Міжетнічні конфлікти: сутність та сучасний стан проблеми

Незалежно від походження, «віку», масштабів, соціальної ваги, напруження всі етнонаціональні конфлікти мають одну загальну природу. Їх глибинне коріння - це порушення прав тієї чи іншої нації або етнічної групи, порушення справедливості та рівноправності в міжнаціональних стосунках. Отже, об'єктивний зміст етнонаціональних конфліктів - це прагнення до відбудови порушених прав рівноправності і справедливості у сфері національних проблем.

Суб'єктами етнонаціональних конфліктів виступають етнічні спільноти, в тому числі етносоціальні організми. Етнос (народ) - це стійка сукупність людей, яка утворюється історично на конкретній території, має усталені зв'язки та загальні риси, специфічні особливості культури, стабільні звичаї, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших подібних груп (самосвідомість). До первинних ознак етносу належать: мова, єдність господарського буття, ритуали, обряди, звичаї, народна творчість, норми поведінки та ін.

Нація є найвищою формою зрілості етносу, соціально-економічною спільністю людей, яка містить у собі розвинену етнічну самосвідомість, усталені культурні зв'язки і традиції, має спільну територію, єдність економічного і соціального життя, політично прагне до утворення національної держави.[2, с.134-135].

Народ -- біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв?язками.Схематично діалектику його формування можна змоделювати у такий спосіб:

- з сім?ї виросла родина,

- з родини -- рід,

- рід перетворився на плем?я,

- плем?я -- на народ. [11]

Міжетнічні конфлікти не виникають зненацька, а визрівають протягом тривалого часу. Причини, що ведуть до них, різноманітні. Їхнє поєднання в кожному випадку особливе. Для виникнення конфлікту необхідна наявність трьох факторів. Перший пов'язаний з рівнем національної самосвідомості, який може бути адекватним, заниженим і завищеним. Два останніх рівні і сприяють появі етноцентристських прагнень. Другий фактор - наявність у суспільстві «критичної» маси проблем, що роблять тиск на всі сторони національного буття. Третій фактор - наявність політичних сил, здатних використовувати в боротьбі за владу два перших фактори.

Об'єктивний аналіз причин міжетнічних конфліктів можливий за умови аналізу всіх аспектів цього явища: етнопсихологічного, соціально-економічного, політичного, соціокультурного. [1, с.183-184].

Існують декілька теорій, що пояснюють причини етнонаціональних конфліктів на основі вивчення і узагальнення досвіду різних регіонів світу. Відповідно до соціологічного підходу причини конфліктів пояснюються через аналіз етнічних параметрів основних соціальних угруповань(класи, верстви). Йдеться про відмінності у соціальній стратифікації і поділі праці залежно від етнічної характеристики населення того чи іншого регіону. Одна етнічна група узурпує різні привілеї за рахунок інших груп, займає верхні поверхи соціально-класової піраміди.

За соціально-економічним підходом етнонаціональні конфлікти провокуються погіршенням соціально-економічної ситуації: через нерівномірний розвиток регіонів, нерівномірну модернізацію «ядра» і етнонаціональної периферії в багатонаціональній, полі етнічній державі. Усвідомлення економічної нерівності як колективного етнонаціонального пригнічення стає причиною формування і прояву етнонаціональної солідарності в боротьбі за рівноправність.

Конфліктну ситуацію викликає також незадоволення встановленням контролю однієї етнічної групи над економічним посередництвом, особливо торгівлею. Прикладом цього можуть бути періодичні погроми «осіб кавказької національності» на ринках багатьох регіонів.

Слід відзначити, що зв'язок між соціально-економічним станом у країні і етнонаціональним конфліктом має більш складний характер, ніж вбачається спочатку. Він може бути прямим і опосередкованим, закономірним і випадковим, односпрямованим і взаємним та ін.

Значне місце в поясненні причин етнонаціональних конфліктів належить політологічному підходу та утвореним на його основі теоріям. Однією з найбільш поширених є концепція, яка розглядає взаємовідносини етнічної групи і держави в ракурсі конфліктогенної етнонаціональної проблеми. Саме в цьому зв'язку підкреслюється роль національних еліт інтелектуальної та політичної спрямованості, які інтегрують етнічні почуття, підігріваючи міжетнічну напруженість, і доводять її до відкритого конфлікту. Ці еліти визначають етнонаціоналізм як ідеологічну течію, спрямовану на досягнення автономії і збереження ідентичності даної етнічної групи. Однак водночас етнонаціоналізм - це і політичний рух етнічної меншості, яка переслідує конкретні цілі: забезпечення автоном і самоврядування; право на територію; визнання статусу своєї культури на рівні з державною; надання рідній мові рівного з державною або ж офіційного статусу. Проте головний політичний зміст етнонаціоналізму - це прагнення одержати ті чи інші ознаки державності, аж до утворення власної держави.

Важливу роль в етнонаціональних конфліктах гають соціально- психологічні механізми. За умов глибокої економічної і соціально-політичної кризи окремі представники різних етносів схильні шукати «головних винуватців» того, що відбувається. Винними, як правило, стають представники якоїсь національної меншини, тобто не «своєї» національності. Саме вони заважають титульному етносу самоствердитися, жити безпечно і самостійно.

Таке становище викликає відповідну реакцію-збентеження етноменшин за своє існування, свою долю, мову, культуру, традиції. Іноді ця тривога є ілюзійною, що пояснюється ірраціональним сприйняттям погрози щодо ущемлення самоцінності окремих етногруп. Однак вона може бути і міцним засобом мобілізації етногруп, аж до проявів екстремізму.

Практика національних відносин у колишньому СРСР показує, що етногрупи зі зниженим статусом і дискриміновані в пануючих структурах нерідко побоювались за своє само існування, навіть якщо демографічні, політичні та культурні умови їх існування не давали можливості для цього. Така тривога пов'язана з гіпертрофованим почуттям , що викликає певні дії у відповідь на помірні погрози.

Проблеми престижу і символів, на відміну від матеріальних інтересів, які частіше за все лежать в основі соціальних конфліктів, вирішити набагато складніше, бо символічні вимоги часто не піддаються перерозподілу чи компромісу. Вони висловлюються на мові моральних і емоціональних категорій і не підлягають кількісним характеристикам.

На розвиток етнонаціональних відносин у конкретній країні, регіоні накладають відбиток і істотно впливають загальносвітові події: крах колоніалізму, загострення почуттів національної самосвідомості, нетерпіння до найменшого ущемлення національної рівноправності. Все це різко визначає національне питання, національні проблеми не тільки в нових державах, а й тих, в яких ці проблеми давно вирішені.

Витоками і основою етнонаціональних конфліктів є проблеми і суперечності, що виникають у процесі взаємовідносин етносів. Вони мають різні аспекти: історичні, соціальні, демографічні, мовні тощо. Етнонаціональні конфлікти можна поділити на декілька основних типів:

Конфлікти, які пов'язані з історичним минулим. Слід відмітити, що взаємовідносини народів, країн-сусідів не завжди були мирними і добрими; чимало було епізодів, які затьмарювали взаєморозуміння, були несправедливими і образливими. Деякі країни-сусіди тривалий час перебували у стані війни між собою. Все це накладало відбиток на етноісторичну свідомість народів.

Територіальні конфлікти нерідко починаються у зв'язку з намаганням поєднати роздрібнені у минулому етноси. Конфлікти, пов'язані з відновленням територіальних прав депортованих народів, теж належать до цих прикладів: спір між осетинами та інгушами за Приміський район, рух німців Росії та СНД за відновлення державності у Поволжі, рух кримських татар за відновлення національної культурної автономії в Криму тощо.

Конфлікти, пов'язані з фактичною нерівністю в економічному, соціальному і культурному розвитку. Незважаючи на те, що в колишньому СРСР був забезпечений відносно швидкий прогрес усіх народів, які проживали в різних регіонах країни, соціально-економічні відмінності між республіками по багатьох життєво важливих показниках зберігалися. За цих умов ображені етноеліти намагалися вирівняти цю різницю шляхом витіснення «чужих», визволення від центру, будь-то російського (для чеченців), або грузинського (для абхазців). Нерівність у рівнях життя (фактична чи ілюзорна) лежить також у підґрунті етнонаціональних конфліктів у Канаді, Іспанії, Бельгії та інших сучасних так званих «державах «добробуту».

Конфлікти, що виникають у зв'язку з етнографічними проблемами або еміграційними процесами, особливо посилилися на планеті після Другої світової війни, а у нас - після розпаду СРСР.

У багатьох європейських країнах корінне населення висловлює незадоволення іммігрантами із афро-азіатських, а в останні роки - із колишніх соціалістичних країн. Це невдоволення нерідко вибухає кривавим протиборством «місцевих» і «чужих», проявляється у вимогах місцевих жителів до державних органів різко обмежити, чи, взагалі заборонити в'їзд у країну на постійне і тимчасове проживання іноземних громадян, які, крім того, є представниками інших етносів.

До цього ж типу належать конфлікти, що викликаються масовим припливом біженців і переселенців, у результаті чого знов загострюється проблема взаємовідносин «корінних» і «некорінних» етносів. На жаль, чимале поширення одержала практика будувати добробут корінної нації за рахунок ущемлення прав і вільностей, а то й витіснення представників інших національностей. Отже, саме ущемлення прав некорінних національностей - жителів нових суверенних республік і створює такі конфліктні ситуації.

Зрозуміло, що в чистому вигляді досить важко чітко визначити кожний тип конфлікту. Часто одні конфліктні ситуації накладаються на інші, і конфлікт стає «багатотиповим».

Саме тому крім зазначених типологій, існують інші класифікації етнонаціональних конфліктів. Наприклад:

Ш За сферою протікання етнонаціональні конфлікти поділяються на політико-національні, національно-культурні, етнорелігійні, національно-економічні та національно-правові;

Ш За об'єктом і предметом - конфлікти навколо проблеми державної мови; боротьби за статус національно-культурної автономії, за національну монополію на природні ресурси; за правове закріплення національно-релігійних традицій;

Ш За суб'єктами-носіями у конфліктах виокремлюють одно порядкові конфлікті сторони; міждержавні, в яких за титульною нацією стоять держава та її органи влади.

Таким чином, етонаціональні конфлікти не виникають несподівано, а визрівають протягом тривалого часу. Для розуміння динаміки етнонаціонального конфлікту необхідно враховувати дві його складові: енергетику і процес його розвитку. Енергетика етноконфлікту - це та енергія зусилля, яку люди витрачають на здійснення і підтримання конфлікту.

Які саме чинники приводять людей до етнонаціонального конфлікту? Об'єктивні чинники - це дійсні обставини, пов'язані з умовами побуту, а також з соціально-психологічними особливостями етносу. Сюди відносять: соціальну нерівність етносів, відмінність у рівні кваліфікації, освіти, конкуренцію на ринку та ін. Наявність об'єктивного чинника, що викликає зіткнення життєво важливих потреб, інтересів, робить етнонаціональний конфлікт неминучим.Суб'єктивні чинники - це стимули конфліктних дій, обумовлені особистісними уявленнями чи ілюзорними обставинами. Іноді це стосується етносів, які схильні шукати конфліктну ситуацію там, де її не має взагалі.

Запобігання міжетнічним конфліктам -- складова дієвої етнополітики в державі

Найважливішими діями можуть бути:

* вироблення програми (заходів) щодо прогнозування та запобігання конфліктним ситуаціям;

* забезпечення національним меншинам доступу до політичного впливу в усіх сферах суспільного життя;

* утвердити справедливе представництво етносів у виборчій системі;

* сформувати правові відносини, зорієнтовані на забезпечення рівності прав усіх громадян;

* використання системи економічних пільг (регіональні інвестиції, субсидії, регіональні програми);

* забезпечення облаштування та соціальної адаптації осіб, що повертаються з місць депортацій;

* розв'язання нагальних соціальних проблем біженців і мігрантів;

* періодична модернізація механізму державного регулювання етнонаціональних процесів на різних рівнях;

* створення інформаційної системи етносоціального і етнодемок-ратичного моніторингу прогнозування й оцінка розвитку етно-політичних та міжетнічних проблем, розробка інструментарію їх завчасного попередження та ін.;

* уникнення вирішення міжетнічних суперечностей за допомогою військових формувань. [10]

Етнонаціональний конфлікт, як і соціальний, - це процес, який відбувається у певних часових межах, має свої етапи, виникає, розвивається і завершується. Динаміка етнонаціонального конфлікту - це хід його розвитку та змін під впливом внутрішніх механізмів і зовнішніх чинників.

Висновки

Аналізуючи роботу можна зробити висновок, що дослідження конфлікту як своєрідного соціально-психологічного феномену вимагає висунення своєрідної аксіоми про конфліктність людського існування. Людина живе в суспільстві, діє в системі міжособистісних стосунків, її діяльність спрямована на задоволення власних потреб. Соціальна наука завжди приділяла увагу вивченню суперечностей, але вони не можуть розглядатися як синоніми конфліктів. Суперечності, протилежності, відмінності - це необхідні, але ще недостатні умови для конфлікту; вони перетворюються на конфлікт тоді, коли начнуть взаємодіяти сили, які є їх носіями. Таким чином, конфлікт - це прояв об'єктивних і суб'єктивних суперечностей, який відображується в протиборстві їх носіїв, тобто сторін.

Будь-який конфлікт, оскільки він виникає в суспільстві та існує між людьми, завжди має суспільний характер, тобто є конфліктом соціальним у широкому значенні цього слова. При такому підході конфлікт виступає як зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їх соціальних інтересів в умовах взаємної протидії. Суб'єктами цих конфліктів можуть бути індивіди, малі і великі групи, соціальні рухи, економічні і політичні угрупування тощо. Одним із різновидів соціального конфлікту в його широкому розумінні є власне соціальний конфлікт або конфлікт в соціальній сфері.

Виникнення конфлікту нерозривно пов'язано з появою та розвитком суперечностей. Назрівання і розгортання конфлікту відображує кульмінаційний етап боротьбі реальних протилежностей. Розв'язання ж конфлікту веде до руйнування даної суперечливої єдності з одночасним виникненням його нової якості.

Не завжди конфлікти можна трактувати в якості позитивного або негативного явища. В той же час конфлікти, які наносять непоправні збитки людям, повинні бути попереджені. Якраз на попередження конфліктів направлені зусилля і державних, і громадських інститутів. Передбачення можливих варіантів розвитку подій здійснює умови для результативного управління ними. Прогнозування виникнення конфліктів є важливою передумовою ефективної діяльності по їх попередженню.

В цілому соціальний конфлікт тоді виконує соціально важливу функцію, коли це сприяє прогресу. Але й тоді необхідно враховувати втрати, які завжди мають місце у суспільстві та стосуються як матеріальної, так і моральної сфери. Конфлікт корисний тим, що він розв'язує суперечності, і це його об'єктивна функція, але разом з тим суперечність може бути усунена шляхом зруйнування або серйозного пошкодження. Краще, якщо об'єктивно існуючі суперечності не доводять до конфлікту, а усуваються мирними, цивілізованими засобами.

Список використаної літератури

1.Примуш М.В. Конфліктологія. Навчальний посібник - К.: ВД «Професіонал», 2006. - 288 с.

2.Конфліктологія: [Підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец.] / Л. М. Герасіна, М. І. Панов, Н. П. Осіпова та ін.; За ред. професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова. - Харків: Право, 2002. - 256 с.

3.Пірен М. І. Конфліктологія: Підручник. - К.: МАУП, 2003. - 360с.

4.Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. - 2-ге вид., допов. і випр. - К.: МАУП,2004. - 464с.

5.Цюрупа М. В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навчальний посібник. - К.: Кондор. 2004. - 172 с.

6.С. М. Емельянов. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2001. - 368 с.

7.Міжособистісні конфлікти. Прояви .//[Електр.ресурс] //http://ebk.net.ua./Book/psychology/vinoslavska psihologiya/part 5/5304.htm

8.Класифікація конфліктів//[Електр.ресурс]//http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,136/id,4176/

9.Уникнення міжетнічних конфліктів//[Електр.ресурс]//http://ua.textreferat.com/referat-10742-3.html

10.Народ.Етносоціальний організм//[Електр.ресурс]//http://pulib.if.ua/part/13538

11.Поняття конфлікту//[Електр.ресурс ]//http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1136_page_94.html

мещено на Allbest.ru