Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

• Молодший шкільний вік
• Підлітковий вік
• Рання юність
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ.

Метою цього дослідження є виявлення вікових і міжстатевих особливостей самооцінки в молодшому, середньому і старшому шкільному віці. Для цього були проведено анкетування учнів третього, сьомого і десятого класу середньої школи №8 м. Києва. Як завдання школярам було запропоновано написати, які психологічні якості вони хотіли б в собі збавити і додати(не менше трьох, але і не більше семи якостей).

Соціальні групи, що вивчаються, мають деякі особливості, які не могли не вплинути на результати дослідження. До таких об'єктивних ознак ми вважаємо потрібними зарахувати наступні:

Анкетування в сьомому і десятому класах припало на якийсь час, передування обідній перерві, через що учні вказаних класів не віднеслися до дослідження з належною увагою, на відміну від учнів третього класу, час для анкетування яких був вибраний вдаліше.

Досліджувана школа не належить до елітарних, досліджувані класи не мають конкретно вираженої спрямованості, тому обрані групи можуть представляти об'єктивний зріз цієї соціальної групи.

Перед анкетуванням з урахуванням вищевикладеного дослідниками були висунені наступні гіпотези:

Учні третього класу будуть у своїх відповідях, в порівнянні з більш старшими шкільними віками, більше орієнтуватися на думку про себе учителів, батьків і тому подібне, тобто дорослих, таких, що є для них незаперечним авторитетом. Сьомий клас орієнтуватиметься на думку свого оточення (друзів), і десятий клас вже матиме про свої психологічні якості власну думку.

Нерозмежування психологічних і непсихологічних якостей буде властивіше третьому класу, чим іншим двом.

Розмежування фізичних і матеріальних властивостей: в молодших класах - орієнтація в рівній мірі на ті і інші, в старших класах нерозмежування психологічних і непсихологічних якостей не має бути присутнім.

З віком тяга до ігор зменшуватиметься, тяга до навчання - збільшуватися.

Молодший шкільний вік

Якість учбової роботи школяра, а також і уся його поведінка оцінюється школою, і ця оцінка впливає на характер його стосунків з оточенням - учителями, батьками, друзями. До дитини, що недбало відноситься до навчання, проникному заняття, не бажаючому вчитися, оточення, природно, відноситься інакше, ніж до школяра, що старанно виконує свої обов'язки. Разом з новими обов'язками школяр отримує і нові права. Дуже важливим для молодшого школяра є також і те, що, отримуючи гарні оцінки за свою учбову працю, він може чекати з боку оточення не лише похвали, але і пошани. Особливу роль грає заохочення, нагорода.

Основною передумовою для формування особи в цьому віці являється перехід до нового становища дитини в суспільстві, яке зобов'язало його до відповідальної, суспільно контрольованої, цілеспрямованої діяльності, виховує почуття обов'язку і відповідальності перед оточенням, уміння діяти свідомо і організовано, розвиває в дитині вольові якості.

Нове положення дитини наповнює його життя глибоким змістом, що позначається на загальній спрямованості його особи, переживаннях, представленнях. Нова спрямованість, що з'являється у дітей молодшого шкільного віку, виражається також і в тому, що вони активно прагнуть знайти своє місце в колективі, завоювати пошану і авторитет у товаришів. Це прагнення до певного положення в колективі в умовах навчання і виховання в школі є величезним стимулом в учбовій роботі. Молодші школярі починають свідомо домагатися звання відмінника, оскільки в добре організованих школою і учителями колективах саме це звання в першу чергу надає їм право на пошану і авторитет у товаришів.

У молодшому шкільному віці змінюється і система взаємин дитини з навколишньою дійсністю, а тому змінюється і поглиблюється його емоційна сфера, виникає враження меншої емоційності молодших школярів в порівнянні з дошкільниками. Це пояснюється тим, що, чим старше дитина, тим краще він уміє управляти своїми емоціями. У цьому сенсі показові відповіді учнів третього класу: хочу бути спокійною(ним), не нервувати. Правда, такі відповіді властивіші дівчаткам, оскільки їм в цьому віці складніше стримувати емоції, ніж хлопчикам, соціальна ситуація розвитку яких з дитинства зобов'язала їх не проявляти певні емоції("не плач, ти ж хлопчик"! і так далі)

У молодшому шкільному віці не лише з'являються нові емоції, але і ті, які мали місце до школи, змінюють свій характер і зміст. В цьому відношенні дуже показові дослідження дитячих страхів. У малюків найчастіше страх викликається тим, що може безпосередньо погрожувати дитині. У молодших школярів по відношенню до обставин такого роду з'являється навіть деяка бравада безстрашністю, оскільки уміння здолати страх піднімає школяра як в очах його товаришів, так і в його власних очах.

У відповідях хлопчиків часто зустрічалися бажання бути сміливим. Поведінка хлопчиків в даному випадку, їх бажання стати сміливими, хоробрими і так далі визначається стереотипом підлоги. З'являються інші форми страху, що виникають з різних джерел, наприклад, страх показатися смішним, негарним, боязнь побут висміяним і тому подібне.

Велике місце займають відповіді, що відносяться до зовнішності, : не хочу бути товстим, мати вузькі очі, короткі руки і так далі. Варто відмітити, що в цей період розвитку відбувається особливо інтенсивне формування моральних почуттів дитини, що в той же час означає і формування моральної сторони його особи.

Життя колективу не може протікати організовано, якщо не управляється певними правилами громадської поведінки. Така організація класу практично ставить дитину, що поступила в школу, перед необхідністю засвоїти норми і правила громадської поведінки і суспільної моралі.

Ті правила і вимоги, які ставить перед дитиною колектив, виступають тоді для нього не як щось чуже його власному життю і діяльності, а як необхідний елемент його життя в колективі класу, школи, як необхідна умова його буття. Для учнів третього класу характерні були відповіді ніби: хочу бути добрим, добродушним, чуйним, не хочу бути злим і тому подібне

У зв'язку з тим, що нове положення школяра накладає на нього і нові обов'язки, в його свідомості виникають уявлення про працю. Щоб виконувати обов'язки ( а їх у молодших школярів багато, і шкільних, і домашніх), треба докласти певні зусилля. Діти відчувають це і відбивають це почуття у своїх відповідях: хочу часто забиратися, не хочу бути ледачим, хочу бути працелюбним. Навчання в школі пред'являє до дитини принципові вимоги. По-перше, воно вимагає від дитини свідомо поставленої спеціальної мети - вчитися. По-друге, воно вимагає підпорядкувати свої розумові процеси цієї мети. На початку шкільного навчання діти ще не уміють активно заучувати учбовий матеріал, бути постійно уважними. Це наочно демонструє велику кількість відповідей : хочу добре переказувати, хочу, щоб у мене була хороша пам'ять, хочу бути уважним. Мислення молодшого школяра має конкретний характер. У нашому випадку, при конкретному питанні, які психологічні якості ви хотіли б в собі збавити і додати, дитина іноді відповідає гранично конкретно: мені не подобається довжина мого волосся, те, що у мене вузькі очі і так далі, я хочу добре переказувати, не отримувати двійок.. Молодший школяр рідко абстрагується від реальності, і це заважає йому розмежовувати непсихологічні і власне психологічні якості.

Закінчуючи розмову про молодших школярів, варто сказати декілька слів про те, що вже в дошкільний період відбувається накопичення дитиною знань про типово чоловічу або типово жіночу роль, про фізичну відмінність чоловіка і жінки, про відмінність в їх поведінці, про їх взаємини, про найбільш важливі якості особи. У дитини поступово формується почуття статевої приналежності і починають проявлятися характерні моделі поведінка, пов'язана з "роллю" чоловіка або жінки. Прийшовши в школу, дитина поводиться відповідно до своїх уявлень про те, яким має бути хлопчик і якій має бути дівчинка.

Підлітковий вік

Коли дитина вступає в підлітковий вік (7 клас), в розвитку його самосвідомості відбувається дуже важливе зрушення. Він пов'язаний з виникненням почуття дорослості. Це почуття виражає абсолютно нове відношення до світу і собі.

Порівнюючи себе з дорослими, підліток приходить до висновку, що між ним і дорослим немає ніякої різниці. Він починає вимагати від оточення, не вважати його маленьким, дитина розуміє, що у нього теж є права. Новоутворення цього віку - дитина ставить себе нарівні з дорослими, але у нього ще немає відчуття справжньої приналежності до дорослості, але є величезне бажання у визнанні його серед дорослих.

У цьому віці характерне відкриття свого "Я", усвідомлення своєї індивідуальності, він шукає і знаходить недоліки в собі. У деяких з'являється невдоволення собою. Підлітки прагнуть зайняти шановане положення серед однолітків, тому саме одноліток стає зразком рівняння. Хтось бачить свої недоліки, а у когось власна самооцінка завищена, але набагато гірше коли навпаки, тому що підліток сильно переживає якщо він знаходить себе гірше за інших.

У нашому випадку хлопчики потребують дотепності і упевненості, а ось дівчаткам потрібний спокій і скромність.

Але що цікаве - хлопчики хотіли б збавити лінь і егоїзм, а дівчатка лінь і дратівливість. Але не варто забувати, що в цьому віці відбувається статеве дозрівання і почуття підлітків декілька загострені. І в цьому періоді існує негативна фаза, що обумовлюється такою, що підвищеною дратує, капризами і так далі. Невдоволення собою часто виражається "меланхолією" або агресивною поведінкою.

У відповідях можна зустріти протиріччя. Допустимо то вони хочуть додати скромність, то збавити - це пояснюється становленням індивідуальності. Самовпевненість перехід в соромливість, веселість змінюється замкнутістю. Так тільки після кризи самосвідомості підліток придбаває "почуття індивідуальності".

Період самовиховання, де хлопчик шукає і прагне до ідеалу "справжнього чоловіка", а дівчинки "справжньої жінки".

Рання юність

У віковій психології юність визначається як стадія розвитку початку статевого дозрівання і до настання дорослості. По вітчизняній періодизації дитячого розвитку рання юність, або старший шкільний вік (14,5 -17-18 років) відноситься до шостого періоду. Хлопець є проміжною ланкою між дитиною і дорослим. Юність - це завершуючий етап дозрівання у формуванні особи. Великі зміни у власному організмі і зовнішності, пов'язані із статевим дозріванням, з відомою невизначеністю положення (адже вже не дитина, але ще і не дорослий), з розширенням кола осіб, з якими особа повинна співвідносити свою поведінку; усе це разом узяте різко збільшує активність ціннісно-орієнтаційну діяльність в юнацькому віці. Хлопець заклопотаний оцінкою нових знань і прагне вибудовувати свою поведінку на основі свідомо вироблених або засвоєних критеріїв і норм. Рання юність характеризується появою почуття власної неповторності, особистій індивідуальності; у негативному варіанті виникає розпливчате "я", ролева і особова невизначеність.

Головне новоутворення цього віку - відкриття "я", розвиток рефлексії, поява життєвого плану, поступове вростання в різні сфери життя. У відповідях простежується орієнтація на майбутнє. Позитивні якості пов'язані з вибором професії, життям в суспільстві. У зв'язку з тенденцією мислення хлопців і дівчат до абстрагування у них з'являються власні теорії філософії, щастя, любові.. Остання - особливо у дівчат, яким властиві любовні переживання, тоді як хлопці більше думають про майбутнє.

Для хлопця і дівчини зрілість і зовнішність мають деяку соціальну цінність (у відповідях прослизає нерозподіл психологічних і непсихологічних якостей : додати м'язи і тому подібне) Зовнішність для цього віку піднімає статус хлопця в очах оточення, викликаючи у них відповідні почуття і очікування.

Для хлопців поняття "величина" і "велич" - майже синонімічні. Із струнким, мускулистим тілом в цьому віці асоціюються якості ватажка : енергійність, рішучість (підтверджується результатами тестів).

Юнацький вік - важливий етап розвитку розумових здібностей. Старшокласники частіше і наполегливіше, упертіше ставлять питання: "Чому"? і висловлюють сумніви в достатності і обґрунтованості пропонованих пояснень. Для цього віку характерна тяга до узагальнення, пошуку універсальних принципів і законів, що стоять за приватними фактами. Відповіді на тести є деякими загальними формулами життя і соціального пристрою суспільства.

Розвиток інтелекту в юності тісно пов'язаний з розвитком творчих здібностей і прагненням до створення чогось нового, що призводить до індивідуального стилю розумової діяльності. У тестах зустрічаються такі відповіді, як бажання додати до своїх психологічних якостей артистизм. Багатьом дітям цього віку властиве перебільшення своєї унікальності, що також проявляється у відповідях. Розвиток тимчасових представлень тісно пов'язаний як з розумовим розвитком, так і із зміною життєвої перспективи. Після 15 років збільшується самоповага, зменшується соромливість і все більше зростає інтерес у своєму майбутньому.

Юнацькі самоописи динамічніші, більш розкидані, а у дівчаток суб'єктивніші, більше пов'язані з почуттями, звідси спостерігається, у відповідях у дівчаток, менша кількість якостей, спрямованих на інших, чим у хлопців. Відповіді дівчат більше пов'язані з любов'ю.

Самооцінки хлопців і дівчат сильно залежать від стереотипних представленнях чоловіка і жінки. Тому дівчатка хочуть додати більш "материнські почуття": ніжність, ласку, доброту, а хлопчики мужність, витривалість, силу. І за результатами тесту, хлопця хочуть прибрати: нерішучість, соромливість, скромність.

У цьому віці ми помітили такий підрозділ: одні ставлять чіткі цілі у своєму майбутньому, а інші живуть фантазіями. А характерна риса юнацького віку - формування життєвих цілей. Хлопець також замислюється про шлях досягнення його цілей. І тому у відповідях ми зустрічаємо бажання додати такі якості як розум, терплячість, совість.

Внутрішній світ тільки сформувався і він ще дуже крихкий і людина нерідко в цьому віці переживає нереальність свого Я, самотності, нерозуміння.

Рання юність - період зростання соціальної активності. Старшокласник зацікавленіший в тому, що відбувається навколо нього і прагне взяти участь. Юність - завершуючий етап первинної соціалізації.

Висновок

В ході дослідження гіпотези, висунені перед його початком, підтвердилися частково.

На наш погляд, причина криється відносно учнів до цілей і результатів дослідження: старшокласники брали участь в таких опитуваннях не один раз, результати їм не показувалися, що понизило їх зацікавленість. Крім того, другокласникам була утішна увага нових дорослих, позначився і авторитет учителя.

Третьокласники не розмежовують психологічні і непсихологічні якості, як ми і припускали. Серед учнів сьомого і десятого класів таке розмежування присутнє, спостерігається невелика кількість виключень(згадано декілька фізичних якостей), але це пов'язано з індивідуальними особливостями, а не з віковими.

Статеві відмінності спостерігаються більшою мірою в сьомому класі, що пов'язано з віковими особливостями цієї групи школярів.

В цілому наші прогнози виправдалися, що служить підтвердженням як традиційних теорій, на яких побудована робота, так і відповідності сталим представленням досліджених груп школярів.

Список використаної літератури