Зв'язок оптимізму та довіри як чинників соціальної активності студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВ'ЯЗОК ОПТИМІЗМУ ТА ДОВІРИ ЯК ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

В статье представлены теоретические постулаты и практические исследования взаимосвязи оптимизма и активности как факторов социальной активности студенческой молодёжи.

Ключевые слова: социальная активность, доверие, оптимизм.

This article presents theoretical postulates and practical investigations of correlations between optimism and activity as factors of students' social activity.

Key words: social activity, trust, optimism.

Постановка проблеми.

Сучасний розвиток світової освіти, новітніх технологій навчання приводить до єдиного спільного висновку, що необхідною умовою ефективного навчання є розвиток активності студентів. Прояв активності студентської молоді у сфері навчальної та позанавчальної діяльності є особливо актуальним, оскільки сприяє поглибленню знань студентів, збільшує задоволеність життям молоді. Більшість країн активно працюють над тим, щоб вплинути на індивідуальну активність студентства, зокрема у сфері їх самоосвіти.

Актуальним є питання про підвищення не лише наукової активності студентства, залучення молодих науковців до активної співпраці та діяльності, але включення студентства у соціальну практику шляхом підвищення їх соціальної активності.

Саме тому, в умовах розвитку освіти в Україні є надзвичайно актуальним дослідження чинників та результатів навчальної, наукової, соціальної та громадської активності студентської молоді.

У сучасній соціальній психології гостро стоїть питання про роль оптимізму у активності особистості. На сьогодні доведено, що існує зв'язок між активністю особистості та оптимістичним поглядом на життя. Але ще до сьогодні не встановлено, чи є оптимістичні установки наслідком активності особистості чи її причиною. Також немає чіткої думки про те, чи оптимізм визначає лише певні види активності чи впливає на активність загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Сучасна психологія особливо велику увагу приділяє ролі активності людини, оскільки саме активність людини, зокрема вияв цієї активності у соціальній сфері сприяє не тільки позитивному та конструктивному формування її особистісної ідентичності, але й впливає на позитивні зміни у соціальній системі. Важливо зазначити, що особливу увагу сучасні дослідники приділяють саме причинам активності особистості, зокрема активності молоді. Оскільки, важливо знати не тільки те, що соціальна активність позитивно впливає саморозвиток особистості, але й те, яким чином ми можемо вплинути на підвищення цієї активності.

Одним з найбільш сильних чинників соціальної активності людини вважається оптимізм. Оптимісти вважаються більш активними у соціальній сфері, їх позитивні очікування стосовно майбутнього мотивують їх виконувати певну діяльність, яка сприяє задоволенню їхніх цілей.

Оптимісти це люди, які очікують позитивного розгортання подій [4]. Досліджуючи оптимізм, дослідники прийшли до висновку: різні вияви оптимізму сприяють різним видам активності особистості.

Виділяють 2 види оптимізму:

1. Експансивний оптимізм - віра у успіх;

2. Захисний оптимізм - віра в уникнення поразки.

Скажімо, експансивний оптимізм є чинником ризикованих дій - азартних ігор, переїздів, подорожей. В той час, як захисний оптимізм визначає наявність надії у життєво важливих питаннях [4]. За даними досліджень К. Скаржинської та П. Радкєвіча саме оптимізм є найбільш сильним чинником активності особистості у громадській сфері [1].

Е. Асленер [2] також наголошує на тому, що оптимізм є одним із важливих чинників активності особистості. Вплив оптимізму на активність може бути прямим, безпосереднім - віра у те, що майбутнє можна змінити на краще змушує людину бути активною. Тобто, наявність відчуття контролю над ситуацією, сприяє виникненню у людини думки про те, що цю ситуацію вона може змінити на краще і відповідно це її мотивує до активних дій.

За словами Е. Асленера, зв'язок активності та оптимізму може опосередковуватись довірою до інших людей. Довіряючи іншим людина більш схильна до встановлення соціальних контактів, а як наслідок до активності у соціальній сфері [2].

Багато досліджень наголошують на тому, що одним із важливих чинників активності особистості у соціальній сфері є довіра до інших, але Е. Асленер провів ряд досліджень і виявив, що довіра, яка впливає на включення в певну соціальну активність визначається оптимізмом. Тому довіру автор характеризує як один із виявів оптимізму. Зв'язок довіри та оптимізму полягає у наявності у людини віри у те, що інші люди будуть щирими, добрими та не обмануть її [2]. Тому автор зазначає, що оптимізм впливає на збільшення довіри, а довіра у свою чергу на підвищення активності у соціальній сфері.

Хоча оптимізм і довіра тісно пов'язані але це не одне і те саме. Звичайно, що мало песимістів, які довіряють іншим - немає сенсу довіряти іншим, якщо людина впевнена, що інший її образить. Але серед оптимістів не всі довірливі частина з них не довіряють іншим людям але вірять у щасливий перебіг подій. Тобто, є багато оптимістів, що не довіряють іншим, але мало песимістів, що іншим довіряють. Недовірливі оптимісти, так як і довірливі оптимісти вірять у те, що вони контролюють своє життя. Саме віра у те, що вони контролюють оточуючі їх події і впливає на їх активність у соціальній та громадській сферах. В той час, як песимісти не вірять у те, що вони здатні контролювати своє життя тому і залишаються пасивними [2].

Основною особливістю та перевагою оптимістів над песимістами є те, що вони переконані у тому, що контролюють своє життя тому впливаючи на певні події, включаючись у певні види активності вони намагаються втілити свої очікування у реальність. Для того, щоб втілити свої цілі і змінити щось на краще, вони повинні бути активними. Іншими словами оптимісти вірять у можливість змін, тому і є активними, а песимісти не вірять у можливість змін тому і залишаються пасивними.

Одна із найбільш відомих теорій оптимізму - теорія М. Шеєра та Ц. Карвера розгортається у контексті основних чинників психічної та фізичної активності [3]. На думку авторів одним із чинників активності є прагнення до досягнення визначених для себе цілей, що означає бажаний для людини стан чи як бажану цінність. Загальна орієнтація на досягнення цілей вимагає від людини ідентифікації цих цілей, вибору окресленої цілі і відповідно виникнення мотивації та активності для їх досягнення.

Важливим на думку авторів, є питання про те, яке значення у активності відіграють компоненти особистості. Відповідаючи на таке запитання прийшли до висновку, що саме оптимізм є одним із особистісних чинників активності. Схильність людини до оптимізму М. Шеєр та Ц. Карвер назвали диспозиційним оптимізмом, тобто очікуванням у майбутньому позитивних подій. На думку авторів диспозиційний оптимізм є важливим, а подекуди і найважливішим чинником у виборі цілей та напрямку активності спрямованої на їх досягнення [3].

Диспозиційний оптимізм створює такі умови, що людина вірить у досягнення цілі. У випадку невдачі оптиміст буде активним до того часу, поки не досягне бажаної цілі, в той час як песиміст при першій невдачі стає пасивним [3].

Саме така теорія оптимізму є найбільш відповідною до нашої наукової моделі, тому у дослідженнях оптимізму як чинника соціальної активності студентської молоді була використана методика розроблена М. Шеєром та Ц. Карвером для дослідження диспозиційного оптимізму.

Формулювання цілей статті.

Ціллю дослідження є виявлення чинників соціальної активності студентів. Зокрема, здійснюється спроба дослідження оптимізму як чинника активності студентської молоді у соціальній сфері.

Основний матеріал і результати досліджень.

Нами було проведене дослідження чинників активності студентської молоді. У статті представлені тільки частина результатів дослідження, що відображають роль оптимізму у соціальній активності студентської молоді. Для дослідження була розроблена методика дослідження різних видів соціальної активності студентської молоді та методика на визначення рівня оптимізму Ц. Карвера і М. Шеєра.

Методика дослідження активності виявляє не лише чи опитуваний виконує певний вид активності, але й те як часто він вдається до виконання певного виду активності. Опитувальник містить 67 запитань, частина з яких виявляє наявність певного виду активності, а досліджує частоту.

Методика включає дослідження таких сфер активності:

1. Робоча активність свідчить про те, чи досліджуваний працює десь крім навчання, чи здобуває додаткову освіту;

2. Політична активність: виконання студентами якийсь із видів політичної діяльності: акції протесту, зацікавленість політикою;

3. Активна участь студентів у діяльності організованій навчальним закладом: стосуються діяльності на користь Вузу, зокрема участь у конференціях, конкурсах та змаганнях спрямованих на підтримання честі навчального закладу, у організації заходів у власному Вузі;

4. Активна участь у громадських організаціях у власному навчальному закладі. Стосується участі студентів у громадських організаціях при Вузі (наукових товариств, спортивних командах, студентського самоврядування та інше);

5. Наукова активність: стосуються участі у наукових товариствах та наукових конференціях;

6. Активність у власному навчальному закладі - загальний показник активності, що об'єднує у собі шкали: "активна участь студентів у діяльності організованій навчальним закладом", "активна участь у громадських організаціях у власному навчальному закладі", "наукова активність";

7. Організаційна активність. Участь у громадських організаціях;

8. Волонтерська активність виявляє чи студент займається волонтерською активністю та демонструє у яких сферах ця активність проявляється;

9. Розважальна (відпочинкова) активність - включає у себе запитання, стосовно частоти розваг студентів на дискотеках, зустрічах з друзями, прогулянках, відвідувань днів народжень та ін;

10. Побутова активність: пов'язана із побутовими обов'язками студентів - прибиранням, пранням, миттям посуду, доглядом за членами сім'ї;

11. Релігійна активність: вказує на частоту з якою студенти відвідують заходи організовані церквою, та участь у громадських релігійних організаціях, та участі у акціях організованих церквою;

12. Активність за місцем проживання (Регіональна активність). Спрямована на покращення умов проживання, організацію розважальних заходів за місцем проживання та ін;

13. Культурна активність: відвідування концертів, фестивалів; поїздки з культурно-пізнавальною метою; зустрічі з відомими людьми, діячами культури, читання літератури (художньої, фахової, преси та ін.) студентами.

14. Загальний показник активності, який об'єднує у собі всі вище перелічені шкали і вказує на загальний показник активності особистості у соціальній сфері: а) показник який вказує чи виконують студенти певний вид активності б) показник, який вказує на те, як часто студентська молодь виконує певний вид активності.

Для дослідження оптимізму, як вже вище зазначалось використовувався опитувальник - Life Orientation Test - LOT. Розроблено кілька версій цього опитувальника, які використовуються у цілому світі. Найбільш часто застосовують версію розроблену Ц. Карвером і М. Шеєром у 1985р. і складається вона із 12-ти тверджень, які відносяться до опитуваної людини. Досліджуваному пропонується зазначити наскільки кожне з тверджень характерне для нього, за допомогою 5-бальної шкали. На основі ключа визначається загальний рівень оптимізму.

Як і передбачалось, оптимізм перебуває у тісному взаємозв'язку із активністю студентської молоді.

Найбільш тісним кореляційний зв'язок є між оптимізмом та загальним показником активності (r=0,252**), тобто чим більш оптимістичною є людина тим більш вона активна у різних соціальних сферах. Така залежність не є однаковою у всіх видах активності студентської молоді. У одних видах активності показник кореляції є нижчим у інших вищим, а у деяких взагалі відсутній.

Якщо аналізувати вплив оптимізму, на різні види соціальної активності студентської молоді, то виявляється, що зі збільшенням оптимістичності переконань молоді підвищується рівень політичної активності молоді (r=0,239**), тобто та молодь яка проявляє активність у політичній сфері є більш оптимістичною порівняно з молоддю, що є політично пасивною.

Більш оптимістичними є студенти що проявляють робочу активність (r=0,199**), тобто крім навчання у Вузі ще десь працюють або здобувають додаткову освіту.

Студенти, що проявляють високу активність у навчальному закладі - ходять на конференції, беруть участь у змаганнях відстоюючи честь університету, належать до організаторів культурних мистецьких чи наукових акцій у Вузі, беруть участь у наукових гуртках і т. д. також є більш оптимістично налаштовані стосовно майбутнього (r=0,176**).

Окрім цього студенти що мають більш оптимістичні очікування стосовно майбутнього більш часто є членами громадських організацій (r=0,220*) при навчальному закладі або поза його межами. Студенти що займаються волонтерською діяльністю, теж є більш оптимістично налаштованими порівняно зі студентами, що такою діяльністю не займаються (r=0,150*).

Ті студенти, які проявляють більший рівень культурної активності, тобто ходять у театри, на виставки, концерти, на зустрічі з відомими людьми, читають літературу та пресу також характеризуються вищим рівнем оптимізму (r=0,169*).

Дослідження показали, що є певні види активності студентської молоді, які не залежать від оптимізму. Зокрема, релігійна активність, тобто активність при церкві - часті відвідування церкви, участь у організації релігійних чи церковних акцій; відпочинкова активність - відвідування дискотек, прогулянки з друзями, зустрічі на каві і т. д.; побутова, яка полягає в участі студентів у виконанні домашньої роботи - миття посуди, прибиранні, пранні і т. д.

Можливо, відсутність кореляційного зв'язку оптимізму з переліченими видами соціальної активності свідчить про те, що ці види активності не передбачають наявність досягнення певної індивідуальної цілі, а лише відповідають за виконання обов'язків. Кінцевий результат цих видів активності не дає великої кількості задоволення, але невиконання цієї активності може призвести до незадоволення.

Що ж стосується зв'язку довіри оптимізму та активності то тут варто зазначити, що цей зв'язок існує але він є різним в залежності від сфери довіри.

Рівень довіри вимірювався методикою розробленою автором, що діагностує довіру до різних соціальних сфер.

Якщо йдеться про зв'язок соціальної активності, оптимізму та довіри до знайомих, то тут виявляються зовсім інші закономірності порівняно із зв'язком соціальної активності, оптимізму та довіри до урядових інституцій.

Кластерний аналіз (K-Means) дав можливість виділити 2 групи досліджуваних студентів, які вказують на зв'язок довіри до знайомих, оптимізму та частоти соціальної активності студентської молоді (Табл.1.).

Таблиця 1. Зв'язок оптимізму, довіри до знайомих та соціальної активності.

Кластер 1. До першої групи належать студенти, які характеризуються високим рівнем оптимізму, високою довірою до знайомих (співробітників, одногрупників, сусідів) та високою частотою прояву соціальної активності.

Кластер 2. До другої групи належать студенти, що проявляють низький рівень оптимізму, мало довіряють своїм знайомим та рідко проявляють соціальну активність.

Такий результат кластерного аналізу узгоджується з представленими вище теоретичними постулатами зв'язку оптимізму, довіри та активності.

Довіра не завжди може бути позитивним чинником соціальної активності і не завжди оптимізм визначає високий рівень довіри. Якщо йдеться про рівень довіри до знайомих, то закономірність, що висвітлюється у літературі зберігається, але рівень довіри не є однаковим до всіх представників суспільства чи до всіх виявів соціальної дійсності.

Зокрема, виявилось, що спостерігається обернений зв'язок між оптимізмом та довірою до урядових інституцій та соціальною активністю.

Кластерний аналіз (K-Means) дав можливість виділити 2 групи досліджуваних студентів, які вказують на зв'язок довіри до урядових інституцій, оптимізму та частоти соціальної активності студентської молоді (Табл.2.).

Кластер 1. До першої групи належать студенти, які проявляють високу соціальну активність, високий оптимізм та низьку довіру до урядових інституцій. Наявність такого поєднання змінних може свідчити про тісний зв'язок між довірою до уряду, оптимізмом та соціальною активністю. Цей зв'язок може проявлятись таким чином: наявність високого рівня оптимізму, тобто віри у зміни на краще, та відчуття контролю над ситуацією, впливають на наявність недовіри до уряду із-за переконання, що можна вчинити краще.

Діада довіри та оптимізму визначає прийняття рішення про активність у соціальній сфері з метою покращення соціальної дійсності. Більше того рівень міжособистісної довіри в обох групах є приблизно однаковим.

Кластер 2. До другої групи відносяться студенти, які не проявляють високої соціальної активності, володіють низьким рівнем оптимізму та довіряють урядовим інституціям. Відсутність оптимізму та віри у зміни на краще, не залишають нічого іншого як вірити у те, що урядові інституції можуть самостійно змінити соціальну дійсність на в кращу сторону. Діада чинників оптимізму та довіри у цьому випадку негативно впливає на рівень соціальної активності студентської молоді.

молодь активність оптимістичний соціальний

Таблиця 2. Зв'язок оптимізму, довіри до урядових інституцій та соціальної активності.

Висновки

Літературні джерела та велика кількість практичних досліджень соціології, психології, політології засвідчують той факт, що оптимізм перебуває у тісному зв'язку із активністю особистості. Останнім часом у літературі особливу увагу приділяють дослідженню впливу оптимізму на соціальну активність людини.

Виявляється, що позитивні очікування людини стосовно реалізації певних цілей, тобто високий оптимізм, здатні позитивно впливати на прийняття рішення людиною включитись у певний вид діяльності. Дослідження показали, що оптимізм найчастіше стає чинником не лише загального показника соціальної активності, але й певних його видів, зокрема, політичної, волонтерської, навчальної, організаційної. Існують також такі види активності, у яких оптимізм не грає ніякої ролі скажімо побутова та релігійна активність.

Аналіз літературних джерел засвідчує опосередкованість впливу оптимізму на соціальну активність довірою. Наші дослідження були спрямованими на перевірку такого теоретичного твердження. У дослідженні виявилось, що довіра часто буває опосередкованим чинником у зв'язку між оптимізмом та соціальною активністю. Але цей зв'язок не завжди позитивний.

Як виявилось, високий оптимізм впливає на довіру до знайомих, яка у свою чергу впливає на частоту соціальної активності. Але також встановлено, що високий оптимізм визначає недовіру до урядових інституцій, яка впливає на високий рівень вияву активності.

Тому робити висновок про те, що оптимізм є чинником активності можна лише в контексті певних видів активності, але не у всіх її проявах. Також довіра хоч і є чинником активності але не загальний її рівень, а лише конкретні прояви.

Література

1. Radkewicz P. Skarzynska K. Dobro bliskich czy ogolu? Dobrosc i uniwersalizm jako determinanty aktywnosci obywatelskiej w Polsce i innych krajach Europy//Studia Psychologiczne. - 2006. - t.44. - s.51-64.

2. Uslaner E. M. Social capital, television, and the „Mean World": trust, optimism, and civic participation//Political Psychology. - 1998. - vol.19. No. 3. - p.441-467

3. R. Stach. Optymizm. Badania nad optymizmem jako mechanizmem adaptacyjnym. - Krakow: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagelonskiego. - 2006. - S. 30-31, 236 s.

4. Lewicka M., Wojciszke B. I in. Jak Polacy przegrywaja jak Polacy wygrywaja/Pod redakcja M. Dorosz. - Sopot: Gdanskie wydawnictwo psychologiczne, - 2005. - S.127-148. 174 s.

Размещено на Allbest.ru