Особливості працевлаштування за сучасних умов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Особливості працевлаштування за сучасних умов

Особливості працевлаштування за сучасних умов

Сучасна наука розглядає безробіття як природне, закономірне явище розвитку суспільства в ринкових умовах. Ринок праці в Україні став значно динамічнішим і диференційованішим. Поява нових спеціальностей замість тих, що втратили актуальність, збільшення кількості спеціальностей, що вимагають високої кваліфікації, постійне підвищення вимог до рівня знань і вмінь спеціаліста - все це змушує безробітного підвищувати власну конкурентоспроможність за рахунок підвищення кваліфікації, оволодіння новими і додатковими навичками, новим фахом завдяки перепідготовці і перенавчанню, змінювати професійну діяльність і спрямованість. Зміна професії (вимушена або добровільна), перенавчання з метою працевлаштування стають основними етапами процесу професійної переорієнтації.

Найбільш гостро економічні, соціальні і психологічні наслідки безробіття, нестабільності на ринку праці, невизначеності трудових відносин відчуває на собі молодь як соціальна група, що характеризується надзвичайно динамічними соціальними потребами і обмеженістю ресурсів. Останній чинник лежить в основі низької конкурентоспроможності сучасної молоді на ринку праці. Численні дослідження свідчать, що низька конкурентоспроможність молоді обумовлена дією таких факторів:

брак професійних знань, кваліфікації і навичок. Роботодавці віддають перевагу кваліфікованим працівникам старшого віку, з певним досвідом, що знижує можливість працевлаштування молоді, яка тільки що починає професійну діяльність;

інфантилізм значної частини молоді, що характеризується низькою діловою активністю, браком підприємливості: молоді люди від дитинства орієнтувалися на отримання життєвих благ від батьків, а ті чекали цього від держави. Джерело інфантилізму - в тотальному патерналізмі;

трудова нестабільність молоді, пов'язана зі звільненнями (наприклад, призов до Збройних Сил), тривалими відпустками молодих жінок у зв'язку з народженням і вихованням дітей тощо.

Невизначеність соціально-професійного вибору, низькі стартові можливості професійної мобільності, негарантований характер зайнятості визначають необхідність принципово нових стратегій і підходів до формування і реалізації професійного потенціалу молоді. Тому об'єктивно оптимізація професійних і життєвих стратегій молоді постає як першочергове завдання трудової політики держави і суспільства.

Втілення принципово нових і ефективних схем оптимізації трудових відносин неможливе без залучення ресурсів і потенціалу психологічної науки, яка є джерелом і інструментом психологічно обґрунтованих механізмів і засобів реалізації цілеспрямованої (наближеної до потреб і можливостей молоді) політики у трудовій сфері.

Нині очевидними пріоритетами зайнятості в молодіжній політиці є: досягнення збалансованості попиту робочої сили і створення робочих місць, розвиток трудового й інтелектуального потенціалу, вдосконалення системи професійного навчання. Не заперечуючи важливості реалізації цих пріоритетів, які стосовно особистості безробітного скоріше мають „зовнішній” характер, особливий акцент необхідно робити на „внутрішніх” передумовах адаптації особистості в ситуації професійного виключення. В перспективі реалізації комплексу „внутрішньо” релевантних передумов важливим є розуміння ролі особистісної детермінанти у психосоціальній адаптації безробітної молоді. Без активності безробітного в процесі професійної переорієнтації і перепідготовки, без внутрішньої готовності до перенавчання і пошуку шляхів подолання професійних проблем за рахунок активізації і переосмислення внутрішніх резервів, без активної смислової роботи з дискредитації неадекватних новій соціальній ситуації цінностей вирішення цієї проблеми матиме маніпулятивний характер.

Зростання потреби в професійній переорієнтації і перепідготовці безробітної молоді - з одного боку, і брак релевантного специфіці феномена безробіття концептуального психологічного апарату, науково обґрунтованої системи соціально-психологічних і психологічних засобів, які забезпечували б її реалізацію, - з іншого, визначили мету нашої статті.

Результати теоретичного аналізу проблеми

В процесі професійної переорієнтації безробітний свідомо визначає особистісні пріоритети в сенсі вибору професійних орієнтирів і реалізує їх у спільній діяльності шляхом засвоєння спеціальних знань, формування вмінь і навичок, релевантних обраній професійній спеціалізації. Тому професійна переорієнтація кваліфікується нами як самостійний етап життєвого і професійного самовизначення, необхідний для продуктивного (неконфліктного) подолання негативних ефектів (соціально-психологічних і психологічних) професійного виключення, свідомого прийняття обраної професії і віднайдення особистісно-значимих смислів діяльності, подальшого особистісного і професійного розвитку молоді.

Виокремлення поняття „професійне самовизначення” в якості ключової категорії нашого аналізу має вагомі підстави. Це зумовлено змістовими його характеристиками, які мають у вітчизняній психології певну усталеність. Отож звернемося до аналізу психологічного змісту феномена професійного самовизначення в психологічній традиції в контексті нашої проблеми.

Визначення сутності професійного самовизначення й досі лишається невирішеною проблемою, котра посідає важливе місце в творчому пошуку представників різних напрямів науки. Особливої актуальності набуває вона у площині психологічного аналізу. У вітчизняній психології є чимало напрацювань з теорії професійного самовизначення, які й визначають сучасні підходи до проблеми. Тут доречно згадати, наприклад, повчальні дослідження Є. Климова [2], Є. Головахи [1]. Їх особливістю є акцентування на особистісних аспектах професійного самовизначення.

До професійного самовизначення з позицій діяльнісного підходу підходить Є. Климов: „Професійне самовизначення - діяльність людини, яка набуває того чи іншого змісту в залежності від етапу її розвитку як суб'єкта праці”. Є. Головаха розглядає професійне самовизначення у зв'язку з життєвими перспективами особистості, які досліджуються в контексті життєвої мети і життєвих планів [1]. В нашому дослідженні ми орієнтуємося на дефініцію професійного самовизначення Н. Пряжникова: „Сутністю професійного самовизначення є самостійне і усвідомлене віднайдення смислів роботи, що виконується, і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації” [4]. Головна мета професійного самовизначення - „поступове формування внутрішньої готовності до усвідомленої і самостійної побудови, корекції і реалізації перспектив власного розвитку (професійного), готовності самостійно знаходити особистісно-значущі смисли в конкретній професійній діяльності” [5].

Це визначення відображає зміст і динаміку особистісних станів і психологічних процесів, характерних для професійної переорієнтації безробітного: пошук нового смислу професійної діяльності в ситуації вимушеної або добровільної зміни професії, активізація самоаналізу і самосвідомості особистості, пошук інформації і прогнозування подальшого професійного розвитку, пошук шляхів власної професійної реалізації, готовність до переорієнтації і перенавчання. На думку Є. Климова, „професійне самовизначення, яке розуміється як один із важливих проявів суб'єкта діяльності, може розглядатися на двох взаємопов'язаних рівнях: гностичному (у формі трансформації самосвідомості) і практичному (у формі реальної зміни соціального статусу, місця людини в системі міжлюдських стосунків)” [2]. Тому в нашому розумінні професійне самовизначення включає в себе не просто навчання професії, але й активізацію особистості, розвиток самостійності і відповідальності у прийнятті рішення про вибір сфери професійної діяльності. Людина обирає не лише певну професію, але й те, що вона дає їй для якнайповнішого відчуття свого життя.

Розмаїтість концептуальних підходів до проблеми професійного самовизначення викликана не лише складністю питання, але й культурно-історичною обумовленістю реалізації самовизначення більшістю людей, що проживають в конкретній країні, регіоні, а також негомогенністю населення. Все це робить проблему багатоаспектною за способами розгляду і вирішення. Складність визначення сутності поняття пов'язана з існуванням близьких понять (самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення), які часто розкриваються „через захопленість значущою роботою” (А. Маслоу), через „справу”, яку робить людина (К. Ясперс) [6]. В. Франкл визначає повноцінність людського життя через її здатність „виходити за межі самої себе”, а головне - віднаходити нові смисли в конкретній справі (в професійній діяльності) і у всьому своєму житті [6]. І. Кон, міркуючи про самовизначення і самореалізацію, пов'язує їх із справою, що виконується, з діяльністю, стосунками з оточенням, із спілкуванням [3].

Професійну переорієнтацію слід розглядати як частину професійного самовизначення особистості. Якщо розуміти самовизначення як вибір і реалізацію способу взаємодії з оточуючим світом і віднаходження смислу діяльності, то тоді самовизначення передбачає розвиток самої готовності людини самовизначатися. В цьому контексті Н. Пряжников пропонує виокремлювати духовні потреби особистості в професійній діяльності [5]: 1) усвідомлення ціннісно-моральної основи самовизначення; 2) усвідомлення цінності професійної освіти; 3) усвідомлення смислу свого життя і відповідної професійної діяльності.

Виокремлення цих компонентів професійного самовизначення дозволяє розглядати професійну переорієнтацію не лише як вибір суб'єктом тієї чи іншої професії, але і як вибір стратегії і траєкторії професійного розвитку, тобто особистісно-індивідуальних смислів і перспектив власного розвитку. Тому перспектива розробки цієї проблеми полягатиме в пошуку і створенні спеціальних засобів та методів ціннісно-моральної, смислової і професійної переорієнтації безробітної молоді.

З формального боку, професійна переорієнтація - тривалий і складний процес переходу особистості від однієї професії до іншої. У змістовому сенсі - це свідоме визначення особистістю професійних орієнтирів і реалізація їх у спільній діяльності шляхом засвоєння спеціальних знань, формування вмінь і навичок, релевантних обраній професійній спеціалізації, свідоме прийняття обраної професії і віднайдення особистісно-значимих смислів діяльності, подальшого особистісного і професійного розвитку.

Реальний процес професійної переорієнтації безробітної молоді залишається поза фокусом теоретико-емпіричного інтересу вітчизняних і зарубіжних науковців. З появою соціального запиту все очевиднішою стає потреба в дослідженні психологічних механізмів вимушеної і добровільної зміни молодою людиною своєї професії, у виробленні практичних рекомендацій з підбору оптимальних варіантів працевлаштування, у профілактиці негативних соціально-психологічних і психологічних наслідків для особистості.

Професійна переорієнтація в службах зайнятості здійснюється за технологічним сценарієм, не вирішуючи індивідуально-психологічних проблем безробітного. Тому вихід ми вбачаємо в залученні до процесу переорієнтації молодих безробітних валідних психологічних технологій, які б стимулювали і створювали сприятливий рефлексивний простір з можливістю самостійного і усвідомленого віднайдення смислів діяльності, активізації самоаналізу і професійної самосвідомості, ефективнішого пошуку інформації і прогнозування подальшого професійного розвитку, пошуку шляхів власної професійної реалізації, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, ефективної самопрезентації тощо.

Поглиблене вивчення технологічних і процедурних аспектів, психологічних механізмів і закономірностей організації і реалізації процесу професійної переорієнтації молодих безробітних - це перспектива розвитку зазначеної проблематики. В практичному сенсі необхідно розробити:

1) етапи процесу через процедури організаційного і психологічного супроводу професійної переорієнтації безробітної молоді;

2) технологію супроводу професійної переорієнтації безробітної молоді, включаючи умови навчання, його форми і методи;

3) практичні рекомендації з моделювання ефективних організаційних і соціально-психологічних умов формування готовності до самостійного пошуку роботи і трудової діяльності за новою спеціальністю.

Планування і розвиток професійної перспективи в умовах служби зайнятості як соціального інституту перенавчання безробітних передбачає спільну діяльність профконсультанта, психолога і молодого безробітного з виявлення особистісних цінностей і професійних інтересів, рівня підготовки, освіти, навичок, професійного і трудового досвіду, найближчих і довгострокових цілей, ресурсів і можливостей для його самореалізації, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці з наступним навчанням навичкам пошуку роботи, способам ефективної самопрезентації.

Висновки

Явище „молодого” безробіття на сучасному етапі розвитку українського суспільства має негативні наслідки як для самого безробітного, так і для держави. Негативні ефекти проявляються на економічному і соціальному рівнях функціонування суспільства, а також на соціально-психологічному і психологічному рівнях функціонування особистості. У зв'язку з цим актуалізується потреба в ефективних механізмах і технологіях їх нівелювання, перш за все - на особистісному рівні. Головна роль у вирішенні цієї проблеми належить психологічній науці, теоретико-емпірична база і потенціал якої може ефективно використовуватися при виробленні евристичних категорій психологічного аналізу механізмів і закономірностей цього явища, а також у діяльності служби зайнятості - соціального інституту перенавчання безробітних.

Література

молодь зайнятість професійний самовизначення

1. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. - К.: Наукова думка, 1988.

2. Климов Е.А. Введение в психологию труда. - М.: Изд-во МГУ, 1988.

3. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1984.

4. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. - М., 1996.

5. Пряжников Н.С. Психологический смысл труда. - М., 1996.

6. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990.

Размещено на Allbest.ru