Кримінологічна характеристика засуджених з психічними відхиленнями, які відбувають покарання у виправних колоніях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСУДЖЕНИХ З ПСИХІЧНИМИ ВІДХИЛЕННЯМИ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ

В цій статті розглядається кримінологічна характеристика засуджених до позбавлення волі на певний строк жінок та чоловіків з психічними відхиленнями, які відбувають покарання у виправних колоніях.

Ключові слова: психічні відхилення, установи виконання покарань, злочин, детермінанти, дисциплінарні заходи стягнення, заходи заохочення, суспільно-корисні зв'язки.

За даними Державної пенітенціарної служби України в установах виконання покарань (далі - УВП) та слідчих ізоляторах на початок 2011 року загальна кількість засуджених та осіб, взятих під варту, становила понад 154 тис. В установах виконання покарань у 2010 році трималося 11 831 засуджених, які мають психічні відхилення та перебувають на диспансерному обліку у лікаря-психіатра. У слідчих ізоляторах - 6756 осіб, що становить понад 12% від загальної кількості осіб, які тримаються в УВП та слідчих ізоляторах, а відповідно це доволі значна їх частина. Серед них велика кількість осіб молодіжного віку до 35 років. Як бачимо з вищенаведеного, засуджені особи, які мають психічні відхилення, становлять значний сегмент осіб, що відбувають, встановлене судом кримінальне покарання в УВП.

Проблема пошуку науково обґрунтованих та практично-прикладних ефективних методів організації виконання покарання відносно засуджених з психічними відхиленнями, процесу їх виправлення та ресоціалізації сьогодні все більше викликає інтерес вітчизняних та зарубіжних науковців і практичних працівників органів та УВП.

В УВП України працює 141 лікар - психіатр. В середньому один лікар на одну установу, в якій відбувають покарання від 500 до 2000 засуджених. В деяких УВП це посада є вакантною. За таких умов об'єктивно дослідити та своєчасно виявити осіб з психічними відхиленнями є вкрай складним завданням.

Психічна норма в науці розглядається як щось середнє, стабільне й найбільш пристосоване, адаптоване до навколишнього середовища [1, с.71].

З проведеного нами вивчення особових справ засуджених з психічними відхиленнями, які відбувають покарання у виправних колоніях, аналізу отриманої довідкової інформації різних відділів, служб УВП встановлено, що у понад 62% осіб психічні відхилення були виявлені під час досудового слідства, розгляду справи в суді, проведенні судово-психіатричної експертизи в умовах стаціонару спеціалізованих лікувальних закладах. І тільки у 28% досліджених осіб психічні відхилення виявлені психіатрами УВП.

Концентрація на невеликій території в УВП значної кількості осіб, які вирізняються значним ступенем кримінальної зараженості, їх психологічна несумісність, умови примусового сумісного проживання, праці, спілкування, міжособистісні конфлікти, наявність нестійких або відсутність соціально-корисних зв'язків та підтримки близьких, різка зміна умов проживання та ін. є тими негативними психотравмуючими факторами, які зустрічають особу в перші дні перебування в установі та ускладнюють процес адаптації її до умов перебування в установі. Під впливом вказаних негативних факторів в осіб, а особливо тих, які вперше відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, виникають різні прояви психічного відхилення або загострення (рецидив) раніше існуючого.

Не завжди існуюче психічне відхилення може бути виявлене психологом або лікарем-психіатром установи під час перебування засудженої особи у відділенні карантину діагностики та розподілу протягом 14 діб. Як правило, ненормальна поведінка проявляється під час подальшого відбування покарання, виробничої діяльності, спілкуванні із засудженими, сумісного проживання, виховних заходів, бесід з персоналом установи. А тому дуже важливого значення набуває інформація про наявність психічних відхилень у особи до вчинення злочину (перебування на обліку в психоневрологічних диспансерах), під час проведення досудового слідства та розгляд справи в судовому засіданні (характер вчиненого злочину, поведінки під час проведення слідчих дій та розгляді справи в суді, перебуванні в місцях попереднього ув'язнення). Своєчасне отримання вищевказаних даних персоналом УВП надає можливість своєчасно взяти на профілактичний облік осіб, даної категорії та проводити заходи медичного, психологічного та режимного характеру направлені на профілактику вчинення даними засудженими злочинів та правопорушень.

Психічні відхилення в засуджених злочинців не є і не можуть бути однозначно причиною вчинення ними протиправних діянь. Спроби висунути психічні аномалії як основний фактор, що обумовлює злочину поведінку осудних психічно неповноцінних осіб, містять серйозне логічне протиріччя, адже виходить, що особи, здатні віддавати собі звіт у своїх діяннях і керувати ними, водночас позбавленні цих здібностей. Однак завжди важливо своєчасно усвідомити початок формування особистості злочинця [2, с. 30].

З досліджених нами особових справ 53% осіб вчинили злочин насильницького характеру, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та інші, які за характером вчинених дій можуть свідчити про наявність в особи психічного відхилення. Решта 47% відбувають покарання за вчинення злочинів майнового характеру, як правило крадіжки, при цьому характеризуються множинністю вчинених протиправних діянь. 85% злочинів вчинялося в стані алкогольного сп'яніння, під час сумісного вживання алкогольних напоїв або пов'язані з придбанням наркотичних речовин.

82% досліджених осіб вживали наркотичні засоби або зловживали алкоголем.

Надалі ми наводимо порівняльну таблицю та пояснення до неї.

Злочини проти власності, а також пов'язані з придбанням, зберіганням, розповсюдженням наркотичних речовин вчинялись особами з психічними відхиленнями здебільшого з 10.00 год. до 15.00 год. та після 22.00 год.

Злочини проти життя та здоров'я вчинялися даними засудженими, як правило, в темну пору доби. 84% злочинів вчинено особами з психічними відхиленнями групою з 2-3 осіб, до складу яких входили і жінки. 76% засуджених під час проведення досудового слідства та розгляду справи в суді свою провину визнали повністю та виявили каяття.

Як зазначав Даньшин І.М. - поведінка людини залежить від біологічного початку її природних особливостей. Будь-який зовнішній вплив на неї відображується крізь призму її біологічної суті. Не враховувати цього - означає ігнорування детермінічного розуміння вчинків особи. Однак слід розуміти і інше: біологічний початок не містить в собі ні морального, ні етичного елементу [3, с. 101].

психічний відхилення судовий адаптація

1. Розповсюдження наркотичних засобів - 14,24% (28,8%);

2. Крадіжки - 22,25% (4,4%);

3. Грабежі - 20,47% (0%);

4. Тілесні ушкодження - 9,79% (24%);

5. Вбивство - 6,23% (14,4%, вбивство власних дітей жінками - 4,8%);

6. ДТП - 0,89% (0%);

7. Шахрайство - 0% (4,8%);

8. Порушення державного кордону - 0% (4,8%);

9. Зберігання зброї - 0,89% (0%);

10. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом - 0,89% (4,8%).

Злочинці представляють особливий розряд особистостей: це особистості більш низького соціального рівня, які в своїй поведінці допускають відхилення від вимог соціальних норм. Їм притаманні, як правило особливі відносини до оточуючої дійсності ще до вчинення суспільно небезпечних діянь; в них з'являється негативне ставлення до оточення, сенсу життя, своя власна життєва філософія, що не співпадає з поглядами та судженнями законослухняної більшості, ігноруються норми моралі та вимоги закону. Майбутні ймовірні суб'єкти злочину задовго до його вчинення звичайно ведуть негідний спосіб життя [3, с. 105].

Як показали результати проведеного нами дослідження 98% засуджених з психічними відхиленнями до вчинення ними злочинів, за які відбували встановлене судом кримінальне покарання вели аморальний спосіб життя, вживали наркотичні засоби, зловживали спиртними напоями, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності. До 55,18% досліджених засуджених застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарань або звільнення від відбування покарань з випробуванням. Адміністрацією УВП визначено, що засуджені стали на шлях виправлення, довели своє виправлення та не становлять для суспільства небезпеки. Тобто під час відбування, встановленого судом кримінального покарання засуджені характеризувались позитивно, приймали активну участь в суспільному житті установи, сумлінно відносилися до праці і заохочувались адміністрацією установ під час відбування кримінального покарання. Але, не дивлячись на це, 97% засуджених, які були умовно-достроково звільнені від відбування покарання або звільнені від відбування покарань з випробуванням в період невідбутої частини покарання або на протязі іспитового строку покарання були притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення нового злочину, або не виконали покладених на них обов'язків. Наявний результат дослідження наштовхує на думку про те, що причиною даного явища є:

- недосконало організовано в УВП під час відбування кримінального покарання процесу виправлення та ресоціалізації засудженого,

- формальним, поверхневий підхід адміністрації УВП та суду щодо вивчення особистості засудженого, оцінки ступеня його виправлення, ресоціалізації та суспільної небезпеки;

- лицемірство та пристосування самих засуджених до умов відбування покарань в межах УВП;

- негативний вплив соціального оточення засудженого, створення об'єктивних умов, що сприяли вчиненню нового злочину, відсутність роботи, а звідси, як похідна - житла, засобів для існування, відсутність або наявність нестійких суспільно корисних відносин з рідними та близькими, повноцінної сім'ї наявність відносин з особами негативної спрямованості (особами, які вживають наркотичні засоби, зловживають спиртними напоями, відбували покарання в УВП і після закінчення строку відбування покарання продовжують займатися злочинною діяльністю, підтримують та пропагують традиції злочинного світу.

2,67 % засуджених чоловіків з психічними відхиленнями під час відбування кримінального покарання в УВП вчинили інший злочин, а саме, передбачений статтею 391 Кримінального кодексу України (далі - КК України) “Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи”, статтею 392 КК України “Дії, що дезорганізують роботу виправних установ” та статтею 393 КК України “Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти”, жінок - 4,8%. Дані засуджені мали складності з адаптацією до умов перебування в УВП, психологічною сумісністю з іншими засудженими, під час відбування покарання допустили понад 30 порушень режиму тримання та неодноразово притягувалися до дисциплінарної відповідальності, в тому числі неодноразово поміщувалися до дисциплінарного ізолятора та переводилися до приміщень камерного типу, але вказані заходи очікуваних результатів не дали і засуджені були притягнуті до кримінальної відповідальності. Аналогічна тенденція зберігається і серед загальної маси засуджених.

Більше 60% суб'єктів злочинів в УВП - це особи, які належали до категорії порушників, що мали по два й більше дисциплінарні стягнення, але злісними порушниками визнані не були, оскільки за формальними підставами не підпадали під дію статті 133 КВК України [4, с. 8].

Стосовно дисциплінарної практики нами встановлено, що в процентному співвідношенні засуджені з психічними відхиленнями під час відбування кримінального покарання в УВП притягувалися до дисциплінарної відповідальності за вчинення порушень режиму тримання: від 1 до 5 раз - 37,38%, від 6 до 15 раз - 14,24%, понад 15 раз - 12,49%, 35,92 % засуджених взагалі не притягувалися до дисциплінарної відповідальності, були заохочені 7,12% засуджених. У жінок це співвідношення становить: від 1 до 5 раз притягувалися до дисциплінарної відповідальності 38,4% засуджених, від 6 до 15 раз - 24 понад 15 раз - 9,6%, і 28% жінок не мали дисциплінарних стягнень, були заохочені - 9,6%.

Хотілося б зазначити, що 37,38% засуджених чоловіків з психічними відхиленнями мають невідшкодовані позови у розмірі від 300 грн до 130000 грн, стосовно жінок ця цифра становить 19,2% та відповідно суми завданих збитків від 134 грн до 6250 грн.

Згідно проаналізованого матеріалу, нами зібраний в результаті дослідження встановлено особливості вікового складу осіб з психічними відхиленнями, які тримаються в УВП.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Отже, з вищенаведених даних серед загальної кількості засуджених з психічними відхиленнями особи похилого віку становлять близько 10,5% у жінок та 5% - у чоловіків. Сегмент осіб похилого віку серед засуджених з психічними відхиленнями, значно відрізняється від частки осіб похилого віку які вчинили злочини у порівнянні із загальною кількістю вчинених злочинів.

Зі зміною віку змінюється обстановка, умови, в яких особа знаходиться, живе, працює, змінюються соціальні функції, привички, характер [5, с. 59].

Особі злочинця похилого віку притаманні суттєві особливості, обумовлені передовсім психофізіологічними змінами, які супроводжують процес старіння організму [6, с. 8]. Згідно статистичних даних особами похилого віку вчиняється близько 3% від загальної кількості злочинів.

Особи похилого віку є однією з найбільш маргінальних груп сучасного суспільства. Маргіналізація вказаної категорії осіб зумовлена витісненням їх на периферію суспільного життя, незадовільним матеріальним становищем, психофізіологічними змінами, що супроводжують старіння організму тощо [6, с. 11].

Важливе значення для процесу адаптації засуджених з психічними відхиленнями, як в кримінально - виконавчій установі так і після відбування встановленого судом кримінального покарання має наявність фахової освіти, спеціальності, практичних виробничих навичок. Більшість засуджених, які мають психічні відхилення, а саме 36,49% отримали загальну середню та 30,06% - неповну загальну середню освіту, закінчили професійно-технічні училища 28,49% та 4,45% засуджених мали вищу освіту. 79% осіб даної категорії не мали на момент вчинення злочину спеціальності, 97% не працювали, 58% не мають рідних, не підтримують або підтримують нестійкі суспільно-корисні зв'язки з рідними та близькими, 89% неодружені та не мають дітей.

Відсутність постійного місця проживання, спілкування з рідними здорового позитивно-спрямованого соціального оточення, фаху, спеціальності і, як наслідок, незайнятості, а також не виявлення своєчасно на ранніх стадіях появи психічного відхилення є тими детермінантами, які можуть бути прямо-пропорційними залежністю вчинення особою кримінально-карного діяння.

Як показало проведене дослідження більшість засуджених з психічними відхиленнями не мали фахової освіти, спеціальності та виробничих навичок, що саме головне, бажання залучатися до суспільно-корисної праці, здобувати фахові знання за відповідними спеціальностями. А це значно ускладнює процес працевлаштування осіб з психічними відхиленнями, які під час відбування покарання на підприємствах УВП так і після звільнення з установи на інших підприємствах. Як правило дані особи залучалися під час відбування покарання на виконання нескладних технологічних операцій.

Список використаної літератури

1. Лень В.В. Психічне здоров'я населення України - одне з першочергових завдань держави // Бюлетень Мініст. Юстиції України. - 2004. - № 8. - С. 71.

2. Лень В.В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві: монограф. / передм. д.ю.н., проф. Ю.М. Антоняна. - Д.: Дніпроп. держ.ун-т. внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. - 180 с.

3. Даньшин И.М. Общетеоретические проблемы криминологии: монография. - Х: Прапор, 2005 - 224 с.

4. Журавська З.В. Віктимологічні засади боротьби зі злочинністю у місцях позбавлення волі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ З.В. Журавська. - К., 2010. - 18 с.

5. Лопина М.В. Криминологическая характеристика личности, склонной к совершению захвата заложников в учреждениях уголовно-исполнительной системи./ Вестник Воронежского института ФСИН Росии: сборник научных трудов. Выпуск № 2 (2009)/ ФГО У ВПО Воронежский институт ФСИН Росии. - Воронеж: ИПЦ “Научная книга”, 2010. - С. 55-61.

6. Андрушко А.В. Геронтологічна злочинність: кримінологічна характеритика та запобігання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ А.В. Андрушко. - К., 2010. - 18 с.

Размещено на Allbest.ru