Внутрішньоособистий конфлікт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Внутрішньоособистий конфлікт

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Слово "конфлікт" (від лат. - соnfliktus) означає зіткнення (сторін, думок, сил). Причинами зіткнення можуть бути різні проблеми нашого життя. Наприклад, конфлікт з приводу матеріальних ресурсів, з приводу цінностей та важливих життєвих установок, з приводу владних повноважень (проблеми домінування), з приводу статусно-рольових розрізнень у соціальній структурі ( у тому числі емоційно-психологічних розрізнень) і т.п. Таким чином, конфлікти охоплюють всю сферу життєдіяльності людей, всю сукупність соціальних відношень, соціальної взаємодії.

Конфлікт, по суті, є одним із видів соціальної взаємодії, суб'єктами і учасниками якого виступають окремі індивідууми, великі та малі соціальні групи та організації. Але конфліктна взаємодія передбачає протидію сторін, тобто дії, які направлені один на одного. В основі конфлікту лежать суб'єктивно-об'єктивні протиріччя, але ці два явища (протиріччя і конфлікт) не потрібно ототожнювати. Протиріччя можуть перерости у конфлікт. Тому необхідно мати на увазі, що в основі конфлікту лежать лише ті протиріччя, причиною яких є несумісність інтересів, потреб і цінностей. Такі протиріччя, як правило, трансформуються у відкриту боротьбу сторін, у реальне протиборство.

Отже, конфлікт - це відкрите протиборство, зіткнення двох і більше суб'єктів та учасників соціальної взаємодії, причинами якої є несумісність потреб, інтересів та цінностей.

Сучасні дослідження, що проводяться психологами в Україні зумовлюються необхідністю вивчення особливостей у поведінці людей, які мають місце в перехідний період розвитку суспільства. Інтерес до вивчення різних видів конфліктів обумовлений не тільки потребою теоретичної розробки поставленої проблеми, але і вимогами практики, яка потребує адекватних методик для виявлення цих конфліктів, психотерапевтичних і психокорекційних програм, спрямованих на їх психологічне вирішення. Психологічний аспект досліджуваної проблеми достатньо висвітлений у ряді робіт як зарубіжної (3. Фрейд, К. Юнг, К. Хорні та ін.), так і радянської та вітчизняної психології (О.М. Леонтьєв, В.М. Мясищев, Б.В. Зейгарник, В.С. Мерлін, Л.І. Божович, К.О. Абульханова-Славська, Б.С. Братусь, В.В. Столін, Ф.Ю. Василюк, А.А. Файзуллаєв, Т.М. Титаренко, О.О.Донченко, Г.В. Ложкін, О.Ф. Бондаренко, М.І. Пірен, С.Р. Карташов та ін.)Аналіз стану теоретичної та експериментальної розробки досліджуваної проблеми дозволив відокремити певні напрямки, за якими здійснюються дослідження. Що стосується зарубіжної психології, то вивчення конфліктів здійснюється у руслі двох основних напрямків: гомеостатичного та когнітивного. У радянській період психології конфлікти вивчалися, як правило, з позицій діяльнісного підходу (О.М. Леонтьєв, В.В. Столін, В.С. Мерлін та ін.)У сучасних вітчизняних дослідженнях різні види конфліктів вивчаються у зв'язку з проблемами вікового становлення особистості; розглядаються фактори, які впливають на їх виникнення та перебіг (Т.М. Титаренко, О.О. Донченко, О.В. Киричук, Л.Е. Орбан, І.А. Грабська та ін.)Окремо відзначу праці, що стосуються проблеми психологічного консультування і психотерапії внутрішньо особистісних конфліктів (О.Ф. Бондаренко, Л.Ф. Бурлачук, П.П. Горностай, Г.І. Онищенко, Н.Ф. Калина та ін.). Внутрішньособистісні конфлікти вивчаються і в зв'язку з проблемами професіоналізації особистості (Н.В. Чепелєва, Г.В. Ложкін, Е.Ф. Зеєр, Е.Е. Симанюк та ін.)

Підбиваючи підсумки аналізу досліджень різних видів конфліктів, можна відзначити, що позитивними аспектами цих праць є: оцінювання конфліктів як можливостей розвитку особистості; спроби створення класифікації конфліктів; намагання розгляду особливостей внутрішньо особистісних конфліктів у зв'язку з віковим розвитком людини; наявність різноманітних розробок технологій подолання різних конфліктів тощо.

Перспективною можна вважати методику російського соціолога А. Здравомислова, який класифікує конфлікти виходячи з того, хто є конфліктуючими сторонами: міжіндивідуальні конфлікти, міжгрупові конфлікти, які він поділяє на:

а) групи інтересів;

б) етнонаціонального характеру;

в) групи соціального формування, конфлікти між асоціаціями, партіями, внутрішньо- і міжінституціональні конфлікти, конфлікти між секторами суспільного поділу праці, конфлікти міждержавними закладами, конфлікти між культурами і типами культур.

конфлікт поведінка особистість психологічний

1. Внутрішньоособистий конфлікт

Багато відомих мудреців минулого неодноразово говорили про те, що конфлікт знаходиться всередині людини і що вона (людина) є головним носієм конфлікту. Вирішення внутрішньо особистісних конфліктів, перш за все, залежить від самої людини, від здібності та можливості жити у згоді (гармонії) з самим собою та оточуючим середовищем. Такі конфлікти умовно можна позначити як конфлікти "між тим, що є, і тим, що хотілося б мати". Інші варіанти таких конфліктів: "між тим, хто ви є, і тим, ким хотіли б бути" та ін. З оціночної точки зору Внутрішньоособистий конфлікт можна уявити як боротьбу двох позитивних чи двох негативних тенденцій або як боротьбу позитивної і негативної тенденції у психіці одного суб'єкту.

Можливі варіанти, коли тенденції мають у собі і позитивні, і негативні моменти одночасно (наприклад, запропоноване підвищення на посаді передбачає небажаний переїзд на нове місце проживання). Внутрішньо особистісний конфлікт, як будь-який інший соціальний конфлікт, передбачає конфліктну взаємодію двох або декількох сторін. В одній особистості можуть існувати декілька взаємовиключаючих потреб, цілей, цінностей, інтересів. Всі вони соціальне обумовлені, якщо навіть несуть у собі тільки біологічний характер, так як задоволення їх потреб пов'язано з системою відповідних соціальних відносин. Тому внутрішньо особистісний конфлікт є соціальним конфліктом.

До ситуацій, які викликають внутрішньо особистісні конфлікти, можна віднести: конфлікти цінностей; конфлікти між цінністю та нормою; конфлікти між цінністю і потребою та ін. Одним із видів внутрішньо особистісних конфліктів є неусвідомлений внутрішній конфлікт. В основі його лежать не повністю розв'язані в минулому конфліктні ситуації про які ми вже забули. Але на підсвідомому рівні ми продовжуємо нести вантаж не розв'язаних в минулому проблем та підсвідоме відновлюємо старі конфліктні ситуації нібито намагаємось вирішувати їх знову. Приводом для відновлення неусвідомленого внутрішньо особистісного конфлікту можуть стати обставини схожі з минулою невирішеною ситуацією.

В реальному житті зовнішні і внутрішні причини внутрішньо особистісних конфліктів тісно взаємопов'язані і їх важко розрізнити. До подібних ситуацій відносяться тиск погрозою, шантажем та ін. До службових проблем можуть додаватися сімейно-побутові, фінансові та ін. Конфліктних людей, за думкою В.І. Сперанського, можна розділити на дві групи: конфліктуючі та конфліктогенні.

До першої групи належать постійні опоненти існуючому положенню справ, методам управління, способам рішення проблем та ін. їх не стільки цікавить пошук істини, скільки особиста, відмінна від інших позиція. З ними важко працювати в одному колективі, але ці "негативісти" стимулюють активність інших в пошуках істини.

До другої групи входять конфліктогенні особистості. Це люди з великим егоцентризмом, високою самооцінкою, вмінням втиратися у довіру. Але вони не здатні підтримувати довгі дружні контакти та добросовісно працювати. Взаємодіючи з оточуючими людьми, конфліктогенні особистості частіше всього є джерелом емоційних конфліктів. Внутрішньо особистісні конфлікти можуть мати для особистості та оточуючих її людей як негативні, так і позитивні наслідки.

Якщо вихід з конфлікту не знайдений, то внутрішня напруга продовжує посилюватися. Коли ріст напруги перевищую визначену порогову величину, то відбувається психологічний вибух і людина опиняється вибита з душевної рівноваги. В такому стані вона не здатна справлятися з проблемою. Негативні наслідки конфлікту сприяють виникненню стресу, неврозів, загальною психологічною придушеністю людини або великою агресивністю, яка може бути направлена на об'єкти, які не мають ніякого відношення до конфлікту. Позитивний ефект конфлікту: збільшується привабливість ще недоторканої мети; наявність перепон допомагає мобілізації сили та засобів для їх подолання; внутрішньо особистісний конфлікт сприяє адаптації та самореалізації особистості в складних умовах та підвищенню стресостійкості організму; позитивно вирішені проблеми закаляють характер, формують сміливість у поведінці особистості.

Не менш цікавим можна вважати визначення, яке було зроблене німецьким психологом Куртом Левіним, який визначив такий конфлікт, як ситуацію, в якій на індивіда одночасно діють протилежно направлені сили рівної величини.

Виділяють такі характеристики внутрішньоособистого конфлікту:

· внутрішньоособистий конфлікт з'являється в результаті взаємодії елементів внутрішньої структури особистості;

· сторонами внутрішньоособистого конфлікту виступають існуючі в структурі особистості різнопланові і суперечливі інтереси, цілі, мотиви і бажання;

· діючі на особистість сили є рівновеликими. В подібній ситуації людина з двох зол просто вибирає менше, з двох благ - більше, а покаранню надає перевагу нагороді;

· практично будь-який внутрішньоособистий конфлікт супроводжується негативними емоціями;

· основу будь-якого внутрішньоособистого конфлікту складає ситуація, що характеризується суперечністю сторін і протилежністю мотивів, цілей і інтересів; протилежністю, а часом і взаємовиключенням засобів досягнення мети. Серйозною проблемою може стати для особистості неможливість усунути перешкоду в досягненні необхідної потреби.

Окремо слід зазначити таку особливість у подібних конфліктах, як ту, що вони можуть бути не тільки усвідомленими, але і неусвідомленими, що не робить їх менш значимими і менш проблемними.

Багатогранність людської особистості позначилася і на проблемі класифікації внутрішньоособистих конфліктів.

Так, автори, що спираються на психологічний аспект внутрішньоособистих конфліктів, виділяють три їх види:

1. Конфлікт потреб. Його суть полягає в тому, що наші потреби можуть протистояти одна одній і спонукати нас до різних дій. Конфлікт тут знаходиться між наявністю одних бажань і необхідністю поводитися по-іншому.

2. Конфлікт між потребою і соціальними нормами. Дуже сильна потреба може зіткнутися усередині нас із примусовим імперативом, і, незалежно від його результату, ситуація набуде конфліктного характеру.

3. Конфлікт соціальних норм. Сутність цього конфлікту полягає в тому, що людина випробує рівнозначний тиск двох протилежних соціальних норм.

Більш повною можна вважати класифікацію внутрішньоособистих конфліктів, яку пропонують у своїх роботах соціологи, беручи за основу ціннісно-мотиваційну сферу особистості.

Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт, викликаний мотиваційними спрямуваннями - несвідомим прагненням, прагненням до володіння, вибором між двома позитивними тенденціями.

Моральний конфлікт. Це конфлікт, який породжений в результаті розбіжностей між бажанням і боргом, моральними принципами й особистою прихильністю і т.ін.

Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності. Конфлікт подібного виду виникає з появою розриву між бажаннями особистості і дійсністю, що може блокувати їхню реалізацію.

Рольовий конфлікт. Подібний конфлікт породжується при неможливості для особистості реалізуватися в декількох ролях (міжрольовий внутрішньоособистий конфлікт), а також при різному розумінні вимог до даної ролі ( внутрішньорольовий конфлікт)

Адаптаційний конфлікт. У широкому понятті даний конфлікт розуміється як порушення рівноваги між суб'єктом і навколишнім середовищем. У вузькому понятті - як порушення процесу соціальної або професійної адаптації.

Конфлікт неадекватної самооцінки можна розглядати і як самостійний вид конфлікту, що може виникнути через особисту переоцінку своїх претензій і недооцінки своїх можливостей.

Невротичний конфлікт. Подібний вид конфлікту може бути викликаний тривалим періодом перебування особистості в стані внутрішньоособистого конфлікту, високим ступенем напруженості, роздвоєністю і непевністю в собі.

Відносини людини до світу, до інших людей і до самої себе завжди носять суперечливий характер, що обумовлений, насамперед, суперечливістю внутрішньої структури самої особистості. Людина як частина суспільства не може існувати поза цінностями системи суперечних суспільних відносин, що детермінують її свідомість, психіку, весь її внутрішній світ. Виходячи з цього, всі причини внутрішньоособистого конфлікту можна поділити на три види:

· внутрішні причини, що кореняться в суперечностях самої особистості;

· зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в конкретній соціальній групі:

· зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в суспільстві.

Отже, внутрішньо особистісний конфлікт може мати як позитивні, так і негативні наслідки для особистості та оточуючих. Тому кожна особистість повинна вміти керувати своєю конфліктністю: використовувати її лише в необхідних ситуаціях, коли іншими засобами вирішувати свої проблеми не вдається; направляти конфліктну активність в потрібне русло, в потрібний час і в адекватних пропорціях; стримувати свою "зайву" конфліктність та використовувати її в інших сферах життєдіяльності з користю для себе та інших. Крім того, потрібно відводити конфлікту відповідне місце (не драматизувати), а вміти використовувати з конфліктної ситуації відповідну користь (наприклад, корисний досвід).

Висновок

Отже, проблеми різних видів конфліктів мають складний характер, охоплюють усі сторони буття людини. Опираючись на існуючі в сучасній психології уявлення про конфлікти, виявлено ряд його характерних психологічних особливостей, а саме: в якості суперечливих тенденцій, що стикаються у різних видах конфліктів, виступають цінності. Наявність конфлікту в системі цінностей особистості є обов'язковою умовою людської життєдіяльності: найбільш важливі життєві цінності виявляються найменш доступними. Умовою перетворення тієї чи іншої сфери життєдіяльності людини в ціннісну є її об'єктивне включення в коло основних детермінант її буття. Шляхом використання низки методик провідні фахівці визначили психологічні особливості внутрішньо особистісної конфліктності людей. Результати проведеного аналізу свідчать про конфліктність в ціннісній сфері сучасної людини, що виражається в недоступності найбільш важливих життєвих цінностей.

Список використаної літератури

1. Громова О.Н. Конфликтология. Курс лекций. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 2000. - 320 с.

2. Дмитриев А.В. Конфликтология: Учебное пособие. - М.: Гардарики, 2000. - 320 с.

3. Дмитриев А.В. Социальный конфликт: общее и особенное. - М.: Гардарики, 2002. - 526 с.

4. Конфликтология: Учебник для вузов / В.П. Ратников и др. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 512 с.

5. Конфликтология / Под ред. А.С. Кармина, СПб.: Издательство «Лань», 1999. - 448 с.

6. Социальная конфликтология: Учеб. пособие для студ. Высш. учеб. заведений / Под ред. Александра Владимировича Морозова. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 336 с.

7. Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навчальний посібник. - К.: Кондор. 2004. - 172 с.

8. Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. - К.: МАУП, 2003. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru