Види та закономірності соціально-психологічного впливу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Кафедра практичної психології

Реферат

На тему: Види та закономірності соціально-психологічного впливу

Студентки групи 3120-1

Факультету соціальної педагогіки та психології

Марченко Олени Володимирівни

Науковий керівник:

Спицина Л.В

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ

1.1 Підходи до вивчення соціально-психологічного впливу

1.2 Сутність, структура і цілі впливу

1.3 Види впливу іх класифікація

1.4 Способи протидії впливу

1.5 Система методів психологічного впливу

ВСТУП

соціальний психологічний вплив

Сьогодні, в умовах безперервного науково-технічного прогресу, люди гостро відчувають надлишок інформації, намагаються його не помічати, але це неможливо.Як кажуть, хто володіє інформацією - той володіє світом. Однак вважати володарем світу людину, що знаходиться під тиском буквально лавини інформації, у якого, можливо, вже інформаційний стрес, - нереально, та й просто смішно. Люди намагаються відсіяти зайве «лушпиння», знайти «зерно істини» - те, що дійсно для них важливо. На жаль, цьому перешкоджає соціально - психологічний вплив, який нав'язує нам певні стереотипи поведінки, способи дій, думки - маніпулює нами. Звичайно, від впливу нікуди не піти - ми всі певною мірою впливаємо один на одного, тому актуальність проблеми впливу безсумнівна. Але ми можемо навчитися протистояти впливу, відстоювати свої позиції, мислити критично. Було б бажання.

Соціально-психологічне протиріччя полягає в тому що, з одного боку, особистість людини формується в соціумі і, отже, пасивно піддається впливу на неї, змінює свою поведінку відповідно до прийнятих у даному суспільстві нормам, ціннісних орієнтацій, установок, думок і т.д., а з іншого боку - індивід сам, активно взаємодіючи з членами товариства, впливає на них.

Проблема полягає в тому, що людина, найчастіше, не вміє застосовувати різні види впливу адекватно ситуації і протистояти впливу.

Для мене тема соціально-психологічного впливу становить науковий інтерес, я хотіла б узагальнити накопичені відомості і навчитися певним технікам впливу і протидії впливу.

Цілі моєї курсової роботи - узагальнити наявні по темі відомості, виявити схильності до маніпулювання у підлітків і розробити програму формування навичок впливу і протистояння впливу, для чого необхідно виконати наступні завдання:

* Проаналізувати різні джерела з проблеми;

* Узагальнити матеріали з даної теми;

* Освоїти методику «Мак-шкала IV»;

* Продіагностувати рівень вираженості здатності до маніпулювання - «макіавеллізм» - в учнів ;

Об'єкт дослідження - особистісний макіавеллізм.

Предмет дослідження - рівень вираженості особистісного макіавеллізму як схильності до маніпулювання оточуючими.

За психології впливу написано чимало книг, серед яких праці Р. Чалдіні, Ф. Зімбардо, Г. Алдера; у вітчизняній психології проблемою впливу займалися Сидоренко Є.В., Крисько В.Г., Грачов Г.В. та ін.

Глава 1. Соціально-психологічний вплив: теоретичний аспект

1.1 Підходи до вивчення соціально-психологічного впливу

Соціальний вплив - це сторона побудови світу. Особливості цієї побудови визначаються соціально-психологічною реальністю, що виявляється через ефект соціальності, різноманітність якого залежить від того, в яких групах явищ здійснюється вплив. Цими групами явищ можуть бути, по-перше, мінливі психічні групові утворення, що виникають як відображення в певних соціальних ситуаціях конктретно-історичних умов суспільства (соціальний настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріотизм, соціальний оптимізм чи песимізм та ін.). По-друге, це стійкі явища масової психіки, що утворюються тільки в масах людей у результаті їх взаємодії через механізми психічного зараження, наслідування, навіювання (чутки, плітки, мода, паніка та ін.). По-третє, це стійкі психічні утворення, які характеризують соціальний характер груп (великих - нація, клас; малих - виробнича бригада, шкільний колектив). По-четверте, до певного типу соціально-психологічної реальності належить також соціальність поведінки особистості в ситуації групи. Соціально-психологічна реальність виявляється в різноманітних феноменах, але сутність усіх цих феноменів пов'язана з ефектом соціальності психічної діяльності. Давно помічено, що хоча всі властивості психіки людини соціальні, але в соціальній взаємодії поведінка людини не є такою, як тоді, коли людина наодинці. В соціальній взаємодії поведінка людини змінюється. Ще Платон стверджував, що наодинці людина поводиться раціонально, а у натовпі - вона жертва стадних інстинктів. Чому так? В античності склалася концепція, що в людській спільноті (групі, натовпі) особистість не виявляє кращих якостей, а навпаки. Людська спільнота прагне до нижчого рівня її членів. Тим самим всі можуть брати участь у сумісних діях і відчувати себе рівними. Тому не має підстав говорити, що дії і думки зводяться до «середнього», вони ймовірніше на нижчій відмітині. Політичний діяч Стародавніх Афін Солон стверджував, що один окремо взятий афінянин - це хитра лисиця, але коли афіняни збираються на народні збори, уже маєш справу з отар овець. Римляни придумали приказку: сенатори - мужі дуже достойні, а римський сенат - це паршива тварина. Так вони визначили контраст імовірних позитивних якостей кожного сенатора окремо і нерозсудливість, необачливість і моральну вразливість, що заплямовують сумісні обговорення на зборах, від яких залежали тоді мир або війна в античному суспільстві. Отже, соціальність, що виявляється в сумісній поведінці людей, має особливу властивість, яка полягає у великій силі впливу на окремих індивідів, в автоматичності механізму її дії, в його підсвідомості і блискавичності спрацьовування. Соціальний вплив лежить в основі майже всіх суспільних процесів: пропаганди здорового способу життя і екологічної грамотності, іміджмейкерів в політиці, спеціалістів з реклами і маркетингу. Від народження до смерті людина перебуває у просторі різноманітних взаємодій і стосунків з іншими людьми. Ці взаємодії надзвичайно багатоликі за своїми цілями, формами і умовами протікання. Так, люди можуть взаємодіяти в парах або малих групах, безпосередньо або опосередковано - через засоби зв'язку, масові комунікації, різні види мистецтва. Вступати в соціальний контакт можуть окремі люди і цілі народи, зв'язок між партнерами може бути емоційним, діловим, соціально-формальним. Професіоналами з «впливу» є консультанти і психотерапевти, метою яких стає зміна образу «Я» клієнта. Сама людина може бути одночасно суб'єктом і об'єктом впливу. Наприклад, у випадку, коли вона вирішує змінити свою поведінку, спосіб життя та ін. через власну самосвідомість. Соціальний вплив буквально пронизує все людське буття, він лежить в основі структури всіх життєвих явищ. Всезагальність соціального впливу є законом людських відносин, який діє з такою ж необхідністю, як сила тяжіння у фізичному світі незалежно від того, чи усвідомлюється це людьми. Тому звільнитися від соціального впливу, або не впливати на інших, людині неможливо. Інколи людині здається, що вона зовсім вільна від будь- якого суспільного впливу і її поведінка здійснюється виключно за власного бажання та волі. Проте жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо, навіть коли людина відмежувалася від всіх людей, бо навіть цей факт самоізоляції є результатом соціального впливу. Інколи у людини створюється враження, що вона сама ні на кого не впливає, проте і це є ілюзією, бо уже сама її присутність серед інших вносить зміни в середовище перебування людей, яке, в свою чергу, детермінує їх поведінку. Навіть якщо людина залишається наодинці з собою, соціальний вплив має місце як відбиток уявного або інтерналізованого впливу оточуючих. Соціальний вплив є всезагальним законом людського буття. Подібно тому, як людина, являючись фізичним тілом, підпорядковується закону всезагального тяжіння незалежно від того, чи знає вона про цей закон, чи не знає, так і в світі людських відносин людина підпорядковується закону всезагального соціального впливу незалежно від того, що вона про цей закон знає. Між тим кожна людина, як жива істота, наділена активністю, має свободу в своїх діях. Людина може вільно вибирати той чи інший варіант серед багатьох можливостей, які надаються їй життям, відчуваючи себе справжнім хазяїном багатьох ситуацій: вибрати той чи інший вуз для освіти, розпорядитися дозвіллям, скласти меню для обіду, бути присутнім на мітингу чи ні, проголосувати за певного кандидата в парламент та багато чого іншого. Отже, людина є вільною у своєму виборі, проте оскільки вона є, як і інші люди, складником соціального світу, вона не в змозі уникнути впливу оточуючих, що й визначить її рішення. Більше того, люди не завжди хотіли б позбавитися такого впливу, бо вони бажають бути вплетеними у тканину загального соціального обміну, який формує їх особистість, статус у суспільстві, наповнює життя сенсом. У процесі соціального обміну особистість, з одного боку, стає об'єктом впливу, а з другого, сама прагне здійснити вплив на інших. Ніхто не буде заперечувати, що ми маємо великий ступінь особистого контролю над власним життям. Але в такому випадку, виникає питання: чому не всім людям вдається досягнути своїх цілей. Чому, маючи численні можливості вибору, багато людей хочуть бути схожими один на одного? Чому іншим особам вдається обмежити наш вибір, визначати напрямок наших дій навіть тоді, коли ми «внутрішньо» з цим не згодні? Перш ніж відповісти на ці запитання, потрібно визначити саме поняття соціального впливу. Визначення поняття «соціального впливу» Про соціальний вплив йшлося ще в часи античності. Перші визначення впливу в основному були сфокусованими на мистецтві побудови промови і ораторській майстерності. У Стародавній Греції вивчення впливу було пов'язане з риторикою.

Аристотель виділяв в якості основних умов ефективного впливу довіру до джерела впливу, апеляції до емоцій і логіку обґрунтування. Він також відмічав, що результативність впливу зростає, якщо він будується на загальному ґрунті суб'єкта і об'єкта впливу, що передбачає знання аудиторії і її представників. Видатний оратор Цицерон виділяв п'ять елементів переконливого впливу: створення очевидності аргументів, їх організація, мистецька стилізація, сприяння їх запам'ятовуванню, їх майстерне промовляння. У подальшій історії увага дослідників концентрується на особливостях впливу як процесу. Білоруський соціальний психолог В.А.Янчук спробував проаналізувати визначення впливу в сучасній психологічній літературі. Він відмічає, що в роботах зарубіжних авторів 1970-х років особливості впливу як процесу розглядаються в різних аспектах. Зокрема, вплив визначається як усвідомлена спроба зміни думок і дій завдяки маніпулюванню мотивами людини; як комунікація, спрямована на зміну вибору; підкреслюється, що вплив реалізується тільки у взаємодіяльності, кооперації між джерелом і адресатом; вплив визначається як створення стану ідентифікації або орієнтації між джерелом і адресатом, що відбувається завдяки використанню символів; вплив розглядається як будь-яка комунікація, спрямована на зміну уявлень, аттитюдів інших людей [20,446]. Видатний зарубіжний соціальний психолог Едді ван Авермат дає таке загальне визначення соціального впливу: «Соціальний вплив - це дія однієї людини (або людей) на поведінку іншої людини» [1,688]. Крім визначення в загальному розумінні він виділяє також поняття соціального впливу у вузькому розумінні як зміну у думках, судженнях і установках особистості, яка відбувається в результаті дії на неї поглядів інших людей [1,545]. Приблизно так само визначає поняття соціального впливу Ф. Зімбардо. Зокрема, він відзначає, що: «Процес соціального впливу передбачає таку поведінку однієї людини, яка має своїм наслідком - або метою - зміну того, як інша людина поводиться, що відчуває або думає стосовно деякого стимулу. В якості стимулу може виступати будь-яка соціально значуща проблема, продукт, дія» [6,16]. Отже, соціальний вплив визначається дослідниками цього феномена як вплив на психіку людини, тому це поняття можна ототожнювати з поняттям «соціально-психологічний вплив». У відповідності до традицій діяльнісної методології вітчизняні дослідники у визначенні соціального впливу акцентують увагу на його діяльнісному аспекті. На думку В.М. Кулікова, психологічний вплив за своєю сутністю є «проникнення» однієї особистості (або групи осіб) в психіку іншої особистості (або групи осіб). Метою і результатом цього «проникнення» є зміна, перебудова індивідуальних або групових психічних явищ (поглядів, відносин, мотивів, установок, станів і т.ін.). В.М. Куліков визначає поняття «вплив» через співвідношення з поняттям «дії». «Дія» спрямована на фізичний об'єкт і виглядає як оперування цим об'єктом. Психологічний вплив має іншу спрямованість: не на фізичний об'єкт, а на індивідуальний або груповий суб'єкт. Отже, якщо дія і діяльність загалом є суб'єкт-об'єктними зв'язками, то психологічний вплив є суб'єкт- суб'єктними відношеннями. А.В. Петровський пов'язує психологічний вплив з діяльністю людей, які взаємопов'язані таким чином, що психологічний вплив включається в колективну діяльність людей і є однією з форм зв'язків і стосунків між ними. З одного боку, психологічний вплив опосередковується цілями, завданнями і змістом сумісної діяльності, а з другого - від цілей, завдань і змісту психологічного впливу залежить діяльність людей. П.М. Шихирєв визначає соціальний вплив в широкому розумінні, як асиметричні відносини між людьми, коли одна людина отримує можливість застосовувати дію щодо іншої, а у вузькому розумінні - як зміну знань, установок або емоцій людини, яка може бути спричинена діями інших людей. Він розрізняє такі види соціально-психологічного впливу: - примушування (основним засобом тиску - можливе покарання за відмову підпорядкуватися); - винагородження (засіб тиску - винагорода за згоду підкоритися); - легітимне (обумовлене законом); - інформаційне і експертне (зумовлене переконанням у компетенції джерела соціального впливу); - референтне (зумовлене ідентифікацією об'єкта соціального впливу з суб'єктом) [19, 100] В. О. Татенко визначає вплив як дію суб'єкта психічної активності, що викликає потрібну йому психічну активність іншого суб'єкта психіки, а саме: певні відчуття, уявлення, спогади, думки, почуття, ставлення, вольові дії тощо [17]. В.А. Янчук вважає, що для розуміння впливу є корисною ідея творення і створення в процесі впливу, яка полягає у визначенні взаємозалежності її учасників. Будь-який вплив одночасно є самовпливом. Переконуючий вплив передбачає включення механізмів самопереконання, навіювання, самонавіювання і т.ін. Аспекти творення і самовпливу є важливими для розуміння суті і механізмів впливу як взаємовпливів. Отже, проблеми соціального впливу - це проблеми змін, які відбуваються в психіці людини внаслідок впливу на неї з боку інших людей, а також того, як саме відбуваються ці зміни, які механізми тут спрацьовують. Адже соціальний вплив - це тиск на людину з боку агента впливу, який здійснюється без будь-яких насильницьких дій, без обмежень фізичної свободи дій, без будь- якої загрози (прямої чи опосередкованої) життю або здоров'ю об'єкта впливу. Об'єкт впливу вільно, добровільно приймає систему ціннісних смислів суб'єкта впливу. Соціальний вплив є впливом на психіку людини. Цей вплив здійснюється на основі законів людської психіки і ґрунтується на психологічних особливостях людини, які роблять її податливою до впливу. До цих особливостей належать, перш за все, емоційно- мотиваційна сфера особистості, її самосвідомість. Неправильно було б уявляти соціальний вплив у вигляді окремих актів або роз'єднаних намагань людей впливати один на одного. Соціальний вплив діє на нас постійно, бо ми знаходимося в безперервному потоці людей і взаємодій. Всі ці події, люди, ситуації, обставини і т.ін. утворюють єдине енергетичне поле соціального впливу, в якому кожен індивід є одночасно суб'єктом і об'єктом впливу. В межах енергетичного поля соціального впливу існує багато різновидів спрацьовування його компонентів. Енергетичні потенції, закладені в самому механізмі соціально- психологічного взаємовпливу, можуть по-різному виявлятися в різних соціальних зв'язках.

1.2 Сутність, структура і цілі впливу

Люди з моменту свого народження виявляються зануреними в соціальне середовище, що впливає на них в тій же мірі, що і середовище фізична. Більш того, подібно до того, як це робить фізичне середовище, суспільство не просто впливає на людей і їх групи, але і примушує їх до прийняття певного способу життя, конкретних соціальних уявлень і цінностей, повсякденних норм і правил, покладає на них незліченну кількість обов'язків.

Соціальний вплив - це вплив суспільства та інших людей, а також зміни, які відбуваються у свідомості одних людей під впливом інших.

Суспільство в цілому, його різні представники, радіо, телебачення, реклама і т.п. завжди прагнуть вплинути на оточуючих людей. Але й самі люди не просто виступають об'єктами соціального впливу, а і також намагаються впливати на інших. Соціальне вплив є важливою частиною соціального взаємодії.

Існує багато технік соціального впливу, але всі вони вкладаються в рамки певного числа процесів впливу на людей і залежать від того, як вони мислять, що вони відчувають і переживають, як приймають свої рішення. Соціальне вплив існує, таким чином, у трьох середовищах взаємодії: міжособистісної, спеціально створюваної (наприклад, в аудиторії) і в середовищі ЗМІ, коли транслюються сюжети впливають на мільйони людей по всій земній кулі. Вплив на людей і суспільство в цілому має такими можливими особливостями, як доступність, наочність, різноманіття видів, здатність впливати на різноманітні масові аудиторії. Вплив образотворчими засобами - вплив на різні верстви і групи населення за допомогою наочних засобів, які несуть сильний емоційний заряд. Для цього використовують художньо оформлені плакати, транспаранти, фотостенди, стінні газети та карикатури, карти, схеми, спеціально організовані виставки, а також інші кошти, наприклад, наклейки, нашивки, сувеніри з відповідною символікою. Цей вплив має характеристики: багато разів впливає на зорові рецептори, на свідомістьі підсвідомість. У процесі соціального впливу та психологічного впливу нерідко використовуються дезінформування (обман, введення в оману), чутки і міфи. Соціальний вплив, психологічний вплив їх різні методи і способи давно стали важливими засобами, які широко використовуються державою у вихованні та навчанні людей, пропаганді, рекламі, діяльності фахівців зі зв'язків з громадськістю, у всіх видах своєї активності в сфері підтримки стабільності в суспільстві. Психологічний вплив здійснюється людьми з різними цілями: для вдосконалення умов існування, в інтересах створення сприятливих передумов для взаємодії і спільної діяльності, у політичних та педагогічних цілях, часто з егоїстичних інших міркувань.

Психологічний вплив (за Крисько В.Г.) - це певна активність одних людей, що здійснюється в різних формах і різними засобами (у тому числі психологічними), спрямована на інших людей та їх групи з метою зміни їх психіки і свідомості, тобто їх поглядів, думок, переконань, уявлень, мотивів, установок і стереотипівповедінки, почуттів, настроїв і станів [стор 127, 11].

Психологічний вплив - вплив на стан, думки, почуття і дії іншої людини з допомогою виключно психологічних засобів, з наданням йому права і часу відповідатина цей вплив.

Протистояння чужому впливу - опір впливу іншої людини з допомогою психологічних засобів .

Цілі впливу:

1. Задоволення своїх потреб з допомогою інших людей або через них; психологічний вплив використовується для того, щоб домогтися задоволення тих чи інших потреб, а не власне потреби впливати.

2. Для підтвердження факту свого існування і значимості цього факту; психологічний вплив служить знаком, індикатором, доказом факту існування та значущості цього існування.

3. Для подолання просторово-часових обмежень власного існування; психологічний вплив саме є потребою і виступає як одна з форм головного прагнення всього живого - подолання просторово-часових обмежень свого існування.

По суті, перша мета включає в себе і дві інші, якщо вважати потребами прагнення затвердити факт свого існування і прагнення до подолання просторово-часових обмежень.

«Сучасне суспільство вимагає від соціальної психології як науки не стільки вирішення діагностичних завдань, що втручання в суспільне життя з метою оптимізації та корекції розвитку міжособистісних і міжгрупових відносин.» [Стр.291, 17]

Соціальний вплив на людей чи їх групи здійснюється з метою зміни ідеологічних і психологічних структур їх свідомості і підсвідомості, трансформації переконань, стереотипів, установок і емоційних станів, стимулювання певних типів їх поведінки.

Соціальний вплив може змінювати поведінку людей, не приводячи до трансформації їх переконань, установок або почуттів. Тобто поведінка людей може підпадати під вплив ситуативних стимулів. У цьому випадку їх позитивну поведінку дає позитивний результат, або ж негативне поведінка призводить до негативних наслідків.

Соціальні умови життя змушують людей пізнавати незнайомі ситуації і випадкові збігу обставин через наслідки своїх власних дій або через спостереження за діями інших. Вони отримують вербальні повідомлення або застереження від суспільства, груп щодо необхідності дотримання певних правил поведінки, які тим самим в одному випадку схвалюють їх дії і вчинки, а в інших - можуть покарати за недотримання загальноприйнятих правил поведінки.

Відхилення від «норми» зазвичай веде до знехтуваним в групі або суспільстві, тому проходження думку більшості дозволяє завойовувати або охороняти визнання цією більшістю. Це явище носить назву нормативного впливу. Але дуже часто люди прагнуть не суперечити більшості, якщо знають, що воно більш компетентно в питаннях про правила поведінки в конкретних ситуаціях. У результаті вони погоджуються з іншими. Це - інформаційний вплив.

Як правило, в результаті нормативного або інформаційного впливу в суспільстві або його окремих групах люди підпорядковуються їх вимогам. Нормам підкоряються тому, що в їх основі лежать правила, за допомогою яких регулюються взаємини в суспільстві. Наприклад, «правило взаємного обміну» свідчить: ми повинні платити за послугу і допомагати тим, хто допоміг нам. Згідно з цим ми повинні бути послідовними у наших словах і вчинках.

Авторитетним людям підкоряються тому, що їм приписують велика обізнаність і право віддавати розпорядження в незнайомих ситуаціях. Владі підкоряються тому. Що зазвичай проявляється укорінена у людей в процесі соціалізації звичка в «необхідності їм підкорятися»

Соціальний вплив може бути несвідомим, коли люди не віддають собі звіт у тому, що на них впливають. Ефективною формою неусвідомлюваного впливу є так зване «сублімінальное вплив», що представляє собою зміну афективних і пізнавальних реакцій, викликане стимулами, надто слабкими для того, щоб їх можна було вловити свідомо.

Найбільш фантастичні заяви про вплив підпорогової стимулів не підтверджені науковими дослідженнями. Але лабораторне вивчення показує, що візуальні стимули, які чергуються занадто швидко, щоб їх побачити, все одно впливають.

Умовно виділяють три етапи соціального впливу: операціональний (коли діє суб'єкт впливу), процесуальний (коли має місце прийняття або неприйняття впливу його об'єктом), заключний (коли формується поведінка людей як наслідок перебудови їх психіки в результаті впливу).

Соціальний вплив позначається на функціонуванні конкретних сфер психіки окремої людини, груп людей і суспільної свідомості в цілому: потребностно-мотиваційної, інтелектуально-пізнавальної, емоційно-вольової, комунікативно-поведінкової.

1.3 Види впливу

Згідно Сидоренко Є.В. [Стор 24, 20], психологічні засоби впливу можуть бути вербальними, невербальними і паралингвистическими. Вербальні засоби - слова, перш за все їх смисл, а також характер використовуваних слів, підбір виразів, правильність мови або різні види її неправильності. Невербальні засоби - взаємне розташування співрозмовників у просторі, пози, жести, міміка, контакт очей, запахи, дотики, оформлення зовнішності. Паралінгвістіческіе (околовербальние) засоби впливу - особливості проголошення промови.

Психологічний вплив буває варварським і цивілізованим.

Варварське вплив - вплив, не відповідає правилам етикету і етичним нормам, прийнятим самим суб'єктом.

Цивілізоване вплив - вплив одночасно і правильно виконується, і благородна, гідне людини. Воно вимагає певного рівня психологічної культури, при якій людинастає облагородженим цивілізацією, а не варваром.

Цивілізоване психологічні вплив - це вплив перш за все словом, причому вплив відкрите і відкрито адресоване до інтелектуальних можливостей людини. Воно сприяє розвитку та збереженню справи, ділових відносин, особистісної цілісності учасників. Цивілізоване психологічний вплив вільно від силових і обманнихприйомів. Воно позбавлене емоційних сплесків, хвилювань і страху, але паралельно з цим - і щастя непередбачуваного, тремтячого емоціями людськогоспілкування. У будь-якому випадку корисно мати можливості цивілізованої взаємодії і застосовувати їх там, де це виправдано.

Види цивілізованого впливу (по Сидоренко Є.В.): аргументація, самопросування, маніпуляція, навіювання, зараження, спонукання імпульсу до наслідування, формування прихильності, прохання, ігнорування, примус, напад, деструктивна критика.

Аргументація - висловлювання та обговорення доводів на користь певного рішення або позиції з метою формування або зміни ставлення співрозмовника до даного рішення. Для того, щоб аргументація була по-справжньому конструктивної, вона повинна відповідати деяким умовам.

По-перше, мета аргументації повинна бути чітко усвідомлена самим ініціатором впливу і відкрито сформульована адресату, наприклад: «Мені хотілося б довести вам переваги методу посилення повноважень підлеглих» або «Дозволь мені довести тобі, що цієї людини недоцільно приймати до нас на роботу».

У тих випадках, коли ми починаємо аргументацію, не усвідомивши своєї власної мети і / або не повідомивши її адресату, він може сприйняти наше вплив як маніпулятивний.

По-друге, перш ніж робити спробу аргументації, необхідно заручитися згодою адресата нас вислухати. Наприклад, якщо на наше запитання: «Чи згоден ти вислухати мої аргументи?» Він відповідає: «Давай за годину, добре? А то в мене зараз голова іншим зайнята », - то подальше продовження аргументації безпосередньо в цей момент буде сприйнято ним як примус.

У той же час відповідь «потім», якщо він повторюється систематично, може свідчити про спроби ігнорування. У цьому випадку необхідно спочатку протистояти ігнорування, а потім, у разі успіху, перейти до аргументації. Проблема полягає в тому, що аргументація є конструктивним, але енергетично не завжди достатньо потужним засобом впливу. Вона вимагає «емоційного штилю» і душевної ясності. Для цього найчастіше необхідна велика попередня робота. Важливий момент перемикання тут - концентрація не стільки на логіці побудови власного докази, скільки на психології взаємодії з адресатом. Неможливо бути переконливим взагалі, об'єктивно. Можна бути переконливим для когось конкретно. Переконливість - це те, що виникає в процесі взаємодії.

1.1. Загальні правила

I. Ввічливість і коректність. За будь-яких відповідях партнера аргументатор повинен зберігати ввічливість. Висловлювання, принижающие особистість партнера по спілкуванню, неприпустимі. Навіть якщо ініціатору забавно те, до якої міри нетямущий його партнер, йому слід утриматися від іронії та сарказму. Висловлювання на кшталт: «А я думав, ти добре вчився в школі» або «Тобі доведеться, напевно, довго думати над цим, швидко не виходить» - це, по суті, маніпулятивнівисловлювання, «щипки», які порушують емоційний штиль обговорення проблеми.

II. Простота. Всі висловлювання повинні бути простими, зрозумілими, не містити в собі вигадливих виразів і рідко використовуваних або спеціальних термінів. Наприклад, навряд чи вдалий формулювання: «Давайте підійдемо до проблеми онтологічно, залишимо поки в стороні її етіологічний аспект» або «Просодические характеристики мови вступають у конфлікт з такими проявами, як кінесика і такесики». Замість них краще використовувати інші, відповідно: «Давайте вирішувати проблему по суті, зараз не так важливо, як вона виникла» і «Інтонації цієї людини ласкаві, а жести - різкі й розмашисті, він то і справа зачіпає партнера руками».

III. Спільну мову. В аргументації важливо використовувати не та мова, який здається простим, а той, який зрозумілий обом сторонам. У деяких випадках допускається говорити мовою партнера, навіть якщо він трохи «знижений» в порівнянні з звичайною мовою аргументує. Це не означає, що потрібно «опускатися» до оборотів мови хоча і зрозумілих і виразних, але суперечать загальноприйнятим нормам мови. Грань тут буває часом невловима.

IV. Стислість. Для того, щоб утримати увагу слухача, мова повинна бути по можливості короткою. Змушувати себе слухати - майже завжди означає чинити насильство над іншою людиною. Таке насильство тим болісніше, чим довше мова. Стислість - один з виразів ввічливості й поваги до співрозмовника.

V. Наочність. При доведенні своєї ідеї корисно застосовувати наочні засоби, які допомагають реалізувати переваги не тільки абстрактно-логічного, але також образного і наочно-практичного мислення.

До числа наочних засобів можуть відноситься:

* Малюнки, графіки;

* Предмети, зразки продукції та ін;

* Образні порівняння.

Всі ці кошти повинні бути зрозумілими, доступними для розглядання, уяви, а якщо можливо - і для обмацування. Також можуть використовуватися інтерактивні засоби, в яких людина сама робить конкретні дії, що призводять до певних наслідків. Таким чином людина отримує можливість на власному досвіді переконатися у дієвості аргументів.

VI. Уникнути надмірної переконливості. Найчастіше аргументують не може подолати спокуси прямо вказати адресату на помилку в його міркуваннях: «Ну, бачиш тепер, де ти помилився?» Надмірна переконливість кидає виклик почуттю власної значущості і тому викликає захисну реакцію у формі опору.

Інший варіант зайвої переконливості - надмірна кількість аргументів. Зайва доказовість підозріла. «Я не буду зараз переробляти інструкції, оскільки я не хочу обмежувати співробітників надмірної регламентованою. Крім того, у мене немає на це часу ».

1.2. Техніки аргументації

I. Метод позитивних відповідей Сократа. Послідовне доказ пропонованого ініціатором вирішення проблеми або завдання.

Кожен крок докази починається зі слів: «Чи згодні ви з тим, що ...» Якщо адресат відповідає ствердно, даний крок можна вважати пройденим і переходити до наступного. Якщо партнер відповідає негативно, ініціатор продовжує словами: «Вибачте, я не зовсім вдало сформулював питання. Чи згодні ви з тим, що ... »і т. д. до тих пір, поки адресат не погодиться з усіма кроками докази і з пропонованим рішенням в цілому.

Примітка. Задавати інші питання, окрім питання «Чи згодні ви ...», не рекомендується. Особливо небезпечні питання: «А чому ви не згодні?» Або «Чому ви заперечуєте проти очевидних речей?»

II. Метод двосторонньої аргументації. Відкрите пред'явлення як сильних, так і слабких сторін пропонованого рішення, що дає адресату зрозуміти, що ініціатор впливу сам бачить обмеження цього рішення.

Надання адресату можливості самому зважити аргументи «за» і «проти».

Примітка. Рекомендується застосовувати лише по відношенню до високоінтелектуальним партнерам.

2. Контраргументації

Фактично контраргументації - це частіше явище, ніж аргументація, особливо якщо обговорення теми займає не 15 хвилин, а кілька годин, днів або навіть місяців.

2.1. Техніки контраргументації

I. Метод перелицювання аргументів партнера. Простежування ходу рішення проблеми або завдання, запропонованого партнером, разом з ним до тих пір, поки не буде знайдено протиріччя, яке свідчить про справедливість протилежних висновків. Рекомендується ретельно дотримуватися логіки чужого рішення, замість того, щоб пропонувати свою.

* Варіант А. Вислуховування докази партнера.

* Варіант Б: Відтворення вголос того доказу, який запропонував партнер.

* Варіант В: Простежування логіки докази партнера з використанням наочних засобів.

Не рекомендується бути «вбивчо» переконливим і підкреслювати, що партнер допустив помилку або протиріччя.

II. Метод розгортання аргументації. Пред'явлення партнеру нових, раніше не відомих йому аргументів. Можна використовувати тільки після того, як проведенаробота з вже пред'явленими аргументами партнера, інакше нові аргументи просто не будуть почуті.

III. Метод поділу аргументів. Поділ аргументів ініціатора на вірні, сумнівні і помилкові і обговорення їх за формулою:

* «Я згоден з вами в тому, що ...» (далі відтворюється відповідний аргумент);

* «Правда, я вже менш впевнений, що ...» або «Не можу позбавитися від деякого сумніви в тому, що ...» або «Хотілося б, щоб це було так, проте мій досвід говорить, що не завжди .. . »(далі відтворюється сумнівний аргумент). Такий початок допомагає партнеру відчути, що в принципі ви готові і погодитися з ним. Вираз сумніву допомагає партнеру відчути, що ви готові тверезо і чесно зважувати всі аргументи.

* «Ну а що стосується (далі йде помилковий аргумент), то на жаль ... (Далі йде спростування за допомогою методу позитивних відповідей, перелицювання або розгортання аргументації).

Робота, проведена на етапах 1 і 2, допомагає партнеру емоційно змиритися з вашим незгодою на етапі 3 і раціонально оцінити ваші зустрічні аргументи і докази.

3. Самопросування

Самопросування - це відкрите пред'явлення свідчень своєї компетентності і кваліфікації для того, щоб бути оціненим гідно і завдяки цьому отримати переваги у відборі кандидатів, призначення на посаду і т. п. Самопрезентація - управління враженням, яке ініціатор справляє на цільову персону, з метою підтримки або посилення свого впливу на неї.

За визначенням Е. Джонса, самопросування - це прояв своєї компетентності у підготовці, проведенні та, можливо, коментуванні своєї презентації. Самопросування відрізняється від всіх інших стратегій самопрезентації, оскільки може бути бездоганно цивілізованим, в той час як всі інші є спірними.

3.1. Загальні правила самопросування

Правило 1. Майже кожна наша дія має самопрезентірующее значення.

Правило 2. «Випадкові» сигнали можуть виявитися більш важливими, ніж навмисні.

Якщо не можеш підтвердити свої можливості реальними діями, то принаймні не спростовував їх своїми ж діями. Самопросування відрізняється від самовихваляння тим, що ініціатор впливу не просто стверджує про себе що-небудь, але підкріплює це реальними справами або незаперечними фактами, свідченнями цих реальних справ.

3.2. Техніки самопросування

* Реальна демонстрація своїх можливостей.

* Пред'явлення сертифікатів, дипломів, офіційних відгуків, патентів, друкованих робіт, виробів та ін

* Пред'явлення графіків, розрахунків, схем.

* Розкриття своїх особистих цілей.

* Формулювання своїх запитів і умов.

Стратегія самопросування є тим більш важкою, чим більшою мірою людина обгрунтовано міг би її використовувати.

Парадокс самопросування. Дійсно компетентні люди характеризуються зниженою потребою заявляти про свою компетентність.

Самопросування, також як аргументація, має малу внутрішньою енергетикою, і тому має потребу в тому, щоб його спеціально розвивали і підсилювали. Крім енергетики, самопросування вимагає вміння проявити свою компетентність і, отже, знати і пам'ятати, в чому ця компетентність полягає. Між тим, "розумна людина не помічає свого розуму, як людина, що звикла добре вдягатися, не помічає свого костюма" (Бернард Шоу).

По суті, самопросування - це теж аргументація. Це демонстрація фактів, які сприймаються як аргументи.

Переконання. Свідоме аргументоване вплив на іншу людину або групу людей, що має своєю метою формування або зміна судження, відносин, наміри або рішення.

Самопросування. Оголошення своїх цілей і пред'явлення свідчень своєї компетентності і кваліфікації для того, щоб бути оціненим гідно і завдяки цьому отримати переваги в ситуації вибору іншими, призначення на посаду та ін

Навіювання. Свідоме неаргументоване дію на людину або групу людей, що має своєю метою зміна їх стану, ставлення до чого-небудь і схильності до певних дій.

Зараження. Передача свого стану або відношення іншій людині чи групі людей, які якимось чином (поки що не знайшли пояснення) переймають цей стан або ставлення. Передаватися цей стан може як мимоволі, так і довільно; засвоюватися - також мимоволі або довільно.

Пробудження імпульсу до наслідування. Здатність викликати прагнення бути подібним собі. Ця здатність може як мимоволі проявлятися, так і довільно використовуватися. Прагнення наслідувати і наслідування (копіювання чужої поведінки і способу мислення) також може бути довільним або мимовільним.

Формування прихильності. Залучення до себе мимовільної уваги адресата шляхом прояви ініціатором власної непересічність і привабливості, висловлювання сприятливих суджень про адресата, наслідування йому або надання йому послуги.

Прохання. Звернення до адресата з закликом задовольнити потреби чи бажання ініціатора впливу.

Примушення. Загроза застосування ініціатором своїх контролюючих можливостей для того, щоб домогтися від адресата необхідного поводження. Контролюючі можливості-це повноваження у позбавленні адресата будь-яких благ або в зміні умов його життя і роботи. У найбільш грубих формах примусу можуть використовуватися погрози фізичної розправи, обмеження свободи. Суб'єктивно примус переживається як тиск: ініціатором - як власне тиск, адресатом - як тиск з боку ініціатора або «обставин».

Напад. Раптова атака на чужу психіку, свідоме чи імпульсивна і є формою розрядки емоційної напруги. Висловлення зневажливих або образливих суджень про особистість людини та / або грубе агресивне осуд, зневагу або осміяння його справ і вчинків. Основні форми нападу - деструктивна критика, деструктивні констатації, деструктивні поради.

Маніпуляція. Приховане спонукання адресата до переживання певних станів, прийняття рішень та / або виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором своїх власних цілей.

Деструктивна критика:

* Зневажливе або образливі судження про особистість людини.

* Грубе, агресивне осуд, зневагу або осміяння його справ і вчинків, які є значущими для нього людей, соціальних спільнот, ідей, цінностей, творів, матеріальних /культурних об'єктів та ін

* Риторичні питання, спрямовані на виявлення і «виправлення» недоліків.

Руйнівність такої критики в тому, що вона не дозволяє людині «зберегти обличчя», відволікає його сили на боротьбу з виниклими негативними емоціями, забирає в нього віру в себе.

Відмінності деструктивної критики від навіювання полягає в тому, що при вселенні усвідомлювана мета - «покращення» поведінки іншого (несвідома - звільнення від досади і гніву, прояв сили або помста). Але при цьому не закріплюються (!) Моделі поведінки, які описуються в формулах навіювання: «Ти легковажна людина! Тобі пора серйозніше ставитися до життя! »

Деструктивна критика закріплює негативну модель поведінки.

Деструктивні констатації є одним з різновидів деструктивної критики:

* Згадки і нагадування про об'єктивні факти біографії, які людина не в змозі змінити і на які він частіше за все не міг вплинути (національна, соціальна, расова приналежність; міське чи сільське походження; рід занять батьків; протиправну поведінку кого-небудь з близьких, їх алкоголізм чи наркоманія в родині; спадкові і хронічні хвороби; природна конституція: зростання, риси обличчя, короткозорість, порушення зору, слуху, мови і ін

* «Дружні», «безневинні» посилання і натяки на помилки, промахи і порушення, допущені іншим у минулому; жартівливе згадка «старих гріхів» або особистих таємниць іншого.

Ефект таких констатації - в адресата впливу викликається стан розгубленості, безпорадності, сум'яття і пр.

Деструктивні поради:

* Непрохані рекомендації та пропозиції по зміні позиції, способу поведінки і пр.

* Безапеляційні вказівки, накази та інструкції, не мається на увазі соціальний або робочими стосунками з партнером.

На думку Крисько В.Г., психологічний вплив підрозділяється на наступні види:психогенне,інформаційно,психологічний,психоаналітичне,нейролінгвіс-тичне, психотронне та психотропну.

Психогенний вплив - це наслідок, викликаний:

* Шоковим впливом умов соціального життя і діяльності чи якихось трагічних подій на свідомість людей або їх груп, в результаті чого вони виявляються нездатними раціонально мислити і діяти, втрачають нормальну орієнтацію в просторі і соціальному оточенні, відчувають стану афекту, депресії або страху. Впадають у паніку, в ступор і т.д.

* Фізичним впливом на мозок людини, в результаті якого спостерігається порушення його нормальної нервово-психічної діяльності.

Приватним, але вельми показовим випадком психогенного впливу виступає вплив кольору на психофізіологічні та емоційні стани праці.

Інформаційно-психологічний вплив (або ідеологічне) - вплив за допомогою слів, інформації в цілому. Основна мета - формування певних ідеологічних чи соціальних ідей, поглядів, переконань.

Психоаналітичний вплив - вплив на підсвідомість людини терапевтичними засобами, особливо в стані гіпнозу або глибокого сну. Існують також методи, що виключають свідоме опір як окремого індивіда, так і груп людей в спати.

Нейролінгвістичний вплив (НЛП) - вид психологічного впливу, що змінює мотивацію людей за допомогою штучного внесення до їх свідомість спеціальнихлінгвістичних програм, що ініціюють їх певне мислення, сприйняття та поведінку.

Психотропний вплив (парапсихологічні, екстрасенсорне) - вплив інших людей, що здійснюється шляхом передачі інформації через внечувственних (неусвідомлюване) сприйняття. Наприклад, ефект, викликаний колірними плямами, вбудованими в комп'ютерний вірус, позначений V - 666. Вірус здатний негативно впливати на психофізіологічний стан оператора ПК (аж до смертельного результату). Принцип його дії заснований на «феномен 25-го кадру», зміст якого закладається при сприйнятті на підсвідомий рівень психіки.

Психотропний вплив - вплив на психіку людей за допомогою медичних препаратів, хімічних або біологічних речовин, у тому числі пахучих речовин.

Основні методи психологічного впливу - переконання, навіювання та маніпулювання .

Використання радіо і телебачення в інтересах соціального впливу представляє надзвичайно широкі можливості для впливу на великі, масові аудиторії. Ніяке інше засіб масово інформації не може зрівнятися з ними за широтою охоплення аудиторії.

Телебачення - одне з найбільш ефективних засобів соціального впливу та психологічного впливу. Вже зараз більшість сімей в розвинених країнах Заходу і Сходу володіють більш ніж одним телевізором. Його роль безперервно зростає в міру розширення мережі супутникового TV, появи цифрового TV і з'єднання телебачення з комп'ютерними мережами Інтернету.

Маніпуляція - це в першу чергу приховані способи управління іншими. Однак дуже часто маніпуляцією оголошують будь психологічний вплив. У тому, що це не так, можна переконатися, розглянувши перелік різних видів психологічного впливу.

У залежності від різних підстав виділяють наступні типи психологічного впливу:

1.В залежності від стратегії впливу: суб'єкт-суб'єктна (адресат як партнер) і суб'єкт-об'єктне (адресат як об'єкт впливу).

2.По планомірності: довільне і мимовільне.

3.За спрямованості: пряме (орієнтовано на конкретну людину) і непряме (стосується ситуації).

4.По увазі контакту: безпосереднє (особистий контакт адресата й ініціатора) і опосередковане (орієнтація адресата в ситуації за непрямими ознаками, за чутками) [стор 69, 5].

Види психологічної взаємодії (Грачов, Мельник)

1. Переконання - свідоме аргументоване вплив на іншу людину або на групу людей з метою зміни їх суджень чи рішень.

Засобами переконання можуть бути: пред'явлення адресату ясних і чітких аргументів, прийняття сильних і слабких сторін прийнятого рішення; отримання згоди на кожному кроці докази.

2. Навіювання - свідоме неаргументоване вплив на людину з метою зміни його стану, ставлення до чого-небудь. Засоби впливу: особистий магнетизм, авторитет; впевненість вербального і невербального поведінки; використання умов обстановки.

В. Бойко виділив прийоми навіювання: через мотиваційну сферу свідомості, через ідентифікацію, за допомогою посилання на авторитет, через персоніфікацію і через упередження.

3. Зараження - довільна і мимовільна передача свого стану або відношення іншій людині. Засоби впливу: висока енергетика власної поведінки; артистизм; використання інтриги при залученні партнера у виконання дій; погляд "очі в очі»; дотик і тілесний контакт.

4. Спонукання імпульсу до наслідування - здатність викликати бажання бути подібним собі. Засоби впливу: публічна популярність впливає; демонстрація високих зразків майстерності; явище прикладу доблесті, милосердя, служіння ідеї; новаторство; особистий магнетизм; заклик до наслідування.

5. Формування прихильності - створення в адресата позитивного ставлення до себе.Засоби впливу: прояв впливає власної непересічність і привабливості; висловлювання сприятливих суджень про адресата, наслідування йому, надання йому послуги.

6. Прохання - звернення до адресата з закликом задовольнити бажання впливає. Засоби впливу: ясні і ввічливі формулювання; визнання права адресата відмовити в проханні.

7. Примус - вимога виконувати розпорядження ініціатора, підкріплене погрозами, прихованими або явними. Засоби: оголошення жорстко визначених термінів або способів виконання роботи; накладення не підлягають обговоренню заборон; залякування наслідками; загроза покарання.

8. Деструктивна критика - висловлювання образливих суджень про особистість людини, грубе осміяння його вчинків. Засоби впливу: приниження особистості; висміювання того, що критикований не в змозі змінити - зовнішності, соціального і національного походження, голосу і ін; висловлювання справедливих критичних зауважень адресату, який знаходиться в стані пригніченості невдачею.

9.Ігнорірованіе - умисне неувага, неуважність по відношенню до партнера по спілкуванню, його висловлювань і дій. Найчастіше сприймається як ознака зневаги і неповаги, в деяких випадках виступає як тактовна форма вибачення безтактності та незручності, допущеної партнером.

10. Маніпуляція - приховане від адресата спонукання його до переживання певних станів, зміни ставлення до чого-небудь, прийняття рішень і виконання дій, необхідних для досягнення цілей ініціатора. При цьому для маніпулятора важливо, щоб адресат вважав ці думки, почуття, рішення і дії своїми власними, а не нав'язаними ззовні і визнавав себе відповідальним за них. [Стор.75, 4]

1.4 Способи протидії впливу

«Люди цінують почуття свободи і самостійності. Тому, коли соціальний тиск стає настільки сильним, що починає обмежувати їх почуття свободи, вони можуть повстати »[стор.300, 14]

Ольга Володимирівна гурткової та Ольга Миколаївна Шахматова в навчальному посібнику «Соціальна психологія в схемах, таблицях і кросвордах» виявили такі види протистояння впливу [стор.84, 9]:

1.Конфронтація - свідомий аргументовану відповідь на спробу переконання, що спростовує або оскаржує доводи актора.

2.Конструктівная критика - підкріплене фактами обговорення цілей, засобів або дій актора і обгрунтування їх невідповідності цілям, умовам і вимогам адресата.

3.Енергетіческая мобілізація - опір адресата спробам вселити або передати йому певний стан, спосіб дій, ставлення.

4.Творчество - створення нового зразка, прикладу, моди.

5.Псіхологіческая самооборона - застосування мовних формул та інтонаційних засобів, що дозволяють зберегти присутність духу і виграти час для обдумування подальших кроків у ситуації примусу.

6.Ігнорірованіе - дії, що свідчать про те, що адресат навмисне не помічає або не приймає до уваги слів, дій і почуттів ініціатора.

7.Конфронтація - відкрите і послідовне протиставлення адресатом своєї позиції та вимог ініціатору.

8.Отказ - вираз адресатом своєї незгоди виконати прохання ініціатора впливу.

Сидоренко Є.В. виділила такі способи протистояння впливу, як:

1. Контраргументації. Свідомий аргументовану відповідь на спробу переконання, що спростовує або оскаржує доводи ініціатора впливу.

2. Психологічна самооборона. Застосування мовних формул та інтонаційних засобів, що дозволяють зберегти присутність духу і виграти час для обдумування подальших кроків у ситуації деструктивної критики, примусу або маніпуляції.

3. Інформаційний діалог. Прояснення позиції партнера і власної позиції шляхом обміну питаннями і відповідями, повідомленнями та пропозиціями.

4. Конструктивна критика. Підкріплене фактами обговорення цілей, засобів або дій ініціатора впливу і обгрунтування їх невідповідності цілям, умовам і вимогам адресата.

5. Енергетична мобілізація. Опір адресата спробам вселити або передати йому певний стан, ставлення, намір або спосіб дій.

6. Творчість. Створення нового, яке нехтує впливом зразка, прикладу або моди або долає його.

7. Ухилення. Прагнення уникати будь-яких форм взаємодії з ініціатором впливу, в тому числі випадкових особистих зустрічей і зіткнень.

8. Ігнорування. Дії, що свідчать про те, що адресат навмисне не помічає або не приймає до уваги слів, дій або виражених адресатом почуттів.

9. Конфронтація. Відкрите і послідовне протиставлення адресатом своєї позиції і своїх вимог ініціатору впливу.

10. Відмова. Вираз адресатом своєї незгоди виконати прохання ініціатора впливу. [Стор.184, 20]

1.5 Система методів психологічного впливу

1.Психологічна атака.

Психологічна атака - метод різноманітного, мінливого, швидкого, активного, багатослівного, багатозначного, рухливого, пантомімічного впливу на психіку людини з метою відключення логічного мислення: справлення яскравого враження, введення в стан розгубленості, для прийняття особистістю вигідного маніпулятору рішення.

Психологічну атаку використовують підприємці, комівояжери, дистриб'ютори, теле-, і радіоведучі, в процесі презентації, та ін. Психологічна атака лежить в основі ліберократичного стилю керівництва.

Елементи психологічної атаки (дії, слова, положення):

* різноманітність;

* швидкість;

* багатослівність;

* мінливість;

* активність;

* багатозначність;

* рухливість;

* пантоміміка;

2.Психологічне програмування.

Психологічне програмування - метод одноманітного, константного, точного, наполегливого, однозначного, унікального, непорушного, інертного впливу на психіку людини з метою створення алгоритмів його інтелекту і формування стереотипів поведінки.