Причини появи та профілактика наслідків стресу. Психологічні особливості становлення особистості в підлітково-юнацькому і дорослому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство зв'язку та транспорту України

Українська державна академія залізничного транспорту

Контрольна робота

з дисципліни

“ Психологія ”

ЗМІСТ

Зміст

Вступ

1. Стрес: причини появи, та профілактика наслідків стресу

2. Психологічні особливості становлення особистості в підлітково-юнацькому і дорослому віці

2.1 Біологічні і соціальні фактори в психічному розвитку і формуванні особистості підлітка

2.2 Феноменологічна характеристика дітей підліткового віку

2.3 Характеристика учбової діяльності підлітка

2.4 Розвиток пізнавальних процесів у підлітка

3. Соціальні групи. Види та особливості соціальних груп

3.1 Поняття соціальних груп. Квазигрупи

3.2 Види груп за характером взаємозв'язків між членами

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Предмет психології складають конкретні факти психічного життя. Наприклад, стрес та методи його усунення. Або ж загальні характеристики розвитку людини у підлітковому віці.

Однак наукова психологія не може обмежуватися самим лише описанням психологічних фактів, хоч би якими цікавими вони були, їх треба пояснювати.

Ось чому слід відкривати закони, за якими відбуваються ці явища, тобто психологічні закони. Якщо виникнення психологічних фактів спостерігається кожного разу, коли для цього виникають відповідні умови, то кажуть про закономірний характер психічного явища.

Завданням психології, нарівні з вивченням психологічних фактів і закономірностей, є встановлення механізмів психологічної діяльності. Це означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з рядом наук: медициною, фізіологією, біофізикою, біохімією, кібернетикою та ін.

Отже, психологія, як наука, вивчає факти, закономірності та механізми психіки.

Психологія (від грец. душа і слово, вчення) - наука про закономірності виникнення і діяльність психіки у людини і вищих тварин, про психічні процеси, які є складовими діяльності та спілкування людей, поведінки тварин.

Об'єктом вивчення психології є психіка як функція мозку.

Вихідною категорією психології є відображення.

Вищою, хоча й не єдиною, формою відображення у людини є її свідомість.

1. СТРЕС: ПРИЧИНИ ПОЯВИ, ТА ПРОФІЛАКТИКА НАСЛІДКІВ СТРЕСУ

Спосіб життя - це наше повсякденне життя з раннього ранку до пізнього вечора, щотижня, щомісяця, щороку. Складовими частинами активного і релаксаційного способу життя є і початок трудового дня, і режим харчування, і рухова активність, і якість відпочинку та сну, і взаємини з оточуючими, і реакція на стрес, і багато чого іншого. Саме від нас залежить, яким буде наш спосіб життя - здоровим і активним чи нездоровим і пасивним.

Можна виділити чотири основні методи профілактики стресу за допомогою ауторегуляції: релаксація, протистресова «переробка» дня, надання першої допомоги у випадку гострого стресу та аутоаналіз особистого стресу. Використання цих методів за необхідності доступно кожному.

Аутоаналіз особистого стресу - як можна знайти і пояснити реакцію свого організму на стресові ситуації, тобто як можна визначити свій особистий стрес. Зрозуміти свою власну стресову ситуацію надзвичайно важливо: по-перше, прояв стресу в кожної людини індивідуальний; по-друге, у стреса, як правило, не може бути єдиної причини - таких причин завжди безліч; по-третє, ви зможете знайти найбільш прийнятний для себе вихід із ситуації, що склалася.

Найбільш виправданим методом аутоаналізу особистого стресу є щоденник стресів. Метод цей нескладний, однак потребує терпіння. Протягом декількох тижнів по можливості щодня необхідно робити в щоденнику прості позначки: коли і за яких обставин були виявлені ознаки стресу. Краще записувати свої спостереження і відчуття ввечері після роботи чи перед сном, коли легше пригадати подробиці і деталі. Якщо наприкінці дня позначок не зробити, то наступного дня, у життєвих турботах і метушні забудеться, коли і що відбулося.

2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В ПІДЛІТКОВО-ЮНАЦЬКОМУ І ДОРОСЛОМУ ВІЦІ.

2.1 Біологічні і соціальні фактори в психічному розвитку і формуванні особистості підлітка

Підліток може гордитися кількістю назв, придуманих для нього дорослими: “перехідний”, “критичний”, “переломний”, “важкий”. Вони повною мірою відображають складність і значущість процесів розвитку, які відбуваються у цьому віковому періоді. Вік підлітка особливий - відбувається перехід від дитинства до дорослості. За віковою періодизацією - це вік від 11-12 до 14-15 років.

У підлітковому віці розвиток йде у швидкому темпі і по всьому фронту. За короткий час діти дорослішають фізично, морально, розумово, соціально.

Якщо попередні стадії психосексуального розвитку були пов'язані з власним тілесним Я (відповідали тим чи іншим ерогенним зонам), то з підліткового віку нарцисизм дитини зникає, поступаючись спрямованості сексуальних інтересів на інших людей. Вони, як об'єкти сексуального задоволення, сприяють розвитку чуттєвості, потягів, потреб, інтересів дорослої людини, тобто “вторинної сексуальності”. За З.Фрейдом, усі люди у ранньому підлітковому віці проходять через “гомосексуальний період”, коли спалах сексуальної енергії підлітка спрямований на людину своєї статі (однолітка чи старшого). Він надає перевагу спілкуванню з ровесниками своєї статі і лише поступово об'єктом енергії лібідо стає особа протилежної статі.

У стресових ситуаціях він часто повертається до надійної ролі дитини, яка залежна від батьків. Та йому соромно цієї залежності. Намагаючись ствердити свою незалежність, підліток стає непоступливим, різким і навіть грубим у стосунках з батьками.

У цей час на долю батьків та вчителів лягає велике психологічне навантаження, вони мають навчитися розумно реагувати на зміни у взаєминах з підлітком, щоб, з одного боку, надати йому незалежність, до якої він прагне, а з іншого - не втратити реального контролю над його поведінкою, втримуючи її у розумних межах.

Проблема кризи підліткового віку є складною, тому, розкриваючи її, потрібно виходити із єдності біологічних змін, що настають в організмі підлітка, і змін у соціальних умовах його життя, його взаємин з його ровесниками та дорослими.

Важливими видаються положення Г.Костюка, що розкривають розвиток людини як біологічної і соціальної системи. Вчений зазначає, що становлення особистості - обумовлений і разом з тим саморозвиваючий процес. Це внутрішньо необхідний її рух від нижчих до вищих рівнів розвитку, в якому зовнішні причини завжди діють через внутрішні умови.

Фізичний розвиток підлітка та набуті у попередні роки властивості психічного розвитку створюють внутрішні передумови для зміни його становища в школі, в сім'ї, в суспільстві.

Біологічні фактори.

Зміни, що відбуваються в організмі дитини у перехідний період від дитинства до підліткового віку зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Статеве дозрівання позначається на розвитку і функціях всього організму.

Усе починається із змін в ендокринній системі. Посилюється діяльність гіпофізу, а його гормони стимулюють ріст тканин і функціонування залоз внутрішньої секреції (статевих, щитовидної залози та інших), що спричинює фізичний і фізіологічний розвиток.

Відбувається стрибок у рості. Ріст в довжину, збільшення маси тіла і об'єму грудної клітки змінюють пропорції тіла і наближають його до характерного для дорослих. Зростає м'язева сила і фізичні можливості підлітків, але вони швидко виснажуються і втомлюються. Втрачається гармонія в рухах, оскільки перебудовується моторний апарат. Втрачається вміння володіти своїм тілом.

У підлітковому віці спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи (артерій) і маси тіла. Якщо мускулатура серця і його об'єм збільшуються вдвічі, то діаметр судин залишається вузьким. Тому серце через порівняно ще вузькі судини не може постачати потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема до мозку. Тому можливі функціональні порушення у діяльності серцево-судинної ситеми (серцебиття, підвищення кров'яного тиску, головні болі, головокружіння, швидка втома, задишка, блідість, посиніння губ).

Із розвитком, вага головного мозку підлітка наближується до ваги мозку дорослої людини. Далі розвиваються лобні ділянки мозку, частково скроневі та тім'яні, кора головного мозку вдосконалюється на внутрішньоклітинному рівні. Інтенсивний розвиток вищої нервової діяльності виявляється у розумовій активності підлітка.

Оскільки ендокринна і нервова системи функціонально пов'язані між собою, підлітковий вік характеризується, з одного боку, бурним підйомом енергії, а з іншої - підвищеною чутливістю до патогенних впливів. З цих причин розумова і фізична перевтома, тривале нервове напруження, сильні негативні емоційні переживання (страх, гнів, образа) можуть бути причинами ендокринних порушень (тимчасовим припиненням менструального циклу у дівчаток) і функціональних розладів нервової системи. Вони виявляються у підвищеній роздратованості, збудливості, нестійкості, слабкості гальмівних механізмів, втомлюваності, розсіяності, у розладах сну.

Статеве дозрівання та зрушення у фізичному розвитку справляють немаловажне значення у появі нових психологічних утворень. По-перше, виникає відчуття власної дорослості. По-друге, стимулюється розвиток інтересу до іншої статі, з'являються нові відчуття, переживання, перші романтичні почуття. Отже, фактори біологічного і соціального порядку виступають у взаємопереплетенні, стають внутрішніми механізмами психологічних новоутворень, які спонукають до встановлення і поглиблення сексуальних стосунків у наступному віковому періоді.

Соціальні фактори.

Психологи прийшли до висновку, що істотні особливості підлітка залежать від соціальних факторів.

Доведено, що конкретними соціальними умовами життя дитини визначається:

1) тривалість підліткового віку;

2) наявність чи відсутність криз, конфліктів, труднощів;

3) характер переходу від дитинства до дорослості

Особливості прояву і протікання підліткового віку визначаються конкретними соціальними умовами життя і розвитку підлітка, його суспільним становищем у світі дорослих.

Важливим фактором розвитку особистості підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння певних соціальних взірців і цінностей, на побудову взаємин із дорослими та ровесниками, на самого себе (проектування своєї особистості і свого майбутнього).

2.2 Феноменологічна характеристика дітей підліткового віку

Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості, яке найперше характеризується почуттям дорослості, формуванням самооцінки і появою прагнення до самовиховання. Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є виникаюче у нього уявлення про себе як уже не дитину, він починає відчувати себе дорослим, намагається бути і рахуватись дорослим. Цю особливість називають почуттям дорослості, яке полягає в тому, що підліток заперечує свою приналежність до дітей, але у нього ще немає відчуття істинної, справжньої дорослості, хоча є потреба у визнанні його дорослості оточуючими. У психічному розвитку підлітка основна роль належить встановленню системи соціальних взаємовідносин з оточуючими. Розвиток соціальної дорослості - це розвиток готовності дитини до життя у суспільстві дорослих в якості його повноправного члена. Соціальна незрілість дитини, його залежність від дорослих визначає його становище соціальної нерівності у відносинах з дорослими, їх ставлення до підлітка як до “маленького”.

У взаємовідносинах з дитиною дорослі мають ряд переваг:

1) мають право вимагати слухняності і підпорядкованості;

2) мають право змушувати, забороняти, карати.

Підлітки вже не хочуть виконувати попередні вимоги, ображаються і протестують, коли їх контролюють, карають, не вислухають, не розуміють, не рахуються з інтересами. Їх перестають задовольняти відносини з дорослими.

Почуття дорослості - специфічне новоутворення самосвідомості - стрижнева особливість особистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка щодо себе, щодо людей і світу, визначає зміст та спрямованість його соціальної активності.

Специфічна соціальна активність підлітка полягає у більшій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки, які існують у світі дорослих.

У становленні взаємовідносин підлітка з дорослими протиріччя.

2.3 Характеристика учбової діяльності підлітка

У підлітковому віці учіння залишається провідним видом діяльності., проте Вово зазнає значних змін, відбувається подальша його перебудова, що характеризується зростанням його самостійності. Учбова діяльність підлітка характеризується вибірковою готовністю, підвищеною сприйнятливістю до навчання. Великим досягненням підлітка є його готовність до усіх видів учбової діяльності, які роблять його дорослим у власних очах. Та проблема полягає у тому, що цю свою готовність він ще не вміє реалізувати, оскільки не оволодів способами виконання нових форм учбової діяльності.

Сформованою називається така учбова діяльність, коли учні, спонукаючись прямими мотивами самого учіння, можуть самостійно визначати учбові задачі, вибирати раціональні прийоми та способи їх розв'язування, контролювати та оцінювати свою роботу.

Причини послаблення інтересу до навчання:

1) нестійкість чи недостатність сформованості позитивного ставлення до учбової діяльності;

2) при загалом свідомому і відповідальному ставленні до навчання верх беруть захоплення чимось стороннім (читанням пригодницької літератури, футболом, лижами, ковзанами, комп'ютером), що призводить до нехтування обов'язку щоденно готувати уроки;

3) послаблення інтересу як реакція на невдачі у навчанні. Реально гостро переживаючи ці невдачі, підліток маскує свої переживання, робить вигляд, ніби оцінки не мають для нього істотного значення;

4) неприученість до трудових зусиль, неготовність і неспроможність без допомоги батьків (як це було раніше у початкових класах) справлятись із навчальними завданнями;

5) несистематичність виконання навчальних завдань, праця ривками, що зумовлює бажання вдаватись до різних легких нечесних способів (шпаргалок, списування у товаришів);

6) вади деяких аналізаторів (слабкість зору, слуху). Учень соромиться признаватися у цьому своїм одноліткам, не переборює труднощів і втрачає інтерес до навчання;

7) Негативні оцінні судження учителів, прояви з їх боку нетактовності, несправедливе оцінювання знань учнів, необ'єктивне применшування успіхів чи переоцінювання.

Для підлітка дуже важливо усвідомити, осмислити значення знань для розвитку їх особистості. Позитивним є те, що знову зростає престиж знань Пізнавальні і соціальні мотиви учіння підлітків розвиваються в єдності.

2.4 Розвиток пізнавальних процесів у підлітка

У підлітковому віці важливим психічним новоутворенням є розвиток довільності психічних процесів, що зумовлено вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності.

Розвиток уваги. Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку. У 12-14 років спостерігається в учнів зростання обсягу уваги, її концентрації і стійкості. Проте при одноманітних видах роботи старшим підліткам характерні відвертання і зниження уваги. Помітних прогрес у зосередженні уваги на об'єктах, даних мислено, в мовній формі, не підкріплених різними засобами унаочнення. Для підлітків характерним є прагнення виховувати у собі здатність бути уважним. У них зростають елементи самоконтролю і саморегуляції, увага стає.

Відчуття і сприймання. Відчуття та сприймання у підлітковому віці розвиваються та функціонують в єдності. Вони перетворюються на цілеспрямовані сенсорні перцептивні дії. Удосконалюється чутливість аналізаторів позначається на повноті та детальності сприймання. Що тоншими стають відчуття, то змістовнішими сприймання. Удосконалюється зорові і слухові диференціювання, гострота зору і слуху їх зростає від 13 до 15 років і переважає відповідні показники дорослих. Прогресує розрізнення відтінків кольорів, здатність розрізняти висоту тонів.

Розвиток пам'яті. Прогресивних змін зазнають усі процеси пам'яті: запам'ятовування, заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. Розвиток пам'яті відбувається у тісному взаємозв'язку із розвитком мовлення та мислення. Провідною в перебігу процесів запам'ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється у розвитку свідомої цілеспрямованості запам'ятовування, у зростанні його продуктивності щодо абстрактних суджень і понять, виражених і словесній формі.

Розвиток мислення. Мислення в підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання, пам'яті, підвищується його роль у мовних актах, уяві, емоційному житті учнів. Проходить дальше вдосконалення процесів порівняння об'єктів, їх аналізу і синтезу, абстрагування їх істотних ознак, узагальнення, утворення понять та оперування ними. Мислення з конкретно-понятійного поступово стає абстрактно-понятійним, розвивається здатність конкретизувати абстрактні поняття, розкривати їх зміст у конкретних образах, уявленнях.

Розвиток мовлення. Вдосконалюється вміння користуватись мовленням як засобом спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразної мови, до крилатих слів, метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Вони стають чутливими до краси художнього словесного опису. Виникає потяг до писання віршів. Характерне оволодіння складними конструкціями підрядних і супідрядних речень із вживанням різних сполучників, дієприкметників та прикметникових зворотіів. Кількісно зростає активний словник, підвищується рівень оволодіння значеннями слів. Підлітки оволодівають читанням “про себе”, що підвищує продуктивність розуміння, сприяє розвитку внутрішнього мовлення. Старші підлітки успішно використовують засоби зв'язності , використовують інтонаційні засоби, повністю оволодіти правильною вимовою слів.

стрес підліток соціальна група

3. СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ. ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП

3.1 Поняття соціальних груп. Квазигрупи

У соціологічному розумінні соціальна група - це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших.

У соціальних групах кожен індивід виконує певні соціальні ролі. Коли відносини в спільноті підтримуються тривалий час їм зазвичай приписуються риси групи. В результаті:

· особа починає розглядати відносини як дії, що здійснюються в певних межах, таким чином люди опиняються або всередині, або зовні групи;

· приписує групам “об'єктивне” існування та сприймаємо їх так якби вони були реальними;

· сприймає групу як носія особливої субкультури чи контркультури - набору унікальних норм та цінностей; у нас розвивається почуття відданості що дає відчуття того що ми є одним цілим, що має свої відмінності.

Умови необхідні для того щоб сукупність вважалася групою:

- Наявність взаємозв'язків між її членами;

- Поява спільних очікувань кожного члена групи відносно інших членів.

У соціальних категоріях і соціальних агрегаціях соціальний контроль відсутній, це чисто абстрактне виділення співтовариств за однією ознакою. Звичайно, у індивідів, що входять до однієї категорії, можна помітити певну ідентифікацію з іншими членами категорії (наприклад, за віком), але, знову ж таки, соціальний контроль тут практично відсутній. Досить низький рівень контроля спостерігається і у спільнотах, що сформовані за принципом просторової близькості. Соціальний контроль у цьому випадку походить просто від усвідомлення присутності інших індивідів. Потім він посилюється при перетворенні квазігруп на соціальні групи.

Власне соціальні групи також характеризуються різним ступенем соціального контролю. Так, серед соціальних груп особливе місце посідають так звані статусні групи - класи, верстви і касти.

Квазигрупи мають наступні ознаки:

- спонтанність утворення;

- нестійкі взаємозв'язки;

- відсутність різноманіття у взаємодіях(це або лише отримання чи передача інформації, або лише вираження протесту чи захоплення);

- короткостроковість спільних дій.

Квазигрупи переважно існують нетривалий час після чого або розпадаються, або перетворюються в стійкі соціальні групи. В соціальній науці виділяють кілька різновидів квазигруп.

Аудиторії - соціальна спільність людей, що поєднані з комунікатором - індивідом чи групою, що володіють певною інформацією та доводять її до відома спільноти. Аудиторія може здійснювати як безпосередню взаємодію з комунікатором(слухання оратора), так і опосередковано, анонімно(вплив ЗМІ). Таким чином, найбільш характерною рисою аудиторії є практично одностороння взаємодія , слабкий зворотній зв'язок з комунікатором особливо у випадку з великою аудиторією. Аудиторія - це складне та неоднорідне соціальне утворення.

Натовп - це тимчасове зібрання людей, об'єднаних в фізично обмеженому просторі спільністю інтересів. Соціальна структура натовпу дуже проста зазвичай вона включає лідера та решту. Натовпи дуже різняться за характером та поведінкою. Натовп одного типу може бути швидко трансформований в натовп іншого типу.

Спільними для усіх видів натовпу ознаками є:

1. Сугестивність. Люди, що перебувають в натовпі, як правило, більш піддаються впливу, ніж ті що знаходяться поза нею .

2. Анонімність. Індивід почуває себе незначним і невпізнаним у натовпі. Натовп часто діє як ціле, і її індивідуальні члени не виділяються і не сприймають себе як окремих індивідів.

3. Спонтанність. Люди, що складають натовп, мають тенденцію до більш спонтанної манери поведінки, ніж у звичайних умовах.

4. Невразливість. Оскільки люди, що складають натовп, анонімні, вони починають почувати себе поза соціальним контролем, розуміючи, що до них важко "добратися".

Існує декілька видів натовпу залежно від способу їх формування та поведінки.

-Випадковий натовп має найбільш невизначену структуру - сукупність людей на вулиці де відбулася неординарна подія(автомобільна катастрофа, пожежа у супермаркеті тощо).

-Обумовлений натовп - зібрання людей, що планується заздалегідь та відносно є структурованим, його членів знаходиться під впливом визначених, заздалегідь обумовлених соціальних факторів(натовп, що зібрався на шоу тощо).

-Експресивний натовп - соціальна квазигрупа, що формується зазвичай з метою отримання особистої насолоди і активність людей в такому натовпі сама по собі є ціллю та результатом(релігійні збори, рок-фестивалі тощо).

-Діючий натовп. Під терміном “діючий” розуміють весь комплекс дій натовпу.

Соціальні кола - соціальні спілості створені з метою обміну інформацією між їх членами. Ці спільності не ставлять цілей, не мають виконавчого апарату. Головна функція таких квазигруп - обмін поглядами, новинами, коментарями, аргументами. Індивіди, що формують такі кола проходять відбір по двом критеріям:

- спільна зацікавленість в темі дискусії (коло футбольних вболівальників);

-приналежність до певної субкультури(ділові кола, що об'єднують бізнесменів).

Існує декілька різновидів соціальних кіл:

- контактні кола ;

- професійні кола;

-дружні кола;

- статусні соціальні кола.

3.2 Види груп за характером взаємозв'язків між членами

Первинні та вторинні групи. Різниця у взаємозв'язках між індивідами найбільш яскраво помітна в первинних та вторинних групах. Термін первинна група вперше використав Ч.Кулі для позначення невеликої асоціації людей, пов'язаних зв'язками емоційної природи.

Первинна група може слугувати досягненню об'єктивних цілей, але вона більше відрізняється якістю особистісних відносин, емоційною задоволеністю її членів. Первинні групи зазвичай формують особистість, в них вона соціалізується. Кожен член вторинної групи може знайти в ній ефективний механізм досягнення особистих інтересів, але часто за рахунок втрати теплоти та щирості відносин.

У вторинній групі а першому місці стоїть виконання специфічних функцій. Тобто первинна група завжди орієнтована на зв'язки між її членами а вторинна на ціль. Вторинні групи практично завжди складаються з певної кількості первинних груп.

Також соціальні групи поділяються залежно від кількості членів групи на малі та великі соціальні групи.

Малі групи. Аналіз соціальної структури суспільства потребує, щоб в якості одиниці що вивчається виступала елементарна частинка, яка акумулює в собі всі види соціальних зв'язків. В якості такої одиниці була обрана мала група, яка стала постійним необхідним атрибутом усіх видів соціологічних досліджень.

Великі групи в сою чергу характеризуються такими рисами:

-наявність раціональних, ціленаправлених дій;

-групова думка рідко використовується, контроль здійснюється зверху на засадах субординації;

-конформізм до політики, що проводиться активною частиною групи.

Таким чином, найчастіше малі групи у своїй постійній діяльності не орієнтуються на кінцеву групову мету, в той час коли діяльність великих груп раціоналізована в такій мірі, що втрата мети зазвичай призводить до їх розпаду. Крім того, в малій групі особливого значення набуває такий засіб контролю і здійснення спільної діяльності, як групова думка. Особистісні контакти дозволяють усім членам групи брати участь у створенні групової думки і контролі за конформізмом членів групи щодо цих поглядів. Великі групи у зв'язку з відсутністю особистісних контактів між усіма їх членами, як правило, не мають можливості напрацювати єдину групову думку.

ВИСНОВОК

Розкриваючи питання: Стрес. Причини появи, та профілактика наслідків стресу. Визначили, що причина виникнення стресу можливе від не нормованого способу життя. А також, що існують чотири методи його профілактики, та і взагалі усунення за допомогою аутоаналізу та релаксації.

Питання: Психологічні особливості становлення особистості в підлітково-юнацькому і дорослому віці. Пояснило нам етапи та особливості розвитку підлітків. Та які порушення можуть виникати під час цього процесу (послаблення інтересу до навчання, почуття дорослості). Пояснило хід взаємовідносин між підлітком та дорослою особистістю.

Розгляд питання: Соціальні групи. Види та особливості соціальних груп. Пояснив поняття соціальна група - становить сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших. А також, що саме утворенню соціальних груп передує утворення квазігруп. Види квазигруп, як аудиторії, натовпи та соціальні кола . І що вже залежно від приналежності індивідів до груп виділють інгрупи (до яких особа входить на провах учасника) і аутгрупи (до яких індивід не належить). Та умови соціальної спільності, характери взаємозв'язків між членами соціальні групи (первинні, вторинні; малі, великі).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник. -- К.: МАУП, 1999.

2. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка -- К.: «Академія», 2002.

3. Соціологія: Підручник / За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І. Горлача. Харків - Київ. 1998.

4. Соціологія. Підручник / За ред. Печі І.М. - К., 2000.

5. Фролов С.С. Социология. - М.: Наука, 1994.

Размещено на Allbest.ru