Психологічне забезпечення професійного відбору соціально-виховних співробітників пенітенціарної системи

Діяльність соціального працівника повинна бути спрямована на максимально ефективне співробітництво з релігійними організаціями. В обов'язку соціальних працівників входить також підготовка до виходу ув'язненого з місць позбавлення волі забезпечення житлом і роботою, (по можливості) або постановка на облік у центрі зайнятості. Відповідно до цих норм соціальний працівник зобов'язаний контролювати виконання всіх цих умов стосовно засудженого, а також стежити за виконанням права засудженого на пенсію по старості, інвалідності, утраті годувальника й інших обговорених законом випадках.

У функції соціального працівника також входить контроль за медичним забезпеченням засуджених. Як відомо в Українських пенітенціарних установах знаходиться колосальна кількість хворих туберкульозом, коростою, венеричними захворюваннями, постійно збільшується кількість хворих ВІЛОм необхідні умови для лікування.

Відповідно до діючого законодавства, що говорить: "Засудженим, що відбуває обмеження волі гарантується право на охорону здоров'я, включаючи одержання медичної допомоги (ч. 6 ст. 12..... ). Лікувально-профілактична допомога засудженим виявляється відповідно до підстави законодавства України від 22 липня 1993р. "Про охорону здоров'я громадян".[19] Також соціальні працівники зобов'язані координувати діяльність медичних служб, направляти них, сприяти проведенню й організовувати різні профілактичні заходи.

Таким чином, цей аспект діяльності соціальних працівників припускає виконання ними функцій спостерігачів, "адвокатів", адміністраторів, контролерів і соціальних посередників.

Психологічні аспекти соціальної роботи в пенітенціарних установах:

У діяльності пенітенціарного соціального працівника, надзвичайно важливі психологічні методи. Як відомо, людина, що вперше потрапила у виправно-трудову установу, відчуває психологічний дискомфорт. У ньому превалює почуття нібито несправедливості, власної неповноцінності, тривожності, підозрілості, страх невідомості, засуджений розуміє, що довгий час ніхто не буде цікавитися його станом. Стійке і яскраво виражена психічна перенапруга вимагає розрядки, переключитися не на що, засуджені роблять злочину, біля третини насильницьких злочинів у УВП відбуваються без видимих мотивів, унаслідок психічної розрядки. Багато хто прагнуть у лікарню, де їм буде забезпечене людське відношення. Випадки психічних розладів у пенітенціарних установах зустрічаються на 15 % частіше, ніж на волі, люди не можуть адаптуватися до нового середовища, багато засуджених живе в стані хронічного стресу. Також доведено, що після 5-8 років ув'язнення відбуваються необоротні зміни в психіці людини. Тому в пенітенціарній системі необхідно створювати психологічні лабораторії і служби з висококваліфікованим штатом психіатрів, психологів і соціальних працівників. Зараз у Росії ведеться робота зі створення організаційно-методичної бази психологічної служби. Про важливість і ефективність психологічного забезпечення діяльності по ресоциалізації злочинців свідчить як закордонний так і вітчизняний досвід.[20]

Сучасна пенітенціарна соціальна робота визначає принципи індивідуалізації при розробці проблеми засудженого і диференціації методів психологічного впливу, тому що при розробці психологічних програм необхідно враховувати, що зі збільшенням кількості судимостей і часу перебування людини в УВП відбувається посилення психологічних рис перешкоджаючих до адаптації життя людини на волі. Функції соціального працівника полягають у діагностиці особистості засудженого за допомогою різних психологічних методик, висновок про особистості на основі отриманих даних і розробка разом з адміністрацією УВП програм перевиховання, виправлення і способів спілкування з засудженим. Також соціальні працівники повинні організовувати вільний час засуджених. На нашу думку найбільше правильно описує задачі виховного впливу під час дозвілля Г. Й. Шнайдер, Він говорить про те, що: "задачі виховного впливу під час дозвілля зводяться до того, щоб створити в пенітенціарних установах благополучну соціальну атмосферу і викликати тягу до осмисленого проведення дозвілля після виходу на волю. Вільний час у в'язниці не повинне залишатися " об'єктом убивства" або використовуватися для підготовки, планування, обговорення дій до нових злочинів. Він повинен служити тому, щоб підвищувати культурний рівень засуджених. Відомо, що успішна культурна орієнтація ув'язнених зменшує тягу до рецидиву. Правильно організоване дозвілля сприяє гарному відпочинку, відновленню і відновленню фізичних і психічних сил людини. Дозвілля відіграє важливу роль при виконанні покарання і його неможливо оцінити окремо від професійної і загальної підготовки, він руйнує монотонність і одноманітність в'язниці, а самітність і несамостійність ув'язнених діють на них гнетюче [22] Також, соціальні працівники повинні проводити роботу з адаптації особистості у тюрьмі , сприяти формуванню максимально можливої активної життєвої позиції, роз'ясняти права й обов'язки, готувати засуджених до виходу на волю, а тих хто, засуджений довічно або на довгий термін стимулювати до активного, "нормального", адекватного погляду на світ; складати програми психологічних аутотренінгів. У своїй діяльності соціальний працівник повинен орієнтуватися на те, щоб система ізоляції не зруйнувала соціально корисних зв'язків злочинців, і сприяти зміцненню їхніх сімейних і родинних відносин. Основою підходу соціальних працівників до психологічної взаємодії з засудженими повинна стати індивідуалізація підходу і комплексність або системність, що припускає комплексний підхід, що сполучить у собі різні методики стосовно засудженого. Системний підхід вивчення особистості - це система здійснюваних соціально-педагогічних, психологічних мір спрямованих на одержання всебічно повного аналізу зведень характеризуючих особистість засудженого з метою найбільш ефективного застосування методів, прийомів і засобів перепереконання, виправлення, перевиховання і допомоги засудженому і прогнозування його поводження. Тобто, психологічні методи соціальної роботи повинні використовувати системний підхід у вивченні проблем які стоять перед соціальною роботою в пенітенціарних установах.[23]

Основними напрямками психологічної пенітенціарної соціальної роботи повинні стати:

1) Вивчення особистості засудженого і становлення його "злочинної кар'єри".

2)Розробка індивідуальних програм впливу і допомоги засудженим.

3)Соціально-психологічна допомога в адаптації до середовища виправно-трудових установ.

4) Соціально-психологічна і професійна допомога в підготовці виходу

з місць позбавлення волі.

Деякі з цих напрямків уже досить вивчені. Так наприклад існує безліч методів вивчення особистості злочинця. На думку вітчизняних кримінологів (Кудрявцев В.Н., Антонян Ю.М. і ін.) "Вивчення особистості припускає одержання інформації про її потреби й інтереси, ціннісні орієнтції, ступені і якості соціалізації індивіда, особливостях його реагування на ті або інші обставини, мотивах, реалізованих в інших учинках, типологічній психологічній характеристиці в цілому".[24]

Однак на нашу думку тільки за допомогою психологічних методів неможливо побудувати ефективну програму виправлення злочинців і програму діяльності соціального працівника. Тому необхідно розробити практичні рекомендації з діяльності соціального працівника в пенітенціарній системі засновані на комплексних методах пенітенціарної соціальної роботи орієнтованої саме на морально-гуманістичні принципи звертання з засудженими.

III. Емпіричне дослідження

3.1 Зміст і організація емпіричного дослідження

Уважно та досконало вивчивши положення, що регламентують діяльність соціально - психологічної служби установи виконання покарань (УВП), ми на підставі цього документу, виділили психологічні професійно-важливі якості працівників соціально-служби УВП.

На підставі цього ми вибрали ряд методик, які б допомогли нам у вивченні цих професійно-важливих психологічних якостей.

До якостей які є професійно важливими у працівників соціально-психологічної служби (УВП) відносяться: увага, емпатія, пам'ять, спрямованість, комунікабельність, організаційні здібності, уміння себе подати та викликати до себе повагу та багато іншого.

Ми вирішили використовувати такі методи:

1) тест на інтелект Р. Кеттелла, оскільки така важлива та відповідальна посада, потребує розумну людину;

2) корректурна проба (тест Бурдона) щоб дослідити концентрацію та стійкість уваги;

3) методика схильності до конфліктної поведінки К.Томаса

4)методика багатофакторного дослідження ообистості Р. Кеттелла (№=105), для дослідження індивідуально-психологічних особливостей ;

5)методика діагностування особистості задопомогою психогеометричного тесту С.Деллингера;

6) методика діагностування самооцінки Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна для визначення особистісної та реактивної тревожності.

7) методика діагностування спрямованості особистості Б.Баса;

Таким чином, була сформульована так гіпотеза - адекватність використання вибраних тестових методик для дослідження психологічних професійно важливих якостей співробітників пенітенціарної системи

У нашому дослідженні приймали 15 осіб, представники соціально-психологічної служби СІЗО м. Дніпропетровська. На жаль у зв'язку з об'єктивними причинами дослідити більшу кількість осіб не вдалось.

3.2 Результати емпіричного дослідження

Обробивши результати тесту на інтелект Р. Кеттелла, ми маємо такі результати:

(Результати у вигляді таблиці 1.)

У таблиці по горизонталі - 15 осіб, що приймвли участь у дослідженні, по вертикалі показники IQ.

Узагальнюючи результати маємо таку ситуацію: досить низькі показники (нижче норми) у 7 ресондентів, у межах норми у 8.

Обробивши методику Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна маємо такі результати: реактивна тревожність у 11 респондентів помірна, у 3 - висока, у 1 низька; Особистісна тривожність у 7 - помірна, у 8 - низька.

Методика дігностування спрямованності особистості Б.Баса.-у 10 респондентів результати показують спрямованість на справу, у 3 на спілкування, у 2 - на себе.

Результати методики діагностування особистості за допомогою психогеометричного тесту С.Деллингер такі: 8 респондентів віддали перевагу геометрічній фігурі-кругу, 4 респонденти обрали прямокутник, 3 респонденти-трикутник. Спостерігається така тенденція, що всі респонденти визнали, найменьш привабливою геометричну фігуру-зигзаг.

За методикою схильності до конфліктної поведінки К.Томаса існують такі засоби урегулювання конфліктів:

1) конкуренція-результат у 5 респондентів.;

2) пристосування - у 7 респондентів;

3)компроміс - у 4 респондентів;

уникнення - у 6 респондентів;

співпраця - у 5 респондентів;

Методика багатофакторного дослідження особистості, дала такі результати:

(результати у вигляді таблиці):

За результатами коректурної проби концентрація уваги та її стійкість в усих респондентів однакова - досить висока.

Обговорення результатів

1) Методика Р. Кеттелла на інтелект

За методикою Р.Кеттелла ми маємо досить інформативні результати, у 45% респондентів показники IQ нижче норми. Беручі до уваги, що усі працівники соціально-психологічної служби УВП мають вищу освіту, можемо припустити, що результати не досить достовірні. Можливо, мали вплив присутність керівництва та невелика мотивація.

2) Методика діагностування схильності особистості до конфліктної поведінки К.Томаса.

За методикою Томаса у 33% засіб урегулювання конфлікту - конкуренція, у 46% - пристосування, у 26% - компроміс, у 40% - уникнення, лише у 33% - співпраця.

К.Томас вважав, що ефективним і діючим засобом урегулювання конфлікту- є співпраця, бо задовільними залишаються обидві сторони. А при таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування та компроміс, або один з учасників виграє, а інший програє, або обидва програють. При уникненні не одна із сторін не має успіху.

Таким чином у працівників соціально-психологічної служби УВП спостерігається тенденція неконструктивного урегулювання конфліктів, у більшості випадків. Це має велике значення, адже саме працівник соціально-психологічної служби досить часто повинен вирішувати конфліктну ситуацію між засудженними, або між засудженними та адміністацією.

3) Методика діагностування спрямованості особистості Б.Баса.

Маємо такі результати: у 66% виявилась срямованість на діло - це зацікавленість у вирішені ділових проблем, виконання роботи, якомога кращє, орієнтування на ділову співпрацю, здатність відстоювати особисту думку, яка є корисною для досягнення спільної мети.У 20% - спрямованість на спілкування - це намагання за бідь-яких умов підтримувати відношення з людьми, орієнтація на спільну діяльність, що часто, шкодить виконанню конкретного завдання, орієнтація на соціальне схвалення. У 4% - спрямованість на себе - орієнтація на винагороду, агресивність у досягненях, схильність до змагання. Та ким чином переважним є спрямованість на діло, що є необхідною у данній структурі, беручі до уваги специфічність та складність роботи.

4) Методика диагнотики самооцінки Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна

Маємо такі показники: особистнісна тревожність у 46% - помірна, у 54% - низька; Реактивна тревожність у 73% - помірна, у 20% - висока, у 7% - низька.

Це досить добрі показники, що надзвичайно важливо для працівників соціально-психологічної служби УВП, адже вони працюють в екстримальних умовах.

5) Методика діагностування особистості за допомогою психогеометричного тесту С.Деллингера.

57% респондентів з п'яти фігур обрали круг. Основною характеристикою круга є добрі комунікативні здібності. Вони мають високу чуттєвість, розвинуту емпатію, не рішучі, зацікавлені в добрих міжособистісних відношеннях.

22% респондентів обрали трикутник - характерна особливість трикутника - здібність концентруватися на головну мету. Це - енергічні, сильні особистості, завжди впевнені в собі та честолюбиві.

21% - обрали прямокутник. Прямокутник символізує стан переходу та змін. Це люди, які невдоволені своїм життям, і шукають кращого. Не послідовні та непередбачувані.

Квадрат та зигзаг ніхто не обрав. Більш того маємо досит цікаву ситуацію, усі респонденти визнали наймень привабливою фігурою - зигзаг. Адже зигзаги - це творчі та постійно змінюючуюся натури. Вони не практичні, не тарплять стандартизованості. А пенітенціарна система - це стандартизована та регламентована структура, що є протиріччам до характеристики зигзагу.

6) Корректурна проба (тест Бурдона) щоб дослідити концентрацію та стійкість уваги.

В усіх 15 респондентів спостерігається висока концентрація та стійкість уваги. Це є добрим показником, адже уважність надзвичайно важлива в роботі працівників пенітенціарної системи.

7) Методика багатофакторного дослідження ообистості Р. Кеттелла (№=105), для дослідження індивідуально-психологічних особливостей людини.

Будемо аналізувати результати за кожним фактором.

1-й фактор А (Відкритість - замкненість)

2-й фактор В (Обмежений інтелект - кмітливість)

3-й фактор С (Емоційна стійкість)

4-й фактор Е (Незалежність - підпорядкування)

5-й фактор F (Стурбованість - беспечність)

6-й фактор G (виражена сила “Я” - безпринципність)

7-й фактор Н (Сміливість - несміливість)

8-й фактор J (Податливість - жесткість)

9-й фактор L (Підозрілість - довірливість)

10-й фактор М (Непрактичність - практичність)

11-й фактор N (Гнучкість - прямолінійність)

12-й фактор О (Тривожність - спокійність)

13-й фактор Q₁ (Радикалізм - консерватизм)

14-й фактор Q₂ (Самостійність - навіюваність )

15-й фактор Q₃ (Високий самоконтроль - низький самоконтроль)

16-й фактор Q₄ (Напруженість -релаксація)

Фактор МД (Правдивість - не правдивість)

Размещено на Allbest.ru

.ru