Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. С. Дем'янчука

Кафедра психології

Контрольна робота

з вікової і педагогічної психології на тему:

«Сутність і значення вікової психології.

Психологічна готовність дітей до навчання в школі»

Виконала:

студентка ІІ курсу

м. Рівне

2007 рік

1. Предмет та завдання вікової психології, її теоретичне та практичне значення

1.1 Предмет та завдання вікової психології

Окремою галуззю психологічної науки с вікова психологія зі своїм специфічним предметом досліджень. Предмет вікової психології - вікова динаміка психіки людини, тобто вікова психологія досліджує закономірності психічного розвитку особистості на різних етапах її життя.

Отож, вікова психологія вивчає виникнення й розвиток психічних процесів (відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, емоцій тощо) і властивостей у дітей, підлітків, юнаків й дорослих; зумовлену віком динаміку співвідношень між ними; становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування та ін.); формування психічних якостей підростаючої особистості; вікові можливості засвоєння знань; провідні фактори розвитку та формування особистості та ін.

Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, що з'являються з віком у психічній діяльності людини, знаменуючи собою переходи від нижчих до вищих ступенів її розвитку. Вікова психологія розкриває умови, що визначають процес розвитку, співвідношення у цьому процесі природних (спадковості, фізіологічного визрівання організму тощо) і суспільних факторів, за допомогою яких (і через які) реалізуються можливості психічного розвитку людини.

Вікова психологія з'ясовує роль історично вироблених суспільством цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо) у формуванні людського індивіда як особистості.

У предмет вікової психології входить вивчення рушійних сил індивідуального розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попередніх періодів до наступних, від нижчих стадій до вищих, з'ясування індивідуально-типологічних відмінностей у психічному розвитку дітей, підлітків, молоді та дорослих, встановлення факторів, що їх детермінують, тощо.

У загальній структурі вікової психології виділяють дитячу психологію, психологію молодшого школяра, психологію підлітка, психологію ранньої юності, психологію дорослої людини та геронтопсихологію.

Після загальної характеристики предмета вікової психології як науки вважаємо за доцільне зробити деякі зауваження щодо викладу матеріалу в даному посібнику. Без сумніву, загальні вікові властивості завжди по-різному проявляються у конкретних соціальних та історичних умовах. Водночас експериментальних досліджень цієї проблематики у сучасних умовах із врахуванням статі, місця проживання, соціального походження тощо, надзвичайно мало, що робить висвітлення даної теми вимушено фрагментарним, а в ряді випадків таким, що базується на дослідженнях, проведених раніше.

1.2 Теоретичне значення вікової психології

Характер розуміння сутності психічною розвитку людини визначає відповідь на запитання, що є вік чи вікова стадія розвитку.

Приміром, вікові стадії можна розглядати як абсолютні константи, уявляючи психічний розвиток як природний біологічний процес. Можна фактично ігнорувати наявність вікових стадій, розуміючи під розвитком просте накопичення знань та навичок.

У вітчизняній психології послідовно розвиваються сформульовані у свій час П.П. Блонським та Л.С. Виготським уявлення про історично зумовлений характер вікових періодів розвитку людини. Внаслідок плину історії змінюються загальні соціальні умови розвитку особистості, зміст та методи навчання, що, відповідно, впливає на зміни вікових етапів розвитку. Це дає підстави розглядати вік як якісно своєрідний період фізичного та психологічного розвитку, що характеризується рядом особливостей, сукупність яких визначає неповторність структури особистості людини на даному етапі її розвитку.

Наприклад, Л.С.Виготський розглядав вік як цілу епоху, відносно відокремлений період, роль якого визначається місцем у загальному циклі розвитку. Перехід від однієї вікової стадії до іншої супроводжується появою нових психічних утворень, зміною власне ходу розвитку особистості.

Г.С. Костюк трактував вік у психології як конкретний та відносно обмежений у часі ступінь психічного розвитку, що характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психологічних змін, не пов'язаних з індивідуальними особливостями.

Зазначимо, що специфіка піку визначається сукупністю багатьох умов, до яких можна віднести і особливості фізичного розвитку (наприклад, формування тих чи інших морфологічних утворень у ранньому віці, перебудова організму у підлітків тощо), і систему вимог до людини на певному етапі розвитку, і її взаємини з іншими людьми, і тип діяльності, якою вона займається, і характер знань, якими вона оволодіває, і специфіка способів засвоєння цих знань тощо.

Вплив зовнішніх умов па вікові особливості особистості залежить також від того, якими вже сформованими психологічними властивостями (внутрішніми умовами) він опосередкований, тобто специфіку віку детермінує сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, а зміна співвідношень між останніми зумовлює необхідність та особливості переходу до наступного вікового етапу розвитку.

Отож, вікові (типологічні) психологічні особливості зумовлені конкретно-історичними умовами розвитку, спадковістю, до певної міри характером виховання, особливостями спілкування і діяльності людини, причому останні впливають передусім на терміни переходу від однієї вікової стадії до іншої.

В архаїчних суспільствах вікові відмінності між індивідами безпосередньо збігаються з відмінностями соціальними. Вікові групи, об'єднуючи людей, передусім чоловіків, виступають основним механізмом їх соціалізації. При цьому кожна група виконує власні, лише їй властиві соціальні функції. У феодальному суспільстві, приміром, соціалізація забезпечується шляхом безпосереднього залучення підлітків та юнаків до діяльності дорослих (зброєносці воїнів, учні ремісників, помічники у селянських клопотах тощо).

Ж.-Ж. Руссо першим звернув увагу на ту роль, яку відіграє цей період ("друге народження", "народження у життя") в житті людини, підкресливши його визначальну особливість - ріст самосвідомості.

Історично поняття дитинства пов'язане не з біологічним станом незрілості, а з певним соціальним статусом, притаманним цьому періоду життя людини, з обмеженим колом прав і обов'язків, із набором доступних видів і форм діяльності. Багато цікавих фактів для підтвердження цієї ідеї зібрав французький демограф та історик Ф. Арієс. Його цікавило, як в ході історії у свідомості художників, письменників, учених формувалося поняття дитинства і чим воно відрізнялося у різні історичні епохи.

Для ілюстрації сказаного наведемо деякі приклади.

Дитячі образи у живописі з'являються лише у XIII столітті - йдеться про релігійно-алегоричні сюжети (ангели, дитина Ісус, дитина як символ душі померлого). Перші портретні зображення реальних дітей впливових осіб датовані XVII століттям.

Важливим показником змін у ставленні до дитинства є одяг. У середньовіччя малюка, який виріс із пелюшок, відразу ж одягали в костюм, подібний до одягу дорослого відповідного соціального стану. Спеціальний дитячий одяг з'являється тільки у XVI-ХVII століттях, причому хлопчиків і дівчаток у віці 3-4 років одягали в однакове платтячко.

Аналізуючи портретні зображення дітей на стародавніх картинах і описи дитячого костюма в літературі, Ф. Арієс виділяє три тенденції в еволюції дитячого одягу: фемінізація (у костюмах для хлопчиків використовують деталі жіночого одягу); архаїзація (одяг дітей багато в чому повторює костюм дорослих минулої епохи: так у хлопчиків, приміром, з'явилися короткі штани); дублювання звичайного костюма дорослих представників нижчих верств населення для дітей привілейованих класів.

Диференціація періодів людського життя, у тому числі й дитинства, на думку Ф. Арієса, відбувається під впливом соціальних інститутів. Раннє дитинство минає у родині, і зумовлене воно специфічним спілкуванням із малюком (з ним можна із задоволенням гратися і при цьому вчити його та виховувати). Розвиток суспільства призводить до виникнення нової концепції дитинства. Функції організованої підготовки дітей до дорослого життя бере на себе спеціальна суспільна установа - школа. Як наслідок, дитинство виходить за межі перших 2-4 років батьківського піклування у родині.

Школа, завдяки своїй упорядкованій структурі, зумовлює подальшу диференціацію дитинства. Дитина тепер вступає у новий вік щороку, переходячи до наступного класу. Наступний віковий період також пов'язаний з новою формою соціального життя-інститутом військової служби та обов'язкової військової повинності: підлітковий, або юнацький, вік. Великого значення надають формі одягу й дисципліні, вихованню стійкості та мужності, на що раніше не звертали особливої уваги.

На підставі документальних джерел Ф. Арієс описує дитинство знатних людей. Наприклад, Людовік XIII (початок XVII століття) у півтора року грає на скрипці та співає. Потім його увагу привертають тогочасні іграшки: дерев'яний коник, вітряний млин, дзиґа. У трирічному віці Людовік уперше бере участь у святкуванні Різдва 1604 року і починає вчитися читати, а в чотири роки він уже вміє писати. У п'ять років майбутній король бавиться з ляльками та грає у карти, із шести років - у шахи та теніс. Товаришами по іграх у нього були пажі й солдати. Із семи років виховання набуває суто чоловічого характеру. Луї навчають мистецтву полювання, стрільби, азартних ігор та верхової їзди. Йому читають педагогічну й моралістичну літературу. Людовік починає відвідувати театр і бере участь у колективних іграх нарівні з дорослими.

На основі вивчення етнографічних матеріалів Д.Б. Ельконін показав, що на ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли основним способом добування їжі було збирання, дитину дуже рано залучали до праці дорослих і вона на практиці вчилася застосовувати примітивні знаряддя для збивання плодів і викопування їстівних коренів. За таких умов не було ні необхідності, ні можливості для спеціальної стадії підготовки дітей до майбутньої трудової діяльності.

Дитинство виникне тоді, коли дитину не можна безпосередньо залучити до системи суспільного відтворення, оскільки потрібні спеціальні зусилля, щоб вона оволоділа складними знаряддями праці. Як наслідок, участь дітей у спільній продуктивній праці з дорослими відсувається у часі.

Існує багато різноманітних теорій щодо сутності та особливостей вікового розвитку людини. Як влучно зауважив Л.С. Виготський, загальних теорій у віковій психології більше, ніж чітко встановлених фактів.

1.3 Практичне значення вікової психології

Проблема вікової психології - одна з гострих проблем сучасної психології. Правильне вирішення цього питання має важливе значення і для психологічної теорії, і для практики ряду галузей педагогіки, медицини, права та інших сфер життя й діяльності, де часто виникає необхідність проаналізувати психічний розвиток людини у різні періоди життя.

Відомо, що знаннями і дослідженнями психологів досі широко користується медицина та педагоги. Багато сучасних психологів, вивчаючи проблему вікової психології і в основному її практичний бік, підкреслюють, що фізичний, інтелектуальний і психічний розвиток проходять закономірно через певні хронологічні стадії. Також існує закономірність між фізичним, інтелектуальним і психічним розвитком. Такі психологи, як Олександр Запорожець, Лев Виготський, Жан Пяже, Ерік Еріксон зробили вагомий внесок у вивчення психології розвитку. Відхилення від закономірного плану розвитку є причиною різного роду недорозвинень, недомагань та інших порушень. Одним із аргументів, який висувається ними на підтримку цього твердження, є той, що людина - створіння найвищого шаблю філогенетичного розвитку - повинна повністю розкривати всі генетично запрограмовані здібності, само розвиватися і самовдосконалюватися.

Отож, основні завдання вікової психології визначити особливості індивідуального розвитку порівняно з прийнятою нормою, тобто з тим, що зустрічається у більшості осіб населення (популяції), до якого належить ця особа, розвивати їх та спостерігати за цим процесом.

Проте, звичайно, між віковою психологією, педагогікою та медициною є щось спільне. Скажімо, для однієї і для інших потрібні відповідні, спеціально розроблені і точно перевірені методи. Причому і в медицині, педагогіці і в психологічній практиці використовується цілий комплекс методів. Це надає більшої достовірності оцінкам досліджуваного явища і більшої впевненості при «розпізнанні» поведінки або й хвороби людини, а також при визначенні особливостей психічного розвитку індивіда.

Сьогодні, безумовно, розробка методів оцінки психічного розвитку людини взагалі й особливо дитини є важливим і актуальним завданням психології.

Тому у найновішій українській психологічній літературі останніми роками постійно виникає необхідність розробки методів дослідження вікової психології. Велика і відповідальна робота стоїть перед українськими психологами щодо створення нових методик дослідження психологічної поведінки індивіда у різні періоди життя. В них відчувається особливо велика потреба. Вони необхідні передусім при дослідженнях, які мають порівняльний характер... для потреб диференційної психології, для вивчення індивідуальних і типологічних відмінностей... при вирішенні задач, за допомогою яких визначається професійна придатність...при влаштуванні дітей у спеціальні навчальні заклади (в допоміжні школи). Бернштейн теж вказує на цю потребу: «Одне з актуальних завдань психологічної науки на сучасному етапі її розвитку - це розробка методів, які дають можливість визначити рівень розвитку і можуть якісно характеризувати психічні процеси, різні види діяльності, риси характеру. Такі методи необхідні при визначенні вікових показників розвитку того чи іншого процесу або якості особи, їх вікової динаміки».

Певними методами можна встановити і «виміряти» рівень психічного розвитку людини усіх вікових періодів у нормальному стані та при відхиленнях, втомі, захворюваннях та ін. Користуючись цими методами, можна зробити кількісну і якісну характеристику як психічного розвитку в цілому, так і окремих психічних процесів, властивостей та здібностей.

Особливо важливе значення психологічних досліджень для дитячої та педагогічної психології. При цьому їх значення далеко не обмежується тільки шкільним віком, як вважали раніше.

Психологічні дослідження в галузі дитячої психології спочатку застосовувалася для розмежування відхилень психічного розвитку деяких дітей. Внаслідок цього було створено навчальні заклади (допоміжні школи), де діти могли вчитися в залежності від своїх здібностей. Неважко зрозуміти, що без використання певних об'єктивних методів допускаються серйозні, а інколи й фатальні помилки при визначенні психічного розвитку дитини. Часто порушення поведінки деяких дітей, що заважають правильному їх навчанню і впливають на показники шкали, походять не від розумового відставання. Але дуже часто ці порушення при нормальному розумовому розвитку не може диференціювати навіть досвідчений психолог чи педагог. Використання методів об'єктивної оцінки психічного (розумового) розвитку допомагають в таких випадках встановити якнайточніше стан, вид і ступінь відхилення.

Вікова психологія дуже часто застосовується і в інших сферах сучасного життя. Вона має велике значення при професійному та шкільному орієнтуванні молоді. Саме за допомогою вікової психології оцінюються професійні нахили; за допомогою їх можна перевірити, чи бажання і вибір даної професії супроводжуються відповідними необхідними для цієї роботи здібностями. Отже, при правильному використанні психологічних методів не витрачаються марно індивідуальні і часто безуспішні зусилля молоді, економиться час і сили суспільства.

Оцінка психічного розвитку дитини грудного та раннього віку має велике значення в педіатрії. Огляд педіатром хворого чи здорового малюка в поліклініці або дитячій консультації не може обмежитись тільки констатацією його фізичного розвитку, вимірюванням росту та ваги, зацікавленістю його харчуванням. Психічний стан повинен так само вивчатися педіатром. Якщо лікар при огляді немовляти не одержує достатньої інформації про розвиток моторики, емоцій, мовлення, то такий огляд не можна вважати повноцінним.

Точне і об'єктивне визначення ступенів психічного розвитку людини дуже важлива і дуже складна справа. Існує ряд вимог, яким повинні відповідати і самі методи, що визначають оцінку, і вимоги до підготовки та досвіду дослідника, і вимоги до проведення самого дослідження та ін.

Оцінка психічного розвитку набуває певного значення вже з перших, ранніх періодів життя дитини. Можна не лише дати у ранньому віці правильну оцінку психічному розвитку, а й прогнозувати, «пророкувати», хоча б в найзагальнішому плані, хід дальшого розвитку. Це дає змогу звернути увагу батьків, педагогів, лікарів на те, щоб своєчасно були знайдені ефективні способи запобігти деяким майбутнім відхиленням та порушенням або зменшити їх розвиток у наступні періоди.

2. Психологічна готовність до навчання в школі

2.1 Проблема психологічної готовності дітей до навчання у школі

Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

На думку Д.Б. Ельконіна, важливим елементом готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію.

Під керівництвом Д.Б. Ельконіна був проведений цікавий експеримент, у якому брали участь діти п'яти, шести і семи років. Перед дітьми клали сірники і просили по одному перекладати їх на інше місце. Експериментатор спостерігав за поведінкою підопічних з допомогою прозорого з одного боку дзеркала.

Семирічні діти старанно виконували доручення упродовж тривалого часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось будувати з них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету. Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: "Давайте домовимося перекласти ось стільки сірників". Найстаршим цього було досить для продовження монотонної і безглуздої роботи (вони домовилися з дорослим). Дітям середнього дошкільного віку експериментатор додатково говорив: "Я піду, а з тобою Буратіно залишиться". Діти поглядали на Буратіно і робили все правильно. Неодноразове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу.

Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних стосунків із дорослим. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, потім - з опорою на предмет, що замінює дорослого, і, нарешті, правило стає внутрішнім.

Готовність дитини до шкільного навчання вимагає формування соціальних правил як внутрішніх утворень, наголошував Д.Б. Ельконін, однак у сучасній системі дошкільного виховання не передбачено спеціальної системи роботи у цьому напрямку.

У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити мотиваційну, розумову та емоційно-вольову компоненти.

Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).

Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання та ін.).

Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня.

Навчання у сучасній школі вимагає також розумової готовності. Діти приходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне - із розвинутим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.

Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).

Велику роль відіграє і емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.

За рядом даних (О.Є. і Г.Г. Кравцови), майже третина дітей семирічного віку мало готова до школи. Особливо часто виявляється недостатня сформованим окремих компонентів психологічної готовності. Усе це вимагає певної корекційної роботи педагогів.

Окремою є проблема шестирічних дітей. Залишаючись за шестирічних рівнем психічного розвитку дошкільниками, багато хто з них дітей поступає до школи і включається у навчальну діяльність.

У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаве; специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин; переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах тощо.

Однак важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гостра чутливість (сенситивність) як до засвоєння морально-психологічних норм і правил поведінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання.

Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі: під час навчальних занять вони з'являються й підтримуються лише завдяки зусиллям педагогів. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії.

Поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини, що істотно ускладнює взаємини з однолітками та вчителем.

Мета досягається набагато успішніше за ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками (у випадку командної гри). Формування волі істотно пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети (В.К. Котирло та ін.).

Усе це потрібно враховувати під час організації навчального процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де він здійснюється - у підготовчих групах дитячих садків чи в перших класах шкіл.

Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, "дошкільного" режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими.

2.2 Діагностичні завдання для перевірки готовності дитини до навчання у школі

Діагностичні завдання для перевірки загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення дисциплін відповідно до спеціалізації школи складені згідно з інструкцією про порядок конкурсного прийому дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженою Міністерством освіти і науки України від 19.06.2003 № 389, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2003 за № 547/7868, та на основі класичних діагностичних методик:

- тестової бесіди, запропонованої С.А.Банковим (визначення ступеня психосоціальної зрілості);

- визначення рівня шкільної зрілості та рівня інтелекту за тестом Керна-Йірасика;

- визначення рівня розумової працездатності за коректурними пробами;

- визначення рівня сприймання;

- дослідження пам'яті;

- дослідження мислення та мовлення.

Враховуючи спеціалізацію школи, підчас розробки діагностичної програми перевага надається тим діагностичним методикам, що виявляють здатність до логічного мислення, інтелектуальний розвиток (вербальний і невербальний).

Для проведення співбесіди з дітьми в школі повинно бути обладнано спеціальну кімнату. Де є багато іграшок, кольорові стенди, дитячі малюнки, що допомагає дорослим «влагодити контакт з дитиною. Створено конкурсну психолого-педагогічну комісію.

Співбесіда відбувається за такими правилами:

- тривалість не більше ніж 30 хвилин;

- під час співбесіди дитина сидить трохи збоку (принцип уникання позиції «очі в очі») від співбесідника (психолога, педагога), батьки обов'язково присутні, але сидять позаду дитини (щоб не потрапляти в поле її зору);

- заборонені будь-які коментарі з боку дорослих, звернення до батьків чи колег під час проведення співбесіди; заборонено також батькам вербалізувати будь-які характеристики щодо дитини;

- протягом усієї співбесіди дитину стимулюють завдяки позитивній характеристиці;

- у разі звернення дитини до батьків, педагог чи психолог пояснює, що це «гра для нас із тобою - мама тобі допоможе вдома»;

- після закінчення діагностичної співбесіди слід похвалити дитину, а результати повідомити батькам наодинці;

- в окремих випадках, коли дитина надто схвильована або скута, роботу варто розпочати з малювання людини чи запропонувати дитині трішки погратися, а тим часом провести розмову з батьками.

Результати фіксуються в індивідуальній картці психологічного обстеження першокласника.

Проведення прийому дітей до школи починається з 1 квітня за окремим графіком.

2.3 Комплексна програма індивідуального обстеження дітей

віковий психологія готовність навчання

2.3.1 Оцінювання психосоціальної зрілості за тестовою бесідою

Орієнтування в навколишньому середовищі, запас знань, соціальна зрілість, ставлення до школи.

Мета: встановити контакт з дитиною; здійснити орієнтовне оцінювання загального розумового розвитку дитини, її уявлень про довкілля, рівня сформованості розумових операцій, розвитку зв'язного мовлення, ставлення до школи, соціальної зрілості.

Обладнання: бланк з переліком запитань.

Інструкція: «Зараз ми з тобою познайомимось. Я запитуватиму тебе про те, що ти вже добре знаєш, а ти відповідатимеш».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

Завдання 1. Соціальна сфера

1. Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.

2. Назви свою адресу.

3. Скільки тобі років?

4. Ким працює твоя мама?

5. Ким ти хочеш працювати, коли виростеш?

6. Чим ти любиш займатись у вільний час?

Завдання 2. Орієнтація в навколишньому середовищі

1. Що робить водій, лікар, будівельник, учень?

2. Яка зараз пора року?

3. Яких тварин ти знаєш?

4. Хто більший: корова чи коза?

5. Чим відрізняються білка й кішка?

6. Якого кольору листя восени?

Завдання 3. Ставлення до школи

1. Чи хочеш ти йти до школи?

2. Як ти гадаєш, що гарного, цікавого буде в школі?

3. Як, по-твоєму, краще вчитися - удома чи в школі з учителькою?

Шкала оцінювання

Високий рівень	Повна відповідь без помилок	2 бали
Середній рівень	Відповідь неповна чи з помилками	1 бал
Низький рівень	Відповідь неправильна або немає відповіді	0 балів
Рівні	Завдання	Загальний рівень
	1	2	3
Високий рівень	9-12	9-12	5-6	23-30
Середній рівень	4-8	4-8	2-4	10-20
Низький рівень	0-3	0-3	0-1	0-7

2.3.2 Розумовий і мовленнєвий розвиток

1. Логіка, увага

Завдання 1.

Елемент коректурних проб, взятий з посібника за ред. Л.Ф.Тихомирова, А В. Басова «Развитие логического мьішления детей».

Мета: з'ясувати обсяг і розподіл, переключення уваги, наявність задатків логічного мислення, навичок лічби; здійснити оцінювання аналітичного сприймання.

Обладнання: коректурні проби - по одному рядку на різні варіанти.

Інструкція: «Зараз я тобі покажу малюнок, ти його розглянеш, а потім даси відповідь на деякі запитання».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Які предмети ти бачиш?

2. Скільки їх - полічи.

3. Опиши, будь ласка, ці предмети. (Що це? Зображення однакові чи ні? Якщо зображені живі істоти, то які вони? Який у них настрій?)

4. Чим відрізняється № 3 від № 4?

5. Скільки малюнків ти бачиш? Полічи: 1 -й варіант - свинок з одним вушком? 2-й варіант - дівчаток з білим бантиком? 3-й варіант - дівчаток з чорним волоссям? 4-й варіант - козенят з одним ріжком?

6. На скільки більше малюнків ти бачиш?

1-й варіант - свинок з одним вушком, ніж з двома?

2-й варіант-дівчаток з білим бантиком, ніж з чорним?

3-й варіант - дівчаток з чорним волоссям, ніж з білявим?

4-й варіант - козенят з одним ріжком, ніж з двома?

Шкала оцінювання

Високий рівень	Повна відповідь без помилок	2 бали
Середній рівень	Відповідь часткова чи з помилками	1 бал
Низький рівень	Відповідь неправильна або немає відповіді	0 балів
РІВНІ	Бали
Високий	9-12
Середній	4-8
Низький	0-3

Завдання 2.

Автори - Н. Стадненко, Т. Ілляшенко, А.Обухівська.

Мета: з'ясувати рівень здатності до розуміння причинно-наслідкових зв'язків у наочній ситуації, образно-логічного мислення; виявити здатність дитини побачити ідентичність форм, тобто сформованість перцептивного аналізу і порівняння.

Обладнання: два однакові кораблики, вирізані з картону, один з яких суцільний, а другий - у вигляді набору деталей, серед яких є й зайві.

Інструкція: «Розглянь уважно кораблик і фігурки, які лежать поруч. З них добери ті, з яких можна скласти такий самий кораблик, склади його».

Можливі такі форми допомоги: пропозиція приміряти деталі; пропозиція перевірити правильність виконаного завдання та виправити помилки, якщо вони є; схвалення правильних дій.

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ: демонструється малюнок

Шкала оцінювання

Високий рівень	Самостійне викладання фігури шляхом візуального порівняння її зі зразком чи примірювання	2 бали
Середній рівень	Успішне використання форм допомоги: пропозиція приміряти деталі; пропозиція перевірити правильність виконаного завдання та виправити помилки, якщо вони є; схвалення правильних дій	1 бал
Низький рівень	Дитина неспроможна відтворити фігуру за зразком, навіть з допомогою	0 балів

Загальне оцінювання 1-го пункту 2-го блоку

Рівень	Завдання 1	Завдання 2	Загальний рівень
Високий	Високий рівень Високий рівень Середній рівень	Високий рівень Середній рівень Високий рівень	4 бали З бали 3 бали
Середній	Середній рівень Середній рівень Низький рівень Високий рівень Низький рівень	Середній рівень Низький рівень Середній рівень Низький рівень Високий рівень	2 бали 1 бал 1 бал 1 бал 1 бал
Низький	Низький рівень	Низький рівень	0 балів

2. Зорове сприймання

Автор - Поппельрейтер.

Мета: визначити рівень розвитку зорового аналізу й синтезу, сформованості процесу сприймання-здатності впізнавати предмети, по-різному зображені в просторі, різноманітні форми, розміри; виявити особливості уваги дитини-стійкість, переключення, довільність; визначити рівень загальної обізнаності дитини, її знання про предмети, зображені на малюнку.

Обладнання: картки з намальованими предметами, які накладені один на одного й належать до певної групи (по 7 предметів):

1-й варіант - одяг;

2-й варіант - посуд;

3-й варіант - засоби гігієни;

4-й варіант - фрукти.

Інструкція: «Мені потрібна твоя допомога. У видавництві, замість того, щоб на кожній картці зобразити окремий малюнок, зробили плутанину. Розглянь уважно малюнки й допоможи розібратися, що тут намальовано».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Назви всі предмети, які ти бачиш на малюнку.

2. Як їх назвати одним словом?

Шкала оцінювання

Рівень	Запитання 1	Запитання 2	Загальний рівень
Високий	5-7 слів	Узагальнює	2 бали
Середній	3-4 слова	Узагальнює	1 бал
	4 та більше слів	Не може узагальнити	1 бал
Низький	Менше ніж 3 слова	Не узагальнює	0 балів

3. Мислення, мовлення

Завдання 1.

Автори - Н.Стадненко, Т.Ілляшенко, А.Обухівська.

Мета: визначити рівень здатності до розкриття причинно-наслідкових зв'язків у наочно зображеній ситуації; виявити особливості уваги дитини - стійкість, переключення, довільність; визначити рівень сформованості процесу сприймання, тобто здатності впізнавати предмети, по-різному зображені в просторі, різноманітні форми, розміри: з'ясувати особливості мовленнєвого розвитку - словниковий запас, граматичну правильність оформлення висловлювань, активність мовлення (самостійність висловлювань чи завдяки стимуляції).

Обладнання: серія, що складається з 4-х малюнків за певною послідовністю (за змістом):

1-й варіант - «Розумний зайчик»;

2-й варіант - «Кмітлива жабка».

Інструкція: «Розглянь уважно малюнки й виконай те, що я тобі запропоную».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Розклади малюнки послідовно.

2. Розкажи по порядку, що намальовано на картинках.

3. Хто виявився героєм твоєї розповіді:

1-й варіант - зайчик;

2-й варіант - жабка.

Шкала оцінювання

Рівень	Запитання	Загальний рівень
	1	2	3
Високий	Повне виконання	Повне виконання	Повна відповідь	2 бали
Середній	Повне виконання	Часткове виконання	Відповідь неповна або відсутня	1 бал
	Виконання з однією чи двома помилками	Відповідь неповна або відсутня	Відповідь неповна	1 бал
Низький	Виконання з трьома і більше помилками	Відповідь неповна або відсутня	Відповідь відсутня	0 балів

Завдання 2.

Автори - Н.Стадненко, Т.Ілляшенко, А.Обухівська.

Мета: визначити здатність дитини сприймати на слух, розуміти й розкривати причинно-наслідкові зв'язки в оповіданні з підтекстом; з'ясувати рівень сформованості словесно-логічного мислення, навички оперування словесним матеріалом.

Обладнання: стимулятивний матеріал - оповідання Л.Толстого «Вовк і Коза».

Інструкція: «Зараз я прочитаю невеличке оповідання, ти його уважно послухай».

Вовк і Коза. Вовк бачить - Коза пасеться на горі і не можна йому до неї дістатися, він Ти і каже: «Зійшла б ти вниз, тут і місце рівніше, і трава тобі для їжі набагато солодша». А Коза і каже: «Не для того ти, Вовче, мене вниз кличеш, ти не про мою, а про свою їжу дбаєш».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ

Після прочитаного дитині пропонується відповісти на запитання.

1. Навіщо Вовк кликав Козу?

Якщо відповідь на перше запитання виявляє недостатнє розуміння підтексту, то дитині ставляться допоміжні запитання: «Що їсть вовк?», «Що їсть коза?».

2. Як Коза здогадалась, що Вовк хоче її з'їсти?

Шкала оцінювання

Рівень	Запитання 1	Запитання 2	Загальний рівень
Високий	Повна відповідь	Повна відповідь	2 бали
Середній	Дитина відповідає правильно за допомогою допоміжних запитань	Повна відповідь чи дитина відповідає правильно за допомогою допоміжних запитань	1 бал
Низький	Дитина не дає правильної відповіді	Дитина не дає правильної відповіді	0 балів

Загальне оцінювання 3-го пункту 2-го блоку

Рівень	Завдання 1	Завдання 2	Загальний рівень
Високий	Високий рівень Високий рівень Середній рівень	Високий рівень Середній рівень Високий рівень	4 бали З бали З бали
Середній	Середній рівень Середній рівень Низький рівень Високий рівень Низький рівень	Середній рівень Низький рівень Середній рівень Низький рівень Високий рівень	2 бали 1 бал 1 бал 1 бал 1 бал
Низький	Низький рівень	Низький рівень	0 балів

4. Пам'ять

Завдання 1.

Визначення обсягу слухової пам'яті за С.Рубінштейном.

Мета: здійснити оцінювання короткочасної слухової пам'яті дитини.

Обладнання: бланк з варіантами наборів слів (10 слів), які необхідно запам'ятати й відтворити за вказівкою, не обов'язково зберігаючи послідовність.

Інструкція: «Зараз я прочитаю тобі слова. Постарайся запам'ятати їх».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

1-й варіант-стіл, калина, крейда, слон, парк, нога, рука, хвіртка, вікно, бак;

2-й варіант - клас, малина, парта, дуб, грак, лапа, хвіст, вікно, двері, сік;

3-й варіант - двір, ялина, дошка, дріт, лист, вухо, голова, ваза, рушник, тин;

4-й варіант-міст, дитина, крейда, тир, ряст, хмара, вода, сукня, ранок, дощ.

А тепер повтори, будь ласка, слова, які ти запам'ятав(ла), можна не по порядку.

Шкала оцінювання

Високий рівень	7-10 слів	2 бали
Середній рівень	4- белів	1 бал
Низький рівень	Менше ніж 3 слова	0 балів

Завдання 2.

Визначення обсягу смислової пам'яті - Л.Тихомирова, А.Басов.

Мета: здійснити оцінювання обсягу смислової пам'яті.

Обладнання: бланк з варіантами наборів з 5 пар слів, що об'єднані за змістом, які необхідно запам'ятати й відтворити за вказівкою, не обов'язково зберігаючи послідовність.

Інструкція: «Зараз я прочитаю тобі пари слів, які товаришують між собою, постарайся запам'ятати їх».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

1-й варіант: плескіт - вода; стіл - обід; міст - ріка; гривня - копійка; ліс - ведмідь;

2-й варіант: чашка - блюдце; спідниця - кофта; нота - мелодія; книжка - сторінка; альбом - олівець;

3-й варіант: машина - дорога; хмара - дощ; ванна - мило; корабель - море; парта - учень;

4-й варіант: гніздо - пташка; шапка - голова; рушник - руки; каструля - борщ; зоопарк - лисиця.

А тепер я називатиму одне слово з пари, а ти - друге.

Шкала оцінювання

Високий рівень	Усі 5 пар названі правильно	2 бали
Середній рівень	Правильно названі 4 чи З пари	1 бал
Низький рівень	Правильно названо менше ніж 3 пари	0 балів

Загальне оцінювання 4-го пункту 2-го блоку

Рівень	Завдання 1	Завдання 2	Загальний рівень
Високий	Високий рівень Високий рівень Середній рівень	Високий рівень Середній рівень Високий рівень	4 бали З бали З бали
Середній	Середній рівень Середній рівень Низький рівень Високий рівень Низький рівень	Середній рівень Низький рівень Середній рівень Низький рівень Високий рівень	2 бали 1 бал 1 бал 1 бал 1 бал
Низький	Низький рівень	Низький рівень	0 балів

5. Образні уявлення

Завдання 1.

Малювання людини.

Методичний посібник «Психологічна діагностика та психологічне супроводження під час вступу дітей-шестирічок до школи», автор-упорядник О. Кепканова.

Мета: діагностувати розвиток перцепції, сенсомоторної координації; встановити рівень психічного розвитку дитини.

Обладнання: папір для малювання, олівець.

Інструкція: «Візьми цей аркуш паперу і намалюй людину (чоловіка)».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

Якщо дитина говорить, що не вміє малювати, її треба підбадьорити, разом з нею пригадати, що є в людини, а потім запропонувати малювати людину поступово, як пригадували. Наприкінці обов'язково запитати: «Ти намалював усе, що потрібно?».

Під час оцінювання враховується:

- наявність основних частин тіла людини: голови, тулуба, ніг, рук, очей, рота, носа;

- наявність другорядних деталей: шиї, волосся, пальців, одягу, взуття;

- спосіб зображення:

Високий рівень - зображення тулуба, рук, ніг двома рисками (так, що видно товщину);

Низький рівень - зображення тулуба, рук, ніг однією рискою.

Шкала оцінювання

Високий рівень	Якщо зображені всі 7 основних частин, не менше ніж 3 другорядні деталі, високий рівень за способом зображення	2 бали
Середній рівень	Якщо зображено 6, чи 5, чи 4 основних частини. 1-й варіант - зображені 3 другорядні деталі, не враховуючи спосіб зображення 2-й варіант - зображені 2 другорядні деталі й хоча б 1 деталь, намальована двома рисками	1 бал 1 бал
Низький рівень	Якщо зображено менше ніж 5 основних деталей, не враховані другорядні деталі, не врахований спосіб зображення	0 бал

Завдання 2.

Змальовування групи точок (за Керном-Йірасеком).

Мета: з'ясувати рівень психічного розвитку дитини, здатності до наслідування, до тонких рухових координацій.

Обладнання: папці для малювання, олівець.

Інструкція: «Перед тобою на аркушику намальовані крапки. Спробуй їх перемалювати».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

Дитина повинна відтворити певний порядок розташування крапок.

Шкала оцінювання

Високий рівень	Повне відтворення зразок	2 бали;
Середній рівень	Кількість крапок і контур малюнка збігаються зі зразком; не враховується відхилення крапок; малюнок у цілому збігається зі зразком, але кількість крапок інша (не більше ніж 20, але не менше ніж 7)	1 бал
Низький рівень	Контур малюнка, кількість крапок не збігається зі зразком; малюнок складається не з крапок; каракулі	0 балів

Завдання 3.

Змальовування писемного тексту (за Керном-Йірасеком).

Мета: з'ясувати рівень психічного розвитку дитини, здатності до наслідування; до тонких рухових координацій.

Обладнання: аркуш паперу з реченням, яке потрібно скопіювати, олівець.

Інструкція: «Поглянь, що тут написано. Ти ще не вмієш писати, але спробуй. Уважно подивись, як це написано, й напиши те саме, або перемалюй».

ХІД ДОСЛІДЖЕННЯ:

Дитина повинна відтворити зразок.

Шкала оцінювання

Високий рівень	Повне відтворення зразка можна прочитати	2 бали
Середній рівень	Речення можна прочитати, розмір літер і горизонтальна лінія не враховуються; є можливість зрозуміти хоча б 4 літери	1 бал
Низький рівень	Контур, кількісний і якісний склад речення не збігається зі зразком; каракулі	0 балів

Загальне оцінювання 5-го пункту 2-го блоку

Рівні	Завдання	Загальний рівень
	1	2	3
	Рівень
Високий (2-В, 1-С)	Високий Високий Середній Високий	Високий Середній Високий Високий	Високий Високий Високий Середній	6 балів 5 балів 5 балів 5 балів
Середній (1-В.2-С; 1-В, 1-С, 1-Н; 2-С, 1-Н)	Середній Середній Високий Високий Середній Низький Середній Середній Середній Низький	Середній Високий Середній Середній Низький Високий Середній Середній Низький Середній	Високий Середній Середній Низький Високий Середній Середній Низький Середній Середній	4 бали 4 бали 4 бали 3 бали 3 бали 3 бали 3 бали 2 бали 2 бали 2 бали
Низький (1-С, 2-Н; 3-Н)	Низький Середній Низький Низький	Низький Низький Середній Низький	Середній Низький Низький Низький	1 бал 1 бал 1 бал 0 балів

Література

1. М. Заброцький Основи вікової психології. - Тернопіль 2001 рік - Розділи І,ІІІ.

2. В.С. Лозниця Психологія і педагогіка. - К., 1999 рік - Розділи І, VІІІ, ХІ.

3. Р.С. Немов Психология. - Кн..1- М. 2001 рік - Гл. І, ХХІV.

4. І. Головінський Педагогічна психологія - К.2003 рік - Розділи І, ХІ, ХІІ.

5. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - M., 1997. - Гл. 12 -14.

6. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К., 1976. - Розділи III, IV.

7. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. A.B. Петровского. - М., 1979. - Гл. III.

8. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. - М., 1988.

9. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до

17 лет), - М., 1997. - Гл. 1-4.

10. Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М., 1987. - Тема 4.

11. И. С. Кон Психология ранней юности - М. 1989 рік - І, VІ.

12. Початкова школа №29 - 2006 рік.

13. Початкова школа №32 - 2006 рік.

Размещено на Allbest.ru