Емпатійне спілкування у роботі психолога

Запитання, які починаються словом "чому". Більшість з нас у дитинстві, мабуть, пережила таке запитання "Чому ти не робив це?". Запитання, які починаються словом "чому", часто примушують людей захищатися і викликають у них почуття дискомфорту. Такий самий дискомфорт може бути викликаний будь-яким запитанням, яке викликає відчуття, наче вас "підсмажують".

Запитання і контроль. Особа, яка ставить запитання, звичайно, контролює та керує бесідою: визначає, хто і про що говорить, коли і за яких обставин відбуватиметься розмова.

2. Зворотний зв'язок -- це спроба перевести увагу на сьогодення, прокоментувати особливості побудови відносин під час сесії й описати поводження клієнта. Зворотний зв'язок дає клієнтові можливість зрозуміти, як його поводження й стиль мислення сприймає психолог та оточуючі. Це спосіб, що створює можливість іншого самосприйняття й допомагає клієнтові задуматися над корекцією своєї поведінки. К. Ягнюк подає критерії "корисного зворотного зв'язку" [9]:

* Зворотний зв'язок описовий і безоцінний. Опис поводження клієнта надає йому свободу вибору в тім, як реагувати на нього. Уникаючи оцінок, ми тим самим зменшуємо потребу клієнта захищатися.

* Надання точної і конкретної інформації про ті чи інші аспекти поводження клієнта спонукають до їх дослідження.

* Зворотний зв'язок спрямований на той аспект поводження, з яким клієнт здатний що-небудь зробити. Вказівка на недоліки, з якими клієнт неспроможний впоратися через об'єктивні причини, лише фрустурують його.

* Зворотний зв'язок своєчасний. Він максимально корисний, якщо проявляється відразу, слідом за тією чи іншою реакцією клієнта.

3. Саморозкриття -- це передача клієнтові особистого досвіду консультанта, надання інформації про себе, про події з власного життя чи безпосереднє вираження у стосунках із клієнтом пережитих почуттів, бажань, ідей, фантазій. Саморозкриття побудоване на "Я-пропозиціях" психолога й тісно пов'язане з прийомом зворотного зв'язку, що дозволяє створити атмосферу довіри й сприяє встановленню контакту.

Розглянемо як приклад фрагмент консультації [1]. Психолог: Можна, ми запишемо нашу бесіду? (закрите запитання). Клієнт: Звичайно, будь ласка.

Дуже важливо попереджати клієнта, що ведеться запис. Психолог: О, ви сьогодні посміхаєтеся (зворотний зв'язок). Клієнт: Сьогодні я почуваюся краще.

Психолог: Ви добре сьогодні виглядаєте, і це мене радує. Що відбулося з часу нашої першої розмови? (рефлексія почуттів, саморозкриття, відкрите запитання).

Пам'ятайте: 1) зворотний зв'язок і саморозкриття дозволяють клієнтові почуватися більш комфортно, але занадто часте їхнє вживання може перешкодити йому "виговоритися"; 2) деяким клієнтам дуже подобається психолог, який розкривається, але іншим він може здатися нав'язливим.

4. Інтерпретація -- це процес пов'язування між собою розрізнених ідей, емоційних реакцій, вчинків і різних елементів досвіду клієнта, це спроба надати іншого значення чи нового пояснення внутрішнім переживанням, зовнішнім подіям життя клієнта, спроба дати можливість клієнтові по-новому побачити ситуацію й викликати інсайт за допомогою розкриття справжнього змісту, що криється за деякими патернами поводження.

Інтерпретація -- "наріжний камінь психотерапії, поворотний момент процесу консультування" [3], її можна розглядати "як вузловий момент методу впливу" [1].

Нагадаємо, що в процесі консультації у психолога виникають робочі гіпотези з приводу тих чи інших труднощів клієнта та їх причинного зв'язку. Вербально виражена консультантом гіпотеза є інтерпретацією. Незважаючи на те, що інтерпретація завжди пропонується консультантом, вона є спільним "дітищем" консультанта й клієнта. Інтерпретація задає нові рамки, в яких клієнт може побачити "альтернативну реальність", і пропонує нові підходи до проблеми. Досить часто інтерпретація є своєрідним "викликом погляду клієнта", тоді як нове бачення реальності сприяє зміні поглядів, що, в свою чергу, може змінити думки, настрій, поводження [1].

Р. Мей виділяє три можливі реакції клієнта на запропоновані інтерпретації й вважає, що консультант має розвивати здатність читати значення цих реакцій [8]:

1. Клієнт приймає інтерпретацію консультанта, спокійно говорячи: "Так, думаю, це так" -- пропозиція може бути прийнята обома на цей момент.

2. Клієнт виявляє абсолютну байдужість -- консультант відмовляється від ідеї й робить висновок, що йому ще не вдалося розкрити щось істотне.

3. Клієнт наполегливо заперечує пропозицію, гаряче доводячи, що це неправда -- консультант може зробити ймовірний висновок про правильність інтерпретації й про те, що йому вдалося близько підійти до кореня проблеми. Однак у той момент консультант не наполягає, а просто відступає й підходить до тієї ж самої суті проблеми трохи пізніше та з другого боку. Якщо інтерпретація адекватна, то клієнт визнає правильність пропозиції.

Ми вже вказували, що інтерпретація може привести до зміни світогляду клієнта, тому досвідчені психологи використовують не більше однієї-двох інтерпретацій під час консультації, щоб не викликати "передозування" й опору з його боку.

Конфронтація - це привертання уваги клієнта на те що він уникає, не усвідомлює або не піддає змінам, це вияв та демонстрація протиріч між різними елементами його психічного досвіду:

1) Між тим, що він сказав раніше і тим, що говорить зараз:

“На початку бесіди Ви стверджували, що жінка ревнує Вас без жодної пістави, але зараз ви визнаєте, що самі створили підстави для ревнощів…”

2) Між тим, що він говорить та робить:

“Ви кажете, що в вас депресія, але так щасливо при цьому посміхаєтесь”.

3) Між тим, що клієнт говорить про себе, і тим, що ви бачете:

“Ви постійно говорите про те, що ви сором'язливі, не рішучі, що ви невдаха та з вами дуже сумно, але я замітив, що під час нашої роботи ви досить жваві, енергійні та наполегливі у своїх намаганнях отримати бажане”.

У всіх наведених прикладах консультант використовує досить просте модельне речення: “З одного боку, ви думаєте (відчуваєте, вчиняєте….), але з іншої сторони ви думаєте (відчуваєте, вчиняєте…)”. У цій моделі - сутність конфронтації у допомозі пролити світло на конфлікт з яким стикається клієнт.

Конфронтація - це реакція консультанта в котрій проявляється протистояння захисним маневрам клієнта. І хоча конфронтація не означає, що клієнту говорять, що він поганий або вказують на його помилки, вона “створює деяке напруження в бесіді і здатна викликати відчуття напруження”. [9]. Тому психолог повинен поводитись дипломатично та звертати увагу клієнта на розходження м'яко, нейтрально, навіть із деякою емоційною відстороненістю.

Навички дій.

При сборі інформації про клієнта і його проблему консультанти найчастіше використовують навички слухання. При виявленні проблеми клієнта, дослідженні його думок і почуттів - навички дослідження. На етапі надання клієнтові допомоги в переході до конструктивних дій більшість психологів використовують навички дій.

Визначимо першу групу прийомів дій, націлених на надання допомоги шляхом втручання у існуючу системи петтернів взаємодії і комунікації.

1. Інформування (забезпечення інформацією) - надання конкретної, точної інформації у формі роз'яснень, викладення фактів, що дозволяють розвіяти міфи, збудути інтерес клієнта та створити структуру.

Приклад:

“Одна з головних причин складнощів, котрі у вас виникають, коли ви спілкуєтесь із сином, полягає у тому, що ви не враховуєте його вікові особливості”.

2. Порада або рекомендація - це висловлювання клієнту особистого бачення ситуації, втручання у формі практичних пропозицій клієнту зробити щось або не робити як правило поза терапевтичною ситуацією.

Приклад:

“Можливо, наступного разу, коли ви будуте розмовляти із сином, подбайте про те щоб почути, що він Вам намагається сказати”.

Консультант може інформувати клієнта, радити або рекомендувати як на власний розсуд так і на прохання клієнта. Звичайно, що зміст поради включає в себе знання, досвід та інтуїцію психолога, разом із тим давати поради потрібно дуже обачливо, враховуючи при цьому характер консультації та прохання клієнта. Наприклад цей метод завжди використовується про працевлаштуванні, але радити клієнту, навіть за проханням, “розводитись або не розводитись” було б не професіонально. Таким чином поради консультанта, можуть бути виражені як загальні побажання, ідеї, домашнє завдання, але ні в якому разі як єдино вірний варіант вирішення ситуації.

3. Директива (вказівка) - найбільш сильна методика впливу. Директиви - фрази психолога, які прямо вказують, що робити клієнту, що казати, як діяти у тих чи інших ситуаціях в ході терапевтичної сесії або у проміжках між ними.

4. Навіювання - цілеспрямований не аргументований вплив консультантом на клієнта шляхом зниження усвідомлюваності і критичності сприйняття, відсутністю активного розуміння і розвернутого логічного аналізу.

5. Наслідування - будь-якого прикладу. Відтворення клієнтом дій, рис і образів поведінки що демонструється.

6. Переконання - це цілеспрямований аргументований вплив консультантом на клієнта, що виявляється у словесному доказі ідей, обґрунтуванні рішень, планів та вчинків. У переконанні, на відміну від навіювання, зазвичай передбачається врахування позицій, думок, вподобань клієнта, які консультант намагається перебороти за допомогою власного впливу.

Необхідно відмітити, що особливості директиви багато у чому залежать від теоретичної орієнтації психолога.

7. Постановка цілей - це визначення напряму руху, планування наступних дій, визначення основи для підвищення ефективності дій, прийняття клієнтом на себе відповідальності та зобов'язань по внесенню змін.

Приклад:

“Отже, вже завтра Ви подивитесь останні номера журналів по працевлаштуванню, зробите список вакансій, що Вас зацікавили та зателефонуєте по вказаним номерам, щоб домовитись про зустріч”.

Особливе місце у постановці цілей займає парадоксальна реакція.

8. Парадоксальна реакція - це створення незвичайної перспективи, закликання до альтернативного, нерідко до прямо протилежного очевидному та раціональному для клієнта сприйняттю ситуації або способу реагування на неї. Прадокс та гумор - це засіб який найчастіше використовується у консультуванні.

Приклад:

“Ви кажете, що під час зустрічи із працедавцем, Ви відчуваєте себе, як на екзамені, як студент, що не вивчив матеріал. Спробуйте на наступній зустрічі зіграти роль екзаменатора - зробіть випробування своєму працедавцеві на стійкість та знання про умови роботи, що він гарантує щойно набраним співробітникам”.

9. Логічна послідовність - це прийом, що допомогає клієнтам прийняти можливі наслідки своїх дій. За своєю структурою ця техніка схожа на переказ дій, відображення почуттів, але з додаванням логічних висновків.

Пиклад:

П.: “Ви робите саме те, що викликає ревнощі у Вашої дружини: пізно повертаєтесь додому, багато часу розмовляєте по телефону із колегами-жінками, завжди вітаєте їх із святами. Ви знаєте, що цього достатньо щоб ревнувати, але вважаєте, що вона робить це без жодних пістав.”

Кл.:”Стається так, що я сам створюю ці пістави….”

10. Підкріплення - це забезпечення підтримкою та заохочення із сторони консультанта з метою збільшення вирогідності успішної поведінки у клієна

Приклад:

“Ви розповідаєте про це з такою рішучестю, що я впевнений - все обов'язково вийде”.

Описані навички слухання, дослідження та дій загалом використовуються у рамках індивідуального консультування. При виконанні функції посередника, експерта, ведучого тренінгової групи або спеціаліста у сфері сім'ї, необхідно не тільки оволодіти запропонованими навичками, але й ознайомитися іншими не менш важливими.



Висновок

Під час вивчення такого явища як емпатія у різних аспектах його прояву,потрібно відмітити що в психологічній науці поняття є складним багаторівневим процесом, що включає в себе емоційні, когнітивні та інтуїтивні сфери людини.

В результаті теоретичного дсоліду цієї проблеми в цілому підтвердилась актуальність проблеми и необхідність в дослідженнях такого поняття як емпатія.

Емпатія у структурі почуттів є найвищім рівнем прояву взіємовідносин, а в структурі эмоцій - найбільш важливою реакцією. Як результат рекомендовано систематичне обстеження студентів-психологів на предмет визначення рівня эмпатії і направленості особитсості.

Для емпатійного спілкування характерне безоціочне прийняття один-одного - тісля чого з'являється психологічна сумісність. Але емпатіна рефлективність - рідко зустрічається і це підтвреджується науковими дослідами: «У багатьох дослідах (Г.В. Д'яконов, Ю.Н. Карандишев, А.П. Кемпінський, В.Н. Куніцина, В.Н. Мясіщев, П.М. Якобсон та ін.) було помічено, що по мірі свого розвитку людина більш налаштована на дії і в зв'язку з чим все меньше звертає увагу на те, що відчуває інша людина. Вона звертає увагу головним чином на поведнку. Іншими словами, у міжособистісних контактах значущу роль відіграє маска, аніж наявне переживання» (А.А. Бодалев).

Як вихид із ситуації, що склалася ситуации Є виховання такої гармонійної людини, коли емпатійне проникнення в іншу людину виявиться закономірним результатом розвитку особистості. Наука зібрала багато емпіричних даних, в результаті різних тестувань на прояв емпатії. Але необхідні подальші досліди для більш глибокого вивчення цього феномену.



Тренінг розвитку емпатії для групового заняття

Для розвитку рівня емпатії рекомендується:

1. Застосовувати в роботі зі студентами методики, що сприяють розвитку пізнавально - когнітивної сферы, в тому чіслі психодіагностичні опитувальники, направлені на діагностику емпатії.

2. Використовувати методики, що сприяють розширенню і усвідомленню емоційно-чуттєвого досвіду людини. До них відносяться ігри та вправи, які стимулюють розвиток механізму емпатії.

Наприклад використовуються наступні тренінги:

- «Посмішка».

Участники тренинга знайомляться с багатозначущістю сенсів, закодованих в художньому описі посмішки,при цьому використовуються запропоновані фрагменти текстів, аналізується портретний живопис, студенти самі посміхаються так як намальовано і складають психологічний портрет посмішок;

- «Очі, Погляд».

Участники тренингу спостерішають за змінами у виразі очей якоїсь людини і складають портрет його емоційного стану, роблять замальовки власних емоційних станів, віражених у невербальній поведінці, підбирають літературно-художні приклади емоційного стану;

- «Жесты. Поза».

Техніка виконання цієї вправи ідентична попереднім. Участники тренингу також використовують репродукції портретного живопису, ілюстрації до художніх творів, фотографії, аналізують мемуарну, біографічну та епістолярну літературу;

- «Звуки голосу».

Участники знайомляться з емоційними характеристиками людських голосів, розвивають здатність читати емоційні стани, віражені у звуках голосу на основі: зіставлення словника епітетів і метафор, підбору художніх текстів, записи власного голосу, голосів інших людей і їх подальшої інтерпретації и т.д.

- « Настій».

Використовуючи цю вправу, учасники навчаються визначати настрій, виражений, наприклад , у віршах або картинах, розпізнавати, як переданий той чи інший емоційний стан;

- «Візуализація».

У цій вправі участники разом прослуховують аудіо записи і вчаться уявлюти почуте, переживати почуття і настрої художнього твору, фрагмент ягого відтворюється;

- «Вільний танок».

Ця вправа розвиває эмпатію, здатність проникати у світ почуттів інших людей. Найголовніше тут - навчитись виражати емоції за допомогою рухів;

- «Картина(фотографія)».

Дивлячись на картину (фотографию) участники відтворюють сюжет, складають оповідання, притчу, вірші, вчаться входити у світ переживань зображених людей;

- «Подарунки».

У цій вправі робиться акцент на почуття и переживання, що відбувалися з учасниками при пригадуванні будь-яких подарнків у своєму житті;

- «Сімейный альбом».

Роздивляючись фотографіи сімейного альбому, участники тренінгу вчаться не тільки зосереджуватися на сюжеті, але і аналізувати переживання людей, зображених на фотографіях;

- «Тренируємо эмоції».

У цій вправі участники навчаються зображувати різні эмоції: нахмуритись,посміхнутись, позлитись, злякатись, втомитись, відпочити т.д.;

- «Кільце».

Використовуючи відому дитячу ігру, у цій вправі також розвивається увага, здатність визначати по обличчю емоції людини;

- «Очі в очі».

У цій вправі участники розбиваються по парам, беруть один-одного за руки и мовчки передають один-одному різні емоції, після чого обговорюють як емоція передавалась і сприймалась;

- «Як ти себе почуваєш?».

Участники тренингу отримують картки із зображенням різних відтінків настроїв і вчаться визначти по виразу обличчя стан кожної людини, обираючи із усіх карток ту, що найбільш відповідає його особистому настрою (або настрою його батьків, друзів и т.д.)

Диагностика уровня эмпатии (И.М.Юсупов)

Шкалы: эмпатия к родителям, животным, пожилым людям, детям, героям художественных произведений, знакомым и незнакомым людям

Назначение теста

Опросник содержит 6 диагностических шкал эмпатии, выражающих отношение к родителям, животным, пожилым людям, детям, героям художественных произведений, знакомым и незнакомым людям.

В опроснике 36 утверждений, по каждому из которых испытуемый должен оценить, в какой мере он с ним согласен или не согласен, используя 6 вариантов ответов:

*«не знаю» (0);

* «никогда или нет» (1);

* «иногда» (2);

* «часто» (3);

* «почти всегда» (4);

* «всегда или да» (5).

Каждому варианту ответа соответствует числовое значение (указано в скобках): 0, 1, 2, 3, 4, 5.

Инструкция к тесту

Предлагаем оценить несколько утверждений. Ваши ответы не будут оцениваться как хорошие или плохие, поэтому просим проявить откровенность. Над утверждениями не следует долго раздумывать. Достоверные ответы те, которые первыми пришли в голову. Прочитав в опроснике утверждение, в соответствии с его номером отметьте в ответном листе ваше мнение под одной из шести градаций: «не знаю», «никогда или нет», «иногда», «часто», «почти всегда», «всегда или да». Ни одно из утверждений пропускать нельзя.

Если в процессе работы у испытуемого возникнут вопросы, то экспериментатор должен дать разъяснения так, чтобы испытуемый не оказался сориентированным на тот или иной ответ.

Тест

1. Мне больше нравятся книги о путешествиях, чем книги из серии «Жизнь замечательных людей».

2. Взрослых детей раздражает забота родителей.

3. Мне нравится размышлять о причинах успехов и неудач других людей.

4. Среди всех музыкальных телепередач предпочитаю «Современные ритмы».

5. Чрезмерную раздражительность и несправедливые упреки больного надо терпеть, даже если они продолжаются годами.

6. Больному человеку можно помочь даже словом.

7. Посторонним людям не следует вмешиваться в конфликт между двумя людьми.

8. Старые люди, как правило, обижаются без причин.

9. Когда в детстве я слушал грустную историю, на мои глаза сами по себе наворачивались слезы.

10. Раздраженное состояние моих родителей влияет на мое настроение.

11. Я равнодушен к критике в мой адрес.

12. Мне больше нравится рассматривать портреты, чем картины с пейзажами.

13. Я всегда прощал все родителям, даже если они были не правы.

14. Если лошадь плохо тянет, ее нужно хлестать.

15. Когда я читаю о драматических событиях в жизни людей, то чувствую, словно это происходит со мной.

16. Родители относятся к своим детям справедливо.

17. Видя ссорящихся подростков или взрослых, я вмешиваюсь.

18. Я не обращаю внимания на плохое настроение своих родителей.

19. Я подолгу наблюдаю за поведением животных, откладывая другие дела.

20. Фильмы и книги могут вызвать слезы только у несерьезных людей.

21. Мне нравится наблюдать за выражением лиц и поведением незнакомых людей.

22. В детстве я приводил домой бездомных кошек и собак.

23. Все люди необоснованно озлоблены.

24. Глядя на постороннего человека, мне хочется угадать, как сложится его жизнь.

25. В детстве младшие по возрасту ходили за мной по пятам.

26. При виде покалеченного животного я стараюсь ему чем-то помочь.

27. Человеку станет легче, если внимательно выслушать его жалобы.

28. Увидев уличное происшествие, я стараюсь не попадать в число свидетелей.

29. Младшим нравится, когда я предлагаю им свою идею, дело или развлечение.

30. Люди преувеличивают способность животных чувствовать настроение своего хозяина.

31. Из затруднительной конфликтной ситуации человек должен выходить самостоятельно.

32. Если ребенок плачет, на то есть свои причины.

33. Молодежь должна всегда удовлетворять любые просьбы и чудачества стариков.

34. Мне хотелось разобраться, почему некоторые мои одноклассники иногда были задумчивы.

35. Беспризорных домашних животных следует отлавливать и уничтожать.

36. Если мои друзья начинают обсуждать со мной свои личные проблемы, я стараюсь перевести разговор на другую тему.

Обработка и интерпретация результатов теста

Следует начинать с определения достоверности данных. Для этого необходимо подсчитать, сколько ответов определенного типа дано на указанные номера утверждения опросника:

* «не знаю»: 2, 4, 16, 18, 33;

* «всегда или да»: 2, 7, 11, 13, 16, 18, 23.

Кроме того, следует выявить:

* сколько раз ответ типа «всегда» или «да» получен на оба утверждения в следующих парах: 7 и 17, 10 и 18, 17 и 31, 22 и 35, 34 и 36;

* сколько раз ответ типа «всегда» или «да» получен для одного из утверждений, а ответ типа «никогда» или «нет» для другого в следующих парах: 3 и 36, 1 и 3, 17 и 28.

После этого суммируются результаты отдельных подсчетов. Если общая сумма 5 или более, то результат исследования недостоверен; при сумме, равной 4, результат сомнителен; если же сумма не более 3, результат исследования может быть признан достоверным.

При недостоверных и сомнительных результатах целесообразно, если это возможно, выяснить причины отношения испытуемого к исследованию. Следует иметь в виду, что помимо нежелания обследоваться или стремления преднамеренно давать противоречивые, неискренние ответы, недостоверные результаты могут быть обусловлены, например, нарушением некоторых психических функций, их развития, а также социальным инфантилизмом.

При достоверных результатах исследования дальнейшая обработка данных направлена на получение количественных показателей эмпатии и ее уровня. Единая метрическая униполярная шкала интервалов позволяет, пользуясь ключом-дешифратором, получить характеристику эмпатии на основании данных, которые представляют все диагностические шкалы и дают характеристику отдельных составляющих эмпатии.

Ключ к тесту

Шкала Номер утверждения

Номер Проявление эмпатии к:

I Родителям 10, 13, 16

II Животным 19, 22, 26

III Пожилым людям 2, 5, 8

IV Детям 25, 29, 32

V Героям художественных произведений 9, 12, 15

VI Незнакомым или малознакомым людям 21, 24, 27

С помощью таблицы на основании полученных балльных оценок диагностируется уровень эмпатии по каждой из составляющих и в целом.

Уровень Количество баллов

по шкалам в целом

Очень высокий 15 82-90

Высокий 13-14 63-81

Средний 5-12 37-62

Низкий 2-4 12-36

Очень низкий 0-1 5-11

Соотнесите результат со шкалой развитости эмпатийных тенденций.

Уровневые характеристики эмпатии

82 до 90 баллов - это очень высокий уровень эмпатийности. У вас болезненно развито сопереживание. В общении вы, как барометр, тонко реагируете на настроение собеседника, еще не успевшего сказать ни слова. Вам трудно от того, что окружающие используют вас в качестве громоотвода, обрушивая на вас свое эмоциональное состояние. Вы плохо чувствуете себя в присутствии «тяжелых» людей. Взрослые и дети охотно доверяют вам свои тайны и идут за советом. Нередко испытываете комплекс вины, опасаясь причинить людям хлопоты; не только словом, но даже взглядом боитесь задеть их. Беспокойство за родных и близких не покидает вас. В то же время вы сами очень ранимы. Можете страдать при виде покалеченного животного или не находить себе места от случайного холодного приветствия вашего шефа. Ваша впечатлительность порой долго не дает заснуть. Будучи в расстроенных чувствах, вы нуждаетесь в эмоциональной поддержке со стороны. При таком отношении к жизни вы близки к невротическим срывам. Позаботьтесь о своем психическом здоровье.

63 до 81 балла - высокая эмпатийность. Вы чувствительны к нуждам и проблемам окружающих, великодушны, склонны многое им прощать. С неподдельным интересом относитесь к людям. Вам нравится «читать» их лица и «заглядывать» в их будущее. Вы эмоционально отзывчивы, общительны, быстро устанавливаете контакты и находите общий язык. Должно быть, и дети тянутся к вам. Окружающие ценят вас за душевность. Вы стараетесь не допускать конфликты и находить компромиссные решения. Хорошо переносите критику в свой адрес. В оценке событий больше доверяете своим чувствам и интуиции, чем аналитическим выводам. Предпочитаете работать с людьми, нежели в одиночку. Постоянно нуждаетесь в социальном одобрении своих действий. При всех перечисленных качествах вы не всегда аккуратны в точной и кропотливой работе. Не стоит особого труда вывести вас из равновесия.

37 до 62 баллов - нормальный уровень эмпатийности, присущий подавляющему большинству людей. Окружающие не могут назвать вас «толстокожим», но в то же время вы не относитесь к числу особо чувствительных лиц. В межличностных отношениях более склонны судить о других по их поступкам, чем доверять своим личным впечатлениям. Вам не чужды эмоциональные проявления, но чаще вы держите их под самоконтролем. В общении внимательны, стараетесь понять больше, чем сказано словами, но при излишнем излиянии чувств собеседника теряете терпение. Предпочитаете деликатно не высказывать свою точку зрения, не будучи уверенным, что она будет принята. При чтении художественных произведений и просмотре фильмов чаще следите за действием, чем за переживаниями героев. Затрудняетесь прогнозировать развитие отношений между людьми, поэтому их поступки порой оказываются для вас неожиданными. Вы не отличаетесь раскованностью чувств, и это мешает вашему полноценному восприятию людей.

12-36 баллов - низкий уровень эмпатийности. Вы испытываете затруднения в установлении контактов с людьми, неуютно чувствуете себя в шумной компании. Эмоциональные проявления в поступках окружающих подчас кажутся вам непонятными и лишенными смысла. Отдаете предпочтение уединенным занятиям конкретным делом, а не работе с людьми. Вы сторонник точных формулировок и рациональных решений. Вероятно, у вас мало друзей, а тех, кто есть, вы цените больше за деловые качества и ясный ум, чем за чуткость и отзывчивость. Люди платят вам тем же: случаются моменты, когда вы чувствуете свою отчужденность; окружающие не слишком жалуют вас своим вниманием. Но это исправимо, если вы раскроете свой панцирь и станете пристальнее всматриваться в поведение своих близких и принимать их потребности как свои.

11 баллов и менее - очень низкий уровень эмпатийности. Эмпатийные тенденции личности не развиты. Затрудняетесь первым начать разговор, держитесь особняком среди сослуживцев. Особенно трудны для вас контакты с детьми и лицами, которые намного старше вас. В межличностных отношениях нередко оказываетесь в неуклюжем положении. Во многом не находите взаимопонимания с окружающими. Любите острые ощущения, спортивные состязания предпочитаете искусству. В деятельности слишком центрированы на себе. Вы можете быть очень продуктивны в индивидуальной работе, во взаимодействии же с другими не всегда выглядите в лучшем свете. С иронией относитесь к сентиментальным проявлениям. Болезненно перено сите критику в свой адрес, хотя можете на нее бурно не реагировать. Вам необходима гимнастика чувств



Література

психолог емпатія слухання психокорекційний

1. Педагогічні технології у неперевній професійній освіті: Монографія / С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.В.Воловик, О.Г.Кульчицька. Л.Є.Сігаєва, Я.Д.Цехмістер та ін.; За ред.С.О.Сисоєвої.- К.: ВІПОЛ, 2001.-502с.

2. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практикуючого психолога. / Практична психологія та соціальна робота. - 1998.- №4-5 - с. 5-7 , с.4-6

3. Максименко С.Д., Ільїна Т.Б.. До проблеми розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога. / Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 1. - с.2-6

4. Пов'якель Н. І. Професійна рефлексія психолога-практика. // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 6-7. - с. 3 - 6

5. Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці. / Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 6-7. с.80-83

6. Основи практичної психології. / Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та ін.: Підручник . - К.: Либідь, 1999. - 536с.

7. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції. - К. : Либідь, 1996. - 262 с.

8. Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. - К.: Освіта, 1993. - 206с.

9. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія : Підручник. - К.,1995. - С.94-106

10. Психологія. / Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. та ін. : Підручник. - К.: Либідь, 1999. - С.486-495

11. Ломов Б.Ф. Методологические проблемы психологии. - М., 1984

12. Мясищев В.Н. Психология отношений. - М.; Воронеж, 1995

13. Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М.,1982

14. Андреева Г.М. Психология социального познания. - М. - 2000. - 288с.

15. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Наука, 1991. - 340с.

16. Симонов П.В. и др. Происхождение духовности ./ П.В.Симонов, П.М.Ершов, Ю.П.Вяземский. - М.: Наука, 1989. - 352с.

17. Рефлексия // Психология. Словарь. / Под ред. А.В.Петровского. - М. - 1990.- С.340

18. Кон И.С. Открытие “Я”. - М., 1978. - 367с.

19. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості : у 2-х т. / М. Й. Боришевський, М. І. Алексеєва, В. В. Антоненко та ін. За заг. ред. М. Й. Боришевського. - К., 2001. - т. 2. - с. 120-139.

20. Богомолов С.И. Инженер XXI века - самая гуманная специальность на земле: Монография. - Харьков : Контраст, 2000. - 184с.

21. Степанов С. Н., Семенов И. Н. Психология рефлексии : проблемы и исследования. №3 - 1985. - с. 31-40

22. Проблемы рефлексии: современные комплексные исследования - Новосибирск. - 1987

23. Диагностика уровня поликоммуникативной эмпатии (И.М.Юсупов) / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М., Изд-во Института Психотерапии. 2002. C.153-156

24. Диагностика уровня поликоммуникативной эмпатии (И.М.Юсупов) / Диагностика эмоционально-нравственного развития. Ред. и сост. И.Б.Дерманова. - СПб., 2002. С.114-118

Размещено на Allbest.ru