Вплив коефіцієнту функціональної асиметрії мозку учнів на їхній темперамент

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив коефіцієнту функціональної асиметрії мозку учнів на їхній темперамент

У статті розкрито поняття «функціональна асиметрія мозку», історію розвитку поглядів на функціональну асиметрію головного мозку, гіпотези, що пояснюють причини виникнення різних типів домінування руки. На основі експериментального дослідження встановлено вплив коефіцієнту функціональної асиметрії мозку дев'ятикласників на їхній темперамент.



Актуальність дослідження

З виникненням медицини та біології люди стали цікавитися, як саме працює організм, чому природа зробила людину саме такою. Шлях пізнання був тернистим, але поступово люди поширювали свої знання про самих себе. У наші дні багато загадок природи вже розв'язано, однак їх ще багато попереду. Однією з таємниць залишається нервова система людини, зокрема її верхівка - головний мозок. На сьогодні дуже багато про нього відомо, але найцікавіші відкриття ще попереду.

Спочатку люди взагалі не знали, за що ж відповідає головний мозок, що він робить і як він пов'язаний з іншими частинами організму. З часом учені довели, що саме мозок відповідає за мислення, мову тощо. Проте значний час невідомим залишалося призначення саме двох півкуль головного мозку. У давнину існували погляди, що півкулі не залежать одна від одної, ніби вони є окремими органами. Значно пізніше в результаті тривалих експериментальних досліджень було доведено, що півкулі головного мозку тісно зв'язані одна з одною, але за порушень однієї друга може продовжувати існувати. Далі - більше, вчені виявляють, що у одних людей більш розвинена одна півкуля, а в інших - інша. Таким чином, з'явилося нове поняття - функціональна асиметрія мозку. Залежно від асиметрії головного мозку людей поділяють на лівшів (з переважаючою правою півкулею), правшів (з переважаючою лівою півкулею), амбідекстрів (з однаково розвиненими півкулями) та амбісіністрів (людей, у яких обидві півкулі слабко розвинені).

У наш час все більше уваги приділяється особистісному підходу до учня з метою якомога повнішої реалізації потенціалу кожного. Тому особливо актуальним стає завдання врахувати у навчально-виховній роботі особистісні психологічні особливості, зокрема темперамент.



Мета і завдання дослідження

Метою нашого дослідження є визначення коефіцієнту функціональної асиметрії головного мозку серед учнів 9-ого класу Міжнародної школи «Меридіан» та його впливу на їхній темперамент.

Завданнями нашого дослідження є:

1. Ознайомитися за літературними джерелами з поняттям функціональної асиметрії мозку, з розвитком поглядів на функціональну асиметрію головного мозку, з гіпотезами, що пояснюють причини виникнення різних типів домінування руки.

2. За спеціальними методиками встановити коефіцієнт функціональної асиметрії мозку та темперамент дев'ятикласників Міжнародної школи «Меридіан».

3. На основі експериментального дослідження встановити, чи існує вплив коефіцієнту функціональної асиметрії мозку дев'ятикласників на їхній темперамент.

4. Зробити висновки на основі одержаних результатів.

Розвиток поглядів на функціональну асиметрію головного мозку

Асиметрія головного мозку (від грецьк. а - заперечна частка, symmetria - пропорційність) - одна з фундаментальних закономірностей організації півкуль головного мозку, яка виявляється не лише в морфології, а й в асиметрії психічних процесів. Ця особливість характерна й тваринам.

Розглянемо коротку історію розвитку поглядів на функціональну асиметрію головного мозку [9].

Тривалий час кожна півкуля вважалася окремим мозком, ідея про асиметрію мозку ще не виникала.

1836 року лікар Марк Дагс виступив з доповіддю на засіданні медичного товариства, в якій зазначив, що у хворих з пошкодженням лівої півкулі спостерігалася втрата мови. Випадків втрати мови при пошкодженні правої півкулі виявити не вдалося. Одже, вчення про асиметрію мозку зародилося в ХІХ столітті, але розвиток його відзначився в другій половині ХХ ст. завдяки новим методам вивчення патології мозку, серед яких - вимкнення на короткий строк однієї з півкуль за допомогою введення снодійного препарату або одностороннього електросудомного припадку, а також електрична стимуляція різних областей тієї чи іншої півкулі.

Т. Доброхотова та Н. Брагін виділяють у цьому вченні три етапи [2]:

І етап - ідея домінування лівої півкулі, яка відповідає за вербальні функції та логічне мислення. Цьому сприяли відкриття французьких неврологів. До них ніхто не звертав уваги на те, що паралічі правої руки часто супроводжувалися порушенням мовлення, а при паралічі лівих кінцівок мовлення не страждало. 1861 року Поль Брока описав випадок, коли пошкодження у дорослому стані невеличкої ділянки лівої лобної кори (названої у подальшому "зоною Брока") призводило до відсутності здатності вимовляти слова, хоча здатність розуміти їх зберігалась.

Таким чином, Поль Брока зробив три важливих відкриття:

1. виявив у лівій півкулі моторний центр мовлення, пошкодження якого викликає утруднення артикуляції (моторну афазію);

2. показав, що в мозку існує строга локалізація функцій;

3. визначив, що півкулі мозку асиметричні у функціональному відношенні.

Невдовзі німецький учений Карл Вернике встановив у лівій півкулі зону розуміння - сенсорний центр мови, ураження якого призводить до сенсорної афазії, тобто до втрати здатності розуміти мову. Були встановлені й інші мовленнєві центри у лівій півкулі. В результаті виявилось, що здатність говорити, писати, читати і розуміти усну мову людина зобов'язана у більшій мірі роботі лівої півкулі. Поряд з цим, учені того часу ще не встановили психічні функції, вибірково пов'язаних із правою півкулею мозку, що й породило уявлення про ліву півкулю як домінантну. Однак, ще в ХІХ ст. англійський невролог Х. Джексон і російський невропатолог В.М. Бехтерєв виявили сумнів щодо другорядності правої півкулі.

ІІ етап - визнання важливості обох півкуль у забезпеченні певних психічних процесів (ХХ ст.). Це означає, що кожна півкуля є ведучою (домінантною) по забезпеченню специфічних психічних процесів. Широкого розповсюдження набули терміни "функціональна спеціалізація півкуль мозку", "латералізація функцій головного мозку" (віл лат. lateralis - боковий). Іншими словами, мозок функціонує як єдина інтегративна система, а міжпівкульна асиметрія обумовлює особливості протікання різних психічних процесів.

У 60-ті роки американські вчені Р. Сперрі та М. Газзаніга проводили важливі експерименти з метою дослідити функціонування півкуль мозку та їхню взаємодію у забезпеченні психічної діяльності людини [7]. Так, американські нейрохірурги зруйнували усі основні зв'язки, які з'єднували півкулі у хворих на епілепсію. Вони передбачали, що це заблокує розповсюдження судом по всьому мозку та позбавить пацієнтів від припадків. Насправді, так і сталося. Однак, особливості роботи головного мозку, виявлені після операції, вразили науковий світ. Нові дані, одержані в результаті операції, дали змогу Р. Сперрі сформулювати і довести концепцію часткового домінування півкуль у людини, тобто концепцію функціональної асиметрії мозку. Згідно цієї концепції, ліва півкуля спеціалізується на вербально-символічних функціях, а права - на просторово-синтетичних. 1981 року Роджеру Сперрі була присуджена Нобелевська премія за відкриття функціональної спеціалізації півкуль мозку.

Того ж року вийшла у світ книга американських учених С. Спрингера та Г. Дейча "Лівий мозок, правий мозок", в якій було узагальнено дані з вивчення асиметрії мозку, зокрема подано опис процесів, що відбуваються в тій чи іншій півкулі [8]. Основні функції півкуль головного мозку подано в табл. 1.



Таблиця 1. Основні функції півкуль головного мозку (за С.Спрингером та Г.Дейчем)

Ліва півкуля	Права півкуля
Вербальні	Невербальні, зорово-просторові
Послідовні, тимчасові	Одночасні, просторові
Дискретні	Неперервні
Раціональні	Інтуїтивні
Західний техніцизм	Східний містицизм

ІІІ етап - ідея В.А. Геодакяна про асинхронну еволюцію півкуль мозку (1993). У процесі онтогенезу (індивідуальному розвитку) вираженність функціональної асиметрії півкуль змінюється - відбувається латералізація функцій головного мозку. В. Аршавський наголошує, що конкретний тип півкульного реагування не формується при народженні індивіда. На ранніх етапах онтогенезу у більшості дітей виявляється образний, правопівкульний, тип реагування. І тільки у певному віці (найчастіше від 10 до 14 років) закріплюється той чи інший фенотип, переважно характерний для даної популяції. Це підтверджується тим, що у неграмотних людей функціональна асиметрія менша, ніж у грамотних. У процесі навчання асиметрія збільшується: ліва півкуля спеціалізується на знакових операціях, а права - на образних. асиметрія мозок головний темперамент

На сьогодні вченими [5] доведено, що:

· ліва півкуля головного мозку відповідає за абстрактно-логічне мислення (формування понять, побудова узагальнення, висновків, складання прогнозів);

· права півкуля - забезпечує просторово-образне сприйняття навколишнього середовища на основі досвіду, на формуванні особистісного емоційного ставлення до себе, інших людей і до предметів, є базою конкретного абстрактного мислення та розвитку творчих здібностей. Так, при органічному пошкодженні лівої півкулі мозку у музикантів та художників майже не страждали їх артистичні здібності, тоді як при пошкодженні правої півкулі відзначається повна втрата здібностей до творчості.

Зазначені типи мислення - абстрактно-логічне та просторово-образне мають низку синонімів (за Ротенбергом) [5], подані в табл. 2.

Таблиця 2. Синоніми типів мислення (за Ротенбергом)

Абстрактно-логічне мислення	Просторово-образне мислення
Вербальне (ліва півкуля містить "центри мови" - внутрішньої та зовнішньої)	Невербальне (права півкуля не містить "центрів мови", одже "німа")
Аналітичне (ліва півкуля містить центри, які здійснюють аналіз предметів)	Синтетичне (права півкуля забезпечує цілісне сприйняття)
Дискретне (ліва півкуля здійснює ряд послідовних операцій)	Симультанне (від франц. simultane - одночасний - здатне на одномоментне сприйняття та оцінку предмета)

Отже, здатність до мовлення, аналізу, деталізування, абстракції забезпечується лівою півкулею. Вона працює послідовно, будуючи ланцюжки, алгоритми, оперуючи з фактом, деталлю, символом, знаком, відповідає за абстрактно-логічний компонент у мисленні. Права півкуля здатна сприймати інформацію в цілому, працювати одночасно по багатьом каналам і, в умовах нестачі інформації, поновлювати ціле з його частин. З роботою правої півкулі прийнято співвідносити творчі можливості, інтуіцію, здатність до адаптації. Права півкуля забезпечує сприйняття реальності у всій повноті різноманіття і складності, в цілому з усіма його складовими елементами. Домінування лівої чи правої півкулі обумовлює тип мислення людини, визначає його характер, темперамент, пам'ять, здатність до зосередження та інші психофізіологічні особливості.

Домінування руки: типи, гіпотези причин виникнення

Домінування (від лат. dominans - панівний) - це панування, переважання тієї чи іншої ознаки. Домінуюча рука - ознака, що виникла через неоднаково розвинені моторні навички між лівою та правою руками, а також через функціональну асиметрію мозку. Кожна рука іннервується протилежною півкулею головного мозку [5].

Виділяють п'ять основних типів домінування, або переваг:

· Перевага правої руки - вважається найпоширенішим типом. Праворукі люди (правші) у більшій ступені володіють правою рукою та звичайно використовують її для виконання всіх необхідних дій.

· Перевага лівої руки - менш поширений тип. Ліворукі люди (лівші, шульги) вправно використовують ліву руку. Доведено, що 8-15% населення є лівшами (шульгами).

· Змішана перевага, також відома як поперечне господарювання, - стан, в якому різні задачі краще виконуються різними руками. Наприклад, такі люди можуть краще писати правою рукою, а більш впевнено малювати - лівою. Але люди найчастіше важають переважаючою ту руку, якою звикли писати, тому змішана перевага зазвичай не згадується.

· Амбідекстрія (від лат. ambo - обидва, dexer - правий) - двоправорукість, однакова вправність обох рук. Людина, яка є амбідекстром, в змозі будь-яке завдання виконати однаково гарно тією, чи іншою рукою. Цей стан зустрічається дуже рідко, але важається, що йому можна навчити людину. Греки намагалися розвивати амбідекстрію, бо це здавалося природним - однаково володіти обома руками замість однієї у спорті та бійках. Комбінуючи різні системи письма, греки виробили таку, де рядки йшли через одну - спочатку справа наліво, потім зліва направо і так далі. З почергованими напрямами читання назад та вперед, читання було набагато легшим та швидким. Відомий англійський художник Генрі Ландсір міг малювати двома руками одночасно - однією голову коня, а іншою - голову наїздника. Саме він вчив малюванню королеву Вікторію, що була шульгою, але потім стала амбідекстром. А Джеймс Гарфілд міг однаково гарно писати як лівою, так і правою рукою; крім того, він міг писати правою рукою латиною, а лівою - грецькою одночасно! Дослідження показують, що амбідекстричні люди більш емоційно незалежні, рішучі, легше адаптуються до нових умов і легше переносять труднощі.

· Амбісіністрія - стан, за якого людині однаково важко користуватися обома руками. Такий стан може виникнути у результаті важкої фізичної праці або важких травм обох рук. Це найрідший тип.

Існує низка гіпотез, що пояснюють причини виникнення цих типів домінування руки. Зупинимось на деяких з них.

Соціологічні гіпотези

"Воїн та його щит". Ця гіпотеза робить спробу пояснити положення щита в лівій руці воїна для захисту серця. Так як серце знаходиться в лівій стороні тіла, воїн-правша (утримує щит лівою рукою, а правою - зброю) мав змогу краще його захистити і тому мав більшу вірогідність вижити.

Проте ця гіпотеза не пояснює, чому в давні часи були як правші, так і лівші (шульги). За логікою цієї гіпотези, кількість чоловіків-правшів порівняно з жінками повинна була б бути більшою. Проте спостереження доводять, що лівшів більше саме серед чоловіків.

"Розподіл праці півкулями мозку". Суть цієї гіпотези полягає в тому, що за роботу мовного та рухового центрів відповідає одна й та ж півкуля мозку, в той час як розподіл праці на дві півкулі призвело б до зменшення ефективності праці. Крім того, якщо б усі функції розподілялися на обидві півкулі, то розмір мозку, так само, як і споживання ним енергії, значно зріс би, що є неможливим. Так як у більшості людей за мову відповідає ліва півкуля, правші є переважаючими.

Однак ця гіпотеза не пояснює, чому ліва півкуля завжди контролює мовний центр. У той час, коли 95% правшів дійсно використовують ліву півкулю для мовлення, то серед лівшів така залежність не спостерігається. Деякі дійсно використовують праву частину для лінгвістичних навиків, деякі використовують ліву півкулю, деякі - обидві.

Біологічні гіпотези

Генетична. У рамках генетичної моделі відома теорія "правого зсуву", запропонована М.Аннет. Згідно цієї теорії, більшість людей має ген, який називається фактором правостороннього зсуву. Якщо цей ген є в людини, то він має схильність стати праворукою із лівопівкульною локалізацією центрів мови. Якщо цей ген відсутній, то людина може стати як праворукою, так і ліворукою залежно від обставин (наприклад, від умов внутрішньоутробного розвитку).

Компенсаторна. Ліворукість, яка не має генетичного фону, називається компенсаторною, або патологічною. Таку назву цей різновид ліворукості одержав тому, що в її основі лежить "мінімальна мозкова дисфункція", певне порушення в діяльності лівої півкулі, яке виникає або в процесі внутрішньоутробного розвитку, або під час народження. Наприклад, в екстремальному середовищі будь-який екологічний і психологічний стрес матері створює гіпоксію, пригнічуючи ліву півкулю ембріона, що призводить до домінування правої півкулі та розвитку ліворукості. Таким чином, якщо ліва півкуля за певних причин не може взяти на себе керування правою рукою, то права може компенсувати це порушення, взявши на себе функції лівої півкулі. Але в цьому випадку домінантною рукою стане ліва.

Вимушена. Вимушена ліворукість виникає в результаті серйозної травми правої руки у періоді активного опанування роботи руками. Внаслідок цього дитина починає берегти травмовану праву руку й активно використовувати ліву. За організацією роботи головного мозку такі діти не є ліворукими, хоча найбільш активною в них буде ліва рука.

Гіпотеза Гешвінда (рівень тестостерону). Існує багато свідчень того, що рівень гормону - тестостерону, що отримує дитина в утробі матері, впливає на будову його мозку. Великі дози передпологового тестостерону призводять до найчастішої появи лівшів. Доказом цього є те, що серед чоловіків кількість лівшів більша, ніж серед жінок. На думку Нормана Гешвінда (автора цієї гіпотези), тестостерон впливає на швидкість перинатального росту півкуль та відповідає за можливі відміни у будові мозку чоловіків та жінок. Високий рівень тестостерону під час внутрішньоутробного розвитку сповільнює ріст лівої півкулі у чоловічого плоду порівняно з жіночим та сприяє відносно більшому розвитку правої півкулі у чоловіків.

Асиметрія внутрішніх органів. У той час, коли усі зовнішні органи приблизно симетричні, деякі внутрішні органи, зокрема серце, шлунок, печінка, підшлункова залоза, є асиметричними. Існує версія, що на це впливає асиметричний мозок.

Екологічні гіпотези

Стрес при народженні. Головна ідея цієї гіпотези полягає в тому, що лівша «з'являється» через пошкодження головного мозку при народженні. Деякі статистичні дані підтверджують цю гіпотезу. Важкі пологи трапляються набагато частіше серед малюків, які потім вирастають лівшами або амбідекстрами. Стрес при народженні також пов'язаний з багатьма природженими дефектами та ускладненнями, що включають в себе церебральний параліч та аутизм.

Проте, на сьогодні, у час високого рівня медицини та технологій, що використовуються під час пологів, кількість лівшів не зменшилась. Хоча ця гіпотеза й може відповідати дійсності, адже сучасний рівень медицини міг забезпечити виживання малюків, які народилися недоношеними або отримали травми під час пологів, що й могло привести до народження більшої кількості лівшівй та амбідекстрів.

Вплив ультразвуку. Обстеження вагітних жінок із застосуванням ультразвуку можуть впливати на розвиток головного мозку ембріону. Це, на думку вчених, може спричинити розвиток ліворукості. Ця гіпотеза ще не підтверджена достатньою кількістю даних.

Дослідження доводять, що лівшами найчастіше є чоловіки, ніж жінки. Лівшів більше серед монозиготних близнюків і деяких груп людей з неврологічними розладами, зокрема епілепсією, синдромом Дауна, аутизмом, дислексією та затримкою розумового розвитку. Лівші більш схильні до певних захворювань імунної системи, наприклад, виразкового коліту. Цей факт учені пояснюють дією гормону - тестостерону, який гальмує розвиток імунної системи та розвиток лівої півкулі порівняно з правою [10].

За статистикою, монозиготний близнюк людини-лівши має 76%-овий шанс на те, щоб бути лівшею. Причини цього ідентифікуються як частково генетичні та частково екологічні. Серед населення Східної та Південно-Східної Азії, Східної Європи зустрічається набагато більше лівшів, ніж в інших етнічних групах в усьому світі, тоді як серед населення Західної та Північної Європи, Африки - лівшів зустрічається набагато менше [10].

Результати багаточисельних досліджень кількості ліворуких у Європі та Північній Америці засвідчили: у 1928 р. серед дорослого населення виявлено 3,3% ліворуких жінок і 4,7% ліворуких чоловіків, у 1940 р. - 5,7% жінок і 8,8% чоловіків, у 1973 р. - 8,8% жінок і 10,4% чоловіків, у 1979-1988 рр. - 12,4% жінок і 13,9% чоловіків. Сьогодні в світі живуть 500 - 600 мільйонів ліворуких людей. В Україні також відзначається стійка тенденція зростання кількості ліворуких людей [9].

Як можна пояснити факт збільшення кількості лівшів у сучасному світі? До лівшів дуже упередженно ставилися впродовж XVIII та XIX століть і це дуже часто «збивало» людей. У дорослому житті, лівші більш часто уникали суспільства, що приводило до зменшення кількості шлюбів та народження дітей. Оскільки дискримінація лівшів зменшилася в 20-му столітті, кількість природних лівшів, зросла. Крім того, зростаючий вік материнства вніс свій вклад, бо за статистикою більш старші матері частіше народжують дітей-лівшів. Фактично встановлено, що сорокарічна жінка має більший шанс, що її дитина буде лівшою, ніж 20-тирічна жінка.

Національні традиції у ставленні до ліворукості

Слово "лівий" має негативний смисл у багатьох фразеологізмах - "лівий заробіток", "встати з лівої ноги", "піти на ліво", "лівша - крива душа". У багатьох мовах "лівий" означає "неспритний", "дефектний", "нещирий", "зловіщий", тобто має негативне значення. Деякі лівши через це вважають себе пригнобленими та приниженими.

З давніх часів у різних країнах склалося певне ставлення до ліворуких (див. табл.3) [9].

Таблиця 3. Ставлення до ліворуких у різних країнах

Країни	Ставлення до лівшів
Японія	Лівші брехливі та виверткі; ліворукість, що приховала жінка, може бути причиною для негайного розлучення
Доколумбова Америка (інки)	Ліворукість - особливе благословіння вищих сил. Верховний бог ацтеків Уіцилопочтлі був ліворуким
Африка	Ліворукий - святий. Їхній колдун повинен приховувати свою ліву руку, оскільки вона священна
Росія	Лівшам не можна було давати покази у суді
Україна	Лівші нещирі та лиходії. Хреститися необхідно лише правою рукою
Туреччина	Вважають образою, якщо їм при зустрічі протягують "нечисту" ліву руку або лівою рукою подають гроші чи подарунок

Життя правшів та лівшів у побуті: переваги та проблеми

У зв'язку з тим, що в світі за кількістю переважають правші, то велика кількість технічних пристроїв спрямовані на те, щоб саме правшам було зручно користуватися ними. Прикладами об'єктів, які ми використовуємо кожного дня та які насамперед зручні для використання правшами, є холодильники, ножиці, мікрохвильові печі, консервні ножі, ґудзики на сорочках та кухонні рукавички тощо.

Музичні інструменти, зокрема гітара, також налаштовані саме для правшів.

Для користування комп'ютерною мишею - такою важливою у сучасному світі - придатна лише права рука. На багатьох робочих місцях, миша розташована з правого боку, роблячи незручним користування нею для лівшів.

Лінійки також можуть викликати труднощі в їхньому використанні, тому що початок відліку розташований із незручної для лівшів сторони, тому їм доводиться перегортати їх зверху вниз.

Ножиці - звичний інструмент, влаштовані таким чином, що лінія розрізу буде видима людині, що тримає їх у правій руці, але буде затінена для ліворукого користувача (рис. 1). Крім того, ручки ножиць часто формуються в формі, зворотній для лівші, тому йому незручно їх тримати і часте застосування таких ножиць може привести до серйозного дискомфорту.

Механізми, не розраховані на лівшів, можуть ще й привести до небезпечних наслідків. Один з прикладів - звичайна пила, стандартно розрахована на правшів. Лівша вимушений тримати свої руки на небезпечно близькій відстані від леза пилки. А гвинтівки розроблені таким чином, щоб стріляти лише від правого плеча. Це часто на практиці призводить до пошкодження солдата-шульги від гільзи під час вистрілу, адже вона потрапляла лівші в око або голову [10].

Отже, нестача інструментів та механізмів, розрахованих на лівшів, на більшості робочих місць не тільки створює незручності в користуванні, викликає у них дискомфорт під час роботи та в побуті, але й фактично може привести до небезпечних наслідків.

На сьогодні є лише декілька стандартних предметів, більш зручних для використання лівшами.

· Англомовне розташування знаків на стандартній QWERTY-клавіатурі. Таке розташування знаків містить більшу частину знаків, які ми найчастіше використовуємо, на лівій стороні клавіатури. Таким чином, ліва рука виконує переважну кількість натисків на клавіші, що дає перевагу лівшам.

· Автомобіль з лівим рулем. Основна ліва рука завжди лежить на рулі, а допоміжна права служить для переключення передач.

Слід також зазначити, що є такі види писемності, в яких ліворукі мають більше переваг, ніж праворукі. Наприклад, писемна форма арабської, Урду та Фарсі передбачає писання справа наліво, що є набагато зручнішим для лівшів [10].

Ліворукість та інтелект

Зараз люди вже звикли до ліворукості, а раніше дитині-лівші було дуже важко навчатися, бо вчителі намагалися її переучувати так, щоб вона писала правою рукою. Сьогодні це явище залишилося в минулому.

Деякі дослідження демонструють невелику позитивну кореляцію між ліворукістю та творчим потенціалом, інтелектом. Кріс МакМанус у своїй книзі стверджує, що кількість лівшів, які досягли успіху, збільшується. Це він пояснює тим, що розумові здібності лівшів мають розширений діапазон, і що гени, які визначають ліворукість, також керують розвитком мовних центрів головного мозку.

МакМанус зазначає, що збільшення кількості лівшів у світі могло привести до відповідного інтелектуального прогресу, а також стрибку в кількості математичних, спортивних та артистичних генієв. Дійсно ліворуких менше, але відсоток видатних людей серед них значно вищий, ніж серед праворуких. Кожна п'ята видатна людина - ліворука. Відомі видатні ліворукі:

· полководці та державні діячі - Рамзес ІІ, Юлій Цезарь, імператор Тиберій, Олександр Македонський, Жанна Д'Арк, Карл Великий, Наполеон, Бенджамін Франклін, Гаррі Трумен, королева Вікторія, М. Ганді, Ф. Кастро, Р. Рейган, Б. Клінтон, Дж.Буш;

· філософи- Піфагор, Аристотель, Ніцше;

· вчені - Ньютон, Дж.Максвелл, Пуанкаре, А.Ейнштейн, І.П. Павлов;

· письменники - Льюїс Керрол (у книжці «Аліса в Задзеркаллі» описані саме відчуття лівші від життя в звичайному, праворукому, світі), М.Твен, Г.Уеллс, Лєсков, В.Даль, В.Маяковський;

· композитори - Бетховен, Моцарт, Паганіні, Р.Шуман, Р.Вагнер, П.Чайковський, С.Скрябін, К.Дебюссі, Джиммі Хендрікс;

· художники - Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Рубенс, А.Дюрер, Пікассо;

· актори - Ч.Чаплін, М.Монро, Г.Гарбо;

· відомі багатії - Джон Рокфеллер, Генрі Форд, Біл Гейтс [9].

Однак поряд з цим, лівші мають тенденцію бути представленими в обох кінцях інтелектуальної шкали: серед них не лише генії, але й люди, які мають труднощі в навчанні.

Темперамент та його типи

У сиву давнину, коли людина почала замислюватися над різними проявами свого психічного життя, було помічено, що поведінка людей різна за своєю динамікою - деякі люди повільні й спокійні, інші - швидкі й нестримні або запальні й рухливі. Це пояснювали домінуванням однією з чотирьох стихій: вогню, повітря, землі і води. Гіппократ у трактаті "Про природу людини" сформулював своє бачення цієї проблеми. Він доводив, що темперамент людини як прояв особливостей поведінки виникає від змішування сухого й вологого, холодного й теплого. Гіппократ вважав, що тіло людини вміщує чотири вологи, або "рідини": кров (сангвіс), жовч (холе), чорну жовч (мелан холе) та лімфу (флегму). Він описав чотири типи темпераменту як комплекси особливостей поведінки людини. Назви цих типів відображали переважання тієї чи іншої "рідини", а саме: сангвінік, меланхолік, холерик, флегматик.

Гален у ІІ ст. розвинув учення Гіппократа про темперамент. Пізніше І. Кант описав чотири основні типи темпераменту: сангвінік, меланхолік, холерик та флегматик. Зазначимо, що було ще багато спроб учених пов`язати темперамент людини з її морфологічними особливостями: згідно з формою черепа - френологія з формою кисті та лініями складок на долоні - хіромантія, з рисами обличчя - фізіономістика [3].

Суттєвий прогрес у науковому розумінні сутності поведінки відбувся в ХІХ ст. То був час, коли започаткувалася наука про біологічні основи психічної діяльності, зумовленість психічної діяльності й поведінки людини фізіологічними процесами, що відбуваються в головному мозку. У цей час проводили досліди та спостереження за поведінкою тварин і людей такі вчені, як Ф.Гольц, В.М. Бехтерєв, В.Я. Данилевський, І.М. Сєченов, І.П. Павлов та ін.

І.П. Павлов обґрунтував природу темпераменту [3].

Темперамент - це індивідуальна особливість людини, що проявляється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваженості, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.

Особливості типів темпераменту наведено в табл.4 [3].

Таблиця 4. Особливості типів темпераменту

Тип темпераменту	Сила збудження	Врівноваженість процесів збудження та гальмування	Рухливість процесів збудження та гальмування	Тип нервової діяльності (за І.П.Павловим)
Сангвінічний	Сильний	Врівноважений	Рухливий	І (жвавий)
Холеричний	Сильний	Неврівноважений	Рухливий	ІІ (нестійкий)
Флегматичний	Сильний	Врівноважений	Малорухливий	ІІІ (спокійний)
Меланхолічний	Слабкий	Неврівноважений	Малорухливий	ІV (слабкий)

Експериментальна частина

Матеріали і методи

Здійснене нами дослідження проводилось в Міжнародній школі "Меридіан" Подільського району м. Києва. У досліді брали участь 21 учень 9 класу обох статей.

У дослідженні були використані:

· методика визначення коефіцієнту функціональної асиметрії мозку;

· методика визначення темпераменту [4; 6].

Методика визначення коефіцієнту функціональної асиметрії мозку

Для визначення коефіцієнту функціональної асиметрії мозку учні виконували завдання, подані в першій колонці таблиці 5. У другій колонці табл. 5 вписували літеру "Л", якщо переважає ліва половина тіла, "П" - якщо переважає права половина тіла, "О" - якщо відсутня перевага.



Таблиця 5. Завдання для визначення коефіцієнту функціональної асиметрії мозку

Завдання	Результат виконання
1. Переплетіть пальці кисті - ведучою (домінантною) вважається рука, великий палець якої виявляється зверху.
2. Перехрещення рук (поза Наполеона) - ведучою вважається рука, кисть якої виявляється на передпліччі другої руки зверху, тоді як кисть руки знаходиться під передпліччям ведучої руки.
3. Аплодування - при аплодуванні ведуча рука здійснює ударні рухи об долоню субдомінантної руки.
4. Заведення годинника - ведуча рука виконує активні, точно дозовані рухи, за допомогою яких і відбувається заведення годинника, субдомінантна рука фіксує годинник.
5. Закидання ноги за ногу - вважається, що зверху найчастіше знаходиться ведуча нога.
6. Підморгування одним оком - ведуче око залишається відкритим, а субдомінантне закривається.
7. Уявіть, що Ви розглядаєте щось у підзорну трубу. Розглядання предметів у підзорну трубу - здійснюється, як правило, ведучим оком.
8. Прислухайтесь до якого-небудь віддаленого звуку, яким вухом Ви повернулись до об'єкту. Згадайте до якого вуха Ви звичайно підносите телефонну трубку. Звичайно люди притискуються ведучим вухом.
9. Спочатку без контролю зору намалюйте одночасно правою рукою коло, а лівою квадрат, потім навпаки. При оцінюванні малюнків враховується якість ліній, повнота зображення кола чи квадрата. Ведучою вважається та рука, якою намальовані найбільш чіткі фігури
10. Напишіть власне прізвище одночасно обома руками спочатку з відкритими, а потім із закритими очима. Праворукі в обох випадках пишуть зліва направо і значно краще правою рукою. Ліворукі часто пишуть обома руками від периферії до центру аркуша. При закритих очах ліворукі можуть написати своє прізвище правою рукою як звичайно, лівою - у дзеркальному зображенні.
11. Обома руками намалюйте коло на папері. Праворукі здебільшого здійснюють рухи проти годинникової стрілки, а ліворукі - за годинниковою стрілкою.
12. Виберіть будь-яку точку на чистому аркуші паперу, закрийте очі. Вам треба 20 разів підряд якомога точніше влучити у цю точку олівцем. У праворуких при дії правою рукою влучення знаходяться неподалік від цілі і розподіляються від неї рівномірно, причому площа розкиду за формою наближається до овалу; влучення лівої руки розміщуються, як правило, в лівій частині аркушу і далі від цілі, ніж влучення правої руки; у ліворуких - навпаки.

Розрахунок коефіцієнту асиметрії (КА) здійснювали за формулою:

КА = [(ЕП - ЕЛ) / (ЕП + ЕЛ + ЕО)] х 100%, де

ЕП - кількість тестів, де переважає виконання завдання правою половиною тіла;

ЕЛ - кількість тестів, де переважає ліва половиною тіла;

ЕО - відсутність переваги.

За коефіцієнтом асиметрії виділяють такі групи:

· амбідекстри - 0 - 9 %;

· низький КА - 10 - 20 %;

· средній КА - 21 - 50 %

· КА вище середнього - 51 - 70 %;

· високий КА - 71 - 80 %;

· дуже високий КА - 81 - 90 %.

Від'ємні значення коефіцієнту асиметрії свідчать про домінування правої півкулі мозку.

Результати дослідження та їх обговорення

Результати дослідження коефіцієнту функціональної асиметрії мозку та типу темпераменту учнів 9 класу подано у табл. 6.



Таблиця 6. Дослідження коефіцієнту функціональної асиметрії мозку та типу темпераменту учнів 9 класу

Аналіз даних табл. 6 дав змогу зробити такі висновки:

1. Два учні (10%) є правопівкульними (у них від'ємні значення КА). Вони дійсно є лівшами. Крім того, це виявилися хлопці. Зазначена кількість та стать у цілому відповідає статистичним даним кількості лівшів у світі.

2. 19 учнів, що складає 90%, є лівопівкульними. Вони є правшами.

3. 4 учні (19%) є амбідекстрами.

4. Учнів з низьким коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку в даній виборці не виявлено.

5. Середній коефіцієнт функціональної асиметрії мозку притаманний 7 учням, що складає 33%.

6. Коефіцієнт функціональної асиметрії мозку вище середього характерний 8 учням, що становить 38%.

7. Учнів з високим коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку в даній виборці не виявлено.

8. Дуже високий коефіцієнт функціональної асиметрії мозку властивий 2 учням, що становить 10%.

9. Правопівкульні хлопці є флегматиками.

10. Лівопівкульні учні - амбідекстри (100%) виявилися виключно сангвініками.

11. У 83% лівопівкульних учнів з середнім коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку сангвінічний тип темпераменту.

12. Розподіл типів темпераменту серед лівопівкульних учнів з коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку вище середнього: 43% - холерики; 29% - сангвініки; 14% - флегматики; 14% - меланхоліки.

13. Серед лівопівкульних учнів з дуже високим коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку по 50% - флегматики та холерики.



Висновки

За літературними джерелами встановлено, що:

1) ліва півкуля, яка домінує в правшів, відповідає за:

· використання абстрактно-знакової інформації (читання, рахування, мова);

· здатність аналізувати предмети і явища, розчленять їх на окремі елементи та складати логічні ланцюги;

· абстрактно-логічне мислення (формування понять, побудова узагальнення, висновків, складання прогнозів);

2) права півкуля, яка домінує в лівшів:

· оперує більш конкретними образами, ніж знаками;

· схильна до узагальнення, синтезу;

· забезпечує цілісність сприйняття;

· відповідає за просторово-образне мислення.

Проведений експеримент дав змогу встановити, що:

1. У дослідженій групі учнів дійсно переважають лівопівкульні, або правші (90%); 10% учнів, а саме хлопці, є правопівкульними, або лівшами, що у цілому відповідає статистичним даним кількості лівшів та їхньої статі у світі.

2. Серед лівопівкульних нами виділено 19% учнів-амбідекстрів, 33% учнів з середнім коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку; 38% учнів з коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку вище середього; 10% - з дуже високим коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку.

3. Існує певна закономірність між коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку та типом темпераменту, а саме:

· правопівкульні хлопці є флегматиками;

· лівопівкульні учні - амбідекстри виявилися виключно сангвініками;

· більшість лівопівкульних учнів з середнім коефіцієнтом функціональної асиметрії мозку (83%) мають сангвінічний тип темпераменту.



Список використаних джерел

1. Гарднер М. Этот правый, левый мир / Пер. с англ. Ю.В. Кокобеева и др. - М.: Мир, 1967. - 266 с.

2. Доброхотова Т.А., Брагина Н.Н. Левши. - М.: Книга, 1994. - 323 с.

3. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: Курс лекцій для студ. небіол. спец. вищ. пед. навч. закл. - К.: Професіонал, 2006. - 480 с.

4. Неведомська Є.О. Робота з біологічними термінами і поняттями: Навчальний посібник для учнів 9-го класу.- Київ: Фенікс, 2006.- 136 с.

5. Психофизиология: Учебник для вузов / Под ред. Ю.И. Александрова. - СПб.: Питер, 2006. - 464 с.

6. Практикум по общей психологии / Под ред проф. А.И.Щербакова. - М.: Просвещение, 1979. - 302 с.

7. Сперри Р.У. Перспективы менталистской революции. Возникновение нового научного мировоззрения // Мозг и разум. - М.: Наука, 1994. - 269 с.

8. Спрингер С., Дейч Г. Левый мозг, правый мозг. - М.: Мир, 1981. - 368 с.

9. Чуприков А.П., Волков Е.А. Мир леворуких. - К.: "Инст-т нейропсихиатрии А.Чуприкова", 2005. - 88 с.

Размещено на Allbest.ru