Філософія позитивної психотерапії

· функція носія традицій - притчі, оповіді історій розширюють межі індивідуального життєвого горизонту;

· функція посередника між культурних стосунків - тісно пов'язана з попередньою;

· функція помічника в порівнянні до більш ранніх етапів індивідуального розвитку - історії повертають радісну безпосередність дитинства, пробуджують творче начало;

· функція альтернативної концепції - клієнт має можливість вибрати - прийняти чи відмовитись від пропозицій;

· функція зміни пропозиції - часто історії зумовлюють несподівані позитивні зміни, викликаючи інсайт.

5. Терапевтична метафора як експресивна психотехнологія

Входження в герметичне коло метафоричного змісту означає набуття особистістю нового досвіду, опробування меж духовного зростання, розширення поля ціннісного самовизначення ( , 110).

Експресивна психотерапія вивільняє духовні інтенції особистості, розширюючи горизонти метафоричних аспектів свідомості. Через діалогічне прочитання художнього тексту Читач залучається до внутрішнього світу Автора, торкається серцем краси інтимно-ліричного Слова.

Зазирнемо і ми на кухню терапевтичної метафори.

Ми маємо чудову здатність: сприймати всю різноманітність навколишнього світу. Для цього природа наділила нас відчуттями: зір, слух, дотик, нюх, смак. Як уже зазначалося раніше, зір, слух, дотик виступають основними шляхами засвоєння і передачі людиною досвіду, включаючись в складні системи реагування. Ці доступні для нас сенсорні системи, що використовуються для репрезентації індивідуального досвіду, називають репрезентативними. Сенсорна система, яка розвинута найбільше і використовується найчастіше, носить назву провідної. Вербально це виявляється наступним чином:

Приклади дієслів-присудків, що належать до різних репрезентативних систем

До вказаних репрезентативних систем (візуальна, аудіальна, кін естетична), запропонованих Гріндлером і Лендлером, Пуцелік та Льюбс додали ще одну - дилітальну (цифрову). Ця система оперує логічними доведеннями через використання наукової лексики, понятійно - термінологічного апарату мовлення.

Пуцелік та Льюбс стали авторами методики на на визначення провідної репрезентативної системи - БІАС - тест. Зазначимо, що даний тест є досить простим у застосуванні та обробці отриманих даних. Після рангування тверджень у п'яти блоках за ступінню значущості, підраховуються показники в балах по кожній репрезентативній системі. Максимальна сума балів вкаже на провідну, домінуючу репрезентативну систему. Мінімальна сума балів може говорити про наявність проблем у цій сфері (якщо різниця між максимальним і мінімальним показником досить велика).

Зазначимо, що комунікативний процес буде будуватися в залежності від домінуючої репрезентативної системи клієнта. Останній визначатиме використання слів - предикатів при побудові метафори.

Розглянемо спочатку способи психолого - педагогічного впливу, які пропонує І. А. Тихонова, а потім проаналізуємо зразки деяких терапевтичних метафор щодо дотримання раніше зазначених вимог.

Отож, І. А. Тихонова рекомендує наступні стратегії взаємодії:

· візуал - апеляція до зорової пам'яті, використання ілюстраційЮ здорових фактів, емоційно забарвлених аргументів. Яскраві подробиці , формальні зовнішні оцінки полегшать процес навіювання, який підсилюється з використанням таких мовленнєвих конструкцій: “В чому ви вбачаєте...”, “Як ви дивитесь...”. Невербальному приєднанню до клієнта допоможе жестикуляція на рівні обличчя.

· аудіал - звертання до слухової пам'яті, цитування, використання інформації, що є на “вустах”; перелічення аргументів і фактів. Свої звертання слід починати з: ”Чи чули ви...”, “Слухаючи вас...”, підлаштовуючись до тону і тембру голосу клієнта.

· кінестетик - звернення до його тактильної пам'яті, різноманітних відчуттів (рівноваги, руху, тиску тощо). Найбільш переконливим є використання чужого життєвого досвіду (особливо внутрішні переживання). Ефективність невербального приєднання - віддзеркалення тілесних поз - підсилюється словами: “Чи відчуваєте ви...”, “Я відчуваю...”.

· дилітал - апеляція до логіки, формулювання чітких законів, числові розрахунки, порядок і система. Навіювання здійснюється через переконливу логіку повідомлення, повноту змісту інформації, впорядкований дискурсивний спосіб її викладення, що починається зі слів: “Чи є сенс...”, “Як ви вважаєте...”, “Я гадаю...”.

Провідна репрезентативна система в терапевтичному процесі буде виступати опорою, наявним внутрішнім ресурсом клієнта, “канатом”, за допомогою якого терапевт “витягатиме на світ Божий” найменш розвинуту, подавлену (переважно в дитинстві) репрезентативну систему, яка і стає через це джерелом дисфункцій.

Ось як цей процес у дії.

Ти чуєш лагідне шепотіння листя. Ненароком в кущах трісне гілка, під важкою ходою дикого вепра. Лагідні, дзвінкі голоси пташок заспокоюють. Ти відчуваєш як тепле сонячне проміння пестить тебе і твоє тіло наповнюється радістю. Ти вдихаєш свіже повітря і помічаєш, що разом з ним твої груди наповнюються незвичайною силою. Ти м'яко ступаєш барвистим килимом. Розмаїття кольорів настільки велике, що тобі здається, ніби веселка бісером розсипалася у траві.

Дана метафора булла створена для роботи з клієнткою - дівчиною 23 років. При спілкуванні та за результатами БІАС - тесту було виявлено, що вона - яскравий аудіал, тоді як кін естетика отримала дуже малу кількість балів. Отож, як зазначалося раніше, предикати з аудіальної сенсорної системи (сильної) були поєднані, переплетені у тексті з “кінестетичними предикатами” (слабкою ланкою):

чуєш лагідне шепотіння трісне під важкою ходою лагідні, дзвінкі голоси заспокоюють.

Подекуди розсипані предикати візуальної сенсорної системи.

вдихаєш - помічаєш - наповнюється;

м'яко ступаєш барвистим килимом;

здається - розсипалася.

Наявна у клієнтки проблема (сексуальне насилля в ранньому віці з боку близьких родичів з подальшими кпинами і звинуваченнями) пояснювала пригніченість кін естетики, що супроводжувалась відчуттями власної неповноцінності, мало вартості, безсилля, “неправильності” (“незграба”, “нечупара”).

В розповіді про Лиску ще раз і ще раз спростовується засвоєна з дитинства думка про цілковиту неспроможність повноцінного (самостійного) функціонування. Терапевт апелює вже до кін естетичної сенсорної системи, щоб закріпити у ній позитивний досвід, тим самим підсилити її:

Тепер вона була впевнена в собі, в своїх силах, в завтрашньому дні.

Той сама Лсика виросла, зміцніла, стала вправною і спритною.

Завершення історії - перемога ставу, розбиття його “крижаної стіни”, але найосновнішу - розуміння того, що вода (статеві стосунки, інтимне спілкування) може бути не лише гнилою, болотяною (супроводжуватися з насиллям, відразою, страхом), а й “чистою” і “прозорою”, що дарує “лагідні м'які пестощі і хвилі”.

Ще один приклад використання води в якості метафори - розповідь “Невгасима надія”. В цьому випадку консультованим був молодий чоловік (26 р.), який болісно переживав розлучення з дружиною. Депресія зумовила прояви аддиктивної поведінки, сприйняття світу як ворожого та агресивного.

Неважко помітити, що роль “першої скрипки” тут “грає” кін естетична сенсорна система. А найбільш сугестивним переконливим і переконуючим моментом повинен стати наступний уривок (фрагмент):

“Море дуже жорстоке і недобре”, - почулося збоку.

“Море дуже красиве, не лише тоді, коли воно лагідне і спокійне, але і тоді, коли на ньому лютують хвилі. Воно не любить слабких і невпевнених в собі, зарозумілих воно провчає, а перед сміливцями і нескореними воно схиляється у покорі.”

Але людині зовсім не обов'язково мати сер'йозні особистісні проблеми для того, щоб звернутися до бібліотерапії, по простому - до Книги. Метафори можуть бути орієнтовані на широкий загал, наприклад для зняття напруги (фізичної, психологічної, психічної) з метою розвитку естетичних почуттів чи “чистки” “засмічених” сенсорних систем та ін.

При створенні історій Марта Ф. Виглсуорт рекомендує враховувати наступне:

по-перше - необхідно мати сюжетну лінію: дію, конфлікт чи кризу і розв'язку;

по-друге - розкидати навіювання, які можуть стати вбудованими інструкціями для нової поведінки;

по-третє - використовувати сенсорно багату умову: як персонажі почували себе, що вони бачили, що чули, що відчували на смак чи запах (залучення до розповіді всіх сенсорних систем);

по-четверте - додати елементи таємниці, інтриги, несподіванки, гумору.

Приступати до створення метафори слід після вивчення сфери зацікавлень клієнта.

Спрямованість, інтереси, захоплення його визначатимуть основний вектор руху, стануть компасом на шляху до набуття позитивного досвіду. Творенням метафоричного конструкту не обмежується робота з клієнтом. Для закріплення терапевтичного ефекту можна запропонувати виконувати певні види роботи відповідно до знань, умінь, бажань, схвильованостей клієнта. І ще один важливий на нашу думку момент - перехід від впливу на підсвідоме до свідомого вирішення людиною своїх проблем; до мужності стати з ними “на прю” очі в очі, без страху і вагання.

Размещено на Allbest.ru