Психологічний супровід малюка в період адаптації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дошкільний навчальний заклад №4

Психологічний супровід малюка в період адаптації

підготувала вихователь: Степанова К.Г.

психофізичний виховання мовний дитинство

м. Херсон 2011 р.

Сьогодні ні в кого не викликає сумніву істина, що підґрунтя особистості закладається в ранньому дитинстві, а отже, виховувати маля необхідно від самого його народження.

Перші три роки життя вчені виділяють в особливий період -- період раннього дитинства, що зумовлено дуже істотними якісними та психофізіологічними особливостями дітей цього віку. Відтак для малят мають бути створені певні умови, специфічний режим, а зміст та методи виховання мають бути відмінні від тих, що використовуються на подальших вікових етапах. Перші три роки життя є не тільки часом найшвидшого розвитку організму дитини, зокрема її мозку, а й періодом інтенсивного розвитку її нервово-психічної діяльності.

Здоров'я малят, їхній фізичний та емоційний стан великою мірою залежать від того, наскільки повно і правильно задоволені їхні потреби -- в їжі, тривалості сну, в перебуванні на свіжому повітрі, наскільки правильно, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, організовано їхню діяльність.

У період раннього дитинства відбувається становлення і розвиток усіх психічних процесів -- сприймання, пам'яті, наочно-дійового мислення, розвитку мови, уяви. Малюк набуває уявлення про навколишні предмети, починає орієнтуватися в їхніх формі, кольорі, величині.

Розвивається і вдосконалюється емоційна сфера дітей. Якщо малята здорові і їхня потреба у різноманітній діяльності задовольняється, вони, як правило, перебувають у бадьорому емоційно-позитивному стані. Чим менша дитина, тим більше її розвиток та емоційний стан залежать від того, як часто спілкуються з нею дорослі.

Перші враження й перші уроки спілкування дитина дістає в сім'ї: тут вона відчуває ставлення до себе, спостерігає взаємини між дорослими, переймає їхні форми поведінки, тут складаються моральні риси її характеру. Своєчасно розпочате і правильно здійснюване виховання дітей раннього віку -- важлива умова їхнього повноцінного розвитку незалежно від того, де росте і виховується дитина (в сім'ї чи в дитячому садку).

В центрі уваги педагогічного персоналу має бути "реальна" дитина з її індивідуальними особливостями: ослабленим здоров'ям, підвищеною вразливістю, здібностями та характером, інтересами та уподобаннями.

Коли дитина вперше приходить до дитячого садка, кожний вихователь намагається тепло її зустріти, сказати щось лагідне, приємне, привернути увагу до себе, до інших дітей. Проте ці зусилля не завжди дають бажаний ефект. Один малюк іде на контакт легко й радісно, а іншого доводиться "завойовувати", тобто постійно чимось зацікавлювати. А деякі діти поводяться зовсім неприступно: плачуть, кличуть маму, не зважають ні на вихователя, ні на однолітків. Тому особливу увагу слід приділяти адаптації малят до дошкільного закладу.

Далеко не всі розуміють, що процес звикання синів та доньок до нових соціальних умов значною мірою залежить від їхнього власного внеску у виховання малюків: рівня сформованості у них елементарних навичок самообслуговування, гри, мовного розвитку, вміння поділитися іграшкою тощо.

Від родинного виховання залежать і емоційні перебивання дітей. Стосунки близьких людей характеризуються підвищеною емоційністю. Удома дитина здебільшого посідає привілейоване становище як найменший член родини. Вона звикає бути в центрі уваги, отримувати все найкраще. Тут їй належить кожна іграшка, і будь-яка вимога майже завжди задовольняється. Потрапивши з нове середовище, дитина стикається з незрозумілими для неї правилами і типом стосунків. Як допомогти їй осягнути та прийняти їх?

Робити це треба поступово і дуже обережно. Щоб полегшити соціальний перехід, умови виховання дитини раннього віку в дитсадку слід максимально наблизити до домашніх. З цією метою варто індивідуалізувати всі режимні моменти, навіть годування. Педагогічна культура вихователя має поєднуватися з материнською турботою. Дитина повинна відчувати, що вихователь її любить і розуміє, що до нього можна звернутися коли завгодно з будь-яким проханням чи запитанням.

Надзвичайно важливо створити у групі комфортні сприятливі умови. Гарний інтер'єр, різноманітне обладнання, зручні меблі, затишні куточки для усамітнення з килимками, подушками та м'якими іграшками -- усе має бути максимально пристосоване для розгортання різних видів діяльності. Звичайно, дошкільний заклад не заміняє родини -- він має виховувати дитину разом з її батьками. І результати цієї співпраці значною мірою залежать від її узгодженості. Якщо, скажімо, в дитсадку встановлено один режим, а вдома -- зовсім інший, якщо батьки не привчають свого малюка до виконання основних правил гігієни, до яких його привчають вихователі, якщо вони анти педагогічно поводяться, то робота дошкільного закладу не дасть бажаних результатів. Тому обидві сторони -- і батьки, і педагоги -- мають, по можливості, узгоджувати свої дії, взаємодоповнювати їх.

Повноцінний розвиток дитини забезпечується в процесі її активної діяльності, насамперед ігрової. Дитина разом із дорослим бере участь у нескладних навчальних. і рухливих іграх. Так педагог допомагає малюкові встановити емоційний контакт з однолітками і водночас формує в нього певні вміння та навички: діяти узгоджено та зосереджено, допомагати одне одному, поступатися власними інтересами заради інших. Крім того, у грі діти засвоюють правила поведінки в колективі (не заважати товаришеві, не брати речі без дозволу тощо).

Правильна організація будь-якої діяльності своїх підопічних -- важливе завдання вихователя. Від його педагогічної майстерності, вміння помічати, аналізувати та враховувати особливості характеру й темпераменту кожної дитини, а також її потенційні можливості залежить успіх усієї виховної роботи. Методично правильне проведення процесів годування, вкладання спати, гігієнічних процедур, прогулянок, оздоровчих заходів має в ранньому віці особливе значення -- і не тільки для фізичного, а й для психічного розвитку дитини.

Висновок з усього сказаного вище можна зробити такий: завдання суспільства -- оберігати дитинство, забезпечувати емоційний добробут малят, створювати всі передумови для їхнього подальшого успішного психічного та особистісного розвитку. Від того, наскільки успішно реалізуватиметься це завдання -- залежить майбутнє нашої країни.

Размещено на Allbest.ru