А. Басс й А. Дарка розглянули агресію як комплексний феномен. Вони запропонували опросник, що складається з 8 субшкал, що є важливими показниками агресії.

1. Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія - як обхідним шляхом спрямована на іншу особу (плітки, жарту й т.п.), так і ні на кого не спрямована (вибухи люті, що проявляються в лементі, тупанні ногами, биття куркулями по столі й т.п.).

3. Дратівливість - схильність до прояву при найменшому порушенні негативної чутливості (запальність, різкість, брутальність).

4. Негативізм - опозиційна форма поводження, звичайно спрямована проти авторитету або керівництва; може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа - заздрість і ненависть до інших через дійсні або мнимі страждання.

6. Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші приносять йому шкода.

7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (сварка, лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (погроза, прокльони, лайка).

8. Почуття провини - переконаність випробуваного в тім, що він погана людина й надходить зло, наявність у нього каяттів совісті.

Випробуваному пред'являється опросник, що складається з 75 тверджень, на які він дає відповідь "так" або "ні". Твердження до методики в додатку 2.

Обробка

По числу збігів відповідей із ключем підраховується сума балів по кожної субшкале.

Підсумовування показників по 1,2-й й 7-й субшкалам дає індекс обший агресивності. а по 5-й й 6-й - ворожості [15, с. 15-17].

Ключ:

1. Фізична агресія (до=11): "так" - 1,25,33,48,55,62,68; "ні" - 9,17,41

2. Непряма агресія (до=13) "так" - 2,10,18,34,42,56,63; "ні" - 26,49

3. Дратівливість (до=9): "так" -3,19,27,35,43,50,57,64,72; "ні" - 11,69,4

4. Негативізм (до=20): "так" - 4,12,20,28; "ні" - 36,

Образа (до=13): "так" - 5,13,21,29,37,44,51,58,

Підозрілість (до=11): .-"так" - 6,14,22,30,38,45,52,59; "ні" - 65,70

Вербальна агресія (до=8): "так" - 7,15,23,31,46,53,60,71,73; "ні"- 39,66,74,75

8. Почуття провини (до=11): "так" - 8,16,24,32,40,47,54,61,67

2.2.2 Методика діагностики мотивації афіліації (ТМА)

Під аффилиацией розуміється потреба людини у встановленні, збереженні й зміцненні добрих відносин з людьми. Індивід, що володіє цією потребою, не тільки постійно прагне до людей і випробовує задоволення від емоційно позитивного спілкування з ними, але в людських відносинах бачить один з головних сенсів життя. Іноді ця потреба стає для людини настільки значимої, що переважує інші. Афіліація для людей педагогічних професій повинна бути однієї з головних потреб й, принаймні, не уступати тим потребам, задоволення яких, навпроти, якось роз'єднує людей.

Існує кілька методик для оцінки афіліації. Найбільше валидной, надійної, але разом з тим і сам трудомісткої є проективна методика. Однак ця потреба така по своїй природі, що для її діагностики з успіхом можуть бути використані й методики опитного типу.

Випробуване, минаюче тестування поданій методиці, перед початком дослідження одержують інструкцію наступного змісту:

«Вам пропонується кілька десятків суджень, ознайомившись із якими необхідно виразити ступінь своєї згоди кожним із цих суджень за допомогою наступної шкали:

Значення шкал

-3 - повністю згодний

-2 - згодний

-1 - скоріше згодний, чим не згодний

0 - ні так, ні немає

+1 - скоріше не згодний, чим згодний

+2 - не згодний

+3 - повністю не згодний

Міру своєї згоди з тим або іншим твердженням можна виразити цифрою з відповідним знаком, проставленої на аркуші паперу поруч із номером даного судження».

Пропонований опросник оцінює дві мотиваційні тенденції, функціонально взаємозалежні й співвідносять із потребою афіліації: прагнення до людей й острах бути відкинутими. Відповідно, випробуваним пропонуються для відповідей два різних опросника, один із яких призначений для оцінки першої мотиваційної тенденції, а іншої - другий.

Оцінка результатів

По кожнійій із представлених вище шкал окремо визначається сума балів, отриманих випробуваним. Для цього користуються ключем і перекладними оцінними шкалами, представленими нижче.

Для визначення суми балів по кожній шкалі використається наступна процедура. Пунктам опросника, позначеним ключі знаком приписуються бали у відповідності з наступною перекладною шкалою, де в чисельнику представлені г оцінки, дані випробуваними відповідним судженням, а в знаменнику - ті бали, які в остаточному підсумку повинні доручити ці пункти шкали, і які підсумуються:

-3 -2 -1 0 +1 +2 +3

1 2 3 4 5 6 7

Пунктам опросника, позначеним у ключі знаком «-», точно так само приписуються бали, але відповідно до іншого співвідношення:

-3 -2 -1 0 +1 +2 +3

7 6 5 4 3 2 1

Ключ

Ключ до шкали «прагнення до людей»:+1,+2,-3, -4, +5, -6, +7, -8, -9, -10, -11, +12, -13, +14, +15, -16, + 17, -18, -19, +20, -21, +22, -23, -24, -25, +26, -27, -28, -29, +30.

Ключ до шкали «острах бути відкинутим»: +1, +2, +3, +4, -5, -6, +7, +8, +9, +10, -11, +12, -13, +14, +15, -16, +17, +18, +19, -20 -21, +22, +23, -24, +25, -26, +27, +28, -29, +30, -31, +32.

Висновки про рівень розвитку

Для кожного з випробуваних окремо встановлюються рівень розвитку мотиву «прагнення до людей» і рівень розвитку мотиву «острах бути відкинутим». При цьому користуються наступною сумарною шкалою:

Сума балів від 32 до 80 - низький рівень розвитку даного мотиву.

Сума балів від 81 до 176 - середній рівень розвитку мотиву.

Сума балів від 177 до 224 - високий рівень розвитку мотиву

Можливі наступні типові сполучення двох обговорюваних мотивів і способи їхньої інтерпретації:

Високий рівень розвитку мотиву «прагнення до людей», що сполучає з високим рівнем розвитку мотиву «острах бути відкинутим». Індивід, що має таке сполучення обох мотивів, характеризується сильно вираженим внутрішнім конфліктом між прагненням до людей й їх избеганием, що виникає щораз, коли йому доводиться зустрічатися з незнайомими людьми.

Високий рівень розвитку мотиву «прагнення до людей», що сполучає з низьким рівнем розвитку мотиву «острах бути відкинутим». Така людина активно шукає контактів і спілкування з людьми, випробовуючи від цього в основному тільки позитивні емоції.

Високий рівень розвитку мотиву «острах бути відкинутим» у сукупності з низьким рівнем розвитку мотиву «прагнення до людей». Індивід, що володіє таким сполученням обох мотивів, навпроти, активно уникає контактів з людьми, шукає самітності.

Низький рівень розвитку обох мотивів. Таке сполучення даних мотиваційних тенденцій характеризує людину, що, живучи серед людей, спілкуючись із ними, не випробовує від цього ні позитивних, ні негативних емоцій і добре себе почуває як серед людей, так і без них.

При середніх значеннях мотиваційних тенденцій «прагнення до людей» й «острах бути відкинутим» нічого певного про можливе поводження людини і його переживань, пов'язаних з людськими відносинами, сказати не можна.

Тест руки (проективна методика)

Опублікована Б. Брайклином, 3. Піотровським й Э. Вагнером в 1961 р. (ідея тесту належить Э. Вагнеру) і призначена для пророкування відкритого агресивного поводження.

Стимульный матеріал Р. т. - стандартні 9 зображень кистей рук (додаток 3) і одна порожня таблиця, при показі якої просять представити кисть руки й описати її уявлювані дії. Зображення пред'являються в певні послідовності й положенні. Обстежуваний повинен відповістити на запитання про те, яке, на його думку, дія виконує намальована рука (або сказати, що здатно виконувати людина, рука якого приймає таке положення). Крім запису відповідей реєструється положення, у якому обстежуваний тримає таблицю, а також час із моменту пред'явлення стимулу до початку відповіді. Оцінка отриманих даних здійснюється по наступної 11-ти категоріях:

1) агресія - рука сприймається як домінуюча, що наносить ушкодження, активно захоплюючий який-небудь предмет;

2) вказівки - рука провідна, напрямна, перешкоджаюча, пануюча над іншими людьми;

3) страх - рука виступає у відповідях як жертва агресивних проявів іншої особи або прагне відгородити кого-небудь від фізичних впливів, а також сприймається як наносящей ушкодження самої собі;

4) прихильність - рука виражає любов, позитивні емоційні установки до інших людей;

5) комунікація - відповіді, у яких рука спілкується, контактує або прагне встановити контакти;

6) залежність - рука виражає підпорядкування іншим особам;

7) ексгібіціонізм - рука різними способами виставляє себе напоказ;

8) покаліченість - рука деформована, хвора, нездатна до яких-небудь дій;

9) активна безособовість - відповіді, у яких рука виявляє тенденцію до дії, завершення якого не вимагає присутності іншої людини або людей, однак рука повинна змінити своє фізичне місце розташування, прикласти зусилля;

10) пасивна безособовість - також прояв тенденції до дії, завершення якого не вимагає присутності іншої людини, але при цьому рука не змінює свого фізичного положення;

11) опис - відповіді, у яких рука тільки описується, тенденція до дії відсутній.

Відповіді, що ставляться до першого двох категоріям, розглядаються авторами як пов'язані з готовністю обстежуваного до зовнішнього прояву агресивності, небажанням пристосуватися до оточення. Чотири наступні категорії відповідей відбивають тенденцію до дій, спрямованим на пристосування до соціального середовища, імовірність агресивного поводження незначна.

Кількісний показник відкритого агресивного поводження розраховується шляхом вирахування суми «адаптивних» відповідей із суми відповідей по першим двох категоріях, тобто Z («агресія» + «вказівки») - Z («страх + «прихильність» + «комунікація» + «залежність»). Відповіді, що попадають під категорії «ексгібіціонізм» й «покаліченість», при оцінці ймовірності агресивних проявів не враховуються, тому що їхня роль у даній області поводження непостійна. Ці відповіді можуть лише уточнити мотиви агресивного поводження.

У теоретичному обґрунтуванні Р. т. його автори виходять із положення про те, що розвиток функцій руки пов'язане з розвитком головного мозку. Велике значення руки в сприйнятті простору, орієнтації в ньому, необхідних для організації будь-якої дії. Рука безпосередньо залучена в зовнішню активність. Отже, пропонуючи обстежуваним як візуальні стимули зображення руки, що виконує різні дії, можна зробити висновки про тенденції активності обстежуваних.

Проективні методи

Дослідникові, що вибирає метод для виміру агресії, важливо не сповістити випробуваним, що саме він вивчає. Проективні методи, які ми обговоримо нижче, особливо корисні для вивчення агресії й ворожості, тому що не розкривають випробуваним, що саме цікавить дослідників,

Коли ми застосовуємо проективні методи, то запитуємо про агресії непрямому образом: просимо випробуваних розповісти про деякому невизначений стимулъном матеріалі. Ми припускаємо, що випробувані інтерпретують стимули способом, у якому відіб'ються їхні мотиви, потреби й конфлікти - що вони «спроецируют себе» у своїх відповідях. Завдання психолога, таким чином, інтерпретувати ці проекції. Одна з головних проблем полягає в тім, що методи міг бути досить важкі для інтерпретації, і тому непросто знайти двох чоловік, згодних з однієї й тією же інтерпретацією. Дана проблема породжує серйозні питання про надійність цього методу вивчення агресії.

Два найбільше часто використовуваних проективних методи - Тест тематичної апперцепції (ТАТ) і Тест чорнильних плям Роршаха - застосовуються як у дослідницькому, так й у клінічному контексті для вивчення розмаїтості форм поводження й мотивів. Тест тематичної апперцепції складається із серії картинок, про які випробуваний пише або розповідає історії: що відбувається й що передувало подіям на картинці.

У випадку тесту Роршаха дослідник показує випробуваному серію карток із чорнильними плямами й просить сказати, на що вони схожі або про що йому нагадують.

Рисунковий тест вивчення фрустрації по Розенцвейгу є напівпроективною технікою, призначеної для оцінки типових реакцій на повсякденні фрустрирующие події. Випробуваним показують комікс, де на кожній картинці якийсь персонаж вимовляє слова, з яких треба, що герой зштовхнувся із фрустрирующей ситуацією.

Завдання випробуваного - вписати відповідь фрустрированного героя в хмарину, що виходить із його рота. «Передбачається, що випробуваний свідомо або несвідомо ототожнює себе із фрустрированным героєм... у кожній зображеній ситуації». Відповіді класифікуються по «спрямованості» й «типу» агресії. Спрямованість може бути зовні, на самого себе або на запобігання агресій. Типи агресії включають зосередження на перешкоді або фрустрирующем обставині; напад або обвинувачення; спробу, незважаючи на перешкоди, дозволити фрустрирующую проблему [5, с. 64-65].

3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Формування вибірки досліджуваних

Вибірка досліджених проводилась з урахуванням наступних критеріїв:

1. Змістовні критерії - предмет дослідження визначає підбір дослідженої групи.

2. Критерій екювалентності досліджуваних - результати, отримані при вивченні дослідницької групи повинні розповсюджуватися на кожного члена його групи.

Стратегії підбору досліджуваних

Було використане наближене моделювання.

В дослідженні приймали участь 15-ть жінок середнього віку. Отримані результати приведені в таблиці 3.1 та 3.2

Після проведення методик вибірка розділилася на дві групи: група в якої мотив прагнення до людей й острах бути відкинутим перебувають на одному рівні - середньому (12 чоловік) і група, у яких мотив прагнення до людей на середньому рівні розвитку, а острах бути відкинутим на низькому рівні розвитку (3 чоловік). В 5-го й 14-го досліджених показники по фізичній агресії найвищі із всієї вибірки - 70%. В 1-го й 14-го випробувані показники по вербальній агресії високі - 77,8 % й 66,7%. Таким чином, висунута гіпотеза підтверджується, але є ряд факторів, які можуть її спростувати. По-перше, у вибірці є досліджені з високими показниками по фізичних агресіях: 12, 8, 6, 9 (див. додаток 5), при цьому в них мотив прагнення до людей й острах бути відкинутим на середньому рівні розвитку.

По-друге, причиною переваги високих показників по фізичній агресії можуть бути недостатній розвиток соціальних навичок або імпульсивність (14-ий досліджений). З'єднання високих показників (80% й 80%) по негативізму й підозрілості в 1-го досліджуваного говорить про те, що він активно придушує свою агресію, пов'язану з потужними негативними переживаннями. З'єднання високих показників по роздратуванню й почуттю провини (75% й 77,8%) в 5-го досліджуваного свідчить про те, що він витісняє агресію зі своєї свідомості.

Висновки

мотив агресія афіляція поводження

Багато психологів приймають за мотив будь-який фактор, що має, з погляду самої людини, особливе значення як стимул до якої-небудь діяльності, визначаючи її хід і результати. При такому підході мотивом можуть бути будь-які зовнішні стимули (наявність алкоголю в крові). Детермінація поводження не завжди означає його мотивацію. Мотивація - це внутрішня детермінація поводження й діяльності, що, звичайно ж, може бути обумовлена й зовнішніми подразниками, що оточують людину фізично, у той час як мотивація - процес психічного, перетворюючого зовнішнього впливу у внутрішні спонукання. Мотив = потреба, має спонукальну силу, але не має спрямованості; мотив = основа дає пояснення причини й зміст у дії вчинку, але позбавлений функції, що спонукує. А. Н. Леонтьев розглядає мотив як системне утворення особистості, як системний спосіб організації активності людини.

Для перевірки гіпотези були обрані дві методики: методика діагностики показників і форм агресії Баса-Дарки (не постачена шкалою неправди, не вільна від мотиваційних перекручувань) і методика тестування мотивації афіліації. Остання була видана Меграбяном і містить шкали виміру двох мотиваційних тенденцій: прагнення бути з людьми й острах бути знехтуваним.

Результати, отримані в ході дослідження підтверджують гіпотезу про те, що знаходження в афіліаційнім мотиві остраху бути знехтуваним впливає на підвищення прояву фізичної й вербальної форм агресії.

Список літератури

1. Асеев В.Г. «Мотивация поведения и формирование личности». - Из-во «Мысль», Москва, 1976.

2. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - СПб.: прайм - ЕВРОЗНАК, 2001. - 512 с.

3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте.- М., 1968.

4. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психодиагностике. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2004. - 520 с.

5. Берон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.: Питер, 2001. - 352 с.

6. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. - М.: «Юрайт», 2002.- 336 с.

7. Ильин. Мотив и мотивация. - СПб.: Питер, 2003. - 360 с.

8. Леоньтьев А.Н. Деятельность, сознание личность. - 2-е изд.- М.: Политиздат, 1977.

9. Лорену К. Агрессия (так называемое «зло»). - М.: Амфора, 2001. - 349.

10. Немов Р.С. Психология: в 3-х книгах. Кн 3: психодиагностика. - М.: Владос, 1998.

11. Немов Р.С. Психология: в 3-х книгах. Кн 1: общая психология. - М.: Владос, 1998.

12. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2002.- 720с.

13. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность - 2-е изд. - СПб.: Питер; М.: Смысл, 2003. - 860 с.

14. Данілюк А. Конрад Лорену: концепція врожденної людської агресивності // Філософська думка. - 2005. - №3 - С. 78-102.

15. Учебно-методические рекомендации по психодиагнотике личности. - Х.: ХГУ, 1993. - 27 с.

Размещено на Allbest.ru