Характеристика методів експерименту та спостереження у психодіагностиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Г.Короленка

Кафедра психології

Реферат

з психодіагностики

на тему:

«Характеристика методів експерименту та спостереження у психодіагностиці»

Виконала:

студентка 3-го курсу

психолого-педагогічного факультету

групи ПП-311

Тесля Оксана

Полтава 2011

План

1. Вступ.

2. Метод експерименту.

3. Метод спостереження.

4. Висновки.

5. Список використаних джерел.

1. Вступ

Як і кожна наука, що є галуззю людського пізнання, психодіагностика, крім предмету, має ще й свої методи дослідження.

Метод - це спосіб осягнення сутності предмета, пізнання за допомогою системи пізнавальних та перетворювальних засобів перетворювань і принципів.

Центральним емпіричним методом універсальної групи є метод спостереження. Цей метод полягає в цілеспрямованому, обумовленому завданням умисному сприйнятті психічних явищ та з'ясуванні їх смислу.

Провідне місце серед методів психологічного дослідження (а загалом і всього наукового пізнання) займає експеримент. Такий метод характеризується можливістю активного втручання в досліджувану ситуацію з боку дослідника. Експериментальний метод поділяється на два види: природний експеримент, лабораторний експеримент.

Природний експеримент являє собою ніби проміжну ланку між методом спостереження та лабораторним експериментом. При використанні цього методу у звичайних життєвих умовах дослідник піддає експериментальному впливу умови, в яких протікає явище, що вивчається, а саме явище спостерігається в його природному виявленні.

Лабораторний експеримент проходить в штучних (лабораторних) умовах, коли експериментатор сам: ініціює лікувальний процес, організовує ситуацію; штучно моделює всі необхідні умови, використовує спеціальну апаратуру. Залежно від рівня втручання дослідника у перебіг психічних явищ експеримент може бути: констатуючим - психічні явища вивчаються без втручання експериментатора; формуючим, коли психічні явища вивчаються у процесі "штучного" цілеспрямованого розвитку із використанням різноманітних заходів. За схемою констатуючого експерименту можна також вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку, застосовуючи так звані поперечні та поздовжні зрізи.

Пізнаючи та перетворюючи світ засобами науки, духовної культури, індивідуальної та суспільної практики, людина в усі часи намагалася з'ясувати свою власну природу, розкрити таїни свого внутрішнього світу, визначити рушійні сили свого розвитку, закони поведінки, причини і спонуки вчинкових актів, героїчних діянь, сенс свого існування і своє призначення у світі.

Людське життя суперечливе у своїй сутності. Кожна людська істота так чи інакше самовизначається і самостверджується в просторі й часі, відміряному їй на життя, знаходить себе на перетині біологічного й соціального, фізичного й психічного, індивідуального й універсального, внутрішнього й зовнішнього, суб'єктивного та об'єктивного, матеріального й духовного вимірів існування.

Значення психодіагностики серед інших наук постійно зростає. Водночас і світ у своєму динамічному русі стає дедалі складнішим і загадковішим. Виникають нові проблеми людського існування, що вимагають нових наукових підходів, теорій, концепцій, нової методології і нових методів дослідження психічних явищ. Проте це не означає, що все надбане раніше психологією як наукою має бути відкинуте як застаріле і непотрібне. Адже існують одвічні проблеми людського буття, глобальні питання, відповідь на які сучасна наука не може дати без урахування попереднього досвіду.

2. Метод експерименту в психології

Психодіагностика, як і кожна наука, включає методи дослідження, які поділяють на загальнонаукові, конкретні наукові та метанаукові методи. Загальнонаукові методи - це: аналіз - поділ властивостей чи відношень певного явища; синтез - поєднання різних елементів, ознак, властивостей, які об'єднують об'єкт і предмет в єдине ціле; індукція, що пов'язана з висновками, які перевіряються в процесі дослідження; дедукція, яка дає змогу на основі логічних правил із загальних висновків зробити менш загальні; моделювання, що дозволяє змінити реальний об'єкт вивчення об'єктом-замінником (моделлю), який містить у собі риси, зв'язки, стосунків об'єкта [5, с.39].

Застосовуються також такі методи, як гіпотетичний (на основі дедукції загальної гіпотези робиться висновок більш конкретного характеру), системний (пов'язаний із побудовою взаємозв'язків елементів цього складного об'єкта), теоретичні загальнонаукові методи. Вони включають: узагальнення, формалізацію та абстрагування.

Конкретні наукові методи відображають специфіку даної науки. Вони неоднакові в різних науках. Психологи користуються багатьма методами залежно від завдань. Одні з них виступають як основні, а інші - як додаткові, а саме: метод спостереження, який у психології використовується як метод об'єктивного спостереження та самоспостереження, або інтроспекції; метод об'єктивного спостереження, що має спеціальну мету, де позитивним є те, що зберігаються природні прояви; метод психічних явищ (але слід пам'ятати і про слабкі сторони цього методу: дослідник займає пасивну позицію, вимагає втрати великої кількості часу, обмежує виявлення причин).

Метод самоспостереження, або метод інтроспекції, є найбільш давнім у психології. Він використовується при дослідженні інтересів, уявлень, почуттів тощо.

При використанні цього методу потрібна особлива підготовка дослідника, вміння добре розподіляти увагу. Складність цього методу полягає у тім, що він вимагає від дослідника бути одночасно і суб'єктом, і об'єктом дослідження.

Лабораторний експеримент проводиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними і реєструючими приладами, тобто він застосовується із використанням апаратурних пристроїв. Лабораторний експеримент прийшов у психологію з інших наук.

Природний експеримент розробив О.Ф. Лазурський. Він поєднав позитивні риси методу об'єктивного спостереження (природність) і лабораторного експерименту (цілеспрямований вплив на піддослідного). Цей експеримент дозволяє вивчати розвиток підростаючої особистості, її психічні процеси і властивості у природних умовах, ігровій, навчальній та трудовій діяльності [6, с.74].

Метод тестів застосовується здебільшого з метою 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно в однакових умовах; 2) профвідбору, особливо на досить відповідальні професії.

Крім згаданих методик, у психології використовують методи бесід і анкетного опитування. Метод бесіди використовується при дослідженні темпераменту, умов розвитку характеру, інтересів тощо. Анкетне опитування використовується для збирання первинних даних, здебільшого у соціальній психології. Анкетний метод є порівняно економним методом збирання даних. Він дає можливість аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики і застосовується в масових дослідженнях.

Використовують у психології і аналіз результатів діяльності, включаючи контент-аналіз, який умовно може бути охарактеризований як "наукове обґрунтування мистецтва читати між рядків".

Графологія - це наука, яка за допомогою почерку виявляє деякі психологічні риси людини.

Математичні методи (метанаукові) у психологічних дослідженнях є прогресивним явищем.

Щодо математичних методів, у психології існує два протилежні погляди - перший: математичні методи дозволяють перебороти всі недоліки у дослідженнях з психології; другий: математичні методи у психології нічого не дають. Прибічники другого методу вважають, що психологія є особливою наукою, до якої неможливо застосувати математичні методи. У психології математичні методи застосовують з різною метою - для обробки дослідних даних, математичного моделювання психологічних явищ. Модель (моделювання від фр. - "зразок") відображує не те, що насправді проходить, коли розгортається певний психологічний процес. Вона відображує те, що могло проходити. Моделювання - це відтворення характеристик певного об'єкта на іншому об'єкті, який спеціально створений для вивчення. Цей об'єкт є моделлю.

Потреба у моделюванні виникає тоді, коли дослідження об'єкта в даний момент є неможливим, коли наявні певні труднощі, коли дослідження вимагає тривалого часу. Такі умови часто виникають при вивченні багатьох психічних явищ [3, с.47].

Математична обробка даних у психології базується на статистиці.

Основою неекспериментальних методів є спостереження - певним чином організоване і цілеспрямоване сприймання заздалегідь визначених проявів психіки. Спостереження як метод психологічного дослідження відрізняється від звичайного спостереження тим, що попередньо планується і проводиться з дотриманням певних вимог. Зокрема, воно передбачає етап висування і перевірки гіпотези - судження про природу і сутність явища, що вивчається. Спостереження ведеться за планом, фіксується, в тому числі й з використанням технічних засобів. Застосування цього методу потребує спостережливості дослідника - вміння помічати характерні риси людини. Недоліки цього методу - вплив на результати спостереження рівня кваліфікації та індивідуально-психологічних особливостей спостерігача, його ставлення до об'єкта спостереження, непідконтрольність досліджуваного об'єкта. Проте лише спостереженню психіка відкриває себе як осередок, життя людини, тобто у її цілісності й повноті.

Різновидом спостереження є самоспостереження (інтроспекція) - вивчення дослідником особливостей власного внутрішнього світу. Він має ще більше недоліків, ніж спостереження, проте й непересічну цінність, адже це прямий шлях людини до самопізнання. Самоспостереження стає тут самоаналізом - способом проникнення у сутність свого Я. Психологи використовують такі продукти самоспостережень: щоденники, автобіографії, листи, спогади. Звичайно, і спостереження, і самоспостереження мають слугувати певній психологічній теорії. Без теорії та відповідних методологічних принципів їх не можна вважати методами психологічного (у цьому разі неекспериментального) пізнання [4, с.55].

Неекспериментальними способами проникнення у психологію людини є також бесіда та анкетування. Бесіда, за умови її правильної побудови, дає змогу створити більш чи менш адекватний образ людини. Для цього дослідник має ввести бесіду у потрібне річище, спонукати співбесідника до відвертості, утримувати в пам'яті хід бесіди. Анкетування охоплює, як правило, певну групу людей і проводиться за допомогою анкет - листів із запитаннями, спрямованими на досягнення мети дослідження. Складання анкет, як і ведення бесіди, - процес, що потребує професійної підготовки. Від того, як сформульовано запитання, наскільки при цьому враховано освітній, віковий, професійний склад опитуваних, залежать повнота і правдивість відповідей. Отримані результати підлягають кількісному і якісному аналізу. Шляхом анкетування за порівняно короткий час можна отримати значну за обсягом інформацію, проте вона має загальний характер і не відповідає завданням поглибленого дослідження.

Спостереження (самоспостереження), бесіда та анкетування самі по собі не є неекспериментальними методами психології. Швидше, це способи здобування емпіричного матеріалу, до якого ці методи (у вигляді якісного аналізу на ґрунті методологічних принципів) застосовуються. З цього погляду більше підстав називатися таким методом має вивчення продуктів діяльності, тим паче, що це відповідає системно-діяльнісному аналізу психіки. Під продуктом діяльності тут розуміється ідеальний або матеріальний предмет, в якому знайшов втілення психічний образ, що опосередковував діяльність, результатом якої він виступає. Вивчення продуктів діяльності можливе лише шляхом застосування методологічних принципів психології [2, с.24].

На відміну від неекспериментальних методів, які не є суворими і цілком залежать від професіоналізму психолога, експериментальні методи достатньо формалізовані і дають змогу отримати дані, що підлягають перевірці. Осердям таких методів є експеримент - стандартизований спосіб психологічного дослідження, для застосування якого потрібне створення спеціальних умов. Він характеризується втручанням дослідника в явище, що вивчається; контролем за його перебігом; реєстрацією процесу та показників; можливістю відтворення і, отже, повторного отримання тих самих результатів. Щоправда, психічні явища настільки мінливі, що далеко не завжди вдруге вдається отримати те саме, що й першого разу. Експеримент проводиться з метою перевірки певної гіпотези і дає змогу отримати дані, недоступні спостереженню. Для цього, як правило, формують дві групи досліджуваних - експериментальну, на яку впливає якийсь чинник, і контрольну, де такий чинник відсутній. Зареєстровані в експерименті відмінності між групами пояснюються впливом чинника, дія якого вивчається. Результати експерименту обробляються за допомогою методів кількісного аналізу.

Розрізняють два види експерименту - природний і лабораторний.

Перший проводять у звичній для досліджуваного обстановці, і він, як правило, не усвідомлює себе об'єктом дослідження. Наприклад, вивчають ефективність різних методик навчання. Це виключає вплив на результати намірів досліджуваного, його ставлення до експерименту, проте й не враховує дії відволікаючих умов. Лабораторний експеримент дає можливість не лише створювати, а й контролювати чинники, що впливають. Він проводиться із застосуванням технічних засобів, що дає змогу пред'являти інформацію, реєструвати й обробляти відповіді на неї [1, с.23].

До експериментальних методів належать також тести - стандартизовані способи вимірювання конкретного психічного явища. Вони набули широкого застосування у психологічній діагностиці - теорії і практиці визначення рівня розвитку певних аспектів людської психіки. Тестів надзвичайно багато, і вони класифікуються залежно від спрямованості. Так, є тести інтелекту, тести загальних, творчих або професійних здібностей, тести особистості тощо. Створення тестів - трудомісткий і тривалий процес, що потребує неабияких зусиль, а використання їх передбачає наявність ґрунтовної професійної підготовки.

Тестові завдання подають у вигляді запитань, суджень, графічних зображень, малюнків, які мають спонукати експериментальну діяльність досліджуваних. Первинні результати (відповіді, час і помилки тощо) порівнюють з тестовими нормами - кількісними показниками виконання певного тесту, що складаються з урахуванням статі та віку досліджуваних. Норми визначаються в процесі стандартизації - попереднього випробування тесту на великих групах людей. За допомогою вимірювальних шкал - спеціальних числових систем - "сирі" оцінки переводяться в стандартні, що дає змогу зіставляти їх між собою. Застосування тесту - тестування - є досить точним засобом вимірювання індивідуальних відмінностей між людьми. Практичне значення результатів тестування зумовлює суворість вимог до тесту. Насамперед, він повинен бути надійним і валідним. Надійність тесту визначається постійністю оцінок, які отримує досліджуваний при повторному тестуванні тим самим тестом або його аналогічною (еквівалентною) формою. Надійний тест дає високий показник збігу оцінок, що дає підставу розглядати його як перевірений інструмент психологічного виміру. Валідність - ступінь відповідності тесту явищу, для вимірювання якого він призначений. При цьому змістовна валідність свідчить про відповідність тестових завдань сутності досліджуваного явища, критеріальна валідність означає, наскільки точно за результатами тесту можна судити про реальний стан цього явища, а конструктивна свідчить, що результати тесту відповідають теорії, на підставі якої його побудовано. Надійність і валідність тесту обґрунтовують за допомогою математичної статистики. Тестування дуже поширене в США, де правомірність його застосування стверджується спеціальною підкомісією конгресу. Людей тестують при вступі до навчального закладу, прийомі на роботу, просуванні по службі. Така практика є показником прагнення демократичного суспільства до оцінки людини лише за досягнутим нею рівнем психічного розвитку. Вона виразно висвітлює й ту роль, яку відіграє в цій країні практична психологія. Проте тестування має й слабкі місця. Найважливішим з них є залежність його результатів від освіти досліджуваного, його можливостей оволодівати надбаннями культури. Потрібно також пам'ятати, що спроби надати цим результатам прогностичного значення є свідченням спрощеного розуміння завдань тестування [3, с.48].

Лабораторний і природний експеримент

У психодіагностиці експеримент - один із основних, поряд зі спостереженням, методів наукового пізнання загалом, психологічного дослідження - зокрема. Експеримент відрізняється від спостереження можливістю активного втручання в ситуацію дослідника, який здійснює планомірні маніпуляції однією або декількома змінними (факторами) та реєструє зміни, що відбуваються з досліджуваним явищем.

Основні особливості експерименту, які зумовлюють його дослідницьку цінність, такі:

1) в експерименті дослідник сам викликає досліджуване ним явище замість того, щоб чекати (як при об'єктивному спостереженні), поки випадковий потік явищ надасть йому можливість це явище спостерігати;

2) експериментатор може змінювати умови, за яких явище виявляє свої характеристики, замість того, щоб сприймати їх у випадково даному контексті ситуації;

3) варіативні маніпуляції експериментатора умовами дослідження дають можливість виявляти закономірності протікання тих чи інших процесів, явищ за конкретних умов і ситуацій;

4) у ході експерименту можливе встановлення кількісних закономірностей між різнорівневими явищами, взаємодія яких моделюється в конкретній процедурі дослідження.

Експеримент у психології може бути лабораторним або природним. Лабораторний експеримент відбувається в штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли експериментатор спеціально організовує ситуацію для з'ясування явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює штучно всі необхідні для цього умови. Лабораторний експеримент дає змогу точно враховувати досліджувані зовнішні впливи (силу, тривалість і послідовність подразників або їх комбінації) та реакції-відповіді (дії та висловлювання) людини на ці подразники. Так, наприклад, у процесі вивчення відчуття та сприймання точно враховуються сила й послідовність різноманітних подразників, а також відповідні реакції на них різних органів чуття. Під час дослідження пам'яті точно враховується кількість та якість матеріалу, що запам'ятовується, різні способи запам'ятовування (цілком, частинами, уголос, "про себе", кількість повторювань та ін), а потім шляхом зіставлення всіх даних установлюються умови ефективнішого запам'ятовування того чи іншого типу матеріалу й інші закономірності [1, с.25].

Перші експериментальні дослідження психічних процесів (спочатку - відчуттів) були проведені в середині XIX ст. М. Вебером і Г. Фехнером. Перші експериментально-психологічні лабораторії заснували В. Вундт (у Німеччині), а пізніше - В.М. Бєхтєрєв і А.А. Токарський (у Росії), М.М. Ланге (в Україні). Значну роль у розвитку лабораторного експерименту в психології відіграли методи дослідження пам'яті, розроблені наприкінці XIX ст. Г. Еббінгаузом. Великою перевагою лабораторного психологічного експерименту є те, що він дає змогу враховувати не тільки зовнішні дії та висловлювання піддослідних, а й внутрішні (приховані) фізіологічні реакції: зміну електричних потенціалів головного мозку, зміну діяльності серця та кровоносних судин, пропріоцептивні та міокенетичні реакції тощо. Фіксація цих фізіологічних реакцій здійснюється за допомогою спеціальної апаратури. Взагалі, залежно від природи досліджуваного явища та цілей дослідження, в експерименті використовуються ті чи інші технічні засоби або інші моделюючі елементи експериментальної ситуації.

Результати лабораторного експерименту завжди аналізуються з урахуванням таких його особливостей:

1) штучність експериментальної ситуації;

2) аналітичність та абстрактність процедури експерименту;

3) ускладнюючий ефект впливу експериментатора на хід і наслідки експерименту. Крім цього, експеримент завжди доповнюється тими чи іншими методичними засобами, що дає змогу розширити дослідницьку площину експерименту й підняти ефект дослідження в цілому.

Своєрідним варіантом експерименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням та експериментом, є метод природного експерименту, запропонований О.Ф. Лазурським. Він проводиться не в лабораторії, а в звичайних життєвих умовах; при цьому експериментальному впливу піддаються умови, в яких протікає діяльність, що вивчається, сама ж діяльність піддослідного спостерігається в її природному виявленні. Проте вибір природної ситуації експерименту не є спонтанним, випадковим. Дослідження відбувається згідно з підібраними умовами, що відповідають цілям дослідження, а процеси, що пізнаються, протікають у природному їх порядку та послідовності без втручань експериментатора. Природний експеримент поєднує в собі позитивні якості спостереження і лабораторного експерименту, однак порівняно з останнім є менш точним і в багатьох випадках має доповнюватися ним [4, с.58].

3. Метод спостереження

психодіагностика експеримент пізнання

Одним із основних емпіричних методів психодіагностичного дослідження є спостереження, яке полягає в умисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення їхніх специфічних проявів у конкретних умовах та з'ясуванні смислу цих явищ, який не може бути даний безпосередньо. Спостереження використовується у процесі дослідження явищ, що підлягають безпосередньому сприйманню, і як метод наукового пізнання змістовно відрізняється від спостереження як засобу пізнання в буденному житті. Психологічне спостереження -- це метод наукового пізнання, спрямований на аналіз зовнішніх проявів індивідуального світу «Я» людини (предмета психології) у безпосередній сенсорно-перцептивній взаємодії з ним.

Спостереження включає елементи теоретичного мислення (задум, система методичних прийомів, осмислення та контроль результатів) та набір кількісних і якісних методів аналізу (узагальнення, факторизація даних та ін.). Методика спостереження як детально описана послідовність реалізації методу включає: вибір ситуації та об'єкта спостереження, узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реальність та виділення цілей дослідження; побудову програми (схеми) спостереження у вигляді змінного переліку ознак (аспектів) явища, що сприймається, одиниць спостереження з детальною їх презентацією, а також спосіб і форму фіксації результатів спостереження (запис, кіно-, фото-, аудіо-, відеореєстрація у суцільній, щоденниковій та катетеризованій формах); опис вимог до організації роботи спостерігача; опис способу обробки та представлення отриманих даних [2, с. 65].

Розрізняють неструктуралізоване спостереження, що виявляє недостатньо формалізований процес реалізації методу, і структуралізоване спостереження. Цьому типу відповідає високий ступінь стандартизації, для фіксації результатів використовуються спеціальні документи, бланки, досягається достатня близькість даних, отриманих різними спостерігачами. Включеним спостереженням називається такий його вид, при якому психолог-дослідник, безпосередньо включений, залучений у досліджуваний процес, контактує, діє разом з учасниками дослідження. Характер залученості може бути різним: в одних випадках дослідник повністю зберігає інкогніто, й інші учасники ніяк його не виділяють серед інших членів групи, колективу; в інших ситуаціях -- спостерігач бере участь у досліджуваній діяльності, але при цьому не приховує своїх дослідницьких цілей. Залежно від специфіки ситуації, яка спостерігається, а також дослідницьких завдань будується конкретна система відносин і взаємодій спостерігача та інших учасників дослідження. Вказаний тип спостереження часто використовується у процесі дослідження соціально-психологічних явищ та професійної діяльності людини. Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається в природних для досліджуваного явища умовах. Іноді необхідною є лабораторна форма спостереження, яка створює можливість направленої організації умов, характеру та специфічних особливостей розгортання досліджуваного явища. Систематичні спостереження проводять регулярно та протягом визначеного проміжку часу. Це може бути подовжене спостереження, яке триває безперервно, або спостереження, що проводиться в циклічному режимі (один раз на тиждень, фіксований термін року та ін.). Як правило, систематичне спостереження здійснюється за достатньо структуралізованою методикою, з високим ступенем конкретизації всієї діяльності спостерігача. Несистематичне спостереження використовується часто в незапланованих ситуаціях, у випадку взаємодії з явищами, що попередньо не очікувалися і не включалися в програму спостереження [6, с. 76].

Важливим для визначення сутності спостереження як методу психологічного дослідження є поділ його за ознакою «об'єктивність-суб'єктивність». Об'єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване до зовнішньої сторони протікання психічних процесів та розгортання психологічних явищ. Проте дотримання принципу єдності об'єктивних характеристик психологічних явищ і суб'єктивного змісту їх сутності вимагає чіткої диференціації та спеціалізації аналітичних моделей і засобів тлумачення даних спостереження, коли стає можливим наукове обґрунтування та презентація процесу «перекладу» змісту «зовнішніх» даних як осягнення змісту протікання «внутрішніх» процесів предмета дослідження.

Суб'єктивне (внутрішнє) спостереження, або самоспостереження, являє собою процес споглядальної взаємодії з власними внутрішніми психічними процесами невідривне від спостереження за їхніми зовнішніми проявами. Однією з форм зовнішніх виявів результатів самоспостереження (інтроспекції) є метод словесного звіту, чітка організація та структуралізація якого дає змогу узагальнити та «об'єктивувати» зміст даних, отриманих у результаті дослідження. Самоспостереження в психології -- унікальний метод «проникнення» у внутрішнє психічних процесів та явищ, проте для дослідника використання цього методу пов'язане з цілим комплексом труднощів, подолання яких постає як чітка та методична організація пізнавальної роботи спостерігача (самого піддослідного): дані самоспостереження повинні даватися не в інтерпретованому, а в сутнісному вигляді; у тій послідовності, в якій вони виникають, а словесний вираз почуттів та переживань у цей момент має бути чітким та максимально спонтанним (умовно вільним від осмислюваних дій учасника дослідження). Хід і дослідницький ефект застосування методу самоспостереження багато в чому залежить від умілих та вправних дій дослідника [3, с. 163].

Позитивна якість методу спостереження полягає в тому, що він дає можливість вивчати психічні процеси та явища в природних для них умовах. За необхідної забезпеченості дослідницьких дій засобами аналізу й тлумачення, а також за необхідної доповненості процедури дослідження іншими методами та прийомами метод спостереження є цінним засобом емпіричного пізнання психологічних явищ світу.

4. Висновки

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано та продумано створюється штучна ситуація, де властивість, що вивчається, виділяється, проявляється й оцінюється якнайкраще. Основна перевага експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж усі інші методи, робити висновки про причинно-слідчі зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження й розвиток явища. Однак організувати та провести справжній, такий, що відповідає всім вимогам, психологічний експеримент на практиці буває нелегко, і тому в наукових дослідженнях він зустрічається не так часто, як інші методи.

Є два основні різновиди експерименту: природний та лабораторний. Один від одного вони відрізняються тим, що дозволяють вивчати психологію та поведінку людей в умовах, віддалених або наближених до дійсності. Природний експеримент організується та проводиться у звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається у виникаючий хід подій, фіксуючи їх так, як вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент передбачає створення деякої штучної ситуації, в якій можна найкраще вивчити потрібну властивість.

Дані, одержані в природному експерименті, краще за все відповідають типовій життєвій поведінці індивіда, реальній психології людей, але не завжди точні через відсутність в експериментатора можливості строго контролювати вплив усіляких факторів на властивість, яка вивчається. Результати лабораторного експерименту, навпаки, виграють у точності, але поступаються в ступені природності-відповідності до життя.

5. Список використаних джерел

1. Бондарчук О.І. Експериментальна психологія. - К.: МАУП, 2003. - 118с.

2. Гічан І.С., Гічан О.І. Експериментальна психологія. - К., 2004. - 180с.

3. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. - СПб.: Питер, 2002. - 318с.

4. Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент. - М.: Издательство Московского университета ЧеРо, 2001. - 256с.

5. Корнилова Т.В. Экспериментальная психология: Теория и методы. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 381с.

6. Никандров В.В. Экспериментальная психология. - СПб.: Речь, 2003. - 478с.

Размещено на Allbest.ru