Главная Коллекция "Otherreferats" Психология Аналіз конфліктів дітей старшого дошкільного віку

Аналіз конфліктів дітей старшого дошкільного віку

Характеристика міжособистісних стосунків дітей старшого дошкільного віку, детермінанти конфлікту у даному віці. Типи психологічних конфліктів. Методика та процедура експериментального дослідження конфлікту у групі дітей старшого дошкільного віку.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.07.2011
Размер файла 198,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичне дослідження конфлікту у дитини старшого дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема
  • 1.1 Характеристика міжособистісних стосунків дітей старшого дошкільного віку
  • 1.2 Психологічний конфлікт, його типи
  • 1.3 Детермінанти конфлікту у дітей старшого дошкільного віку
  • Розділ 2. Експериментальне дослідження конфлікту у групі дітей старшого дошкільного віку
  • 2.1 Методика та процедура дослідження
  • 2.2 Психологічна діагностика схильності дітей дошкільного віку до конфліктних ситуацій
  • 2.3 Шляхи психологічної корекції схильності до конфліктних реакцій дошкільників
  • Висновки
  • Список використаної літератури
  • Додатки

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Перебудова сучасної системи педагогічної діяльності у плані забезпечення різнобічного і гармонійного розвитку особистості вимагає від вихователя особливої уваги до дитини на переломних етапах її психічного та соціального розвитку, коли помітно загострюються суперечності цього процесу. Дуже важливо не допустити переростання цих суперечностей у конфлікти, які можуть сповільнювати, а то й деформувати процес становлення особистості дитини.

Проблема формування в дитини з перших років її життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму - актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини, характеризуються дружнім співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.

Сучасна педагогічна практика свідчить про те, що з конфліктними ситуаціями серед дітей стикаються навіть вихователі дитячих садків. Проте, більшу кількість наукових праць присвячено вивченню особливостей агресивної поведінки підлітків, тоді як діти дошкільного віку найчастіше вважаються нормослухняними, а їх агресивні реакції і необхідність корекції їх конфліктної поведінки, як правило, залишаються поза увагою дослідників.

Недостатня теоретична дослідженість особливостей, детермінації та способів психологічної корекції конфліктності дітей, з одного боку, і надзвичайна актуальність проблеми конфліктних ситуацій серед сучасних дошкільників для психологічної та педагогічної практики, з іншого боку, обумовили вибір теми нашого дослідження: “Психологічний аналіз конфліктів дітей старшого дошкільного віку".

Розробленість теми. Курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему.

конфлікт старший дошкільний психологічний

Значний внесок у вивчення особливостей виховання та розвитку дошкільника зробили автори А.В. Русова, А.М. Бардіан, Л.І. Божович, З.Н. Борисова. Р.І. Жуковська підкреслює у своїх працях важливість різного виду ігрової діяльності в розвитку дітей дошкільного віку. Також існує ряд вчених, які велику увагу приділяють особливостям конфліктів в дошкільному віці - це А.І. Баркан, А.М. Богуш, О.Б. Бовть, С.В. Петеріна, що розробляють підходи до вивчення особливостей становлення взаємин в дошкільному віці, розробляють методи та досліджують їх застосування на практиці.

Об'єкт дослідження - психологічний аналіз конфліктних ситуацій серед дошкільників.

Предмет дослідження - особистісні та соціально-психологічні передумови виникнення конфліктних ситуацій серед дітей старшого дошкільного віку, шляхи їх попередження та вирішення.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні поняття про конфлікт, факторів, що впливають на виникнення конфліктних ситуацій у дітей, і визначенні шляхів корекції поведінки дошкільників, для ефективного подолання конфліктності.

У відповідності з поставленою метою дослідження були поставлені такі завдання:

1. Виявити психологічні особливості конфлікту, його структуру, сферу, динаміку.

2. В ході теоретичного аналізу виявити фактори, які сприяють виникненню конфліктних ситуацій у дітей.

3. Визначити, використовуючи комплекс психодіагностичних методів і методик, психологічний симптомокомплекс конфліктності у дітей дошкільного віку.

4. Визначити шляхи і способи психологічної корекції агресивної поведінки в дітей, для ефективного подолання конфліктності.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, які взаємодоповнювали один одного та забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження. Теоретичні методи (аналіз психологічної і педагогічної літератури, зіставлення та узагальнення фактів) застосовувалися на підготовчому етапі; емпіричні (спостереження, бесіди, тестування дітей та проективні методи були визначальними на експериментальному етапі; статистичні методи обробки результатів дослідження реалізувалися в процесі обробки і перевірки отриманих даних.

Дослідження проводилось на базі ДНЗ №23 "Берізка" м. Дубно. Основну експериментальну групу склали 28 дошкільників.

Експериментальна частина дослідження була організована на базі Теоретична значущість дослідження полягає у поглибленні психологічних знань про детермінацію конфліктних ситуацій серед дітей; з'ясуванні основних факторів, які впливають на динаміку конфліктності дітей; визначенні принципових підходів та обґрунтуванні способів і методів психологічної корекції конфліктної поведінки дітей дошкільного віку; визначенні напрямів роботи щодо профілактики конфліктних проявів у поведінці дошкільників.

Практичне значення роботи забезпечується розробкою психодіагностичного комплексу для виявлення психологічних особливостей дошкільників, схильних до конфліктних проявів у спілкуванні; розробкою практичних рекомендацій щодо профілактики і корекції конфліктних ситуацій та конфліктних схильностей у поведінці дітей.

Матеріали дослідження можуть бути використані при написанні наукових та пошукових праць з даної проблематики, в процесі підготовки лекцій з вікової психології та педагогіки. Вони становлять підґрунтя для подальших психолого-педагогічних досліджень.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, двох частин - теоретичної, яка включає один розділ та 6 підрозділів та практичної, яка включає емпіричний психологічний експеримент та його результати, висновків, списку літератури, що нараховує 41 найменування та додатків.

Розділ 1. Теоретичне дослідження конфлікту у дитини старшого дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема

1.1 Характеристика міжособистісних стосунків дітей старшого дошкільного віку

У групах, колективах існують відносини і взаємини. Людина, так чи інакше, відноситься до речей, подій, людей. Щось їй подобається, а щось ні, одні події, факти її хвилюють, а інші залишають байдужою. Почуття, інтереси, увага - це ті психічні процеси, що виражають відношення людини, її позицію.

Взаємовідносини - це відношення, що йде від людей до людей, "назустріч один одному". При цьому, якщо у відношенні не обов'язкове надходження до людини зворотного сигналу, то при взаємовідносинах постійно здійснюється "зворотний зв'язок". Взаємовідносини в контактуючих сторін не завжди мають ту саму модальність. В одного можуть бути добрі, гарні відносини до іншого, а в іншого до нього протилежні.

Між спілкуванням, з одного боку, і відношенням, існує визначене співвідношення. Спілкування - це видима сторона, що виявляє зовнішній зв'язок людей. Відношення і взаємовідношення - сторони спілкування. Вони можуть бути явними, але можуть бути схованими і непоказними. Взаємовідношення реалізується в спілкуванні і через спілкування. У той же час взаємовідношення накладає печатку на спілкування, воно служить своєрідним змістом останнього.

З тієї миті, як дитина потрапляє в групу ровесників, її індивідуальний розвиток уже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами групи. Саме на основі досвіду спілкування з ровесниками формуються моральні якості підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей.

Хоч групу дошкільного закладу лише умовно можна вважати колективом, проте навіть і тут наявні великі потенційні можливості для розвитку дітей на основі доступних їм моральних норм і правил. Цьому сприяють сталий склад груп протягом кількох років, сталість педагогічних вимог, які спрямовують і координують взаємини, щоденна організація спілкування та спільної діяльності дошкільників.

У згуртованому колективі, який живе змістовним і повноцінним життям, діти набувають позитивного соціального досвіду взаємодії, проймаються спільними почуттями і переживаннями ще задовго до того, як починають усвідомлювати високі моральні принципи.

В дошкільні роки, особливо в 5-6 річному віці, йде інтенсивний процес становлення самосвідомості. Важливий компонент розвитку - усвідомлення себе як представника визначеної статі. Засвоєння зразків поводження, що відповідають статі, невід'ємною частиною входить у загальний процес соціалізації дошкільника. Він здійснюється не тільки через родину, але і через однолітків.

Група дитячого саду - це, власне кажучи, перше дитяче суспільство, що виникає на основі сюжетно рольової гри, де маються сприятливі умови для формування якостей громадськості, початків колективізму.

Виховний вплив групи на дошкільника обумовлюється як винятковою значимістю спільноти однолітків, так і емоційною привабливістю.

Потреба завжди брати участь у спільній діяльності з однолітками росте від молодшого дошкільного віку до старшого. І якщо хлопці не приймають свого товариша в гру, виключають із гри у випадку порушення правил - це діюча виховна міра дитячого суспільства стосовно свого однолітка [30, с.33].

Група дитячого саду для дитини - джерело різних переживань, як позитивних, так і негативних. У групі засвоюються навички соціального поводження і моральні норми у взаємодії дітей одна з одною у різних видах спільної діяльності - ігровій, трудовій, навчальній та ін.

Як відомо, потреба дитини в спілкуванні з однолітками виникає трохи пізніше, ніж її потреба в спілкуванні з дорослими. Але саме в дошкільний період вона уже виражена дуже яскраво і, якщо вона не знаходить свого задоволення, те це приводить до неминучої затримки соціального розвитку. А створює найбільш сприятливі умови правильного виховання і розвитку, саме колектив однолітків, у який дитина попадає в дитячому саду.

По визначенню Т.І. Поніманської, дошкільна група - це перше своєрідне дитяче суспільство, що виникає в спільних іграх дітей, де вони мають можливість самостійно об'єднається один з одним і діяти як маленькими, так і великими групами. Саме в цих спільних іграх дитина здобуває соціальний досвід, необхідний для розвитку в нього якості громадськості [30, с.52].

Вікова група дитячого саду не є аморфне об'єднання дітей зі стихійно складеними випадковими відносинами і зв'язками. Ці відносини і зв'язки вже представляють відносно стійку систему, у якій кожна дитина в силу тих чи інших причин займає визначене місце. Серед них досить важливу роль грають як особистісні якості дитини, різні її навички й уміння, так і рівень спілкування і взаємин у групі, що багато в чому визначається характером.

Дослідження прогресивних педагогів та психологів показують, що положення дитини в групі однолітків не є постійним, а може мінятися під впливом багатьох факторів. Зміна "непопулярного" положення дитини може сприяти не тільки поліпшенню "мікроклімату" довкола неї за допомогою позитивних оцінок її якостей вихователем, але і включення її в діяльність, де вона зможе себе показати з кращої сторони.

Група в дошкільному закладі виконує такі функції:

залучення дітей до системи суспільних відносин, набуття ними досвіду таких відносин. Колектив акумулює основні риси й вимоги суспільства, передає практичний досвід використання існуючих суспільних відносин;

організація самостійної діяльності дітей: навчальної, трудової, громадської, ігрової. Колективна діяльність сприяє формуванню ділових стосунків (взаємозалежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підлеглості, вимогливості, дружби, товариськості, симпатії). Чим міцніша організаційно-ділова структура групи, тим кращі умови для створення у ньому високоморальної атмосфери;

формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе. Колективістські стосунки сприяють формуванню гуманістичних якостей особистості, колективістської свідомості;

ефективного педагогічного засобу впливу на особистість, групу дітей. Завдяки цьому відбувається коригування й регулювання їх поведінки та діяльності. Сформована в колективі громадська думка є дієвим інструментом педагогічного впливу, сила якого залежить від рівня розвитку колективу [5, с.94].

1.2 Психологічний конфлікт, його типи

У сучасній освіті основний акцент ставиться на гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Це передбачає, зокрема, ставлення до дитини не як до об'єкта навчання й виховання, а як до суб'єкта спілкування й потребує розвитку в них самостійності, самоорганізованості, здібності вступати в діалог з іншою людиною.

Прояви конфліктності дуже характерні для дошкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти дітям подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.

Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв'язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у дитячому колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у садку значно підвищують конфліктогенність навчально-виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що поняття конфлікту трактується досить широко, внаслідок чого воно виявляється еквівалентним філософському розумінню суперечності [25, с.25].

Найчастіше в психології поняття "конфлікт" визначається як зіткнення протилежно спрямованих, взаємовиключних тенденцій окремо взятого епізоду в свідомості, у міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями.

Стосовно суб'єктів відокремлюють чотири типи конфліктів:

1. Внутрішньо-особистісний, що є, як правило, наслідком амбівалентних прагнень суб'єкта (О.Г. Асмолов, А.І. Захаров, Г.С. Інюшин, О.М. Леонтьєв, І.Н. Міхеєва, В.М. Мясищев, В.В. Столін, К.В. Шорохова, А. Адлер, К. Левін, З. Фрейд, Е. Фром, К. Хорні, К. Юнг та ін.).

2. Міжособистісний конфлікт, що виявляється у конфронтації з приводу потреб, мотивів, цілей, цінностей чи становлень (О.Г. Ковальов, М.М. Рибакова, Є.О. Шумілін та ін.).

З. Особистісно-груповий конфлікт, що виникає внаслідок невідповідності поведінки особистості груповим нормам та очікуванням (А.В. Петровський, А.А. Рояк, К.В. Шорохова та ін.).

4. Міжгруповий конфлікт, що виникає внаслідок зштовхування стереотипів поведінки, норм, цілей, цінностей різних груп (міжорганізаційні, міждержавні, та ін. конфлікти).

В існуючій класифікації конфліктів варто звернути увагу на так званий продуктивний конфлікт, що позитивно впливає на динаміку та результативність соціально-психологічних процесів й служить джерелом самовдосконалення та саморозвитку особистості (В.І. Андреєв, В.В. Столін, М. Дойч, Л. Козер та ін.).

Причину виникнення внутрішньо-особистісних (психологічних) конфліктів психологи вбачають у самій структурі людської свідомості та діяльності: конфлікт особистісного смислу (О.Г. Асмолов, О.М. Леонтьєв, В.В. Столін); конфлікт ціннісних орієнтацій (І.С. Кон, В.С. Магун, І.Н. Міхеєва, В.А. Ядов); конфлікт "ролей" (В.Г. Ольшанський, В.Л. Леві, А. Є. Лічко, А.В. Петровський).

Ряд авторів (А. Френч, Ф. Лайн, Т. Харіс, Е. Еріксон) вважають, що головне у виникненні конфлікту - особливості переживання дитиною стадій дозрівання свого "Я". Зміст внутрішніх конфліктів прямо визначається тим, чи зуміла дитина у належний момент свого особистісного розвитку правильно реалізувати свої основні психологічні потреби - у любові, довірі, у самостійності, заповзятливості і визнанні.О.М. Громова розглядає внутрішній конфлікт як один з чинників, що призводять до неврозу і розподіляє на конфлікт інтересів, потреб, можливостей та потягів [11, с.54].

Проблеми корекції конфліктної поведінки розглядались у працях І.В. Дубровіної, А.В. Захарової, О.І. Зотової, В.Г. Кондрашенко, А.М. Прихожан, Т.О. Снєгірьової, І.А. Фурманова, С.М. Хоружого, Т.І. Юферової та ін. Однак опрацьовані у сучасній психологічній практиці методи корекції та корекційні програми спрямовані переважно на подолання певних труднощів характеру та поведінки дітей. Важливим є не тільки подолання труднощів, що вже з'явилися, а й створення умов, за яких виникнення подібних труднощів блокується, попереджається, тобто реалізується принцип "зони найближчого розвитку" [15, с.43-44].

Конфлікт - це зіткнення протилежних сторін, думок, сил; серйозна розбіжність, гостра суперечка. [14, с.96] Конфлікт - це протиріччя, яке сприймається людиною як значима для неї психологічна проблема, що вимагає свого вирішення й викликає активність, спрямовану на його подолання [10, с.359].

Конфлікти бувають випадковими (стихійно виникаючими) і хронічними (які свідомо провокуються). У другому випадку вони впливають на продуктивність навчання, якщо це стосується школярів, приводять до зниження якості засвоєння знань. Тому при аналізі причин і джерел конфлікту варто шукати його винуватця, мету й мотиви провокації.

Розрізняють дві форми конфліктів:

вертикальні - між дорослими і дітьми в конкретному колективі;

горизонтальні - між дітьми, членами колективу.

Виділяють наступні джерела конфліктів: протиріччя, що виникають на основі спілкування, внутрішньо-особистісні протиріччя, що виражаються в негативних взаєминах, і конфліктна особистість.

Конфліктна особистість - це людина із завищеною зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії й необґрунтовані домагання до іншої особистості або колективу.

Причинами виникнення конфлікту (крім розбіжностей у особистісно-прагматичних інтересах) є також психологічні й значеннєві бар'єри (несумісність характерів; розбіжність суті висловлених вимог, прохань, наказів), що створюють перешкоди для взаєморозуміння й подальшої взаємодії партнерів у спілкуванні.

Причини особистісних конфліктів: страх за власну безпеку; недостатнє суспільне визнання; почуття образи; заздрість або помста; завищена самооцінка. Внутрішнє напруження вимагає розрядки. Особистісний конфлікт є однобічним і легко вичерпується, якщо особа, на адресу якої зроблений докір або агресивний випад, не відповість тим же. Але такий конфлікт може втягти у свою орбіту інших людей і рости, як сніжний ком. Це руйнує комфортність спілкування.

Розповсюдженим джерелом конфлікту є образа: невідповідність самооцінки й оцінки навколишніх. Не варто забувати, що:

- підкреслення власних достоїнств, гордовитість завжди дратує навколишніх;

- причиною зайвої уразливості може бути неадекватно завищена самооцінка. У такому випадку логічніше не обвинувачувати навколишніх у черствості й брутальності, а знизити власний рівень домагань;

- неприпустимо замість пропозицій по конкретному приводу або зауваженню помилки іншого давати загальну негативну оцінку його особистості;

- у кожного є свої особливо уразливі місця, бити по яких критикою й докорами не можна;

- кожний має потребу в належній оцінці своєї діяльності, у тому числі й у похвалі, якщо вони дійсно заслужені. Похвала з боку людини, чиєю думкою дорожать (наприклад вихователя) - величезне задоволення й важливий життєвий стимул, але перебільшений хвалебний потік викликає відчуття незручності [1, с.213].

1. Не завжди вигідно переривати розвиток конфлікту, коли конфліктна ситуація зберігається, а взаємодія опонентів тільки на час припиняється. Це відбувається тоді, коли можливість маніпуляції над об'єктом обмежується для всіх опонентів. Такий конфлікт не можна вважати вирішеним, тому що він може виникнути в будь-який момент із новою силою.

Таким чином, конфлікт - це ситуація в якій конфліктуючі мають різну оцінку подій, які відбуваються, і не бажають вислухувати співрозмовника, іти на компроміс. Із цього слідує, що конфлікт є, як деструктивною, так і конструктивною рушійною силою будь-якої групи. А ми знаємо, що людина істота колективна, значить конфліктні ситуації в міжособистісних відносинах явище неминуче. Крім безпосередньої причини міжособистісних розбіжностей конфліктна ситуація характеризується рядом істотних параметрів, що визначають її розвиток. Важлива не тільки мета, яку переслідують учасники конфлікту, правила взаємодії, але й такі психологічні характеристики, як сприйняття ситуації й характеру виникнення розбіжностей. Залежно від цього конфліктні ситуації можуть розвиватися по-різному.

1.3 Детермінанти конфлікту у дітей старшого дошкільного віку

В дошкільному віці стосунки дітей дуже складні, багатопланові і складають цілісну систему зі своєю внутрішньою структурою та динамікою розвитку.

В старшому дошкільному віці поряд з системою особистісних стосунків виникає і друга система стосунків ділових.

Багато зарубіжних вчених вивчали ускладнення у відношеннях дошкільників в процесі гри, конфлікти між дітьми: Ф.В. Мархі, Х.Т. Даве, А.Т. Джерсінд, А.К. Содерман та інші.

Виникає конфліктна ситуація між дитиною і однолітками тоді, коли у неї несформовані ігрові навички, які проявляються у ігровій діяльності дітей та призводить до протиріч між вимогами партнерів і об'єктивними можливостями дитини у грі. Причину операційної неготовності у дошкільному навчальному закладі необхідно шукати в сім'ї.

В подібних ситуаціях дитина приходить до групи дитячого садка вже потенціальним носієм майбутніх серйозних ускладнень у своїх стосунках з дітьми, яскраво виражені позитивні якості, уміння цікаво розповідати не компенсує для однолітків її основного дефекту.

Зовнішні конфлікти у дошкільників утворюються протиріччям, яке виникло при організації ними спільної діяльності або в її процесі. Зовнішні конфлікти виникають у сфері ділових стосунків дітей, але за них не виходять. Вони мають перехідний, ситуативний характер та вирішуються самими дітьми шляхом самостійного встановлення норми справедливості.

Внутрішній конфлікт між дитиною та однолітками виникає в умовах їх ведучої ігрової діяльності та більшою частиною схований від спостереження. Він викликається протиріччям, пов'язаним не з організаційною частиною діяльності, а з самою діяльністю, з її сформованістю у дитини; протиріччями між вимогами однолітків та об'єктивними можливостями дитини у грі або протиріччями в мотивах гри дитини та однолітків. В умовах цих протиріч зменшується внутрішній емоційний комфорт дитини, її позитивне емоційне самопочуття - вона не може задовольнити своїх потреб, виникає психологічна ізоляція від однолітків [8, с.29].

Дитина не менш активно не сприймається однолітками при не умінні керувати своєю поведінкою. Знаходяться осторонь діти, які дуже повільні, не вміючи розвивати необхідний в грі динамізм дій, внаслідок чого однолітки не бажають спілкуватись з такими дітьми, не дивлячись на їхнє вміння добре грати та доброзичливе відношення до партнерів.

В результаті залишені, позбавлені можливості повноправно брати участь в іграх, такі діти не можуть задовольнити особисту потребу в грі, що призводить в кінці до глибокого психологічного конфлікту з однолітками.

Психологічний конфлікт між дитиною та однолітками може виникати з причини недоліків в мотивах гри. Наприклад, коли дитина має егоїстичне прагнення до особистого самоутвердження у грі, що говорить про неправильну сформованість її потреб.

Є випадки, коли дитина взагалі не проявляла інтерес до інших дітей. Такій дитині до вподоби неігрова діяльність (спів, танці, читання віршів, конспектування, малювання). Інтереси не співпадають з більшістю інтересів, що є причиною виникнення психологічного конфлікту.

Серед дітей, які не вступають у спільну гру з однолітками є діти "нелюдими", їхнє небажання брати участь у грі може бути пов'язано з індивідуальними особливостями нервової системи дитини, з її інтравертністю [4, с.26].

Незадоволення індивідуальних, домінуючих потреб нічим не компенсується та призводить до значного порушення у розвитку емоцій, самопізнання, мотивів поведінки дитини.

Особливо важко налагодити контакт з однолітками дитині, яка має егоїстичні тенденції поведінки. Дитина не вміє рахуватися з бажаннями інших дітей під час будь-якої діяльності, прагне до лідерства. Під час ігрової діяльності "лідери" будуть грати з тими дітьми, які їм підкорюються.

Причини виникнення конфлікту в навчальній діяльності у "лідерів": негативна реакція на зауваження, надмірна самовпевненість.

Детермінанти конфліктів у дошкільників представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

При не сформованості операційної сторони діяльності

При виникненні мотиваційної основи діяльності

не сформованість необхідного рівня навичок;

невміння керувати своєю поведінкою, імпульсивність;

відсутність уміння уступити.

диктування умов, авторитаризм, задоволення власних егоїстичних прагнень;

в діяльності бачать інший, ніж решта дітей, мотив;

вибірковість у спілкуванні

Розділ 2. Експериментальне дослідження конфлікту у групі дітей старшого дошкільного віку

2.1 Методика та процедура дослідження

Експериментальна частина дослідження була організована на базі ДНЗ №23 "Берізка" м. Дубно. Дослідженням було охоплено 28 дошкільників.

Мета дослідження: вивчити особливості проявів поведінки особистості у конфліктних ситуаціях в дошкільному віці.

Завдання дослідження:

· підібрати відповідний психодіагностичний комплекс;

· провести серію тестувань;

· проаналізувати отримані емпіричні дані;

· зробити узагальнення й висновки.

Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використалися методи: тестування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

Етапи дослідження:

Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи.

1. На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. Формуючи нашу вибірку, ми виходили з необхідності залучити до дослідження дітей старшого дошкільного віку. На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: рівень конфліктних проявів у особистісних рисах дітей визначався за допомогою таких методик: оцінка форм конфліктної поведінки (модифікований варіант Басса-Дарки) (Додаток 1), експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації (Додаток 2), визначення домінуючого типу темпераменту (О. Бєлов) (Додаток 3).

2. На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики поводження у конфліктній ситуації та схильності до конфліктів взагалі дітей дошкільного віку. Мета даного етапу полягала у визначенні, за допомогою стандартних методик, характерних показників індивідуально-особистісного розвитку дітей дошкільного віку, схильних до конфліктних ситуацій.

3. На третьому етапі - заключному - відбувалося підведення підсумків, розробка психологічних рекомендацій для корегування підвищеного рівня конфліктності, оформлення матеріалів дослідження.

Практика роботи свідчить про існування певних утруднень, що виникають під час здійснення психодіагностичних досліджень особливостей конфліктності дітей. Це проблеми, пов'язані з добором і вдосконаленням психодіагностичного інструментарію; з організацією та проведенням психодіагностичного дослідження; з інтерпретацією його результатів тощо. Визначені нюанси враховувались нами під час здійснення психодіагностичного дослідження.

Опитувальник Басса-Дарки. Одним зі шляхів визначення схильності до створення та підвищеного емоційного реагування на конфліктні ситуації є опитувальник Баса-Дарки.

А. Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості (які впливають на якісні показники конфліктності у тій або іншій ситуації) і визначив останню як:". реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій". Створюючи свій опитувальник, який диференціює прояви конфліктності, агресії і ворожості, А. Басс і А. Дарки виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма - агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.

3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (конфліктність, запальність, грубість).

4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів, сприяє значному посилення конфліктних проявів у поведінці.

5. Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість - у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.

7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8. Відчуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваються ним.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає "так" чи "ні".

При складанні опитувальника використовувалися принципи:

1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються за вісьма шкалами таким чином:

1. Фізична агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68,"ні" =1, "так" = 0: 9, 7.

2. Непряма агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63,"ні" = 1, "так" = 0: 26, 49.

3. Роздратування:

"так" = 1, "ні" = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72,"ні" = 1, "так" = 0: 11, 35, 69.

4. Негативізм:

"так" = 1, "ні" = 0: 4, 12, 20, 28,"ні" = 1, "так" = 0: 36.

5. Образа:

"так" = 1, "ні" = 0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.

6. Підозрілість:

"так" = 1, "ні" = 0: 6,14, 22, 30, 38, 45, 52, 59,"ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75.

7. Вербальна агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73,"ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75.

8. Відчуття провини:

"так" = 1, "ні" = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Індекс ворожості та конфліктності включає 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) включає шкали 1, 3, 7.

Нормою агресивності, яка завжди є проявом конфліктності, є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4, а ворожості - 6,5-7 плюс-мінус 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву конфліктності та агресивності.

Експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації. Методика направлена на дослідження стилів поведінки особистості у конфліктній ситуації. Ці стилі поведінки бувають - твердий, залагоджувальний, компромісний, м`який, уникаючий. Те, яким чином поводить себе дитина у конфліктній ситуації може визначити направленість особистості на агресивні дії.

Методика визначення домінуючого типу темпераменту, розроблена О. Бєловим. У контексті нашого дослідження важливо визначити притаманні типи темпераменту дітям, які проявили високий або середній рівень конфліктних проявів у поведінці, для того, щоб простежити взаємозв`язок та залежність цих реакцій з особливостями певних видів темпераментів. Особи із чітко вираженими властивостями, що відносяться тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них. Методика О. Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту і виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написано по 20 якостей, які характерні для представників кожного типу темпераменту.

2.2 Психологічна діагностика схильності дітей дошкільного віку до конфліктних ситуацій

Вибірка становить 28 чоловік, з яких 14 - хлопчики і 14 - дівчатка. Дослідження проводилось на базі методик, які наводяться в додатках. Мета дослідження - встановити розподіл у зазначеній групі рівня конфліктних проявів у поведінці, агресії, тип поведінкової реакції у конфліктній ситуації та тип темпераменту, прослідити їх взаємозалежність та особливості.

За результатами тесту дослідження рівня агресії, що безпосередньо впливає на розвиток конфліктогенності, за методикою Басса-Дарки можна сказати наступне (Додаток 4,5):

переважають такі різновиди агресії як вербальна агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах "Непряма агресія", почуття провини, роздратування;

до фізичної агресії більш схильні хлопчики ніж дівчата (42, 85% та 40 % відповідно);

найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (78,57%), хоча і серед хлопців цей показник досить високий (42,85);

до непрямої агресії схильні як хлопці так і дівчата, хоча серед хлопців цей показник вищий (64,28% і 40% відповідно);

досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у хлопців, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні 42,85 % опитаних дівчат;

показник "Роздратування" вищий серед хлопців - 64,28% і 42,85% відповідно;

показник "Підозрілість" однаково високий і серед хлопців (78,57%) і серед дівчат (64,28 %), хоча серед хлопців він вищий;

за показником "Образа" значення розподілились майже однаково серед хлопців, а серед дівчат схильних до образи - більшість (64,28%);

показник "Почуття провини" високий серед хлопців - 57,14%, серед дівчат він значно нижчий 35,71%;

індекс агресивності більший серед хлопців (42,85%) і значно менший серед дівчат (28,57%);

індекс ворожості як серед хлопців, так і серед дівчат не виходить за межі норми.

Графічно зобразити отримані дані з дослідження рівня агресії за методикою Басса-Дарки можна наступним чином:

Рис.2.1 Розподіл дітей по виявленому рівню агресії, що безпосередньо впливає на конфліктні прояви в характері особистості

На наступному етапі вирішувались два завдання: по-перше, роботу було спрямовано на виявлення індивідуально-особистісних та соціально-психологічних особливостей досліджуваних за допомогою спеціально дібраного нами комплексу психодіагностичних методик: експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації та визначення домінуючого типу темпераменту (О. Бєлов).

Згідно отриманих результатів дослідження дітей щодо поведінкового стилю у конфліктних ситуаціях, ми отримали наступні дані: 4 дитини проявляють у зазначеній ситуації агресивні дії, 3 дошкільника схильні до поступливості, на компроміс йдуть 9 дітей з нашої вибірки, 7 - шукають у конфліктній ситуації шляхи до співробітництва, і 5 - воліють обрати позицію "уникання".

Отримані дані зображаємо у вигляді діаграми наступним чином:

Рис.2.2 Розподіл дошкільників за поведінковими стилями у конфліктних ситуаціях

Результати дослідження дітей за домінуючим типом темпераменту (О. Бєлов) виявили, що жоден тип темпераменту у чистому вигляді не зустрічається серед дітей дошкільного віку нашої вибірки. Виявлені типи темпераментів були змішаними - в них зустрічалися якості і холеричного, і меланхолійного, і флегматичного та сангвінічного типів. Але, так, як результати визначалися у процентному відношенні, то згідно цих даних ми розподіли отримані типи темпераментів наступним чином (згідно того типу темпераменту, який переважав серед інших у процентному відношенні):

- переважання якостей холеричного типу темпераменту - 6 дітей;

- переважання якостей меланхолічного типу темпераменту - 4 дитини;

- переважання якостей флегматичного типу темпераменту - 3 дітей;

- переважання якостей сангвінічного типу темпераменту - 15.

Таким чином, виявилось, що найчисельнішою групою у досліджуваній вибірці є діти з переважанням сангвінічного типу темпераменту, стосовно інших трьох типів темпераменті, то вони знаходяться майже на одному рівні.

Протягом наступного етапу дослідження було проаналізовано результати отриманих даних згідно трьох використовуваних психодіагностичних методик, співставлення результатів та виявлення взаємозв`язків (Додаток 6).

На підставі аналізу та узагальнення можна зробити наступні висновки:

1. високий рівень конфліктних проявів у поведінці дітей (8 дошкільників) корелює з домінуванням у них якостей холеричного типу темпераменту (5 дошкільників) та сангвінічного типу темпераменту (3 дошкільників);

2. середній рівень конфліктності (12 дошкільників) корелює з домінуванням в них переважно сангвінічного типу темпераменту (11 дошкільників);

3. низький рівень конфліктних реакцій дітей (8 дошкільників) виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний (4 дошкільника) та флегматичний (3 дошкільника).

Отже, на підставі отриманих результатів можна зробити припущення, що домінування рис певного типу темпераменту визначає схильність до рівня конфліктних проявів у поведінці дошкільників.

Узагальнюючи дані про поведінковий стиль у конфліктній ситуації дітей, можна зазначити, що діти, які виявили високий рівень агресивності (8 дітей), та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту (5 дітей) проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях (4 дитини). Дошкільникам, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки (8 дітей), притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях - "уникання" (3 дитини), поступливість (2 дитини), співробітництво (2 дитини), компроміс (1 дитина). Серед дошкільників, які мають середній рівень агресивних проявів у поведінці (12 дітей), переважає компромісний стиль у конфліктних ситуаціях (5 дітей), також їм притаманний поведінковий стиль "співробітництво" (3 дитини), "уникання (3 дитини) та поступливість (1 дитина).

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що рівень конфліктних проявів у поведінці дітей старшого дошкільного віку взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, із показниками агресивності у характері особистості, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

2.3 Шляхи психологічної корекції схильності до конфліктних реакцій дошкільників

Проаналізувавши, з урахуванням результатів проведеного психодіагностичного дослідження, основні особистісні утворення, що сприяють виникненню схильності до конфліктних ситуацій у дітей старшого дошкільного віку, можна розробити програму психологічного тренінгу корекції конфліктної поведінки для дітей.

Розробляючи цю програму, перш за все потрібно керуватися такими основними принципами: принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; випередження у корекційній роботі, тобто врахування зони найближчого розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція схильності до конфліктів дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для дошкільників це гра, тому широко можуть використовуватися ігрові вправи).

Основними завданнями тренінгу повинні стати: навчання дітей конструктивних форм поведінки, формування навичок самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних станів, зняття надмірного напруження і тривожності, розширення спектру емоційного реагування та умінь конструктивної соціальної взаємодії. Тренінг повинен будуватися на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації і саморегуляції для стримання і зняття імпульсів, які приводять до виникнення конфліктних ситуацій, використання рухливих ігор і вправ), когнітивних (формування у дітей здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розв'язання конфліктів неагресивними методами) та поведінкових, або біхевіоральних (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій, навчання дітей конструктивних форм поведінки, альтернативних конфліктів) способів корекції. Така побудова тренінгу обумовлює і вибір методів роботи: бесіди, етюди, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, фізичні вправи та рухливі ігри, образотворча діяльність, техніки ауторелаксації (Додаток 7).

Висновки

Дошкільне дитинство - це період початкового становлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків своєї поведінки, самооцінки; ускладнення й усвідомлення емоційних переживань; збагачення свідомості новими гамами відчуттів і мотивами; формування вольової активності; нарешті, поява перших суттєвих зв'язків зі світом - це головні особливості особистісного розвитку дошкільника.

Як зазначають дослідники, у дошкільному дитинстві з'являється складність життєвого світу, що визначається супідрядністю мотивів. Відбувається диференціація ліній онтогенезу, що призводять до того чи іншого типу життєвого світу; формуються стійкі (над ситуативні) мотиви й починає формуватися спрямованість особистості.

Конфлікт - це зіткнення протилежних сторін, думок, сил; серйозна розбіжність, гостра суперечка. Конфлікт - це протиріччя, яке сприймається людиною як значима для неї психологічна проблема, що вимагає свого вирішення й викликає активність, спрямовану на його подолання.

Прояви конфліктності дуже характерні для дошкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.

Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв'язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів значно підвищують конфліктогенність виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.

На підставі аналізу результатів всіх трьох обраних психодіагностичних методик та узагальнення можна констатувати, що високий рівень конфліктних проявів у поведінці дошкільників корелює з домінуванням у цих дітей якостей холеричного та сангвінічного типу темпераменту; середній рівень конфліктності корелює з домінуванням в дітей переважно сангвінічного типу темпераменту; низький рівень конфліктних реакцій дошкільників виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний. Діти, які виявили високий рівень агресивних проявів, та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях. Дошкільники, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки, притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях - "уникання", поступливість, співробітництво, компроміс.

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що рівень та схильність до конфліктних проявів у поведінці дошкільників взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

Основними шляхами та способами зниження рівня конфліктних проявів у поведінці дітей старшого дошкільного віку є застосування корекційної програми, яка включає у себе вправи комунікативного змісту, для розвитку комунікативних здатностей, які дадуть можливість дитині робити оцінку своєї негативної (конфліктної, агресивної) поведінки; вправи, які сприяють зниженню конфліктності засобами рухової активності; заняття, на яких дитина буде вчитися розрізняти позитивне та негативне відношення до однолітків, його природу; заняття, на яких дитина буде програвати різні життєві ситуації, вживатися в роль, і як наслідок, почуття й переживання, які будуть виникати, будуть вчити її шукати альтернативні варіанти поведінки, ніж конфлікт та агресія.

Список використаної літератури

1. ФАндреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов. - К.: Знання, 2002. - 321 с.

2. Аронсон Э. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб.: Питер, 2002. - 268 с.

3. Баркан А.И. Практическая психология для родителей, или как научиться понимать своего ребенка. - М.: Наука, 2001. - С.23-28.

4. Бовть О.Б. Організація корекційної роботи з агресивними дітьми Початкова школа. - 1997. - № 7. - С.25-32;

5. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей дошкільного віку Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1. - С.94-100.

6. Богданов Е.Н. Психология личности в конфликте: Учеб. пособие. - СПб.: Питер, 2004. - 233 с.

7. Богуш А.М. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. - К.: Знання, 2006. - 315 с.

8. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Инфра-М, 2001. - 256 с.

9. Водолазский Б.Ф. Конфликты и стрессы. - М.: Наука, 1999. - 255 с.

10. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2003. - 464 с.

11. Громова О.Н. Конфликтология: Курс лекций. - М.: Экмос, 2000. - 320 с.

12. Гусева А.С. Конфликт: структурный анализ, консультативная помощь, тренинг. - М.: Наука, 1998. - 228 с.

13. Дмитриев А.В. Конфликтология: Учеб. пособие. - М.: Гардарики, 2000. - 320 с.

14. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. - СПб.: Питер, 2000. - 368 с.

15. Иванова Е.Н. Эффективное общение и конфликты. - Рига: Эксперимент, 1997. - 249 с.

16. Ковалъчик П. Попередження й вирішення конфліктів. - Донецьк, 2000. - 234 с.

17. Козлова С.А. Дошкольная педагогика. - М.: Наука, 2002. - 259 с.

18. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 176 с.

19. Корнелиус X. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты. - М.: СТРИНГЕР, 2002. - 167 с.

20. Котырло В.К. Воспитание гуманных чувств у детей. - К.: Знання, 2004. - 236 с.

21. Кузьменко В.У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку // Дошк. виховання. - 2001. - № 9. - С.11.

22. Левин К. Типы конфликтов. - М.: МГУ, 2002. - 261 с.

23. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы. - М.: Наука, 2001. - 102 с.

24. Ликсон Ч. Конфликт. Семь шагов к миру. - СПб.: Питер, 1997. - 164 с.

25. Ложкин Г. Практическая психология конфликта: Учеб. пос. - К.: МАУП, 2002. - 256 с.

26. Морозов А.В. Социальная конфликтология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Академия, 2002. - 336 с.

27. Ніколенко Д.Ф. Дошкільна педагогічна психологія. - К.: Знання, 2007. - 369 с.

28. Обозов Н.Н. Психология конфликта и способы его разрешения. - Л.: ЦПП, 2001. - 254 с.

29. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. - М., 2003. - 274 с.

30. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. - К.: Либідь, 2004. - 341 с.

31. Поніманська Т.І. Формування соціальної компетентності дитини // Нова педагогічна думка. - 1999. - № 2. - С.6-7.

32. Приходько Ю.О. Формування позитивних відносин в дитячому колективі. - К.: Знання, 2004. - 237 с.

33. Райгородский Д.Я. Практическая диагностика. Методики и тесты. - Самара: БАХРАХ-М, 2002. - 329 с.

34. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. - Л.: Освіта, 2003. - 248 с.

35. Рыжова Н.А. Развивающая среда дошкольных учреждений. - М.: Наука, 2003. - 226 с.

36. Скребец В.А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. - К.: Знання, 2001. - 452 с.

37. Степанов О.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. - К.: Академвидав, 2005. - 520 с.

38. Сулимова Т. Социальная работа и конструктивное разрешение конфликтов. - М.: ИПП, 1996. - 280 с.

39. Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2005. - 227 с.

40. Хасан Б.И. Конструктивная психология конфликта. - СПб.: Питер, 2003. - 261 с.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены