Поняття емпатії та симпатії

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

ім. С.Дем'янчука

Інститут педагогічної освіти

Контрольна робота

з психології емоцій

на тему:

«Поняття емпатія і симпатія»

Виконала:

студентка 5 курсу

групи 62- ППС

педагогічного факультету

заочної форми навчання

Сабатіна Н.В.

Рівне - 2011

Вступ

Існує немало різних інтерпретацій того факту, що індивід шукає суспільство собі подібних. Даний пошук пов'язаний з бажанням бути разом, поряд, поблизу.

Крім того, індивід прагне бути з собі подібними. Ці два моменти дуже зв'язані між собою. Пошук є не що інше, як потреба в контакті, спілкуванні, що виникає у людини мало не з моменту народження. Найбільш виразно ця потреба виявляється в півтора-два місяці. З цієї миті людина стає об'єктом і суб'єктом симпатії і антипатії.

У процесі всього життя симпатії і антипатії людей постійно супроводжують людину, формують її домінуюче відношення до інших, самого себе, до всього життя в цілому.

За всю історію розвитку поняття «симпатія», було зроблено багато спроб визначити його. симпатія атракція самооцінка особа

Симпатія, за словником С. Ожегова, є ваблення, співчуття. Симпатичний же -- той, що викликає симпатію, прихильність до себе, привабливий.

У сучасній психології емпатію прийнято тлумачити або як здатність розуміти переживання іншої людини, або як здатність залучатися, розділяти емоційне життя іншого.

Починаючи з перших кроків взаємодії під час первинного сприймання, між людьми можуть виникнути специфічні емоційні взаємини, які визначають привабливість одного індивіда до іншого. Таке ставлення називається симпатією. Адже багато молодих людей встановлюють відносини симпатії і майже ніколи не замислюються за якими критеріями і як, вони обирають собі партнера. Знання психологічних особливостей, притаманним представникам різної статі, необхідно для побудови нормальних взаємин, так як багато проблем, особливо при адаптації молодих пар, виникають через нерозуміння партнера. Адже запорукою стабільних відносин симпатії є психологічна сумісність ідей та цінностей, а також розвиток емпатії.

Проблемі виникнення симпатії присвячені роботи відомих психологів (Л.Я. Гозман, Н.Ф. Паніна, С.В. Ковальов, Ю.Є. Альошина, З.М. Лук'яненко та ін.). Теоретичні розробки Л.Я. Гозмана дають підстави пов'язувати симпатію з індивідуально-психологічними особливостями людини. Погляди на симпатію, як на позитивне ставлення до когось, що проявляється в доброзичливості є наскрізними в роботах Г.Ю. Айзенка, К.М. Васильєва та ін. У зв'язку з цим, актуальність обраного дослідження зумовлена необхідністю дослідити таке явище, як симпатія, яке привернуло увагу до себе ще давньогрецьких філософів, які трактували його, як емпатія.

Симпатія (від грец. sympatheia -- потяг, внутрішнє розташування) -- це стійке позитивне (схвальне, гарне) ставлення до когось або чогось, що проявляється в привітності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, наданню уваги, допомоги (альтруїзму).

Причини виникнення симпатії можуть бути усвідомленими і мало усвідомленими. До перших відносяться спільність поглядів, ідей, цінностей, інтересів, моральних ідеалів. До других -- зовнішня привабливість, риси характеру, манера поводження та т.п., тобто атракція. Не випадково, по визначенню С.В. Ковальова, симпатія -- це мало усвідомлене відношення або потяг однієї людини до іншої.

Явище симпатії привернуло до себе увагу ще давньогрецьких філософів, зокрема стоїків, які трактували її як духовну об'єктивну спільність усіх речей, у силу якої люди співчувають один одному. Однак протягом багатьох століть симпатія, по суті, розглядалася як емпатія. Відгомони такого погляду на симпатію, її поєднання з емпатією можна зустріти і зараз. Наприклад, у словнику соціально-психологічних понять "Колектив, особистість, спілкування" говориться, що близькою до симпатії виступає емпатія й що "...іноді симпатія веде до альтруїстичної допомоги, а іноді, навпаки, може обумовлювати уникання іншої людини як джерела тривожних і тому негативних емоцій. Ми можемо ухилятися від зустрічі з певними людьми, оскільки навіть один їхній вигляд засмучує нас". Ясно, що мова йде про прояв емпатії, а не симпатії. Скоріше у випадку уникання людини треба казати про антипатію до неї, але й вона зовсім не обов'язкова в описуваному випадку.

Англійське слово attraction в перекладі означає "привабливість", "притяжіння", "потяг". В психології цим терміном позначають процес і результат формування позитивного емоційного ставлення. Атракція -- це наявність почуття, ставлення до іншої людини та її оцінка. Специфікою симпатії та антипатії є те, що вони ніким спеціально не визначаються, а складаються спонтанно через низку причин психологічного характеру. Хоча вже в ранньому віці діти швидко й упевнено визначають свої переваги, дотепер невідомі причини, через які вони симпатизують одним дорослим і цураються інших.

Серед факторів, що найбільше впливають на процес міжособистісної атракції можна виділити такі:

1) Ступінь виразності в людини потреби в афіліації.

Потреба в афіліації -- це потреба створювати й підтримувати задовільні стосунки з іншими людьми, бажання подобатися, привертати увагу, інтерес, почувати себе цінною й значущою особистістю. Ступінь виразності цієї потреби в тієї або іншої людини значною мірою визначає тип його міжособистісної поведінки. Людина зі слабко вираженою потребою в афіліації складає враження нетовариської, такої, що уникає людей. Людина, у якої ця потреба виражена дуже сильно, постійно шукає контакту з іншими, прагне до людей, намагається зробити так, щоб її помітили. Загальна спрямованість на людей, нестерпність самотності виявляється для людини з яскраво вираженою потребою в афіліації - фактором, посилюючим для неї привабливість іншої людини (особливо на початковому етапі взаємодії) як потенційного партнера по спілкуванню.

2) Емоційний стан партнерів по спілкуванню.

Емоційний стан у конкретній ситуації спілкування може бути розглянутий як зовнішній фактор атракції в тому випадку, якщо гарний настрій людини поширюється на все навколо, включаючи оточуючих людей. Цей стан можна описати словами -- "сьогодні мені всі подобаються", незалежно від того, зробили ці люди щось хороше для неї чи ні. Експериментально встановлено, що людина, яка переживає позитивні емоції, дивиться на навколишніх частіше, ніж коли вона перебуває в нейтральному, агресивному або подавленому настрої. Для людини з негативними емоціями інші люди або просто не існують (вона їх не бачить), або на них переноситься її поганий настрій (вони її дратують, досаждають і т.п.). Таким чином, те, як ми ставимося до інших і як вони -- як нам здається -- ставляться до нас, може бути лише частиною нашого загального емоційного стану, на який впливають найрізноманітніші фактори зовнішнього середовища: політичні або економічні новини, характер погоди, музика, що звучить і багато чого іншого.

3) Просторова близькість.

Просторова близькість -- ще одна зовнішня детермінанта міжособистісної переваги. Дію цієї змінної можна сформулювати в такий спосіб: за інших однокових умов, чим ближче просторово перебувають люди один до одного, тим імовірніша їхня взаємна привабливість.

Вплив цього фактору має вирішальне значення для встановлення міжособистісних контактів. У дитячі роки коло друзів формується насамперед з однолітків, які проживають в одному під'їзді чи будинку, а також з однокласників. Зазвичай, і шлюбними партнерами стають ті люди, які або живуть недалеко один від одного, або ті, які вчаться або працюють разом. Просторова близькість впливає й на тривалість стосунків. Величезна кількість дружніх взаємин, закоханості, залицянь припиняється під впливом просторового розділення. Приказка "с глаз долой, из сердца -- вон" багато в чому дійсна саме тому, що вказує на складність підтримки спілкування на відстані. Збереження стосунків всупереч відстаням можна пояснити тим, що (користуючись мовою теорії обміну) одержувані в результаті цих взаємин "нагороди" перевищують витрачені зусилля.

Просторова близькість є фактором міжособистісної атракції насамперед тому, що люди, які живуть неподалік, перебувають у подібному середовищі (соціальному, економічному, побутовому), користуються подібною соціальною інфраструктурою. У результаті вони мають спільну інформацію, спільні питання й проблеми, що сприяє їхнім соціальним контактам і навіть взаємодопомозі. Наслідком може стати близьке особисте знайомство між ними.

Інше пояснення зв'язку між просторовою близькістю й міжособистісною атракцією запропонував відомий психолог М. Обозов, який сформулював таку залежність: неодноразове використання якого-небудь стимулу збільшує привабливість цього стимулу для сприймаючого. Інакше кажучи, те, що знайоме, подобається більше, ніж те, що незнайоме. У своїх експериментах дослідник знаходив підтвердження цьому висновку. Наприклад, він показував досліджуваним фотографії, варіюючи число показів від 1 до 25 разів. Було помічено, що чим частіше людина бачить конкретне обличчя, тим привабливішим воно йому здається.

Розглянуті вище фактори визначаються як зовнішні детермінанти атракції саме тому, що виступають у якості ситуативних або внутрішньо особистісних умов, що сприяють або перешкоджають зближенню між людьми. Крім того, як тільки люди вступили в контакт, починає діяти нова група факторів, викликаних самим процесом міжособистісної взаємодії.

4) Фізична привабливість.

На перших етапах спілкування найпомітнішим буде вплив найбільш відкритих для спостереження характеристик людини, які не вимагають для свого впізнання скільки-небудь тривалого часу, таких, як соціально-демографічна приналежність, символи соціального статусу і т.п. Головною з таких характеристик є зовнішність, ступінь фізичної привабливості.

Людина, яка симпатизує іншій намагається максимально повно самореалізуватись, проявляє ініціативність та самостійність, не тільки у відносинах симпатії, але і у ділових стосунках. Для таких людей важливо мати духовну (психологічну) близькість з оточуючими, що є запорукою нормальних гармонійних взаємин. Рівень емпатії тісно переплітається з такою якістю, як доброзичливість. Це пояснюється тим, що проявляти привітність, вміння уважно слухати та ідентифікувати себе з іншими може тільки та особа, яка відчуває теплі почуття і не байдужа до проблем оточуючих.

Позитивно вмотивована людина завжди буде цілеспрямованою та відповідальною, а стосунки з оточуючими буде будувати на взаємоповазі. За допомогою всіх каналів емпатії, які можуть бути присутні у цієї особистості, вона може прогнозувати поведінку партнера на інтуїтивному рівні та спираючись на свій досвід давати слушні поради та проявляти взаєморозуміння до партнера.

Особистість, у якої активно працюють усі канали емпатії, відчуває потребу в психологічній близькості з іншими, це пов'язано з тим, що в неї дуже добре розвинуті такі якості, як добродушність, емпатія та вміння слухати. Провідним фактором у процесі сприйняття стають теплі гармонійні взаємовідносини між людьми.

Інтуїтивний та емоційний канали також пов'язані тісно між собою, тому що за допомогою емоційного каналу особистість входить в емоційний резонанс з оточуючими, емоційність може проявлятися в голосі, в тілесних проявах, а на інтуїтивному рівні людина бачить поведінку партнера, спирається на досвід і сприйняття особистості відбувається більше на підсвідомому рівні. Тому особа, яка проявляє емпатію до людей яким симпатизує, підключає всі внутрішні ресурси: розумові здібності, емоційні прояви та інтуїцію.

Інтуїтивна складова також допомагає долати бар'єри у сприйманні почуттів, думок іншого. Ідентифікація не пов'язана з жодним з параметрів. Цей механізм переплітається з таким явищем, як симпатія, яка спонукає людей до спрощеного взаєморозуміння, до прагнення пізнати партнера в процесі комунікативної взаємодії.

На симпатію та її прояви здійснюють вплив багато факторів, серед яких провідним є емпатія, соціальна зрілість та емоційна взаємодія. У зв'язку з цим, молодим особам, які починають встановлювати стосунки, важливо передбачати ці психологічні особливості.

Якщо людина відчуває симпатію до оточуючих, вона почуває себе щасливою, а як відомо щасливі люди живуть довше. Коли людина комусь подобається, це підвищує її самооцінку, а також розширює межі «Людського Я», оскільки партнер сприймається, як її частина. Тому люди, які мають партнера, відчувають набагато більше позитивних емоцій (або спільний відпочинок чи постійний обмін позитивними невербальними сигналами).

Як відомо, що з першого погляду на рівні сприймання, люди можуть відчути симпатію один до одного, але ядром цього первинного контакту є комунікація.

Тому можна запропонувати декілька тренінгів та вправ, які спрямовані саме на розвиток внутрішніх критеріїв самооцінки, формування інтересу до себе та інших, збереження позитивного емоційного досвіду і підвищення уваги до тих подій, що відбуваються у близькому для нас середовищі, розвиток симпатії.

Тренінг №1 „Який неповторний світ!”

Можуть брати участь усі старшокласники віком від 15 років.

Мета та завдання тренінгу: поглиблення процесів саморозкриття, отримання позитивного зворотного зв'язку для підкріплення самооцінки, пізнання себе та відкриття позитивних якостей у себе та оточуючих.

Перша вправа називається «Китайська рулетка». Всім учасникам потрібно закінчити речення, наприклад, можна використати від 5 до 10 речень, які учасники повинні заповнити. Вправа спрямована на те, щоб включити учнів в роботу, та поліпшити настрій, так як вправа є трохи жартівною.

Також можна вивчити тварин, про які писав досліджуваний, порівняти засоби захисту цієї тварини та певної людини, а також розглянути їх позитивні якості.

Вправа «Дзеркало». Один з учасників тренінгу показує якусь емоцію сусіду. Той, в свою чергу повинен точно скопіювати його і передати цю емоцію іншому учаснику. Таким чином ця емоція передається по колу. Вправа закінчується тоді, коли ця емоція повертається до першого учасника. Вправу можна продовжити, але з іншою емоцією.

Обговорення:

· який механізм впізнавання почуттів;

· які м'язи найбільше задіяні;

· яку емоцію було приємно передавати і кому саме з учасників;

· які емоції та почуття не приносять шкоди.

Для дослідження пропонується два почуття: симпатія та антипатія. Всі учасники повинні заповнити таблицю:

Відповіді всіх учасників обговорюються. Також підводяться підсумки всіх тренінгів, кожний учасник повинен висловити свою думку та за допомогою рефлексії спробувати передати почуття інших.

Можна запропонувати також учням ще декілька вправ, які займають приблизно по 15 хвилин, але є ефективними для встановлення симпатії.

Вправа "Так".

Мета: удосконалення навичок емпатії і рефлексії.

Хід вправи. Група поділяється на пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший ставить йому запитання, щоб з'ясувати деталі. Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді - "так".

Для полегшення встановлення контакту з близькими, яким ми симпатизуємо, можна скористатися декількома правилами спілкування:

1. Не потрібно приховувати свої почуття.

2. Якщо і критикувати людину, то її вчинки, а не її як особистість.

3. Не намагайтесь іншому нав'язувати свою точку зору, поважайте його думку.

4. Не використовувати в спілкуванні зневажливих слів.

5. Бути чесним та відвертим.

6. Вміти співпереживати.

Емоційна взаємодія, яка включає такі фактори, як здатність сприймати стан партнера, розуміти причини його виникнення також є одним із головних факторів, що може спровокувати симпатію. Людина безпосередньо знаходиться в позитивній емоційній взаємодії з особою, якій симпатизує, вагомим фактором виступає орієнтація на духовність людини, психологічну близькість, що є запорукою нормальних гармонійних стосунків. Поведінкові прояви, що мають місце у спілкуванні, можуть позитивно впливати на партнера та на їх емоційну взаємодію. Це може бути тактовність у спілкуванні, вміння слухати та давати зворотній зв'язок. А завдяки моральним принципам та цілеспрямованості людина може випромінювати таке почуття, як симпатія.

Також можна сказати, що людина, яка привітна та позитивно налаштована, прагне, насамперед, встановити емоційний, комунікативний контакт із особистістю, яким вона симпатизує. Це може проявлятись у мотивації, що є аспектом особистісної зрілості, адже цілеспрямованість та самоактуалізованість, упевненість у своїх знаннях та вмінням формує відповідальність, адекватну самооцінку, повагу до себе та оточуючих. Уміння співпереживати і поставити себе на місце іншого може тільки та особистість, яка відчуває теплі відчуття та не байдужа до проблем оточуючих.

У теоретичному і практичному плані є те, що емпатія та соціальна зрілість дійсно мають місце в встановленні відносин симпатії. Вміння будувати стосунки залежить від індивідуальних психологічних особливостей, рівня емпатичних здібностей, доброзичливості та соціальної зрілості в цілому.

Висновок

На перших етапах розвитку емоційних відносин на симпатію позитивно впливає схожість соціально-демографічних характеристик і близькість систем соціальних установок і ціннісних орієнтації двох людей. Найбільший вплив при цьому має близькість поглядів за принциповими для обох суб'єктів і узагальненими предметами. Різні варіанти співвідношення особових властивостей партнерів мають суперечливу і не до кінця зрозумілу дію на симпатію. Симпатія до схожих на самого себе людей і відповідно вибір їх як партнерів по спілкуванню носять консервативний характер і можуть бути наслідком прагнення до забезпечення психологічної безпеки. У суб'єктів, що відчувають себе психологічно комфортно, принцип схожості порушується, вони здатні відчувати симпатію до людей, які відрізняються від них по соціально-демографічних характеристиках і дотримуються інших в порівнянні з їх власними поглядів.

Не дивлячись на обширні дослідження, ще не існує загальноприйнятої теорії, єдиного розуміння проблеми. Різноманітність точок зору свідчить про неопрацьованість цього поняття, про складність його вивчення. Перед дослідниками стоїть задача створення єдиної теорії симпатії, аналізу її функції в житті людини, вивчення процесу формування.

Розробка різних проблем симпатії сприятиме рішенню багатьох практичних задач: полегшить взаємодію людей один з одним, підвищить ефективність управління соціальними групами, удосконалить техніку психотерапії.

Проблема симпатій також важлива не тільки в психологічному, але і в педагогічному аспекті. Її розуміння дасть можливість краще усвідомлювати взаємозв'язок особистості людини і її емоційної сфери.

Список використаної літератури

2. Благонадежина Л.В. Эмоции и чувства// Психология. - 2001. - №6. - С. 19.

3. Бодалев А.А. О некоторых особенностях формирования у подростков симпатии к другим людям/ А.А. Бодалев, Л.И. Криволап. - М., 1998. - С. 115-116.

4. Гиппенрейтер Ю.Б. Феномен конгруэнтной эмпатии/ Ю.Б. Гиппенрейтер, Т.Д. Карягина, Е.Н. Козлова// Вопросы психологи. - 1999. - № 4. - С. 14-16.

5. Гозман Л Я. Психология эмоциональных отношений. - М.: Изд-во МГУ, 1997. - 316 с.

6. Ильин Е. П. Эмоции и чувства. - СПб.: Питер, 2007. - 264 с.

7. Корольчук М.С. Психологія сімейних взаємин: Навчальний посібник. - К.: Ніка-Центр, 2010. - С. 218-253.

8. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. - М., 2000. - С. 185-191.

9. Резников Е.Н. Межличностные отношения// Современная психология: Справочное руководство. - М.: Инфра - М., 1999. - С. 516-523.

10. Роджерс К. Эмпатия// Психология эмоций. - М., 1994. - С. 235-237.

Размещено на Allbest.ru