Увага як психічний процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

увага тренування відпочинок

1. Основні поняття уваги

2. Об'єм уваги

2.1 Вправи для тренування об'єму уваги

3. Переключення уваги

3.1 Вправи для переключення уваги

4. Концентрація уваги

4.1 Вправи для розвитку концентрації уваги

5. Стійкість уваги

5.1 Вправи для розвитку стійкості уваги

6. Розподілення уваги

6.1 Вправи для розвитку розподілення уваги

7. Відпочинок для уваги

8. Основні причини неуважності

Список використаних джерел



Внимание - есть питательный орган души.

Михаил Пришвин

Внимание есть именно та дверь, через которую

проходит все, что только входит в душу человека

из внешнего мира.

К.Д.Ушинський

1. Основні поняття уваги

Роль уваги в житті людини дуже велика. Від уваги в великій мірі залежить ефективність багатьох видів людської діяльності, бо саме за її допомогою більш повноцінними стають інші психічні процеси. Увага - одна з ознак волі. Де немає уваги, там немає і свідомого відношення людини до того, що вона робить. Отже, увага відіграє велике значення в процессі навчання.

Що ж таке «увага»? ЇЇ неможна вважати самостійним психічним процесом подібно емоціям, мисленню, пам'яті. Вона не існує поза ними. Ми можемо уважно сприймати, думати, запам'ятовувати, але бути просто уважним, незалежно від сприйняття, мислення, запам'ятовування, неможливо, тому що увага є властивістю всіх пізнавальних та емоційних процесів. Від особливостей уваги залежить і особистісне Я. Недарма відомий режисер К.С.Станіславський казав, що управління увагою - це управління собою. Щоб досягти будь-чого в будь-якій сфері, треба навчитися володіти своєю увагою. У кого увага нетренована, тому важко бачити, слухати, вчитися, мислити. Чим «чіпкіша» вона, тим більше людина помічає в житті, в оточуючому її світі, тим глибше вникає в сутність явищ. Уважній людині просто цікавіше живеться. Вона більше, ніж інші, отримує із навколишнього світу, а отже і більше віддає. Така людина цікава, змістовна. Її внутрішній світ приваблює оточуючих людей.

Історія переконує в тому, що талановиті люди - видатні вчені, мислителі, політичні діячі володіли своєю увагою. І, напевне, виховували її. Так, великий французький біолог Жорж Кюнье визначив поняття «геній» як невідступна увага. Відомо, що видатний винахідник Томас Едісон свої успіхи в науці арґументував тим, що в процесі роботи міг глибоко сконцентруватися над необхідним. А Чарльз Дарвін писав: «Я превосхожу обыкновенных людей способностью замечать вещи, легко ускользающие от внимания, а также особенностью тщательно наблюдать их».

Чи можна навчитися бути уважним? Науковці вважають, що кожен може бути уважним, але не кожен вміє бути ним. І тому однією із задач учителя є виховання уваги школяра як засобу зростання ефективності навчально-виховного процесу. А щоб виховувати увагу, треба знати її особливості.

Розрізняють три види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна.

Мимовільна увага виникає без будь-яких зусиль зі сторони людини, тобто вона не має за мету бути уважною. Мимовільна увага виникає як відповідна реакція на сильний подразник, незвичність, новизну (спалах світла, звук сирени, яскравий колір, різкий звук тощо). В таких випадках людина безсила протистояти подразнику. Іншими словами, не ми оволодіваємо мимовільною увагою, а вона нами. Особливо розвинена мимовільна увага в учнів початкової школи, тому тут і грає велику роль яскрава наочність на уроках.

Довільна увага залежить від вольових зусиль людини. Вона направлена на об'єкт під впливом поставлених цілей, намірів і приймає форму стійкого вольового контролю над діяльністю, яка виконується.

Післядовільна увага також має ціле направлений характер, але не вимагає ніяких вольових зусиль. Вона виникає після того, як була викликана довільна увага. Після певних вольових зусиль, через деякий час людина «входить в роботу» і починає легко, без зайвої напруги концентруватися на ній. Післядовільна увага з'являється тоді, коли важливим для людини стає не тільки результат роботи (як при довільній), а й сам її процес. Цей вид уваги є найпродуктивнішим. Довільну увагу можна охарактеризувати словами «треба працювати», а після довільну - «хочу працювати», людина отримує задоволення від роботи. Хороша увага - це вміле поєднання довільної та мимовільної, вміння при необхідності активно «вмикати» довільну увагу, вміти залишатися в ній необхідний для роботи час.

Увага характеризується рядом властивостей:

- об'єм уваги;

- концентрація уваги;

- стійкість уваги;

- переключення уваги;

- розподілення уваги.



2. Об'єм уваги

Коли говорять про об'єм уваги, мають на увазі здатність сприймати певну кількість об'єктів за короткий проміжок часу, контролювати декілька дій. Давно помічено, що людині під силу сприймати відразу 5-7, максимум 9 предметів. Це так зване «правило Міллера 7±2», сформульоване американським психологом Міллером. Він показав, що об'єм уваги залежить не від кількості інформації, а від її блоків, число яких постійно рівне 7±2. Згідно цього правила однаково запам'ятовуються і 7 букв, і 7 цифр, і 7 слів, і 7 ідей. При наявності змістовного зв'язку об'єм уваги різко зростає.

2.1 Вправи для тренування об'єму уваги

1. На дошці виставляю 7-9 слів. Учні протягом хвилини на них дивляться (точніше, намагаються їх уявити), потім слова закриваю, а учні записують ті слова, які запам'ятали. Ця вправа сприяє також і розвитку пам'яті; якщо запропонувати дітям ці слова уявити у вигляді мультику чи «погратися» зі словами (за методикою Ейдетики), то завдання виконується учнями набагато краще.

2. Розвитку об'єму уваги значно сприяють вільні диктанти, перекази.

3. На уроках математики: на магнітну дошку виставляю 8 геометричних фігур в певному порядку на 2-3 секунди, потім закриваю їх. Діти складають послідовність фігур на партах. Кожен раз порядок розміщення фігур змінюється. Таки тренувальні вправи проводжу протягом трьох місяців. Потім, в залежності від результатів пропоную їх учням 1-2 рази в місяць до закінчення І семестру. В ІІ семестрі повертаюся до них в разі необхідності.



3. Переключення уваги

Об'єм уваги тісно пов'язаний з такою її властивістю як здатність переключатися - свідоме її перенесення з одного об'єкту на інший. На уроках я часто використовую наступні вправи.

3.1 Вправи для розвитку переключення уваги

1. Робота за таблицею Шульте. Перед учнями ставиться завдання почергово відшукувати числа то в таблиці А (в порядку зростання), то в таблиці Б (в порядку спадання). Час на пошук чисел кожного разу зменшується.

2. Дивлячись на малюнок, діти почергово виділяють то два обличчя. То валізу, то коточок, то бантик (див. додаток); то чорні квадрати шахматної дошки, то білі. При виконанні цих вправ обов'язково дітям ставити мету: що треба побачити.

3. Почергове читання двох творів по 8-10 секунд. Вправу доцільно використовувати під час п'ятихвилинок читання на уроках.

4. Вправа «4 круга». Учень спочатку спрямовує свій погляд на ті предмети, що знаходяться у нього на парті або дивиться на кінчик свого носа - 1круг; потім на ті предмети, що знаходяться на парті сусіда справа, зліва, попереду, позаду - 2 круг; 3-тій круг -погляд на те, що знаходиться на стінах, стелі класної кімнати; і, нарешті, прикладають руку до серця чи до пульсу і слухають його биття - 4 круг.

Виконання таких простих вправ сприяє швидкому переключенню уваги з одного виду роботи на уроці на другий, а надалі буде сприяти розгляданню однієї проблеми з різних кутів, наприклад, пошук іншого способу розв'язання задачі, характеристика літературного персонажу тощо.



4. Концентрація уваги

Концентрація уваги - вельми цінна її якість, яка проявляється в зосередженні на одному об'єкті чи на одному виді діяльності та одночасному відстороненні від всіх інших подразників, які не причетні до даного виду роботи. Науковими експериментами встановлено, що максимальна концентрація уваги можлива протягом 30 секунд, максимум - 90. Після чого увага розсіюється і «зібрати» її можливо лише завдяки вольовим і фізичним зусиллям. Однією із важливіших характеристик високого інтелекту якраз і є чітко виражена здібність концентрувати свою увагу на сутності проблеми, що вирішується. Тобто, вчити концентрувати увагу означає вчити не відволікатися.

4.1 Вправи для розвитку концентрації уваги

1. «Що на що схоже». Учень роздивляється штрихи, візерунки, хмарки на небі і намагається уявити, які предмети вони нагадують, по принципу «що на що схоже».

2. Спостерігати близьку точку так, ніби вона знаходиться на відстані.

3. «Внутрішній відеоскоп». В думках (уявно) змінити положення предмету.

4. Розслабитися, спостерігаючи будь-яку точку, думати про неї.

5. Протягом 1 хвилини спостерігати за рухом секундної стрілки на циферблаті годинника.

6. Одна з відомих японських пальчикових вправ, яку доцільно використовувати на уроці після фізкультхвилинки: кінчики розставлених пальців правої руки підводять до мізинця лівої руки, затисненої в кулак. Потім вправа виконується іншою рукою.



5. Стійкість уваги

Особливе значення для досягнення успіху в навчальному процесі, крім концентрації, має стійкість уваги. Вона проявляється в зосередженні на об'єкті, в опорі відволіканню.

Ступінь стійкості уваги залежить від багатьох факторів: від відношення до роботи, характеру діяльності, сили нервових процесів і т.д. Характерно, що найбільша концентрація уваги спостерігається тоді, коли вона направлена на один об'єкт. Можливо, саме тому і виникає парадоксальна ситуація, коли поряд з великою концентрацією уваги виникає і велика розсіяність. Історія знає подібні факти розсіяності вчених. Наприклад, великий філософ Сократ вирішив взяти участь у війні і приєднався до колони війська, але під час походу він так заглибився в якесь філософське питання, що зупинився посеред дороги. Коли він дійшов до певного висновку, виявилося, що військо вже далеко попереду, тому що незадачливий вояка, зосередившись, простояв кілька годин. Отже виходить, що висока концентрація уваги затіняє інші властивості уваги. Тому і потрібно розвивати всі якості уваги. Високій концентрації уваги сприяє розвиток стійкості уваги.

5.1 Вправи для розвитку стійкості уваги

1. Спостерігати «валізу із двох облич» і якомога довше утримувати увагу на вазі. Якщо побачили обличчя, знову переключитися на вазу. І навпаки.

2. Почергово дивитися то на далекий предмет (точка на дошці), то на близькій (точка в зошиті).

3. На рахунок 1-5 дивитися на предмет, 6-10 - відвести погляд від предмета.

4. Ввімкнути програвач і читати книгу, не звертаючи увагу на зайві звуки.

5. Читати текст і одночасно вистукувати ритм.

Таким чином, висока концентрація і стійкість уваги характеризується тим, що учень уміє не звертати уваги на те, що його відволікає.



6. Розподілення уваги

Розподілення уваги означає одночасне зосередження на двох (і навіть більше) видах діяльності.

Керувати увагою, розподіляти її особливо необхідно в тому випадку, коли треба виконувати декілька робіт одночасно. Наприклад, конспектувати і запам'ятовувати, списати і вставити пропущені букви, при цьому ще й згадати правило, те ж саме і при написанні диктанту тощо.

Знову парадоксальна ситуація, коли учні при виконанні завдання на уроці розмовляють. Вчитель домагається тиші. Але, в той же час, «легкий шумок» на уроці сприяє розвитку такої якості уваги як її розподілення.

6.1 Вправи для розвитку розподілення уваги

1. «Легкий шумок» - на деяких етапах уроку при виконанні завдання.

2. В таблиці якомога швидше закреслювати чи підкреслювати одні букви (наприклад: с, к) різними способами, а іншу букву (а) обводити в кружечок.

3. 3-5 хвилин обчислювати арифметичні дії в думці.

4. Читати сторінку орфографічного словника і виділяти при цьому певну частину мови або тільки двоскладові слова, чи на певне правило і т.п.

5. Читаючи речення, робити логічний наголос на певному слові (першому чи другому, або на підметі чи на присудку). Цю вправу ефективно виконувати під час п'ятихвилинного читання на уроці.

6. На уроках математики проводжу таку вправу: написати два числа одне під іншим. Суму цих чисел записати у верхньому рядку другого стовпчика, а верхнє число першого стовпчика у нижній рядок другого стовпчика. І так до 5-10 стовпчиків.

Наприклад: 1 3 4 7 11 18

2 1 3 4 7 11

Далі записувати суму першого стовпчика в нижньому рядочку другого стовпчика.

Наприклад: 1 2 3 5 8 13

2 3 5 8 13 21

Я описала вправи, які сприяють саме розвитку різних якостей уваги. Деякі вправи, можливо, схожі. Справа в тому, що одна вправа може сприяти розвитку як переключення уваги, так і стійкості, і концентрації. Наприклад, така вправа як «не звертати уваги». Наведу цікавий приклад. Мої учні принесли в клас клітку з папугами. Пташки цілий урок співали, звичайно, дітям було цікавіше їх слухати, ніж думати над розв'язуванням задачі. Але саме ця клітка з папугами і примусила мене зайнятися проблемою розвитку уваги, саме вона і наштовхнула мене на думку, що хороша увага в людини, - це, коли вона може знайти в собі силу не звертати увагу на те, що відволікає. Спочатку я дозволила дітям задовольнити свою цікавість: майже цілий урок вони слухали спів, підходили до пташок, брали їх до рук. Але увага в дітей нестійка і, наслухавшись, вони самі сіли на місця і попрохали продовжувати урок. «Заборонений плід» перестав бути солодким і діти далі працювали, не помічаючи їх співу. І надалі, коли хто-небудь із вчителів запитував, чи співали на уроці пташки, я і діти не могли достовірно відповісти. Ми відповіли: «Не знаємо». Завдяки такому «поетичному живому подразнику» виробились такі якості уваги як концентрація, стійкість, переключення. Зараз я іноді включаю на уроці тихенько музику і на її фоні ми продовжуємо працювати не звертаючи уваги на подразник, а концентруючись на виконанні поставленого завдання.

Я прийшла до висновку, що всі оточуючі нас явища, як позитивні, так і негативні можна використати «на благо». Наприклад, іде урок, а за вікном галас дітей, чи йде пухнастий сніг, чи дощ. Слухаємо, дивимося, потім за роботу. Таким чином ми переключили увагу із шуму за вікном на виконання роботи. Такі вправи сприяють і відпочинку уваги, адже увага як психологічна категорія, так і фізична. Увазі, як і будь-якому виду діяльності, потрібен відпочинок.



7. Відпочинок для уваги

Увага здатна не тільки зосереджуватися, активізуватися, але і втомлюватися. Втомлена увага потребує відпочинку. Для цього їй потрібно «розосередитися». Кращим способом відпочинку є переключення уваги з одного об'єкту на інший. У відомого французького письменника і філософа Вольтера, який відзначався високою працездатністю, було, наприклад 5 столів. Він по черзі підходив то одного, то до другого: залишав трагедію, щоб працювати над романом; залишав роман, щоб писати історію, складав план комедії, відповідав на листа і знову повертався до трагедії. На уроці «вольтерівська працездатність» - це різні види роботи.

Ефективним відпочинком ( і в той же час дієвим способом концентрації уваги) може бути вправа на переключення уваги, направленої на різні види почуттів. Наприклад під час підготовки до написання твору на тему «Літо» («Весна», «Бузок» і т.п.) згадуємо пляж, ліс, дитячі забавки відповідно до пори року. Таку вправу виконуємо з закритими очима. Таким чином, майже будь-яку роботу можна зробити цікавою, виконувати її із задоволенням, не втомлюючись.

Для відпочинку уваги, так як і для її виховання, вельми цікавими є вправи і рекомендації із вчення хатха-йоги. Так, наприклад, одним із ефективних йогівських прийомів відпочинку є спостереження точки з відстані 5 м протягом 10-20 хв. Якщо трансформувати цю вправу в класну кімнату, то можна дивитися на точку з відстані 3-5 м протягом 1-2 хв.

Також ефективним методом є трансцендентальна медитація - стан розслабленої зосередженості, в якому залишається тільки відсторонене спостереження за тим, що відбувається навкруги. Не рідко таку вправу використовують в роботі вчителі, не підозрюючи, що це медитація. Наприклад, після фізкультхвилинки вчитель говорить: «Нас немає». Діти кладуть голови на руки, які лежать на парті, закривають очі, ні про що не думають, відпочивають. При цьому бажано включити спокійну музику. Після уроку обов'язково треба відпускати дітей на перерву, щоб вони, як здається, безцільно побігали, покричали. Адже це теж медитація, тільки активна.

Отже, вчителю треба:

а) не жаліти часу для виховання уваги;

б) поважати увагу дітей, не доводити її до перевтомлення;

в) використовувати фізкультпаузи, міняти види діяльності на уроці;

г) імпровізувати, виконувати вправи для відпочинку уваги, проявляти винахідливість.

Таким чином, описані вище вправи для виховання та відпочинку уваги сприяють формуванню та розвитку уваги та всіх її якостей.

Працюючі над розвитком уваги, вчителеві необхідно також знати причини неуважності учнів.



8. Основні причини неуважності

Багато школярів часто жаліються на власну розсіяність: «Не звернув уваги», «Не чув». Де, як не в школі, відома ціна такої розсіяності. «Пробіг очима» - і мусить другий раз перечитувати завдання, знову витрачати час. А якщо пропустив важливе місце в задачі, то і неправильно її розв'язав, замість віднімання в прикладі виконав додавання - знову помилка. І не рідко допущені помилки виникли не через незнання ходу розв'язування, а тому, що при виконанні завдання учень був не уважним, виявив розсіяність.

Розсіяність психологи ділять на справжню і мниму (несправжню), в основі якої лежить нерівномірність розвитку окремих якостей уваги. Справа в тому, що різні якості уваги - об'єм, розподілення, переключення, стійкість, концентрація в незначному ступені залежні один від одного. Увага, добре розвинена в одному відношенні, може мати цілий ряд недоліків в іншому.

Справжню розсіяність характеризує високе переключення і низька стійкість. Таким чином спрацьовує філософський принцип: багато - значить нічого. Щоб уникнути цього, на уроці краще розглядати одну проблему, але з різних сторін. Це і пошук іншого способу розв'язування задачі, це і складання обернених задач та ін.

Мниму розсіяність (несправжню) іноді називають «професорською» (згадаємо раніш описаний приклад з філософом Сократом). Зовні мнима розсіяність може бути схожа на справжню: учень не відразу відповідає на поставлене запитання, не звертає уваги на те, що відбувається навколо, не відразу встає, коли його викликають. Але його внутрішні механізми зовсім інші, ніж в першому випадку. Якщо справжня розсіяність - це результат сильного переключення зі слабкої зосередженості, то мнима розсіяність, навпаки, пов'язана з через мірною зосередженістю на своїх думках, почуттях, переживаннях і низьким переключенням на інші предмети, думки, почуття. Увагу учня з мнимою розсіяністю можна привернути більш сильним подразником: це і яскрава наочність, технічні засоби, зміна тону голосу, а іноді навіть досить просто замовкнути, щоб привернути увагу.

Наявність двох протилежних видів розсіяності доводить, що за зовні схожими проявами в поведінці людини можуть стояти зовсім різні психологічні фактори.

Іноді буває важко з'ясувати, за рахунок якої саме якості досягаються успіхи в навчанні. Коли про дитину говорять як про уважного учня, то мають на увазі не окрему якість, а цілісну характеристику його особистості.

В житті нерідко зустрічаються люди, які просто не звикли бути уважними з дитинства. Вони дивляться навколо, але мало що бачать. Звідси друга причина розсіяності, тобто неуважності - відсутність звички спостерігати. Якщо учня попросити детально згадати і описати щось з пам'яті (наприклад, зовнішність людини, чи приміщення актової зали), то виявиться, що на деякі деталі він просто не звернув уваги. Можна дивитися і не бачити, слухати і не чути. Дивитися і спостерігати, ось що потрібно. На думку спадають рядки з вірша Паустовського:

… Здесь мало услышать -

Здесь вслушаться нужно…

… Здесь мало увидеть -

Здесь нужно всмотреться,

Чтоб яркой любовью

Наполнилось сердце.

Парадоксально, але часто мати (а хто як не вона бажає своїй дитині добра) сама виробляє у дитини відсутність звички спостерігати, коли під час прогулянки в колисочці дає дитині «пустушку». Дитина зосереджується на смоктальному русі, не помічаючи нічого навколо. А саме через мірно затягнутий смоктальний рефлекс гальмує розумовий розвиток дитини. Згадую, коли я вперше взяла клас дітей із затримкою психічного розвитку, то в першому класі вони всі смоктали пальці.

Не слід перевтомлювати увагу і пам'ять багатьма незначними подробицями. Однак для успішного навчання уважність і спостережливість потрібні і повинні стати звичкою, рисами характеру, якостями особистості.

Уважність передбачає і певне відношення до оточуючих людей. Уважність накладає відбиток на проходження всіх пізнавальних процесів і розумову діяльність в цілому, позитивно впливає на її результат.

Здатність до підтримки активної уваги пов'язана і зі станом нервової системи людини. І тому третя причина неуважності - в порушенні психогігієни уваги. Справа в тому, що перезбудження в одній ділянці кори головного мозку приводить до гальмування інших ділянок. Так, якщо на уроці всю свою увагу учні зосередили на слуханні вчителя (тобто збільшене збудження в слуховій зоні кори головного мозку), то до певного рівня знижується їх «зорова» увага (знижується збудження в зоровій зоні). В цьому плані велика роль відводиться тренувальним вправам.

Людина, яка з дитинства звикла працювати в «тепличних» звукових умовах, не зможе деякий час повноцінно займатися в залі публічної бібліотеки, їй постійно заважатимуть люди, які приходять, тихій шепіт і т.д. навпаки, якщо дитина звикла працювати там, де є незначні подразники, навчатися в «тепличних» умовах їй буде заважати тиша.

Цікаво відмітити, що ця закономірність використовувалася в Древній Греції в філософській школі Аристотеля, яка отримала назву «прогуливающихся», бо навчання проходило під час прогулянок. Засновники цієї школи вважали, що фізична активність відбивається на зосередженості уваги, на інтелектуальній діяльності: коли «тіло розігріто прогулянкою», то і «думка стає живішою».

Відповідні звичні рухи, які не вимагають особливої уваги або великого напруження сил, позитивно впливають на працездатність, на зосередженні уваги. Дуже часто на уроці, під час пояснення матеріалу вчителем, учень не може всидіти на стільці, чи крутить в руках ручку, чи гризе її. На перший погляд - це шкідлива звичка, але з іншого боку, як писав І.П.Павлов, «для довгочасного зосередження кори великих півкуль необхідна мінімальна сума подразників». Ось чому важко довго зберігати зосередженість уваги в повній тиші (згадайте «легкий шумок» на уроці) в пасивному бездіяльному положенні тіла. Згадаймо наше вчительське: «сіли рівно», «руки - на парти». Я вважаю, що учні повинні сидіти так, як їм зручно (за винятком роботи під час письма, читання). Навіть дорослому важко висидіти 40 хвилин в одному положенні, навіть якщо це зручна поза! Увазі необхідні «підкріплюючі враження».

Звичні паралельні рухи мають бути автоматичними, а звукові подразники не повинні привертати увагу своїм змістом . Тому, коли я використовую касету (диск) в якості легкого подразника, то це спокійна мелодія, а не пісня, не текст.

Отже, правильна організація уваги має велике значення для психічної діяльності людини, сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу.



Список використаних джерел

1. Психология внимания / Под редакцией Ю.Б. Гиппенрейтер

2. Узнадзе Д.Н. Общая психология. - СПб., 2004

3. Гальперин П.Я. К проблеме внимания

Размещено на Allbest.ru