Размещено на http://www.allbest.ru/

План

• Вступ
• Загальна характеристика емоцій
• Деякі визначення любові
• Витоки любові
• Класифікація типів любові
• Використана література

Вступ

Любов є однією з людських емоцій, науковому вивченню якої було втаємничене безліч праць : починаючи від Стендаля і його кристалізації любові (не кажучи вже про велику кількість більш ранніх філософських праць) і закінчуючи сучасними вивченнями гормональних складових переживання любові. У своїй роботі я хотів би зупинитися на деяких аспектах любові як емоції: її місці в структурі емоційного життя людини; її визначеннях і типах в різних психологічних напрямах; причинах її розвитку у людини і ряду інших.

Спершу необхідно коротко розглянути деякі теорії емоцій і потім визначити яке місце займає любов в них.

Загальна характеристика емоцій

У кожній психологічній школі емоції по різному.

Психоаналітична концепція афекту і мотивації. У своїх працях Фрейд запропонував спосіб аналізу механізмів функціонування особи, виділивши при цьому концепцію афекту. У її основі лежить теорія інстинктивних потягів, яким властиві: безумовність, циклічність, вибірковість і замінюваність. Сам же афект визначається в ранніх роботах Фрейда як єдина спонукальна сила психічного життя, а в пізніших працях афектам дається дефініція інтрапсихічних чинників, спонукаючих фантазії і бажання індивіда. У психоаналітичному підході виділяють 3 аспекти афекту : енергетичний, процес розрядки і сприйняття остаточної розрядки. З пізніших напрямів дослідження емоцій можна виділити роботи Е. Фромма, зокрема його роботу "Мистецтво любові", деякі компоненти якої я розгляну нижче.

Когнітивні теорії. До них відносять теорії самосвідомості (теорії "Я"), в яких причиною емоцій є когнітивні процеси. Центральним поняттям цих теорій є Я-концепция (цілісний, інтегрований феномен, що виникає при складанні сприйняття і пізнання індивідом самого себе). Чим більше сприйняття/пізнання людиною себе, чим більше вони пов'язані з ядром його особи, тим більше вони включають почуття і емоції. Іншою групою когнітивних теорій є розгляд емоцій як функцій (реакцій), обумовлених когнітивними процесами. Так Арнольд, вважає, що емоція виникає в результаті впливу певної послідовності подій, які описуються в термінах сприйняття (як елементарне розуміння) і оцінок (миттєвий інтуїтивний акт). Інші представники когнітивного підходу (Шехтер та ін.) припустили, що емоції виникають на основі фізіологічного збудження і когнітивної оцінки ситуації, причиною цього збудження, що стала.

Емоції як результат біологічних процесів. Деякі дослідники розглядають емоції як засіб адаптації, що грав важливу роль у виживанні на усіх еволюційних рівнях. Так Плучик, визначає емоції як тілесні реакції, пов'язані з певним адаптивним біологічним процесом. Він же запропонував розглядати особові риси як комбінацію декількох первинних емоцій. Наприклад любов визначається як радість + прийняття.

Теорія диференціальних емоцій, об'єктом вивчення якої, являється окремі емоції, кожна з яких розглядається окремо, як самостійний переживально-мотиваційний процес, що впливає на пізнавальну і поведінкову сферу людини. Основою цієї теорії є наступні положення: а) 10 фундаментальних емоцій (страх, зніяковіння, печаль, радість та ін.) утворюють основну мотиваційну систему життя людини; б) ці фундаментальні емоції переживаються і впливають по-різному на пізнання і поведінку людини; в) емоційні процеси взаємодіють з драйвами, гомеостатичними, перцептивними, когнітивними і моторними процесами і впливають на них. Слід зауважити, що це вплив двосторонньо. Активаторами емоцій тут діляться на 3 групи: нейронні і нервово-м'язові; афекторні і когнітивні. Тут же вводитися поняття базова емоція, визначувана як що має виразні нервові субстрати; вона проявляє себе за допомогою міміки і спричиняє за собою виразне переживання, що усвідомлюється людиною; вона чинить організуючий і мотивуючий вплив на людину. Цим критеріям відповідають емоції інтересу, радості, здивування та ін. Континуум емоційної сфери людини тут виглядає таким чином: а) рефлекси (автоматизована реакція на стимул, що здійснюється без попередньої когнітивної оцінки стимулу і не припускає свідомого вибору моделі поведінки) - б) інстинкти - в) драйви або survival needs (фізіологічні потреби, що є основою для тваринного життя) - г) емоції. Визначаючи емоції як те, що переживається як почуття, що мотивує, організовує і направляє сприйняття, мислення і дії, ми можемо сказати, що вони входять практично в усі сфери життя людини, роблячи те або інший вплив на них.

Діяльнісний підхід. Згідно з ним до емоційних процесів відноситься великий клас процесів внутрішньої регуляції діяльності, що виконують цю функцію, "відбиваючи той сенс, який мають об'єкти і ситуації, що впливають на суб'єкта, їх значення для здійснення його життя" (А.Н. Леонтьев). Окрім цього, емоції є однією з форм існування і особового сенсу, коли зв'язок між подіями і мотивами, а також їх особовий сенс проявляється виникаючими емоційними переживаннями. Тут проводиться термінологічна відмінність, що відносяться до емоційних явищ: воно (цілісне явище) є єдністю двох моментів : відбиваного змісту і його емоційного переживання. Емоційні явища розпадаються на дві групи: а) переживання, які "забарвлюють" самі предмети і перетворюють їх на мотиви і б) явища, що виникають в процесі діяльності і виражають певне відношення суб'єкта до різних умов, ситуаціям і тому подібне

Ряд інших концепцій і їх положення будуть розглянуті нижче.

Деякі визначення любові

любов емоція психологічний

Згідно теорії диференціальних емоцій любов істотно відрізняється від таких базових емоцій як печаль, радість, гнів або страх. Базовими вони являються частково тому, що вони мають власні способи вираження, властиві ним способи переживання і власні конкретні патерни активності нервової системи. Хоча любов також є базовим почуттям, характеристики цієї основи по відношенню до любові приймають інше, більш комплексне звучання. Любов, частково, можна визначити як сплав емоційного, мотиваційного і когнітивного компонентів. Ізард, проводячи огляд деяких з цих компонентів пише, що ця "частина" складається не лише з позитивних емоцій як інтерес-збудження і задоволення - радість, але і з ряду негативних - печаль, злість, гнів та ін. Він також доповнює перераховану вище класифікацію любові таким типами як любов як переживання і любов як відношення.

Розуміння причини виникнення емоції може вплинути на протікання емоційного процесу і тоді предметом переживання ставати ця причина. У вченні Спінози, це перемикання відбилося в тому, що такий афект як любов, що служить основою для виникнення інших афектів, визначається як задоволення, яке супроводжується знанням зовнішньої причини. Аналіз процес розвитку цих афектів, тобто перехід переживання з безпосередніх на опосередковані причини задоволення, можна знайти в роботах Юма. Він чітко розрізняє об'єкт і причину любові-ненависті. Причинні зв'язки, що описуються в навчаннях Спінози і Юма можна зображувати таким чином, : 1) предмет любові - 2) предмет задоволення - 3) задоволення - 4) любов. Таким чином, любов часто є лише першим результатом розвитку емоційного процесу, а є основою для виникнення інших почуттів. Коли предмет і причина любові співпадають, то це є основою для розвитку цього почуття і зародження взаємного. Подальший розвиток цього емоційного процесу визначається пізнанням ряду обставин : можливість розвитку; умисністю і визнанням виправданості цих дій;

Е. Фромм розуміє любов як "відповідь на проблему людського існування". Людина, усвідомлюючи свою відокремленість від природи, усвідомлюючи своє життя, минуле, розуміє стислість свого існування. Тобто те, що не по своїй волі він народжений і не по своїй помре і тому подібне. Людина "стала б безумною", коли б не смог звільнитися з цієї в'язниці, покинувши її, об'єднавшись в тій або іншій формі з людьми і навколишнім світом. Спосіб подолання цього, по Фромму, і є любов. Любов, пише він, це "активна зацікавленість в житті і розвитку того, що ми любимо". Важливим аспектом є те, що не дивлячись на те, що Фромм і пропонує типологію видів любові, він пише, що любов є спрямованість на усе, а не на щось одне. При цьому в дієвий характер любові (у відмінності від симбіотичного, заснованого на тому або іншому використанні іншої людини) він включає такі невід'ємні елементи як дачу (віддачу), турботу, відповідальність, пошану і знання

Е. Берн визначає любов як - "якнайповніше і найбільш благородне з усіх стосунків і включає найкраще з усіх інших стосунків: пошану, захоплення, пристрасність, дружбу і інтимність". В термінах транзактного аналізу, це можливо лише тоді коли Батько втрачає свою зіркість і настороженість, а Дорослий свою передбачливість. Любов тут це відношення Дитина-дитина.

Витоки любові

Засадничим чинником в еволюційному розвитку любові, являється статеве розмноження, при якому самець і самиця вносять до процесу створення нової істоти рівна кількість генів, що забезпечує генетичну мінливість і, отже, є засобом необхідним для виживання групи.

Інший біологічний феномен, що зіграв особливу роль в еволюції емоцій - споріднений відбір. Його визначають як процес, що забезпечує передачу певних ознак індивіда через його гени і гени його родичів. При цьому, вирішальне для еволюції значення грають риси, що представляють особливу цінність для окремого індивіда. Так існують певні докази про те, що споріднений відбір вплинув на виникнення і розвиток альтруїстичної поведінки у людини, важливим компонентом якої є здатність до емпатії. У свою чергу слід пам'ятати і про те, що істотною частиною емпатіїи є емоційне переживання, яке входить в переживання любові. Особливістю розвитку людини в онтогенезі є великий період залежності від батьків (особливо матері), від якої вимагається опіка і турбота про новонароджене. Захист і годування немовляти - свідоцтво любові. Останньою біогенетичною причиною любові у людини стали осілий спосіб життя і полювання. На зорі людства полювання було складною і ризикованою роботою: вона вимагала витримки і наполегливості, чоловіки були вимушені поневірятися по декілька днів далеко від будинку, перш ніж повернутися "додому" до жінок і дітей зі свіжою здобиччю. Враховуючи, що це була і фізично важка робота, вони поверталися додому не лише обтяжені здобиччю, але і виснажені гонитвою і тому подібне. Причиною, що примушувала їх вирушати в довгу дорогу додому, була прихильність до їх жінок і дітей.

Класифікація типів любові