Практикум для вчителів-предметників, класних керівників, вихователів щодо визначення способу розв'язання проблемної ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАКТИКУМ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ-ПРЕДМЕТНИКІВ, КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ, ВИХОВАТЕЛІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБУ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОПОНОВАНОЇ ПРОБЛЕМНОЇ СИТУАЦІЇ

педагог орієнтація колектив психологічний



Вибір того чи іншого способу розв'язання кожної з пропонованих ситуацій, а їх чотири варіанти - А, Б, В, Г, залежить від того, як зрозуміла людина запропоновану ситуацію, як зорієнтувалася на власний соціальний досвід, якими домінуючими інтересами й мотивами керується при відповіді. Тест вимірює чотири типи нахилів або орієнтацій педагога на виявлення власної позиції у взаєминах з людьми; це:

Д - орієнтація на інтереси справи;

П - орієнтація на психологічний клімат і взаємини в колективі;

С - орієнтація на себе самого;

О - орієнтація на офіційну субординацію.

Орієнтація на інтереси справи (Д) відбиває мотиви, пов'язані з діяльністю: захоплення процесом роботи, прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками й вміннями, зацікавленість у кінцевому результаті, висока продуктивність діяльності.

Орієнтація на психологічний клімат і взаємини в колективі (П) визначається потребою особистості в спілкуванні, в прагненні педагога підтримувати доброзичливі взаємини з колегами й учнями. Такий педагог виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча не завжди сприяє її успішному завершенню. Іноді фактична допомога вчителя може бути мінімальною.

Орієнтація на себе самого характеризується перебільшенням мотивів власного добробуту. Переважно це - прагнення до особистої першості, власного престижу. Як правило, така людина частіше буває зайнята собою, своїми емоціями, почуттями і рідко реагує на запити, потреби оточуючих її людей. Часто такий педагог байдужий до своїх колег, до емоцій вихованців.

Орієнтація на офіційну субординацію (О) визначається прагненням людини сумлінно виконувати вимоги керівника. Як правило, такий педагог орієнтується на думку адміністрації, рідко висловлює власні пропозиції, не враховує думок своїх колег та вихованців.

Визначення таких орієнтацій педагогів дозволяє ефективно розміщувати педагогічні кадри в межах конкретної школи. Зрозуміло, що, добираючи кандидатури на класних керівників, директорові важливо враховувати такі типи, як орієнтація на інтереси справи (Д), психологічний клімат і взаємини в колективі (П).

Пропоновані ситуації можна використовувати на педраді, методичних об'єднаннях, семінарах-практикумах тощо. Ситуації можуть бути доповнені іншими, взятими з конкретного життя школи.

У роботі з педагогічними кадрами пропонуємо використати усі вісім проблемних ситуацій Підрахувавши кількість відповідей, можна скласти уявлення про педагога, характер його педагогічної діяльності.

Ситуація 1

Завуч, обминаючи вас, дає термінове завдання вашому вихованцеві, який в даний час вже виконує відповідальне доручення. Ви і завуч вважаєте свої доручення невідкладними.

Оберіть оптимальний для вас варіант виходу з проблеми.

А. Не піддаючи сумніву завдання завуча, буду суворо дотримувати посадової субординації,

запропоную вихованцеві відкласти виконання поточної роботи, дорученої мною напередодні.

Б. Все залежить від того, наскільки для мене є авторитетним завуч.

В. Висловлю учневі свою незгоду із завданням завуча, попереджу 'його, що в майбутньому у подібних випадках буду відміняти завдання, що доручаються без згоди зі мною.

Г. В інтересах справи запропоную учневі виконати прийняте на себе доручення.

Ситуація 2

У найнапруженіший період - кінець чверті, коли учні виконують контрольні роботи за різними навчальними предметами, учень в класі скоїв негативний вчинок. Порушено навчальну дисципліну, психологічний мікроклімат в класному колективі. Класний керівник не знає винуватиця, але його необхідно виявити та покарати.

Як би ви вчинили на місці класного керівника? Оберіть найбільш прийнятний для вас варіант рішення.

А. Залишу з'ясування фактів цього інциденту до закінчення чверті.

Б. Підозрілих у скоєному вчинку викличу до себе для розмови віч-на-віч. Запропоную назвати винуватця.

В, Повідомлю про те, що трапилося, тим учням, яким найбільше довіряю. Запропоную їм самостійно з'ясувати, хто конкретно винний, і доповісти про це мені.

Г. Після завершення контрольних робіт проведу збори класу, публічно буду вимагати виявлення і покарання винуватців.

Ситуація З

Між двома вашими вихованцями виник конфлікт, який негативно впливає на позитивний емоційний фон класного колективу. Кожен з учнів звертається до вас окремо за допомогою і підтримкою його в конфліктній ситуації.

Оберіть свій варіант поведінки у цій ситуації.

Д.. Я маю припинити конфлікт у класному колективі, а вирішу-конфліктні взаємини - це справа самих конфліктуючих.

Б. Найкраще звернутися з проханням розібратися в суті конфлікту активістів класу.

В. Насамперед особисто спробую розібратися в мотивах конфлікту і знайти способи примирення, які влаштовують обидві сторони.

Г. З'ясую, хто з класного колективу є авторитетом для конфліктуючих, і спробую через нього вплинути на цих учнів.

Ситуація 4

Коли вам доводиться спілкуватися з вихованцями у неформальній обстановці під час дозвілля для вас властивою є манера:

А. Вести розмови, що стосуються успіхів у навчанні, дотримання учнями норм та правил у школі.

Б. Задавати тон бесіди, уточнювати думку з питань, де є розходження, відстоювати свою точку зору, прагнути переконати в чомусь учня.

В. Підтримувати загальну тему розмов, не нав'язувати своє думки, підтримувати загальну точку зору, прагнути не виділятися своєю активністю, а лише вислуховувати учнів як співбесідників.

Г. Намагатися не говорити про справи й навчання, бути посередником у спілкуванні, а також уважним і невимушеним до вихованців як співбесідників. Ситуація 5

Учень вдруге не виконав у строк вашого завдання, хоч обіцяв давав слово, що подібного більше не повторить. Як би ви вчинили?

А. Дочекатися виконання завдання, а потім суворо поговорити ним наодинці, попередивши востаннє.

Б. Не чекаючи виконання завдання, поговорити з ним про причини повторного зриву, домогтися виконання завдання, вдатися прийому покарання.

В. Порадитися з досвідченим колегою, авторитетним у колективі яким чином вплинути на порушника. Якщо такого колеги немає, винести питання про недисциплінованість учня на збори класу або педраду.

Г. Не чекаючи виконання завдання, поставити питання про покарання вихованця на рішення активу класу. Надалі підвищити вимогливість і контроль за діяльністю вихованця. Ситуація 6

Учень ігнорує ваші поради й вказівки, робиш все по-своєму, звертаючи уваги на зауваження, не виправляючи того, на що ви йому вказуєте. Як ви вчините з цим вихованцем надалі?

А. З'ясувавши мотиви впертості, застосую різні міри покарання.

Б. В інтересах справи викличу його на відвертість, спробу знайти з ним спільну мову, настроїти на діловий контакт.

В. Запропоную активу класу звернути увагу на його неадекватну поведінку і застосувати міри громадського впливу.

Г. Спробую розібратися в тому, чи я сам не припускаюся педагогічних помилок у взаєминах з цим учнем, а потім вирішу, яким чином реагувати. Ситуація 7

У найнапруженіший період завершення роботи у підготовці до.зустрічі з колишніми випускниками один з активних учасників захворів. Кожен з учнів має своє завдання, підготовчі роботи мають бути завершеними. Як правильно зробити?

А. Подивлюся, хто з учнів менше завантажений, і дам розпорядження виконати і справу учня, що захворів.

Б. Запропоную класному колективу разом обговорити, як краще знайти вихід із цього становища.

В. Попрошу членів активу висловити свої пропозиції, попередньо обговоривши їх з однокласниками, а потім прийму рішення.

Г. Викличу до себе найнадійнішого учня і звернуся до нього з проханням виручити колектив, виконавши роботу хворого учня.

Ситуація 8

Одного разу ви стали учасником дискусії педагогів про те, як краще поводитися з вихованцями. Одна з точок зору найбільше вам сподобалася. Яка саме?

А. «Щоб вихованець добре навчався, не поруйнував дисципліну, треба підходити до нього з урахуванням його індивідуальних особливостей».

Б. < Все це дрібниці. Головне в оцінюванні людей - це їхні ділові якості, виконавська дисципліна. Кожен має робити те, що йому належить».

В. <(Я вважаю, що успіху у виховній роботі школи можна досягти лише в тому разі, якщо педагоги тобі довіряють, поважають тебе».

Г. «Це правильно, але все ж найкращими стимулами в роботі є чіткий наказ, хороша зарплата, заслужена премія».

Коли мова йде про профілактику правопорушень, це поняття перш за все асоціюється з індивідуальною робото10 серед дітей і підлітків. І це загалом вірно, бо в ценЯ3' виховної роботи має стояти дитина з її пробл0мйми, радощами і невдачами. Проблемі індивідуального підходу присвячено багато психолого-педагогічної літератури.

Однак самої лише індивідуальної роботи замало, бо на дитину має вплив класний колектив (думка якого для учня дуже вагома), сімейне коло; колектив вчителів, врешті взаємодія учнів і вчителів, учнів і батьків-вчителів і батьків, учнів-вчителів-батьків

Якщо схематично уявити всю профілактичну роботу, вона складається з трьох взаємопов'язаних блоків: виховання в рамках школи - в процесі викладення основ наук та в позакласній роботі; виховання у процесі позашкільної діяльності та виховання в сім'ї.

Виховний вплив на учнів під час уроків залежить від педагогічної майстерності вчителів-предметників, а позакласну, позашкільну роботу, роботу з батьками координує класний керівник. Він же забезпечує взаємодію школи з різноманітними громадськими організаціями, правоохоронними органами, службами по роботі з неповнолітніми тощо.

Головним же осередком, де учень перебуває чверть свого добового часу, є колектив класу.

Він і є однією з ланок системи профілактики відхилень у поведінці школярів. І вчителі, класні керівники, вихователі, природно і небезпідставно покладають на клас, як суб'єкт виховання, великі надії.

Однак, практика останніх років і наші дослідження засвідчили значне послаблення виховної функції класного колективу через зниження в ньому здорового морально-психологічного клімату. Здоровим можна вважати лише такий морально-психологічний клімат в учнівському колективі, який характеризується впевненістю, згуртованістю, дружніми стосунками, взаємною вимогливістю колективу в цілому і кожного учня зокрема.

Необхідно зважати і на те, що психологія класного колективу ґрунтується на відносинах між членами колективу, на громадській (колективній) думці і колективному (груповому) настрої, традиціях, звичках та інших соціально-психологічних явищах. Взаємовідносини між членами колективу, хоч і залежать від індивідуальних особливостей кожного, перш за все визначаються кінцевою метою основної діяльності. Від цих взаємин залежить характер і сила впливу колективу на важких учнів.

Що ж на практиці? Наші дослідження виявили значну не сформованість сучасних класних колективів.

Лише половина учнів 8-11 класів вважають, що вони вчаться в дружніх класах, третина вважає свій клас «більш дружним, ніж недружним», кожен п'ятий вважає свій клас «недружним». Наявність такої статистики не викликає здивування тому, що один з десяти учнів зовсім не має друзів у класі Відчуженість від колективу однолітків нерідко і є причиною скоєння правопорушень - так вважають самі підлітки.

Про наявність нездорового психологічного клімату в класних колективах свідчить і той факт, що лише в одному з десяти обстежених класних колективів ми виявили обстановку доброзичливості. В інших класах майже 65% учнів перебувають в напружених чи конфліктних стосунках.

Щоправда, і тут є цікава закономірність. У складних стосунках між собою знаходиться майже 80% восьмикласників, 76% дев'ятикласників, близько 50% десятикласників і лише 34% випускників. Отже від класу до класу взаємини учнів поліпшуються, а в одинадцятих класах вони починають будуватись на суспільне значимій основі. А чи враховують ці закономірності вчителі? Чи знають, що своїми педагогічне виправданими або ж навпаки непедагогічними діями можуть прискорити становлення дружньої, ділової атмосфери, - або ж затримати цей процес; поглибити конфліктну ситуацію в класі?

Перш за все, треба розібратися у природі виникнення конфліктів у системі учень-учень, учень-вчитель, учень-батьки, батьки-вчителі.

Конфлікт, як негативне соціальне явище у педагогічному процесі і як визначальний фактор у виборі мотивів асоціальної поведінки неповнолітніх, стає все більшим гальмом у навчально-виховному процесі. Це ми відмічали при аналізі причин правопорушень.

Як свідчать проведені нами дослідження, проблема взаємовідносин між учнями і вчителями набагато складніша, ніж вбачають і намагаються довести педагоги-практики. Адже кожен другий конфлікт виникає з вини вчителів. Анкетування учнів VII-XI класів в ряді криміногенних шкіл показало, що половина учнів визначають свої стосунки з вчителями як напружені, 19% - як такі, що викликають роздратування і лише 26% повідомили, що почувають себе поруч з наставниками легко і невимушено. Характерно, що лише невелика кількість учнів, кожен сьомий іде до школи з радістю, 73,7% - «просто тому, що треба йти», 10,5% - іде з острахом, а 10% крокують до школи з почуттям ненависті.

Що стосується важких підлітків, то жоден з них не засвідчив, що йому з учителями легко й невимушено, у 60% з педагогами стосунки напружені, у 40 - конфліктні.

Серед причин виникнення конфліктів між вчителями і учнями підлітки і старшокласники визначають такі: нерозуміння вчителем учня; незнання інтересів, прагнень школярів; нетактовність вчителя у ставленні до учня; відсутність взаєморозуміння педагога з батьками; несприйняття учнями манери вчителя одягатися; завищена вимогливість вчителя до вчинків, поведінки учнів; відсутність контакту з учнями після уроків; підкреслено неоднакове ставлення педагога до різних учнів класу; несучасність поглядів, світогляду педагога, відсутність у педагога терпимості. В той же час лише 5,1% вчителів суб'єктивно оцінюють свою педагогічну майстерність як погану.

Разом з тим ми з'ясували ступінь критичності у ставленні учнів до характеру їх взаємин з педагогами, причини конфліктів, які відбуваються з ініціативи учнів. Він має такий вигляд: свідомо допускають різні промахи у своїй поведінці; не вмію поводитись стримано; відчуваю несправедливість, надмірну критичність з боку педагога; маю схильність спочатку діяти, а потім осмислювати вчинок; не хочу чи не можу знайти спільну мову з педагогом; втратив інтерес до навчання.

Серед негативних якостей у вчителів, що заважають встановленню доброзичливих взаємин педагога з учнями, старшокласники виділяють знервованість, розбіжність слова і дії, нетактовність, некоректність, грубість, нерозуміння вчителем учня. За нашими даними через конфлікти з педагогами пройшло 86,7% учнів 9-х класів і 84,7 - учнів 10-х класів.

У той же час, проведені нами дослідження вказують на невідповідність реакції педагога на той чи інший конфлікт. Так, за твердженням учнів 6-7 класів 5,3% з них у випадку порушень ними норм і правил поведінки стверджують, що вчителі роблять вигляд, начебто не помічають дій учнів; 63,2% учнів зазнали від педагогів образи, 10,5% вказали, що вчителі вдавались до рукоприкладства.

Слід відмітити, що характерною і тривожною рисою сучасного навчально-виховного процесу є поява «важких» класів, а це є результатом неграмотної диференціації навчання, штучної комплектації класів з числа важких учнів.

Як правило, у шкільній практиці вихід зі складних конфліктних ситуацій адміністрація вбачає у відрахуванні зі школи важких» учнів, неформальних

лідерів. Такий неконструктивний підхід є досить поширеним явищем у сучасній школі Головне тут не тільки в тому, що конфлікт, який не вирішується конструктивно, переходить у потайний (латентний) стан з непередбаченими наслідками прояву, а й те, що самі педагогічні працівники не набувають умінь аналізувати, вирішувати конфлікт і тим самим прогнозувати, попереджати його появу.

Досліджуючи виток конфліктної ситуації, ми ретельно вивчаємо історію класу, його оцінку на різних етапах з боку вчителів початкових класів, класних керівників і вчителів, адміністрації, батьків. Визначаємо соціометричні і психологічні стани учнів, спостерігаємо за характером їх спілкування з педагогами і між собою. В результаті висвітлювались навіть не досить типові, але дуже характерні і важливі для педагогічного процесу явища. Це і невідповідний добір класу (скажімо, 80% складали дівчата) і невміння добирати класного керівника, відсутність наступності педагогічних дій на різних етапах формування і розвитку учнівського колективу, зростання стану тривога і роздратування серед учнів тощо, відсутність ділового обміну думок між класним керівником та вчителями-предметниками, а також приватних, товариських бесід в неофіційній обстановці і вирішення психолого-педагогічних проблем на великих і малих педагогічних радах, на засіданнях методоб'єднань, шкільних конфліктних комісіях і радах з профілактики правопорушень серед учнів.

Аналіз сучасної природи конфлікту в загальноосвітній школі показує, що його профілактика та корекція повинні ґрунтуватися на комплексному підході, що включає:

1) знання причин виникнення конфлікту та особливостей його перебігу;

2) своєчасну психолого-педагогічну діагностику конфліктного явища;

3) розробку цілісної програми психолого-педагогічної профілактики і корекції конфлікту;

4) її реалізації спільними зусиллями педагогів, учнів, психологів, батьків тощо.

Про важливість пошуків шляхів розв'язання конфліктних ситуацій свідчить проведення у квітні 1994 р. у М.Чернівцях міжнародної молодіжної науково-практичної конференції «Молодь і проблеми конфлікту у період переходу до демократичного суспільства», тези якої вийшли двотомним виданням.

Головна природа конфлікту - відсутність чи недостатність навичок спілкування, невміння будувати безконфліктні стосунки з оточуючими. Тому корекція конфлікту має будуватись перш за все на чіткій програмі «Спілкування.

Концепція виховання учнів у сучасних умовах передбачає прищеплення підліткам навичок самовиховання - самоорганізації, самореалізації, самореабілітації. Тому важливо навчити учнів пізнавати себе, складати програму самовиховання. Вона передбачає складання короткої самохарактеристики з переліком своїх недоліків та тих видів діяльності, де ці недоліки найчастіше проявляються; складання пам'яток «Перебори себе». Особливо важливо подолати себе у вживанні наркогенних речовин.

Бачимо, скільки прикростей приносить невміння спілкуватись, дискутувати, коректними методами доводити свою правоту. Конфліктність особливо заважає важковиховуваним підліткам. Тому вкрай важливо навчити підлітків слухати співрозмовника, проявляти до нього чемність, увагу, повагу, поважати гідність товариша, яким би він не був. Головне - навчити підлітків сприймати людину, яка вона є, з усіма її позитивними і негативними рисами.

Усі засоби, форми, норми, способи, правила спілкування мають виражати незаперечну повагу гідності співрозмовника в цілому. Це звичайно виражається у ввічливості.

Постійно, навіть у дрібницях, виявляйте максимум турботи і прагніть до взаєморозуміння. Ставтеся до іншого по можливості зі щирим співчуттям.

Співрозмовник мас постійно відчувати розуміння і довір'я, які, до речі, не дають права на те, щоб без дозволу лізти в душу», звинувачувати або виправдовувати.

Називайте усіх знайомих, навіть у їх відсутності і навіть якщо до них є неприязнь, на ім'я, яке намагайтеся запам'ятовувати.

Критика, як і ліки, має бути вчасною і в міру. Не припускайте повчань і моралізаторства; критикуючи, висловлюйте конструктивні пропозиції, задавайте менше нав'язливих запитань.

Повага до людини не повинна носити суто абстрактний характер: вона виявляється у повазі до її праці, думок, планів, прав, друзів, якостей і чесноти, одягу, речей тощо. Цінуйте - якщо це, звичайно, можливо - все те, що цінує вона (або хоча б не глузуйте над тим, чим вона дорожить).

Намагайтеся якомога менше турбувати оточуючих своїми проблемами, виявляйте більш уваги до справ і проблем оточуючих.

Намагайтеся не бути категоричними в судженнях і не давати безпідставних «загальноствердних» або «загальнозаперечних» оцінок з приводу конкретних подій та окремих дій.

Багато порад щодо вміння встановлювати і підтримувати дружні стосунки можна почерпнути з творів Д.Карнегі.

Робота з колективом класу складна і багатогранна.

Тут важливо виділити першочергове і другорядне, бо важливі усі моменти взаємин і становлень учнів. Цікавий матеріал для висновків можуть дати педагогу відповіді на запитання. Які якості в людях, що тебе оточують, ти перш за все помічаєш? Як правило, учні з негативною установкою на оточення відмічають байдужість людей, холодність і зверхність у спілкуванні, егоїзм, нещирість; а школярі з позитивним настроєм звертають увагу на доброту, простоту, щирість, справедливість, розум і доброзичливість.

Звичайно, значно легше спілкуватися з тими, хто позитивно настояний до людей. Саме цього іноді не розуміють педагоги, будуючи свої відносини однаково як з першими, так і з другими. Через це виникають непорозуміння, які накладають певний відбиток на стосунки в класному колективі.

Ще в недалекому минулому вчителі у виховному процесі активно використовували громадську думку. Використовують цей засіб і зараз, відмічаючи що метод здебільшого він спрацьовує і навіть має зворотний ефект

Уся справа в тому, що зараз інший час. Процес демократизації: гуманізації школи вимагає й іншої структури, підходів до тих чи інших традиційних методів.

Безперечно, громадська (колективна) думка с важливим елементом психологічної структури колективу, який впливає на особистість учня, мікрогрупи, класний колектив в цілому, а також на формування інтересів поглядів, звичок, світогляду тощо. Громадська думка класного колективу включає інтелектуальний, емоційний та вольовий компоненти і визначає ставлення учнів до певних питань і явищ, які торкаються їхніх інтересів.

Звичайно, якщо думку педколективу або окремого педагога підтримує переважна більшість учнів класу, то проблема «важких» не буде так гостро стояти перед школою. Однак, коли говорити про рівень сформованості думки учнів та вчителів, то тут може мати місце дисгармонія. На практиці думка щодо «важких» збігається з думкою вчителів лише у 14% учнів, у 65% учнів - збігається іноді, у 20% - не збігається у більшості випадків. Тобто, аналізуючи в класі поведінку одного з учнів, педагог може розраховувати на підтримку незначної частини класного колективу: кожен п'ятий учень буде підтримувати, захищати того, хто завинив, а переважна більшість - виявляти байдужість. Зрозуміло, що така колективна думка не зможе позитивно вплинути на особистість «важкого» учня. При цьому педагог має зважати не тільки на офіційну (зовнішню), а й кулуарну (внутрішню) думку членів колективу щодо поведінки певної особи. Нерідко кулуарна думка дієвіша, хоч і сильно залежну від

стосунків особистостей. Доводиться враховувати, яка думка переважає: якщо офіційна - успіх в обговоренні поведінки учня можливий; якщо - кулуарна - успіху не буде досягнуто. Тому класний керівник мусить постійно приділяти увагу формуванню колективної думки, заздалегідь використовуючи активну і пасивну форми впливу на носії думки. До методичних прийомів класного керівника пропонується ввести: створення проблемних ситуацій, у процесі яких учень вимушений дотримувати певних моральних норм; власний приклад; дискутування; співставлений результатів діяльності учнів з мотивами ставлення до неї; часті заохочення, засновані на довірі тощо. Це дасть змогу педагогові формувати колективний настрій, який виявляється в індивідуальних або спільних переживаннях, тривалих емоційних станах, які в свою чергу впливають на рівень навчання, поведінки учнів. Колективні настрої зумовлюють повсякденні явища шкільного (класного) життя учнів.

Результати дослідження проблеми формування і підтримування доброго настрою в класних колективах показали, що багато учнів часто йдуть до школи з настроєм, відмінним від робочого. Так, 13,2% старшокласників ідуть до школи в доброму настрої, а 86,8% - з задовільним або поганим настроєм. Причому, поганий настрій зумовлений частими конфліктами між батьками, дітьми і батьками, незадовільними умовами життя майже у 32,2% учнів; недоліками в навчально-виховній роботі - близько 22%; незадовільним морально-психологічним кліматом у класному колективі - 30,5% учнів. Отримані нами дані свідчать про необхідність уважного ставлення до учнів з поганим настроєм, з'ясування причин такого стану та їх усунення. При цьому важливу роль відіграють певні традиції, норми поведінки в школі, у класі. Зазначимо, що традиціями нехтують через необдуманий підхід при зміні класних керівників. У ході анкетування на запитання «Чи є у класі позитивні традиції?» негативно відповіли 43,4% учнів 8-х класів і 60,2% дев'ятикласників. Це, на наш погляд, доволі красномовні цифри.

У класному колективі чільне місце посідає авторитет. Він може бути колективним або індивідуальним, дійсним чи уявним. Уявний колективний та індивідуальний авторитет спричиняє негативні явища у колективі, хиби у поведінці багатьох учнів. Тому уявного авторитету педагог у своїй роботі повинен уникати. Відомо, що уявний авторитет учителя може виступати у вигляді авторитету пригнічення, авторитету дистанції, псевдоавторитету, педантизму, авторитету резонерства, авторитету «доброти» тощо. На сьогодні має місце таке явище, коли справжнім авторитетом серед старшокласників користуються близько 30% вчителів, а всі інші мають один з різновидів уявного авторитету, який учнями дуже швидко розшифровується і використовується у негативному напрямку.

Важливо враховувати і наявність уявного авторитету учня у таких різновидах: авторитет «ерудита», авторитет «адвоката», авторитет «естетичної пози», авторитет фізичного гноблення тощо. Дослідження доводять, що понад 50% учнів мають такі авторитети у колективі і, подекуди, сліпо наслідують ці авторитети. Своєчасне виявлення педагогом різних видів авторитетів учнів, їх тактовне тлумачення, наведення конкретних прикладів може сприяти підвищенню якості профілактичної роботи класного керівника у «важких» класах.

У старших класах рельєфніше, ніж у молодших, проявляється і таке соціально-психологічне явище, як лідерство. Утворюючись з авторитетів - дійсних або уявних, - лідерство виділяє одного з учнів, який веде за собою інших. Питання полягає в тому, куди він їх веде? Як правило, у колективах старшокласників безумовно є лідери і позитивні, і негативні. Та коли співставити їх у кількісному плані, то виявляється, що негативних лідерів більше, ніж позитивних. Аналіз проявів лідерства в одному з «важких» 9-х класів свідчить, що 46,8% учнів вбачають дійсних лідерів тих, хто добре навчається, поводиться, має активну позицію в колективі, а 53,2 - серед тих, хто організовує різні негативні вчинки у класі. Відомо, що у шкільному віці лідери з відхиленнями від загальноприйнятих норм поведінки і суджень в основному самостверджуються здебільшого за рахунок фізичної сили, зрідка - на підставі інтелектуального розвитку вузького спрямування.

Соціометрична позиція важковиховуваного учня в колективі, класі характеризується ізольованістю від позитивного оточення. У той же час наші дослідження стверджують, що у випадку, коли важковиховуваний учень має психічно активне спрямування, його зв'язки у класі сталі, і мають більш високий ступінь впливу на поведінку учнів. Це значною мірою витікає з того факту, що важковиховувані учні (до 80%) позитивно оцінюють особистісні риси учнів класу. Відповідно ступінь довіри до важковиховуваного учня дещо вища, ніж до учня, що оцінюється позитивно. (Відповідно 43% і 32%). Важковиховуваність нерідко супроводить факт більш раннього психологічного змужніння учня. Так, 70% важковиховуваних стверджують, що відчувають себе дорослішими свого біографічного віку. Важковиховувані учні, усвідомлюючи свої вади, не бачать шляхів їх позбутися. Більш того, деякі вади обертаються для них певними перевагами. Скажімо, маючи певні переваги у фізичному, вольовому розвитку, важковиховувані учні більш ризиковані, часто подобаються дівчатам. Маючи характерний досвід спілкування поза школою з дорослими, що характеризуються як криміногенні авторитети, важковиховувані учні самі стають носіями авторитету і небезпеки. Важковиховувані більш згуртовані між собою.

Характерною особливістю важковиховуваного учня є пропуски занять. Причини цього найрізноманітніші: відсутність інтересу до навчання, конфліктні стосунки з педагогом, неприязнь до класного керівника, одноманітність і монотонність шкільного життя, підміна вчителя колегою, відсутність негативної оцінки пропусків з боку однокласників, намагання ствердити себе серед однолітків, сімейні обставини, збіг у часі уроку з улюбленим позашкільним заняттям, поганим настроєм, загальною байдужістю та ін. Одна з найзначніших причин, яка властива 15-17% учнів - це потреба у розрядці, знижений пізнавальний інтерес до змісту навчальної програми, пропуски занять за компанію», психологічна втома. Тобто важковиховуваний учень виступає як носій опозиційних до існуючої системи навчально-виховного процесу якостей.

На запитання «Як ти ставишся до порушення норм і правил поведінки з боку одноліток у класі», кожен п'ятий учень 5-7 класів відповів «байдуже», третина прощає, і лише біля 17% засуджує негативну поведінку. Отже у багатьох класних колективах створюється для важковиховуваних емоційно комфортна ситуація подальшого розвитку своїх якостей. А це означає, що такі провідні риси характеру як принциповість, відповідальність, дієздатність, будучи усвідомленими, як провідні у формуванні думки колективу, не набувають свого виховного значення. І одна з причин цього - споглядальний настрій педагогічної діяльності класного керівника, надмірна обережність у використанні активних методів при коригуванні поведінки важковиховуваних.

Чому вчителі нерідко відчувають розгубленість при проведенні виховної роботи з учнями? Мовляв, не може звести кінці з кінцями, не видно позитивного результату. Став виправлятись Петро М. - щось скоїлось з класом, став некерованим. Налагоджується з класом - немає контакту з батьками, з'явились непорозуміння з колега-ми-вчителями щодо методів виховного впливу на учнів.

Виявляється, успіху можна досягти лише при умові одночасної роботи з класом, батьками, вчителями-предметниками і окремими учнями. При цьому необхідно виконати алгоритм дій, в такій послідовності, щоб це дало позитивні результати.

Алгоритм роботи з колективом класу зручно будувати за такою схемою:

1. Анкетування учнів на теми «Наш клас», «Ми і наші вчителі», «Ми і наші батьки», анкетування учнів з відхиленнями у поведінці на тему «Важкий підліток».

З метою вивчення:

- стосунків учнів між собою, з учителями та батьками;

- громадської думки, настроїв та традицій класного колективу;

- ступеня впливу на учнів неформальних лідерів та мікрогруп;

- ступеня впливу на учнів формального активу класу.

2. Вивчення індивідуальних психологічних якостей «важких» учнів. Класні збори на тему «Морально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оздоровлення» (за матеріалами анкетування).

3. Збори учнів з батьками, вчителями (окремо і разом) на тему «Наші стосунки та їх вплив на успішність і поведінку учнів» (за матеріалами анкетування).

4. Засідання активу класу на тему «Про роль активу класу в профілактиці відхилень у поведінці учнів».

5. Здійснення активних форм роботи (диспутів, вікторин, літературних і тематичних вечорів, дискусій, ділових і рольових ігор, спрямованих на формування в учнів рис загальнолюдської моралі).

6. Проведення індивідуальної профілактичної роботи з учнями, які мають відхилення у поведінці, з неформальними лідерами та членами мікрогруп.

На практиці це відбувається таким чином. Після анкетування висвітлюються причини і фактори психологічного дискомфорту учнів у класі, конфліктності, занижених можливостей окремих учнів добре навчатися, причини поганої дисципліни, нестабільних, напружених стосунків учнів між собою, з батьками, вчителями тощо.

Все це стає предметом ділової конструктивної розмови з учнями під умовною назвою «Як нам жити краще». Класний керівник наголошує на тому, що хороший настрій, ділову навчальну атмосферу, добрий мікроклімат ніхто крім самих учнів їм не створить. Іде розмова про руйнівну силу негативних емоцій: страху, ненависті, гніву, тривоги, роздратованості, поганих думок, про те, як це емоції діють на наші внутрішні органи, на наше здоров'я, про біологічну і психічну природу цих емоцій, і навпаки, який благотворний вплив на людину має любов, доброзичливість, доброта, милосердя. Цікавими для учнів стають відомості про те, як уберегти себе від впливу цієї негативної психічної енергії, про саногенне (оздоровче) і патогенне (руйнівне, хворобливе) мислення та ін.

Власне, мова йде про те, як несприятливий мікроклімат у класі негативно впливає на здоров'я кожного зокрема.

Далі з'ясовується, що поганий стан здоров'я не дає змоги багатьом (третині) учнів навчатися так, як їм би хотілося. І тут класний керівник веде розмову про необхідність зміцнення фізичного здоров'я, про користь різних оздоровчих систем: П.К.Іванова, Н.О.Семенової («Мій шлях до здоров'я»), про лікувальну силу дихальних гімнастик, режиму харчування тощо.

Отже, учням стає зрозумілою і привабливою необхідність створення програм: «Психічне здоров'я», «Фізичне здоров я», «Спілкування».

Це перші важливі кроки до створення позитивного емоційного середовища в класі до успішної діяльності учнів.

Звичайно, це буде не одна, а декілька розмов, до яких учні ставляться з величезним інтересом.

Однак виявляється, що одного бажання учнів створити позитивний мікроклімат замало, багато залежить від стосунків з вчителями, батьками. Про це красномовного говорять результати анкетування «Ми і наші вчителі», «Ми і наші батьки».

Тому доцільно провести спільну розмову учнів з вчителями, учнів з батьками і в доброзичливій атмосфері накреслити програму спільних дій щодо покращення стосунків, терпимості, взаєморозуміння.

До речі, розмови про необхідність зміцнення і розвиток психічного, фізичного здоров'я потрібні не лише учням, а також вчителям і батькам. Бесіди теж можна проводити спільно для усіх трьох категорій.

Створення належної морально-психологічної атмосфери в класі - запорука успіху у навчанні й поведінці.

Як правило, учні активно включаються у цю гру «Самовдосконалення».

Щонайперше, визначають кодекс свого шкільного життя. Як відомо, зараз немає загальноприйнятих правил поведінки, але без них ніяк не можна. Скажімо, в одному з дуже важких 8-х класів (був на грані розформування) учнями разом з класним керівником були розроблені такі правила:

Це дуже важливо!

1. Допомагати товаришу. Не чекай, коли тебе попросять, допомагай коли бачиш, що твоєї допомоги потребують інші,

2. Поважати старших. Поважай не тільки вчителя, батьків, але й усіх людей. Пам'ятай: кожний дорослий гідний поваги як трудівник, як батько. Не засмучуй дорослих своїми поганими вчинками.

3. Навчатися та трудитися на совість. Не дозволяй собі лінуватися, не чекай, коли тебе примусять готувати уроки, примушуй себе сам.

4. Кожного дня робити хоча б одну добру справу. Будь чуйним: заспокой малюка, що плаче; пограйся з молодшим братом, сестрою, при невдачі підтримай товариша, допоможи мамі готувати обід або прибрати кімнату; переведи бабусю через перехрестя; допоможи людині похилого віку донести сумку з продуктами до житла; зроби закупівлю продуктів для інваліда.

5. Відпочивати й розважатися розумно, не заважаючи іншим трудитися і відпочивати. Гуляючи по місту, не галасуй, не кидай каміння, не зривай квітів, будь стриманим. Вчися грати з товаришами, підкорятися загальним правилам гри.

Це можуть усі, це можеш і ти!

1. Рано лягати спати і рано вставати.

2. Мати багато товаришів і серед них обов'язково вірного друга.

3. Займатися цікавими для себе справами тоді, коли виконано головну роботу.

4. Забувати образи, але пам'ятати, коли й за що ти образив іншого сам.

5. Не складати руки перед труднощами. Якщо бути наполегливим - все вдасться!

Без цього не можна вважати себе людиною!

1. Цілеспрямованість - головна риса характеру. Обрати мету життя потрібно так, щоб бути корисним для інших людей; розвинути свої сили й здібності, щоб совість була чистою, а поведінка - гідною.

2. Працелюбність - умова будь-якого успіху в житті. Лінощі - мати всіх вад.

3. Мужність - це уміння жити по совісті, говорити правду у вічі, не боятися труднощів і зла. Це уміння при необхідності пожертвувати своїми інтересами заради інших людей.

4. Вимогливість до себе й самокритичність - це шлях пізнання себе й умова самоповаги. Право вимагати від інших має той, хто вимогливий до себе.

5. Людяність, співчуття, милосердя, взаєморозуміння, уміння прийти на допомогу усім, хто цього потребує. Без цієї якості людина не здатна ані на дружбу, ані на справжнє кохання.

6. Нетерпимість до всього негативного у собі. Недоліки - мої найлютіші вороги.

А ось вимоги жартівливого «естетичного патруля» в одній із шкіл м. Херсона.

Брудне взуття, розкуйовджене волосся, неакуратний вигляд не мають прописки у нашій школі.

Для всіх: бути виключно ввічливим, акуратним.

Для дівчат: Декоративна косметика псує Ваші юні обличчя, вони привабливіші, коли природні. Забороняється ходити з каблучками та сережками.

Для хлопців: Забороняється відвідувати «храм нікотину». Належить завжди бути приємним і зібраним, не втрачати своєї чоловічої гідності.

Що людина не повинна робити:

Очима: оглядати з голови до ніг; підглядати; «зводити з розуму».

Носом: сопіти, хрюкати, пронюхувати, коли не просять, крутити, задирати.

Ротом: кричати, лаятись, нашіптувати, поширювати плітки, плюватись, обривати розповідь іншого.

Вухами: підслуховувати чужі розмови, вислуховувати плітки.

Руками: допомагати висловлюватись, брати чужі речі, показувати на інших пальцем.

Ногами: штовхати будь-кого, відкривати двері, ходити по стінах.

Отже, тут велике поле для самодіяльності та ініціативи учнів. Класному керівнику треба лише вдало використати великі творчі можливості колективу.

Самовиховання в підлітків може досягти кінцевої мети, коли; школярі матимуть більш-менш чітку програму та оволодівають певними прийомами.

Програму самовиховання кожного підлітка можна запропонувати скласти з короткої характеристики та переліку недоліків у тих видах діяльності, де вони найчастіше в учня проявляються.

У підлітковому віці можуть бути ефективними бесіди за такою тематикою.

«Якими мають бути стосунки між хлопчиками й дівчатами?» «Кого можна назвати справжнім другом?», «Святі узи товариськості», «Дівоча честь», «Чоловіча гідність», «Як перебороти свої недоліки».

Добре зарекомендувала себе на практиці пам'ятка «Себе перебороти»:

1. Дайте відповідь на питання: «Ким і яким я хочу бути?». Визначте свою життєву мету, інакше не зрозумієте смислу життя.

2. Перелічіть позитивні якості, що необхідні для реалізації ваших життєвих планів, а також недоліки, що цьому заважають.

3. Визначивши недоліки, з'ясуйте їх причину. Коли причина полягає в зовнішніх обставинах, змініть їх, якщо у вас самих - змінювати доведеться себе самого.

4. Визначте ступінь шкідливості недоліку, негативної якості або вади для ваших життєвих планів, для інших людей, а потім ступінь стійкості всього негативного у власному духовному житті.

5. Знайдіть опору в собі самих, у своїх сильних сторонах, на які потрібно спиратися, щоб перебороти свої недоліки

6. Треба зненавидіти зле в собі та інших, щоб його перебороти, і Перш за все вийти з середовища, яке підтримує вади. (В середовищі курців і наркоманів не покинеш палити й «кайфувати». Серед циніків не набудеш культури мови й поведінки).

7. Навчитися стримувати себе, коли з'явиться спокуса знову піддатися ваді або проявити свою негативну якість Тільки так виробляється сила волі, необхідна для перемога над собою.

Отже колектив класу в руках умілого педагога може стати добрим інструментом у створенні позитивного психологічного клімату для кожного учня зокрема, а значить і в попередженні відхилень у поведінці.

Размещено на Allbest.ru