Поняття про спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модуль 3

Тема: Поняття про спілкування

ПЛАН

1. Визначення спілкування

2. Засоби спілкування

3. Види спілкування

4. Рівні спілкування

5. Функції спілкування

Список використаної літератури

1. Визначення спілкування

Спілкування -- це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

Спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування становиться усвідомленим.

Учасниками спілкування можуть бути конкретні люди чи групи людей, а також персоніфіковані результати їхньої праці (книги, твору мистецтва і т.д.)

За допомогою спілкування люди організують різні види практичної і теоретичної діяльності, обмінюються інформацією, домагаються взаєморозуміння, виробляють доцільну програму дій, взаємно впливають один на одного. У процесі спілкування формуються, виявляються і реалізуються міжособистісні взаємовідносини.

Спілкування грає величезне значення в розвитку особистості. Поза спілкуванням неможливе формування особистості. Саме в процесі спілкування засвоюється досвід, накопичуються знання, формуються практичні уміння і навички, виробляються погляди і переконання. Тільки в процесі спілкування формуються духовні потреби, моральні і естетичні почуття, складається характер.

Поняття спілкування є надзвичайно широким і включає в себе різні аспекти: зміст, мета і засоби. учасники, тип зв'язків, що встановлюються між учасниками, форма і результат спілкування.

Зміст спілкування - це інформація яка передається від одного учасника спілкування до іншого. Людське спілкування багатопредметне, навіть під час короткострокового контакту реалізується кілька змістовних аспектів. По змісту переважних контактів види спілкування поділяються на: виробничі, навчальні, міжособистісні, сімейні, науково-теоретичні. У змістовному аспекті розрізняють: діяльністне, матеріальне, когнітивне, кондиційне, мотиваційне спілкування.

Найбільш різноманітний зміст інформації в тому випадку, якщо суб'єктами спілкування являються люди.

Мета спілкування - те, заради чого здійснюється дана взаємодія різними засобами для задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетических і багатьох інших потреб.

2. Засоби спілкування

Засоби спілкування - це способи кодування, передачі, переробки і розшифровки його змісту (слова, погляд, контакт рук, підбор квітів у букеті і т.д.) що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншої.

Всі засоби спілкування поділяються на вербальне та невербальне спілкування.

· вербальне спілкування(мовні) - засноване на мовних засобах і прийомах передачі інформації;

· невербальне(жести, міміка, пантоміміка) - здійснюється за допомогою жестів, міміки, пантоміми, через прямі сенсорні чи фізичні контакти, передається і декодується також інформація, що міститься в зорових, слухових, нюхових, тактильних і інших образах. Бувають: візуальні, акустичні, тактильні, ольфакторні.

Мова -- це система звукових сигналів, письмових знаків та символів, з допомогою яких людина отримує, переробляє, зберігає та передає інформацію.

Мовлення -- це конкретне використання мови для висловлення Думок, почуттів, настроїв. Мовлення -- це психічне явище. За стилем виділяють:

· побутовий стиль мовлення притаманний повсякденному спілкуванню;

· художній -- застосовується в літературних творах (проза, поезія тощо);

· діловий стиль мовлення притаманний офіційному спілкуванню (наприклад, доповіді, документи тощо);

· науковий -- характерний для різних наукових праць, в науковій літературі розділяють на усне та письмове.

Психологічні дослідження показують, що жести та міміка несуть до 40% інформації. Жест - це рух рук чи кистей рук, вони класифікуються на основі функцій, що виконують:

· комунікативні (що заміняють мову)

· описові (їхній зміст зрозумілий тільки зі словми)

· жести, що виражають відношення до людей.

Жестикуляція включає в себе всі жести рук («мова рук»), а також деякі інші дії, що несуть в собі певне змістовне навантаження (наприклад, співрозмовник виймає сигарети, що означає необхідність завершення розмови і т. д.).

Міміка - це рух м'язів обличчя.

До міміки відносяться всі зміни, які можна спостерігати на обличчі людини, при чому мається на увазі не тільки риси обличчя, контакт очей та спрямування погляду, а й психосоматичні процеси (наприклад, почервоніння).

Пантоміма - сукупність жестів, міміки і положення тіла в просторі.

Врахування всіх факторів невербального спілкування надзвичайно важливе у діловому спілкуванні. Іноді саме жести, міміка можуть дати значну інформацію для обох учасників переговорів. Від знання суб'єктами переговорного процесу різних нюансів невербального спілкування може залежати успішність результатів.

Невербальне спілкування представлене не лише використанням жестів, міміки, пантоміміки, а й просторово-часовою характеристикою організації спілкування.

Надзвичайно важливим при спілкуванні є міжособистісний простір (дистанція спілкування). Дистанція спінювання залежить від багатьох чинників: від спрямування спілкування, від різних характеристик суб'єктів спілкування (їх близькості, віку, соціального статусу, психологічних особливостей, національних звичаїв тощо).

За даними американських психологів дистанція між партнерами залежить від виду взаємодії і може бути такою:

· інтимна дистанція (відповідає інтимним стосункам) -- до 0,5 м;

· міжособистісна дистанція (при бесідах, спілкуванні з друзями) -- 0,5-1,2 м;

· соціальна дистанція (притаманна неформальним соціальним та діловим стосункам) -- 1,2--3,7 м;

· публічна дистанція -- 3--7 м і більше.

При будь-якому спілкуванні правильно обрана дистанція істотно впливає на його здійснення.

Ще однією важливою частиною спілкування є візуальний контакт, оскільки саме погляди можуть сказати набагато більше ніж слова. Візуальний контакт допомагає регулювати розмову.

3. Види спілкування

1. За змістом спілкування може бути:

· Матеріальне спілкування -- це обмін предметами і продуктами діяльності. При матеріальному спілкуванні суб'єкти здійснюють обмін продуктами своєї діяльності, які виступають засобами задоволення потреб.

· Когнітивне спілкування -- це обмін знаннями (наприклад, у ході навчального процесу).

· Кондиційне спілкування -- це обмін психічними та фізіологічними станами, тобто певний вплив на психічні стани іншого (наприклад, зіпсувати настрій партнеру).

· Мотиваційне спілкування -- це обмін цілями, потребами, інтересами. Таке спілкування спрямоване на передачу іншому певних установок або готовності діяти певним чином.

· Діяльнісне спілкування -- це обмін діями, навичками, вміннями тощо.

2. За метою спілкування можна поділити на:

· Біологічне спілкування необхідне для підтримки та розвитку організму (пов'язане з задоволенням біологічних потреб).

· Соціальне спілкування задовольняє ряд соціальних потреб особистості (наприклад, потреба в міжособистісних контактах).

3. В залежності від засобів спілкування може бути:

· Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів (руки, голосові зв'язки, голова тощо), без допомоги сторонніх предметів.

· Опосередковане спілкування характеризується використанням спеціальних засобів: природні предмети (камінець, палиця і та ін.) та культурні (знакові системи).

· Пряме спілкування полягає в особистісних контактах і безпосередньому сприйманні один одного (наприклад, розмова двох друзів).

· Непряме спілкування передбачає наявність посередників, якими можуть виступати інші люди (наприклад, при переговорах між різними групами).

4. В залежності від спрямування спілкування може бути:

· Ділове спілкування -- це спілкування на офіційному рівні і його змістом є те, чим зайняті люди в процесі трудової діяльності.

· Особистісне спілкування зосереджене на проблемах, що складають внутрішній світ людей.

· Інструментальне спілкування -- це засіб для задоволення різних потреб.

· Цільове спілкування служить засобом задоволення саме потреби в спілкуванні.

5. В залежності від суб'єктів спілкування може бути:

· міжіндивідним (тобто спілкування між окремими індивідами),

· індивідно-груповим (спілкування між індивідом і групою) та міжгруповим (між групами).

6. За тривалістю виділяють:

· Короткочасне;

· тривале спілкування;

· закінчене;

· незакінчене.

· Соціально-орієнтоване, при якому суспільні відносини виражені найбільше яскраво (лекція, доповідь і т.д.);

· групове предметно-орієнтоване спілкування, при якому чітко позначені відносини, обумовлені спільною діяльністю. Це спілкування в процесі праці, навчання і т.д.;

· особистістно-орієнтоване спілкування, тобто спілкування однієї людини з іншою.

4. Рівні спілкування

Спілкування може відбуватися на різних рівнях:

1. Манипулятивний рівень, заключаеться в тім що один зі співрозмовників через визначену соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера.

2. Примітивний рівень, коли один з партнерів придушує іншого (один постійний коммуникатор, а інший постійний реципієнт).

3. Вищий рівень - це той соціальний рівень, коли незалежно від соціальної ролі, статусу партнери відносяться друг до друга як до рівної особистості.

5. Функції спілкування

спілкування комунікація невербальний

Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини:

1. Комунікативна функція -- зв'язок людини з світом у всіх формах діяльності.

2. Інформаційна функція виявляється у відображенні засобів оточуючого світу. Вона здійснюється завдяки основним пізнавальним процесам. У процесі спілкування забезпечується отримання, зберігання та передача інформації.

3. Когнітивна функція полягає в усвідомленні сприйнятих значень завдяки мисленню, відображенню, фантазії. Ця функція пов'язана з суб'єктивними характеристиками партнерів, з особливостями їх прагнення до взаємопізнання, до необхідності розкрити психологічні якості особистості.

4. Емотивна функція полягає в переживанні людиною своїх стосунків з оточуючим світом. У процесі спілкування ці переживання вторинно відображаються у вигляді взаємовідносин: симпатій -- антипатій, любові -- ненависті, конфлікту -- злагоди тощо. Дані взаємовідносини визначають соціально-психологічний фон взаємодії.

5. Конативна функція пов'язана з індивідуальними прагненнями людини до тих чи інших об'єктів, які виступають в формі побуджувальних сил. Завдяки цій функції відносини реалізуються в конкретній поведінці.

6. Креативна функція пов'язана з творчим перетворенням дійсності.

7. Соціальні функції спілкування

· Організація спільної діяльності

· Керування поводженням і діяльністю

· Контроль

8. Психологічні функції спілкування

· Функція забезпечення психологічного комфорту особистості

· Задоволення потреби в спілкуванні

· Функція самоствердження

Функції спілкування (по Б. Ф. Ломову):

· інформаційно-комунікативна;

· регуляторно-комунікативна;

· афективно-комунікативна.

Форма і результат спілкування. По типу зв'язків:

- односпрямоване (читання книг, перегляд кіно, монолог);

- двунаправлене (діалог, обмін думками, почуттями, станами).

- безпосереднє;

- опосередковане;

- короткочасне;

- довгострокове;

- закінчене;

- незакінчене.

Спілкування як взаємодія припускає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво. Щоб спілкування як взаємодія відбувалася беспроблемно, воно повинно складатися з наступних етапів:

1. Установка контакту (знайомство). Припускає розуміння іншої людини, представлення себе іншій людині.

2. Орієнтування в ситуації спілкування, осмислення що відбувається, витримка паузи.

3. Обговорення цікавлячої проблеми.

4. Рішення проблеми.

5. Завершення контакту (вихід з нього).

Список використаної літератури:

1. Немов Р.С. Психология: Учебник для вузов. В 3-х кн. Кн.1. Общие основы психологии. - 2-е изд., - М.: Просвещение, Владос, 1995?. - 576 с.

2. Лабунская В.А. Невербальное поведение (социально-?перцептивный подход). Ростов-на-Дону, 1986. - 136 с.

3. Андреева Г.М. ?Социальная психология: Учебник для вузов. - М.: Аспект-Пресс, 1999. - 376 ?с.

4. Ломов Б.Ф. Общение и социальная регуляция поведения индивида// Психологические проблеми социальной регуляции поведения. - М.: 1976.

5. Леонтьев А.Н. Проблемы развития ?психики. - 3-е изд.- М.: Изд-во МГУ, 1972. - 576 с.

6. Скрипченко О. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. і середніх заклад., ун-тів / О. Скрипченко, Л. Волинська, З. Огороднійчук та ін.- К.: Просвіта, 2005. - 464 с.

7. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. заклад. освіти. - 2-ге вид., стереот./ Максименко С.Д., Соловієнко В.О. - К.: МАУП, 2001. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru