Психологічні причини поведінки молодших школярів, що відхиляється і шляхи їх корекції
Феномен гіперактивної поведінки дитини і її причини, основні проявлення в шкільному віці та методи корекції. Програма корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку для проведення у школі, оцінка ефективності, рекомендації щодо вдосконалення.
| Рубрика | Психология |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.11.2011 |
| Размер файла | 79,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
КУРСОВА РОБОТА
Психологічні причини поведінки молодших школярів, що відхиляється і шляхи їх корекції
Вступ
Актуальність проблеми: Не зважаючи на опрацьованість теми поведінки дітей у школі в сучасній дитячій практичній психології, методи роботи з відхиленнями у поведінці молодших школярів, що існують на даний момент, мають недостатньо комплексний характер. Практично зовсім не враховуються такі важливі фактори поведінки, як структура сім'ї, характер стосунків дитини з батьками.
Мета: розробити комплексну програму корекції девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку та оцінити її ефективність.
Об'єкт: діти молодшого шкільного віку з відхиленнями у поведінці, школа №11 м. Бердянськ, 30 чоловік, 7 дівчат і 23 хлопця віком 6 - 7 років.
Предмет: девіантна поведінка дитини молодшого шкільного віку.
Задачі:
1. Проаналізувати літературу на предмет виявлення причин некоректної поведінки молодших школярів.
2. В процесі анализу літературних джерел визначити, які існують методики та алгоритми роботи з відхиленнями у поведінці. Здійснити їх аналіз.
3. На основі здійсненого аналізу розробити комплексну методику роботи з дітьми, у яких спостерігається девіантна поведінка.
4. Оцінити эфективність методики в процесі емпіричного дослідження, організованого за експериментальним планом.
5. Обговорити отримані результати та зробити висновки відносно эфективності методики, окремих її частин.
6. Означити шляхи подальшого розвитку досліджень стосовно покращення методик корекції відхилень у поведінці молодших школярів.
Практичне значення: розроблена корекційна програма може бути використана в якості методичного посібника для групової роботи з гіперактивними дітьми щодо зниження проявів девіантної поведінки. Об'єктивність отриманих даних забезпечується комплексом використаних методик і методами математичної обробки.
Методичні інструменти:
Для оцінки степені схильності дитини до девіантної поведінки використані наступні методики:
1. Методика «ТАК чи НІ» використовувалася для визначення ступеня довільності уваги дитини, що дозволяє говорити про степінь її схильності до девіантної поведінки.
Виконується методика наступним чином: дитині пропонується пограти у гру, де я (психолог) буду ставити питання, а дитина, даючи відповіді, не повинна казати слова «ТАК» або «НІ». Попросити школяра повторити слова, які не можна буде казати (дитина повторює). Тепер він (вона) має бути уважним, психолог(я) починаю запитувати.
Обробка результатів: проводиться шляхом підрахунку балів, що нараховуються за помилки, коли дитина відповідає «ТАК» чи «НІ». За кожну помилку нараховується 1 бал. Чим гірше виконано завдання, тим вище сумарний бал. Використовування дітьми слів «ага», «неа» и т.д. помилкою не вважається.
2. Методика «Ввічливість» використовувалася для діагностики рівня довільності дітей, що дозволяє говорити про степінь їх схильності до девіантної поведінки.
Виконується методика наступним чином: дитині пропонують виконувати лише ті накази, у яких ведучий помовляє «будь ласка». Команди пов'язані з фізичними вправами.
Обробка результатів: проводиться шляхом підрахунку балів, що нараховуються за помилки, коли дитина виконує наказ без слів «будь ласка». За кожну помилку нараховується 1 бал. Чим гірше виконано завдання, тим вище сумарний бал.
3. Методика «Обведення контуру» використовувалася для діагностики рівня концентрації уваги та моторно-рухового розвитку дітей, що дозволяє судити про степінь їх схильності до девіантної поведінки.
Виконується методика наступним чином: дитині пропонуються малюнки із зображенням геометричних фігур, які накладені одна на одну. Необхідно знайти й обвести кожну фігуру кольоровим олівцем.
Обробка результатів: в №1-2 кожна правильно та ясно обведена фігура оцінюється в 2 бали, в №3-4 - 1 бал, якщо дитина обвела ясно контур фігури, немає значних розривів у лініях; 0 балів - при відступі від контуру фігур, при пропуску частини контуру або самої фігури.
4. Анкетування батьків дітей для виявлення степеня вираження симптомів гіперактивної поведінки у дитини.
Виконується методика наступним чином: батькам пропонується опитувальний лист у вигляді таблиці. Він має перелік питань по 72 симптомах, які можуть спостерігатися при девіантній поведінці. При наявності симптома, батьки відмічають степінь вираження його в балах: 1 - виражений слабо; 2 - значно виражений; 3 - виражений дуже сильно.
Обробка результатів: оцінки за шкалою визначаються шляхом складання оцінок за окремими симптомами.
1. Поведінка молодших школярів та її відхилення як предмет досліджень сучасної психології
1.1 Феномен гіперактивної поведінки дитини і її причини
гіперактивність корекція шкільний дитина
В кінці XIX століття в книзі Ф. Шольца «Недостатки в характере ребенка или Вторая золотая Книжка» була виділена й описана група дітей, яку автор називає «беспокойными, трудными» дітьми [44].
За словами автора, така дитина відрізняється від інших тим, що його рухливість розповсюджується значною частиною на весь організм. Руки і ноги знаходяться в неспокійному довільному русі, але рухи ці виконуються не твердо і впевнено, а, навпаки, вони занадто «смикаються» в різні сторони. У таких дітей балакучість є ніщо інше, як перенесення мускулатурного неспокою на мову.
На наш погляд, достатньо умовне позначення вельми складного феномена дитячої поведінки, тому і сьогодні ведуться дискусії відносно таких питань, як означення понять девіантної та гіперактивної поведінки та їх змісту, визначення основних структурних компонентів і зв'язків між ними.
Із анализу вітчизняної та зарубіжної літератури випливає, що некоректна поведінка вже стала об'єктом дослідження різних спеціалістів, але ж найбільше число робіт є досліденнями клінічного характеру. І неясно, чи мають вони на увазі зв'язок гіперактивності з емоційними проявами, або ж мова йде про те, що емоційна сфера являє собою один із структурних компонентів гіперактивності.
Останнім часом дослідники, які стверджували, що головною характеристикою некоректної поведінки є підвищена активність дитини, підкреслюють важливість такого фактора, як порушення уваги, тим самим роблячи акцент на особливостях настрою та уваги дитини. Гіперактивність как особливий випадок поведінки виражається у характерних особливостях рухового розвитку і тісно пов'язана з порушеннями уваги та емоційної сфери. У загальному вигляді ці симптоми появляються наступним чином:
Особливості моторно-рухового розвитку: незграбність рухів; порушення координації та гармонії рухових комбінацій: дитина здатна робити певні рухи, але не може скласти з них єдиного цілого; загальна підвищена активність, утруднення в засвоєнні рухів; синкінези - зв'язок ціленаправлених рухів із рухами кінцівок, язика и т.д.; підвищене м'язове навантаження, м'язовий тонус.
Особливості уваги і контролю: короткочасна концентрація уваги; слабка концентрація уваги; розсіювання уваги; ригідність уваги (погано переключає увагу); персеверації (не може відірватися від певного предмета або способа розв'язку).
Особливості емоційної сфери: збудливість, апатія, невпевненість, внутрішнє напруження, емоційна лабільність, зміна настрою, негативізм, відчуття страху, агресивність.
Одне з досліджень, виконаних з клінічної сторони й присвячених цій проблемі, так і називається «Гипердинамический синдром у детей младшего школьного возраста» [В.А. Красов, 1989]. В цій роботі гіперактивна поведінка у дітей молодшого шкільного віку представлена «сочетанием собственно двигательной расторможенности, повышенной отвлекаемости», тобто порушень уваги та емоційно-вольових змін. Ці порушення, за даними автора, знаходяться у різних співвідношеннях, вони непостійні та мають ситуаційний характер. Особливо складними для лікувально-корекційної роботи є випадки гіперактивної поведінки з яскраво вираженими порушеннями емоційно-вольових сфери [21].
У роботі Д. Добсона гіперактивна поведінка та проявлення підвищеної активності розглядається як хвороба.
Підвищена рухова активність не контролюється, вона включає схильність дитини швидко відволікатися, знаходитися в постійному неспокої, нездатність до довгої рухової концентрації уваги. У таких дітей також можуть бути проблеми візуального сприйняття, що виявляються у нездатності правильно сприймати зміст символа і друкованого матеріалу, а також проблеми емоційного характера; за наявності останніх хворобу важко лікувати. Тобто можемо зробити висновок: порушення візуального сприйняття й емоційного стану не є специфічними для гіперактивної поведінки [12].
Аналіз робіт клінічного направлення дає змогу зробити наступні висновки:
1. Психофізіологічною основою відхилень у поведінці дитини може бути незрілість, недосконалість, порушення або розлад роботи мозку (по типу малих мозкових дисфункцій).
2. Прояв некоректної поведінки охоплює кілька сфер, серед яких найчастіше зустрічаються різні варіанти сполучення трьох симптомів: надлишку рухової активності, порушення емоційної поведінки, дефіцит уваги.
Перейдемо до розгляду проблеми відхилень поведінки у психолого-педагогічних дослідженнях. Потрібно звернути увагу на те, що у вітчизняній психології майже немає робіт, спеціально присвячених вивченню дітей з некоректною поведінкою, а існуючі розглядають лише окремі характеристики дітей з таким типом поведінки.
В дослідженнях В. Петрунек, В.П. Таран, направлених на вивчення темперамента, дається характеристика холеричного типу, близького до характеристики поведінки з відхиленнями: дитина активна, непосидюча, легко вступає в контакт з малознайомими людьми, але якщо спілкування нецікаве, одразу ж відволікається. Вона неспокійна, хапається за багато справ, але через зниження цікавості о них швидко змінює. Легко збуджується, часто вступає у конфлікт, та без злопам'ятства [32].
Один із варіантів категорії дітей з некоректною поведінкою представлений у дослідженні Е.Е. Сапогової. В її роботах діти розділені на дві категорії. До одної з них відносяться надміру галасливі, нахабні, рухливі, агресивні, неврівноважені, неслухняні діти; іншу ж утворюють діти мляві, повільні, тихі, примхливі, вперті, неконтактні.
Залишаються нез'ясовними причини розділення дітей на такі дві категорії. В обох випадках мова іде про психічно нормальних, здорових дітей.
При визначенні девіантної поведінки потрібно зважати на причини її появи, оскільки розуміння причин дає можливість розробити систему психолого-педагогічної корекції гіперактивності як особливого варіанта розвитку і сформулювати окремі принципи реалізації індивідуального підходу до цих дітей.
Дослідження В.Д. Еремеевой (1989) вивчають залежність модальності емоційних проявів від роботи лівої та правої півкулі головного мозку. Під час дослідів виявлено, що у групі дітей з явною перевагою правої руки в 1,5-2 рази частіше зустрічаються пасивні види емоцій; у другій групі - з низьким степенем використання правої руки в 2-3 рази частіше спостерігаються активні види емоцій. У той же час виявилося, що в першій групі перважають мляві діти, а в другій - швидкі, активні. В том же русле в работах С.Е. Казаковой подчеркивается, что расторможенность, неусидчивость, моторные беспокойства, более значительно выражено у мальчиков, чем у девочек, и что это все объясняется своеобразной мозговой (меж-и внутриполушарной) организацией нейропсихологических процессов и повышенной уязвимостью леворуких по отношению к психотравмирующим факторам [13,18].
На основі аналізу літератури можна зробити наступні висновки:
1. Найбільшою кількістю надрукованих робіт по вивченню гіперактивності є дослідження клінічного спрямування. Психофізиологічною основою некоректної поведінки в цих роботах є незрілість, недосконалість, порушення або розлад роботи мозку (по типу малих мозкових дисфункцій). Залишається нез'ясовним, як гіперактивність співвідноситься з мінімальними мозковими дизфункціями: в одних дослідах вони виступають як причина і наслідок, а в інших вивчаються паралельно і незалежно одне від одного.
2. В більшості досліджень некоректної поведінки охоплює кілька сфер, серед яких найчастіше зустрічаються різні варіанти сполучення трьох симптомів: надлишку рухової активності, порушення емоційної поведінки, дефіцит уваги. Різні співвідношення цих симптомів і ряду додаткових проявів дозволяють виявити різні варіанти поведінки, відповідно до яких і має диференціюватися робота.
3. Вивчення гіперактивності в психологічній літературі йде в напрямку уточнення понять девіантної та гіперактивної поведінки, її основних складових. Але на сьогодні актуальними задачами залишаються: виявлення динаміки різних форм некоректної поведінки, виявлення причин, що лежать в основі цієї поведінки; пошук психологічних шляхів корекції знижених регулятивних можливостей психіки дітей.
1.2 Основні прояви гіперактивної поведінки дітей
Найбільш розповсюдженою формою хронічних порушень поведінки у дитячому віці є гіперактивність. За даними більшості зарубіжних епідеміологічних досліджень, її частота серед дітей молодшого шкільного віку складає від 4,0% до 9,5%.
Гіперактивність проявляється як розлад уваги, руховою активністю та імпульсивністю поведінки. Окрім того, для більшості дітей із цим синдромом характерна рухова незграбність.
Синдром дефіциту уваги характеризується тим, що діти надзвичайно рухливі, вони постійно бігають, смикаються, намагаються кудись забратися. Батьки описують їх як «постійно рухливими, наче до них прикріпили моторчик», нездатними всидіти на місці.
Важливо враховувати те, що опинившись у новій обстановці, при зустрічі малознайомими людьми дитина не проявляє властиві їй гіперактивності, що на деякий час щезає через хвилювання. Ця обставина може заважати виявленню симптомів некоректної поведінки під час консультації спеціалістом при першій зустрічі з дитиною і батьками.
Імпульсивність постійно спостерігається у гіперактивних дітей як у різноманітних ситуаціях, так і при виконані шкільних завдань. Вона виражається в тому, що дитина часто діє, не подумавши. На заняттях вона не дожидається своєї черги, перериває інших, на питання відповідає невлад і не вислухує їх до кінця. Вона може без дозволу встати зі свого місця в класі, переривати розмову або роботу людей, що знаходяться поряд, під час гри з товаришами може бути нездатна грати за правилами. Через імпульсивність такі діти схильні до травматизму, оскільки можуть потрапляти в опасні ситуації, не замислюючись про наслідки своїх вчинків.
1.3 Корекція гіперактивності
Після діагностики причин поведінки і виявлення відхилень робиться висновок з вказівкою переважаючих симптомів. На основі цих даних будується індивідуальна схема психолого-педагогічної корекції. Дорослі часто не розуміють, що відбувається з дитиною але її поведінка їх дратує. Не знаючи про наслідкову природу гіперактивності, вони пояснюють поведінку сина або доньки «неправильним» вихованням і звинувачують один одного. Спеціалісти мають допомогти батькам розібратися у поведінці дитини, пояснити, на що реально можна сподіватися і як вести себе з дитиною.
Психотерапія поведінки
Серед психолого-педагогічних методів корекції гіперактивної поведінки головну роль відіграє психотерапія поведінки.
Програма психотерапії поведінки потребує значного вміння, дорослим доводиться застосовувати всю свою фантазію і досвід спілкування з дітьми, щоб під час занять підтримувати мотивацію дитини, яка постійно відволікається.
Корекційні методики будуть ефективні за умови тісног співробітництва сім'ї та школи, що обов'язково має включати обмін інформацією між батьками та вчителями шляхом спільних семінарів, курсів-тренінгів і т.д. Успіх буде гарантовано лише за умови підтримки єдиних принципів у відношенні до дитини вдома і в школі: система «винагород», допомога і підтримка дорослих, участь у спільній діяльності.
Необхідно пам'ятати, що негативні методи виховання неефективні для дітей з некоректною поведінкою. Особливості ї нервової системи такі, що поріг сприйняття негативних стимулів надзвичайно низький, тому вони не сприймають нотації та покарання, але легко відповідають на найменшу похвалу. Хоча методи винагородження дитини потрібно постійно змінювати.
У розмові з дитиною і, особливо, коли він отримує завдання, необхідно уникати директивних вказівок, бажано повернути ситуацію таким чином, щоб дитина відчувала: вона виконую поьрібну справу для всієї родини, йому повністю довіряють, на нього сподіваються. При розмові з дитиною потрібно уникати постійних наказів типу «сиди спокійно» або «не балакай, коли я з тобою розмовляю» та інші для нього неприємні речі.
Кілька прикладів винагороди для дитини: дозволити дивитися телевізор увечері на півгодини більше, пригостити спеціальним десертом, дати можливість пограти разом з дорослими (лото, шахи), дозволити купити ту річ про яку він давно мріяв.
Якщо дитина протягом тижня веде себе добре, в кінці тижня він має отримати додаткову винагороду. Це може бути подорож з батьками за місто, екскурсія до зоопарку, в театр та інше.
Даний варіант тренінга поведінки є ідеальним і не завжди його використання можливо у нас в даний момент. Але батьки і вчителі можуть використовувати окремі елементи цієї програми, взяв її основну ідею: винагородження дитина за виконання поставленої мети. При цьому не має значення, в якому вигляді це буде представлено: матеріальна винагорода чи просто підбадьорююча посмішка, лагідне слово, підвищена увага, фізичний контакт.
При незадовільній поведінці рекомендується легке покарання, що має бути негайним і невідворотним. Це може бути просто словесне несхвалення, тимчасова ізоляція від інших дітей, заборона «привілегій».
Батькам рекомендується написати список того, чого вони очікують від дитини в плані поведінки. Цей список доступно пояснюється дитині. Після цього все написане обов'язково виконується і дитину винагороджують за успіх в його виконанні. Від фізичного покарання необхідно утримуватися.
2. Комплексна програма корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку
2.1 Програма корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку для проведення у школі.
Заняття проводилися в школі №11 м. Бердянська після занять з учнями, у яких було виявлено синдром дефіцита уваги та некоректна поведінка, два рази на тиждень по 30 - 40 хв. протягом місяця. Клас розділено на три групи по 10 чоловік (експериментальні групи №1, 2, 3), група №3 - контрольна, де заняття не проводилися.
В програму увійшли вправи, направлені на розвиток уваги, мислення, координації руху, релаксацію, емоційно-особистісну сферу.
Повна версія програми (див. додатки).
Заняття 1
1 «Почесать спинку» (Фопель К., с. 108)
Мета: зняття напруги, підвищення групової єдності.
2 «Шершавые дощечки» (Локалова Н.П., с. 36)
Мета: розвиток концентрації уваги та дотику.
3 «Графический диктант» (Локалова Н.П., с. 97)
Мета: розвиток вміння підкорятися наказам дорослого.
4 «Тряпичная кукла» (Фопель К., с. 116)
Мета: розвиток вміння турбуватися одне про одного.
Заняття 2
1 «Разрывание бумаги» (Кэдьюсон Х., Шефер Ч., с. 242)
Мета: виплеснути енергію.
2 «Смеяться запрещается» (Фопель К., с. 28)
Мета: заспокоїти групу перед роботою з підвищеною концентрацією
уваги.
3 «Штриховка» (Локалова Н.П., с. 45)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
4 «Тряпичная кукла и солдат» (Фопель К., с. 21)
Мета: релаксація.
Заняття 3
1 «Путешествие на облаке» (Фопель К., с. 23)
Мета: релаксація, підготовка до роботи.
2 «Зашифруй слова» (Локалова Н.П., с. 36)
Мета: розвиток довільної уваги.
3 «Речка» (Локалова Н.П., с. 73)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
4 «Черепаха» (Лютова Е.К., Монина Г.Б., с. 99)
Мета: навчитися контролювати рухи.
Заняття 4
1 «Игра с коробками» (Кэдьюсон Х., Шефер Ч., с. 277)
Мета: концентрація уваги, об'єднання колективу.
2 «Камень мудрости» (Фопель К., с. 39)
Мета: концентрація уваги та довільності руху.
3 «Тряпичная кукла» (Фопель К., с. 116)
Мета: розвиток вміння турбуватися одне про одного.
Заняття 5
1 «Путешествие на облаке» (Фопель К., с. 23)
Мета: релаксація, підготовка до роботи.
2 «Запретная цифра» (Локалова Н.П., с. 98)
Мета: формування елементів самоконтролю.
3 «Летает - не летает» (Локалова Н.П., с. 87)
Мета: розвиток довільності руху.
4 «Тряпичная кукла и солдат» (Фопель К., с. 21)
Мета: релаксація.
Заняття 6
1 «Камень мудрости» (Фопель К., с. 39)
Мета: концентрація уваги та довільності руху.
2 «Графический диктант» (Локалова Н.П., с. 97)
Мета: розвиток вміння підкорятися наказам дорослого.
3 «Быстрые превращения» (Фопель К., с. 59)
Мета: зняття напруги.
Заняття 7
1 «Речка» (Локалова Н.П., с. 73)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
2 «Штриховка» (Локалова Н.П., с. 45)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
3 «Разрывание бумаги» (Кэдьюсон Х., Шефер Ч., с. 242)
Мета: виплеснути енергію.
4 «Черепаха» (Лютова Е.К., Монина Г.Б., с. 99)
Мета: навчитися контролювати рухи.
Заняття 8
1 «Птенцы» (Фопель К., с. 24)
Мета: концентрація уваги.
2 «Найди одинаковые» (Локалова Н.П., с. 42)
Мета: розвиток довільної уваги.
3 «Запретная цифра» (Локалова Н.П., с. 98)
Мета: формування елементів самоконтролю.
4 «Замри» (Локалова Н.П., с. 120)
Мета: формування елементів самоконтролю.
Заняття 9
1 «Летает - не летает» (Локалова Н.П., с. 87)
Мета: розвиток довільності руху.
2 «Разрывание бумаги» (Кэдьюсон Х., Шефер Ч. с. 242)
Мета: виплеснути енергію.
3 «Камень мудрости» (Фопель К. с. 39)
Мета: концентрація уваги та довільності руху.
4 «Черепаха» (Лютова Е.К., Монина Г.Б., с. 99)
Мета: навчитися контролювати рухи.
Заняття 10
1 «Смеяться запрещается» (Фопель К., с. 28)
Мета: заспокоїти групу перед роботою з підвищеною концентрацією
уваги.
2 «Графический диктант» (Локалова Н.П., с. 97)
Мета: розвиток вміння підкорятися наказам дорослого.
3 «Штриховка» (Локалова Н.П., с. 45)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
4 «Тряпичная кукла и солдат» (Фопель К., с. 21)
Мета: релаксація.
Заняття 11
1 «Камень мудрости» (Фопель К., с. 39)
Мета: концентрація уваги та довільності руху.
2 «Зашифруй слова» (Локалова Н.П., с. 36)
Мета: розвиток довільної уваги.
3 Шершавые дощечки» (Локалова Н.П., с. 36)
Мета: розвиток концентрації уваги та дотику.
4 «Тряпичная кукла» (Фопель К., с. 116)
Мета: розвиток вміння турбуватися одне про одного.
Занятие 12
1 «Быстрые превращения» (Фопель К. с. 59)
Мета: зняття напруги.
2 «Речка» (Локалова Н.П., с. 73)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
3 «Замри» (Локалова Н.П., с. 120)
Мета: формування елементів самоконтролю.
4 «Летает - не летает» (Локалова Н.П., с. 87)
Мета: розвиток довільності руху.
Занятие 13
1 «Речка» (Локалова Н.П., с. 73)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
2 «Штриховка» (Локалова Н.П., с. 45)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
3 «Разрывание бумаги» (Кэдьюсон Х., Шефер Ч., с. 242)
Мета: виплеснути енергію.
4 «Черепаха» (Лютова Е.К., Монина Г.Б., с. 99)
Мета: навчитися контролювати рухи.
Заняття 14
1 «Почесать спинку» (Фопель К., с. 108)
Мета: зняття напруги, підвищення групової єдності.
2 «Шершавые дощечки» (Локалова Н.П., с. 36)
Мета: розвиток концентрації уваги та дотику.
3 «Графический диктант» (Локалова Н.П., с. 97)
Мета: розвиток вміння підкорятися наказам дорослого.
4 «Тряпичная кукла» (Фопель К., с. 116)
Мета: розвиток вміння турбуватися одне про одного.
Заняття 15
1 «Смеяться запрещается» (Фопель К., с. 28)
Мета: заспокоїти групу перед роботою з підвищеною концентрацією
уваги.
2 «Найди одинаковые» (Локалова Н.П., с. 42)
Мета: розвиток довільної уваги.
3 «Штриховка» (Локалова Н.П., с. 45)
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
4 «Черепаха» (Лютова Е.К., Монина Г.Б., с. 99)
Мета: навчитися контролювати рухи.
Заняття 16
1 «Быстрые превращения» (Фопель К., с. 59)
Мета: зняття напруги.
2 «Зашифруй слова» (Локалова Н.П., с. 36)
Мета: розвиток довільної уваги.
3 «Найди одинаковые» (Локалова Н.П., с. 42)
Мета: розвиток довільної уваги.
4 «Тряпичная кукла и солдат» (Фопель К., с. 21)
Мета: релаксація.
2.2 Рекомендації до оптимизації спілкування батьків з гіперактивною дитиною
1. У своїх відносинах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її кожен раз, як вона заслужить, підкреслюйте успіхи. Це додає впевненості у власних силах.
2. Говоріть стримано, спокійно. Не використовуйте фізичну кару. Будуйте відносини на довірі, а не на страху. Пам'ятайте, що ваш спокій - найкращий приклад для дитини.
3. Уникайте повторення слів «ні», «не можна».
4. Давайте дитині одне завдання на короткий проміжок часу, щоб вона могла його виконати.
5. Доручіть їй частину домашніх справ, які необхідно щоденно виконувати, і ні в якому разі не виконуйте їх за неї
6. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
7. Хваліть дитину за кожен вид діяльності, що потребує концентрації уваги.
8. Ведіть бальну або знакову систему винагород, де кожен поступок відмічайте значком, а за певну їх кількість дитина отримує винагороду.
9. Уникайте підвищених або занижених вимог. Ставте задачі по силах.
10. Визначте разом з дитиною рамки поведінки - що можна і чого не можна.
11. Дотримуйтеся розкладу дня.
12. Уникайте великого скупчення людей, шумних компаній.
13. Під час гри у дитини має бути тільки один партнер.
14. Не давайте дитині перевтомлюватися, бо це веде до зниження самоконтролю, зростанню гіперактивності.
15. Давайте дитині виплеснути надлишок енергії - ігри на свіжому повітрі, заняття бігом.
3. Експериментальне дослідження з метою оцінки эфективності розробленої нами комплексної програми корекції гіперактивної поведінки молодших школярів
3.1. Програма дослідження
Мета дослідження: оцінити ефективність комплексної програми корекції девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку.
Об'єкт: діти молодшого шкільного віку з відхиленнями у поведінці, школа №11 м. Бердянськ, 30 чоловік, 7 дівчат і 23 хлопця віком 6 - 7 років.
Предмет: девіантна поведінка дитини молодшого шкільного віку.
Задачі:
1. Розділити відібрану групу дітей на 3 рівні (за середнім рівнем активності) частини з рівною кількістю членів.
2. З одною із груп провести корекційну роботу за розробленою методикою без участі батьків (експериментальна група №1).
3 З другою групою провести корекційну роботу за розробленою методикою за участю батьків (експериментальна група №2).
4. З третьою групою робота не проводиться (експериментальна група №3).
5. По закінченні роботи з експериментальними групами провести повторні вимірювання степеня відхилення поведінки за розробленим комплексом.
6. Дослідити ступінь значущості відмінностей між двома групами та контрольною (за Т-критерієм Стьюдента).
7. На основі аналізу отриманих даних визначити шляхи подальшого вдосконалення методики.
Методичні інструменти
Для оцінки степені схильності дитини до девіантної поведінки використані наступні методики:
1. Методика «ТАК чи НІ» використовувалася для визначення ступеня довільності уваги дитини, що дозволяє говорити про степінь її схильності до девіантної поведінки.
Виконується методика наступним чином: дитині пропонується пограти у гру, де я (психолог) буду ставити питання, а дитина, даючи відповіді, не повинна казати слова «ТАК» або «НІ». Попросити школяра повторити слова, які не можна буде казати (дитина повторює). Тепер він (вона) має бути уважним, психолог(я) починаю запитувати.
Обробка результатів: проводиться шляхом підрахунку балів, що нараховуються за помилки, коли дитина відповідає «ТАК» чи «НІ». За кожну помилку нараховується 1 бал. Чим гірше виконано завдання, тим вище сумарний бал. Використовування дітьми слів «ага», «неа» и т.д. помилкою не вважається.
2. Методика «Ввічливість» використовувалася для діагностики рівня довільності дітей, що дозволяє говорити про степінь їх схильності до девіантної поведінки.
Виконується методика наступним чином: дитині пропонують виконувати лише ті накази, у яких ведучий помовляє «будь ласка». Команди пов'язані з фізичними вправами.
Обробка результатів: проводиться шляхом підрахунку балів, що нараховуються за помилки, коли дитина виконує наказ без слів «будь ласка». За кожну помилку нараховується 1 бал. Чим гірше виконано завдання, тим вище сумарний бал.
3. Методика «Обведення контуру» використовувалася для діагностики рівня концентрації уваги та моторно-рухового розвитку дітей, що дозволяє судити про степінь їх схильності до девіантної поведінки.
Виконується методика наступним чином: дитині пропонуються малюнки із зображенням геометричних фігур, які накладені одна на одну. Необхідно знайти й обвести кожну фігуру кольоровим олівцем.
Обробка результатів: в №1-2 кожна правильно та ясно обведена фігура оцінюється в 2 бали, в №3-4 - 1 бал, якщо дитина обвела ясно контур фігури, немає значних розривів у лініях; 0 балів - при відступі від контуру фігур, при пропуску частини контуру або самої фігури.
4. Анкетування батьків дітей для виявлення степеня вираження симптомів гіперактивної поведінки у дитини.
Виконується методика наступним чином: батькам пропонується опитувальний лист у вигляді таблиці. Він має перелік питань по 72 симптомах, які можуть спостерігатися при девіантній поведінці. При наявності симптому, батьки відмічають степінь вираження його в балах: 1 - виражений слабо; 2 - значно виражений; 3 - виражений дуже сильно.
Обробка результатів: оцінки за шкалою визначаються шляхом складання оцінок за окремими симптомами.
3.2 Результати дослідження и их аналіз методом математичної статистики
Таблиця 1. Звідна таблиця результатів за методиками до і після корекційної роботи с дітьми молодшого шкільного віку.
|
Методики ПІБ |
Методика «Так-Ні» - довільна увага (кількість помилок) |
Методика «Ввічливість» - довільна рухова активність (кількість помилок) |
Методика «Обведення контура» - моторно-руховий розвиток (кількість балів) |
Анкета батьків - вираженість симптомів некоректноїго поведінки (кількість балів) |
|||||
|
Час проведення |
До кор. |
Післ кор. |
До кор. |
Післ кор. |
До кор. |
Після кор. |
До кор. |
Післкор. |
|
|
Контрольна група |
|||||||||
|
1.А. Іра |
5 |
6 |
2 |
2 |
10 |
11 |
118 |
113 |
|
|
2.А. Антон |
4 |
5 |
4 |
1 |
4 |
4 |
108 |
107 |
|
|
3.А. Артур |
5 |
6 |
1 |
1 |
5 |
4 |
97 |
97 |
|
|
4.Б. Вадим |
4 |
5 |
3 |
0 |
6 |
6 |
107 |
105 |
|
|
5.Б. Коля |
3 |
5 |
2 |
2 |
3 |
3 |
125 |
125 |
|
|
6.В. Паша |
4 |
4 |
3 |
2 |
14 |
13 |
132 |
133 |
|
|
7.В. Настя |
4 |
6 |
3 |
1 |
7 |
7 |
133 |
132 |
|
|
8.Г. Іра |
4 |
4 |
3 |
3 |
4 |
4 |
114 |
110 |
|
|
9.З. Оля |
4 |
3 |
1 |
2 |
8 |
8 |
107 |
106 |
|
|
10.К. Дмитро |
5 |
4 |
2 |
3 |
7 |
7 |
105 |
101 |
|
|
Експериментальна група №1 (без включения батьків) |
|||||||||
|
11.К. Вова |
2 |
1 |
3 |
2 |
4 |
16 |
119 |
102 |
|
|
12.К. Андрій |
3 |
2 |
3 |
0 |
3 |
12 |
98 |
78 |
|
|
13.М. Андрій |
5 |
3 |
1 |
0 |
4 |
10 |
114 |
118 |
|
|
14.М. Паша |
4 |
2 |
4 |
1 |
10 |
22 |
105 |
96 |
|
|
15.М. Ілля |
4 |
1 |
3 |
1 |
7 |
16 |
114 |
100 |
|
|
16.М. Іван |
3 |
0 |
3 |
0 |
6 |
16 |
99 |
88 |
|
|
17. Н. Антон |
4 |
1 |
3 |
0 |
2 |
13 |
97 |
86 |
|
|
18.П. Денис |
7 |
3 |
2 |
2 |
5 |
12 |
114 |
113 |
|
|
19.П. Іван |
6 |
3 |
2 |
1 |
5 |
14 |
113 |
105 |
|
|
20.Р. Ігор |
3 |
0 |
3 |
0 |
14 |
16 |
126 |
105 |
|
|
Експериментальна група №2 (за участю батьків) |
|||||||||
|
21.С. Свєта |
5 |
1 |
2 |
0 |
8 |
12 |
117 |
75 |
|
|
22.С. Віка |
5 |
2 |
4 |
0 |
4 |
9 |
96 |
77 |
|
|
23.С. Сергій |
3 |
2 |
2 |
1 |
10 |
12 |
105 |
82 |
|
|
24.Т. Данило |
3 |
3 |
2 |
2 |
4 |
18 |
114 |
97 |
|
|
25.Т. Олеся |
5 |
2 |
3 |
1 |
5 |
10 |
97 |
87 |
|
|
26.Т. Інна |
1 |
0 |
3 |
3 |
7 |
22 |
125 |
91 |
|
|
27. Ф. Ілля |
2 |
0 |
4 |
2 |
8 |
20 |
98 |
80 |
|
|
28.Ф. Рома |
5 |
0 |
2 |
1 |
10 |
12 |
104 |
90 |
|
|
29.Щ. Едік |
1 |
0 |
3 |
2 |
6 |
12 |
110 |
92 |
|
|
30.Я. Денис |
4 |
3 |
3 |
0 |
6 |
14 |
119 |
94 |
, де - сума балів за методикою
- кількість дітей у групі
, де - бал за методикою
, де Т - критерій Стьюдента
Таблиця 3. Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №1 та контрольною до корекційної роботи (за Т-критерієм Стьюдента)
|
Методики |
Експериментальна група №1 n=10 |
Контрольна група |
Т-критерій Стьюдента |
Рівень значення |
|||
|
Методика «Так-Ні» - довільна увага (кількість помилок) |
4,1 |
2,32 |
4,2 |
0,4 |
0,192 |
- |
|
|
Методика «Ввічливість» - довільна рухова активність (кількість помилок) |
2,7 |
0,68 |
2,4 |
0,93 |
0,748 |
- |
|
|
Методика «Обведення контура» - моторно-руховий розвиток (кількість балів) |
6 |
12,9 |
6,8 |
10,8 |
0,520 |
- |
|
|
Анкета батьків - вираженість симптомів некоректноїго поведінки (кількість балів) |
109,9 |
94,77 |
102,8 |
1450 |
0,571 |
- |
Таблиця 4. Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №2 та контрольною до корекційної роботи (за Т-критерієм Стьюдента)
|
Методики |
Експериментальна група №2 n=10 |
Контрольна група |
Т-критерій Стьюдента |
Рівень значення |
|||
|
Методика «Так-Ні» - довільна увага (кількість помилок) |
3,4 |
2,71 |
4,2 |
0,4 |
1,435 |
- |
|
|
Методика «Ввічливість» - довільна рухова активність (кількість помилок) |
2,8 |
0,62 |
2,4 |
0,93 |
1,016 |
- |
|
|
Методика «Обведення контура» - моторно-руховий розвиток (кількість балів) |
6,8 |
4,84 |
6,8 |
10,8 |
0,000 |
- |
|
|
Анкета батьків - вираженість симптомів некоректноїго поведінки (кількість балів) |
108,5 |
102,1 |
102,8 |
1450 |
0,458 |
- |
Таблиця 5. Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №1 та експериментальною групою №2 до корекційної роботи (за Т-критерієм Стьюдента)
|
Методики |
Експериментальна група №1 n=10 |
Експериментальна група №2 n=10 |
Т-критерій Стьюдента |
Рівень значення |
|||
|
Методика «Так-Ні» - довільна увага (кількість помилок) |
4,1 |
2,32 |
3,4 |
2,71 |
0,987 |
- |
|
|
Методика «Ввічливість» - довільна рухова активність (кількість помилок) |
2,7 |
0,68 |
2,8 |
0,62 |
0,277 |
- |
|
|
Методика «Обведення контура» - моторно-руховий розвиток (кількість балів) |
6 |
12,9 |
6,8 |
4,84 |
0,601 |
- |
|
|
Анкета батьків - вираженість симптомів некоректноїго поведінки (кількість балів) |
109,9 |
94,77 |
108,5 |
102,1 |
0,316 |
- |
Таблиця 6. Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №1 та контрольною після корекційної роботи (за Т-критерієм Стьюдента)
|
Методики |
Експериментальна група №1 n=10 |
Контрольна група |
Т-критерій Стьюдента |
Рівень значння |
|||
|
Методика «Так-Ні» - довільна увага (кількість помилок) |
1,6 |
1,38 |
4,8 |
1,07 |
6,465 |
0,001 |
|
|
Методика «Ввічливість» - довільна рухова активність (кількість помилок) |
0,7 |
0,68 |
1,7 |
0,9 |
2,516 |
0,05 |
|
|
Методика «Обведення контура» - моторно-руховий розвиток (кількість балів) |
14,7 |
11,1 |
6,7 |
10,7 |
5,418 |
0,001 |
|
|
Анкета батьків - вираженість симптомів некоректноїго поведінки (кількість балів) |
99,1 |
153,2 |
112,9 |
162,5 |
2,456 |
0,05 |
Таблиця 7. Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №2 та контрольною після корекційної роботи (за Т-критерієм Стьюдента)
|
Методики |
Експериментальна група №2 n=10 |
Контрольна група |
Т-критерій Стьюдента |
Рівень значення |
|||
|
Методика «Так-Ні» - довільна увага (кількість помилок) |
1,3 |
1,57 |
4,8 |
1,07 |
6,812 |
0,001 |
|
|
Методика «Ввічливість» - довільна рухова активність (кількість помилок) |
1,2 |
1,07 |
1,7 |
0,9 |
1,127 |
Не значимо |
|
|
Методика «Обведення контура» - моторно-руховий розвиток (кількість балів) |
14,1 |
19,2 |
6,7 |
10,7 |
4,280 |
0,001 |
|
|
Анкета батьків - вираженість симптомів некоректноїго поведінки (кількість балів) |
86,5 |
57,17 |
112,9 |
162,5 |
5,633 |
0,001 |
Таблиця 8. Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №1 та експериментальною групою №2 після корекційної роботи (за Т-критерієм Стьюдента)
|
Методики |
Експериментальна група №1 n=10 |
Експериментальна група №2 n=10 |
Т-критерій Стьюдента |
Рівень значення |
|||
|
Методика «Так-Ні» - довільна увага (кількість помилок) |
1,6 |
1,38 |
1,3 |
1,57 |
0,552 |
Не значимо |
|
|
Методика «Ввічливість» - довільна рухова активність (кількість помилок) |
0,7 |
0,68 |
1,2 |
1,07 |
1,195 |
Не значимо |
|
|
Методика «Обведення контура» - моторно-руховий розвиток (кількість балів) |
14,7 |
11,1 |
14,1 |
19,2 |
0,345 |
Не значимо |
|
|
Анкета батьків - вираженість симптомів некоректноїго поведінки (кількість балів) |
99,1 |
153,2 |
86,5 |
57,17 |
2,747 |
0,02 |
3.3 Обговорення отриманих результатів
Провівши кінцеву діагностику та вирахувавши критерій Стьюдента, маємо наступні результати:
Експериментальна група №1 показала зниження рівня гіперактивності за методиками «Так-Ні» та «Ввічливість», кількість помилок скоротилася, в середньому, на 3 бали, що дозволяє зробити висновок про розвиток довільної уваги та довільної рухової активності. За методикою «Обведення контура» кількість балів збільшилася, що дозволяє зробити висновок про розвиток моторно-рухової системи, а також анкетування батьків показало значне зниження симптомів некоректної поведінки.
Експериментальна група №2 показала зниження рівня гіперактивності: за методикою «Так-Ні» кількість помилок скоротилася, в середньому, на 3 бали, що дозволяє зробити висновок про розвиток довільної уваги. За методикою «Обведення контура» кількість балів збільшилася, що дозволяє зробити висновок про розвиток моторно-рухової системи, а також анкетування батьків показало значне зниження симптомів некоректної поведінки. Але також необхідно звернути увагу на те, що методика «Ввічливість» у цій групі показала незначний рівень зниження помилок.
Контрольна група, де не проводилися заняття, залишилася практично без змін.
Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №1 та контрольною групою показав наявність реального зниження некоректної поведінки.
Це підтверджує ефективність розробленої програми і те, що вона може бути використана психологами в практичній роботі з дітьми, рівень гіперактивності яких перевищує встановлені норми.
Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №2 та контрольною групою показав наявність реального зниження некоректної поведінки за трьома обраними методиками, за виключенням методики «Ввічливість».
Це підтверджує ефективність розробленої програми і те, що вона може бути використана психологами в практичній роботі з дітьми, рівень гіперактивності яких перевищує встановлені норми. А розробленій методиці потрібна доробка.
Рівень значущості відмінностей між експериментальною групою №1 та експериментальною групою №2 після корекційної роботи не значущий за всіма методиками, окрім анкетування батьків, де цей рівень є значущим.
Це підтверджує ефективність розробленої програми і те, що вона може бути використана психологами в практичній роботі з дітьми, рівень гіперактивності яких перевищує встановлені норми. А розробленій методиці потрібна доробка.
Висновки
Курсова робота присвячена некоректній поведінці молодших школярів і методам її корекції. В даній роботі була розроблена та використана на практиці корекційна програма для дітей молодшого шкільного віку з відхиленнями у поведінці.
З точки зору сучасної психології розглянуто феномен гіперактивності дітей як основної причини некоректної поведінки.
У практичній частині описано випробування розробленої корекційної методики, що може проводитися шкільним психологом, а також подано блок рекомендацій для батьків, як спілкуватися дитиною, схильною до девіантної поведінки.
Зробивши аналіз отриманих результатів, можна зробити висновок, що розроблена корекційна програма може бути використана психологами в практичній роботі з дітьми молодшого шкільного віку, рівень гіперактивності яких перевищує встановлені норми. Батьки, які були включені в корекційний процес, оцінили результат значно вище, ніж ті, хто не приймав участі в експерименті. Методиками і значною різницею вираженості відхилень поведінки групи не відрізняються, отже, можна зробити висновок про суб'єктивність батьків в оцінці вираження симптомів активності, а також про незначному впливу батьків на гіпрактивність дитини, що дає привод казати про подальші дослідження.
Відносно перспективи подальших досліджень можна сказати про необхідність наступних кроків:
1. Перевірити дане дослідження на більшій вибірці дітей;
2. Висунути і перевірити нові гіпотези, що впливають на некоректну поведінку дитини;
3. Продовжити глибше дослідження впливу батьків на вираження симптомів відхилення поведінки;
4. Доповнити методику діагностики для виявлення дітей з некоректною поведінкою;
5. Розробити цілеспрямовану програму взаємодії для батьків;
6. Доповнити запас методів новими техніками;
7. Доповнити корекційну програму новими вправами.
Проанализувавши літературу можна сказати, що психофізіологічною основою відхилень у поведінці дитини може бути незрілість, недосконалість, порушення або розлад роботи мозку (по типу малих мозкових дисфункцій). Прояв некоректної поведінки охоплює кілька сфер, серед яких найчастіше зустрічаються різні варіанти сполучення трьох симптомів: надлишку рухової активності, порушення емоційної поведінки, дефіцит уваги.
Розроблена програма є дієздатною для практичного застосування і може бути використана як психологами в практичній роботі з дітьми молодшого шкільного віку, так і людьми, що присвятили себе роботі з дітьми.
Література
1. Абрамова Г.С. Практикум по возрастной психологии. - М., 1998.
2. Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. Психодиагностические таблицы. Психодиагностические методики. Коррекционные упражнения. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2000.
3. Бадалян Л.О. Детская неврология. - М, 1984.
4. Барановская Т.А. Формирование самоконтроля в учебной деятельности студентов: Автореф.дис. … канд. психол. наук. М., - 1990.-16 с.
5. Брязгунов И.П., Касатикова Е.В. Непоседливый ребенок, или все о гиперактивных детях. - М., 2001.
6. Булянов М.И. Ребёнок из неблагополучной семьи. - М., 1988.
7. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике - СПб.: Питер Ком, 1999 (Серия «Мастера психологии»).
8. Выготский Л.С. Проблемы развития психики // Собр.соч. Т.3. М., 1983-С. 144-146, 207,293.
9. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология: личность от молодости до старости - М.:издательский Дом «Неоосфера», 1999. - 272 с.
10. Добсон А. Непослушный ребенок. - «Пенаты», «Т-Око», 1992, - С. 131-149.
11. Еремеева В.Д. Типы латеральности у детей и нейрофизиологические основы индивидуальной обучаемости // Вопросы психологии. - 1990 №1-С. 128-134.
12. Заваденко Н.Н. Как понять ребенка: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания. - М.:Школа-Пресс, 2000. - 112 с.
13. Заваденко Н.Н. Как понять ребенка: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания. - М.: Школа - Пресс, 2000.
14. Запорожец А.В. Особенности психологии детей раннего и школьного возраста. - М., 1985.
15. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М., 1980.
16. Казаков С.Е. Особенности клиники неврозов у леворуких детей: Автореф.дис.…канд. мед. наук.-М., 1987-20 с.
17. Карвасарский Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия - СПб.: Питер Ком, 1998. (Серия «Мастера психологии»)
18. Кошолева А.Д. Взаимодействие «взрослый-ребенок» и функциональная роль эмоциональных процессов в онтогенезе // Проблемы гуманизации воспитательно-образовательного процесса в детском саду.-Прмь, 1993.С. 73-87.
19. Кучма В.Р., Платонова А.Г. Дефицит внимания с гиперактивностью у детей России: Распространенность, факторы риска и профилактика. М.:РАРОГЬ, 1997.
20. Локалова Н.П. 120 уроков психологического развития младших школьников: изд. 2-ое - М.:2000.
21. Лэдьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии. - СПб.: Питер, 2000.
22. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми.-СПб., 2000.
23. Массен П., Конджер Дж., Каган Дж., Хьюстон А. Развитие личности ребёнка. - М., 1987.
24. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. - М., 1986.
25. Немов Р.С. Психология: Учеб. Для студентов высш. учеб. заведений: в 3 кн.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М., 1995.
26. Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты проблемы. - М., 1995.
27. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. - М., 1996.
28. Особенности психологического развития детей 6-7-летнего возраста/ Под ред. Д.Б. Эльконина, А.Л. Венгера. - М.:1988.
29. Петрунек В., Таран Л.Н. «Колыбель неврозов». (заметки врачей - психоневрологов). - М: Знание, 1988-190 с.
30. Ратанова Т.А., Шляхта Н.Ф. Психодиагностические методы изучения личности. - М., 1998.
31. Ричардс М.П. Развод родителей и дети. - Новосибирск, 1994.
32. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании, - М., 1998. -384 с.
33. Роджерс К.Р. Консультирование и психотерапия - М.: изд. ЭКСМО-Пресс, 2000.
34. Сапогова В.Д. Шестилетний ребенок: Вопросы и ответы. - Тула: Приокс.кн. изд.-во, 1992.-206 с.
35. Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. - М., 1966.
36. Спиваковская А.А. Профилактика детских неврозов. Комплексная психокоррекция. - М., 1988.
37. Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Ч. 2-4. М., 1998.
38. Холёва Л.А. Влияние семейных отношений на формирование личности дошкольника.
39. Цапкин В.Н. Единство и многообразие психотерапевтического опыта // Психологическое консультирование и психотерапия. Хрестоматия - т. 1. Теория и методология. - М., 1999.
40. Шевченко Ю.С. Коррекция поведения детей с гиперактивностью и психоподобным синдромом. - М., 1997.
41. Шольц Ф. Недостатки в характере ребенка или Вторая золотая Книжка. - Киев, 1983. - 5 с.
42. Эдемиллер Э.Г., Юстицкис Психология и психотерапия семьи - СПб.: Питер, 1999 (Серия «Мастера психологии»).
43. Эльконин Д.Б Психология игры. - М.: Педагогика 1978 - С. 287.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Особливості поведінки молодших школярів, визначення рис, які потребують корекції, методика проведення корекційної роботи. Визначення рівня розвиненості ціннісного ставлення дітей молодшого шкільного віку. Розробка ефективної корекційної методики.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 21.07.2010Особливості конфлікту, його структура, сфера, динаміка. Фактори, які сприяють виникненню конфліктних ситуацій у молодших школярів. Рекомендації та шляхи психологічної корекції агресивної поведінки та профілактики конфліктних ситуацій у школярів.
курсовая работа [387,3 K], добавлен 15.06.2010Психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка комплексу заходів щодо її психологічної корекції. Профілактика та подолання відхилень від норм поведінки в підлітковому віці. Педагогічні особливості девіантної поведінки.
дипломная работа [139,9 K], добавлен 02.06.2019Комплексна психодіагностична методика вивчення рівня агресивності молодших школярів. Дослідження причин та форм агресивної поведінки експериментального класу. Експериментальна методика психокорекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 14.08.2010Психолого-педагогічні засади вивчення гіперактивності. Загальна характеристика гіперактивної поведінки дітей молодшого шкільного віку: особливості, причини та фактори ризику. Особливості соціально-педагогічної та психологічної діяльності з дітьми.
курсовая работа [117,5 K], добавлен 02.09.2014Методологічні підходи дослідження проблем девіантної поведінки. Основні причини, що приводять підлітків до девіантної поведінки. Девіація як процес. Основні вияви девіантної поведінки. Передумови формування девіантної поведінки у родині та у школі.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.10.2012Теоретичний аналіз проблеми впливу стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів. Організація експериментального дослідження впливу сім’ї на формування психології та поведінки дітей молодшого шкільного віку.
дипломная работа [161,2 K], добавлен 16.05.2014Особливості вияву затримки психічного розвитку (ЗПР) в молодшому шкільному віці. Специфіка готовності дітей із затримкою психічного розвитку до шкільного навчання. Основні принципи і напрями в організації психолого-педагогічної корекції дітей із ЗПР.
курсовая работа [38,2 K], добавлен 28.11.2009Експериментальна перевірка ефективності організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів. Зміст та результати формуючого експерименту. Дотримання у процесі роботи з учнями найважливіших принципів діяльності шкільних гуртків.
дипломная работа [422,4 K], добавлен 15.12.2013Фізіологічні та психологічні особливості підліткового віку, вплив особистісних характеристик підлітка на прояв агресивної поведінки. Етапи розробки психологічних методів корекції, спрямованих на зниження рівня агресивності в осіб підліткового віку.
курсовая работа [110,1 K], добавлен 16.06.2009
