Колірний тест Макса Люшера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одним з методів дослідження особистості в сучасній психології є широко відомий колірний тест Макса Люшера (метод колірних виборів). Даний метод відноситься до так званої психології кольору - науки, що вивчає взаємозв'язок кольору і психіки людини. Перевага, що віддається одному кольору, і неприйняття іншого, мають певне значення: цей вибір точно відображає спрямованість випробуваного на певну діяльність, його настрій та емоційний стан. На цій залежності і побудований тест Люшера. Десятки тисяч дослідів з колірним тестом Люшера на людях найрізноманітніших рівнів культури, майже по всьому світу показали, що вплив кольору існує скрізь і воно не залежить від раси, статі та соціального становища.

Макс Люшер (нім. Max Luscher; 9 вересня 1923, Базель, Швейцарія) - швейцарський психолог і розробник колірного Тесту Люшера.

Макс Люшер народився 9 вересня 1923 в швейцарському місті Базелі. В університеті він вивчав соціологію, філософію права і релігії, клінічну психіатрію. У 1947 р. на першому всесвітньому конгресі з психології Макс Люшер у віці 23 років вперше представив основні положення колірної діагностики. Після цього діагностика Люшера отримала міжнародну популярність і швидко розповсюдилася по всьому світу. У 1949 році захистив дисертацію «Колір як інструмент психодіагностики». У 1956 р. Макс Люшер отримав місце професора психології в Амстердамі. Потім керував медико-психологічними і соціологічними дослідженнями, проведеними з використанням його тесту в Західній Німеччині (Гамбург, Берлін, Мюнхен). Протягом 40 років він консультував різні мультинаціональні компанії.

З 1966 року Макс Люшер живе у Швейцарії. Його основна діяльність пов'язана з проведенням повчальних семінарів для психотерапевтів і підтримкою наукових розробок в галузі колірної діагностики, а також читанням лекцій у Східній та Західній Європі, США та Австралії.

Колірний тест Люшера - психологічний тест, що дозволяє виміряти психофізіологічний стан людини, його стресостійкість, активність і комунікативні здібності. Тест Люшера дозволяє визначити причини психологічного стресу, який може призвести до появи фізіологічних симптомів. Тест Люшера заснований на тому дослідному факті, що вибір кольору відображає нерідко спрямованість піддослідного на певну діяльність, настрій, функціональний стан і найстійкіші риси особистості. Це так званий «глибинний» тест. Перевага того чи іншого кольору неусвідомлена. Значення кольорів у їх психологічній інтерпретації визначалися у ході різнобічного обстеження численного контингенту різних піддослідних.

Повний варіант КТЛ - «Клінічний колірний тест» складається з 7-ми колірних таблиць:

1. Таблиця сірого кольору

У неї входять середньо сірий (0; він аналогічний сірому з 8-ми колірної таблиці), темно-сірий (1), чорний (2; аналогічний 7 з таблиці 8-ми кольорів), світло-сірий (3) і білий (4) .

2.Таблиця восьми кольорів

Дана таблиця аналогічна 8-ми колірній таблиці короткого варіанта тесту Люшера.

3.Таблиця чотирьох основних кольорів.

Тут представлені темно-синій, синьо-зелений, червоно-жовтий і жовто-червоний кольори. Кожен колір присутній в таблиці по 3 рази з метою попарного порівняння кольорів випробуваними. Кольори аналогічні 4-м «основним» тонів таблиці 2.

4. Таблиця синього кольору

У даній таблиці містяться наступні кольори: темно-синій, зелено-синій, синьо-червоний і блакитний. У цій таблиці темно-синій колір аналогічний темно-синього в таблицях 2 і 3.Використання одного і того ж кольору («основного») в декількох таблицях КТЛ дозволяє, з точки зору Люшера, більш глибоко вивчити ставлення до випробуваного.

5. Таблиця зеленого кольору

Кольори: коричнево-зелений, синьо-зелений, зелений і жовто-зелений. Тут, в третій раз присутній синьо-зелений.

6.Таблиця червоного кольору

Коричневий, червоно-коричневий, червоно-жовтий і оранжевий кольори. Перший із цих кольорів аналогічний шостому з таблиці 2, а червоно-жовтий з'являється втретє.

7.Таблиця жовтого кольору

Являє собою набір зі світло-коричневого, зелено-жовтого, оранжево-червоного і жовто-червоного кольорів. В останньої таблиці КТЛ втретє повторюється жовто-червоний колір.

Процедура тесту

Суть процедури тестування представляє собою розташування кольорів випробуваним за ступенем іх суб'єктивної приємності. Тестування проводиться при природному освітленні, на колірні таблиці не повинні падати прямі сонячні промені. Пацієнта просять не асоціювати кольори ні з модою, ні з традиціями, ні з загальноприйнятими смаками і постаратися вибирати кольори, тільки виходячи зі свого особистого ставлення. Важливо переконати осіб, що підлягають тестуванню, в тому, що кольори слід вибирати за їхню власну красу, не оцінюючи їх за тим, чи підійдуть вони в якості тканини для одягу або оббивки для меблів, або для сидінь автомобіля. Крім того, ні в якому разі не слід робити вибір так, щоб комбінація двох або кількох кольорів підбиралася саме як комбінація. Першою пред'являється для ранжування таблиця «сірого кольору». Пацієнта просять назвати колір (або його номер), який йому більше всього подобається з п'яти кольорів таблиці 1. При отриманні відповіді, експериментатор може закрити обраний колір паперовим квадратиком і заносить номер кольору в протокол на перше рангове місце.

Потім із залишених кольорів вибирається наступний колір, який подобається випробуваному. Його номер заноситься на другу позицію. З трьох інших кольорів випробуваного просять назвати найменш симпатичний для нього колір, номер якого експериментатор ставить на останню позицію рангового ряду. Якщо тестування спрямоване на індивідуальну діагностику, то ранжування останніх двох кольорів не відбувається і випробуваний переходить до наступної таблиці колірного тесту Люшера. При дослідженні групи випробовуваних необхідно визначити місця 2-х кольорів, що лишилися.

У таблиці 2 випробуваному необхідно п'ять разів поспіль вибрати симпатичні йому кольори: спочатку з восьми, потім із семи тощо. Експериментатор послідовно заносить номери обраних кольорів до протоколу на 1-5 позиції рангового ряду. Після вибору 5 симпатичних кольорів випробуваного слід попросити вибрати з трьох, що залишилися найменш симпатичний колір, номер якого заноситься на останнє місце рангового ряду. Із двох, що залишилися кольорів випробуваному необхідно також вибрати менш симпатичний. Номер цього кольору ставиться на 7-у позицію, а залишений колір займає 6-у. Після проведення тестування по всіх інших таблицях колірного тесту Люшера, експериментатор знову пропонує випробуваному проранжирувати кольори таблиці 2. Процедура вибору є аналогічною. Повторний вибір необхідний для виявлення типового відношення випробуваного до кольорів «основної» таблиці, оскільки перший вибір може відчувати на собі вплив ряду побічних змінних. Крім цього, важливу роль в інтерпретації результатів грають динамічні показники колірних переваг - їх зміни в часі. Повторний вибір рекомендується проводити через 5-10 хвилин, цей час має бути заповнено іншою діяльністю.

Починаючи з таблиці 3 процедура тестування дещо змінюється. Ранги кольорів визначаються попарним порівнянням колірних зразків один з одним. Випробуваний вибирає, який колір виданої пари йому подобається більше, а експериментатор, ставлячи риску у відповідній таблиці протоколу, фіксує зроблений вибір. Максимальне число виборів на користь одного кольору дорівнює трьом, а мінімальна - 0. Зазвичай спостерігається ієрархія колірних виборів (ступінчастий вибір), при якому одному з кольорів віддається вирішальна перевага (3 вибори), наступному - 2 вибори і т.д. Можливий і «не ступінчастий» вибір, тобто відсутність явної ієрархії в перевагах. У подібному випадку експериментатору необхідно ще раз повторити з випробуваним ранжування кольорів таблиці. Якщо і на цей раз ступінчастий вибір не проводиться, в таблицю «оціночних чисел» протоколу вносяться результати останнього ранжирування кольорів даної таблиці.

Після завершення тестування за таблицями 3-7, експериментатор підраховує кількість виборів на користь кожного кольору і записує їх кількість у таблицю «оціночних чисел». Проведенням повторного ранжирування кольорів таблиці 2 процедура тестування завершується і експериментатор переходить до обробки результатів.

Весь протокол тесту триває від семи до десяти хвилин, містить обсяг інформації, що розкриває усвідомлену і неусвідомлену психічні структури особистості. По ньому можна прочитати різні галузі психічного стану, душевної рівноваги, ефективності, тенденції до неврозів, характер і ступінь порушень. Клінічний тест Люшера, крім того, дає багато фізіологічної інформації та відповідні прямі терапевтичні вказівки, що мають важливе значення для лікаря і психотерапевта.

Обробка результатів тестування

Обробка результатів повного варіанту колірного тесту Люшера проводиться в 3 етапи:

1.Присвоєння «функціональних знаків» (таблиці № 1-2)

Піддослідна особистість обирає колір в послідовності від найбільш приємних до найбільш неприємних. Колір, який подобається їй більше всіх, стоїть на першому місці. До кольору, який вона обирає останнім, вона відчуває найбільше неприйняття або найменшу схильність. Розрядне положення, яке колір займає в ряду, називається "функцією".

На початку ряду ми знаходимо кольори, яким віддається рішуча перевага. Потім слідують розряди менш сильної переваги, потім в кінці ряду стоять відкинуті кольори.

Окремі розряди позначаються наступними характерними знаками:

Сильна перевага кольору + (знак плюс).

Симпатія до кольору х (знак множення).

Байдужість до кольору = (знак рівності).

Неприйняття кольору - (знак мінус).

У таблиці сірого кольору перші два кольори одержують знаки «+», а останній - знак «-». Наприклад, +0 +3 ...- 2. На цьому обробка результатів таблиці 1 закінчується, і експериментатор може проводити їх аналіз, використовуючи таблиці інтерпретацій ("Забезпечення таблиці»), знаходячи відповідне значення.

Обробка результатів за таблицею 2 є складнішою і потребує досвіду. При простому способі обробки кожному кольору таблиці 2, в залежності від його позиції у ранговому ряду, присвоюється «функціональний знак». Першим двом - «+» (виражена перевага), другій парі - «х» (ототожнення), третій - «=» (нейтральне, байдуже ставлення), останній - «-» (виражене відкидання).

Крім присвоєння функціональних знаків, процедура обробки результатів за таблицею 2 включає і визначення ряду показників, що дозволяють експериментатору точніше інтерпретувати колірний вибір випробуваного. Це показники: «джерело тривоги» («А»), «компенсаторна поведінка» («К») і «рівень тривоги» («!»).

Знак «А» присвоюється, перш за все, «основним» кольорам (1-4), що знаходиться нижче 5-й позиції колірного рядка. Але, якщо після «основного» кольору знаходиться «не основне» (0 і 5-7), він також отримує знак «А». Знак «А» присвоюється і в тому разі, коли який-небудь з кольорів вже позначений знаком «К». Тоді будь-який колір, що знаходиться на останній позиції ряду позначається знаком «А» (природно, якщо він вже не був позначений, за попередніми правилами).

Показник «К» виставляється всім неосновним кольорам, крім 5, якщо який-небудь з них знаходиться на одній з перших трьох позицій ряду. Знак «К» може отримати і «основний» колір, якщо він стоїть перед кольором, вже позначеним «К». Крім того, якщо який-небудь колір у ранговому ряді вже був позначений знаком «А», будь-який колір, що знаходиться на 1-й позиції отримує значок «К», якщо раніше він йому вже не був присвоєний.

Показник «!» виставляється «основним» кольорам, якщо вони розташовані нижче 5-го місця: шосте місце оцінюється одним «!», Сьоме - «!!», восьме - «!!!». Також цим знаком можуть позначатися «неосновні» кольори, крім 5, розташовані на перших трьох позиціях колірного ряду: третя позиція - «!», Друга - «!!», перший -«!!!».

2.Визначення сум колірних колонок (таблиці № 4-7)

На другому етапі обробки результатів тестування експериментатор підраховує суми кожної з 4-х «колірних колонок» КТЛ. При цьому, враховуються оціночні числа лише таблиць 4-7. Підрахунок ведеться шляхом арифметичного додавання оціночних чисел цих таблиць по кожній з колонок.

Мінімальна сума колонки може дорівнювати 0 балів, але при цьому, необов'язково, щоб всі кольори даної колонки не отримали жодного вибору. Якщо 3 кольори з 4-х будь-яких колонок не отримали жодного вибору, то сума цієї колонки вважається рівною 0, незалежно від кількості набраних балів на користь кольору, що залишився.

Для кожної з колонок М. Люшером були розраховані нормативні діапазони значень. Підвищене значення колонки позначається знаком «+», а те, що не досягає нижньої межі норми - «-».

3. Побудова «куба» (якщо можливо).

Якщо одна з колонок тесту отримала знак «+», а інша - «-», це дає можливість проведення аналізу результатів методом «куба». Для побудови «куба» подібна умова обов'язкова.

У «кубі», на думку Люшера, відтворюється динаміка конфлікту. Виникає він внаслідок «незадоволеного домагання», тобто фрустрації потреби, що викликає первинну захист або компенсацію фрустрації (-) у вигляді відмови відданої потреби.

Структура кольору за Люшером

Як вже зазначалося вище, індивідуальний сенс кольору для конкретної людини виражається у «функції» кольору, тобто в характері відносин людини до кольору. Однак, крім функції кожен колір має також і «структуру» - стійке, спільне для всіх людей, незалежно від раси, культури, освітнього рівня, статі і віку значення цього кольору. «Структуру» можна назвати «об'єктивною» стороною колірної дії. Розглянемо структуру чотирьох «основних» кольорів за М. Люшером:

Темно-синій: злагода, глибина почуттів,спокій, задоволеність, почуття, єднання, зв'язок, любов.

Синьо-зелений: оборона, вольове напруження, наполегливість, затвердження, володіння, гарантія, влада, повага.

Червоно-жовтий: наступ, вольовий імпульс, збудження, бажання, завоювання, переживання, дія, успіх.

Жовто-червоний: проекція, жвавість почуттів, зміна, розкриття, надія, пошук, новизна, щастя.

Головними структурними характеристиками кольору є «концентричність-ексцентричність» і «автономність - гетерономність».

«Концентричність-ексцентричність» означає напрям «руху кольору». Синій і зелений кольори вважаються концентричними, в той час як червоний і жовтий - ексцентричними.

«Автономність - гетерономність» відображає, «характер» кольору, його «силу» і «домінування»: «автономність» - означає незалежність від зовнішніх впливів і здатність самому впливати. За М. Люшером, ця риса властива червоному і зеленому, на противагу синьому і жовтому, яким властива «гетерономність» - тобто залежність від зовнішніх впливів. На психологічному рівні «автономність» відображає самовизначення, довільність, самостійність, а «гетерономність» - поступливість, компроміс, покірність, уникнення.

Кольори в тесті Люшера були підібрані таким чином, щоб могли одночасно проявитися обидва цих вимірювання. Тому, як «основні» Люшер вибрав не чисті тони, а змішані. Наприклад, у синьо-зеленому синій «вносить» «концентричність», а зелений - «автономність», що породжує відповідну структуру кольору. За цими якостями кольору становлять пари, в яких загальна властивість «посилюється», а відмінності «врівноважуються», або й створюють «внутрішнє напруження». Так, червоний і зелений -«автономна» пара, «сильне» поєднання, що виражає досягнення, владу, домінування тощо. Разом з тим, зелений «стримує» червоний, обмежує його ексцентричність і прагнення до нових «завоювань». Червоний, у свою чергу, «тормошить» зелений, не дозволяє йому залишатися пасивним і «самовдоволеним» і «спокушає» можливістю нових «володінь».

Зелений і синій складають «концентрично пару». Між ними існує «згода» в тому, що краще зберегти вже наявне, ніж претендувати на щось нове. Синій «йде» всередину, це колір - «інтроверт», «споглядач», для якого важливіше внутрішні багатства, ніж зовнішня мішура. Він намагається подолати «тупе самовдоволення» зеленого, який взагалі не «хоче» нікуди «йти», а залишатися на місці. Зелений стримує рух синього вглиб, тому їх поєднання висловлює спазматичний стан.

Таким чином, контрастні за цим вимірюванням пари: синій і червоний, жовтий і зелений лише частково призводять до гармонії протилежно спрямованих тенденцій.

Використання колірного тесту Люшера при роботі з дальтоніками

Перевірку дієвості тесту Люшера при дальтонізмі провів Л. Штайнке, який вивчав нормальну контрольну групу та осіб, що страждали частковою або повною сліпотою до червоного і зеленого кольорів. Його великі статистичні результати показують, що неповноцінність впізнавання кольорів при тесті Люшера не грає ніякої ролі, тобто, що часткову сліпоту до кольору можна не брати до уваги.

Валідність і надійність колірного тесту Люшера

Тести, в яких за допомогою питань намагаються зрозуміти несвідомий характер емоційності, не дають реальної картини; тому вони передають лише суб'єктивну, свідомо сформовану думку. Тести, в яких намагаються осмислити несвідомий характер емоційності через картини (проективні тести), також не об'єктивні, тому що вони вимірюють тільки суб'єктивну оцінку картини, але не несвідомий характер емоційності.

Колірний тест Люшера - це єдиний тест, який виключає суб'єктивні думки і несвідомі оцінки. Він вимірює емоційність за допомогою фізіологічних об'єктивних реакцій. Він так само валідний (достовірний), як достовірний градусник, тому що температура фізіологічно об'єктивна і не залежить від суб'єктивних думок і оцінок.

Надійність психологія люшер тестування дальтонік

Колірний тест Люшера вимірює психологічну реакцію без усвідомленого впливу на неї. Тому при кожному повторі емоційний стан вимірюється також психологічно об'єктивно і надійно.

Емпірична перевірка

Бібліографію по тесту Люшера можна знайти на сайті на німецькій мові. Назви займають 11 сторінок. Вони вказують на численні міжнародні дисертації та дипломні роботи, переважно дослідження в галузі психіатрії, медицини, психології, кримінології та соціології. Вони показують простоту і ясність (точність), що отримуються за статистикою результатів; наприклад обстеження 65 гравців дало вражаючі результати: патологічні гравці в рулетку під час перебування в психіатричній клініці пройшли тестування з Люшера. У 2007 році можливості тесту були по-новому оцінені. На тлі звичайних результатів яскраво проявився амбівалентний вибір червоного (+ +3 і -3). У посібник внесено чітке визначення: «Сильний прагнення (спрага) до успіху стає тягарем через одночасне страху невдачі». Це чітке визначення одним реченням описує суть психічної залежності від гри. Vegliach A., Del Longo N.,: Luscher's test in a pathological gamblers group; Rivista di Psichiatria, vol.43, n. 5, 2008, Il Pensiero Scientifico Editore, Roma.

Тест Люшера - не проективний тест

Проективними є тести, в яких треба відповідати на питання, чи малювати, або інтерпретувати картинку, як у випадку тесту Роршаха. Тест Люшера кардинальним чином відрізняється від них. Спеціальні кольори тесту надруковані на папері, і кожен відтінок абсолютно точно підібраний. Таким чином, кольори не пов'язані з проекцією, а є об'єктивними і точно вивіреними. Тому ці кольори сприймаються в усіх культурах зорово однаково точно.

Оранжево-червоний сприймається як оранжово-червоний, темно-синій виглядає як темно-синій. Автор підкреслює, що зорове сприйняття кольору - це фізіологічна, а тому об'єктивна реакція.

Вибір відбувається спонтанно, без рефлексії, тому що це фізіологічна реакція. Тому не потрібні обґрунтування, і не виникає асоціацій та інтерпретацій. Якщо зроблений вибір додатково коментується, то коментар можна проігнорувати.

Тест Люшера вимірює фізіологічну реакцію емоційної сфери, без усвідомленого впливу на цю реакцію. Тому тест є відповідно, об'єктивним (валідним) і відповідно надійним методом.

Переваги і недоліки методики

З моменту появи колірного тесту Люшера пройшло майже півстоліття. За свою історію тест отримував найрізноманітніші оцінки: від захоплених до знищуючих. Можливо, це - доля кожного оригінального психодіагностичного методу.

В даний час переважає обережне ставлення до колірного тесту Люшера. Основним об'єктом критики є теоретична частина методики. На думку критиків КТЛ бракує «суворої науковості». В основному, з теоретичними основами КТЛ не згодні представники ортодоксального біхевіоризму і ряду близьких йому напрямків у психології, що ставлять на перше місце своїх концепцій фактор навчання. Для них уже неприйнятно перше і головне положення Люшера про незалежність психологічного значення кольору для людини від навчання. Другим моментом критики є особлива, метафорична мова опису Люшера. Вона сприймається як «несерйозна» і «ненаукова». Подібна оцінка відображає панування в уявленнях критиків Люшера «об'єктивної», механістичної точки зору на психіку, що виявляється у вірі, що психіку можна описати поняттями і категоріями того ж типу, що використовуються в природничих науках. Але показує практика, тільки об'єктивний підхід до вивчення психіки, як змогли переконатися в цьому багато психологів, не дозволяє зрозуміти психічну діяльність «зсередини», проникнути в її «святая святих» - суб'єктивний світ людини.

Размещено на Allbest.ru