Застосування моделі учня як базового компонента інтелектуальних навчальних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ УЧНЯ ЯК БАЗОВОГО КОМПОНЕНТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ СИСТЕМ

В статье исследована эволюция идей, взглядов, подходов к разработке и применению модели учащегося в современных обучающих системах.

Ключевые слова: модель учащегося, обучающая система, информационные технологии, управление учебным процессом, адаптация.

The article covers the evolution of ideas, views, and approaches towards development and application of student model in modern instructional systems.

Keywords: student model, instructional system, information technologies, teaching process management, adaptation.

Інформатизація суспільства і бурхливий розвиток комп'ютерних технологій, що спостерігається в останній час, усе більш впливає на процеси в галузі нових технологій навчання. Цей вплив виявляється, насамперед, у зростаючому інтересі до досліджень з розробки інтелектуальних навчальних систем. До сучасної людини пред'являються нові вимоги, вирішення яких необхідно для забезпечення ефективної діяльності в навчанні, на виробництві і задоволення власних професійних, соціальних і особистісних потреб. Ці вимоги виявляються, насамперед, у підвищенні рівня якості освіченості і компетентності як у тій галузі діяльності, що він обрав щоб безпосередньо використовувати свої уміння, так і в суміжних галузях, ще у підвищенні соціальної активності і професійної мобільності, а також здатності швидко й ефективно приймати правильні рішення і постійному відновленні знань і умінь як на професійному поприщі, так і в інших сферах діяльності людини. При цьому, сьогоднішня легкість доступу до багатьох видів різноманітної інформації і швидке її старіння, показує, що старі традиційні форми і методи навчання не в змозі задовольнити зростаючу потребу людей у навчанні, відновленні своїх знань. Це відбувається тому, що навчання, що будується на основі жорстко закріплених процедурах і програмах, не відповідає сучасним вимогам до освіти. Як вихід з цієї ситуації все частіше привертає увагу дослідження і використання нових гнучких освітніх технологій, що здатні вчасно, якісно й адекватно надавати освітні послуги. Тому цілком природнім здається звернутися до досягнень в галузі інформаційних наук. Центральним ядром цих технологій є комп'ютер. Сплеск зрослого інтересу до можливості використання комп'ютера в освіті виник приблизно до початку 90-х років ХХ в. Це було пов'язано з появою персональних комп'ютерів і розвитком програмного забезпечення до них. Стало зрозумілим, що з'явився новий могутній інструмент, який через якийсь час буде доступний усім, і його поява істотно змінить можливості людини в галузі передачі й обробки інформації. Стало також ясно, які можливості їх використання можуть відкритися в різних областях людської діяльності.

Розвиток і досягнення сучасних, нових інформаційних технологій робить їх усе більш привабливими для використання в системі освіти. Комп'ютер виступає не просто як доповнення до існуючої системи навчання, а привносить нові якісні риси, що дозволяє змінити освітню парадигму [8, 9].

До нашого часу розроблено багато електронних навчальних засобів - це електроні підручники, електроні навчальні посібники, автоматизовані навчальні системи і т.ін. Наявні електроні навчальні матеріали вирішують ті або інші задачі навчання з більш або меншою мірою ефективності, яка визначається, перш за все, рівнем керування, того якого навчають, в процесі навчання.

Сучасні комп'ютерні навчальні системи дозволяють вести діалог з учнем природною мовою, значно підвищують забезпечення індивідуалізації навчання, дозволяють учневі стати партнером педагога в освітньому процесі, у виборі навчального матеріалу, його складності й стилю викладання й навіть послідовності вивчення навчального курсу.

У свою чергу розробка нових технологій навчання ставить нові психолого-педагогічні проблеми, обумовлені тим, що усе більше функцій керування навчанням перекладається на комп'ютер. Комп'ютерні навчальні програми стають усе більш інтелектуальними [1, 9]. Вони дозволяють оцінювати й ураховувати в процесі навчання індивідуальні психологічні особливості особистості кожного учня, підбудовуватися під кожного учня.

Еволюція розробки навчальних систем йшла по шляху розвитку можливостей для діалогу між тими що навчаються і викладачами й удосконалювання засобів контролю за засвоєнням знань і розвитком навичок учнями, а також рівнем керування учбовім процесом. Розвиток освітнього програмного забезпечення потребує застосування моделі учня в комп'ютерних навчаючих системах. Дослідження моделі учня стосовно застосування цих знань в навчальних системах мають два аспекти. По-перше розробляються моделі учня для вивчення закономірностей процесів навчання. При цьому модель розглядається як щось, що може дати відповідь на прогноз будь-якого явища розвитку процесу системи. Тому систематичними дослідженнями проблем навчання першими зайнялися психологи через вивчення психофізіологічних особливостей, тих що навчають. У психології навчання розуміється так само, як у педагогіці - засвоєння учнем визначеної системи знань, умінь і навичок. При цьому, з погляду психології, важливу роль у навчанні грає пам'ять, тобто такі найважливіші психічні процеси, як запам'ятовування і забування, що характеризують засвоєння знань. У результаті експериментів психологів, були отримані різні коефіцієнти і залежності, на основі яких були створені перші моделі навчання. Дані моделі використовуються розроблювачами систем на наступних етапах розвитку моделей навчання.

Для цього розробляється математичний опис об'єкту дослідження. Це сукупність рівнянь або відносин, які є характеристиками різноманітних якостей учня, що описують його як систему [12, 13, 5]. Основною задачею комп'ютерного моделювання є створення адекватної моделі учня, за допомогою якої досить точно можна представити структуру досліджуваної системи і процесів навчання, що протікають. Розробка комп'ютерної моделі включає три послідовних рівні - концептуальна модель (ідейна концепція структурування моделі), математична модель (зображення концептуальної моделі засобом математичної формальної системи) і програмна модель (програмна реалізація математичної моделі з придатної мовним середовищем). На кожнім рівні комп'ютерного моделювання необхідно перевіряти адекватність моделі, щоб забезпечити вірогідність кінцевої моделі і точність результатів модельних експериментів. Специфіка окремих етапів процедури моделювання визначає застосовувані підходи і засоби оцінки адекватності.

Змінюючи значення деяких параметрів моделі можна дослідити їх вплив на поведінку системи. Тобто одержати якісь нові знання про об'єкт дослідження, або отримати оптимальні значення якихсь чинників. На цій стадії автоматизація навчального середовища зводилася до використання, головним чином, різних комп'ютерних програм як засобів навчання, що доповнюють навчальний процес. Усі розробки були спрямовані на створення навчального технічного середовища. При цьому технологічність процесу навчання визначалася обсягом застосування технічних засобів як додаткового засобу навчання. Поступово дослідники переходили до ідеї застосування комп'ютера не як доповнення навчального процесу, а як пристрою, що бере на себе деякі функції вчителя. Тому що ці комп'ютерні програми ще не мали властивість керування навчальним процесом, реалізація з їхньою допомогою функцій учителя, тобто заміна вчителя технічним засобом для керування чи супроводу хоча б частини навчального процесу був неможливий.

Другий аспект стосується застосування моделі учня в інтелектуальних комп'ютерних системах навчання де вона є одним з базових компонентів. У моделі учня намагаються відобразити досить повну інформацію про учня: рівень його знань, умінь і навичок, здатність до навчання, здатність виконання завдань (чи вміє він використовувати отриману інформацію), особистісні характеристики (тип, орієнтація) і інші параметри. Модель учня повинна бути динамічною, тобто змінюватися протягом усього процесу навчання.

На цьому етапі розвитку програмних засобів навчання набули реалізації ідей програмованого навчання в електронних учбово-методичних матеріалах на основі методу пакета прикладних програм. Основним принципом даного методу є поділ бібліотеки стандартних програм і програм, що керують ресурсами машини. Для взаємодії користувача із системою використовується діалоговий компонент зі спеціальною вхідною мовою, що дозволяє давати чіткі команди виклику навчальній системі. Схема процесу навчання в такій навчальній системі така: учневі пред'являється порція навчальної інформації, дається перевірочне завдання, здійснюється перевірка правильності відповідей і на підставі чого визначається наступна порція навчальної інформації. При лінійній схемі навчання план навчання задається розроблювачами заздалегідь з розрахунком на середнього учня і не коректується в процесі навчання. Трохи пізніше, реалізували розгалужені (більш складні) схеми навчання, у яких ті, яких навчають, були розділені на групи і план навчання задавався для кожної групи окремо з розрахунком на середнього учня цієї групи. Віднесення учня до тієї чи іншої групи визначається тільки по його відповідях. Метод пакета прикладних програм враховує такі фактори, що вхідна мова діалогового компонента повинна бути достатня для прийняття відповідей учня, а програма, що керує бібліотекою, здатна викликати програми розрахунку оцінок учня і вибрати наступний етап навчального процесу.

Навчальні системи з розгалуженими схемами навчання дозволяли задавати індивідуально план навчання для кожної групи тих, яких навчають, однак такі плани навчання все рівно розраховані на середнього учня, але вже для групи. Дослідники прийшли до розуміння що для ефективного керування таким складним об'єктом, як учень, для якого неможливо заздалегідь створити точної і повної траєкторії навчання, необхідно індивідуалізувати процес навчання. А для цього системі необхідні знання і про того, кого навчають, і про галузь, яку він вивчає, щоб підвищити можливості керування навчальним процесом.

Для досягнення більшої ефективності управління учнем дослідники звернулися до поглибленого вивчення поняття "адаптації".

Адаптація до учня зводиться до підбору найбільш підходящого для нього сценарію навчання, темпу й детальності викладу навчального матеріалу, пропонованих питань і вправ, їхньої послідовності й тому подібного. Можна виділити такі основні види адаптації [15]:

· початкова, реалізована на першій стадії роботи учня. Інформація про того, хто вчиться, може бути отримана шляхом попереднього тестування;

· поточна, котра здійснюється в процесі вивчення навчального матеріалу на основі даних про роботу учня з курсом;

· рубіжна, виконувана після завершення певного етапу роботи, наприклад, після вивчення окремої теми або розділу.

Адаптація як процес пристосування до об'єкта керування має кілька ієрархічних рівнів, що відповідають різним етапам керування учнем:

· параметрична адаптація реалізується шляхом підстроювання значень параметрів моделі учня під його поточний стан;

· структурна адаптація реалізується шляхом переходу від однієї структури до іншої. Структури повинні бути родинними між собою, але відрізнятися набором параметрів і зв'язків між ними. Наприклад, при розгалуженій схемі навчання для кожного типу учня визначена відповідна модель, що відрізняється структурою з моделями інших типів учнів. Така структурна адаптація називається адаптацією за статичною структурою. Іншим способом реалізації структурної адаптації є адаптація за функціональною структурою, що припускає зміну функцій керування програмою навчання, тобто зміна схеми взаємодії системи і учня. Функціональна структурна адаптація й адаптація за статичною структурою так само можуть бути реалізовані системами "без пам'яті" і системами "з пам'яттю";

· адаптація об'єкта керування. Всякий об'єкт представлений у системі обмеженою моделлю, усі параметри і структури що не потрапили в модель вважаються зовнішнім середовищем. Дана адаптація реалізується шляхом розширення моделі за рахунок додавання в модель нових параметрів чи структур із зовнішнього середовища;

· адаптація цілей реалізується за рахунок вибору нової цілі з безлічі можливих цілей, визначених апріорі в системі. Усі попередні рівні адаптації спрямовані на досягнення цілей, поставлених перед системою.

Для реалізації всіх розглянутих рівнів адаптації в моделях з розгалуженою схемою навчання не вистачало "знань" про учня. Це веде до створення систем навчання, у яких для керування процесом навчання повинні використовуються моделі про учня поряд з наявністю в системі експертних знань про предмет вивчення і педагогічних методів. Для реалізації даного підходу необхідні навчальні системи на базі методу використання експертних систем. Головною відмінністю даної системи навчання від попередніх, є можливість не закладати апріорі послідовність кроків навчання, тому що вона будується самою системою в процесі її функціонування, що і дозволяє будувати для кожного учня індивідуальний план навчання.

Дані навчальні системи здатні виконувати параметричну і структурну адаптації. Однак, у випадку виникнення задачі, для рішення якої в системи не досить знань, задача залишається не вирішеної. Це говорить про недостатність параметрів у структурі моделі учня чи невідповідність мети, переслідуваної системою, цілям об'єкта навчання. У даних системах експертні знання про предмет і методи вивчення повинні бути повними, проектуватися апріорі й у процесі навчання не змінюватися. Крім того, робота системи спрямована на досягнення однієї фіксованої, апріорі визначеної мети навчання. Це унеможливлює реалізацію адаптації цілей навчання і тим більше адаптацію об'єкта навчання.

У цей час моделювання учня є напрямком застосування штучного інтелекту в навчанні, що розвивається.

У роботі Буля [3] зроблено огляд по використанню моделей учня у різних діючих комп'ютерних навчальних програмах. В основному ці моделі створювалися для урахування й відображення предметної сторони знань учня, тобто рівень засвоєння предмета, якому навчають. Всі розглянуті моделі учня можуть бути розділені на дві основні групи: фіксуючі й імітаційні. Фіксуючі, у свою чергу, включають скалярні, оверлейні (векторні й мережні) і генетичні графи. До імітаційних можна віднести моделі обмежень, помилок і фальшправил. А в таких системах, як система „Sydney", беруться до уваги результати психологічного тесту для визначення послідовності навчання [15]. Мережа Хопфилда, яка базується на нейронних мережах, ураховує такі параметри: тип мислення учня, сприймана форма подання знань, властивість упевненості при відповіді, рівень засвоєння знань, оптимальна стратегія одержання знань [6]. До моделі учня найчастіше залучають такі параметри:

1. рівень знань;

2. психологічні характеристики (тип особистості, орієнтовність та ін.);

3. швидкість/стиль навчання (засвоєння, вивчення);

4. виконання завдання;

5. здатність до навчання (дуже уважний, середнє, мало);

6. рівень вмінь і навичок;

7. метод/стратегія навчання;

8. структура курсу.

Проблемі адаптації, що, як правило, здійснюється на основі моделі студента, приділяється особлива увага при розробці сучасних комп'ютерних навчальних систем. При цьому щоб визначитися з вибором того або іншого підходу до навчання необхідно скласти відповідну модель учня. Так, наприклад, у використовуваній на практиці системі „АСОЛИЯ" для вивчення іноземних мов послідовність навчання вибирається на основі аналізу моделі учня. Моделі студента включають різні параметри, такі, як спеціальність, особистісні характеристики студента, використовувані педагогічні методи навчання й інші [19, 11, 18, 16, 17]. Адаптація системи навчання до індивідуальних особливостей учня дає можливість мінімізувати час навчання. Використання інтегрованих навчальних систем дає можливість з мінімальними витратами перебороти поріг труднощів навчання і пристосувати процес навчання до особливостей кожного конкретного учня.

Для найбільш ефективного керування учбовим процесом доцільно застосування моделі учня, яка зберігає в собі всю необхідну інформацію про того якого навчають [20].

Врахування параметрів які пропонуються для залучення у модель учня полегшує вибір об'єкту навчання для конкретного студента на певному етапі його роботи з системою. Навчальні впливи, а саме детальність пояснень і коментарів, а також наведення прикладів напряму залежать від загального рівня підготовки і поточної роботи студента. Для того, щоб визначити, що відображати - приклад або пояснення, враховуються психологічні характеристики, а саме орієнтованість (на себе, на задачу, на спілкування). Ефективна реалізація адаптації і адаптування системи навчання до студента під час учбового процесу дозволяє побудувати індивідуальний сценарій для кожного учня.

Як бачимо розвиток освітнього програмного забезпечення потребує застосування моделі учня в комп'ютерних навчаючих системах.

Модель учня є одним із центральних понять сучасної дидактики. Під моделлю учня розуміють формалізоване уявлення про учня. Застосування комп'ютерних технологій у навчанні дало новий поштовх до розробки нових підходів для розвитку цих уявлень, перетворили їх в об'єкт глибоких досліджень, перевели на якісно новий рівень [ 2, 9, 10].

Більшість систем, які засновані на моделях учня, реалізовані на базі оверлейних - векторних й мережних (графи знань). Однак вони не відображають всю необхідну інформацію, а, як правило, включають тільки рівень знань. Психологічні характеристики учня ураховуються досить рідко і, якщо приймаються до уваги, то лише одна або дві.

Впровадження комп'ютерних технологій у навчальний процес дозволяє враховувати широкий діапазон індивідуальних особливостей учнів і реалізувати оптимальне для кожного управління учбовою діяльністю. Але при розробці навчальних систем розрізняють адаптивне та індивідуалізоване навчання [9]. При цьому під адаптивним навчанням розуміють таке навчання що враховує лише ситуаційні фактори і реалізує жорсткий зв'язок між помилками учня і допоміжними навчальними впливами. А індивідуалізоване навчання, на відміну від адаптивного, ґрунтується на динамічній моделі учня, яка відображає його індивідуальні особливості.

У роботі Атанова [1] вказується на існування трьох точок зору, на основі яких можна розглядати моделювання учня або наші знання про учня. По-перше, це знання про те, який стан учня є в цей момент; по-друге, знання про те, які властивості і якості особистості необхідно в нього сформувати; і, нарешті, знання про те, яким ми його бажаємо (можемо) побачити.

Знання про те, яким є учень, установлюються шляхом аналізу поведінки учня у процесі навчання. Таку модель називають поведінковою моделлю учня. Вона змінюється разом зі зміною стану учня, тому її ще називають динамічною, або поточною, моделлю учня. Механізмом побудови цієї моделі є діагностика. За кордоном для цієї мети часто використовують термін „когнітивна діагностика", і дослідження в цій галузі розвинені досить широко. Відомо три основних методи побудови таких моделей [9]:

· за допомогою спеціально підібраних так званих критеріальних учбових задач для перевірки, чи досягнута навчальна мета;

· способом порівняння поведінки учня із заздалегідь визначеним набором помилок;

· виведення моделі учня з тієї поведінки (діяльності), яка спостерігається.

При цьому модель учня виконує такі функції:

1. збирання даних про навчальні стилі та діяльність (поведінку) учня;

2. відстеження як учень просувається в навчальному курсі;

3. розпізнання типових відповідей учня.

Знання про те, яким повинен бути учень, тобто вимоги до його кінцевого стану (як до фахівця), називається нормативною моделлю учня. По суті справи, ці знання визначають віддалену мету навчання [7]. Вони, як правило, багатогранні. Сюди відносяться, наприклад, вимоги до особистісних якостей майбутніх фахівців, різні аспекти їхнього психічного розвитку (мислення, здатностей і т.п.), їхнім професійним якостям й умінням, знанням й умінням по різних навчальних предметах, характеристикам фізичного й психічного стану й т.п. Кінцевою метою навчання є відповідність учня нормативній моделі. До нормативної моделі застосовні вимоги стандартизації освіти. Первинною є нормативна модель, а поведінкова модель вторинна, тому що вона має сенс тільки в тому випадку, якщо побудована в термінах нормативної моделі. Тобто спочатку необхідно побудувати бажаний образ учня, а потім уже визначити відповідність йому реального учня.

Третя точка зору на побудову моделі учня ґрунтується на тім, що, у загальному випадку, існують різні шляхи, або траєкторії, по яких можуть просуватися ті, яких навчають, у процесі навчання. З одного боку, це можуть бути коректні оптимальні траєкторії, обумовлені правильними діями учнів і передбачені нормативною моделлю учня, наприклад, використання різних прийомів і методів рішення одних і тих самих завдань. З іншого боку, різні траєкторії можуть бути обумовлені помилковими діями учнів і багато їхніх помилок можуть бути заздалегідь передбачені викладачем.

При розробці навчальних систем для застосовування у дистанційному навчанні треба передбачити спеціальні заходи які б враховували, підтримували і заохочували діяльність учня щодо самостійності навчання [4].

Більшість наукових статей, присвячених дослідженням моделі учня, вказують на різні теоретичні підходи щодо розробок побудови такої моделі. На багато менш робіт описують експериментальні дослідження в цій галузі. В однієї з таких робіт надаються дані дослідження програмно-методичного комплексу для побудови психофізіологічного компонента моделі учня [14]. Гіпотеза яка підлягала перевірці на цьому комплексі формулюється наступним чином: для кожного учня існує свій оптимальний набір методичних впливів, який сприяє найбільш ефективній пізнавальній діяльності. Тому дуже важливим завданням інтелектуальної навчаючої системи є вияв розбіжностей в сприйняті, формуванні уявлень і засвоєнні знань учнями, які б дозволили найбільш ефективно керувати процесом навчання. На засаді таких розбіжностей повинна здійснюватись розробка сценарію навчання. Тобто опис змістовної, логічної та часової взаємодії структурних модулів програми задля досягнення мети навчання. Такими параметрами налагодження сценарію навчання є наступні:

? стиль презентації навчального матеріалу;

? стиль освоєння матеріалу (від загального до чи частки від часткового до загального);

? стиль допомоги (help-a);

? формулювання завдань;

? підказки і навідні запитання;

? тривалість порцій навчального матеріалу;

? тривалість сеансів тестування;

? час закінчення навчального сеансу;

? час пред'явлення контрольних завдань;

? час, що відводиться учневі на рішення задачі.

Щоб скласти модель учня, тобто виявити мінімальний комплекс характеристик які є важливими для керування навчанням, потрібно розв'язати декілька завдань:

1. виділити комплекси психо-фізиологічних характеристик, що найбільше сильно впливають на сприйняття і переробку навчальної інформації;

2. вибрати тестові методики і програмні засоби для оцінки характеристик;

3. підготувати і провести експеримент по тестуванню однорідних за станом готовності груп тих, яких навчають;

4. виконати обробку й аналіз результатів експерименту, оцінити порівняльну ефективність запропонованих комплексів психо-фізіологічних характеристик для побудови множини станів готовності в термінах цих характеристик;

5. обрати зручний вид опису та зберігання моделі учня для обраної навчальної системи.

інформатизація інтелектуальний психофізиологічний навчальний

ЛІТЕРАТУРА

1. Атанов Г.А., Пустынникова И.Н. Обучение и искусственный интеллект, или основы современной дидактики высшей школы. - Донецк: изд-во ДОУ, 2002.- 504 с.

2. Брусиловский П.Л. Построение и использование модели обучаемого в интеллектуальных обучающих системах //Техническая кибернетика. - 1992. - №5. - с 97-119.

3. Буль Е.Е. Обзор моделей студента для компьютерных систем обучения.// Educational Technology & Society 6(4) 2003ISSN 1436-4522 pp. 245-250.

4. Данилова О.В. Особенности проектирования системы поддержки самостоятельного обучения // Educational Technology & Society 8(3) 2005 ISSN 1436-4522

5. Дьячук П.П. Компьютерные системы управления процессом обучения ученика, как неопределенного объекта //ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ИНФОРМАТИКА 1'2006.

6. Кольцов Ю. В. Добровольская Н. Ю. Нейросетевые модели в адаптивном компьютерном обучении. Educational Technology & Society 5(2) 2002 ISSN 1436-4522, с. 213-216

7. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. -М.: Педагогика, 1988.- 192 с.

8. Носенко Е.Л. Соціально-психологічні фактори зміни освітньої парадигми в новому тисячолітті. //Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2002, т. IV ч. 4, с. 194-200.

9. Основи нових інформаційних технологій навчання: посібник для вчителів //за ред. Ю. І. Машбиця, Інститут психології ім. ім. Г.С. Костюка АПН України, -К.: ІЗМН, 1997. - 264с.

10. Петрушин В. А. Экспертно-обучающие системы. - К.: Наукова думка, 1992.

11. Растригин Л.A., Эренштейн M.Х. Адаптивное обучение с моделью обучаемого /РПИ. - Рига: Зинатне, 1986. - 160 стр.

12. Солодова Е.А. Математическое моделирование процесса дистанционного обучения //Конференция "Проблемы информатизации образования: региональный аспект".

13. Солодова Е. А., Антонов Ю. П. Математическое моделирование педагогических систем -- МКО -- 2005, ч. 1, стр. 113 - 119.

14. Филатова Н.А., Тулова С.А., Ахремчик О.Л. Разработка и исследование программно-методического комплекса для построения ПФК модели обучаемого // Educational Technology & Society 7(1) 2004 ISSN 1436-4522.

15. Хатьков Н. Д., Павличенко Ю. А. SYDNEY Интегрированная мультимедийная система компьютеризированного обучения. http://schools.tsu.ru/~sydney/index.html.

16. Kabassi K., Virvou M. Learner Modelling in a Multi-Agent System through Web Services // Proceedings of the 3rd IEEE International Conference on Advanced Learning Technologies (ICALT-2003). - Athens, Greece, 2003.

17. Limoanco T., Sison R. Learner Agents as Student Modeling: Design and Analysis // Proceedings of the IASTED International Conference CATE, June 30- July 2, 2003, Rhodes, Greece, - p. 161 - 163.

18. Roselli T., Grasso A., Plantamura P. Using self-assessment in a cooperative student model // Proc. of the IASTED International Conference "Computers and Advanced Technology in Education" (CATE / WBE 2003). June 30 - July 2, 2003. Rhodes, Greece, 2003, - p. 181 - 186.

19. Shute V. J. SMART: Student Modeling Approach for Responsive Tutoring / Internets. - User Modeling and User-Adapted Interaction, 5(1)

20. Zaitseva L., Boule C. Learning systems in professional training. Workshop "Industry meets research" within the conference Interactive Computer Aided Learning ICL 2005 Villach, Austria 28 - 30 September 2005.

Размещено на Allbest.ru