Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

''Роль ігрової діяльності в психічному розвитку дошкільника''

Як з'являється гра? Діти, дитинство, гра. Ці поняття на перший погляд багатьом здаються ясними і невіддільними. Все так просто: якщо дитина здорова, він, природно, грає. Гра настільки притаманна кожній дитині, що ми рідко ставимо собі питання, чому ж виникає гра і як вона розвивається? Дитяча гра - один з складних теоретичних питань. Вивчення гри дітей дає уявлення про громадську організацію життя людей, про їх законах і віруваннях, про форми і методи виховання. А як грали діти наших далеких предків? А може бути, коли-то ігри і зовсім не було? Відповіді на ці запитання є важливими і тому що зрозуміти природу дитячої гри - це означає зрозуміти природу самої людини. «Гра виникає в ході історичного розвитку суспільства в результаті зміни місця дитини в системі суспільних відносин». (Д. Б. Ельконін) Як же виникла дитяча гра? Відповісти на це питання непросто. Виявилося, що необхідно зрозуміти, що ж таке людське дитинство? Коли з'явилося дитинство і чому стала найважливішим етапом у житті людини? У суспільствах, що стоять на нижчих рівнях розвитку виробництва та культури, дитина рано включався в продуктивну працю дорослих. Діти жили з дорослими спільним життям. Виховання дитини ще не виділялося як особлива суспільна функція. Усі члени суспільства здійснювали виховання дітей. Основне завдання виховання - зробити дітей учасниками продуктивного суспільної праці.

А основний засіб виховання - безпосереднє включення дітей у трудову діяльність дорослих. Ось тоді-то дитинства не було, не було і гри. Отже, дитинство існувало не завжди. Про виникнення дитинства можна говорити лише тоді, коли зникає можливість безпосереднього включення дітей у продуктивну працю дорослих. Чим вищий розвиток суспільства, тим складніше стає період підготовки дитини до дорослого життя. Разом з поступовим ускладненням форм виробництва відбувається новий розподіл трудових обов'язків. Діти перестають брати безпосередню участь у деяких, найбільш складних трудових операціях. Але все більше різноманітних дій формується у дітей на зменшених копіях реальних предметів. Причому багато хто з цих предметів починають втрачати свою результативну продуктивну функцію. Ігрові дії набувають у групі дітей змагальний характер, виникають ігри-змагання, ігри з правилами. Подальший розвиток виробництва, ускладнення знарядь праці, виникнення нових виробничих відносин приводять до того, що можливість включення дітей у продуктивну працю ускладнюється, виникає виробництво спеціальних предметів для дітей.

Причому тепер це предмети не для формування спеціальних професійних умінь і навичок, а для розвитку деяких загальних зорово-рухових та інших координацій. Виникають сучасні іграшки, і народжується сюжетно-рольова гра. Виникнення гри пов'язане не з дією яких-небудь внутрішніх, вроджених інстинктивних сил, а з цілком певними соціальними умовами життя дитини в суспільстві. 2.Псіхологіческое значення гри Великий російський педагог К.Д. Ушинський писав: «У грі дитя живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя, до якої він не міг ще увійти по складності її явищ і інтересів. У дійсного життя дитя не більше як дитя, істота, що не має ще ніякої самостійності, сліпо і безтурботно увлекаемой плином життя, в грі ж дитя, вже зріє людина, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж творіннями ». Ігрова діяльність - один з найдивовижніших і ще не зрозумілих до кінця явищ у розвитку живих істот. Гра незмінно виникає на всіх стадіях культурного життя в найрізноманітніших народів і представляє фатальна і природну особливість людської природи. Мало того, гра властива не тільки людині - грає і тваринний дитинча. Отже, цей факт повинен мати якийсь біологічний сенс: гра для чогось потрібна, має якесь спеціально біологічне призначення, інакше вона не могла б існувати, отримати таке широке поширення. У науці було запропоновано кілька теорій ігор, які катували розгадати цю думку. Одна з них зводила гру до розряду накопиченої енергії в молодому істоту, яка не знаходить собі виходу та вживання на природні потреби. Ця теорія бачить у грі не випадкову примху, забаву, але важливу життєву необхідність. Американський філософ Герберт Спенсер вважав, що гра є способом виживання накопичилася у дитини енергії, яку нікуди більше дівати, тому що від діяльності по задоволенню своїх потреб він звільнений дорослими. Інша теорія, яка вбачає біологічну корисність гри в тому, що вона - як би природнича школа виховання. Бюллер вважав, що до гри спонукає задоволення, яке організм отримує від свого функціонування. Гросс стверджував, що гра - це форма підготовки до майбутньої діяльності. Дьюї доводив, що гра являє собою реалізацію дитиною видів поведінки, придбаних на основі інстинктів, наслідування й настанови.

Австрійський психолог Зигмунд Фрейд вважав, що гра - це спосіб символічного задоволення дитиною його реально незадоволених бажань. Радянський психолог Л. С. Виготський вважав, що гра виростає з протиріччя між соціальними потребами та практичними можливостями дитини, і бачив у ній провідне засіб розвитку його свідомості. Деякі психологи вважали, що корінь гри - просто інстинкт наслідування, а інші бачили в ній спосіб освоєння дитиною реальності. Дитина завжди грає, він є істота грає, але гра його має великий сенс. Вона точно відповідає її віку та інтересам і включає в себе такі елементи, які ведуть до вироблення потрібних навичок та вмінь. Період ігор з хованням, тікання і т.д., пов'язаний з виробленням вміння переміщати себе в середовищі і орієнтуватися в ній. Можна без перебільшення сказати, що майже всі самі основні і корінні наші реакції виробляються і створюються в процесі дитячої гри. Таке ж значення має елемент наслідувальності в дитячих іграх: дитина активно відтворює і засвоює бачене ним у дорослих, навчається тим же відносин і розвиває в собі первинні інстинкти, які знадобляться йому в майбутній діяльності. Жодна гра не повторює з точністю іншу, але кожна з них представляє миттєво нові й нові ситуації, які вимагають щоразу нових і нових рішень. При цьому треба мати на увазі, що така гра є найбільшою школою соціального досвіду. У грі зусилля дитини завжди обмежується і регулюється безліччю зусиль інших гравців. У всяку завдання-гру входить, як неодмінна умова якої вміння координувати свою поведінку з поведінкою інших, ставати в активне ставлення до інших, нападати і захищатися, шкодити і допомагати, розраховувати наперед результат свого ходу в загальній сукупності всіх граючих. Така гра є живий соціальний, колективний досвід дитини, і в цьому відношенні вона являє собою абсолютно незамінний знаряддя виховання соціальних навичок і вмінь. Остання особливість гри - підпорядковуючи все поведінка відомим умовним правилами, вона перша вчить розумного і свідомій поведінці. Вона є першою школою думки для дитини. Будь-яке мислення виникає як відповідь на відоме утруднення внаслідок нового або важкого зіткнення елементів середовища. Отже, гра є розумна і доцільна, планомірна, соціально-координована, підпорядкована відомими правилами система поведінки або витрата енергії. Вона є природною формою праці дитини, властивою йому формою діяльності, приготуванням до майбутнього життя. 3.Псіхологіческіе питання дошкільної гри Гра по праву зайняла в практиці дошкільних установ важливе місце. Немає потреби доводити, що вона має велике значення для всього ходу розвитку дітей у дошкільному віці. Можна вказати два ряди фактів, що підтверджують це положення. Під керівництвом професора А. Н. Леонтьєва був проведений ряд експериментальних досліджень, висвітлили, зокрема, питання про значення гри для розвитку психічних процесів. З. М. Істоміна піддала спеціальному дослідженню процеси виникнення довільної пам'яті в дошкільному віці. Її дослідження показало, що в ході гри створюються сприятливі умови для того, щоб завдання щось пригадати і запам'ятати вперше виникла перед дитиною молодшого дошкільного віку як самостійна завдання і, отже, виникли б передумови для розвитку процесів довільного запам'ятовування.

З. В. Мануйленко в спеціальному експериментальному дослідженні переконливо показала, що свідомий контроль рухів у грі у малюків значно вище, ніж у діяльності, здійснюваної за завданням. Нарешті, дослідженнями А. В. Запоорожца і Я. З. Немеровіч, присвяченими розвитку рухів, було показано, що гра має найближчим ставлення до формування історії дитини дошкільного віку. Другий ряд фактів відноситься до порівняльного дослідження гри у дітей, що стоять на різних рівнях інтелектуального розвитку. Обидва ряди фактів з переконливістю показують, що гра має значення не тільки для тих психічних процесів, які в неї безпосередньо включені, як наприклад, уява, мислення, але і для таких, які в ній безпосередньо можуть не брати участі або у всякому разі пов'язані з ній побічно, наприклад пам'ять. У процесі гри не тільки розвиваються окремі психічні функції, але відбувається зміна психіки дитини в цілому. Розкриття психологічної природи дошкільної дитячої гри полягає в тому, щоб зрозуміти і з'ясувати в грі те, що визначає собою психологічний розвиток особистості дитини і її свідомості, симптомом якого є розвиток окремих психічних процесів - мислення, уяви, сприйняття, пам'яті, волі. Зміни цих окремих процесів у грі ясно видно і навіть можуть бути виміряні, але за ними ховаються і їх визначають більш істотні, хоча не так ясно видимі, більш глибокі зміни особистості і свідомості дитини. Майже всі дослідники, які вивчали гру, одностайно відзначають, що гра є найбільш вільною діяльністю дитини-дошкільника. Цей невимушений характер гри виражається не тільки в тому, що дитина вільно вибирає сюжет гри, але і в тому, що його дії з предметами, що втягуються в гру, відрізняються від звичайного вживання предметів значною незалежністю від конкретного значення цих предметів і визначаються тими значеннями, які сама дитина надає їм у грі.

Основний парадокс гри полягає в тому, що, будучи діяльністю, максимально вільним, що знаходиться під владою емоцій, вона є джерелом розвитку довільності і свідомості дитиною своїх дій і свого я. Вирішуючи питання про так звану''свободу''гри і спробі з'ясувати: чи не містить гра відомих внутрішніх обмежень, підкоряючись яким дитина і навчається підпорядкування зовнішнім обмеженням-правил поведінки, всі ігри були розбиті на чотири групи. До першої групи дослідники віднесли наслідувально-процесуальні гри, в яких дії дітей зводяться до простого наслідування відомим дій за образом; до другої групи - драматичні ігри за певним сюжетом; до третього - ігри з нескладними правилами за сюжетом, нарешті, до четвертої - ігри з правилами без сюжету і елементарні спортивні ігри.

Таблиця

Ця таблиця показує, що гра в дошкільному віці розвивається від ігор наслідувально-процесуальних через драматичні ігри з прихованими правилами до ігор з відкритими правилами без сюжету. Цей психолого-педагогічний принцип, мабуть, і лежить в основі розподілу ігор по віку в дошкільному періоді розвитку дитини. Ще один істотний питання. Це питання про природу дитячих бажань в грі. Чому дитина грає в льотчика, офіцера, годинного, доктора? Зазвичай на це питання ми відповідаємо - у дитини є бажання бути таким, як ця людина, його можливості обмежені, доросле життя йому ще недоступна, і він змушений реалізувати ці свої бажання в грі. Таким чином, гра є як би формою здійснення бажань дитини, що виникають із зіткнення з дітьми, з реального життя його в колі певних суспільних відносин. Тому в практиці організації і стимулювання дитячих ігор велике значення належить ознайомленню дітей з суспільними умовами, з роллю різних професій в житті суспільства. Насичуючи роль змістом, ми робимо її більш привабливою, ми формуємо бажання дитини. Ця можливість формувати дитячі бажання, управляти ними робить гру потужним виховним засобом шляхом внесення до неї тих сюжетів, які володіють найбільшим виховним значенням. 4.Ігра як провідна діяльність у дошкільнят Гра - це одне із самих яскравих і світлих спогадів нашого дитинства. Гра - це основний вид діяльності дошкільника, вона надає багатогранний вплив на психічний розвиток дитини. У ній діти опановують новими навичками і вміннями, знаннями. Тільки у грі освоюються правила людського спілкування. Поза грою не може бути досягнуто повноцінне моральне і вольове розвиток дитини, поза грою немає виховання особистості. Дошкільне дитинство - великий відрізок життя дитини. Умови життя в цей час стрімко розширюються: рамки родини розсовуються до меж вулиці, міста, країни. Дитина відкриває для себе світ людських відносин, різних видів діяльності і суспільних функцій людей. Він відчуває сильне бажання включитися в цю доросле життя, активно в ній брати участь, що, звичайно, йому ще недоступно.

Крім того, не менш сильно він прагне до самостійності. З цієї суперечності народжується рольова гра - самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих. Рольова або як її іноді називають творча гра з'являється в дошкільному віці. Це - діяльність, в якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і в узагальненій формі, в ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і відносини між ними. Дитина, вибираючи і виконуючи певну роль, має відповідний образ - мами, водія, пірата і зразки його дій. Образний план гри настільки важливий, що без нього гра просто не може існувати. Але хоча життя в грі протікає у формі уявлень, вона емоційно насичена і стає для дитини його дійсним життям. В кінці раннього дитинства, гра з сюжетом''виростає''з предметно-маніпуляціоннной діяльності. Спочатку дитина був поглинений предметом і діями з нею. Коли він опанував діями, вплетеними у спільну діяльність з дорослим, він почав усвідомлювати, що він діє сам і діє як дорослий. У дошкільному віці афект переноситься з предмета на людину, завдяки чому дорослий і його дії стають зразком не тільки об'єктивно, але і суб'єктивно.

Близько трьох років дитина стає набагато більш самостійним, і його спільна діяльність з близьким дорослим починає розпадатися. У той же час гра соціальна й за своїм походженням, і за змістом. Вона не зможе розвиватися без частого повноцінного спілкування з дорослими і без тих різноманітних вражень від навколишнього світу, які дитина набуває теж завдяки дорослим. Потрібні дитині і різні іграшки, в тому числі неоформлені предмети, що не мають чіткої функції, які він міг би легко використовувати в якості заступників інших. На кордоні раннього і дошкільного дитинства вперше виникає гра з сюжетом. Це вже відома нам режисерська гра. Одночасно з нею або трохи пізніше з'являється образно-рольова гра. У ній дитина уявляє себе ким завгодно що завгодно і відповідно діє. Але обов'язковою умовою розгортання такої гри є яскраве, інтенсивне переживання: дитини вразила побачена ним картина, і він сам у своїх ігрових діях відтворює то образ, який викликав у нього сильний емоційний відгук. Режисерська і образно-рольова ігри стають джерелами сюжетно-рольової гри, яка досягає своєї розвинутої форми до середини дошкільного віку. Пізніше з неї виділяються гри з правилами. Слід зазначити, що виникнення нових видів гри не скасовує повністю старих, вже освоєних - всі вони зберігаються і продовжують удосконалюватися. У сюжетно-рольовій грі діти відтворюють власне людські ролі і відносини. Діти грають один з одним або з лялькою як ідеальним партнером, який теж наділяється своєю роллю. У кожній грі свої ігрові умови - що у неї діти, ляльки, інші іграшки і предмети. Підбір і поєднання їх суттєво змінює гру в молодшому дошкільному віці, гра в цей час в основному складається з одноманітно повторюваних дій, нагадують маніпуляції з предметами.

Сюжет - та сфера дійсності, яка відбивається в грі. Спочатку дитина обмежений рамками сім'ї, і тому гри його пов'язані головним чином з сімейними, побутовими проблемами. Потім, по мірі освоєння нових сфер життя, він починає використовувати більш складні сюжети - виробничі, військові т.д. різноманітнішими стають і форми гри на старі сюжети, скажімо в''дочки-матері''. Крім того, гра на один і той же сюжет поступово стає більш стійкою, тривалою. Якщо в 3-4 роки дитина може присвятити їй лише 10-15 хвилин, а потім йому потрібно переключитися на щось інше, то в 4-5 років одна гра вже може тривати 40-50 хвилин. Старші дошкільники здатні грати в одне і те ж по кілька годин поспіль, а деякі ігри у них розтягуються на кілька днів. Ті моменти в діяльності і відносинах дорослих, які відтворюються дитиною, складають зміст гри. Молодші дошкільники імітують предметну діяльність - ріжуть хліб, труть морквину, миють посуд. Вони поглинені процесом виконання дій і часом забувають про результат - для чого і для кого вони це зробили, дії різних дітей не узгоджуються один з одним, не виключені дублювання і раптова зміна ролей під час гри. Для середніх дошкільнят головне - відносини між людьми, ігрові дії проводяться ними не заради самих дій, а заради стоять за ними відносин. Для старших дошкільнят важливо підпорядкування правилам, що випливають з ролі, причому правильність виконання цих правил ними жорстко контролюється. У розвитку гри виділяються дві основні стадії. Для першої стадії (3-5 років) характерне відтворення логіки реальних дій людей; змістом гри є предметні дії. На другій стадії (5-7 років) моделюються реальні відносини між людьми і змістом гри стають соціальні відносини , суспільний сенс діяльності дорослої людини. Як вже говорилося гра - провідна діяльність у дошкільному віці, вона надає значний вплив на розвиток дитини.

Перш за все, у грі діти вчаться спілкуванню один з одним, вміння встановлювати з однолітками певні взаємовідносини. Молодші дошкільники ще не вміють по-справжньому спілкуватися з однолітками. Поступово спілкування між дітьми стає більш інтенсивним і продуктивним. Гра, особливо колективна, вимагає від дитини мобілізації усіх його сил і можливостей: і фізичних, і розумових. Гра висуває високі вимоги до розвитку мовлення дитини: адже він має пояснити, у що і як він хотів би грати, домовитися з іншими дітьми, хто яку роль може зіграти, вимовити свій текст так, щоб їх зрозуміли інші. У середньому і старшому дошкільному віці діти, незважаючи на властивий егоцентризм, домовляються один з одним, попередньо розподіляючи ролі, а також і в процесі самої гри. Змістовне обговорення питань, пов'язаних з ролями і контролем за виконанням правил гри, стає можливим завдяки включенню дітей у загальну, емоційно насичену для них діяльність.

Гра сприяє становленню не тільки спілкування з однолітками, а й довільної поведінки дитини. Механізм управління своєю поведінкою - підпорядкування правилам - складається саме у грі, а потім виявляється в інших видах діяльності. Довільність припускає наявність зразка поведінки, якому слід дитина, та контролю. У грі зразком служать не моральні норми або інші вимоги дорослих, а образ іншої людини, чия поведінка копіює дитина.

У грі також розвивається мотиваційно-потребностная сфера дитини. Виникають нові мотиви діяльності та пов'язані з ними цілі. У розвинутій рольовій грі з її мудрими сюжетами і складними ролями, створюють досить широкий простір для імпровізації, у дітей формується творча уява. Гра сприяє становленню довільної пам'яті, в ній долається так званий пізнавальний егоцентризм. Взагалі в грі докорінно змінюється позиція дитини. Граючи, він здобуває можливість зміни однієї позиції на іншу, координації різних точок зору. У дошкільному віці основним засобом сенсорного виховання вважається дидактична гра. На неї майже повністю покладається завдання формування сенсорики дитини: знайомство з формою, величиною, кольором, простором, звуком. Дидактична гра як ігрова форма навчання - явище дуже складне. На відміну від навчальної сутності занять у дидактичній грі діють одночасно два начала: навчальний, пізнавальне, і ігрове, цікаве. Відповідно до цього батьки або вихователі в один і той же час вчитель і учасник гри, навчає дітей і грає з ними, а діти вчаться граючи.

Головний вихователь дошкільника - гра

Як хочеться малюкові прийняти участь в житті тата й мами, в житті дорослих людей. Нехай не по-справжньому. Нехай «навмисно». А що якщо в це ... пограти? Навіщо довго, болісно довго чекати, поки виростеш, якщо вже зараз можна «сісти» за штурвал корабля, взяти в руки скальпель хірурга, злітати в космос? Благо, іграшок - хоч відбавляй! Від пластикового молоточка до ракети, від ляльки до іграшкового театру. Кораблі, машини, літаки, прості і заводні, механічні та електричні - та це ж цілий світ! Світ створених людиною знарядь і предметів, нехай зменшених і спрощених, але зате таких доступних. Бери і користуйся! Пливи по океанах! І дошкільник починає грати. Вірніше, починає він раніше. Перші, найпростіші гри виникають у дитини на 2-му році життя. Тут новий крок у психічному розвитку дитини. Адже він вперше осмислено використовує предмети як іграшки. Поряд з мовними символами у свідомості малюка з'являються символи предметні, виникає уява як особлива сфера психічного. У дійсності малюк не просто грає: він побічно звертає свої ігрові дії до дорослого, прагне отримати схвалення і оцінку. Гра 3 - 5-річних складніше. Просте відтворення дій з предметами вже не влаштовує дитини: йому хочеться взяти участь у справжньому житті.

З'являються ролі, гра стає колективною. Для дітей 3 - 4х років основним стає відтворення відносин між людьми. Світ відкривається дітям все повніше і повніше. Вони вже бачать, що шофер не просто крутить кермо, але вступає в певні стосунки з пасажирами, що доктор не просто робить укол хворому, а й спілкується з ним певним чином. І саме ці відносини і особливості спілкування між дорослими і стають центральним моментом в іграх дошкільника. Різноманітні сюжети дитячих ігор. Тут і «дочки-матері», родина, побут, і трудові будні тата і мами, і пригоди. Чим старше дошкільник, тим складніше і романтичніше сюжети гри, тим далі вони від добре знайомих побутових сцен. Все те нове, що прочитали йому в книжці, що він побачив у кіно, по телевізору, в цирку, - все знайомий хоче залучити дитина в гру, відтворити, прийняти в подіях особисте, дієву участь. У цьому химерному сюжетному калейдоскопі швидко чергуються робота провідника і машиніста, таксиста і мисливця, космонавта і середньовічного лицаря. І ось що цікаво: хоча гра - модель реального життя, хоча вона відображає реальність взаємин людей, вона в той же час повна чудес, чарівних перетворень. У грі бурхливо розвивається уява, дитина мислить і творить, плануючи загальну лінію ігри та імпровізуючи по ходу її виконання. Малого не дуже турбує те, що замість ракети у нього - пара стільців, а замість шолома - картонний циліндр. Ігрові предмети «добрі» до дитини; вони «знають» і «відчувають», що потрібно маленькому фантазеру, і охоче «підіграють» йому. Фантазія малюка оживляє все, навіть неживі, предмети. Дитина грає не тільки ролі людей, тварин; скрипучим двері, паровоз, вітер - все гідно перевтілення, в усі малюк може вдихнути душу, психіку, життя. Ігрові закони зовсім не перешкода того, щоб неживий предмет ожив, а плюшевий ведмедик заговорив людським голосом. Уява дитини не тільки копіює, відтворює, але і створює, перетворює, творить. У дошкільному віці починається диференціація в предпочітаніі ігор, іграшок і пов'язана з цим відпрацювання ігрових і гарматних дій. У грі виявляються психологічні особливості дітей як представників тієї чи іншої статі. Дівчатка краще пристосовуються до ситуації, швидше і легше входять в нові умови, встановлюють контакти.

Хлопчики вибухові, створюють більше шуму. Вибрані ігрові ролі відображають соціальні прагнення дітей різної статі. У грі у своєрідній формі реалізується інтерес до діяльності, пов'язаної з чоловічими і жіночими соціальними ролями. Інтереси хлопчиків зосереджені на техніці, на змагальних іграх, в яких можна реалізувати свої претензії на перемогу, на лідерство. Хлопчики визнають сильних, сміливих та ініціативних однолітків. Дівчатка люблять одноліток з м'яким характером, веселих і поступливих. Дошкільний вік справедливо називають віком гри. Вік гри ставить питання, і, це не дивно, відповіді на багато з них ув'язнено в самій грі. Батькам треба запам'ятати, що якщо дитина не навчилася грати, якщо його не приваблюють іграшки, якщо він не може створити сюжетно-рольову гру, залучити до неї своїх друзів, у такого малюка не буде успіхів і в «серйозної» діяльності. Гра - це особлива , необхідна для нормального розвитку дитини школа. Це, мабуть, саме серйозне для дошкільнят заняття, в якому хлопці багато чому вчаться. Психологи називають гру провідною діяльністю, підкреслюючи при цьому, що, саме граючи, дитина опановує умінням узагальнювати і аналізувати, запам'ятовувати і пригадувати те, що потрібно в даний момент. У грі у дітей розвивається фантазія, здатність до концентрації уваги. Як це не дивно на перший погляд, але саме у грі, де, як помилково вважають дорослі, дитині надається повна свобода, малюки набувають здатність до стримування безпосередніх бажань, до контролю за своїми діями, до цілеспрямованого, безпідставного поведінки, регульованим усвідомленої метою. Словом, усі найважливіші психологічні новоутворення, які необхідні дитині у всій його подальшому житті, в навчанні, спілкуванні, творчості, беруть свій початок у дитячій грі. Не випадково педагоги давно відзначили, що, який дитина в грі, таким значною мірою він буде і в житті. Гра сприяє розвитку справді творчого уяви, спрямованого на конкретну мету, на створення нового, на отримання певного результату. Гра - це серйозно для самої дитини, це саме життя, це дитяча безпосередність, наївність, іноді лукавство, іноді дивна серйозність. Для дитини гра не завжди мила забава, часто - це праця, подолання себе. Гра - це цілий світ ... І керівництво дитячою грою - серйозна проблема для дорослих.

Мабуть, саме тут від батьків потрібно найбільшу увагу, терпіння, такт, вміння спостерігати, постійно і неупереджено вдивлятися у свою дитину, і звичайно ж уміння любити. Батьки самі можуть прийти до висновку, що не слід шкодувати часу на гру. Ставлення батьків до гри своїх дітей має бути пройнятий свідомістю глибокої цінності ігрової діяльності - як знаряддя самовиховання дитини.

Висновок

У зв'язку з вищевикладеним можна зробити висновок про те, що гра - це форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямованої на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури. У грі як особливому історично виник вигляді суспільної практики відтворюють норми людського життя і діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання та засвоєння предметної і соціальної дійсності, інтелектуальний і моральний розвиток особистості. Гра дає вміння орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях, програючи їх неодноразово і як би понарошку у своєму вигаданому світі. Гра дає психологічну стійкість. Виробляє активне ставлення до життя і цілеспрямованість у виконанні поставленої мети. Гра дає радість у спілкуванні з однодумцями. Отже, гра є провідним видом діяльності у дітей дошкільного віку. Провідна діяльність - така форма поведінки дитини, у зв'язку з розвитком якої розвивається психічні якості, що готують перехід дитини до нового ступені його розвитку. У рамках провідних типів діяльності виникають нові види занять. Дитина починає вчитися в грі. Тільки пройшовши школу рольової гри, дошкільник може перейти до планомірного і цілеспрямованого навчання. Провідна діяльність формує і перебудовує окремі психічні процеси. Тільки у грі виникає здатність до активного уяві, формується довільне запам'ятовування і багато інші психічні якості. Провідна діяльність також визначає найважливіші перебудови і формування нових якостей особистості. Гра вчить, формує, змінює, виховує. Гра, як писав видатний радянський психолог Л. С. Виготський, веде за собою розвиток. Це дозволяє зробити висновок - ігрова діяльність має велике значення і відіграє величезну роль у психічному розвитку дошкільника.

Бібліографія

1.Возрастная та педагогічна психологія: Тексти. Ельконін Д.Б. / Укл. і коммент. Шуара березня О. - М.: 1992. - 272с.

2.Виготскій Л.С. Педагогічна психологія / За ред. В. В. Давидова. - М.: Педагогіка, 1991. - 480с.

3.Дьяченко О.М., Лаврентьєва Т.В. Психічний розвиток дошкільників. - М.: Педагогіка, 1984. - 128с.

4.Ітельсон Л.Б. Лекції з загальної психології: Навчальний посібник. - Мн.: Харвест; М.: 2000. - 896с.

5.Кулагіна І.Ю., Колюцкий В.М. Вікова психологія: Повний життєвий цикл розвитку людини. Навчальний посібник для студентів ВНЗ. - М.: ТЦ Сфера, 2004. - 464с.

6.Популярная психологія для батьків / За ред. Бодалева А.А. - М.: Педагогіка, 1988. - 256с.

7.Сенсорное виховання в дитячому садку: Посібник для вихователів / Под ред. Поддьякова М.М, Аванесова В.М. - М.: Просвещение, 1981. - 192с.

8. Співаковська А.С. Гра - це серйозно. - М.: Педагогіка, 1981. - 144с.

Размещено на Allbest.ru