Оксфордські дебати як ефективний соціально-психологічний тренінг формування толерантності

Размещено на http://www.allbest.ru

Стаття

Оксфордські дебати як ефективний соціально-психологічний тренінг формування толерантності

В статье отображена специфика Оксфордских дебатов как социально-психологического тренинга. Описана процедура дебатов, которая состоит из четырех этапов, а также особенности их проведения среди студентов с целью формирования толерантности.

Ключевые слова: Оксфордские дебаты, толерантность, социально-психологический тренинг, коммуникативные способности.

This article shows the specifics of Oxford debates as a social-psychological training. The procedure of the debates, which contains four stages, is described, as well as specifics of their holding among students with the aim of forming tolerance.

Key words: Oxford debates, tolerance, social-psychological training, communicative skills.

Постановка проблеми. Сучасне наше сьогодення вимагає динаміки у різних сферах суспільства. Ми повинні швидко засвоювати різного роду інформацію, вміти її аналізувати та синтезувати, робити певні висновки, обґрунтування. Кожен із нас зобов'язаний вчитися швидко реагувати під час комунікативної взаємодії, дуже часто навіть відстояти свою позицію в неконфліктній та толерантній формі, тим самим не образивши співрозмовника.

Згідно з поглядами М. Обозова, комунікативна компетентність розглядається у двох аспектах: як здатність особистості орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, яка ґрунтується на попередньому чуттєвому досвіді і знаннях; як уміння конструктивної, ефективної взаємодії з оточуючими людьми через розуміння себе та інших під константною зміною психічних станів, в залежності від соціальної ситуації, міжособистісних стосунків. Комунікативна компетентність не є постійною характеристикою індивіда, а трансформується в залежності від особистого розвитку людини, засвоєння культури суспільства та його розвитку загалом [6]. Тому можна вважати, що комунікативна компетентність тісно пов'язана із соціально-психологічною толерантністю на особистісному рівні.

Під час короткого досвіду спілкування, ми можемо визначити здатність людини до різних форм ділового (ведення переговорів, нарад, публічних виступів) і міжособистісного спілкування, встановити її чутливість, здатність до емпатії, доброзичливість, прийняття інших людей такими як вони є, що у своєму змісті корелює із толерантністю. Тому, була визначена комунікативна толерантність, яка в сучасних дослідженнях соціальних психологів розглядається у професійній сфері особистості [1; 4; 5; 6]. Так, на особистісному рівні, професійна комунікативна толерантність є необхідною властивістю людини для реалізації себе як фахівця на робочому місці, де доводиться взаємодіяти в залежності від роду діяльності з учнями, студентами, клієнтами, пацієнтами. Ставлення до певної людини по спілкуванню, наприклад, до випадкового знайомого, колеги, партнера по шлюбу визначає ситуативний рівень толерантності. Типологічний - виявляється до окремої групи людей, класу чи прошарку суспільства, національності, меншин, тобто ставлення до збірного типу. Життєвий досвід, властивості та особливості характеру людини, її моральні засади, принципи визначають загальний рівень толерантності [1; 5].

Виходячи з вище сказаного, комунікативна толерантність є компонентом, певною складовою соціально-психологічних характеристик толерантності на особистому рівні. Вона витікає з комунікативної компетентності особистості. На наш погляд, для майбутніх студентів у період їхнього професійного становлення дуже важливим є формування і розвиток комунікативної компетентності та соціально-психологічної толерантності. Напрями різнобічного навчання, які розширюють світогляд кожної людини, сприяють усвідомленню та пропущенню крізь призму свідомості певного потоку інформації, що дає змогу, в свою чергу, сформувати неупереджене, толерантне ставлення до неї.

Існує велика кількість літератури з проблеми вдосконалення комунікативних здібностей та формування комунікативної компетентності. Діють соціально-психологічні тренінги з ефективними методами навчання та корекції особистісних проблем спілкування.

Слід зазначити, що саме соціально-психологічний тренінг, інтерактивний зокрема, ствердив себе як потужний засіб практичної діяльності, що сприяє розвитку та вдосконаленню позитивних рис особистості, інакше кажучи, слугує поштовхом для її саморозвитку. Адже успіх сьогодні приходить до тих людей, які постійно вчаться, пізнають нові сфери діяльності. Сучасний життєвий досвід дуже часто показує, що отриманих раніше знань у навчальних закладах не вистачає, світ прогресує набагато швидше. Водночас, соціально-психологічний тренінг сприяє формуванню практичних навичок саморегуляції своєї поведінки, перебудови певних установок, здатності проводити спостереження, дає змогу побачити та відчути себе на місці іншої людини через емпатію, яка коригує поведінку кожного у суспільстві. Таким чином, важливої теоретичної і практичної значущості набуває встановлення ресурсів та потенційного впливу різних видів соціально-психологічного тренінгу. До завдань нашого дослідження є визначення психологічних закономірностей організації і впровадження Оксфордських дебатів серед студентської молоді з метою формування у них толерантності.

Оксфордські дебати як соціально-психологічний тренінг - відносно молодий метод інтерактивного впливу. Це широкоформатний метод, який реалізується серед великої кількості осіб. Його принцип побудований на стародавніх традиціях британської Палати громад. До активної роботи залучається лише частина групи, яка чітко поділяється на дві команди, так званих, головних промовців. Усі інші учасники становлять публіку, роль якої є дуже обмеженою. Певне провокаційне та зрозуміле формулювання тези розмежовує дві команди, які у дебатах називаються сторонами. Промовці, котрі захищають дискутовану тезу, є сторона Пропозиції, ті, що виступають проти - сторона Опозиції. Оксфордські дебати є театром, в якому всі головні промовці відіграють певні ролі. Вони навчають учасників відстоювати погляди (навіть, ті, які їм не імпонують). Це тренінг, який вчить майстерності ораторського мистецтва, презентації, вміння структурованого, аргументованого викладу матеріалу, використання принципів невербальної комунікації, і що найважче - швидко відповідати на складні запитання [7] .

Дуже важливим є попереднє вивчення теми, яка представляється на дискусію Оксфордських дебатів. Саме цей метод цікаво та різносторонньо показує переваги та недоліки суперечливих аргументів, тверджень чи теорій. І хоча він вимагає чимало часу для ретельної підготовки кожного виступу, пошуку відповідної інформації, не всі учасники однаково залучені у цьому дійстві. Водночас, Оксфордські дебати різносторонньо та глибоко знайомлять усю групу із поданою проблемою. Вони сприяють вихованню емоційної саморегуляції, вмінню коректно вести дискусію, переконувати інших структурованою аргументацією [7].

Організовує та керує дебатами, так званий Голова, котрий є безсторонньою особою. Секретар слідкує за регламентом та нотує виступи учасників. Вони виконують функції модераторів під час діяльності дебатів. По закінченні дебатів обов'язково підводяться підсумки. Публіка може задавати питання чи подавати інформацію, яка стосується поданої проблеми. Головні промовці відповідають на задані аргументи. Наприкінці дебатів відбувається голосування, яке проводить Голова. Він нагадує про те, що публіка повинна оцінити переконливість викладених аргументів головних промовців, а не особисті погляди, що можуть збігатися з виступами Опозиції чи Пропозиції. Результати голосування оголошуються після публічного підрахування їх секретарем дебатів. Голова вітає переможців, публіка підтримує їх оплесками. Наприкінці відбувається групове обговорення із залученням експерта із конкретної теми [7].

У нашому дослідженні Оксфордські дебати проводились як складова частина комплексного формувального експерименту, що складався із психокорекційного (тренінгу толерантності) та інтерактивного (Оксфордські дебати) етапів [7; 3]. Тема дебатів: "Толерантність як запорука миру та гармонії в українському суспільстві".

Мета тренінгу полягала, по-перше, у встановленні психологічного впливу Оксфордських дебатів на свідомість глядачів під дією суперечливих аргументів; по-друге, визначенні толерантності як позитиву / негативу у формуванні української національної держави.

Для участі у цьому заході було запрошено студентів першого, другого, третього, та п'ятого курсу факультету психології Волинського національного університету імені Лесі Українки, загалом 30 осіб. Серед цієї аудиторії було відібрано головних промовців, які мають найкращі ораторські здібності.

Перед проведенням самих Оксфордських дебатів із групою студентів були обговоренні тези, які можна було б висунути на дискусію перед публікою. Нам було важливо, щоб формулювання та назва запропонованої тези була цікавою та чітко пов'язаною з проблемою толерантності як комплексного соціально-психологічного феномена. Таким чином, саме студенти, котрі брали участь у психокорекційному тренінгу (перший етап формувального експерименту) толерантності, були запрошені до активної участі у такому виді інтерактивного навчання.

Висувались різні за змістовим наповненням тези для дискусії в Оксфордських дебатах: "Толерантність суперечить біологічній природі людини, оскільки ігнорує механізми розвитку людини як біологічного виду", "Нетолерантність призводить до загибелі людини як біологічного виду", "Чого бракує українцям: націоналізму чи етнічної толерантності", "Толерантність бар'єр для розвитку національної самосвідомості українського етносу", "Толерантність каталізатор чи стопор розвитку українського народу". Слід зазначити, що ми разом із студентами обговорили усі подані ідеї та пропозиції учасників. В ході цієї роботи була висунута теза: "Толерантність як запорука миру та гармонії в суспільстві".

Постановка проблеми саме в цьому формулюванні була обмовлена низкою чинників. В ході нашої попередньої дискусії значна кількість студентів зазначили, що толерантність розуміється ними як необхідна умова забезпечення злагоди як у міжособистісних стосунках, так і на суспільному рівні. Розмірковуючи про толерантність, на їх думку, передбачається гармонійність, тобто безконфліктність та, як наслідок, загальнолюдська цінність. оксфордський дебати толерантність

Толерантність повинна мати характер добровільного індивідуального вибору. Вона не нав'язується, а набувається через виховання, засвоєння знань та особистий життєвий досвід. Як дія толерантність - це активна позиція самозбереження і навмисного невтручання, що забезпечується високим рівнем самоконтролю, стриманості, добровільної згоди на взаємну терпимість різних і конфронтуючих суб'єктів. Толерантні настанови (вербальні етичні фіксації) і реальний вибір стратегії поведінки (власне дії) можуть не збігатися у своїх виявах на рівні особистості й суспільства і навіть на рівні окремої особистості, але в різних ситуаціях. Основними соціальними умовами успішного формування толерантної свідомості є визнання соціальним оточенням універсальних моральних принципів як істинних, свободи слова, культурного і політичного плюралізму. Серед особистісних чинників, що сприяють формуванню толерантності, основними є: сприйняття суспільного життя як позитивного цілого, розуміння необхідності іншого, відмінностей і особливостей як моментів цілого; відмова від претензій на абсолютну і остаточну істину, потреба у самовираженні, здатність до відповідальної поведінки, відкритість, почуття власної гідності, прагнення до компромісу, осмислений скептицизм тощо.

Результати змістового зіставлення гармонійності та толерантності показали особливі зв'язки. З одного боку, толерантність є компонентом гармонійності, а з іншого - сама є складником толерантності. Спільні риси та особливості гармонійності і толерантності проявляються у повазі та безконфліктному прийнятті особистих якостей (гармонійність). А толерантність особистості характеризується несуперечливим прийняттям якостей інших людей. Специфічною ознакою гармонійності є вияв емоційної сфери особистості, тобто справляння позитивного враження на оточуючих, що характеризує людину як щасливу, поєднання зовнішньої та духовної краси, внутрішнього світу та його зовнішнього прояву. Толерантність передбачає вміння пробачати, будувати позитивні взаємовідносини в дружбі, коханні, професійній сфері [2, 3].

Для реалізації успішних Оксфордських дебатів важливо дотриматися самої процедури їх проведення. Тому всі залучені студенти були ознайомлені з регламентом та організацією простору, тобто схемою розташування всіх головних дійових осіб.

Перед дебатами учасникам пропонувалися вправи на розвиток ораторського мистецтва, комунікативних здібностей та вміння аргументувати. Ми провели блок підготовчих занять, що спрямований на підготовку кожного учасника до цього заходу. Такі підготовчі заняття містило три вправи: "Промовець на кріслі", "Продовження висловлювання", "Аргумент". Розглянемо ці вправи більш докладно.

Перша вправа спрямована на усвідомлення кожним учасником важливості перших сказаних слів під час виступу. Так, зокрема навчання самої процедури дебатів, де слід виголосити будь-яку думку після виразу "Пане голово, шановне товариство…". Після виконання вправи, тренер та спостерігачі, тобто інші учасники дають зворотній зв'язок, щодо пози, невербальної комунікації та інтонації промовців.

Друга вправа, "Продовження висловлювання", навчає логічній реакції-відповіді на вербальне формулювання тези попереднім учасником. Тренер задає будь-який сюжет, розповідь, яку слід логічно продовжити. Наприклад, "Коли ми закінчимо університет…", "Як тільки я складу всі іспити та заліки…". Учасники виконують це завдання під керівництвом ведучого, а не за власним бажанням. Коли йде продовження розповіді, тренер перериває потік думок того, хто говорить (наприклад, плеском в долоні) та пропонує продовжити іншому учаснику. Ця дія повинна відбутись досить швидко. Після закінчення виконання завдання в ході обговорення визначається найбільш вдале зв'язне аргументування та висловлювання, яке не суперечило попереднім.

Третя вправа, "Аргумент", навчає та вдосконалює уміння подавати чіткі аргументи. Учасники витягують підготовлені заздалегідь тези ведучого. Далі учасники повинні віднайти такі аргументи, які б підтверджували тезу кожного. Наприклад: "Генномодифіковані продукти - шкідливі", "Україна історично багата держава", "Всі люблять отримувати подарунки". Ведучий обговорює після кожного виступу найвдаліші аргументи учасників, наголошуючи на важливості позитивної інформації.

Таким чином, ми виконали перший етап підготовки до Оксфордських дебатів. Він є важливим з огляду на те, що майбутні учасники не мали попереднього досвіду участі в такому заході. Після участі у цьому підготовчому блокові, студенти навчилися процедурі, регламенту Оксфордських дебатів та вдосконалили швидку реакцію на подані аргументи. Цей етап є надзвичайно важливим, оскільки лише після нього можна визначити найкращих ораторів та промовців.

На основі попереднього етапу серед усіх учасників було відібрано 10 головних промовців. Вони були поділені на дві групи по 5 осіб згідно з принципами Оксфордських дебатів на Опозицію та Пропозицію. Учасники були розділені не за їхніми особистими переконаннями, а з метою навчання відстоювати позицію, навіть з якою вони особисто не погоджуються. Роль публіки - "Болота", виконували фактично люди, які не обізнані з цією проблемою та не мають стосовно неї власної думки, тому ми обрали студентів першого курсу. Головним промовцям було надано декілька днів для підготовки стратегії свого виступу. Їм була роздана додаткова інформація з проблеми толерантності / ксенофобії в Україні, її ролі у формуванні гармонійної особистості. Інші учасники теж були зацікавлені у підготовці, оскільки вони бажали брати участь у дискусії. Відтак, усім учасникам пропонувалось заготувати інформацію для реплік та питання, які б вони хотіли поставити своїм товаришам. Це було другим етапом підготовки.

Третій етап є самі дебати. Оскільки, Оксфордські дебати - це гра, інсценівка, так званий театр, тому вона потребує відповідних декорацій. Простір організовується для чіткого розподілу на дві сторони - Опозицію та Пропозицію. У центрі розміщується трибуна для промовців, крісло для Голови, секретаря. Згідно з процедурою, головні промовці з боку Пропозиції зайняли свої місця праворуч від Голови, а Опозиція - ліворуч. Публіка, яка вже визначилась із своїми переконаннями, сіла навпроти тієї сторони, яку підтримувала. Це було зроблено з метою зручності задавання підготовлених питань та реплік в ході дискусії. Вся інша аудиторія, тобто перший курс факультету психології, який був запрошений для виконання, так званої ролі "Болота", розмістився навпроти Голови та секретаря.

Дискутування відбулося в активній та цікавій формі. Промовці з боку Пропозиції визначили та обґрунтували термін толерантність, необхідність формування культури терпимості у відносинах між людьми та в суспільстві загалом. Важливою, на наш погляд, пролунала думка, що ксенофобом бути легко, тобто вирішувати всі суперечності методом сили. Це є позиція слабкої особистості. Набагато важче бути толерантним, вміти приймати, розуміти людей такими, якими вони є, знайти з ними діалог співробітництва. Лише сильна особистість зможе не переробляти іншого, не пристосовуватись, а займати активну позицію рівності з іншими.

Протилежна сторона, тобто Опозиція, висвітлювала негативні сторони проявів терпимості, наголошуючи, що вона є поступливістю, безпринциповістю. Проте на ці аргументи було виголошено тезу про те, що толерантність є компонентом людської злагоди. Вона сама по собі нівелює конфлікт та є необхідною умовою побудови міжособистісних стосунків, які у свою чергу, передбачають створення та формування гармонійного суспільства у нашій молодій державі.

Крім поданих загальних аргументів, студенти навели страшну, жорстоку статистику зростання рівня ксенофобії в нашому суспільстві. Зростання саме міжетнічних конфліктів стверджує високий рівень нетолерантності в міжособистісних стосунках, які виражаються у соціалізації кожної людини.

Четвертим етапом дебатів є підведення підсумків дискусії. Голова та експерт нагадали публіці всі аргументи викладені Опозицією та Пропозицією. Голова пропонує провести голосування. Публіка, яка лише в ході дебатів ознайомилось із різними суперечливими аргументами та поглядами на висунуту тезу, та зокрема на толерантність як соціально-психологічний феномен, повинна визначити, чиї висловлювання буде підтримувати.

Аналіз голосування свідчить про такий результат: за сторону Пропозиції, тобто те, що "Толерантність є запорукою миру та гармонії в суспільстві" було 25 осіб, проти - за сторону Опозиції - 24. Таким чином, можна зафіксувати, що проблема толерантності є актуальною для молодого покоління на сьогодні.

Після Оксфордських дебатів було проведено опитування з допомогою анкетування. Основна увага про розробці анкет зосереджувалася на визначення думки учасників про особливості перебігу Оксфордських дебатів як соціально-психологічного тренінгу та впливу виголошених аргументів на особисту позицію учасника з проблеми толерантності. Розроблена нами анкета мала такий вигляд.

Шановний учаснику Оксфордських дебатів! Дайте, будь ласка, відповіді на поставлені запитання. Ваші відповіді будуть враховані у розробці необхідного формату дебатів, що проводитимуться серед студентської молоді.

1. Яку тезу Ви відстоювали: від Опозиції чи Пропозиції?

2. Чи змінилася Ваша думка в результаті обговорення? Якщо так, то на якому етапі дебатів?

3. Який момент дебатів, на Ваш погляд, був кульмінаційним?

4. Які емоції Ви відчували протягом дебатів?

5. Чи сприяють дебати розвиткові комунікативних здібностей, ціннісної сфери, особистісному розвитку загалом?

6. Що найбільше піддається розвиткові, на Ваш погляд, в ході дебатів?

7. Чи ефективними є дебати як метод розвитку толерантності у студентської молоді?

8. Що найбільше сподобалося у проведених дебатах?

9. Які недоліки Ви помітили в організації дебатів, які необхідно відкоректувати?

10. Чи хотіли б Ви взяти участь у наступних Оксфордських дебатах?

Результати анкетування та їх обговорення. 100 % учасників вважають Оксфордські дебати ефективним методом розвитку толерантності у студентської молоді. 100 % опитаних вважають, що вони сприяють розвитку комунікативних здібностей, вмінь відстоювати власні погляди, інтереси, передбачати виступи опозиції. Все це формує ціннісну сфери людини, тобто сприяє особистісному зростанню загалом. 100 % опитаних зазначили бажання взяти участь у наступних Оксфордських дебатах. 100 % студентів відзначили надзвичайно експресивне вираження емоцій в ході дискусії; головні промовці ствердили здатність до емоційної саморегуляції після цього заходу. Усі без виключення досліджувані зазначили підвищення поінформованості з проблеми толерантності в українському суспільстві, що є важливим чинником для молодого покоління нашої держави.

Аналіз результатів анкетування та спостереження за поведінкою учасників дебатів свідчить про значний вплив цього методу. Таким чином, результати теоретичного та емпіричного вивчення специфіки Оксфордських дебатів як соціально-психологічного тренінгу дали змогу дійти таких висновків. По-перше, Оксфордські дебати розвивають комунікативні здібності учасників. По-друге, цей метод широко та різносторонньо підвищує обізнаність з проблеми толерантності як комплексного суспільного явища. По-третє, Оксфордські дебати відіграють важливу роль у формуванні певної соціально-психологічної риси особистості, у нашому дослідженні, толерантності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко В. В. Энергия эмоций. - СПб.: Питер, 2004. - 474 с.

2. Кириленко Т. С. Толерантність та гармонія особистості // Психологічні перспективи. - Вип. 11. - 2008. - С. 130 - 136.

3. Кихтюк О. В. Цінність феномена толерантності у формуванні особистості // Психологічні перспективи. - Вип. 11. - 2008. - С. 136 - 145.

4. Скок А. Г. Соціально-психологічні умови формування комунікативної толерантності у викладача вищого навчального закладу. Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2007 р. - 19 с.

5. Солдатова Г. У., Шайгерова Л. А. Психодиагностика личности. - М.: Смисл, 2008. - 172 с.

6. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. - К.: Лыбидь, 1990. - 191 с.

7. Шевчук П., Фенрих П. Інтерактивні методи навчання. - Щецин: Вид-во WSAP, 2005. - 170 с.

Размещено на Allbest.ru