Життя та наукова діяльність З. Фрейда
Методика вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, концепція структури психіки в основі психоаналізу З. Фрейда. Життя та діяльність видатного австрійського психоаналітика. Табу на теорії Фрейда та психоаналіз в Радянському Союзі та нацистській Німеччині.
| Рубрика | Психология |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.04.2011 |
| Размер файла | 42,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство фінансів України
Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі
Кафедра суспільних наук
РЕФЕРАТ
з дисципліни: “Психологія та педагогіка”
на тему: Життя та наукова діяльність З. Фрейда
Виконала
студентка 4 курсу, групи 1
спеціальності: Інтелектуальні системи прийняття рішень
Клібанська Світлана Сергіївна
Київ-2011
План
- 1. Біографія
- 2. Психоаналіз
- 3. Метод вільних асоціацій
- 4. Теорія сновидінь
- 5. Табу на теорії Фрейда та психоаналіз
- 6. Висновок
1. Біографія
Зигмунд Фрейд, також Фройд (6 травня 1856 р. - 23 вересня 1939 р.) - австрійський психолог і психіатр, який вивчав людську підсвідомість. Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки.
Зигмунд Фрейд народився в сім'ї Якоба Фрейда та Амалії Натансон.
Батьки психоаналітика за походженням з Бучача (нині Тернопільська область), де жили до переселення в австрійське місто Фрейберг, що знаходиться поблизу кордонів Польщі та Австрії.
У статті "Моє життя і психоаналіз" Зигмунд писав: "Я народився 6 травня 1856 року у Фрейбурзі в Моравії, маленькому містечку в нинішній Чехословаччині. Мої батьки були євреї, і сам я залишаюся євреєм. Про моїх предків з батьківського боку я знаю, що вони колись мешкали в рейнських землях, у Кельні; у зв'язку з черговим переслідуванням євреїв в XIV або XV століттях сімейство перебралося на схід, і впродовж XIX століття воно перемістилося з Литви через Галичину до німецькомовних країн, до Австрії".
Якоб Фрейд народився в 1815 році в місті Тисмениця (сучасна Івано-Франківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зигмунда - Емануелю і Філіпу. Амалія Натансон також народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одесі. В 1860 році родина Фрейда у зв'язку з фінансовими труднощами перебралась до Відня. В 9 років Фрейд вступає до гімназії Сперл (середня школа), де став одним з кращих учнів, та закінчив її на відмінно в 17 років.
Після завершення гімназії Фрейд планував зробити воєнну або ж політичну кар'єру, але внаслідок антисемітських настроїв та матеріальних труднощів його амбіції були повністю знищені.
фрейд психоаналіз асоціація сновидіння
У 1881 році він на відмінно здає випускні екзамени та отримує ступінь доктора медицини.
У 1882 році Фрейд приступив до медичної практики. Наукові інтереси привели його до головної лікарні у Відні, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатомії. На початку 1880-их років зближується з Йозефом Брейєром та Жаном Мартіном Шарко, які мали великий вплив на його наукову діяльність.
У 1886 році Фрейд вступає в шлюб з Мартою Бернейс. В подальшому у них народилось шестеро дітей - Матильда (1887-1978), Жан Мартін (1889-1967, названий в честь Шарко), Олівер (1891-1969), Ернст (1892-1970), Софія (1893-1920) та Анна (1895-1982). Саме Анна Фрейд стала послідовницею батька, заснувала дитячий психоаналіз, систематизувала та розробляла психоаналітичну теорію, внесла значний вклад в теорію та практику психоаналізу в своїх роботах.
У 1891 році була видана робота Фрейда "Про афазію", в якій він, зокрема, вперше виступив з аргументованою критикою загальноприйнятої на той час концепції локалізації функцій мозку в певних його центрах і запропонував альтернативний функціонально-генетичний підхід до вивчення психіки та її фізіологічних механізмів. У статті "Захисні невропсихози" (1894) та роботі "Дослідження істерії" (1895, спільно з І. Бреєром) було засвідчено, що існує зворотна дія психічної патології на фізіологічні процеси та залежність соматичних симптомів від емоційного стану пацієнта. На початку XX століття починає видавати свої основні наукові роботи: "Тлумачення снів" (1900), "Психопатологія повсякденного життя" (1901), "Один ранній спогад Леонардо да Вінчі" (1910), "Тотем і табу" (1913), "Лекції до вступу в психоаналіз" (1916-1917), "По той бік принципу задоволення" (1920), "Психологія мас та аналіз людського „Я“" (1921), "Я та Воно" (1923).
У 1923 році у Фрейда був виявлений рак піднебіння. Вчений переніс 33 тяжкі операції, але продовжував працювати до останніх днів свого життя. У 1930 році Фрейд став лауреатом премії Гете.
Зигмунд Фрейд навчався у Віденському університеті (медичний факультет).
У 1876-1882 роках працював в лабораторії психології Ернеста Брюкке, вивчав гістологію нервових клітин, також працював в Інституті фізіології, де займався вивченням проблем психоаналізу. Потім перейшов до головного шпиталю Відня. Одержав звання приват-доцента з неврології. Стажувався у доктора Шарко в Парижі, перекладав на німецьку праці видатного медика. Відкрив приватну практику психоаналітика.
Фрейд, жартуючи, називав себе Мойсеєм психоаналізу. У цьому відобразилося його життєве кредо: антагоніст Риму Ганнібал мріяв про завоювання Риму, а Фрейд - про інтелектуальне завоювання світу.
Вчений вірив у розумне й гармонійне облаштування світу під егідою диктатури еліти. У праці "Майбутнє однієї ілюзії", сповідуючи платонівські принципи раціонального устрою держави, обстоював антидемократичні засади, заперечував визначальну роль народу у суспільному житті й державобудівництві.
5 березня 1902 року до Фрейда нарешті прийшла слава й визнання - цісар Франц Йосиф I підписав офіційний указ про присвоєння вченому звання професора-асистента.
1908 року Фрейд відкриває Віденське психоаналітичне товариство, де збиралися не лише медики, але й творча інтелігенція.
1922 року Лондонський університет вшановував п'ятьох геніїв людства, зокрема і Фрейда та Ейнштейна. Відтепер психоаналітик стає популярним не лише у Європі: його запрошують на лекції в США, гонорари за це досягають десятків тисяч доларів.
Зигмунд Фрейд - вчитель та ідейний натхненник європейського філософа К. - Г. Юнга.
1923 року Фрейда оперували (ракова пухлина). 1933 року у Німеччині до влади прийшли нацисти. Донька вченого Анна, яка очолювала Всесвітнє психоаналітичне товариство, була арештована. Родина Фрейда втекла до Лондона. У 1938 році після приєднання Австрії до Німеччини та наступних переслідувань євреїв з боку нацистів становище Фрейда значно ускладнилось. Після арешту доньки Анни та допиту в гестапо, Фрейд прийняв рішення покинути Третій рейх. Однак влада не поспішала випускати його з країни. Він був змушений не тільки підписати принизливу подяку гестапо "за ряд добрих послуг", але й виплатити правлінню рейха неймовірно величезний "викуп" в сумі 4000 доларів за право покинути Німеччину. В багато чому дякуючи зв'язкам грецької та датської принцеси Марі Бонапарт - пацієнтки та учениці Фрейда - йому вдалось зберегти життя і разом з дружиною та донькою емігрувати до Лондона. Дві сестри Фрейда були вислані в концентраційний табір, де й загинули у 1942 році. Нестерпно страждаючи від раку ротової порожнини, що був викликаний курінням, у 1939 році він просить свого лікара та друга Макса Шура допомогти йому здійснити евтаназію, ідея якої була на той час досить-таки популярною. Той дав йому потрійну дозу морфію, від якої Зигмунд Фрейд і помер 23 вересня 1939 року. На той час йому було 83 роки.
2. Психоаналіз
Історія психоаналізу бере свій початок в 1880-их роках у Відні, коли Зигмунд Фрейд працював над розробкою більш ефективного способу лікування неврологічних та істеричних захворювань. На деякий час раніше Фрейд зіткнувся з тим фактом, що частина розумових процесів не усвідомлювалась ним як результат його неврологічних консультацій у дитячій лікарні, і при цьому він виявив, що у багатьох дітей, які мають розлади мовних функцій, відсутні органічні причини для виникнення даних симптомів. Пізніше у 1885 році Фрейд проходив стажування в клініці Сальпетрієр під керівництвом французького невролога та психіатра Жана Мартіна Шарко, який здійснив на нього дуже сильний вплив. Шарко звернув увагу на те, що його пацієнтки часто страждали такими соматичними захворювання, як параліч, сліпота, пухлини, не маючи при цьому ніяких характерних в таких випадках органічних порушень. До роботи Шарко вважалось, що жінки з істеричними ознаками мали блукаючу матку (істерія по-грецьки означає "матка"), але Фрейд встановив, що у чоловіків також могли виникати подібні психосоматичні симптоми. Фрейд також ознайомився з експериментами в області лікування істерії, які проводив його наставник та колега Йозеф Бреєр. Це лікування було поєднанням гіпнозу та катарсису, і пізніше подібні до цього методу процеси розрядки емоцій отримали назву "абреакція". Не зважаючи на те, що більшість вчених вважала сновидіння або набором механічних спогадів про минулий день, або безглуздим набором фантастичних образів, Фрейд розвивав погляди інших дослідників про те, що сновидіння є зашифрованими повідомленнями. Аналізуючи асоціації, які виникали у хворих у зв'язку з тією чи іншою частиною сновидіння, Фрейд робив висновки про розлади (етіологія). Усвідомлюючи виникнення свого захворювання, пацієнти, як правило, виліковувались.
В молоді роки Фрейд зацікавився гіпнозом та його використанням для допомоги душевнохворим. Пізніше ж відмовився від гіпнозу, надаючи перевагу методу вільних асоціацій та аналізу сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу. Фрейд також цікавився тим, що називали істерією, а на теперішній момент відомо нам як конверсійний синдром.
Вперше термін "психоаналіз" був використаний Фрейдом французькою мові 30 березня 1896 року в опублікованій ним у Неврологічному Журналі статті про етіологію неврозів. В 1900 році він видає свою першу самостійну роботу "Тлумачення сновидінь", яка присвячувалась аналізу неврозів з допомогою вивчення сновидінь аналізанта. Здійснюючи дослідження з використанням методу вільних асоціацій, він дійшов висновку, що джерелом неврозу більшості аналізантів є придушені сексуальні бажання (лібідо). При порушеннях розвитку лібідо (наприклад при фіксації на матері - Едіпів комплекс) воно не може бути задоволене і проявляється у вигляді симптомів психічного захворювання. Також невтамований потяг може бути перенаправлено на несексуальні цілі (сублімація). Відповідно до цієї концепції виявлення пригнічених сексуальних бажань можуть бути знайдені не тільки у снах та неврозах, але й в літературі та мистецтві (а також і в інших породженнях людської свідомості).
В ранніх роботах Фрейда (до 1920 року) в якості джерела неврозів розглядається конфлікт несвідомості (яка керується "принципом задоволення") та свідомості, яка прагне до самозбереження ("принцип реальності"). Внаслідок цього головна увага зосереджується на конфлікті всередині психічної інстанції, яка керується принципом реальності. В праці "Я та Воно" Фрейд виділяє в структурі психіки три компоненти - "Воно" (Ід), "Я" (Его) та "Над-Я" (Супер-Его). "Воно" - це позасвідомий потяг, "Я" - принцип реальності та "Над-Я" формується в процесі засвоєння людиною соціальних норм, панування яких над психікою стає несвідомим, приводить до виникнення так званої "совісті" і неусвідомленого почуття провини.
Більша частина сучасних психоаналітиків не визнає пригнічену сексуальність джерелом всіх психічних розладів, переважно сексуальне значення образів у снах також підлягає сумнівам. В той самий час введене Фрейдом поняття несвідомого, метод пророблення прихованих причин симптомів та "економічний" розгляд психічних процесів як взаємодія відособлених інстанцій лежить в основі більшості шкіл сучасного психоаналізу, психотерапії та теорії особистості. Ідея в тому, що витвори мистецтва можуть розглядатись як результат невротичних переживань творця та виявлення глибокої несвідомості, зробила величезний вплив на культуру ХХ століття. Теорії Фрейда і способи лікування, які використовувалися ним, викликали полеміку у Відні в XX столітті і до цього часу залишаються предметом гарячих суперечок. Ідеї Фрейда часто обговорюються та аналізуються в літературних та філософських роботах на додаток до невпинних дискусій в наукових та медичних роботах. Фрейда часто називають "батьком психоаналізу".
3. Метод вільних асоціацій
Всупереч традиціям критичного мислення XIX століття Фрейд запропонував відмовитись від контролюючої ролі свідомості при нагляді за психічними процесами. На його думку, свідомість відтинає думки, які виникають на периферії, а також образи ще до того, як вони потраплять в поле уваги аналізуючого суб'єкта, тоді як при аналізі душевних рухів саме ці думки та образи можуть виявитись важливими. Фрейд став використовувати метод вільних асоціацій. Пацієнтам пропонувалось розслабитись на дивані і говорити все, що приходить їм в голову, яким би абсурдним, неприємним або непристойним воно не здавалось з погляду повсякденних стандартів. Коли це відбувалось, виявлялося, що потужні емоційні потяги відносили неконтрольоване мислення в напрямку до психічного конфлікту. Фрейд стверджує, що перша випадкова думка утримує в собі якраз те, що і потрібно, і є забутим продовженням спогаду. Пізніше Фрейд робить застереження, що це не завжди так буває. Те, що думка, яка виникає у хворого, не може бути ідентичною із забутим уявленням, повністю пояснює душевний стан хворого. У хворого під час лікування діють дві сили - одна проти другої: з одного боку, його свідоме прагнення згадати забуте, а з другого - опір, який перешкоджає витісненому або його похідним повернутись у свідомість. Якщо цей опір дорівнює нулю або є незначним, то забуте без всяких змін виникає у підсвідомості. Чим сильніше спотворення під впливом опору, тим менше схожості між виникаючою думкою - замінником витісненого та самим витісненим. Тим не менше, ця думка має мати хоч яку-небудь схожість з тим, що шукали, в силу того, що ця думка має те ж саме походження, що і симптом. Якщо опір не дуже інтенсивний, то за цією думкою можна дізнатись так звану "істину". Випадкова думка повинна мати відношення до витісненої як певний натяк.
Поняття "асоціації" - одне з найдавніших в психології. Його можна зустріти у Платона та Арістотеля. Подібно до того, як стовбур дерева, розвиваючись, обростає новими кільцями, ці поняття, передаючи від епохи до епохи мудрість століть, збагатились новим змістом. Закон утворення асоціацій століттями вважався головним законом психології. Він казав, що якщо які-небудь об'єкти сприймаються одночасно або в безпосередній близькості, то в подальшому поява одного з них спричиняє за собою усвідомлення іншого. Якщо глянути на яку-небудь річ, людина згадує її відсутнього власника, оскільки раніше ці два об'єкти сприймались одночасно, в силу чого між їхніми слідами зміцнився асоціативний зв'язок. Різноманітним видам асоціацій була присвячена велика кількість психологічних трактатів. Коли психологія перетворилась в науку, асоціації стали вивчати експериментально, щоб виявити закони пам'яті, уявлення та інші психічні процеси. Було вияснено, з якими уявленнями асоціюються у різних людей різні слова, скільки разів потрібно повторити список слів, щоби між ними виник зв'язок, який би дозволяв цілком або частково запам'ятати це слово та ін. У всіх випадках ставилась задача вивчення роботи свідомості. Фрейд же використовував матеріал асоціацій в інших цілях. Він шукав в цьому матеріалі шлях в область тих спонукань, які не усвідомлюються, натяки на те, що відбувається в "киплячому котлі" афектів, потягів. Для цього, він гадав, асоціації варто вивести з-під контролю свідомості, вони повинні були вільними. Так народилась процедура психоаналізу, тобто його технічне використання.
4. Теорія сновидінь
Основні позиції теорії сновидінь Фрейда стверджують:
1. Сновидіння - це спотворений замінник чогось іншого, несвідомого; крім явного сновидіння існує несвідоме приховане сновидіння, яке і проявляється у свідомості у вигляді явного сновидіння. Вміст несвідомого - це так звані витіснені бажання.
2. Функція сновидінь - оберігати сон. Сновидіння - це компроміс між потребою у сні та намаганнями порушити його несвідомими бажаннями; галюцинаційне виконання бажань, функція якого - оберігати сон.
3. Сновидіння проходять обробку: перетворення думок в зорові образи; згущення; зміщення; вторинна обробка; заміна символами. Теорія сновидінь була докладно викладена Фрейдом у книзі "Тлумачення сновидінь" (1900) - його першою великою роботою з психоаналізу, яка і залишилась однією з основних його робіт.
Щоб зрозуміти природу сновидінь, які з'являються у стані сну, насамперед потрібно вияснити значення самого сну. Як каже Фрейд сон є відпочинком: втомлений за день організм у стані сну відпочиває. Психологічне ж значення сну полягає у втраті цікавості до зовнішнього середовища. Можна було б припустити, що сновидіння - реакція душі на зовнішні або соматичні подразники, котрі діють на людину, яка спить. Однак ці подразники не можуть пояснити всього сновидіння, і Фрейд висуває наступну фундаментальну пропозицію: свідоме сновидіння - це "спотворений замінник чогось іншого, несвідомого". Окрім явного сновидіння, існує підсвідоме приховане сновидіння, яке проявляється у свідомості у вигляді явного сновидіння. Іншими словами: окрім зовнішніх та соматичних подразників, є ще подразники, котрі мають психічну, хоча і несвідому природу, які діють на людину, котра спить, породжуючи в її свідомості сновидіння.
Позасвідомі психічні подразники (приховані сновидіння) діляться на дві групи. Частина прихованого сновидіння - це враження за день, залишки, уривки яких проявляються у сновидінні. Друга частина - головна - частина прихованого сновидіння знаходиться у позасвідомому (у вузькому сенсі цього слова) - в тій сфері психіки, де мешкають позасвідомі бажання. У денний період часу ці бажання витісняються, не допускаються в свідомість певною інстанцією (цензура сновидіння, або, в термінах більш пізньої моделі Фрейда, Над-Я). Вночі ж, коли людина нерухома і фізично не спроможна здійснити бажання, котрі витісняються, дія цензури послаблюється, і несвідомі бажання проникають у свідомість, тобто у сновидіння. Позасвідомі, витіснені бажання - це бажання, неприйнятні "в етичному, соціальному відношенні". Ці бажання егоїстичні. Це:
1) сексуальні бажання (в тому числі і, особливо, заборонені етичними та громадськими нормами, наприклад, інцест);
2) ненависть (до самого "бажання помсти та смерті близьким та коханим в житті: батькам, братам і сестрам, чоловіку чи жінці, навіть власним дітям").
Несвідомі бажання у вигляді фрагментів денних вражень використовуючи їх як матеріал, з'являються у сновидінні. Саме несвідоме бажання є активною, рухомою силою прихованого сновидіння, яка проштовхує його в явне сновидіння; воно віддає психічну енергію для створення сновидіння.
Однак не важко помітити, що нам сняться не одні наші бажання, але й галюцинаційне виконання бажань, тобто ми бачимо наші бажання, які здійснились в образній формі (з використанням матеріалу денних вражень), як нібито наяву. Пояснити цей факт допомагає наступна фундаментальна теза Фрейда: функція сновидіння - оберігати сон. Саме цим пояснюється видозміна подразників, таких як дзвінок будильника, що потрапляють у сновидіння - сновидіння захищає сон від цього дзвінка, який би мав перервати його. Так само і несвідоме психічне подразнення - бажання, яке прорвалось у сновидіння, - повинне було б розбудити людину - адже для того, щоб здійснити це бажання, людина мала б прокинутись і діяти. Але сновидіння, уявляючи бажання вже здійсненим, дозволяє продовжувати спати. Таким чином, сновидіння є галюцинаційним виконанням бажання, функція якого - оберігати сон.
У найпростішій формі сновидіння постає у маленьких дітей і в певній частині випадків у дорослих. Це нічим не замасковане галюцинаційне виконання бажань або вираження задоволення актуальних соматичних потреб, наприклад коли спляча людина, страждаючи від спраги, бачить у сні, як вона п'є. Однак зазвичай приховані сновидіння, перед тим як з'явитись у свідомості сплячої людини у вигляді явних сновидінь, проходять певну обробку (робота сновидіння). Робота сновидіння складається з чотирьох компонентів: перетворення думок в зорові образи; згущення; зміщення; вторинна обробка.
1. Перетворення роботи в зорові образи. Ця операція дуже складна, оскільки потребує зображення абстрактних відношень, які утримуються в думках, у вигляді конкретного, яке тільки і може зберігатись в образах. Логічні елементи, те, що в мові виражається абстрактними поняттями та логічними сполучниками, при цьому випадають, і при тлумаченні сновидіння їх доводиться відновлювати.
2. Цензура сновидіння. Цензура сновидіння, яка в денний час не пропускає неприйнятні бажання в свідомість, вночі хоча і пропускає їх, але при цьому перекручує до неможливості, користуючись механізмом згущення та зміщення.
a) Згущення. Дія згущення проявляється в тому, що декілька елементів прихованого сновидіння в явному сновидінні втілюються в одному елементі (наприклад, декілька різних людей згущуються в одне обличчя). Деякі ж з елементів прихованого сновидіння можуть зовсім не відобразитись в явному сновидінні.
б) Зміщення. Робота зміщення виражається в заміні елемента прихованого сновидіння таким собі натяком. Окрім того, цей механізм може робити зміщення акценту з одних елементів сновидіння на інші так, що найбільш важливі елементи прихованого сновидіння виявляються майже непомітними в явному сновидінні, та навпаки.
в) Вторинна обробка. Вторинна обробка зв'язує явне сновидіння в більш-менш усвідомлене ціле - адже механізми, які перетворюють приховане сновидіння в явне, працюють з кожним елементом прихованого сновидіння окремо, тому зв'язки, які в прихованому сновидінні були між його елементами, руйнуються. Вторинна обробка приводить до порядку все це, згладжує отримане явне сновидіння, надає йому видимість свідомості.
Окрім всього вище переліченого, існує ще один спосіб уявити в явному сновидінні елементи прихованого. Це заміщення прихованого елемента символом. Символи, на відміну від звичайних елементів явного сновидіння, мають узагальнене (одне і теж для різних людей) і стале значення. Символи зустрічаються не тільки в сновидіннях, але і в казках та міфах, в буденній мові, поетичній мові. Число предметів, які зображуються в сновидіннях символами, обмежене.
5. Табу на теорії Фрейда та психоаналіз
Концепції та вчення Фрейда нерідко опинялись під забороною в Радянському Союзі та нацистській Німеччини, оскільки вони ішли врозріз з державними ідеалами та консервативною мораллю тоталітарних держав. Концепції Фрейда зачіпають такі гостро етичні проблеми як:
інцест (Едіпів комплекс) та гомосексуалізм, з погляду Фрейда табу на виявлення подібних зносин є продуктом культури;
причини виникнення табу;
поява вождя;
походження монотеїстичних релігій (висування власної версії також зустрічало неприйняття у релігійних громадян).
У Радянському Союзі після революції використання психоаналізу віталась, був відкритий державний психоаналітичний університет. В середині 20-х ішла бурхлива полеміка навколо Фрейда та психоаналізу, питання про те, чи потрібна ця наука молодій радянській країні. У підсумку психоаналіз був оголошений лженаукою та буржуазним вченням, несумісним з марксизмом. Так, А. Вар'яш вказував, що Фрейд "ігнорує економічну структуру суспільства", фрейдівське розуміння позасвідомого "не в стані пояснити появу класів", а фрейдизм в цілому не може дійти "правильних висновків".
А. Залкінд відзначав „властивий його вченню "сексуалізований" гегелівський ідеалізм“ та еклектизм з "сильним метафізичним присмаком"”. Сталін безпосередньо приклав руку до цього повороту в науці, вірніше ініціював процес її політизації та деідеологізації.
Апогеєм всіх цих гонінь на Фрейда були нацистські переслідування. В нацистській Німеччині за дослідження у сфері психоаналізу Фрейда затаврували як людину, яка хворіє статевими збоченнями, як непристойну та аморальну людину. Тільки дякуючи особистому втручанню Ф. Рузвельта та інших впливових осіб, а також досить великому викупу, який заплатили нацистам, Фрейда вдалось вивезти до Англії.
6. Висновок
Теорії Фрейда стали великим кроком у західній психології. Принципово важливим досягненням було вироблення нового погляду на особистість людини.
У міру розробки психоаналітичного вчення Фрейд приділяв велику увагу філософсько-соціологічним проблемам, серед яких помітне місце займали питання культури, релігії, міжособистісних відносин, психології мас, конфліктного буття людини в системі цивілізації.
Таким чином, за Фрейдом, кожна людина, вступаючи в систему культури, у вигляді своєрідної плати за цей вступ відмовляється від потягів, що виникають переважно з еротичних джерел, які керуються принципом задоволення.
Ця відмова не проходить безслідно і неминуче викликає вороже ставлення до культури, оскільки, за Фрейдом, кожна людина прагне до задоволення своїх інстинктів і потягів, а суспільство придушує ці устремління. Саме тому в концепції Фрейда культура (чи суспільство) з самого початку постає як чужа, ворожа людині зовнішня сила, мирне співіснування з якою винятково важке для неї.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Прихід Фрейда в медицину. Перший учитель Фрейда. Передумови створення психоаналізу. Внесок Фрейда в психологію і праці Фрейда. Життєвість, практична значимість поставлених Фрейдом проблем. Належне визнання теорії Фрейда. Розгорнута теорія особистості.
реферат [27,5 K], добавлен 01.12.2008Філософія і психоаналіз. Психоаналіз З. Фрейда. Особливості поглядів наступників З. Фрейда. Існування несвідомого шару людської психіки, у надрах якого відбувається особливе життя. Відносини між свідомістю й несвідомим. Психоаналіз - як метод психотерапії
контрольная работа [24,0 K], добавлен 24.12.2004Біографія З. Фрейда (прихід його в медицину, передумови для створення праць про психоаналіз). Надання переваги методу вільних асоціацій та аналізу сновидінь, відмова від гіпнозу. Погляд на походження істеричної дисоціації (розщеплення свідомості).
реферат [104,8 K], добавлен 19.01.2012Порядок та етапи формування основних ідей вчення Зиґмунда Фрейда, розробка ним основ психоаналізу. Суперечність між формальним визначенням місця й ролі позасвідомого в психіці людини та фактичним знанням головних його рис в психоаналізі З. Фрейда.
реферат [20,6 K], добавлен 14.04.2010Становлення та розвиток психоаналізу. Психоаналіз як група психологічних теорій особистості. Структурна модель психіки, модель особистості, створена Фрейдом. Комплекс Едіпа та Електри. Етапи розвитку особистості в класичному психоаналізі, приклади тестів.
контрольная работа [49,3 K], добавлен 08.10.2009Психоаналіз як медичний метод, який направлений на лікування певних форм нервових розладів за допомогою психологічної техніки. Глибинна психологія Фрейда. Технічні прийоми и процес психоаналізу. Мета та наслідки відтворення конфлікту пацієнтом.
реферат [19,9 K], добавлен 15.06.2009Багато дослідників-психологів вказували на різноманітні аналогії між різними проявами душевного життя під час сну і різними станами при психічних захворюваннях. Сновидіння З. Фрейда, їх класифікація і види. Робота сновидіння - робота згущення, зміщення.
курсовая работа [66,4 K], добавлен 19.05.2008Детство и юношество, профессиональное становление Зигмунда Фрейда, его интерес к гипнозу и применению метода свободных ассоциаций и анализа сновидений. Зарождение и развитие психоанализа. Основные труды Фрейда и их значение для современной психологии.
реферат [32,9 K], добавлен 14.04.2012Психосексуальная теория Фрейда. Инстинкты. Внутреннее "оно". Контроль "я". Система "сверх-я". "Комплекс эдипта" и начало тотемизма. Внутренняя замкнутость. Культурологическая концепция Фрейда. Теологические представления Фрейда.
контрольная работа [23,1 K], добавлен 14.01.2004Психоаналитическая теория австрийского психиатра З. Фрейда. Понятие бессознательного психического. Структура личности и динамика отношений сознания и бессознательного. Защитные механизмы, их осознание и развитие личности. Содержание критики теории Фрейда.
реферат [44,9 K], добавлен 25.11.2009
