Уявляючи кордони: дослідження кордонів методами ментального картографування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уявляючи кордони: дослідження кордонів методами ментального картографування

Ми можемо розуміти кордони в двох аспектах: фізичному та соціальному. Фізичні кордони визначаються через певне місце у матеріальному просторі. Для них характерно природне (річки, гори) чи антропологічне походження (земляні вали, будівлі). Кордони держав (адміністративних одиниць в межах держави), розташування яких установлено юридично і зафіксовано на карті, мають фізичне походження. Але їм властивий більш складний характер, ніж звичайна лінія на землі чи на карті, якими їх сприймають на повсякденному рівні.

Соціальні кордони не завжди мають територіальне вираження, хоча так чи інакше пов'язані з певним простором. Функція соціальних кордонів полягає у відокремленні одних соціальних груп від інших (наприклад, субкультури). Осмислення та створення соціальних кордонів здійснюється людиною «за допомогою символів та знаків, значення яких міститься в культурі» [1]. Закріплення соціальних кордонів здійснюється під час повторів певних ритуалів та дій [1]. Символи (одяг, стиль зачіски, прикраси, мова, жести) [1] використовуються як орієнтири в певній соціальній ситуації і дозволяють відрізняти представників своєї соціальної групи від чужої.

Фізичні (антропологічного походження) та соціальні кордони утворюються людьми під час освоєння та постійного перетворення території, на якій вони існують. В соціології існує традиція, за якою «кордони в суспільстві - це соціальні інститути, що створюють відносно замкнені поля інституціонального регулювання» [2, с. 45]. Як елементи певногооб'єкту соціального чи фізичного простору, кордони визначаються через чуттєво-надчуттєву концепцію простору [2, с. 47]. І. Ф. Кононов підкреслює, що чуттєва локалізація - це локалізація у фізичному просторі, а надчуттєва проявляється у тому, що групам людей притаманна певна дискретність, вони існують як дискретні утворення. Отже, «кордон є тим, що відокремлює одне соціальне утворення від іншого і одночасно, відокремлюючи, створює набір можливостей для контактів між ними. Завдяки цьому, кордон частину соціальних процесів робить внутрішніми, а частину - зовнішніми» [2, с. 47].

Ми зосередимо увагу на аспекті взаємодії чуттєвого та надчуттєвого у розумінні кордону як елементу певного простору. У статті ми будемо намагатися відповісти на запитання: чи можна застосовувати методи ментального картографування для дослідження кордонів і якщо це можливо, то яким чином?

Відображення кордонів на ментальному рівні найчастіше визначається через такі групи протилежностей, як свій/чужий, ми/вони [3], [4, с. 89]. Розділення на свій/чужий та ми/вони - це характеристики, за якими люди включаються у процес співжиття та організовують простір навколо своєї взаємодії. Проблема дослідження кордонів в уявленні людей розкривається в тому, що кордон, виявляючись «інструментом позначення подвійності світу, що ментально закріплено у концептах «свій/чужий» [3], набуває і певної функціональної подвійності [3]. Тобто, як було зазначено вище, кордони створюють внутрішній простір і зовнішній простір. У внутрішньому просторі «суб'єкти зберігають власну багатомірну ідентичність» [3], і одночасно виявляються орієнтованими у зовнішній простір, який «містить партнерів за соціокультурною комунікацією» [3]. Таким чином, територіальні кордони сприяють виникненню певних ментальних кордонів («просторових, інформаційних, енергетичних» [3]). Наведену специфіку потрібно враховувати під час конструювання кордонів методами ментального картографування.

Звісно, що розуміння кордону передбачає наявність певного цілого, певної форми. З огляду на подвійне функціональне значення кордону (внутрішнього/зовнішнього) виникають зони взаємопроникнення та взаємовідторгнення зовнішнього та внутрішнього просторів. А саме: «зіткнення між дискретними утвореннями породжують зони взаємовідторгнення і взаємопроникнення. Таким чином, в кордонах знаходить уособлення діалектична єдність континуальності та дискретності дійсності» [2, с. 48-49]. Єдність континуальності та дискретності, і чуттєво-надчуттєву концепцію простору ми вважаємо базовими теоретичними положеннями для дослідження кордонів методами ментального картографування.

Передумова існування певної форми, яка утворюється кордонами, відсилає нас до концепції вернакулярних районів [5]. Вернакулярні райони [5] (від англ. vernacular - місцевий, народний, рідний) - це райони, які створюються суспільними практиками під час просторового сприйняття та освоєння території співмешкання. Виникнення вернакулярних районів пов'язано зі становленням територіальної ідентичності [5]. Звідси, кордони вернакулярних районів мають суспільне походження і можуть не збігатися з реальними фізичними кордонами, встановлених державою. Тому дослідження уявлень людей про розташування кордонів у фізичному просторі є недостатнім для розуміння соціальної природи їх виникнення. Кордони, головна функція яких розділяти щось, у матеріальному просторі сприймаються крізь призму соціальних практик людей. Конструювання кордонів безпосередньо вплетене в суспільне виробництво простору. Тому, досліджуючи цей аспект, ми робимо крок в дослідженні суспільного виробництва простору в цілому. Кордон є елементом простору, в якому існує та взаємодіє людина, який вона змінює та виробляє. Подібний підхід до проблеми взаємопов'язаності фізичного середовища з практиками людей підтверджується дослідженнями зарубіжних та вітчизняних вчених. Так, Е. Сойя наголошує на тому, що вивчати взаємне розташування частин міста - це ще не означає займатися просторовим аналізом міського життя. Для цього потрібно показати, як групове виробництво міського простору виступає як окремий фактор розвитку суспільства [6]. Тобто, в дослідженні кордонів потрібно враховувати не тільки безпосереднє сприйняття географічної реальності індивідами, а взаємозв'язки між індивідами та їх практиками, що вплетені у цей простір. І. Ф. Кононов відзначає, що «виробництво міського простору вплетене в процес виробництва простору взагалі» [7, с. 134]. Він розглядає проблему первинних конструкцій, за якими упорядковується просторова дійсність, і доходить висновку, що «є підстави припустити, що вони [схематизовані уявлення] виявляються рамками для конкретних уявлень, а через них і для схем виробництва простору суспільства, а також для практик розташування соціальних суб'єктів в цьому просторі» [7, с. 134].

Подібним схематизованим уявленням, що впорядковує інформацію про оточуючий простір людини, виступає когнітивна карта. В літературі зустрічається ототожнення когнітивної та ментальної карти [8], [9]. Так К. Лінч у роботі «Образ міста» визначає ментальну карту (mental map) як «індивідуальну карту відомого людині місця» [8]. У той же час ці поняття розрізняють, коли говорять про ментальну карту як про «репрезентації відносин людей до тих чи інших місць, що створені географом на зразок карти» [9], а про когнітивну карту як про «вільно намальовані людьми від руки плани вулиць в місті чи контурів континентів» [9].

Ми будемо розуміти під когнітивною картою внутрішній цілісний образ простору (місцевості, території), який виникає в процесі освоєння місцевості у індивіда. Когнітивна карта пов'язана з простором, її існування було експериментально підтверджено саме під час дослідження орієнтації істот у просторі [10]. Поняття ментальної карти значно ширше за сферою застосування і використовується не тільки в межах гуманітарної географії. Останнім часом популярності набула така течія в психології, як mind mapping (ментальне картографування) [11].

Mind mapping - це практичне застосування способів упорядкування повсякденного досвіду чи інформації про оточуючий людину світ для успішного досягнення певних життєвих цілей. Звісно, витоки mind mapping - це когнітивна психологія і концепція інтелекту як певного «комп'ютера» по переробці інформації. Звідси і аналогії зі структурами упорядкування та зберігання інформації. Отже, когнітивна карта - це така структура інтелекту людини, яка виступає одиницею аналізу під час створення ментальної карти. Тобто досліджуючи когнітивні карти, методами ментального картографування ми конструюємо цілісні образи простору, що склалися у людини. Отже, ми розрізняємо ці поняття. Поняття ментальної карти ширше за поняття когнітивної карти і враховує не тільки просторову орієнтаціє об'єктів у дійсності, але й усю повноту інформації про довколишній світ загалом. кордон ментальний картографування вернакулярний

На виникнення образу середовища сприяє чіткість та високий рівень уяви елементів оточення. Наведена концепція належить К. Лінчу, який в ході дослідження трьох американських міст дійшов висновку, що успішна орієнтація в місті залежить від того, якою мірою місто відповідає критеріям уявності та чіткості. Чіткість чи зрозумілість простору міста (legibility) визначається К. Лінчем як «легкість, з якою можливо розпізнати його частини та організувати їх» [8], а уявність визначається як «якість фізичного об'єкта, яка надає високу ймовірність пробудження сильного образу у кожного конкретного спостерігача» [8]. Індивідуальні ментальні карти накладаються одна на одну і створюють суспільні образи, тобто, зони порозуміння, які, за припущенням автора, можуть з'являтись під час взаємодії «одиничної фізичної реальності, спільної культури та базисної фізіологічної природи» [8]. Суспільні образи міста можуть виникати не тільки накладанням однієї ментальної карти на іншу, а створюватися значною групою мешканців міста. Концепції чіткості та уяви середовища, в якому взаємодіють і орієнтуються індивіди, на наш погляд, потрібно враховувати під час дослідження кордонів методами ментального картографування, адже цілісний географічний образ утворюється завдяки чіткості середовища. Відповідно до цього образу людина орієнтується у просторі. Звісно, що кордони виявляються елементом географічного образу і від повноти їх сприйняття залежить його цілісність.

Отже, на наш погляд, методи ментального картографування (розробка ментальних карт, картоїдів, образно-географічних схем, міфогеографічних схем) дозволяють конструювати ментальні карти кордонів не тільки з огляду на їхнє фізичне розташування, яке сприймається людиною і уособлюється в певному образі території, але також з огляду на соціальне та культурне значення кордонів, які звісно пов'язані з певною територією, але не повністю тотожні їй. Конструювання ментальних карт кордонів має певну специфіку і засновується на концепції простору як чуттєво-надчуттєвої реальності. Специфіка конструювання розкривається у подвійній функціональності кордону та складних взаємовідносинах внутрішнього та зовнішнього просторів, що проявляється у єдності дискретного та континуального. Подібна єдність повинна бути відображена в сконструйованій ментальній карті. Тільки тоді ми можемо говорити про цілісне відображення соціальних кордонів.

кордон ментальний картографування конструювання

Література

1. Патшайдер Х. Ритуалы и символы, создающие повседневные границы (на примерах клуба «Мотоциклетные ведьмы» и переселенцев в Трансильвании) [Электронный ресурс] / Х. Патшайдер. - Режим доступа: http://www.indepsocres.spb.ru/patsch_r.htm.

2. Кононов І.Ф. Проблема кордонів та її значення для соціології / І.Ф. Кононов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - С. 45 - 49.

3. Елисеева Ю.А. Система ментальных границ как фактор целостности регионального социума / Ю.А. Елисеева // Регионология. - 2008. - №2. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://regionsar.ru/node/107

4. Хобта С.В. Образ жителя приграничья: методика исследования и результаты / С.В. Хобта // Вісн. Харк. нац. ун - ту імені В.Н. Каразіна. - 2010. - №889. - С. 87 - 92. - Серія: «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи».

5. Исмагилов Н.Н. Территориальная идентификация в географии и вернакулярные районы [Электронный ресурс] / Н.Н. Исмагилов, А.М. Трофимов, М.Д. Шарыгин. - Режим доступа: www.geo-vestnik.psu.ru/…/84_territorialbnaq_identifikaciq_v_geografii.pdf.

6. Сойя Э. Как писать о городе с точки зрения пространства / Э. Сойя // Logos. - 2008. - №3. - С. 130 - 140. 7. Кононов И.Ф. Пространственные рамки общественной жизни в представлениях горожан современной Украины (пример Луганска) / И.Ф. Кононов // Вісн. Харк. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. - 2011. - №941. - С. 132 - 140. Серія: «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи».

Размещено на Allbest.ru