Вплив темпераменту на успішність навчання дітей підліткового віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив темпераменту на успішність навчання дітей підліткового віку



Вступ

Проблема вивчення психологічних особливостей підліткового віку обумовлена рядом важливих обставин. Перш за все, вона визначається особливостями самого підліткового віку, який описується психологами як найскладніший етап розвитку організму та психіки дитини..

Актуальність дослідження полягає у тому, що таке явище, як зниження успішності навчання учнів саме у підлітковому віці, набуло широкого розповсюдження. Його уникнення та попередження потребує ретельного дослідження психологічних особливостей підлітків та факторів, що впливають на успішність навчання.

На думку провідних вчених-психологів, нервова система, без сумніву, відіграє основну роль у процесі мислення, тому що інтегрує усі інші частини організму. А темперамент безпосередньо зв'язаний з властивостями нервової системи.

Знання пропсихологічніособливостіпідліткового віку і те, яким чином вони пливають на рівень успішності учнів, необхідні педагогові для вироблення стратегії й тактики побудови і проведення занять, адекватної поведінки спілкування з учнями.

Об'єкт дослідження: психологічні особливості підліткового віку

Предмет дослідження: особливості впливу властивостей нервової системи на успішність навчання у підлітковому віці.

Гіпотеза: якість навчання підлітків залежить від типу нервової системи.

Мета: дослідити взаємозв'язок успішності в навчанні з типами темпераментів.

Методи дослідження:порівняльний метод, експеримент, що констатує, тестування, методи первинної й вторинної обробки даних, спостереження.

підлітковий вік психологічний темперамент



1. Аналіз наукових досліджень щодо факторів успішності навчання у підлітковому віці

1.1 Історичні аспекти вчення про темперамент

Стародавній лікар Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) вважав, оптимальне співвідношення чотирьох «соків тіла» (крові, лімфи, жовчі та «чорної жовчі») визначає здоров'я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.

Виходячи з учення про ці «соку тіла» Клавдій Гален (129-201 рр. н.е.) розробив першу класифікацію, темпераментів, яку виклав у трактаті «Detemperamentis» (від лат. temperamentum - узгодженість, устрій).

Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, землі, повітря і вода є спільною основою всіх речей.

З дев'яти визначених і описаних Галенди темпераментів лише чотири пройшли випробування часом, оскільки кожен з них зумовлений переважанням в організмі одного із «соків».

На думку Калена, якщо в організмі людини переважає «гаряча» кров «sanguis», то в її поведінці яскраво виявляються риси сангвіні стичного темпераменту - енергія, впевненість, рішучість.

Якщо ж цю «гарячу» кров охолоджує «надлишковий слиз» (Phlegma), то е призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.

Їдка жовч (chde) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої «чорної» жовчі (melanchole), е приводить до формування меланхолічного темпераменту.

Аристотель також пов'язував меланхолію з «чорною» жовчю.

Майже до середини ХVІІІ ст. більшість дослідників дотримувалися класифікації Галена, вбачаючи анатомо-фізіологічну основі темпераменту в будові та функціях кровоносної системи.

Навіть Е.Кречмер, автор книги «Будова тіла і характер», вважав, що встановлені ним чотири основні властивості темпераменту - чутливіші до подразників, настій, темп психічної діяльності, психомоторика, зумовлені хімічним складом крові.

Е.Кречмер також встановив, що серед хворих на шизофренію переважав астенічний тип будови тіла, а серед хворих на маніакально-депресивний психоз - пікнічний.

У наш час реальність різниці між м'язовими і церебральними типами конституції людини вважається встановленою, тобто реальність само психічних зв'язків не викликає сумніву

Ідея зв'язку темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях І.П. Павлова, який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак - сили. Зрівноваженості т рухливості нервових процесів.

На думку І.П. Павлова та його послідовників, сила нервових процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники; зрівноваженість нервових процесів І.П.Павлов визначив три сильні та один слабкий тип нервової системи; при цьому сильні типи відрізнялися один від одного зрівноваженістю та рухливістю нервових процесів.

1.2 Психологічні особливості підліткового віку

Підлітковий вік (від 10-11 до 14-15 років) є перехідним головним чином в біологічному сенсі, оскільки це вік статевого дозрівання, паралельно якому досягають зрілості й інші біологічні системи організму. В соціальному аспекті підліткова фаза - це продовження первинної соціалізації. Всі підлітки цього віку - школярі, вони знаходяться на утриманні батьків (держави), їхньою провідною діяльністю є навчання. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий. Для нього характерні максимальні диспропорції у рівні й темпах розвитку, обумовлені значною мірою біологічно. Найважливіше психологічне новоутворення віку - почуття дорослості являє собою новий рівень домагань, що передбачає майбутнє становище, якого підліток фактично ще не досяг. Звідси - типові вікові конфлікти та їх переломлення в самосвідомості підлітка. В цілому це період закінчення дитинства і початку «виростання» з нього.

За нормальних умов між силою подразника і реакцією на нього нервової системи існує певна залежність, яка має вікові та індивідуальні особливості. У підлітковому віці ці співвідношення порушуються, що пов'язане зі збудженим станом центральної нервової системи. Через це, наприклад, і сильні, і слабкі подразники можуть викликати однакову за силою реакцію-відповідь. Може бути й по-іншому: сильні подразники взагалі не викликають відповіді, а на слабкі відповідь є. Річ у тім, що центральна нервова система підлітка стає тимчасово нездатною до відповіді на сильний подразник, бо він її остаточно порозбуджує і переводить у стан гальмування, тому реакції немає. Слабкий же подразник цього не викликає, і тому на нього реакція зберігається. Нарешті, може бути такий стан центральної нервової системи, коли подразник узагалі викликає несподівану, неадекватну реакцію.

Характерно, що в дівчаток більшою мірою виражено порушення емоційного плану - підвищена образливість, плаксивість, безпричинна зміна настрою, у хлопчиків - зміна поведінки і рухальних реакцій. їхні дії супроводжуються супутніми рухами рук, ніг, тулуба (не можуть сидіти спокійно, щось крутять у руках, чіпають щось і под.).

Мова підлітків часом уповільнюється, сповільнюються і відповідні реакції на мову дорослих, звернену до них.

Не отримавши відповіді на своє запитання, звернене до підлітка, або чекаючи його занадто довго, дорослі нерідко сердяться і починають дорікати.

Відповіді підлітків на запитання викладача стають біднішими, спрощеними; виникає підозра, що підлітки втратили частину свого словникового запасу. Для отримання вичерпних відповідей доводиться ставити їм додаткові запитання. Усе це створює враження недостатнього знання предмета, невпевненості у знаннях, що негативно впливає на оцінку педагогами відповідей підлітків (такі оцінки часто виявляються неадекватними саме через незнання дорослими стану центральної нервової системи підлітка).

До цього слід додати й відхилення, пов'язані з прискореним ростом. В основі їх лежать дві причини: перша - порушення роботи окремих органів і систем, друга - дефіцит різноманітних речовин, необхідних організмові, що інтенсивно розвивається і росте. Прикладом дії першої є запаморочення, потемніння в очах і навіть втрата свідомості за різкої зміни положення тіла, тривалого нерухомого стану. Прикладом дії другої причини є порушення постави, скривлення хребта і т. д.

Усі ці знання про механізми психофізіологічного розвитку в підлітковому віці необхідні педагогові для вироблення стратегії й тактики побудови і проведення занять, адекватної поведінки спілкування з учнями.

Потреба у спілкуванні в підлітковому віці дуже велика. Часто виникають спонтанні групи, рівень згуртованості яких не поступається рівневі організованого колективу. Щодо характеру лідерства: у шкільних класах офіційний лідер не завжди буває найавторитетнішою людиною. Його висувають не стільки діти, скільки дорослі, успішність кого діяльності залежить від того, налагодить він контакти з неформальними лідерами. У стихійних групах, хоч би яким гострим було в них внутрішнє суперництво, вожаком може стати той, хто має реальний авторитет.

Структура стихійних груп спілкування і ступінь їх згуртованості визначаються рівнем розвитку взаємовідносин між юнаками й дівчатами. У підлітків первинними осередками спілкування є одностатеві групи хлопців і дівчат; потім дві такі групи, не втрачаючи внутрішньої спільності, утворюють змішану компанію: пізніше всередині цієї компанії утворюються пари з юнаків і дівчат. На основі взаємного потягу, ще пізніше, у віці 19-20 років, такі пари стають стійкішими, а попередня велика компанія розпадається або відходить на задній план. Звісно, ця схема не універсальна, вона має багато варіантів.

І вуличне спілкування, і спонтанні підліткові групи тісно пов'язані з особливостями підліткової субкультури. За всієї її розпливчастості вона має декілька постійних компонентів: специфічний набір цінностей і норм поведінки, смаки, одяг і зовнішній вигляд; почуття групової спільності й солідарності; характерну манеру поведінки, способи спілкування, залицяння і т. ін.

У підліткових захопленнях з'являється та реалізується надзвичайно важливе для формування особистості почуття належності: аби бути цілком «своїм», необхідно виглядати «як усі» і розділяти загальні захоплення. Мода, скажімо, є засобом самовираження, комунікації, ідентифікації. Нарешті, засіб набуття статусу в своєму середовищі: оскільки норми і цінності юнацької субкультури є груповими, оволодіння ними (наприклад, уміння розбиратися у футболі чи рок-музиці) стає обов'язковим і служить способом самоствердження.

Як показали дослідження, підліток намагається передбачити своє майбутнє, не замислюючись над засобами його досягнення. Його образи майбутнього вирізняються тим, що вони орієнтовані на результат, а не на процес розвитку: підліток може дуже жваво, в деталях, уявляти своє майбутнє становище в суспільстві, не задумуючись над тим, що для цього треба зробити.

Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних факторів, опосередковуються ними - і спілкування, і спрямованість, і самосвідомість, і досвід, і інтелект, і темперамент. Однією з властивостей людини, що формується під безносоредаш впливом суспільства, взаємодії особистості з іншими людьми, с характер.

Характер - це особливі прикмети, риси, котрих людина набуває у суспільстві. Таких рис психологи налічують декілька тисяч. Характер утворюється із сукупності стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються у спілкуванні та спільній діяльності людей. Характер зумовлює для особистості засоби поведінки, вчинки у стосунках з іншими. Знаючи характер людини, можна передбачити, як вона буде діяти за тих чи інших умов; характер - це певна програма поведінки. ІЗ ньому можна виділити провідні та другорядні риси. Є цільні, суперечливі, сильні, вольові та слабкі характери.Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Акцентуації характеру - це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людини.

Підлітки особливі тим, що прагнуть виглядати дорослими. Але за своєю зрілістю є ще дітьми. Однак їм дуже хочеться, щоб до їхньої думки прислухались, поважали їхні погляди, поводились з ними як з особистостями. Для них великого значення набуває оцінка товаришів (іноді більше, ніж рідних та авторитетних осіб). Вони починають замислюватись над питаннями «хто я є?», «яке моє місце в цьому житті» та ін. Саме в підлітковому віці у стосунках дітей різної статі важливими стають проблеми зовнішньої привабливості, їхня поведінка відзначається амбівалентністю (суперечливістю): взаємний інтерес співіснує з відокремленістю хлопчиків і дівчаток. Симпатія нерідко виявляється у неадекватних формах: зовнішній агресії, індиферентності, гострій критиці тощо.

Відбуваються кардинальні зміни в організмі дитини на шляху до біологічної зрілості й статевого дозрівання. Соматичні зміни, перебудова моторного апарату супроводжуються деяким порушенням пропорцій тіла, певною дисгармонією рухів. Саме це спричиняє їх дратівливість, загальну неврівноваженість, періодичну млявість, апатію.

Більшість підлітків при об'єктивному ставленні до їх особи проходять цю стадію безболісно. Однак у цей період вони дуже ранимі, дещо імпульсивні у своїй поведінці, не зовсім реально уявляють наслідки тих чи інших вчинків, а тому можуть мати різні проблеми: у них зникає бажання вчитись, знижується працездатність, погіршується успішність, апетит, з'являється безсоння, як наслідок - неврози та депресії, вони відсторонюються від друзів. Зростають вияви негативізму до батьків; не знайшовши їх розуміння, не відчувши підтримки, деякі підлітки тікають з дому.

У зв'язку з відсутністю досвіду та критичного ставлення до дій та поведінки старших ,підлітки наслідують як позитивне, так і негативне, тому дуже важливо, щоб позитивний досвід навколишньої дійсності став домінуючим у їхньому житті. Підлітки захоплюються усім популярним, сучасним. Вони відносно правильно оцінюють своїх товаришів, однак самооцінка часто неадекватна. У цей період формуються їх перші диспозиції.

Характер тісно пов'язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру. Тому важливо знати свій темперамент. Так, холерику або сангвініку легше, ніж меланхоліку чи флегматику, сформувати в собі ініціативність і рішучість. Однак для холерика може стати серйозною проблемою формування стриманості та самоконтролю, а для сангвініка - вимогливості до себе та самокритичності. Меланхоліку важче долати сором'язливість і тривожність, а флегматику - розвивати активність.

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стає наслідування дорослим; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. А починаючи з підліткового віку важливу у формуванні характеру відіграє самовиховання. Характер може свідомо цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.

1.3 Аналіз факторів, що впливають на успішність навчання

Успішність - це ступінь засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Кількісно оцінити успішність навчання можливо завдяки

Існує безліч різноманітних факторів, що впливають на успішність навчання школярів у підлітковому віці. Умовно їх можливо поділити на зовнішні та внутрішньособистісні.

До основних зовнішніх факторів належать:

- Оточення підлітка, його друзі. У підлітковому віці великого значення набуває оцінка товаришів (часто навіть більше, ніж рідних та авторитетних осіб). Якщо підліток переважно спілкується у колі людей, де знання і успішність навчання не цінуються, а тих, хто прагне гарно вчитись, зневажають, велика вірогідність того, що підліток стане вважати так само.

- Роль, яку підліток грає у колективі. Якщо людину у класі/школі не поважають знущаються над нею, це може призвести до того, що в підлітка зникне бажання йти на навчання і знаходитись у вороже налаштованого до нього колективі. Можливі прогули або перемикання уваги з навчання на свої внутрішні переживання.

- Ставлення сім'ї до необхідності отримання якісної освіти. Найкращий приклад - власний. У сім'ї, де цінуються знання, більша вірогідність того, що дитина «успадкує» прагнення до їх отримання, ніж, наприклад, у сім'ї, де пропагується те, що усе можна купити, у тому числі і атестат.

- Рівень професіоналізму педагогів. Лише за наявності високого рівня знань, вміння зацікавити, змотивувати до навчання, зрозуміло пояснити матеріал та, водночас, підтримувати дисципліну, зберігаючи толерантне ставлення до учнів, педагог може дати насправді якісні знання кожному окремому учню та класу в цілому.

-Рівень дисципліни у навчальному закладі. У школі, де панує безлад, підлітку важче отримати якісні знання, ніж там, де рівень дисципліни високий.

До основних внутрішньоособистісних факторів належать:

-Здатність підлітка концентрувати увагу, вміння її розподіляти і переключати.

-Рівень самоконтролю. Вчителі і батьки підлітків роблять акцент на особистій відповідальності учнів за свої оцінки, мами вже не збирають своїм дітям портфелі, зменшують контроль за виконанням домашніх завдань тощо. Тобто зростає самостійність підлітків.

- Рівень мотивації до навчання. Якщо підліток усвідомлює, навіщо йому потрібно вчитись, як отримані знання можна буде застосувати у майбутньому, його успішність буде вища, ніж у тих, хто не бачить сенсу у навчанні.

- Малий обсяг логічної та механічної пам'яті.Шкільна програма потребує від підлітка запам'ятовування великого обсягу матеріалу. Учні, в яких складаються з цим труднощі, помітно відстають від однокласників.

- Властивості пам'яті. Від них залежить продуктивність засвоєння та відтворення шкільного матеріалу. Підлітки, в яких переважає механічна пам'ять, витрачають на опрацювання і запам'ятовування інформації набагато більше часу і зусиль ніж ті, в кого домінує логічна (смислова) пам'ять.

- Рівень аналітико-синтетичної діяльності та вправності мислення. Від цього залежить здатність школяра мислити, продукувати власні думки, а не лише засвоювати чужі.

-Рівень мовних та асоціативних здібностей. Для отримання високої оцінки недостатньо просто знати матеріал, необхідно вміти чітко висловлювати свої думки, зрозуміло передавати бажану інформацію.

- Комунікабельність підлітка. Учню, що замкнений у собі, «своєму світі» часом важко попросити про допомогу. Йому легше годинами шукати відповіді на потрібні запитання у довідниках, інтернеті тощо, ніж просто спитати щось в однокласників, вчителів або батьків.

- Наявність різноманітних психологічних проблем.Закомплексовані або сором'язливі підлітки можуть мовчати на уроці навіть тоді, коли знають відповідь на поставлене запитання, готові до уроку через наявність різноманітних страхів: публічного виступу, негативної оцінки з боку оточуючих тощо.

1.5 Темперамент як фактор, що впливає на успішність навчання

Людство завжди цікавило питання: як саме ми мислимо? Про це, на думку американського вченого Дж.Ройса, ми могли б дізнатися з мозкових коливань, які можна записати. Однак мозкові коливання можуть розповісти нам про те, як людина думає, але вони ніколи не розкриють того, про що вона думає.

Природу мислення вивчали починаючи з XVII ст.Вчені-фізіологи вважають, що завдяки нейротрансмітерам (хімічній речовині) ми здатні мислити, мріяти, пам'ятати.

За вченням І.Павлова, мислення «...нічого іншого не становить, як асоціації, спершу елементарні, що стоять у зв'язку зі зовнішніми предметами, а потім домінуючі». В основі мислення лежать як першосигнальні, так і другосигнальні зв'язки з домінуванням останніх. Саме другі сигнали, або "сигнали сигналів", забезпечують спеціально людське, вище мислення.

На думку провідних вчених-психологів, нервова система, без сумніву, відіграє основну роль у процесі мислення, тому що інтегрує усі інші частини організму.

Від типу нервової системи, тобто темпераменту, залежить те, як швидко підліток запам'ятовує, «схоплює» матеріал, легкість звертання за допомогою, рівень комунікабельності, здатність концентруватись на тому чи іншому завданні,рівень тривожності, легкість переходу від одного виду діяльності до іншого тощо, що, в свою чергу, впливає на успішність навчання.



2. Методичні засади, дослідження успішності навчання в залежності від властивостей нервової системи

2.1 Загальна характеристика методів дослідження темпераменту підлітків

Серед дослідників які займалися вивченням темпераменту й характеру можна виділити Павлова І.П., Кречмера Э., Лазурецького А. Ф., Леонтьєва А.Н., Лічко А.Е., Райгородського Д. Я., Рубінштейна С.Л., Теплова Б.М., Айзенка, Стреляу Я. .

Темперамент - це ті природжені якості людини, що обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності й швидкості реагування, ступеня емоційної збуджуваності і врівноваженості, особливості пристосування до навколишнього середовища. Академік І.П. Павлов вивчив фізіологічні основи темпераменту, звернувши увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи. Він показав, що два основні нервові процеси - збудження і гальмування - відображають діяльність головного мозку. Від народження вони в усіх різні: за силою, взаємною врівноваженістю, рухливістю. Залежно від співвідношення цих властивостей нервової системи Павлов виділив чотири основних типи вищої нервової діяльності: 1) нестримний (сильний, рухливий, неврівноважений тип нервової системи (НС), - відповідає темпераменту холерика); 2) живий (сильний, рухливий, урівноважений тип НС, відповідає темпераменту сангвініка); 3) спокійний (сильний, урівноважений, інертний тип НС, відповідає темпераменту флегматика); 4) слабкий (слабкий, неврівноважений, малорухливий тип НС, відповідає темпераменту меланхоліка).

Існують наступні методи визначення властивостей нервових процесів:

ѕ методика надсильного подразника

ѕ по швидкості вироблення диференціювання

ѕ по швидкості вироблення умовного рефлексу(УР)

ѕ по швидкості вгасання УР після відміни підкріплення

ѕ по зоровим та слуховим абсолютним порогам

Тип темпераменту можливо визначити методом безпосереднього спостереження за поведінкою підлітка. Виділяють наступні зовнішні критерії, за якими можливо визначити тип темпераменту:

ѕ емоціональна збуджуваність (прояви радощів, гніву), по силі емоцій (поверхові чи глибокі почуття;

ѕ тревожність;

ѕ здатність концентрувати увагу;

ѕ мимовільні рухи;

ѕ пластичність (швидкість адаптації до нового)/ригідність (дії по звичним шаблонам поведінки);

ѕ резистентність (здатність чинити опір) у поведінці:

ѕ темп мови;

ѕ надання переваги стабільності/прагнення новизни

Для визначення типу темпераменту використовують тести-опитувальники. Широко розповсюджені опитувальник Я. Стреляу (РТS - Павловська структура темперамента) (дод. Б), опитувальник В.М.Русалова (ОСТ-опитувальник структури темперамента), особистіснийопитувальник Г.Айзенка (дод.А).

2.2 Методика діагностики темпераменту Г. Айзенка

Г. Айзенк, автор популярного теста EPI, розробив типологію людських темпераментів на основі виділення двох факторів: нейротизму (емоціональна стабільність/нестабільність) і екстраверсії/інтроверсії..

Емоційна стабільність - врівноваженість у поведінці, спілкуванні. що в поведінці і спілкуванні. У свою чергу, емоційна нестабільність - це, наприклад, над тривожність, неврівноваженість, схильність до постійного внутрішнього напруження.

Екстраверти - це люди відкриті і комунікабельні. В силу організації нервових процесів направлені на зовнішній світ, потребують постійної стимуляції з боку зовнішнього оточення. Їм властивий потяг до нових вражень, такі люди потребують компанію; для них характерна розкутість поведінки, вони безтурботні, балакучі, але в той же час імпульсивні, деколи навіть агресивні. Їх почуття і емоції не завжди піддаються контролю. Інтраверти - замкнені, малокомунікабельні, живуть «у своєму світі». Їм не потрібна особлива зовнішня стимуляція, ця властивість формує специфіку поведінки такої людини.Друзів у таких людей небагато; тим, що є, інтраверти вірні. Інтраверт уникає галасливих компаній, він серйозний, планує свої дії, достатньо добре контролює свої емоції.

При комбінації двох наведених вище факторів виділяють чотири типи темпераментів:

· врівноваженіі комунікабельні люди (сангвініки);

· врівноважені и некомунікабельні люди (флегматики);

· неврівноважені і комунікабельні люди (холерики);

· неврівноважені і некомунікабельні люди (меланхоліки).

Хоча, насправді, найчастіше зустрічаються змішані типи, в яких переважають ті чи інші якості, характерні для основних типів.Поділ на вказані типи ні в якому разі не можна розглядати як поділ людей на повноцінних і неповноцінних.

У тесті, розробленому Г.Айзенком для визначення типу темпераменту, пропонується 57 питань про особливості поведінки і почуттів опитуваного(дод.А). Якщо людина згодна з твердженням, потрібно поставити «+», не згодна - «-». Відповідати треба швидко, довго не роздумуючи над відповідями. Важлива перша реакція, а не результат надто довгих розмірковувань. Правильних і неправильних, добрих і паганих відповідей не має. Мета дослідження не випробовування здібностей особистості, а лише визначення особливостей поведінки. Усі 57 запитань поділяються на три групи. 24 питання виявляють екстраверт людина чи інтроверт.Наступні 24 питання пов'язані з емоціональною врівноваженістю особистості.9 питань, що залишились, дають можливість зробити висновки про те, наскільки щирою людина була під час тестування.

Холерик - це людина, нервова система якої визначається переважанням збудження над гальмуванням, унаслідок чого вона реагує дуже швидко, часто необдумано, не встигає себе загальмувати, стримати, виявляє нетерпіння, рвучкість, різкість рухів, запальність, неприборканість, нестриманість. Неврівноваженість її нервової системи визначає циклічність у зміні активності і бадьорості: захопившись будь-якою справою, холерик пристрасно, з повною віддачею, працює, але сил йому вистачає ненадовго, і як тільки вони вичерпуються, він допрацьовується до того, що йому усе не під силу. З'являються роздратований стан, поганий настрій, спад сил і млявість («усе падає з рук»). Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до появи невротичних зривів і конфліктів з людьми.

Сангвінік - людина із сильною, врівноваженою, рухливою н.с; він має швидку реакцію, його вчинки обмірковані; він життєрадісний, його характеризує високий опір труднощам. Рухливість н.с. сангвініка обумовлює мінливість почуттів, уподобань, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до нових умов. Це товариська людина, він легко сходиться з новими людьми, і тому в нього широке коло знайомств, хоча він і не відрізняється сталістю в спілкуванні й уподобаннях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли багато цікавих справ, тобто при постійному збудженні, у противному разі він стає нудним, млявим, відволікається. У стресовій ситуації виявляє «реакцію лева», тобто активно, обдумано захищає себе, бореться за нормалізацію обстановки.

Флегматик - людина із сильною, врівноваженою, але інертною н.с, внаслідок чого реагує повільно; неговіркий (його важко розсердити, розвеселити), має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, труднощам, але не спроможний швидко реагувати в несподіваних нових ситуаціях. Стійко запам'ятовує все засвоєне, не здатний відмовитися від вироблених навичок і стереотипів, не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу, друзів, важко й повільно пристосовується до нових умов. Настрій стабільний, рівний. І при серйозних неприємностях флегматик залишається зовнішньо спокійним.

Меланхолік - людина зі слабкою н.с, що має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати «зрив», «стопор», розгубленість, «стрес кролика», тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека тощо) можуть погіршитися результати діяльності меланхоліка порівняно зі спокійною звичною ситуацією. Підвищена чутливість призводить до швидкого стомлення і зниження працездатності (потрібен більш тривалий відпочинок). Незначний привід може викликати образу, сльози. Настрій дуже мінливий, але звичайно меланхолік намагається приховати, не виявляти зовнішньо свої почуття, не розповідає про свої переживання, хоча дуже схильний їм віддаватися, часто смутний, пригнічений, невпевнений у собі, тривожний, у нього можуть виникнути невротичні розлади. Меланхоліки з високою чутливістю нервової системичасто мають виражені художні й інтелектуальні здібності.

І.П.Павлов гадав, що тривалим тренуванням можна змінити нервову систему навіть слабкого типу, тим більше що слабкий тип, як установив В.Д. Небилицин, має високу чутливість нервової системи, завдяки чому він може досягти успішно пристосуватися до умов життя.

Слід зазначити, що починаючи з 40-х рр. ХХ ст., збільшується кількість слабких, неврівноважених, інертних типів нервової системи людини.

Ці риси виявляються у різних людей по-різному: в нерішучості, сумнівах, побоюваннях нового, нав'язливих станах неможливості закінчити почату роботу тощо.

Схильність до жертовності успадковується за домінантним типом. Для подолання спадкової інертності нервових процесів велике значення має тренування їхньої рухливості.



3. Експериментальне вивчення впливу темпераменту на успішність навчання дітей підліткового віку

3.1 Хід проведення і аналіз результатів експериментального дослідження

Дослідження здійснювалося в три етапи.

Перший етап визначався вивченням науково-методичної літератури з проблем дослідження. Були з'ясовані вихідні методологічні позиції, виділено проблему та основні теоретичні положення дослідження, визначено мету, завдання та основні методи дослідження.

Другий етап характеризувався безпосереднім проведенням дослідження шляхом тестування учнів 7-В класу Полтавської середньої загальноосвітньої школи № 19 за методикою Айзенка. Було визначено тип темпераменту кожного учня. Показником успішності навчання було взято середнє арифметичнерічних оцінок (за 12-бальною системою). Для рішення поставлених задач використовувалися наступні методи дослідження,порівняльний метод, експеримент, що констатує, тестування, методи первинної й вторинної обробки даних. На третьому етапі здійснювався порівняльний аналіз результатів тестування учнів та їх успішності у навчанні, узагальнення і тлумачення отриманих даних. Проаналізувавши отримані відповіді (дод.В) та вирахувавши середнє арифметичне річних оцінок учнів за 2010 н.р., отримуємо наступне:

Таблица

Тип темпераменту	Кіл-ть	Сер.бал
Холерики		10				7,4
Сангвініки		9				7,7
Меланхол.		2				5,5
Холер.-сангвін.		2				7,4



Дослідження показало, в протестованому класі сангвініки та учні з змішаним (холерико-сангвін.) типом нервової системи вчаться краще ніж меланхоліки. Середній бал успішності холериків склав 7,4, сангвініків - 7,7, холериків-сангвініків - 7,4, меланхоліків - 5,5. Флегматиків у класі, де проводилось дослідження не виявилось.

Те, що сангвініки і холерики більш успішні у навчанні зумовлено тим, що вони швидше «схоплюють» матеріал, легше його засвоюють. Холерику або сангвініку легше, ніж меланхоліку чи флегматику, сформувати в собі ініціативність і рішучість. За рахунок того, що їм легше йти на зближення з однокласниками, існує меншийризик стати об'єктом знущань та насмішок і втратити бажання ходити до школи.

Меланхоліки наділені підвищеною чутливістю, яка призводить до швидкого стомлення і зниження працездатності. Флегматики - людини із сильною, врівноваженою, але інертною нервовою системою, внаслідок чого вони реагують повільно.

3.2 Психолого-педагогічні засади виховної роботи з підлітками з метою підвищення рівня успішності к навчанні

На сьогодні головною метою школи є формування й розвиток всебічно розвинутої, свідомої особистості з чіткою життєвою позицією, готової зробити гідний вибір свого майбутнього. Сучасний навчальний заклад переживає складний період, коли здійснюється перехід до особистості та неповторності кожного учня. В основу виховання і навчання, в центр їхніх оновлених парадигм слід поставити дитину, її гармонійний розвиток.

Психолого-педагогічним основам виховання в українській школі присвячені праці А.Бойка, О.Киричука, В.Оржеховського, М.Стельмаховича. Про професійну підготовку вчителя щодо здійснення процесу формування творчої особистості учня йдеться у працях О.Алексюка, І.Зязюна, А.Капської, В.Коротова; про розуміння вчителем психологічних характеристик учня - у працях психологів та педагогів Л.Виготського, С.Рубінштейна, В.Бондаря, С.Полгородника, В.Турченка, І.Беха та ін.

Перспективною на сучасному етапі розвитку педагогіки і сучасної школи є тенденція до єдності навчання і виховання. Однак навчання наразі переважає у діяльності школи. Це можна пояснити, по-перше, втратою виховних традицій українського народу, а по-друге, складністю і невизначеністю процесу виховання в сучасних умовах. Суспільство чекає якісно нового рівня функціонування освітньо-виховної системи від загальноосвітньої школи, інших навчально-виховних закладів усіх типів. Навчальний заклад, який поважає власну гідність учня, його запити та інтереси, надає всі умови для самореалізації та розвитку. В основу виховної роботи слід покласти ідею виховання та формування творчої особистості учня. Пріоритетами у виховній роботі повинні стати:

-особистісно-орієнтований підхід у навчально-виховному процесі;

-залучення учнівської молоді до культури рідного народу та інших культур світу;

-виховання учнів на засадах патріотизму та громадянської свідомості;

-створення оптимальних умов для збереження всіх складових здоров'я учнів;

-забезпечення педагогічних умов для розвитку учнів в соціумі.

Плануючи виховну роботу, необхідно визначити мету та завдання на тому чи іншому етапі розвитку класного колективу.

Вік підлітків є найбільш складним, проте сприятливим для формування та розвитку ціннісних орієнтацій, що має велике значення для становлення їхнього світогляду (М.Волков, І.Кон). Психологічні дослідження дають підстави стверджувати, що учні активно шукають власних шляхів для самоствердження та самореалізації.

Саме тому у виховній роботі педагогам потрібно враховувати всі складнощі та тонкощі становлення підлітків. Тенденція до дорослості та почуття дорослості у підлітків виникають за протилежних умов: як за авторитарної системи виховання, регламентації всієї поведінки та опіки, так і за умов значної свободи й самостійності. Загалом формування у підлітків різних видів дорослості в практиці стосунків з оточуючими людьми, побудованих за зразком стосунків між дорослими, відбувається в діяльності, оволодіваючи якою підліток орієнтується на зразки та еталони дорослості. зміст виховної роботи мусить обов'язково включати поступову зміну ставлення дорослих до підлітків, які дорослішають. До цього загального напряму виховної роботи має бути залучене формування окремих якостей особистості, які відбивають певні рівні дорослості.

Процес входження підлітка в систему соціальних зв'язків полягає в тому, що взаємини підлітка і шкільного колективу є результатом взаємодії з одного боку, школи, яка несе на собі певну програму виховання, з другого, - шко¬ляра з індивідуальною здатністю сприймати, усві¬домлювати й певним чином реагувати на вимоги школи та педагогів. Стосовно процесу взаємодії школи і школяра можна з упевненістю сказати, що ми більше знаємо про першу, тобто те, які завдання школа ставить перед школярами, що вона від них вимагає й очікує, і порівняно мало знаємо про індиві¬дуальність учня (його задатки й можливості, здібності, особливості нервової системи, темпераменту тощо.

При плануванні виховної роботи із школярами-підлітками слід враховувати такі особливості підліткового віку:

-бажання підлітка «стати дорослим», бути самостійним, властиве для підліткового віку;

-у підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, виникнення підвищеного інтересу до себе;

-прагнення підлітка рівнятися на дорослого;

-властивий підліткові потяг до спілкування, до колективу, до спільної діяльності з однолітками;

-провідне місце особистісного спілкування й навчально-професійної діяльності;

-підлітковий егоцентризм;

-перехід від «дитячих» норм поведінки до «дорослих».

-виникнення психологічних засад для справжньої дружби.

Найефективніший метод виховання підлітка - це щира розмова, проникнення у його внутрішній світ, інтерес та почуття поваги до його особистості, сприйняття його критики. Підлітки надзвичайно чутливі до несправедливості та недовіри з боку пе¬дагога. Тому від особистості педагога, від багатства його внутрішнього світу, від знання ним психології залежить ефективність усієї виховної роботи. Гаслом виховної роботи повинне стати висловлювання Ж.-Ж. Руссо «у серце увійде лише те, що йде від серця».



Висновки

Підлітковий вік в сучасній психологічній літературі оцінюється як один з критичних періодів розвитку. Він пов'язаний з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків індивіда. Почуття дорослості, претензії підлітка на нові права поширюються на всю сферу стосунків з дорослими, що чітко проявляється в причинах конфліктів з ними. Протест і непокора підлітка є засобом, за допомогою якого він хоче досягти зміни типу стосунків з дорослими. Тобто на початку підліткового періоду в зв'язку з проявом у підлітка уявлення про себе як уже не дитину і потребі у визнанні його дорослості оточуючими виникає цілком нова проблема - проблема рівноправності. Отже, створення спільності в житті дорослого і підлітка, розширення сфери їх співробітництва і змістових контактів як основи переходу до нового типу стосунків є важливою проблемою у вихованні дітей цього віку і необхідною та обов'язковою умовою розгортання процесу научіння підлітка бути дорослим. Поступово вводити підлітка у світ дорослого повинні безпосередні вихователі - батьки і вчителі. Якщо цього не робити, то підліток знайде способи проникнути в цей світ без допомоги дорослих. Їх небажання або невміння зрозуміти нові прагнення підлітка штовхає його в середовище товаришів.

Спілкування з товаришами є особливою школою розвитку соціально-моральної дорослості підлітка, і сила впливу ровесників прямо пропорційна ступеню незадоволеності підлітка спілкуванням з дорослими. Питання про зіткнення і конфлікти підлітка і дорослого через різницю в етичних і естетичних уявленнях, в соціально-моральних настановленнях і цінностях є проблемою, що набуває актуальності в другій половині підліткового віку. З'ясування причин труднощів і конфліктів у спілкуванні дорослого з дитиною при її вступі в підлітковий вік і наслідки цих труднощів і конфліктів в підлітковому періоді ставить проблему необхідності відповідного ставлення дорослого до рівня розвитку особистості підлітка і такої побудови взаємодії, коли саме вони визначали б прогрес у формуванні особистості підлітка і правильний напрям в розвитку його соціальної дорослості. Ці проблеми особливо загострюються в підлітковому віці, але існують вони і протягом всього дитинства. Для їх вирішення необхідне детальне вивчення різних типів і видів спілкування дорослого і дитини та з'ясування їх функцій в розвитку особистості. Без цього скеровувати процес формування особистості неможливо. Підлітковий вік не є часом патологій, і тому завданням психолога має стати психокореційна робота з особами, які більш конфліктні і агресивні у порівнянні з іншими.

В результаті дослідження було з'ясовано, що сангвініки і холерики більш успішні у навчанні. Цу зумовлено тим, що вони швидше «схоплюють» матеріал, легше його засвоюють. Холерику або сангвініку легше, ніж меланхоліку чи флегматику, сформувати в собі ініціативність і рішучість. За рахунок того, що їм легше йти на зближення з однокласниками, існує менший ризик стати об'єктом знущань та насмішок і втратити бажання ходити до школи.

Меланхоліки наділені підвищеною чутливістю, яка призводить до швидкого стомлення і зниження працездатності. Флегматики - людини із сильною, врівноваженою, але інертною нервовою системою, внаслідок чого вони реагують повільно.

Характер тісно пов'язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру. Тому важливо знати свій темперамент. Так, холерику або сангвініку легше, ніж меланхоліку чи флегматику, сформувати в собі ініціативність і рішучість. Однак для холерика може стати серйозною проблемою формування стриманості та самоконтролю, а для сангвініка -- вимогливості до себе та самокритичності. Меланхоліку важче долати сором'язливість і тривожність, а флегматику -- розвивати активність.

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стає наслідування дорослим; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. А починаючи з підліткового віку важливу у формуванні характеру відіграє самовиховання. Характер може свідомо цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.



Список використаної літератури

1.Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - СПб.: Питер, 2001. - 282 с.

2.Анастази А. Психологическое тестирование. М, 1982. - Кн. 2 .

3.Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: МГУ, 1990. - 367 с.

4.Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений. - М.: Прамеб, 1992. - 384 с.

5.Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М., 1986. - С. 30-67

6.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте - М., 1968

7.Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. - Л.: ЛГУ, 1982. - 101 с.

8.Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. Серия "Педагогика и психология". - М.: Знание, 1989. - №4.

9.Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. - 1987. - №4. - С. 126-137.

10.Лейтес Н.С Умственные способности и возраст. - М., 1971. - С. 44.

11.Леонтьев А. Биологическое и социальное в психике человека. - Проблемы развития психики. - 4-е издание. - М., 1981. - С. 193-218.

12.Липкина Л.Я. О нравственной жизни школьника. - М., 1978.

13.Логинова Г.Л. Опросники в психологической диагностике личности // Психологическая диагностика. - М., 1981. - С. 35-101.

14.Логинова Н.А. Развитие личности и ее жизненный путь // Принципы развития в психологии / Под ред. Анцыферовой Л.И. - М., 1976.

15.Методы педагогического исследования / под ред. Журавлева В.И. - М.: Просвещение, 1972.

16.Немов Р.С. Психология. В 3-х кн. - М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, Кн. 1, 1997. - 688 с.

17.Нуркова В.В. Свершенное продолжается: психология автобиографической памяти личности. - М.: УРАО, 2000. - 320 с.

18.Обухова Л.Ф. Детская психология- М.: Тривола, 1995.

19.Основы психодиагностики / Под ред. Шмелева А.Г. - Р.-на-Д.: Феникс, 1996. - 544 с.

20.Полужный В.Н. Эмоции на уроке. - Народное образование, 1976.

21.Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. Щербакова А.И. - М.: Просвещение, 1987. - 255 с.

22.Практикум по возрастной психологии / Под ред. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. - СПб., 2001.

23.Психодиагностика: Теория и практика / Под ред. Талызиной Н.Ф. - М.: Прогресс, 1986. - 206 с.

24.Психологическая диагностика детей и подростков: Учебное пособие / Под ред. Гуревича К.М., Борисовой Е.М., - М., 1995;

25.Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К.М. Гуревича и Е.М. Борисовой. - М.: Изд-во УРАО, 1997.

26.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб.пособие: В 2 кн. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. - 384 с.

27.Рогов Е.И. Общая психология - М.: "Владос", 1995.

28.Романова B.C., Усанова О.Н., Потемкина О.Ф. Психологическая диагностика развития школьников в норме и патологии. - М.: Просвещение, 1990. - 156 с.

29.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2002. - 720 с.

30.Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности // Под ред. В.А. Ядова. - Л.: Наука, 1979. - 264 с.

31.http://www.psylist.net.



Додаток А

Тест Айзенка

Запитання:

1.Часто ли вы испытываете тягу к новым впечатлениям, к тому, чтобы встряхнуться, испытать возбуждение, эмоциональный подъём?

2. Часто ли вы чувствуете, что нуждаетесь в друзьях, которые вас понимают, могут одобрить или утешить?

3. Считаете ли вы себя безобидным человеком? 4. Очень ли трудно вам отказаться от своих намерений?

5. Вы обдумываете свои дела не спеша, предпочитаете подождать прежде чем действовать?

6. Всегда ли сдерживаете свои обещания, не считаясь с тем, что вам это невыгодно?

7. Часто ли у вас бывают спады и подъемы настроения?

8. Вообще вы действуете и говорите быстро, не задерживаясь для обдумывания?

9. Возникало ли у вас чувство, что вы несчастный человек, хотя серьезной причины для этого не было?

10. Верно ли, что вы почти на все могли бы решиться, если дело пошло на спор?

11. Вы смущаетесь, когда хотите завязать разговор с незнакомым человеком?

12. Бывает ли, что разозлившись вы выходите из себя?

13. Часто ли бывает, что вы действуете под влиянием минуты?

14. Часто ли вас терзают мысли о том, что чего-либо не следовало делать или говорить?

15. Предпочитаете ли вы книги встречам с другими людьми?

16. Верно ли, что вас довольно легко задеть?

17. Вы любите часто бывать в компании?

18. Бывают ли у вас мысли, о которых неудобно рассказывать другим?

19. Верно ли, что вы иногда полны энергии так, что все горит в руках, а иногда вялые?

20. Предпочитаете ли иметь поменьше приятелей, но зато особенно близких?

21. Вы много мечтаете?

22. Когда на вас кричат, отвечаете тем же?

23. Часто ли вас терзает чувство вины?

24. Все ли ваши привычки хороши и желательны?

25. Способны ли вы дать волю чувствам и во всю повеселиться в шумной компании?

26. Можно ли сказать, что нервы бывают вас часто натянуты до предела?

27. Вы слывете за человека веселого и живого?

28. После того как дело сделано, часто ли вы мысленно возвращаетесь к нему, думая, что могли бы сделать лучше?

29. Вы обычно чувствуете себя спокойным, когда находитесь в компании?

30. Бывает ли, что вы передаете слухи?

31. Бывает ли, что вам не спится из-за того, что разные мысли лезут вам в голову?

32. Если хотите узнать о чем-нибудь, то предпочитаете прочитать в книге, чем спросить у друзей?

33. Бывает ли у вас сильное сердцебиение?

34. Нравится ли вам работа, требующая пристального внимания?

35. Бывают ли у вас приступы дрожи?

36. Если бы вы знали, что никогда сказанное вами не будет раскрыто, всегда бы высказывались в духе общепринятого?

37. Вам неприятно бывать в компании, где подшучивают друг над другом?

38. Вы раздражительны?

39. Вам нравится работа, которая требует быстроты действия?

40. Верно ли, что вам нередко не дают покоя мысли о разных неприятностях и ужасах, которые могли бы произойти, хотя все закончилось благополучно?

41. Вы медлительны и неторопливы в движениях?

42. Вы когда-нибудь опаздывали на свидания или на работу?

43. Часто ли вам снятся кошмары?

44. Вы любите поговорить настолько, что никогда не упустите удобный случай побеседовать с незнакомым человеком?

45. Беспокоят ли вас какие-либо боли?

46. Вы чувствовали бы себя несчастным, если долго не смогли бы видеться со своими знакомыми, друзьями?

47. Можете ли вы назвать себя нервным человеком?

48. Среди людей, которых вы знаете, есть ли такие, которые вам явно не нравятся? 49. Можете ли вы сказать, что вы уверенный в себе человек?

50. Обидитесь ли вы, если покритиковать недостатки ваши и вашей работы?

51. Вы считаете, что трудно получить настоящее удовольствие от вечеринки?

52. Беспокоит ли вас чувство, что вы чем-то хуже других?

53. Вам трудно внести оживление в скучную компанию?

54. Бывает ли, что вы говорите о вещах, в которых совсем не разбираетесь?

55. Вы беспокоитесь о своем здоровье?

56. Вы любите подшучивать над другими?

57. Страдаете ли от бессоницы?



Обробка матеріалів: По каждому показателю считаем сумму баллов (если ответ совпадает с указанным в "ключе" (ниже), ему присваивается один балл. Если не совпадает ничего не присваивается). Сначала проверяем как вы ответили на вопросы, которые были показателем вашей искренности: Искренность: Да - 6, 24, 36; Нет - 12, 18, 30, 42, 48, 54. (если ваш ответ совпадает с указанным, ему присваивается один балл. Если не совпадает ничего не присваивается). Если по искренности вы набрали больше пяти баллов, вы отвечали не искренне. Пройдите тест заново. Если 5 и менее баллов, тогда приступаем к обработке остальных ответов. Устойчивость "Да": 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57. Экстраверсия: Да - 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56; Нет - 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51. Начертите две пересекающиеся в центре оси (как на рисунке). По 24 деления на каждой. Вертикальная ось - "шкала эмоциональной устойчивости" горизонтальная ось - "шкала экстраверсии". Каждая шкала от 1 до 24, пересекаются в точке 12. Отметьте свои показатели на осях. Найдите точку пересечения. Точка может лежать на оси, если одна из шкал равна 12.

Рис.

Результат, который Вы получили, - Ваш преобладающий тип темперамента. По шкале экстраверсии Вы можете посмотреть тип направленности личности: экстраверт или интроверт. Теперь вы можете посмотреть вторую картинку, на которой видно, какими качествами характеризуется тот или иной тип личности,