Порівнянний Х-середнє у успішних дітей з нормою. Показник оцінки в нормі - 1,5; у нас вийшло по Х-середньому = 1,03. Це вказує на критичне відношення людини до себе, незадоволення своєю поведінкою, особливостей особи. Показник сили в нормі - 1,09; вийшло Х-середнє = 0,46. Це свідчить про низький самоконтроль, тривожність і стомлюваність. Це говорить Показник активності в нормі - 0,63; отримали Х-середнє = 0,44. Певна пасивність, емоційна врівноваженість. Бачимо, що за всіма показниками отримані результати нижчі за норму.

Порівнянний Х-середнє у неуспішних дітей з нормою. Показник оцінки в нормі - 1,5; у нас вийшло по Х-середньому = 1,01. Так само як і у успішних дітей вказує на критичне відношення до самого собі.

Результати діагностичного дослідження соціально-психологічних властивостей молодших школярів за допомогою методики «Особовий диференціал»

Таблиця 2.5 Успішні діти

І.П.	стать	Вік	Показник оцінки	Показник сили	Показник активності
			Бали	Значення	Бали	Значення	Бали	Значення
1. Женя Б.	ж	8 р., 2міс.	1,71	високе	0,85	низьке	0,85	високе
2. Антон М.	м	8 р., 6міс.	0,29	низьке	-1,0	низьке	0,29	низьке
3. Женя П.	м	8 р., 5міс.	0,14	низьке	0	низьке	0,14	низьке
4.Іра Р.	ж	8 р., 3міс.	1,14	низьке	0,43	низьке	0,43	низьке
5. Кирило Ш.	м	8 р., 2міс.	1,29	низьке	1,43	високе	-0,57	низьке
6.Віка В.	ж	9 р., 2міс.	1,85	високе	0	низьке	0,71	високе
7.Віка До.	ж	9 р., 8міс.	0,87	низьке	0,71	низьке	1,29	високе
8. Свєта Е.	ж	9 р., 3міс.	1,71	високе	0,57	низьке	0,57	низьке
9. Саша Кор.	м	9 р.1міс.	0,28	низьке	0,14	низьке	0	низьке
10. Оля М.	ж	9 р., 9міс.	1,14	низьке	0,42	низьке	1,14	високе
11. Настя М.	ж	9 р.11міс.	0,28	низьке	1,29	високе	0,14	низьке
12. Лада С.	ж	9 р., 1міс.	1,71	високе	0,85	низьке	0,28	низьке
13. Люба А.	ж	10 р., 4міс.	1,0	низьке	0,71	низьке	0,57	низьке
14. Кирило Л.	м	10 р., 3міс.	0,43	низьке	0,57	низьке	0,28	низьке
15. Оля С.	ж	10 р., 4міс.	1,71	високе	0	низьке	0,43	низьке
Середні показники	1,03	0,46	0,44
Стандартне відхилення (сигма)	0,62	0,50	0,45

Таблиця 2.6 Неуспішні діти

І.П.	Стать	Вік	Чинник оцінки	Чинник сили	Чинник активності
			Бали	Значення	Бали	Значення	Бали	Значення
1. Оля Г.	ж	8 р., 3міс.	-0,78	низьке	-1,42	низьке	0,28	низьке
2. Саша К.	м	8 р., 1міс.	0,71	низьке	0,43	низьке	-0,14	низьке
3.Діма П.	м	8 р., 6міс.	0,71	низьке	-0,43	низьке	0,71	високе
4. Костить С.	м	8 р., 6міс.	1,0	низьке	0,14	низьке	0,43	низьке
4. Даша З.	ж	8 р., 11міс.	0,42	низьке	-0,42	низьке	0,42	низьке
6.Іра Д.	ж	8 р., 11міс.	1,14	низьке	0,29	низьке	1,14	високе
7.Іра З.	ж	9 р., 7міс.	1,85	високе	0	низьке	0,42	низьке
8. Стас О.	м	9 р., 2міс.	2,57	високе	1,57	високе	1,29	високе
9. Костик П	м	9 р., 6міс.	1,86	високе	1,57	високе	1,43	високе
10. КирилоП.	ж	9 р., 6міс.	2,57	високе	-0,57	низьке	2,85	високе
11. Вася Т.	м	9 р., 8міс.	2,28	високе	2,14	високе	1,29	високе
12.Діма І.	м	10 р., 7міс.	-0,78	низьке	-1,42	низьке	0,28	низьке
13. Ваня Д.	м	10 р., 1міс.	-0,57	низьке	-0,71	низьке	0	низьке
14. Таня С.	ж	10 р., 3міс.	1,29	низьке	0,43	низьке	1,31	високе
15. Марина В.	ж	10 р., 10міс.	0,86	низьке	-0,14	низьке	0	низьке
Середні показники	1,01	0,09	0,78
Стандартне відхилення (сигма)	1,12	1,04	0,78

Результати діагностичного досліджння соціально-психологічних властивостей молодших школярів за допомогою методики «Особовий диференціал»

Таблиця 2.7

Показники	Успішні діти	Погано успішні діти
	бал	бал
Показник оцінки	1,03	1,01
Показник сили	0,46	0,09
Показник активності	0,44	0,78

Показник сили в нормі - 1,09; вийшло Х-середнє = 0,09. Це дуже низький результат, він свідчить і вказує на остенизацию і тривожності.

Показник активності в нормі - 0,63; отримали Х-середнє = 0,78. Вказує на товариськість, міжособову активність, імпульсивність. Бачимо, що показники оцінки і сили нижчі за норму, але якщо поглянемо на показник активності - вище.

Порівнянний Х-середнє по сигмі у успішних дітей. візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма менше середнього показника - це говорить про тенденцію, що змішала; показник сили: сигма більше на 0,04 середнього показника - спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма більше на 0,01 - це говорить про групову тенденцію.

Порівнянний Х-середнє по сигмі у неуспішних дітей, візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма більше середнього показника - це говорить про групову тенденцію; показник сили: сигма більше середнього показника - спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма рівна Х-середньому - це говорить про індивідуальну тенденцію.

3. При порівнянні експертної оцінки (яку дали вчителі) і результатими отриманими за допомогою методики Векслера (субтест №1 «Обізнаність»). У нас вийшло, що в першій групі дітей (добре успішні) по тесту Векслера і в експертній оцінці немає різниці. З 15 дітей в 14 - норма, в 1 - вище за норму. Порівняємо результати у неуспішних дітей, за експертною оцінкою 15 таких дітей, по тесту Векслера інтелект нижче за норму у 6 дітей, в останніх в нормі. Таким чином, рівень інтелекту «норма» не впливає на успішність навчання. Такі діти є в групі як добре успішні, так і погано успішні в учбовій діяльності. А такі показники, як «вище за норму» і «нижче за норму» впливають на рівень успішності.

Порівнянний Х-середнє з сигмою, у нас вийшло, що сигма в обох групах дітей нижча за середні показники, це говорить про змішану тенденцію.

Аналіз результатів індивідуального дослідження груп ризику

Ваня К. має по тесту Векслера високий рівень (погано успішне дитя), самооцінка упевненості в собі - середній рівень, останні показники - низький рівень (критичність до себе, своїм можливостям)

Даша З. має по тесту Векслера - високий ровень, але відноситися до неуспішних дітей за експертною оцінкою, загальна самооцінка - 1 рівень, але показник оцінки 3 рівень. Це свідчить про можливих невротичних або інших проблемах, пов'язаних з відчуттями малої цінності своєї особи (по соціометрії 2 рівень). Звернемося до результатів по спостереженню.

Результати виміру інтелектуальних здібностей молодших школярів за допомогою субтесту №1 (обізнаність) Векслера

Таблиця 2.8 Успішні діти

І.П.	Стать	Вік	Шкальна оцінка (у балах)	Значення
1. Женя Б.	ж	8 р., 2міс.	7	Норма
2. Антон М.	м	8 р., 6міс.	8	Норма
3. Женя П.	м	8 р., 5міс.	10	Норма
4.Іра Р.	ж	8 р., 3міс.	6	Норма
5. Кирило Ш.	м	8 р., 2міс.	9	Норма
6.Віка В.	ж	9 р., 2міс.	6	Норма
7.Віка Д.	ж	9 р., 8міс.	8	Норма
8. Свєта Е.	ж	9 р., 3міс.	6	Норма
9. Саша К.	м	9 р.1міс.	8	Норма
10. Оля М.	ж	9 р., 9міс.	7	Норма
11. Настя М.	ж	9 р.11міс.	6	Норма
12. Лада С.	ж	9 р., 1міс.	13	Норма
13. Люба А.	ж	10 р., 4міс.	11	Норма
14. Кирило Л.	м	10 р., 3міс.	15	Вище за норму
15. Оля С.	ж	10 р., 4міс.	13	Норма
Середні показники	8,87
Стандартне відхилення (сигма)	2,92

Таблиця 2.9 Неуспішні діти

І.П.	Пів	Вік	Шкальна оцінка (у балах)	Значення
1. Оля Г.	ж	8 р., 3міс.	5	Нижче за норму
2. Саша К.	м	8 р., 1міс.	5	Нижче за норму
3.Діма П.	м	8 р., 6міс.	7	Норма
4. Костить С.	м	8 р., 6міс.	5	Нижче за норму
4. Даша З.	ж	8 р., 11міс.	10	Норма
6.Іра До.	ж	8 р., 11міс.	5	Нижче за норму
7.Іра З.	ж	9 р., 7міс.	7	Норма
8. Стас О.	м	9 р., 2міс.	6	Норма
9. Костик П		9 р., 6міс.	7	Норма
10. Кирило П.	ж	9 р., 6міс.	5	Нижче за норму
11. Вася Т.	м	9 р., 8міс.	5	Нижче за норму
12.Діма І.	м	10 р., 7міс.	7	Норма
13. Ваня Д.	м	10 р., 1міс.	5	Нижче за норму
14. Таня С.	ж	10 р., 3міс.	13	Норма
15. Марина В.	ж	10 р., 10міс.	5	Нижче за норму
Середні показники	7,0
Стандартне відхилення (сигма)	2,47

Діма І. на уроці не працює, видно, що матеріал знає, але руку не піднімає. Буває, що завдання виконує з першого разу, а буває і перепитує. На урок ніколи не приносить додаткову літературу (інформацію), а інколи і заданий матеріал не приносить. Ініціативу не проявляє.

На зміні Діма любить над ким-небудь пожартувати, образити. Отримуючи здачу - плаче.

Бачимо, що просліджується низька самооцінка, товариськість (не завжди), імпульсивність. Даний учень з середнім рівнем інтелекту, може вчитися краще і відноситися до успішних дітей.

Результати діагност підтверджуються спостереженням і бесідою.

Даша З. на уроці тягнеться відповідати, піднімає руку, завдання виконує з цікавістю, захоплено, необхідні додаткові завдання. На урок приносить додаткову інформацію, просить доповідь до наступного уроку.

Показує додаткову інформацію, розповідає про події, про які прочитала удома, розглядає книги.

Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.

Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям. По наших результатах успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і означає гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.

Розділ III. Помилки батьків та способи покращення ними самооцінки дитини

Основними методами морального виховання в сім'ї називають заохочення і покарання. Коли покарання переважають над заохоченнями, це часом призводить до загальмування дитини, викликає опір дорослим, формування заниженої самооцінки. Заохочення викликає внутрішні сили дитини, допомагає розвиткові їх здібностей. Найефективнішим методом покарання М.Г. Стельмаховим вважає моральне осудження, яке повинно викликати почуття сорому та розкаяння, бажання виправитися. Отже сім'я для дитини є середовищем, у якому формується особистість дитини. В залежності від атмосфери сім'ї, характеру сімейних стосунків, освітнього рівня, Професії батьків, їх життєвого досвіду, знання педагогіки сімейного виховання розвиваються ті чи інші якості дитини. Саме у сім'ї формується сприймання дітьми і людей, навколишньої дійсності, самих себе, досвіду сімейного життя, ставлення до як найважливішої духовної цінності, здійснюється моральне, естетичне, трудове навчання, закладаються основи по ліричної культури, здоров'я дитини, професійне самовизначення.

Образ і самооцінка, навіювані дитині, можуть бути позитивними (дитині говориться, що вона добра, відповідальна, розумна, здібна тощо) та негативними (черства, нездібна, зла тощо). Часто батьки вдаються ще до одного різновиду навіювання - містифікації. Містифікація - це навіювання батьками того, що їм необхідно, у що вони вірять. Одна з форм містифікації - приписування, які можуть бути позитивними і негативними.

Адекватна самооцінка формується насамперед у сім'ї, а закріплюється - у соціальному оточенні (школі, інституті). Тому дуже важливо, щоб батьки хвалили дитину за гарні вчинки, а не будували механізм виховання на постійній критиці. Тоді дитина прагнутиме бути хорошою і закріпити добру думку про себе. Не відмежовуйте дитину від соціуму. Одна мама скаржилася на те, що донька постійно сидить вдома і навіть відмовляється ходити до школи, хоча добре вчиться, закінчує 11-й клас. Як виявилося потім, причина була в батьках, які несвідомо надміру опікувалися пізньою дитиною. Батькам дуже хотілося створити всі умови для того, щоб дівчина займалася винятково навчанням, припинила будь-які зв'язки з подругами, друзями. Як наслідок, дитина опинилася ніби у вакуумі, у неї почалася депресія. У підлітковому віці дуже важливим є спілкування з однолітками. А головна мета дорослих - допомогти дитині знайти своє місце в суспільстві. До того ж, у дівчинки виникли комплекси щодо підліткових вугрів, що відбило у неї бажання спілкуватися з хлопцями-однолітками. Підійшовши до проблеми комплексно (з дівчиною працювали дерматовенеролог і паралельно психолог), її вдалося розв'язати.

Поради батькам, зацікавленим у формуванні адекватної самооцінки у дітей:

- Занижена самооцінка виявляється найчастіше в тих дітей, яким здається, що батьки їх недолюблюють. Придивіться до свого малюка, можливо, йому не вистачає тепла, розуміння. Ваші обійми, поцілунки і голублення допоможуть йому впевненіше почуватися у цьому світі.

- Не оберігайте дитину від щоденних справ, не намагайтеся вирішити за неї всі проблеми, але й не перевантажуйте її. Нехай малюк допоможе з прибиранням, сам поллє квіти, отримає задоволення від зробленого і заслужену похвалу. Не потрібно ставити перед ним завдань, що йому не до снаги, до виконання яких він ще не доріс.

- Не перехвалюйте дитину, але й не забувайте заохочувати, якщо вона на це заслуговує. Якщо малюк давно вміє сам їсти ложкою, може, й не потрібно щоразу його за це хвалити. Однак якщо в нього вийшло поїсти охайно, не розмазуючи кашу по всьому столу, обов'язково відзначте це досягнення.

- Заохочуйте дитячу ініціативу.

- Не забувайте, що малюк уважно спостерігає за вами. Показуйте своїм прикладом адекватність до успіхів і невдач. Порівняйте: „У мами трохи не вдався пиріг, але пусте, наступного разу треба буде покласти більше борошна” / „Жах! Пиріг не вдався! От розтелепа я! Більше ніколи не буду його пекти!”

- Не порівнюйте малюка з іншими дітьми. Порівнюйте його з самим собою (тим, яким він був учора чи буде завтра).

- Не бійтеся щиро любити свого малюка і показувати йому свою любов!

Десять “Золотих правил” для батьків:

1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу. Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборів друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості. Вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала “телеманом”. Сидіння перед телевізором гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. “Телемани” швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисне.

5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що - погано, а й закріплювати гарні навички. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення. Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8. Будьте вимогливими. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9. Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те, що вони мажуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

Діти вчаться жити у життя.

Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти. Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності. Якщо дитину висміюють - вона стане замкненою. Якщо дитина зростає у докорах - вона починає жити у почуттях провини. Якщо дитина зростає у терпимості - вона вчиться сприймати інших. Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе. Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною. Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою. Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям. Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе. Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі. За день кожна дитина повинна одержувати від батьків 7-8 словесних “поглажувань” (“Ти охайна, доню”, “Ти добре полагодив стілець, синку”, “Ми всі тебе любимо”.). Вирази, яких бажано уникати у спілкуванні з дочкою (сином):

1. Я тисячу разів тобі казав (а), що...

2. Про що ти тільки думаєш...

3. Невже тобі важко запам'ятати, що...

4. Скільки разів треба повторювати...

5. Невже ти не бачиш, що...

6. Всі люди (такі-то, так-то себе поводять), а ти...

7. Ти стала такою (нудною, грубою, неуважною)...

8. Ну що в тебе за друзі...

9. Ну, на кого ти схожа...

10. Що ти до мене причепилась...

11. Ти така ж, як і твій батько (мати), теж...

Вирази, які треба вживати якомога частіше:

- Ти в мене така красуня...

- З тобою мені так легко...

- Я нікому так не вірю як тобі...

- Порадь мені, будь ласка...

- У мене нема нікого ближчого за тебе...

- Я б ніколи не зумів(ла) так добре зробити, як ти...

- Ти в мене найрозумніший...

- Які в тебе чудові друзі...

Закони розумно організованого сімейного виховання школярів:

1. Пам'ятайте, що навчання - один з найважливіших видів праці і що розумові сили і можливості дітей неоднакові.

2. Не потрібно вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, до чого він здібний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо воно вимагає від нього механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дії.

4. Будьте милосердні до своїх дітей. Най простіший метод виховання, що не потребує ні часу, ні розуму - побити дитину і цим образити її, озлобити або й зламати. Відмовтесь від опіки, крику, насилля й наказового тону.

5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини в навчанні та всіх її справах.

6. Пам'ятайте, що орієнтовна тривалість виконання домашнього завдання: 1-й клас - до 1 год; 2-й клас - до 1,5 год; 3-4 класи - до 2 год; 5-6 класи - до 2,5 год; в 7-му класі - до 3 год; 8-11-і класи - до 4 годин.

7. Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина отримає не таку оцінку, якої вам бажалося б, за виконану роботу. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання оцінка.

8. Дайте дитині пережити радість успіху в навчанні.

9. Здоров'я дитини - крихка кришталева куля й тримають її три Атланти: спадковість, спосіб життя й середовища. Організуйте правильний режим життя, харчування, навчання й відпочинку дітей.

10. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть малопомітні успіхи дітей у навчанні й поведінці, використовуйте для цього слова схвалення, поцілунки, різні види матеріального і морального заохочення.

11. Перевіряйте виконане домашнє завдання. Вашими оцінками мають бути такі: “я задоволена”, “незадоволена”, можна додати “дуже”.

Сприятливі умови виховання дітей виникають: коли сім'я повна; існує взаємоповага і любов між членами родини; наявні достатні соціально-побутові умови, які забезпечують повноцінність функціонування сім'ї та повноцінність розвитку дитини; є висока мотивація до виховання дитини, що спонукає до вироблення згідно з віком дитини загальної стратегії й тактики виховної діяльності на основі глибокої поваги до її особистості; розуміння самоцінності дитини. При цьому батьки мають високий рівень педагогічної культури, як правило, в родині панує загальний позитивний мікроклімат. Батьківська любов передбачає високий ступінь відповідальності не тільки за нормальний фізичний, а й за моральний розвиток дитини, допомагає їй зрозуміти цінності свого Я і свою недосконалість, яка відкриває шлях до розвитку. [22, c. 300-325]. Усі ці умови сприяють формуванню в дитини адекватної самооцінки, яка регулюється не тільки її ставленням до себе, а й до інших. Несприятливі умови виникають у неблагополучних сім'ях, де батьки характеризуються антисуспільною поведінкою (лайки, бійки, приниження, фізичні покарання дитини); практично в таких родинах немає потрібних для нормального розвитку й виховання дитини соціально-побутових умов; батьки не зацікавлені у формуванні особистої педагогічної культури, не здатні аналізувати виховні дії й результати виховної діяльності. Але не всі діти, особливо дошкільного й молодшого шкільного віку, усвідомлюють складність свого сімейного становища. Спостереження засвідчують, що одні з них дуже чутливі до байдужості батьків, нестатків, грубощів, фізичних покарань, постійних конфліктів, другі ж через обмеженість свого життєвого досвіду ні на що інше не претендують. Але і ті, і ті знають, що таке страждання. Дехто втікає від нього на вулицю, починає вживати наркотики, красти, жебракувати, стає на шлях проституції. Умови напруження можуть спричинятися структурними змінами сім'ї (розлучення, народження другої дитини, якщо до цієї події батьки не підготували першу; новий шлюб, смерть когось із членів сім'ї тощо); несприятливими соціально-побутовими умовами; невмінням батьків налагоджувати між собою та між собою й дітьми довірливі стосунки; браком взаємоповаги й певної стратегії виховання дитини; невисоким (здебільше середнім) рівнем педагогічної культури батьків. Найчастіше розрядка напруження в таких сім'ях відбувається саме за рахунок дітей. Умови ризику виникають за наявності сукупності названих умов; у сім'ї немає любові і взаємоповаги між її членами або до конкретної дитини; немає потрібних соціально-побутових умов; натомість є аморальна особистісна поведінка хоча б одного з батьків (пияцтво, зрада, вживання наркотиків, лінощі, неробство тощо); низький рівень педагогічної культури батьків; життєдіяльність сім'ї неорганізована. Загальний мікроклімат постійно напружений. [24, c. 50]. У таких родинах виховання маятникоподібне, тобто вимоги батьків непослідовні, а ще гірше-хтось із дорослих використовує дитину в своїх інтересах проти іншого. Через це в неї немає стійких орієнтирів поведінки, наслідком чого є формування рис пристосуванця. Ефективність сучасного сімейного виховання, доцільність характеру стосунків батьків і дітей значною мірою визначаються ціннісними орієнтаціями та пріоритетами в системі цінностей як у сім'ї в цілому, так і її окремих членів. Розшарування в суспільстві за рівнем претензій і за рівнем можливостей певною мірою співвідноситься з визнанням цінності дитини для сім'ї, а отже, і з виявленням до неї любові.

Дитина надзвичайно чутливо реагує на всі зміни в сімейних ролях дорослих. Сучасна жінка має освіту і знання, достатні, щоб розібратися у найскладніших життєвих питаннях. Вона здатна зрозуміти запити дитини, а водночас і більш чуйна. Не дивно, що матір стає більшим авторитетом для дітей, ніж батько. Так утверджуються нові відносини у сім'ї. До того ж соціологами встановлено, що відношення «мати -- дитина» складається в середньому сприятливіше, ніж відношення «батько -- дитина». Зрозуміло, що всі позитивні якості жінки-матері аж ніяк не применшують ролі чоловіка у вихованні дітей. Адже справжні материнство і батьківство -- насамперед праця душі. А отже, активну участь у вихованні дітей мають брати і батьки, і мати. Однак нині не у кожній сім'ї раціонально розподіляються між батьками не лише господарські клопоти, а й виховні функції. Сім'я подає максимум психологічного комфорту і дорослим, і дітям лише тоді, коли стосунки між її членами ґрунтуються на взаємоповазі, приязні, довір'ї, на спільних інтересах. Чим більше хтось з батьків займається дітьми, тим більшим користується у них авторитетом. Дитина відчуває себе одинокою не тільки тоді, коли батьки мало приділяють їй уваги, а й тоді, коли ніяк не можуть скластися добрі відносини між нею і батьками, не існує взаємної поваги у родині. Якщо відсутній психологічний контакт, навряд чи дитина прислухається до батьківської думки, вона для неї не авторитетна [27, c. 4].

Нерідко можна спостерігати, як дитина щось жваво розповідає батькові чи матері, а у відповідь чує одноманітне «так», «пі», «зачекай». Якщо це повторюється раз у раз, то ставши дорослішою, дитина вже не схоче ділитися з батьками своїми радощами чи печалями. Кожен шукає у сімейному оточенні того, хто здатен поділити з ним захоплення, уподобання, найпотаємніші бажання. У дитини ж така потреба особливо гостра. Щира любов, спільні переживання невидимими нитками прив'язують дитину до сім'ї. Вони міцні доти, доки сім'я здатна допомогти їй у розв'язанні проблем, конфліктів, що можуть виникати, доки вона вірить в авторитет своїх рідних. Сім'я не тільки опора для дитини, вона здатна спонукати або стримувати її. Діти потребують поваги. Та чи не ще більша в них потреба поважати своїх батьків, пишатися ними. З часом дитина може дивитися па батьків як найсуворіший суддя. Все для неї має значення: привітність і лагідність, успіх на роботі й ерудиція, вміння поводити себе, вправні руки. Дитина хоче пишатися своїми батьками і відшукує в них найкраще. Але як нерідко батько чи мати від перевтоми або від душевних лінощів можуть дратуватися через дрібниці, скаржитися на працю, на життя, не думаючи про враження, яке справляють на дітей. Власне, не часто можна зустріти батьків, які б свідомо хотіли подобатися своїм дітям. А без цього, вважав Макаренко, ніякий виховний вплив не можливий. Не будемо лінуватися зайвий раз щось почитати дітям, кудись піти разом з ними, зробити їм радісний сюрприз. І винятково важливо постійно контролювати себе, безупинно працювати над собою, щоб бути справжніми вихователями для своїх дітей.

У сім'ї людина поводить себе більш вільно, ніж серед сторонніх, виявляючи те, що становить її натуру. Нерідко батьки забувають, якими самі були в дитячому чи підлітковому віці, коли в них, скажімо, виявлялися риси характеру, Що нині їх обурюють. Буває, що дорослі хочуть уберегти своїх дітей від усіх труднощів і незгод, яких самі зазнали у дитинстві. А буває -- дорослі негативно ставляться до того, що діти перевершують їх у знаннях, більш легко ставляться до життя. Можливо, для батьків дитина завжди є фокусом їх бажань, надій, розчарувань. Дитина росте, дедалі ширшим стає коло її справ, інтересів, захоплень,спілкування. А чи завжди батьки помічають усе це. Ті, що дійсно знають свою дитину, ніколи не вважатимуть бажане за дійсне, вчасно помітять зміни в її поведінці і своєчасно на них прореагують. Тому передумова успіху виховних зусиль батька і матері -- насамперед добре знання своїх дітей. Стосується це, зокрема, такого важливого аспекту розвитку дитини, як самоствердження.

Самоствердження є природною потребою людини, особливо в юності, а можливих форм його реалізації у підлітка, на жаль, не так вже й багато. До того ж батьки, не завжди достатньо педагогічно освічені, здатні навіть пригнічувати природне прагнення підлітка до самовияву. У відповідь на знак протесту підліток інколи робить вчинки, які суперечать суспільним моральним нормам. Для батьків тут дуже важливе почуття міри, щоб не зловживати ані заборонами, ані вседозволеністю [36, c. 130-132].

Діти, що дорослішають, потребують глибокого спілкування з батьками, але воно не повинно перетворюватися на посилене піклування батьків. Порушення моральної рівності в сім'ї може спонукати підлітка до позасімейного спілкування, до прагнення панувати над дорослими.

Сім'я -- колектив, природно, у ній з'являється лідер. Ним можуть стати не тільки батько чи мати. Так, роль організатора сімейного дозвілля здатна взяти на себе і дитина. Це збагатить її організаційним досвідом, зробить цікавішим, різноманітнішим повсякденне життя. Необхідно створювати дітям можливість для прояву ініціативи. Нерідко від батьків можна чути: «Якщо буде потрібно, моя дитина все зможе зробити». Але ж коли буде потрібно? Чому дитина не шукає такої нагоди сьогодні? Та й батьки здебільшого не поспішають сказати дітям «треба», багато що роблять самі, навіть те, що мало б становити обов'язки дитини. І ще один істотний нюанс. Замість того Щоб спрямувати дитину на будь-яку захоплюючу дитячу діяльність, батьківська увага зосереджується лише на запобіганні збочень: «не пали», «не роби того, іншого», тобто самі «не, не, не». Прагнучи уникнути небажаних наслідків, батькам варто пам'ятати, що саме середовище, де підліток відчуватиме самостійність Мабуть, жоден батько чи мати не побажають зла своїй дитині. Вважаючи себе несправедливо недооціненою, доросла дитина живе в ілюзіях про здійснення великих ідей, здобуття визнання. Але про довгий, важкий шлях до цієї мети підліток думати не бажає. А коли між уявним, найчастіше прищепленим близькими з самих добрих намірів, і дійсним виникає розрив, наступає духовна криза. Значною мірою відповідальність за нереальність мрій дитини і зумовлені ними вчинки лежить на дорослих, які позбавляють дітей права на власне рішення. Батькам варто критичніше ставитися до власних дій і вчинків, якщо вони бажають дітям справжнього, а не химерного добра.

Власне, якщо розібратися, то і юнацька пристрасть до речей, інших зовнішніх атрибутів не виникає сама по собі. На жаль, надмірне захоплення речами нерідко є хворобою дорослих, а від них вона переходить до дітей. Взагалі у кінцевому підсумку справа не в тому, чи купили дитині джинси або модну куртку, а в тому, чи знає вона ціну речам, чи навчилася цінувати створене людськими руками. Батьки мають вчасно помітити: де ті ж джинси і куртка -- просто зручні, приємні і корисні речі, а де стають. Найбільшою цінністю» для дитини. Тому крізь і завжди потрібно пояснювати і доводити, що речі не можуть бути сенсом життя, хоча без них і не обійтися, хоча вони й потрібні, але вони -- тільки речі. Недарма народна мудрість говорить: «за одежею вітають, за розумом проводжають». Ставлення до себе у сім'ї дитина сприймає як належне, вважаючи, що претендувати все найкраще -- її право. «Знаючи» і мої права, вона нерідко вважає себе вільною від обов'язків.

Батьки нерідко скаржаться, що у сучасних мешканнях нелегко знайти для дитини відповідну трудову справу. Але ж для батьків справи знаходяться, і забирають вони чимало-таки часу. Схоже, що головна причина «усунення» дітей від домашньої праці полягає у невмінні дорослих організувати її. Існує афоризм: «не вмієш організувати -- роби сам». А треба підкреслити, що домашня праця морально підвищує дитину, коли вона виконує її добровільно, як частину загальносімейних турбот.

Така співучасть не тільки сприяє здоровому морально-психологічному мікроклімату в сім'ї. Звичка до праці -- це не що інше, як працелюбність, яка формується щоденною, обов'язковою й організованою працею. Тим самим підліток готується до майбутньої професійної діяльності. Як потрібні і як не вистачає тут батьків-організаторів. Коли у батьків старшокласників запитали: «До якої справи відчуває ваш син прихильність?», то виявилося, що до справ, пов'язаних з майбутніми професійними інтересами, прихильні діти у 31 % опитаних сімей, а до хобі-розваг -- у 28'%, сімей, до спорту -- у 12 %. У 22 % сімей батьки не знають нахилів своїх дітей, а в 7 % -- вважають, що син-старшокласник не відчуває особливої прихильності до будь-якої праці. Тобто лише третина опитаних батьків мала що сказати про свою участь в організації підготовки до майбутньої професійної праці дитини .

Формування у підлітків позитивного ставлення до навчання, до майбутньої трудової діяльності багато в чому визначається структурою взаємин у сім'ї, узгодженістю виховної діяльності батьків, їх настанов [36, c. 130-132].

Багато що у сімейному вихованні залежить від того, наскільки батьки спроможні передбачити перспективу формування дитини, вміють свідомо,а не сліпо спрямовувати її розвиток, запобігати появі негативних характеру.

Цілком природне прагнення батьків дати своїй дитині «найкращі» виховання та освіту. Все правильно, логічно, якщо це розумно. Але іноді ставка робиться лише на престиж, без урахування можливостей дитини. Наприклад, «модний набір»: англійська мова, музика, фігурне катання (можливі варіанти). Безперечно, знання мов дуже корисне, катання на ковзанах зміцнює здоров'я, гра на музичних інструментах сприяє духовному розвиткові, дарує насолоду. Та нерідко тут виявляється лише батьківська воля, що пригнічує особистість дитини. Небезпідставно вчені б'ють тривогу з приводу випереджаючого інтелектуального розвитку сучасної молоді на фоні певного гальмування її морального та емоційного становлення. Акцентування лише на інтелектуальному розвиткові нерідко призводить до того, що в багатьох родинах вихованню таких найнеобхідніших людських якостей, як доброта, скромність, повага до людей, здатність до співпереживання тощо, не приділяється відповідної уваги. Ось факт. На кіностудії ім. О. П. Довженка при підготовці однієї короткометражної стрічки вирішили з'ясувати причини появи добрих і злих дітей. З цією метою батькам запропонували з десяти позитивних людських якостей вибрати три, на їх думку, найістотніші. Серед запропонованих якостей були: здоров'я, чесність, доброта,фізична краса, працелюбність та інші. Більшість батьків вибрали як необхідні для своїх дітей розум, здоров'я,чесність, сміливість і практично ніхто не назвав доброти.

А хіба може вирости справжня людина,справжній громадянин з дитини, якій не прищеплене добре ставлення до навколишнього світу, любов до людей?

Високий батьківський обов'язок -- виховати людину, яка була б щасливою і вміла дарувати радість іншим людям, яка приносила б користь своїй Батьківщині.

«Батьки» й «Батьківщина» -- слова одного кореня. Мати і батько прилучають дитину до рідної мови, рідної природи, багатства і енських взаємин, до всього розмаїття житні. І чи ж є місія більш відповідальна!

І нерідко від чоловіків можна почути: «Ось раніше батько в сім'ї дійсно був авторитетом, його слово було законом для дітей, усіх домочадців, а зараз навіть мала дитина може підвищити голос на батька, не слухатися його». Розмови розмовами, а втім, варто розібратися, звідки такі уявлення у чималої частини чоловіків-батьків.

Як, власне, сформувалася і чим зумовлені чільна роль чоловіка в родині, які особини заслуги забезпечили йому таке становище? Адже всім відомо, яку роль у сім'ї відіграє жінка, яку велику частину турбот вона бере на себе. Де ж у такому разі логіка і справедливість, якщо, незважаючи на це,з покоління в покоління чоловік утверджувався на чолі родини?

Передусім зазначимо, що не останню роль відігравала тут природа, яка заклала психологічну нерівність і несхожість відчуттів та дій чоловіка і жінки. Ще Аристотель вважав, що на відміну від материнства -- багато в чому інстинктивного стану -- батьківство має скоріше характер світогляду, ніж почуття, і свідчить не стільки про фізичну зрілість, скільки про духовну, соціальну. Та людина -- істота соціальна. І природні відмінності між чоловіком і жінкою закріплялись умовами розвитку суспільства. В той час, коли наші предки жили малими родинними групами, чоловіки виконували ті свої обов'язки, яких їх «навчила» природа. Добували їжу, впорядковували житло, охороняли дітей, жінок і старих, ростили хлопчаків за своїм образом і подобою. Зі збільшенням племені виник розподіл обов'язків, і чоловіки дедалі частіше йшли з дому добувати їжу, захищати володіння тощо.

У цивілізованому суспільстві закономірно склалося так, що інтереси сім'ї у суспільстві представляв той, хто брав активнішу участь у громадських, державних справах. І якщо мати своїм особистим прикладом вчила мистецтву жити і працювати у злагоді з близькими й рідними, то батько навчав позасімейним обов'язкам, учив вести суспільні справи. Такий поділ призвів до закріплення за чоловіками значної більшості соціальних функцій, що сприяло зміцненню їх чільною становища. Годувальник -- то була основна роль чоловіка. Вона здебільшого визначала його позицію у сім'ї,відповідальність за її добробут. Відносини між членами сім'ї, звичайно, твердо регламентувались ієрархією родинної влади, підлеглості. Раніше, виходячи заміж за кондитера, жінка ставала «кондитершею», за лікаря -- «лікаршею» , тобто місце дружини «під сонцем» визначало насамперед суспільне становище її чоловіка.

Якщо раніше авторитет чоловіка, батька стверджувався і підтримувався багатьма суспільними та релігійними настановами, то зараз однієї лише належності до чоловічої статі не досить, щоб претендувати на авторитет і шанобливе ставлення. Звичайно, перебудова традиційних звичаїв -- справа досить складна, тому, мабуть, так важко адаптуватися чоловікам до свого нинішнього становища. Адже чоловіки втрачають більшість своїх привілеїв, і насамперед як «глави дому». Чоловік може бути чесним,сумлінним працівником, але не головним годувальними родини. Може мати пристойну заробітну плату і все ж певною мірою матеріально залежати від дружини. Здавалося б, яке має значення, хто створює матеріальну базу сім'ї. Мовляв, споконвіку, традиційно жінка дивилася на чоловіка шанобливо-залежним поглядом. А зараз? Як правило, у нього відсутні «вільні» гроші. До «посади» родинного скарбника допускається рідко, а всі питання щодо придбання одягу та інших речей вирішує в основному дружи на, оскільки гроші найчастіше знаходяться у неї. Авторитет чоловіка стає дедалі більш хитким. А якщо в родині є ще й мати жінки або й самого чоловіка, яка веде господарство, тримає кермо влади родиною, то чоловік узагалі опиняється десь на третіх ролях. Нерідко така ситуація призводить до конфліктів.

Спробуємо розібратися, хто у цьому винен? Часом безпорадність здорових, працездатних чоловіків буває наслідком необміркованої політики їх дружин, що відгороджують чоловіків від усяких турбот. Так у домі з'являється ще одна велика дитина. І деяких чоловіків, очевидно, таке становище цілком влаштовує. Ніякої відповідальності, ніяких турбот. А це веде до змін у ставленні до життя, у звичках, реакціях тощо.

Найчастіше (традиційний чоловічий егоцентризм) говорять про загрозу «чоловічому факторові» у зв'язку з послабленням батькового впливу в сім'ї. Звичайно, в родити, до є батько, хлопчик раніше й успішніші засвоює специфічні чоловічі ролі, уявлення про них, ніж там, де батько відсутній. Та не можна забувати і про те, що становлення особи дитини відбувається передусім як результат широкого спілкування і виховання, напрям яких самі дорослі навіть не усвідомлюють. Хлопчикам і дівчаткам дарують різні іграшки, з раннього віку привчаючи їх до різних форм діяльності. Вже у віці 3-5 років діти засвоюють уявлення про чоловічі і жіночі ролі, уявлення, що мало чим відрізняються від тих, які існують у дорослих. До батька, чоловіка сім'я ставить певні вимоги. Діти хочуть пишатися своїм татом, його силою, вмінням. Кожному батькові важливо відчути захоплений погляд свого сина чи доньки. Коли ж батько виявляє слабкість, припускається помилок, дитина боляче переживає це. Винятково сильно впливає на дітей приклад батька.

Разом з тим ще чимало чоловіків вважають, що виховання дітей, як і хатні справи,-- обов'язок жінки. Відмежування батька від виховного процесу призводить до формування відчуження, духовної ізоляції у відносинах між батьком і дітьми. Коли батько не бере участі у найважливіших домашніх справах, він значно втрачає у своєму сімейному статусі [39, c. 117].

У якому вигідному світлі постають чоловіки! Адже ж не у чоловіка, а у жінки після народження дитини втричі збільшуються домашні навантаження. І це в той час, коли сучасні жінки не уявляють себе без роботи,без активної громадської діяльності. Вони люблять дітей і хотіли б не менше за чоловіків мати їх. Але необхідно, щоб чоловічі плечі взяли на себе більшість навантажень по хатньому господарству. Основні сімейні обов'язки мають бути порівну поділені між чоловіком і жінкою. Адже кожен з них працює, підвищує свій фаховий рівень,бере активну участь у житті суспільства.

На питання, чи розповідають діти батькам про свої погані оцінки і кому переважно, відповіді були такі: матері довіряють 56,3 %, батькові--18,9% опитаних дітей. До того ж опитування школярів показало, що 13 % з числа опитаних часто вступали у конфлікт з батьком і 32% - рідко. Значно менше непорозумінь виникає з матір'ю: па явність такої конфліктної ситуації зазначили лише 8'%, дітей. Досить часто діти скаржаться на байдужість батька, його грубе ставлення.

Як наслідок у дітей формується негативне ставлення до батька, що важко перебудувати. Не па користь батька говорять порівняльні дані про бажання дітей бути схожими на нього. Якщо малюки, які ще особливо не заглиблюються у суть стосунків із ним, у своїй більшості хочуть бути подібними до нього, то серед більш дорослих кількість бажаючих бути схожими па батька значно скорочується. Насторожує те, що ми і чоловіки навіть не усвідомлюють своєї поведінки з дітьми, а отже, погано уявляють можливі наслідки таких взаємин.

В деяких сім'ях батько і зараз завойовує собі авторитет із паском у руках. Зазначимо, що у відносинах батька з сином, батька з донькою мають бути істотні відмінності.

Батько для дівчини -- це втілення чоловічого начала взагалі. По ньому вона судитиме про всіх представників чоловічої статі: або буде захоплюватися, поважати, або боятися і зневажати. Тому хороший добрий батько власним прикладом виховує майбутню дружину, матір. Дружні стосунки з батьком сприяють формуванню у дівчаток життєвої витривалості, доброзичливості та ін.

Виховання -- справа важка. І окремі недоліки у вихованні дітей пояснюються не тільки недостатніми педагогічними знаннями батька, а й недооцінкою усієї складності завдань, що постають перед ним [11, c. 325-327].

Зрозуміло, виховні засоби батьків у деяких випадках можуть впливати на дитину і негативно. Однак це не може бути приводом для того, щоб взагалі відмовитися від виховання як необхідної умови формування морально здорової особи.

Нерідко пошук спільної мови з дітьми буває досить нелегкою справою, і це знає кожен. А, наштовхнувшись на труднощі, що частіше всього властиве для батька, не кожен особливо «напружує» думку, волю у пошуках правильних рішень. А те, що у свій час прогаяно, важко надолужувати. Адже авторитет батька повинен зростати поступово як наслідок серйозного, вдумливого, зрозумілого для дитини підходу до розв'язання найрізноманітніших проблем, а також -- щирості вихователя.

Нерідко доводиться чути, ніби дитина -- свого роду глина і батькам тільки лишається шляхом легкого торкання рук ліпити з неї особистість за своїм образом і подобою. Якби ж, це й насправді було так! Навряд чи виникали б тоді труднощі у вихованні підростаючого покоління і стояла б так гостро проблема авторитету батька.

Авторитет треба завойовувати. А для цього у першу чергу потрібна основа. Дитина має відчувати, що вона може покластися на батька. Для малюка його татко - найсміливіший, найрозумніший. Далі багато залежатиме від того, чи продовжує дитина бачити у батькові ідеал. І особливо важливо це для підлітка,який починає до всього ставитися критично. Звичайно, помилятися може кожна людина. Однак частіше помиляється гой, хто не вміє визнавати своїх помилок. Так само і авторитет свій найлегше підриває, хто наполягає на своєму навіть і йоли він неправий.

Виховання -- це особлива мудрість. Ніколи не буває так, щоб одна людина тільки давала, наставляла, а друга пасивно все сприймала. У житті дають і беруть обидва, взаємно впливаючи один на одного,-- і вихователь, і вихованець. І все це за умови взаємного довір'я, симпатії і любові. Безумовно, дитина зміцнює впевненість батька у власних силах, допомагає йому глибше збагнути сенс життя. Якщо його дні наповнені працею і активним відпочинком, вихованням дітей, їх інтересами, турботами і радощами, то можна говорити, що він повністю відповідає своєму найголовнішому призначенню у житті -- бути батьком.

Виховувати дитину - значить набувати нового досвіду, постійно розширювати свій кругозір, адже народження сина чи доньки, їх фізичний і моральний розвиток батьки переживають як неповторне почуття. А всі турботи, пов'язані з дітьми, збагачують унікальним досвідом, дають змогу глянути на світ іншими очима.

Соціально-педагогічні дослідження виявляють різне ставлення батьків до виховної діяльності.

Взаємини батьків з дітьми багато в чому відображають загальну культуру сім'ї. При чому їх характер розкривається у всьому: в спільній трудовій діяльності, спільному віл. Бідуванні концертів, театрів, музеїв, читанні книг і т. п. На жаль, нині вплив батьків на соціально-моральні переконання дітей далеко не рівноцінний. Батько втрачає свої позиції навіть у питаннях вибору професії. А саме тут поради, знання батька можуть бути такими важливими, корисними. Шкода, коли батькові не вистачає такту й витримки. Особливо негативним може бути прагнення форсувати цей процес за допомогою прямого психологічного тиску: «Ну коли ж ти, кінець кінцем, зробиш вибір? Я в твоєму віці...». У підлітка з'являється негативне ставлення до самовизначення, відраза до будь-якого вибору взагалі.

І хоча вибір професії відбиває особисті уподобання, не варто забувати, що чим молодша людина у момент вибору професії, тим очевидніше, що її вибір здійснюється її основі не лише власної системи цінностей, часто під впливом батьків. батьків і дітей, їх зацікавленості одне одним. Тому дорослі повинні завжди уважно вивчати інтереси молоді, намагатися дивитись на оточуючий світ «очима молодих». Звичайно, це нелегко, але необхідно. Варто виявляти більше компетентності у питаннях, що цікавлять молодь, по можливості аналізувати причини конфліктів, суперечок та зіткнень з підлітками, щоб не припускати їх у майбутньому. Намагаючись зацікавити дітей своїми справами і захопленнями, батькові необхідно ви являти інтерес до їх захоплень, занять, ближче знати безпосереднє оточення дітей, на кого вони орієнтуються, кого наслідують (друзів, однолітків, товаришів).

Якщо ж цього немає... Ось приклад. Батько прагнув, щоб син виріс освіченим, працелюбним, чесним, чуйним, поважав його і матір. Здавалося, робив усе необхідне, що син добре вчився, допомагав дома, не даремно часу. Однак батько й син перестали розуміти один одного. А коли батько ви рішив з'ясувати причини непорозумінь з сином, то виявилося, що у батьківську програму виховання не вписувалися захоплення підлітка, його стосунки з друзями. Щоб по знайомитися і заприятелювати з товариша ми сина, знайти з ними спільні інтереси, а отже, подолати відчуження, яке з'явилося між батьком і сином,потрібен був час. На жаль, не всі батьки здатні правильно оцінити ситуацію,відшукати шляхи зближення з сином. Однак завжди потрібно вірити її себе, у свою дитину, бути готовим у будь яку хвилину прийти їй на допомогу, не обмежуючи її самостійності. Нерідко від підлітків можна почути, що більшість проблем, які виникають, вони намагаються вирішувати самі. Адже діти завжди прагнуть швидше стати дорослими [36, c. 130-132].

Діти зміцнюють сім'ю, але вони можуть і зруйнувати її ,якщо у батьків відсутнє почуття обов'язку. Бути справжньою матір'ю і батьком однаково важливо і необхідно для щастя як батьків,так і їх дітей. Як зазначалося, батьківство більше залежить від виховання, ніж від інстинктивного потягу, воно водночас є і обов'язком, і задоволенням природних потреб. Для виконані першого і досягнення другого необхідні знання, ретельна підготовка.

Нині чоловік, принаймні в ідеалі, не тільки господар дому, як вважалося з давніх-давен, а й чуйний, вдумливий друг і пори ник усіх членів сім'ї. І, всупереч поширеній критичній оцінці сучасного чоловіка,йому далеко не байдужі батьківство і сім'я. Долаючи багатовікові консервативні традиції,чоловіки засвоюють і стверджують своє нове становище у сім'ї на основі повної рівності з жінкою.

Вже самим укладом життя, відносини між батьками та рідними сім'я виховує дітей. Неабияке значення мають і свідомо застосовувані батьками педагогічні засоби. Мистецтво виховання насамперед передбачає максимальне узгодження його цілей і засобів, форм і методів. І тут важливо враховувати стать і вік,характер, здібності, можливості дитини. У справжньому родинному вихованні беруть участь і мати, і батько,але їх єдина за змістом, цілями та завданнями діяльність, має певні відмінності. Прагнучи формувати характер дитини,найважливіше її добре знати. Спробуйте перевірити свої знання про сина чи дочку, давши відповідь по кожному з наведених пунктів:

1.Ставлення до навчання.

2.Ставлення до праці.

3.Громадська активність.

4.До якої галузі знань,професійної діяльності,творчих занять має нахил?

5.Улюблені книги, письменники. Чи перечитує якісь книжки декілька разів, чим воші приваблюють дитину? Як часто відвідує бібліотеку?

6.Яким уподобанням віддає перевагу у вільний час?

7.Хто найближчий приятель, за що йот цінує син чи донька?

8.Кого прагне наслідувати і чому?

9.Головні, на вашу думку, риси характеру дитини, в чому вони виявляються?

10.Стан здоров'я.

Мабуть, не кожний батько зможе дати докладну відповідь за всіма цими пунктами А як же можна виховувати дитину, не знаючи як слід її природних схильностей.

Адже тут необхідно не лише досконалі знати життя дитини, а й зважувати на особливості її здоров'я, темпераменту тощо.

Відсутність належної уваги, скажімо, щ темпераменту може спричинити до усклад нень або й невдач у формуванні позитивній рис особи, а в деяких випадках може при звести до виникнення серйозних помилок у вихованні.

Майже кожному батькові чи матері доводиться замислюватись над питанням -- чи вони досить вимогливі до своєї дитини. Досвідчені педагоги і психологи знають, що тільки в атмосфері доброзичливості, поваги до дитини може здійснюватися її справжнє виховання. Доброзичливість не означає вседозволеності, потурання примхам. Останні лише спричиняють безділля і безвідповідальність.

У вихованні завжди присутній материнський і батьківський авторитет. Справжній авторитет ґрунтується і на необхідній суворості, але вона завжди має у своїй основі доброзичливість та повагу до особи дитини що виключає нетерпимість, жорстокість. Останні здатні формувати жорстоку людину, іноді навіть потенційного злочинця. Соціологічні дослідження виявили ряд «помилкових» типів ставлення батька до своїх дітей. Ось які типи «помилкової поведінки» батька зустрічаються найчастіше:

повне відмежування від виховання дітей. Вважає, що достатньо бути добрим працівником, можливо, громадським активі стом. Згодом страждає від холодного ставлення дітей, невміння зрозуміти їх складний внутрішній світ;

вимагає беззаперечного авторитету (деспотичний тип). Тримає дітей у страху, віддає категоричні розпорядження. Результат: діти бояться батька, але не поважають його, не люблять;

багато сил і часу віддає дітям, але ні виявляє необхідної наполегливості, вимогливості, не виховує у дітей почуття відповідальності за свої вчинки, почуття обов'язку внаслідок чого діти виростають розбещені без поваги не тільки до своїх батьків, а й до оточуючих.