлобленості. Причини озлобленості кожного клієнта приховані в його життєвих обставинах. Злість "історична", тобто має своє минуле. У кожної людини вона неповторна.

Необхідно твердо знати про інше: консультант, стосовно якого клієнт не може вільно висловити своє невдоволення чи злість, - поганий консультант. У консультуванні слід мати на увазі, що інколи клієнт приховує тривогу. У таких випадках необхідно допомогти клієнту розібратися в його справжніх почуттях і в такий спосіб трансформувати ворожість.

Хоч консультанту нелегко залишатися спокійним при зіткненні з озлобленістю клієнта й вислуховувати неприємні речі про себе, однак не слід забувати, що відповідати ворожістю - значить провокувати ще більшу ворожість. Консультант зобов'язаний усвідомлювати свої почуття в подібних ситуаціях, ідентифікувати своє невдоволення, щоб ефективніше допомогти клієнту перебороти його озлобленість. Коли на ворожість клієнта ми не відповідаємо ворожістю, у кінцевому результаті збільшується взаємне розуміння, зростає співробітництво в досягненні спільної мети.

4. Особливості консультування "невмотивованих клієнтів".

Якщо в клієнта відсутня мотивація, то, як правило, виявляється, що люди, які направили його, у такий спосіб вирішують свої проблеми й трактують консультанта як якусь каральну силу. Особливо високий відсоток примусово консультованих у школах.

Якщо "невмотивований" клієнт усе-таки вимушений з якихось причин відвідувати консультанта, то, як правило, своє небажання підтримувати консультативний контакт він виражає по-різному. Зустрівшись із "невмотивованим" клієнтом, консультант повинен приймати його таким, яким він є, тобто як незацікавлену в консультуванні людину. У цьому й полягає шлях до успішного консультативного контакту. Якщо консультант намагатиметься "перемогти", примусити співпрацювати, значить, він не розуміє клієнта.

Небажання слід трактувати настільки ж серйозно, як і будь-яку іншу настанову: треба поставитися з розумінням, але одночасно показати, що і консультант не зацікавлений примусово працювати на благо клієнта. Можна багатопланово й серйозно пояснити клієнту суть і можливості консультування.

5. Консультування клієнтів, які мають підвищені вимоги.

Клієнти з підвищеними вимогами дуже легко маніпулюють потребою в допомозі консультантів. Консультативний контакт у таких випадках починає скидатися на стосунки розбещеної дитини із занадто турботливими батьками. Консультант повинен позбавитися ілюзій про свою значимість, незамінність у житті клієнта.

Необхідно розуміти природу підвищених вимог клієнтів і характер своїх реакцій на них, а також уміти не вдаватися до конфронтації.

Размещено на Allbest.ru