Размещено на http://www.allbest.ru/

Параметри та види самооцінки

параметр вид самооцінка занижена

Традиційно виділяють три основні параметри самооцінки: адекватність, висота, стійкість [23].

Самооцінка може бути адекватною і неадекватною. Адекватна самооцінка дозволяє людині відноситися до себе критично, припускає рівне визнання своїх достоїнств і недоліків. У основі такої самооцінки лежить необхідний досвід і знання. Неадекватна самооцінка свідчить про необ'єктивну оцінку людиною самого себе, його думка про себе у такому разі, розходиться з думкою про нього що оточують. Розрізняють неадекватну завищену і занижену самооцінку [37].

Захарова пише, що завищена оцінка себе виконує функцію захисту через освіту емоційних бар'єрів, блокуючих сприйняття зовнішніх дій або ведучих до спотворення і ігнорування досвіду [22].

Неадекватно занижена самооцінка - недооцінка себе суб'єктом. Люди із заниженою самооцінкою ставлять перед собою нижчі цілі, ніж ті, які можуть досягти, перебільшують значення своїх невдач. При заниженій самооцінці чоловік надмірно невпевнений в собі, що є стійкою якістю особи і веде до формування таких рис, як упокорювання, пасивність, "комплекс неповноцінності" [37]. Ратинів (1983) відзначає, що неадекватна, завищена самооцінка, пов'язана з соціальною дезадаптацією особи, створює достатньо широку зону конфліктних ситуацій і за певних умов сприяє прояву делинквентного поведінки.

В результаті проведеного дослідження Бороздіной був виявлений елемент неадекватності завищеної самооцінки у чоловіків і неадекватності заниженої самооцінки у жінок [16]. Як пише І.С. Кон, чоловіки і в старості залишаються менш самокритичними, чим жінки. Проте по комплексу отриманих результатів не лише не виключена, але і цілком вірогідна в кожній з субвибірок часткова неадекватність зворотного знаку - завищення самооцінки у жінок і заниження у чоловіків. Ці дані указують на виражену індивідуальну диференціацію самооцінки, що може означати її залежність від багатьох чинників - особових особливостей людини, загального стилю його життя, виховання і ін. [25].

"Встановлено, що суб'єкти з проміжними показниками оцінки себе характеризуються більш оптимальними, стійкими психічними станами, ніж особи з високими і низькими її значеннями" [23].

Самооцінка може бути високою і низькою, розрізнятися по ступеню стійкості, самостійності, критичності. Висота вважається за дуже важливий параметр для самооцінки. Існують різні варіанти її виміру. [23].

Найбільш поширеною у вітчизняній психології є техніка Дембо-Рубінштейн. У методиці Дембо-Рубінштейн обстежувані проставляють три відмітки на графічних шкалах, відповідні реальної, ідеальної і досяжної самооцінки [46].

Аналіз отриманих даних виявляє абсолютно очевидна відмінність позицій реальної самооцінки в різних вікових групах. Реальна самооцінка з віком має очевидну тенденцію до зниження. Що ж до ідеальної самооцінки по параметру висоти, то вона також характеризується падінням із збільшенням віку випробовуваних [16]. Досяжна самооцінка теж має вікову динаміку. У літньому і старечому віці досяжна самооцінка майже не розрізняється з реальною, інколи повністю зливаючись з нею. Отстояніє реальної самооцінки від досяжної і ідеальної має лінійну залежність: воно зменшується з віком. Це означає, що окремі елементи загальної структури самооцінки з ранньої молодості до пізньої старості поступово зближуються. В результаті вся конструкція самооцінки знижується у міру збільшення віку, нерідко до повного злиття створюючих її елементів: реальною, досяжною і ідеальною. В результаті дослідження самооцінки, проведеного Бороздіной в різних вікових групах була виявлена наступна закономірність: обстежувані першій зрілості орієнтовані, головним чином, на ідеальну самооцінку; обличчя другої зрілості - на досяжну; немолоді ясно починають схилятися до реальної самооцінки; у старезних вона стає провідним елементом. Цікавий специфічний механізм самооценивания в разных вікових групах. У осіб першої зрілості базовим механізмом служить "соціальне порівняння", тобто зіставлення себе з іншими; у випробовуваних другій зрілості - установка на особисті уявлення і свої реальні досягнення; немолоді, зберігаючи подібну установку, звертаються до соціального порівняння і вводять "тимчасове", до чого переважно тяжіють і старезні, орієнтуюся на власне "Я" в циклі життя і виконуючи це порівняння в діаді "Я є - Я був" [11, 14, 16].

Размещено на Allbest.ru