Агресія в суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Всі соціальні утворення неможливо уявити без людини, її активної творчої діяльності, одним з наслідків якої і виступають соціальні спільноти. Адже саме людина, як істота соціальна, на основі соціальних зв'язків та взаємодії творить групи, колективи, об'єднання, а згодом і спільноти - центральні осередки її життєдіяльності в соціокультурному просторі. Нерідко використовується словосполучення «соціологія особистості» - це одна з спеціальних соціологічних теорій, предметом дослідження якої є особа як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин на рівні її взаємозв'язків з соціальними спільнотами. Саме особистість з'єднує всі ланки суспільного життя: макро-, мезо- і мікросередовище, робить їх полем своєї творчої активності і осередками розгортання внутрішніх потенцій.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі передусім як суб'єкта пізнання і творчості. Психологія аналізує людину як усталену цілісність психічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, волевих властивостей, тощо. Тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи. Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом культурно-історичних факторів змінюється людська істота. Якщо економіка припускає, що людина здатна на раціональний вибір, то психологія виходить з того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні й незбагненні.

На відміну від цих наук соціальна психологія розглядає людину як надзвичайно пластичну істоту, здатну до значних соціальних адоптацій, але водночас виділяє в людині соціально-типові характеристики - риси, якими наділені певні типи людей. Далі, соціальний психолог досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи зворотного впливу особистості на соціальний світ. Соціальну психологію цікавить участь людини-особистості у змінах і розвитку соціальних відносин; вона досліджує зв'язки особистості і соціальної спільноти, особистості і суспільства, регуляцію і саморегуляцію соціальної поведінки.

Отже, ми будемо розглядати агресію в суспільстві. Всі ми приблизно знаємо, що собою представляє це явища.

Поняття «агресія» психологи, соціологи та філософи трактують по-різному, вкладаючи в нього те чи інше науковий зміст. Тим не менш, всі подібні трактування не дозволяють повною мірою розкрити сутність агресії. У цьому зв'язку зроблена спроба пояснить дане явище з позицій (цілісного уявлення), як особливого взаємодії «психологічного» і «соціального». Спочатку в агресивній поведінці виділяються окремі складові (диференціація) з тим, щоб можна було більш повно визначити їх роль і специфіку. І потім вже агресія «збирається» як цілісність (інтеграція). Такий підхід дозволяє, по-перше, ґрунтовно використовувати класичні теорії агресії не загалом, а в приватному (стосовно кожної складової), і, по-друге (і це головне), успішніше вирішувати проблеми управління та контролю агресії в її цілісності і сутнісних проявах. «Метафізика» агресії, запропонована у цій статті, будувалася в більшій мірі на досягненнях психологічної науки.

1. Агресія

Агремсія (лат. aggressio - напад) - це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.

Активна - пряма Застосування сили по відношенню до іншої людини, нанесення тілесних ушкоджень, побиття, нанесення ударів холодною зброєю, поранення за допомогою вогнепальної зброї.

Активний - непряма Агресія, яка манівцями спрямована на іншу особу.

Пасивна - пряма Прагнення фізично не дозволити іншій людині досягти бажаної мети або зайнятися бажаної діяльністю.

Вербальне

Активна - пряма Словесну образу, критика, приниження іншої людини.

Активний - непряма Поширення злісного наклепу, пліток про іншу людину.

Пасивно - пряма Відмова розмовляти з іншою людиною, відповідати на запитання.

Пасивних - непряма Відмова дати певні словесні пояснення.

Існує багато теорій її пояснення. Так, теорія відомого психолога Хоббса, наприклад, витікає з твердження, що всі люди по своїй природі егоїстичні, брутальні і жорстокі, (з чим я повністю згоден). Отже агресія закладена у підсвідомості як інстинкт, саме через «тваринну» сторону людської натури.

Зігмунд Фрейд загалом підтримував точку зору Хоббса, але він пішов ще далі, розвинувши свою «теорію двох інстинктів». Вона полягає в тому, що в кожній людині існують так звані інстинкт життя та інстинкт смерті. Інстинкт життя забезпечує енергію для існування росту і розвитку, у той час як інстинкт смерті працює на самознищення індивіда. Інстинкт смерті часто спрямовується назовні, проти навколишнього світу у формі агресії. Енергія інстинкту смерті постійно акумулюється в людині. Якщо вона не реалізується в маленьких дозах, то в решті-решт виллється в екстремальній формі. Спосіб очищення від негативної енергії - катарсис (емоції виражаються через плач, слова, символічні дії і т.д.).

Етнолог Кондрад Лоренс після довготривалого вивчення поведінки тварин розвинув теорію, що агресія - це успадкована спонтанна готовність боротися за існування або захоплювати і захищати власність. Також існує теорія впливу на агресію генетичних факторів, яка була неодноразово доведена за допомогою експериментів з близнюками. Гени можуть впливати на поведінку через кодування, вироблення специфічних білків, які функціонують в мозку і нервовій системі і прямо впливають на поведінку людини. Якщо говорити про фізіологічні причини агресії, то тут головну роль відіграє лімбічна система. Мозкове захворювання лімбічної системи було характерним для людей, в яких проявлявся синдром дисконтролю, що характеризується безпричинною жорстокістю, патологічною схильністю до насильства. Як у людей, так і у тварин, особи чоловічої статі завжди виявляють більшу агресивність, ніж жіночої.

Через 20 років після Фрейда була висунута альтернативна гіпотеза агресії. Агресія визначалася як набутий (а не інстинктивний) захисний механізм, спричинений зовнішніми факторами, а не внутрішніми. Так, наприклад, діти в країнах, що перебувають в стані війни, починають набагато раніше і яскравіше проявляти агресію, ніж їх ровесники, які живуть в мирний час. Взагалі, агресія часто виникає як так званий «захисний механізм» проти впливів ворожого оточення. Крім того, чим активніший спосіб життя веде людина, тим більшою мірою вона проявляє агресію. Внаслідок великої завантаженості різноманітними справами і нестачі часу для релаксації накопичується багато негативної енергії, яка, реагуючи на дію навіть незначного подразника (людина, що ненароком штовхнула вас в метро; двері, які не захотіли відчинитися з першого разу,), вихлюпується назовні. Останнім часом, великий вплив на психіку і поведінку дітей мають засоби масової інформації.

Доведено, що діти, які часто дивляться передачі з елементами насильства, стають більш неврівноваженими і агресивними. Більше того, вони починають сприймати насильство, як нормальне явище. Також не можна залишити поза увагою вплив на поведінку людини алкоголю і наркотиків. Багато людей відносяться до наркотиків так само упереджено, як і до алкоголю, хоча особи, які вживають легкі наркотики, менш небезпечні для суспільства, ніж ті, що зловживають алкоголем. Численні експерименти, а також статистика, довели, що більшість злочинів скоюється людьми в стані алкогольного, а не наркотичного сп'яніння. У той час, як алкоголь підвищує агресивність, легкі наркотики, зокрема конопля(маріхуана), її зменшують. В будь-якому випадку, агресія є одним із захисних механізмів людини, за допомогою якого людина намагається якось скинути негативні емоції і пристосуватися до навколишніх умов.

2. Агрессіум

Агрессіум - важлива складова агресивної поведінки, відмінна від почуття, думки та дії. Вводячи це поняття, ми виходимо з того, що в кожному особистість живе різновид агрессіума - «щось», що знаходиться всередині нас і відповідальне за агресію. Але це не стримує механізм, швидше його можна представити як певний «сплав» психічної сили і досвіду (пам'яті), як структуру, яка утворюється в результаті взаємодії біологічних і соціально-психологічних факторів. Виступаючи як статичне ціле, він забезпечує стійкі зв'язки між згущеної пам'яттю і джерелом енергії (інстинктами).

Агрессіум приходить в дію завдяки активізації почуттів, думки і волі. У «розбурхане» стані він може зливатися з ними, розширюючи та посилюючи їх можливості у зовнішніх проявах і актах. Власне, завдяки агрессіуму і здійснюється перехід від внутрішньої агресії (почуття, думки) до зовнішньої (агресивна дія).

Агрессіум - це не ген, не хромосом, не чоловічий гормон тестостерон, не Танатос Фрейда, і навіть не потяг (драйв). Більшою мірою це продукт соціалізації (соціальний досвід), але його зародкові інгредієнти (схильність, реактивність, збудливість і пр.) мають природне походження. Агрессіум існує в дійсності, адже існувати - це значить робити щось зовнішнє по відношенню до нас.

Агрессіум робить зовнішньої агресію - постачає її енергією і відповідним досвідом. Так, індивід, володіючи певною силою (потенціалом), може використовувати її в агресивних цілях, на шкоду іншому (агресивна дія). Переклад потенціалу в конкретну дію здійснюється за індивідуальною матриці, суть якої виражається, на наш погляд, інтегральним поняттям «агрессіум» (базовий рівень інтеграції агресії).

Пояснимо сказане на прикладі розбору пропозиції - «У Іванова є знання». Дана фраза може означати, що Іванов володіє (володіє як своїм) знанням в якійсь області, скажімо, математичної. Природно, що ці знання він отримав в результаті навчання (соціальний факт). Проте цими знаннями він зміг опанувати ще й тому, що володіє певними здібностями (природний факт). Без цього навряд чи таке стало б можливим. Тому коли говорять, що в Іванова є знання, то вважають, що у нього є «щось» («інструмент» - продукт природного і соціального), яким він може певним чином і за своїм бажанням користуватися. Ось у цьому сенсі ми в основному і вживаємо поняття «агрессіум». Правда, в нашому випадку індивід найчастіше не володіє ситуацією - агрессіум непідконтрольний йому. Тому всю цю структуру, образно кажучи, можна було б назвати «диявол в мені».

Для нас агрессіум - це, перш за все, інтегрований і багато в чому автономний резервуар енергії - сили, потенціал, інстинкти. Сюди ж входять такі характеристики особистості як схильність («бажання бути агресивним») і досвід («вміння бути агресивним»), В стані спокою і забуття агрессіум знаходиться на периферії бодрствующего «Я» (потенційний агрессіум). У стані ж порушення агрессіум опановує «Я», підпорядковує його собі і діє найчастіше на шкоду собі (виняток - захист від іншого), запустивши різні компоненти (фізичні і вербальні змінні) агресії (актуальний агрессум). Так починається агресивний акт, спрямований на нанесення шкоди і руйнування цілісності (фізичної, психологічної, моральної, матеріальної) іншого.

Агресивна діяння - це продукт єднання різних складових природного і соціального, внутрішнього і зовнішнього в одному акті з миттєвим здійсненням контрагрессівних або наступальних дій. Вирішальна роль тут належить агрессіуму, без його участі думка залишалася б думкою, почуття - почуттями, і не було б ніякого агресивного дії. «Розбуджений» агрессіум - причина причин агресивної поведінки. Тому цього диявола краще не будити без особливої потреби. Завдання - архіскладне: перетворити диявола в «сплячу красуню» вдається далеко не всім. Але до цього треба прагнути, щоб без проблем і збитку спілкуватися з іншими - близькими і віддаленими.

3. Питання виникнення агресії в суспільстві

Хто не стикався з агресією, яка виникає як реакція на загрозу, як самооборона?! У всіх без винятку ця реакція проявиться, якщо торкнутися життєво важливі інтереси кожного, будь то саме життя, або весь комплекс цінностей. Такого роду агресія не веде до руйнування, вона лише виконує роль сторожа наших інтересів. Можна її навіть назвати «доброякісною агресією».

Зовсім по-іншому визначається прагнення людини панувати, що нерідко в нашому суспільстві, або руйнувати, або розважити себе способами, часом відрізняються небаченою жорстокістю. Таку агресію можна назвати «злоякісної».

Ці два види агресій дуже тісно пов'язані. Так які ж особливі види агресії ми можемо розрізнити у людини? За своєю оборонної реакції людей багато в чому схожий з твариною, але через специфічних умов свого існування він на більшість подразників проявляє сильнішу агресію. Чому це відбувається?

1 кожен індивід наділений даром передбачення і фантазії, тому він реагує не тільки на миттєву загрозу, а й на небезпеку в майбутньому.

2 людина дозволяє себе умовити, маніпулювати собою, керувати, переконувати.

3 сфера вітальних інтересів людини набагато ширше, ніж тварини. Крім фізичних аспектів, у людини існує також велика система ціннісних орієнтацій - будь то ідеали, предки, родина, клас, причому захист відбувається як від замаху на життя.

Хочу навести кілька прикладів прояву агресій: в авторитарному суспільстві чи родині виникає агресія самоствердження. Індивід прагне реалізувати те, що було заборонено раніше або недоступне. Він прагне отримати владу над людьми, з'являється необхідність неслухняності, бунтарства, випробування сильного емоційного сплеску, такого, як, наприклад, у вбивці, який спостерігає смертельний страх на обличчі жертви.

В іншому типі суспільства, навпаки, людина визнає свою приналежність до колективної ідеології і, можна навіть сказати, патологічно її захищає. Він хвалить свою батьківщину, націю, релігію, партію. Це явище можна назвати «груповим нарцисизмом». Він є одним з головних джерел людської агресії.

Будь-який з нас дуже сильно прихильний системі своїх ціннісних орієнтацій. Будь-яка спроба позбавити ілюзій, витягти «на світ божий» витіснені потяги і фантазії розхитує цю систему. Виникає природне опір істини - один з видів агресії. Крім того, можна виділити прагнення до підпорядкування, прагнення задовольнити особисті інтереси, як виправдувальному назвали жадібність і жадібність. Накопичення всіх зазначених інтересів, особливо у правлячих груп, часом в гіпертрофованих формах, призводить до війн. Війна розбурхує всі глибинні аспекти людської особистості, несе переоцінку всіх цінностей. Можна порівняти її з бажанням підняти адреналін при стрибку з парашута, тільки в масштабах нації. Як казав Еріх Фромм, «На війні людина знову стає людиною, у нього є шанс відзначитися, його соціальний статус громадянина не надає йому привілеїв».

У мирний час в індивіда також є прагнення постійно приводити нервову систему в збудження, прагнення втекти від нудьги. Способи при цьому можуть бути різними: від божевільної роботи до наркоманії, жорстокості та вбивства. Виявилося, що у людини значно більш сильне збудження викликають гнів, лють, жорстокість і жага руйнування, ніж любов чи творчість. Така деструктивність людини може виявлятися й у прагненні дізнаватися про злочини, розповідати про них.

Висновок

агресія поведінка суспільство авторитарний

Розглянувши різні підходи до визначенням агресії, причин її виникнення та поясненню агресивного поведінки, можна зробити висновок, що не існує єдиної думки на визначення агресії і причин її виникнення. Жодна з теорій не може дати повну відповідь на ці питання, але дозволяє пояснити певний аспект проблеми, виділяючи свої причини виникнення, свої методи діагностики та корекції агресивної поведінки.

Література

1 Барбара Крэхи. Социальная психология агрессии. М., СПб., 2003. 333 с.

2 Д. Рубин, Д. Пруитт, С. Ким. Социальный конфликт. - М., 2004

3 А. Солсо, Х. Джонсон, К.Біл. Експериментальна психологія. - К., 1999

4 Л. Берковиц Агресія. - К., 2001

5 Фрейд 3. Психоанализ. Религия. Культура. М.: Ренессанс, 1992. 292 с.

6 Фрейд 3. «Я» и «Оно». Кн. 1. Тбилиси: Мерани, 1991. 397 с.

7 Бандура А. Теория социального научения. СПб.: Евразия. 2000. 320 с.

8 Теодюль Рибо. Болезни личности. Минск. Хорвест, 2002. 574 с.

Размещено на Allbest.ru