Психологічні властивості учнів ПТНЗ та методи їх діагностики

Размещено на http://www.allbest.ru

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області

КОНСПЕКТ

Психологічні властивості учнів ПТНЗ та методи їх діагностики

Виконав:

Слухач курсів КПК

викладач ЧВПУР

Брандес Омелян Степанович

Керівник:

старший викладач кафедри

МПН НМЦ ПТО ПК

Каспрік Н.М.

Чернівці, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

1. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ І ВЛАСТИВОСТЕЙ УЧНІВ ПТНЗ

1.1 Розвиток мовлення

1.2 Розвиток мислення

1.3 Розвиток сприймання

1.4 Розвиток уяви

1.5 Розвиток пам'яті

1.6 Розвиток уваги

2. СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В РАННІЙ ЮНОСТІ

2.1 Емоційний розвиток

2.2 Розвиток вольових якостей

2.3 Самовизначення й мотиви уміння

2.4 Формування світогляду

2.5 Спрямованість особистості

3. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПТНЗ НАВЧАЛЬНОГО ВІКУ

ВСТУП

Професійна освіта - сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.

Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь та навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.

Питання професійної освіти частково вирішують загальноосвітні навчальні заклади в процесі профорієнтації на факультативних заняттях, у різноманітних гуртках. Але головний шлях здобуття професійної освіти - навчання молоді у професійно-технічних училищах. У професійно-технічному училищі молода людина не лише здобуває обрану спеціальність, а й може отримати середню освіту. Ці училища готують спеціалістів з понад 800 робітничих професій. Система профтехосвіти спроможна забезпечити місцями для навчання до 25% випускників загальноосвітніх шкіл, які мають базову загальну освіту, причому понад 70% з них разом із професією здобувають повну середню освіту. Крім того, щороку до 70 тисяч випускників шкіл, які мають повну середню освіту, вступають до профтехучилищ, щоб здобути робітничу професію.

ІІ. Психологічні властивості учнів ПТНЗ (професійно-технічних навчальних закладів).

Як видно із вищесказаного ми маємо справу із вихованням і навчанням учнів періоду юнацького віку. Щоб досягти позитивного успіху в такому складному процесі, педагог повинен бути обізнаний з такою дисципліною, як "Педагогічна психологія", а якщо це викладач або майстер профтехучилища, то один із розділів цієї дисципліни, який стосується періоду ранньої юності від 15 до 18 років.

1. Фактори психологічного розвитку в юнацькому віці.

Період ранньої юності

Тривалість юнацького періоду життя, людини по-різному визначається в психологічній літературі. Деякі зарубіжні психологи називають період розвитку від 12 до 21-25 років життя і "віком дозрівання", виділяючи в ньому дві або три фази. Вік від 14 до 17 років життя вони називають пубертатною фазою, виділяючи цим провідну роль біологічного дозрівання індивіда в його психічному розвитку взагалі і на даному етапі зокрема.

Є й психологи, які розглядають юнацький вік в житті індивіда як вищий етап його спеціалізації, виводячи його характерні психологічні особливості із зовнішніх спеціальних факторів.

За віковою періодизацією прийнятого в вітчизняній психології, період життя від 15 до 17-18 років називається старшим шкільним віком або ранньою юністю. При визначенні того беруться до уваги не тільки ознаки фізичного дозрівання, а й особливості психологічного розвитку, характерні риси провідної діяльності в професійно-технічних навчальних закладах. Не применшуючи значення біологічного дозрівання, вітчизняні психологи підкреслюють провідну роль спеціальної детермінації діяльності індивіда на цьому етапі його життя в ході якої відбувається дальше становлення того, як свідомої суспільної істоти, як особистості.

Рання юність - це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя, як дорослої людини, до вибору спеціальності, до безпосереднього оволодіння нею, до виконання відповідальних спеціальних функцій. За цей час підростаюча особистість поступово досягає такого ступеня фізичної, психологічної і спеціальної зрілості, на якому вона цілком здатна свідомо й самостійно їх виконувати, стати повноправним громадянином оточуючого суспільства.

Фізичний розвиток

Фізичний розвиток юнаків і дівчаток характеризується дальшими анатомічними і фізіологічними змінами, які відбуваються в тісному взаємозв'язку. В цей період закінчується модифікація організму, яка розпочалася в підлітковому віці, у зв'язку із статевим його дозріванням. Юність є завершальним етапом у фізичному розвитку людського індивіда.

Протягом раннього юнацького віку вдосконалюється функціонування серцево-судинної системи, нервової регуляції її діяльності. Стабілізується кров'яний тиск, у зв'язку з цим серцево-судинна система стає витривалішою до навантажень. Збільшується життєва ємність легенів, особливо у хлопців, витриваліше функціонує дихальний апарат. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. До кінця старшого юнацького віку функціональне удосконалення нервової системи досягає високого ступеня, повністю розвивається кора великих півкуль. Встановлюється стійка рівновага в функціонування ендокринної системи. Співвідношення активності залоз внутрішньої секреції стає таким, як у дорослої людини. Поступово зникає характерна для підлітків збудженість і неврівноваженість.

В цілому ж ранній юнацький вік в біологічному відношенні є багато лучним. зростання фізичних сил юнаків і дівчат викликає в них піднесення, напруження, активність, поривання до дії, що сприяє успішному виконання тих завдань, які ставлять перед ними громадянське суспільство.

Спеціальні фактори психологічного розвитку

Провідну роль у психологічному розвитку юнацтва відіграють спеціальні фактори. Вони визначають сутність тих змін, завдяки яким юнацтво наближаються до статусу дорослої людини. Ці зміни відбуваються під впливом суспільства, яке їх тією чи іншою мірою проектує, передбачає, готуючи нове покоління своїх членів. Вплив суспільства на становлення їх якостей здійснюється не безпосередньо, а через активність юнаків і дівчат, через різні види їх діяльності, в яких поєднуються суспільне й індивідуальне. Суспільство наше ставить до юнаків і дівчат зростаючі вимоги , враховуючи зростання їх сил але ці вимоги стають факторами їх розвитку оскільки вони ними усвідомлюються, приймаються й активно реалізуються.

Суспільні контакти юнацтва з дорослими

Одним з важливих факторів розвитку особистості в ранній юності є правильні з погляду норм і правил суспільного співжиття взаємостосунки молоді з старшими, передусім з батьками.

Проблема батьків і дітей часто обговорюється в психологічній і педагогічній літературі. Підростаюче покоління переймає досвід старшого покоління й далі збагачує його своєю творчою діяльністю.

Проте можливість конфліктів з дорослими не виключається протягом усього періоду ранньої юності. Важливо знати у чому саме молодь вбачає причини своїх конфліктів з дорослими. Дані деяких психолого-педагогічних досліджень свідчать про те, що відповідальність за виникнення конфліктних ситуацій молодь покладає насамперед на дорослих, інколи на дорослих і себе, значно рідше тільки на себе.

Взагалі ж молодь схоче вислуховувати поради, аргументовані пояснення, наставляння тих старших людей (батьків, вчителів, вихователів, знайомих тощо), які користуються в них авторитетом, довір'ям. Таке ставлення до дорослих пов'язане з пошуками молодих людей свого місця в суспільстві, своїх друзів як серед ровесників, так і серед дорослих.

Особливості контактів з ровесниками

Фактором формування особистості в період ранньої юності є і спілкування з ровесниками класного і училищного колективів та поза його межами. Особливо важливою є роль класного колективу в якому проходить значна частина життя шкільної молоді, відбувається учбова діяльність, виникають різноманітні форми суспільних контактів, що регулюються певними правилами, нормами колективного співжиття.

Особливо небезпечним бувають у плані негативу позашкільні неформальні групи молоді, які нерідко утворюються за місцем проживання. Інколи в цих молодіжних компаніях складаються взаємини, які сприяють виникненню різних аморальних збочень. Громадський вплив на ці молодіжні групи посилюється, якщо молоді надається можливість проводити вільний час не в під'їздах, дворових закутках та інших закладах.

Статевий розвиток

Важливим аспектом суспільного розвитку юнацтво є формування в них правильного ставлення до іншої статті хлопців до дівчат, дівчат до хлопців.

Період від 15 до 18 років характеризується виникненням двобічного взаємного зацікавлення хлопців і дівчат, яке стає загальним явищем. У групових стосунках зникає поступово антагонізм статей розширюються контакти, товариська прив'язаність і дружні відносини між хлопцями і дівчатами. Отже у старшому юнацькому віці створюється сприятливий грунт для формування між статевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх.

Отже у статевому виховання юнацтва чільне місце повинні посідати завдання формування статевої моральності, відповідного до моралі високо розвинутого суспільства до осіб іншої статі, передусім дівчат. Завдання любої школи, визначеною державною - готувати громадянина нашого суспільства і як майбутнього сім'янина, чоловіка й батька, жінку й матір.

1. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ І ВЛАСТИВОСТЕЙ УЧНІВ ПТНЗ

1.1 Розвиток мислення

пізнавальний пам'ять мислення учень

Одним з важливих аспектів психічного розвитку людини в її юнацькому періоді є інтенсивне й інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення.

Молоді люди 15 до 18 рр. здатні замислюватись над своїми власними думками, їх систематизувати, на цій основі доходити до більш загальних теорій.

Підвищення рівня мислительної діяльності учнів ПТНЗ, удосконалення її форм і прийомів виявлення в тому, що вони глибше розуміють природничі й соціально-історичні явища, оволодівають науковим їх поясненням, оцінкою соціальних факторів і подій, уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись у стрімкому потоці наукової і політичної інформації.

1.2 Розвиток мовлення

В єдності з розвитком абстрактного й узагальненого мислення, відбувається в учнів ПТНЗ перехід до вищих рівнів мовлення стає формою існування мислитель них дій. Воно відіграє важливу роль в оволодінні певними засобами внутрішньої роботи думки. Мислительська діяльність здійснюється переважно мовними засобами. Тому недостатність мовної підготовки, яка спостерігається в деяких учнів, породжує труднощі мовного оформлення думки, які негативно позначаються на якості їх учбової діяльності.

1.3 Розвиток сприймання

Дальших ступенів свого розвитку в період ранньої юності досягає процес сприймання. Це виявляється передусім у довільних його формах, в перспективних діях, актах планомірного спостереження за певними об'єктами, спрямованого пізнавальними і практичними цілями. Самоспостереження виступає в житті як складний момент само пізнавання, прагнення до самовдосконалення, самовираження.

1.4 Розвиток уяви

Оволодіння складним навчальним матеріалом вимагає від учнів ПТНЗ досконалішої репродуктивної уяви і тим самим сприяє її розвитку. Водночас у них розвивається і тверда уява, що виявляється в різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної тощо). В такому віці відбувається більш скептичне ставлення до витворів своєї уяви, посилюється самоконтроль за її роботою, учні краще співвідносять образи уяви, особливо своїх мрій, з реальною дійсністю, зі своїми можливостями.

1.5 Розвиток пам'яті

Основна тенденція в розвитку пам'яті учнів ПТНЗ характеризується подальшим зростанням і зміцненням її довільності.

Довільне запам'ятовування стає в цей період набагато ефективнішим від мимовільного. Відбуваються істотні зміни і в перебігу процесів логічного запам'ятовування. Помітно зростає продуктивність пам'яті на думки, на абстрактний матеріал.

У ранньому юнацькому віці виникає в учнів прагнення оволодіти своєю пам'яттю, керувати нею, підносити її продуктивність.

1.6 Розвиток уваги

У прямій залежності від змісту й форми розумової та практичної діяльності учнів ПНТЗ перебувають особливості їх уваги. Розвивається їх здатність тривало зосереджуватися на пізнаваних об'єктах, переборювати дію сильних відволікаючих подразників, розподіляти і переключати увагу.

В увазі учнів ПТНЗ виявляються індивідуальні відмінності. Зокрема в її інтенсивності, стійкості й в інших властивостях. Спеціальні поради учням, як удосконалювати свою увагу, дають у цьому віці позитивні результати.

2. СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В РАННІЙ ЮНОСТІ

2.1 Емоційний розвиток

Розвиток інтелектуальної сфери особистості учнів даного вікового періоду тісно пов'язані з тими прогресивними тенденціями, які виявляються в її емоційному житті. Спостерігається значне збагачення її емоційної сфери. Особливістю емоційного сома почуття переважної більшості молоді в цьому віці є життєрадість і оптимізм.

2.2 Розвиток вольових якостей

У зв'язку з розвитком свідомості й самосвідомості в старшому юнацькому віці, цілеспрямованості її діяльності формуються вольові якості. Зміцнюється така риса волі молодих людей, як здатність керуватися у своїй поведінці й діяльності більш віддаленими цілями, усвідомлення своїх обов'язків. Дотримується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям свого майбутнього самостійного життя.

2.3 Самовизначення й мотиви уміння

Юнацтво стоїть на порозі самостійного життя. Вони зайняті активними пошуками свого місця в суспільстві, визначенням свого покликання, вибором професії. Все це спотворює особливу соціальну ситуацію формування їх особистості.

2.4 Формування світогляду

Характерною рисою розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є вироблення її світогляду, тобто системи погляду на світ, суспільне життя, його минуле і майбутнє, на мораль, науку, мистецтво, на людину і сенс її життя.

Становлячись, світогляд починає регулювати взаємини юнаків і дівчат, впливати на формування їх ціннісних орієнтацій, на поведінку, ставлення до людей і проектування свого майбутнього. Формування світогляду пов'язане з потребою самовизначення, породжує певну спрямованість особистості старшого за віком учня і позначається на всіх психічних процесах і функціях.

2.5 Спрямованістю особистості в юнацькому віці визначаються і такими

категоріями як: моральні поняття й переконання, моральні ідеали, інтереси, розвиток здібностей, особливості характеру.

Знання особливостей становлення особистості в ранній юності потрібне для постійного вдосконалення методів педагогічного керування цим процесом, формування у нашої молодої людини високої ідейної цілеспрямованості на активну життєву позицію, свідоме ставлення до громадського обов'язку, коли єдність слова і діла стає повсякденною нормою поведінки. Виробити таку позицію - завдання морального виховання.

3. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПТНЗ НАВЧАЛЬНОГО ВІКУ

Згідно з принципами єдності психіки і діяльності, здібності до навчання формуються в умовах відповідної активності учня. Учень старшого юнацького віку зі здібностями до навчання вирізняється насамперед, вибірковістю й визначеністю інтересів, готовністю до міркувань і дискусій, у нього помітна робота аналітичної думки й особлива емоційна вразливість.

Важливим поняттям є проблема діагностики навчальності. При діагностиці навальності використовують психодіагностичний підхід, відомий як синтетичний. Суть цього підходу, на відміну від аналітичного, представленого тестами інтелекту, полягає в тому, що вивчання здібностей тут передбачається не в умовах тестування окремих здібностей, а в умовах виконання саме тієї цілісної діяльності , здібності до якої досліджуються, оскільки предмет діагностики - навальність як здатність до засвоєння знань, умінь і навичок, то й методи її діагностики повинні базуватися на навчальному матеріалі й здійснюватися у формі природного навчального експерименту, який моделює навчання спрямоване на розвиток здібностей до нього. Найчастіше такі умови забезпечують проблемне навчання, при якому засвоювання матеріалу здійснюється через включення його в процес розв'язування навчального завдання, як необхідної умови його розв'язання.

Визначаючи принципи дослідження навальності можна зазначити наступне:

- діагностичну методику треба будувати на проблемних ситуаціях;

- діапазон використання певних проблемних ситуацій повинен обмежуватися с прогнозованою зоною найближчого розвитку учня, що зумовлюється строками вивчення необхідного матеріалу в навчальному закладі;

- вихідний мінімум знань і ставлення учнів до діагностичної процедури поряд з навальністю суттєво виступають на ефективність розв'язування проблемної ситуації, тому необхідно забезпечити їх наявність у відносну рівність у всіх учасників діагностичного експерименту;

- у ході експерименту необхідно реєструвати не лише кінцевий результат роботи піддослідного, а й сам процес розв'язування (кількість кроків, звертань до умов) та способи які застосовуються;

- важливо зважати на міру допомоги, тобто надавати строго дозовану допомогу, починаючи з мінімальної, оскільки необхідність у допомозі або самостійність є одним із параметрів навчальності;

- не застосовувати обмеження в часі, оскільки це в переважній більшості негативно впливає на реалізацію здібностей, але необхідно врахувати час виконання, як додатковий показник оцінки навальності.

Шляхи психодіагностики й корекції пере успішності навчання, у розв'язання проблеми не встигання доцільно відокремити три основні етапи:

І етап - функціональні проби - сукупність стандартизованих завдань, зорієнтованих на діагностику розвитку основних пізнавальних функцій учня певного віку, необхідних для йог ефективного навчання;

ІІ етап - необхідно використовувати методи зо допомогою яких можна уточнити причини невстигання, тобто поставити психологічний діагноз;

ІІІ етап - робота з невстигаючими полягає в пошуку прийомів, які дають змогу прогнозувати можливість дальшого розвитку таких учнів і створити для них індивідуальні програми корекції розвитку на матеріальні певних предметних курсів.

Размещено на Allbest.ru