Креативність як умова професіоналізму та особистісного зростання фахівця

У ході наукового пошуку встановлено, що поняття “професійна культура” одержало широке поширення у вітчизняній педагогіці 80-х рр. ХХ сторіччя, що було пов'язано з розробкою культурологічного підходу, з позицій якого розглядалися багато педагогічних процесів та явищ. Термін “професійна культура” підкреслює, що культура розглядається відносно специфічної якості діяльності фахівця й розкриває предметний зміст культури, яку зумовлено специфікою професії, професійної діяльності й професійного співтовариства. Загальнотеоретичні й методологічні проблеми професійної культури глибоко досліджені в роботах, присвячених розробці культурологічних основ змісту й технологій навчання у вищому навчальному закладі (А. Вербицький, Ю. Громико, В. Ледньов, Н. Нікандров, Н. Ничкало, В. Сластьонін й ін.). На основі культурологічного підходу досліджені механізми, тенденції й умови формування окремих компонентів професійної культури: духовної (Є. Артамонова, Б. Братусь, Н. Щуркова), морально-естетичної (Н. Крилова, Г. Тарасова), професійно-психологічної (Н. Ліфінцева), комунікативної (Г. Сагач, С. Сарновська). Алі, на жаль, проблема професійної культури майбутнього інженера та її складових на сьогодні ще не достатньо досліджена.

Проведень аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що до розуміння структури професійної культури існують різні підходи. Так, відповідно до першого підходу (Л. Богданова, В. Ледньов), професійна культура обмежується професійними навичками, уміннями, знаннями, а культурний аспект діяльності забезпечується загальною культурою індивіда. На наш погляд, більше прогресивним і актуальним є підхід І. Моделя, що виокремлює в структурі професійної культури дві складові - праксіологічну (професійні навички, уміння, знання, професійна свідомість, світогляд) і духовну, елементами якої є професійна мораль і професійна естетика, тобто, моральна й естетична культури. Отже, узагальнюючи праці вчених щодо структури професійної культури, потрібно визначити такі складові, як праксіологічна, економічно-правова, управлінська, моральна та естетична культури.

Що ж до культури спеціаліста, те вона характеризується “як виявлення зрілості та розвиненості всієї системи соціально значущих якостей, котра продуктивно реалізується в індивідуальній діяльності” [1, с. 14], будь-те педагогічна, інформаційна, методологічна, комунікативна, конфліктологічна або інша діяльність.

Що стосується професійної культури фахівця будь-якої спеціалізації, те вона містить у собі, насамперед необхідні професійні знання, уміння, навички й професійний досвід, що багато в чому допомагає застосуванню найбільш раціональних прийомів, це всі дає змогу забезпечити ефективність діяльності і її результатів. Оволодіння будь-якою професією зумовлює соціальне самоутвердження особистості, розкриття власних сил, її всебічний (фізичний, моральний, психічний) розвиток [3, с. 22].

Критерієм та показниками рівня розвитку професійної культури як соціального явища, як системи цінностей - є рівень взаємозв'язку моральності, цілісності, професіоналізму й соціальної зрілості тощо [2, с. 85]. І саме цілісність як одна з фундаментальних характеристик особистості “професіонала визначається глибиною включення особистості в соціокультурний контекст, якістю її перетворюючої діяльності в культурних процесах”

Професійна культура забезпечує якісну реалізацію фахівцем спеціальних професійних завдань, їх творче виконання неможливе без всебічного розвитку особистості спеціаліста, що передусім передбачає сформовані загальну культуру та інші види культур особистості.

По-перше, життя в ХХІ столітті передбачає розвинену інформаційну культуру - якісної характеристики професійної життєдіяльності фахівця в сфері отримання, передачі, зберігання і використовування інформації [5, с. 211]. По-другу, інтенсивна та ефективна міжособистісна взаємодія неможлива без комунікативної культури, що забезпечує процеси обміну інформацією, контакту суб'єктів спільної професійної діяльності [6, с. 113]. По-третє, сучасному фахівцю необхідна методологічна культура, яка пов'язана з пізнанням, розумінням, методикою і логікою здійснення професійної діяльності [7, с. 25]. По-четверте, вважаємо за необхідне розвинені психологічну та акмеологічну культури. Психологічна культура - це культура утворення і сприйняття психологічних явищ життя, надання допомоги собі та людям допомоги в розв'язанні психологічних проблем. Акмеологічна культура синтезує складові загальної культури фахівця й виступає відповідно до потреб у творчій самореалізації й стратегії життя.

Реалізація професійних функцій фахівців у професійній групі відбувається в трьох взаємопов'язаних процесах: взаємодія, спілкування, взаємовідносини. “Взаємодія опосередкована спілкуванням. Завдяки спілкуванню люди можуть вступати у взаємодію. Інакше кажучи, взаємодія, інтеракція - це колективна діяльність, яка розглядається нами не в аспекті змісту або продукту, а в плані соціальної її організації” [9, с. 29]. Мі вважаємо правомірним використовування поняття “взаємодія” як таке, що узагальнює проблеми спілкування і спільної діяльності членів професійної групи. При цьому спілкування і спільна діяльність можуть бути розглянуті як форма професійної взаємодії, а ставлення один до одного його учасників (взаємостосунки) - однією з найважливіших його сторін. На думку Н.В. Гришиної [10, с. 209], поняття взаємодії припускає наявність різних взаємодіючих сторін. Дії цих сторін повинні бути взаємоспрямовані й взаємозумовлені, скоординовані й взаємоузгоджені, тобто сторони повинні регулювати процес інтеракції. Вважаємо, що на індивідуальному рівні сформована професійна культура, що включає зазначені знання, уміння та навички, буде сприяти становленню фахівця.

Також високий рівень креативности сприяє, крім професионализма, особистісному росту фахівця.

Особистісний ріст - це розвиток особистості, основними відмітними рисами якого є: - воля вибору - уміння здійснювати свій життєвий вибір по своєму бажанню; - життєрадісність і енергійність у повсякденному житті; - досягнення значного успіху в діяльності, тому що вона служить для них об'єктом самовираження; - прагнення до самопізнання, виявленню своїх особистісних можливостей; - цілісне сприйняття миру; - внутрішня гармонія, богатый внутрішній мир і багато чого іншого.

Проблема розвитку особистості завжди викликала великий інтерес у вітчизняних і закордонних психологів, що обумовило наявність якісно різноманітних підходів до розуміння даної проблеми. Авторські концепції тяжіють до методологічного рівня аналізу проблематики особистості, лише деякі опираються на емпіричні дослідження. Відповідно, єдиної точки зору на те, яким законам підкоряється розвиток особистості, немає.

Вітчизняна й закордонна психологічна наука в плині тривалого часу намагається пояснити закономірності становлення, розвитку й прояву особистості в системі суспільних відносин. Розбіжності, які тут виникають, стосуються розуміння рушійних сил розвитку, зокрема значення суспільства й різних соціальних груп для розвитку особистості, закономірностей і етапів розвитку, наявності, специфіки й ролі в цьому процесі криз розвитку особистості, можливостей прискорення процесу розвитку й інших питань. З кожним типом теорій особистості зв'язане своє особливе подання про розвиток особистості.

О.В. Немиринский уважає, що термін «особистісний ріст» у порівнянні з терміном "особистісний розвиток" є більше вузьк і специфічним і відбиває в першу чергу зміст розвитку особистості й може служити предметом нашого розгляду.

Особистісний ріст як особливий об'єкт емпіричного дослідження в сучасній психології представлений рядом робіт гуманістичної орієнтації.

У літературі відсутні точні відомості, що вказують на авторство введення терміна «особистісний ріст». Традиційно воно зв'язується з ім'ям К. Роджерса, хоча ідеї психологічного росту втримуються в роботах Джемса, Фрейда, Юнга, Адлера, Райха, Александера, Перлза, Маслоу а також східних навчаннях.

К. Роджерс виділив три головні утворюючі особистісні рости: механізм актуалізації, процес особистісної (организмической) оцінки й позитивної орієнтації самобудівництва людини.

Перша утворююча показує, що результат самозміни особистості перебуває не поза людиною; і внутрішня досконалість, до якого прагне людина, уже дана, реально існує в ньому самому.

Рух до того, що вже існує, робить розвиток і самозміна особистості незалежним від зовнішньої дійсності й виражає її унікальний зміст і буття.

Положення про позитивну спрямованість самозмін особистості підкреслює не стільки характер досягнутих ефектів, скільки вихідне прагнення людини зробити найкращий вибір у конкретній ситуації життя, що відповідає самоподанню, особистим переконанням щодо себе й миру. «Организмический процес оцінки», відповідно до робіт К. Роджерса, - формування системи зворотного зв'язка, що служить мети саморегуляції актуального поводження.

Аналіз закордонної психологічної літератури показує, що існуючі підходи до особистісного росту розрізняються не тільки теоретичними й термінологічними установками, але й тим, що в них служить предметом і метою дослідження й психологічного керування. Зокрема, у структурі процесів особистісного росту виділяють:

психологічні параметри спілкування, що сприяє особистісному росту(Роджерс К.; Сатир В.);

ефекти особистісного росту, відбиті в продуктах діяльності, особливостях самосвідомості (Роджерс К., Маслоу А.);

процедури групової й діалогової взаємодії, що ініціюють особистісні зміни (Рудестам К.);

покрокові психотехнологии переформування неефективних звичок особистості (Бэндлер Р., Гринндер Д.);

структура процесів особистісного росту виявляється в одиницях аналізу психологічних шкіл (Фейдимен Дж., Фрейгер Р.).

Існує класифікація способів конструювання структури особистісного росту в рамках різних підходів. Аналіз відповідної літератури дозволяє виділити два способи виявлення й завдання структури особистісного росту.

Перший спосіб - розгляд структури особистісного росту як ряду щаблів, на які підрозділяється процес особистісного росту. Одним із прикладів такого підходу є підхід В.И. Слободчикова й Е.И. Ісаєва, які розглядають особистісний ріст насамперед "як реалізацію їм універсальності, нескінченності, як становлення Людини в індивіді", розбиваючи при цьому процес особистісного росту на ряд щаблів, що задають структуру цього процесу, таких як:

1) особистісне (цілісне),

2) індивідуальне (одинично^-унікальне),

3) універсальне (родове) буття людини, передумовою й основою яких «є щиросердечне життя людини, його суб'єктивність».

Іншим прикладом подібного підходу є підхід, пропонований Д.И. Фельдштейном. Він говорить про поуровневом розвиток особистості, при цьому рівні розвитку зв'язуються із соціальною позицією людини, що він займає на тім або іншому етапі онтогенезу, а сам розвиток особистості відбувається в процесі діяльності.

Б.С. Братусь також виділяє рівні розвитку особистості, але вже на іншій підставі, а саме залежно від "переважного способу відносини до інших людей і відповідно до самого собі". Усього виділяється чотири рівні:

1) езопів. "Відношення до себе тут як до одиниці, самоцінності, а відношення до інших - сугубо споживче, у залежності лише від того, чи допомагає інший особистому чи успіху ні".

2) группоцентрический. "Людина, що коштує на цьому рівні, ідентифікує себе з якою-небудь групою й відношення його до інших людей залежить від того, входять ці інші в його чи групу ні."

3) просоциальный (гуманістичний). "Для людини, що досягає цього рівня, відношення до іншому вже не визначається тільки приналежністю до певної групи. За кожною людиною, нехай навіть далеким, що не входить у групу, мається на увазі самоцінність і рівність його відносно прав, воль і обов'язків".

4) духовний (эсхатологический). "На цьому щаблі людин починає усвідомлювати й дивитися на себе й іншого не як на кінцеві й смертні суті, але як на суті особливого роду, зв'язані, подібні, що співвідносяться з духовним миром".

У закордонній психології подібний підхід характерний для А. Маслоу, що виділяє щабля особистісного росту (який стосовно до Маслоу варто розуміти як рух людини до досягнення самоактуалізації) відповідно до ієрархічних рівнів мотивообразующих потреб. Ієрархія потреб по Маслоу містить у собі наступні рівні (від нижчого до вищого):

1) фізіологічні потреби (спрага, голод і т.д.);

2) потреби безпеки (довгострокове виживання й стабільність);

3) потреби приналежності й любові (приєднання й прийняття);

4) потреби самоповаги (значення, компетентність);

5) потреби самоактуалізації (реалізація потенціалу).

При цьому відзначається (хоча й при наявності виключень) необхідність задоволення потреб, що перебувають унизу ієрархії, для того, щоб мотивуючими стали потреби, що лежать вище.

Другий спосіб опису структури особистісного росту складається у виділенні "наскрізних" структуроутворюючих його характеристик, які присутні на будь-якій стадії процесу росту особистості. При цьому необхідно розрізняти ситуацію, коли задаються умови особистісного росту, не складові, однак його структуру, і ситуацію, коли задаються такі механізми й утворення, які одночасно і є умовами особистісного росту, і становлять його структуру.

Таким чином, професіоналізм людини виражається в досягненні високих виробничих показників, що обумовлює особливостями його професійної мотивації, системою устремлінь, ціннісних ориентаций змісту праці, а особливо - особистісним ростом і високим рівнем креативности.

Висновки до розділу 1

Проблема креативности є однієї з основних проблем для психології особистості і її розвитку. У професійній сфері, крім спеціалізованих знань, умінь і навичок, а також професійного досвіду, важливу роль грає креативность особистості, багато в чому визначальну успішність людини як фахівця, і сприятливому особистісному росту.

Креативность - це властивість особистості, здатність оригінально вирішувати всім відомі завдання й ставити нові проблеми. Більшість учених аналогічно поняттю «креативность» розглядають творчість.

До середини нашого сторіччя творчість ототожнювалася з інтелектом і вимірялася за допомогою коефіцієнта інтелекту. У цей час учені зв'язують креативность із дивергентним типом мислення й визначають креативность як окремий процес, або незвичайне прояву ординарних процесів, тобто сума інших психічних процесів.

Креативная особистість характеризується готовністю змінюватися, відмовлятися від стереотипів і знаходити оригінальні рішення складних проблем, а також більшим професіоналізмом, що пов'язане з високим особистісним ростом і її відкритістю новому досвіду.

Найважливішим показником рівня професіоналізму фахівця є ступінь розвитку його професійної культури. Сутність професійної культури як цінності поєднується з поняттям професії, що визначається як рід зайняти, трудової діяльності, що вимагає фахових теоретичних знань і практичних умінь й навичок. У свою чергу, професіоналом є лише кваліфікований фахівець, майстер свого діла.

Професійна культура забезпечує якісну реалізацію фахівцем спеціальних професійних завдань, їх творче виконання неможливе без розвитку креативності та особистостісного зростання фахівця.

Існує безліч протиріч із приводу креативности, а саме: один погляд розглядає креативность як уроджена властивість, не підмет розвитку й властивим лише одиницям, і другий погляд, що вважає, що креативность- це нормативний процес існуючий у кожної людини, але розрізняється залежно від структури індивідуальності, необхідних навичок, наявності проблем, спеціального оточення розвитку й області прояву. У цей час більше прихильників перебуває в другої позиції. Висока креативность особистості сприяє особистісному росту, що, у свою чергу, підвищує професіоналізм людини й має на увазі успішність людини як фахівця.

Таким чином, однією з умов професіоналізму й особистісного росту фахівця є високий рівень креативности особистості. Отже, для того, щоб підвищувати рівень професіоналізму й стимулювати особистісний ріст, варто сприяти розвитку творчого мислення фахівців.

Розділ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРЕАТИВНОСТІ

2.1 Організація дослідження

Об'єкт дослідження - психічні особливості особистості.

Предмет дослідження - креативность як фактор професіоналізму й особистісного росту фахівця

Ціль дослідження: вивчення креативности особистості.

Досягнення сформульованої мети передбачає виконання наступних завдань:

1. Вивчення й аналіз літератури по проблемі креативности як умови професіоналізму й особистісного росту фахівця

2. Проведення дослідження соціальної креативности

3. Проведення дослідження невербальної креативности

4. Проведення дослідження вербальної креативности

5. Забезпечення вірогідності висновків і результатів дослідження використанням надійних і апробованих у психології методів дослідження, взаємоперевіркою результатів, одержуваних різними методами, а також застосуванням методу математичної статистики, такого як кутове перетворення Фишера.

На різних етапах дослідження застосовувалися наступні методи:

1) спостереження й бесіда

2) комплекс тестових методик:

Тест невербальної креативности Торренса «завершення картинок» (Адаптація А.Н. Вороніна)

Методика визначення соціальної креативности особистості

Тест вербальної креативности С. Мідника (адаптація А.Н. Вороніна, дорослий варіант)

Дослідження проводилося із тридцятьома працівниками КП «Вода», а також із тридцятьома працівниками ЗАТ «Інком», віком від двадцяти до шістдесятьох років.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Щоб простежити зміни рівня креативности залежно від стажу роботи, ми розділили випробуваних на групи, відповідно до тривалості стажу роботи кожного співробітника. У першу групу ввійшли випробувані зі стажем роботи до 5 років включно. У другу - зі стажем від 5 до 10 років. І в третю групу ми визначили тих співробітників, чий стаж роботи виявився понад 10 років. Також дослідження проводилися на двох підприємствах різного типу - державного й частки.

Рівні розвитку креативности	Соціальна креативность	Невербальна креативность	Вербальна креативность
Низький рівень	0%	7.7%	15.4%
Середній рівень	92.3%	84.6%	76.9%
Високий рівень	7.7%	7.7%	7.7%

Рівні розвитку креативности в працівників ЗАТ «Інком» зі стажем роботи до 5 років

У досліджуваних ЗАТ «Інком» зі стажем роботи до п'яти років найбільш виражений середній показник соціальної креативности. Це може обумовлювати тим, що співробітники, які недавно влаштувалися на роботу, повні ентузіазму. Вони намагаються максимально відповідати вимогам організації, щоб гармонійно злитися з іншим колективом, що, природно, блокує прояв креативности в нестандартних життєвих ситуаціях. А тому що досвід роботи цих респондентів порівняно невеликий, то для них їхня професійна діяльність надає більше нових проблем і завдань, з якими раніше не було можливості зштовхнутися. У такий спосіб змушуючи людини нестандартно реагувати на них. Однак, очевидно не настільки сильно, тому що більшість випробуваних (92.3%) зі стажем до 5 років мають середній рівень розвитку соціальної креативности. Високий же рівень виявився лише в 7.7% випробуваних цієї групи.

Що говорить про середній творчий потенціал у більшості випробуваних цієї груп, а також про деякий ступінь конформности в колективі, де креативность проявляють рівно в такому ступені, у якій необхідно для того, щоб прискорити робочий процес. Щоб працювати також добре, як це роблять інші. Це завжди дуже сильно хвилює новачків у своїй справі. Тому що в них споконвічно існує страх осуду з боку начальства й співробітників, якщо вони раптом почнуть, проявляючи креативность, відхилятися від звичного алгоритму роботи, вишукуючи нові шляхи рішення проблеми. коли є вже давно прокладені, стопроцентно перевірені керівництвом старі.

Невербальна креативность у більшості випробуваних, працюючих у ЗАТ «Інком», перебуває на середньому рівні (84.6%). Тобто в них образне мислення розвинене середньо. Це може пояснюватися специфікою роботи даної фірми. Вона полягає в тім, що в ЗАТ «Інком» уведена тверда система штрафування співробітників, що порушили корпоративні правила, що обмежує прояву їхніх творчих здатностей. Тому креативные рішення, оригінальні й нестандартні по своїй суті, не завжди швидко приводять до бажаного результату. І, таким чином, будучи відхиленням від норми, рідко схвалюються з боку керівництва.

Невербальна креативность на середньому рівні - це прояв творчості в рамках, обмежених начальством. Вона не підвищується до високого рівня в наслідку пресекания, але й не знижується, тому що низький рівень креативности впливає на зниження продуктивності роботи.

Низький і високий рівень розвитку невербальної креативности итмеют однаково 7.7% випробуваних ЗАТ «Інком» зі стажем роботи до п'яти років.

В 76.9% випробуваних виявлений середній рівень розвитку вербальної креативности. Це говорить про те, що в більшості працівників ЗАТ «Інком» креативность у словесному аспекті перебуває на середньому рівні. Тобто в цих людей нормально налагоджений контакт із навколишніми, вони можуть адекватно викладати свої думки.

15.4 % випробуваних, у яких низький рівень розвитку вербальної креативности, практично завжди виправдують очікування навколишнє, їхнє поводження й відповіді легко пророчити, а також поводження відрізняється більше високою ригідністю, ніж у випробуваних із середнім рівнем, які можуть у невеликому ступені проявляти словесну гнучкість і оригінальність.

І найменьшее кількість респондентів у ЗАТ «Інком» зі стажем до п'яти років - 7.7%. Вони мають здатність до компонування несумісних частин у словестном аспекті, і найчастіше проявляють цю властивість.

Такі люди в колективі, у більшості випадків, викликають здивування, тому що проффесиональная діяльність у приватній фірмі побудована на точності й стандартизованості дій і операцій, а креативность майже завжди виходить за їхні рамки й не заслуговує схвалення від начальства. А недавно, що надійшли співробітники, що виділяються з більшості, ризикують бути не прийнятими в новому колективі. Проблема высококреативных особистостей полягає в тім, що креативные, по своїй суті, рішення, неймовірно складно вмістити в загальноприйняті стандарти, що існують у кожній організації. А в «сиром» виді вони не можуть використовуватися, а виходить, не є корисними, і, як наслідок, відсутнє позитивне підкріплення з боку начальства. І в силу цього, молодий фахівець прагнути, щоб продукт його діяльності відповідав вимогам і стандартам, а виходить, підсвідомо знижує рівень креативности до середнього рівня, щоб відповідати очікуванням співробітників і керівництва.

Низький рівень найбільше респондентів ЗАТ «Інком» зі стажем до п'яти років мають по вербальної креативности (15.4%). Потім, по невербальній (7.7%). І з низьким рівнем соціальної креативности не виявлено жодного випробуваного. Із середнім рівнем найбільше респондентів виявлено із соціальної креативностью (92.3%), небагато менше показник по невербальній (84.6%). І саме маленьке число випробуваних із середнім рівнем виявлено з вербальної креативностью. З високим рівнем по всім трьох видах креативности виявлено однаково 7.7%. Такі дані говорять про те, що в респондентів цієї групи найбільш розвинена соціальна креативность, найменш - вербальна. Імовірно, така ситуація зложилася в наслідку особливостей профессиональнаой діяльності працівників ЗАТ «Інком», що стимулює розвиток певних видів креативности сильніше, ніж інших. Також більше високий рівень соціальної креативности може означати, що вона развиваеться не тільки в професійній діяльності, але й у повсякденному житті. І різниця в показниках не обов'язково повинна означати, що вербальна креативность менш затребувано. Імовірно, цей вид креативности являеться більше унікальним і тому властивийо меншому колличнству випробуваних.

Рівні розвитку креативности в працівників ЗАТ «Інком» зі стажем роботи від 5 до 10 років

Рівні розвитку креативности	Соціальна креативность	Невербальна креативность	Вербальна креативность
Низький рівень	0%	12.5%	25%
Середній рівень	87.5%	75%	62.5%
Високий рівень	12.5%	12.5%	12.5%

У досліджуваних ЗАТ «Інком» зі стажем роботи від п'яти до десяти років найбільш виражений середній показник соціальної креативности. Це означає, що в більшості працівників (87.5%) ЗАТ «Інком» зі стажем роботи від п'яти й до десяти років, соціальна креативность розвинена на середньому рівні. Соціальна креативность проявляється в соціальній сфері й необхідна людині в повсякденному житті. Вона стимулюється, в основному, мінливістю сучасного миру. Середній рівень у більшості говорить про те, що навколишні умови не змушують людей у великому ступені міняти себе, пристосовуючись до навколишніх умов. Їхня готовність змінюватися, відмовлятися від стереотипів, а також здатність адаптуватися до умов, що змінюються, соціуму, розвинена на середньому рівні.

В 12.5% випробуваних зі стажем роботи понад п'ять і не більше десяти років ми виявили високий рівень соціальної креативности. Це означає, що тільки в 12.5% випробуваних, це особистісна властивість, що забезпечує соціальна творчість, сильно розвинена й проявляється досить часто й конче потрібно в повсякденній професійній діяльності.

З низьким рівнем соціальної креативности не було виявлено жодного випробуваного. Це означає, що ситуація в ЗАТ «Інком» така, що в дійсності змушує проявляти суб'єктну перетворювальну активність особистості в просторі социономических процесів і явищ. І працівники, які в незначному ступені володіють соціальної креативностью, змушені або розвити цю властивість, тому що воно конче потрібно для здійснення висококваліфікованої професійної діяльності, або шукати інше місце роботи. А тому що складна кризова ситуація в нашій країні змусила керівництво фірми скоротити штат працівників, то в першу чергу були звільнені ті, хто не зумів підбудуватися під прискорений темп роботи й більше строгі критерії оцінки продуктів діяльності. У зв'язку із частими звільненнями працівників з низкою, що не відповідає різко підвищеній нормі, продуктивністю роботи, минулого відсіяні співробітники з низькою адаптаційною здатністю в критичних ситуаціях, тобто з низьким рівнем соціальної креативности.

В 75% досліджуваних працівників ЗАТ «Інком», стаж роботи яких від п'яти до десяти років, невербальна креативность розвинена на середньому рівні. Такі дані свідчать про те, що в них оригінальність і здатність виразити себе в незнайомій справі розвинена на нормальному рівні, що відповідає здійсненню професійної діяльності, але не достатньому для досягнення в ній видатних успіхів. Це пояснюється тим, що вибірка випробуваних складалася по більшості із працівників, що не керують посад, які прагнуть виконати вимоги керівництва, а не здійснити свої, іноді навіть більше оптимальні рішення проблем. Стаж роботи в даних працівників ЗАТ «Інком» відносно невеликий ( 5-10років), але за цей період вони повністю освоїлися з вимогами роботи, корпоративними правилами й звикли до колективу, а також стали більш упевнено проявляти свою індивідуальність. Це ми можемо припустити за рахунок того, що в працівників, тільки початківців свою кар'єру (стаж 0-5 років), більша кількість випробуваних має середню невербальну креативность (84.6%), чим у працівників зі стажем від п'яти до десяти років, серед яких середню невербальну креативность проявляють уже 75%.

Низький і високий рівні невербальної креативности мають однаково 12.5% випробуваних.

Це говорить про те, що в 12.5% випробуваних з низьким рівнем невербальної креативности, виникають певні складності при «породженню» нового, оригінального продукту в умовах мінімальної вербалізації.

А в тих 12.5% випробуваних, які мають високий рівень невербальної креативности навпроти образотворче творче мислення розвинене сильно, що приведе до творчого росту й удосконалювання професійної діяльності.

У більшої кількості исследуемыхзао «Інком» зі стажем роботи від п'яти до десяти років, а саме 62.5%, вербальна креативность перебуває на середньому рівні. Із чого треба, що ці працівники нормально здійснюють процес перекомбінування елементів ситуації. Вони до деякої міри можуть проявляти словесне творче мислення, але не у всіх ситуаціях. Вербальну креативность може блокувати вузька спеціалізація й чітка, заздалегідь відома послідовність дій, де відхилення від шаблона несе погрозу не успішності виконуваних дій. Також середній рівень вербальної креативности може означати, що таким людям до деякої міри все-таки вдається перебороти стереотипи, але не настільки, щоб створювати щось принципово новим, суперечним загальноприйнятим законам і тому оригінальні-оригінальну-оригінальна-оригінальний-нестандартне-ориАСнальне.

В 25% випробуваних ЗАТ «Інком» зі стажем роботи від п'яти до десяти років ми виявили низький рівень вербальної креативности. Імовірно, це може бути пов'язане з тим, що в таких працівників професійна діяльність не задіє вербальний творчий тип мислення, і, таким чином, відсутня можливість розвитку даного виду креативности.

І найменша кількість випробуваних виявили високий рівень вербальної креативности. Такі люди володіють здатності вести ділові бесіди й виявляти високу оригінальність і адаптивну здатність у спілкуванні.

У випробуваних ЗАТ «Інком» зі стажем роботи від п'яти до десяти років аналогічно респондентам зі стажем менш п'яти років, найбільш розвинена соціальна креативность, найменш - вербальна. З низьким рівнем соціальної креативности в працівників ЗАТ «Інком» зі стажем від п'яти до десяти років не було виявлено жодного респондента, невербальної креативности - 12.5% і вербальної - 25%. Середній рівень мають по соціальної креативности 87.5%, по невербальної - 75% і вербальної - 62.5%. Високий рівень по всім трьох видах креативности мають однаково 12.5%.

З вищесказаного можна зробити висновок, що зі збільшенням досвіду роботи середні показники креативности уменьшаються, тоді як показники низького рівня становяться більше.

Рівні розвитку креативности в працівників ЗАТ «Інком» зі стажем роботи більше 10 років

Рівні розвитку креативности	Соціальна креативность	Невербальна креативность	Вербальна креативность
Низький рівень	0%	22.2%	33.3%
Середній рівень	88.9%	66.7%	55.6%
Високий рівень	11.1%	11.1%	11.1%

У групи випробуваних ЗАТ «Інком» зі стажем роботи більше десяти років також, як і в інших групах з меншим стажем роботи, найбільша кількість людей виявилося із середнім рівнем соціальної креативности (88.9%). Ці випробувані іноді проявляють креативность у повсякденному житті, але в незначній мері. Коли їм доводитися зіштовхуватися з нестандартними ситуаціями професійної діяльності, у яких раніше не доводило брати участь, вони застосовують відомі відпрацьовані принципи роботи, діючи відповідно до них. Іноді люди із середнім рівнем соціальної креативности можуть небагато поміняти свої дії для поліпшення результату, але все-таки «у корені» видозмінювати не стануть. Навіть якщо раніше відомі методи не коректні й не можуть дати бажаного результату, дані випробувані порахують доцільним модернізувати їх адаптуючи до нових умов, чим створять принципово нові алгоритми роботи.

Тільки 11.1% респондентів з найбільш тривалим стажем більше десяти років мають високий рівень соціальної креативности. У своїй життєдіяльності й громадському житті такі люди свого роду новатори. Вони відкриті новому досвіду й новим рішенням, їхнє поводження найчастіше сприймається навколишніми як несподіване. Люди з високою соціальної креативностью відкриті творчості, але також їм властива мінливість, що в деяких випадках насторожує керівництво.

Також, як і в інших двох групах з меншим стажем роботи, серед респондентів зі стажем роботи більше десяти років не було виявлено жодного співробітника з низьким рівнем соціальної креативности. Це ще раз доводить те, що низька соціальна креативность неприпустимо для працівників з даним видом діяльності, тому що соціальна креативность дозволяє максимально ефективно бачити нові проблеми й підшукувати оптимальні способи рішення для них.

Найбільша кількість респондентів у цій групі виявили середній рівень розвитку невербальної креативности (66.7%). Це означає, що на середньому рівні в них розвинене творче образне мислення. Вони при необхідності можуть творчо підходити до рішенню проблем. Але це обмежується наявністю й змістом таких факторів як:

сукупність мотивів;

зміст необхідного виконання завдання;

загальне психофізіологічне стану працівника;

кількість відведеного на роботу часу;

тиск і критика з боку навколишніх;

ергономічні умови.

У відмінності від 22.2% респондентів з низьким рівнем невербальної креативности, ті працівники в яких середній рівень при сприятливих умовах здатні до творчості, якщо це буде необхідно. Низький рівень невербальної креативности говорить про маленьку здатність до образного мислення, іноді високу мораль, схильність проходженню традиціям, що забороняє людині діяти всупереч стереотипам. Такі працівники воспринимаються навколишніми й начальством як люди надійні, але й технологіям, що пристосовуються погано до нових умов. Це підтверджує те, що зі збільшенням стажу роботи кількість працівників з низької вербальної креативностью збільшується, тоді як із середнім рівнем їх ставати навпаки менше. А чисельність працівників з високої невербальної креативностью залишається приблизно таким же.

Для 11.1% респондентів з високим рівнем невербальної креативности навколишні умови не грають вирішальної ролі. Вони мають творче образне мислення поза залежністю від виконуваної діяльності. Для таких людей існує проблема втілити задумане в реальності. Тому що найчастіше ці ідеї оригінальні й виходять за рамки їхньої власної компетентності. Однієї із завдань для таких людей повинне бути напрямок власної творчої активності в потрібне русло.

Якщо співвіднести даних співробітників різні строки, що проробили, то зі збільшенням стажу роботи виявляється зниження вербальної креативности. Показники високого рівня залишаються практично без змін, тоді як середній показник вербальної креативности, чим більше стаж, тим він ставати менше за рахунок збільшення респондентів з низької вербальної креативностью.

Із середньої вербальної креативностью серед випробуваних ЗАТ «Інком» зі стажем роботи більше десяти років виявилося 55.6%. Це менше, ніж у двох інших групах з меншим стажем роботи. Імовірно, це може бути пов'язане з тим, що чим більше досвіду, тим більше стандартизується мислення, обгороджуючи людську свідомість сформованими стереотипами.

Вербальна креативность перебуває на низькому рівні в 33.3% респондентів ЗАТ «Інком» зі стажем роботи більше десяти років. Низкокреативных співробітників з меншим стажем у двох інших групах виявилася менша кількість: до п'яти років 15.4% , від п'яти до десяти років 25%. Така ситуація може обумовлювати зниженням здатності до словесної творчості. Звикання до однотипної послідовності подій, що наступає при збільшенні досвіду роботи, веде до зниження оригінальності прийнятих рішень у словесному аспекті професійної діяльності фахівця.

Високий рівень вербальної креативности був виявлений в 11.1% випробуваних. Це говорить про те, що ці працівники мають високу творчу здатність у словесному аспекті, і мають успіх у здійсненні такий щодо своєї професійної діяльності.

Рівні розвитку креативности	Соціальна креативность	Невербальна креативность	Вербальна креативность
Низький рівень	0%	8.3%	24.9%
Середній рівень	75.1%	52.2%	41.5%
Високий рівень	24.9%	41.5%	16.6%

Рівні розвитку креативности в працівників КП «ПТП «Вода» зі стажем роботи до 5 років.

КП «ПТП «Вода» істотно отличаеться від ЗАТ «Інком» по декількох аспектах. В основному це корпоративна культура й державний статус, що багато в чому визначає особливості структури організації.

Якщо ЗАТ «Інком» - це приватна фірма, то КП «ПТП «Вода» - державне підприємство. У першому робиться акцент на зімкненні колективу, піднятті командного духу й почуття єдності, приветствуеться взаємодопомога, що безпосереднім образом стимулює підвищення продуктивності й виконання бізнес-плану відповідно до намічених строків, що, у свою чергу, заохочується грошовою премією. В організації КП «ПТП «Вода» застосовуються інші стратегії. Замість стимулювання продуктивності за допомогою методів, прямо спрямованих на встановлення товариських відносин між співробітниками, КП «ПТП «Вода» надає повний соціальний пакет, а також піклується про творчий розвиток співробітників.

Більша різниця також складається в матеріальному аспекті, що виступає найважливішим мотивом для творчого здійснення своїх професійних обязаностей. У ЗАТ «Інком» заробітна плата практичеси у два рази вище, ніж у КП «ПТП «Вода», але одним з мінусів виступають «зарплата в конвертах» і тверда система штрафів.

Також одним з розходжень виступає те, що ці дві організації має різне керування. ЗАТ «Інком» підкоряється приватній особі, КП «ПТП «Вода» - державним нормам і постановам.

Отже, середній рівень соціальної креативности мають 75% співробітників КП «ПТП «Вода» зі стажем менш п'яти років. Ці працівники тільки починають робити свою кар'єру й стикатися з різноманітними труднощами при виконанні професійних завдань і при побудові кар'єри, що есстественным образом стимулює розвиток такого виду досліджуваної нами креативности, як соціальна.

Високий рівень соціальної креативности виявлений в 24.9% випробуваних. Ці працівники ще повні ентузіазму й охоче проявляють енергійність і оригінальність своєї особистості в різних життєвих ситуаціях.

Низького рівня соціальної креативности не виявилося в жодного з випробуваних КП «ПТП «Вода».

50.2 % випробуваних мають середній рівень невербальної креативности. Імовірно причиною того, що в половини випробуваних образне творче мислення розвинене на нормальнои рівні, служить специфіка роботи, що не вимагає задії ними своїх творчих здатностей.

Високий рівень невербальної креативности ми виявили в 41.5% випробуваних. Працівники з високою творчою активністю, які недавно влаштувалися на роботу, одержують заохочення за впровадження нових ідей. Підприємство КП «ПТП «Вода» існує набагато довше чим ЗАТ «Інком», тому медоды роботи на даній організації давно застаріли, тоді як технології пішли далеко вперед. Недавня зміна виконавчого директора, що стимулює впровадження нововведень і творчу ініціативу підлеглих, сприяє підвищенню креативности в молодих співробітників. Які, у свою чергу, ще не звикли до устояних методів роботи й бачать їхні явні мінуси.

І 8.3% - це власники низького рівня невербальної креативности. У своїй більшості це люди з низькою творчою активністю. Вони часто безініціативні, розгублені. У нихобычно спостерігається низька продуктивність, а також знижений інтерес до виконуваної діяльності.

Із середнім рівнем вербальної креативности виявлено 41.5%. У цих випробуваних нормально розвинені комуникативные здатності, вони непогано ориентируються як у письмовому, так і в усному словестном аспекті своєї діяльності, але не відрізняються особливими успіхами.

Низький рівень вербальної креативности мають 24.9%. Ці співробітники слабко володіють вербальним творчим аспектом своєї професійної діяльності. Або їхня діяльність зводиться до того, що вони строго діють відповідно до перевірених шаблонів, не намагаючись застосувати творчу ініціативу, спрямовану на пошук новаторських способів рішень проблем. Велика також імовірність того, що їм мало цікава виконувана ними робота, і як наслідок чого, креативность купируется.

16.6 % випробуваних мають високий рівень вербальної креативности. Це говорить про високий, усной і письмової, словесної оригінальності й здатність подискивать зовсім нові виходи ирешения сформованим проблемним ситуаціям.

Із всіх трьох видів креативности, з низьким рівнем найбільша кількість випробуваних ми виявили по вербальної креативности - 24.9%, 8.3% по невербальній і жоден випробуваний КП «ПТП «Вода» не має низький рівень соціальної креативности.

Із середнім рівнем найбільше колличество випробуваних виявлено при дослідженні соціальної креативности - 75.1%, показник менш виражений по невербальної креативности - 50.2%, і найменша кількість випробуваних із середнім рівнем вербальної креативности - 41.5%.

Із середнім рівнем найбільше випробуваних по невербальної креативности - 41.5%, потім по соціальної - 24.9%, і найменше співробітників виявилося по вербальної креативности - 16.6%.

У порівнянні із працівниками ЗАТ «Інком», працівники КП «ПТП «Вода» з аналогічним стажем виявляють більше високі рівні креативности по всім трьох видах. Імовірно, це може бути пов'язане з тим, що застарілі методи роботи на КП «ПТП «Вода» вимагають реформації, а творча побудована робота й ентузіазм молодих фахівців усіляко заохочується, до того ж у них їсти прагнення зарекомендувати себе як гарних працівників, тим більше їх «підстьобує» конкуренція з більше досвідченими співробітниками.

Рівні розвитку креативности	Соціальна креативность	Невербальна креативность	Вербальна креативность
Низький рівень	0%	20%	20%
Середній рівень	90%	70%	70%
Високий рівень	10%	10%	10%

Рівні розвитку креативности в працівників КП «ПТП «Вода» зі стажем роботи від 5 до 10 років

Зі збільшенням стажу роботи соціальна креативность ставати помітно нижче як КП «ПТП «Вода», так і в ЗАТ «Інком».

З низьким рівнем соціальної креативности серед випробуваних КП «ПТП «Вода» зі стажем від п'яти до десяти років виявлено 90%. З високим рівнем вербальної креативности всього 10%, і, відповідно, з низьким немає жодного респондента.

Зниження рівня соціальної креативности зі збільшенням досвіду роботи означає, що ці випробувані вже опанували всіма професійними навичками й специфікою роботи на даному підприємстві, тому їхньої дії погоджені з ними. Вони повністю звикли до своєї соціальної ролі й повністю адаптувалися до обстановки. Нестандартне поводження в різних ситуаціях на роботі й поза нею стає більше рідким або має обмеження у своєму прояві.

Але 0% з низьким рівнем говорять про те, що чи те ситуація в нашій країні змушує приймати їхні несподівані рішення для виходу зі скрутного стану, чи те заняття своєю професійною діяльністю в колективі стимулює розвиток такої творчої особливості особистості як соціальна креативность.

Збільшення середнього рівня соціальної креативности й зменшення високого у випробуваних зі стажем від п'яти до десяти років у порівнянні з тими, хто працює менш п'яти років, може відбуватися вследствии того, що зі збільшенням стажу роботи співробітники мають уже певну сформовану думку навколишніх про свою особистість, тому прагнення створити про себе гарне враження як мотив втрачає свою значимість. Звикання до своєї діяльності, не відсутність руху по службовим сходам, зниження продуктивності й інтересу, що був присутній спочатку нової для індивіда трудової діяльності, можуть викликати зниження рівня креативности.

Середній рівень невербальної креативности виявлений в 70% співробітників КП «ПТП «Вода» зі стажем від п'яти до десяти років. Це на 20% більше, ніж у групі зі стажем менш п'яти років, що свідчить про те, що з увеличенмем досвіду роботи, більше колличество співробітників здобувають середній рівень творчого образного мислення. Це також підтверджується тим, що із часом ставати більше працівників з низьким рівнем невербальної креативности (зі стажем менш 5 років - 8.3%, а зі стажем 5-10 років - 20%).

Також зі збільшенням досвіду зменшився показник колличества випробуваних з високим рівнем невербальної креативности: якщо в тих, кого стаж роботи не перевищував п'яти років він відповідав 41.5%, те у випробуваних зі стажем від п'яти до десяти років він знизився до 10%.

Така ситуація може обумовлювати тим, що більшість випробуваних першої груп з найнижчим стажем перебувають у віці до тридцяти років, а другої групи з досвідом роботи від п'яти до десяти років - біля 35-40 років. А креативность будь-якого виду свого піка досягає до двадцяти п'яти років, а потім починає поступово знижувати свій рівень і цей процес для більшого числа людської популяції являеться нормою, за винятком деяких окремих індивідів, які виявляють високий рівень креативности в будь-якому віці, як наслідок того, що вони занимаються її розвитком. Тому для стимулювання творчої активності й більше успішної трудової діяльності варто розвивати креативность співробітників будь-якого віку, тому що стереотипність мислення перешкоджає особистісному росту й самореалізації людини в професійній сфері життєдіяльності.

Люди з високим рівнем вербальної креативности легко справляються із труднощами в сфері спілкування й швидко адаптуються до умов, що змінюються.

Випробуваним з низьким рівнем невербальної креативности буде складно домогтися високих професиональных успіхів і вдало побудувати кар'єру.

Разом зі збільшенням стажу совершенствуетсяч досвід роботи, професіоналізм. Особливості спеціалізації припускають прояву різного роду креативных рішень. Для різних професій властивий прояв креативности різного типу. Іноді людина сполучить у собі разнополюсную креативность, що дозволяє йому домогтися видатних успіхів у своїй професійній діяльності. Але одним з головних факторів прояву креативности будь-якого роду все-таки являються сприятливі умови.

Як ми можемо помітити, соціальна креативность у всіх трьох групах, поділених нами залежно від стажу роботи, перебувати в більшості на середньому рівні.

Використана література

креативність професіоналізм фахівець

Дружилов С.А. Психологія професіоналізму суб'єкта праці: інтегративний підхід // Щорічник Російського психологічного суспільства: Матеріали 3-го Всеросійські з'їзди психоло-гов: в 8 т. -- Спб.: Изд-У СПбГУ, 2003. -- Том. 3. -- С. 153-157. -- С. 157-161.

Культурологічні проблеми професійної діяльності офіцера: навч. посіб. / [Рибалка В.Г., Жежерун В.Т., Гавриш І.В. та ін.]; - Харків: ХУПС, 2005. - 224с.

Размещено на Allbest.ru