Психологічні аспекти релігії

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний бізнес-коледж

Реферат

з предмету: психологія

на тему: "Психологічні аспекти релігії"

Виконав: студент групи 1К-08

Топчій С.М.

Перевірила: Ситник І.П.

Черкаси

2010

План

Вступ

1.Страх, потреби переживання власної скінченності як фактор релігійної особистості

2. Психологічні витоки потреби людини в релігії за Е. Фроммом

3. Функції релігійності. Основні типи релігійності. Риси персональної релігійності за О. Яворським

4. Особливості розвитку релігійності в період юності, ранньої, середньої та пізньої дорослості

5. Психологічні аспекти молитви

6. Мотивація вступу в релігійну секту

7. Прийоми залучення в релігійну секту

8. Загальна характеристика деструктивного впливу секти на психіку людини

9. Релігійна віра як джерело психологічного благополуччя і особистісного зростання

10. Психологічні чинники та особливості релігійності українців

11. Основний психологічний зміст гуманістичних релігій за Е. Фроммом

Висновок

Джерела

Вступ

Релігія (від лат. religio - зв'язок) - особлива форма усвідомлення світу, основою якої є віра в надприродне, і яка включає в себе сукупність моральних норм і типів поведінки, обрядів, культових дій та об'єднання людей в організації: церкву, релігійну громаду.

У вузькому розумінні релігія -- віра в існування надприродних персоніфікованих чи ні сил, що супроводжується переконанням у здатності цих сил або сили (Бога, богів, Абсолюту, Космосу і т.п.) впливати на Всесвіт та на долю людей. Ця віра відбивається в думках, відчуттях і волі людини, включає в себе певний етичний кодекс, виражається в певному способі поведінки та ритуалах, за допомогою яких людина шукає схвалення та прихильності Бога або богів. За визначенням теолога Ганса Кюнґа, релігія є соціально-індивідуально реалізованим, втіленим в традиції та спільноту відношенням до чогось, що перевищує або охоплює людину та її світ, - до якоїсь, як би її не розуміли, найвищої правдивої дійсності (Абсолютне, Бог, Нірвана) ; на відміну від філософії, в релігії йдеться про слово та шлях спасіння.

Віровчення, як системи вірувань, часто розглядають по відношенню до віри в Бога і поділяють наступним чином:

єдинобожжя (грецьк. монотеїстичні).

багатобожжя (грецьк. політеїстичні).

безбожжя (грецьк. атеїстичні) або матеріалізм.

Світові віровчення:

· Християнство

· Іслам

· Буддизм

Бог (у християнстві та юдаїзмі) -- надприродна, верховна, духовна субстанція або єство, творець та керівник Всесвіту, начало, першопричина всього буття, всіх речей, їхньої діяльності й рушійної сили. Інші найважливіші його назви -- Всевишній, Сущий, Істина, Життя.

1. Страх, потреби переживання власної скінченності як фактор релігійної особистості

Часто страх чи відчуття загрози запускають процеси релігійного становлення. Існують різні види страху: - звичайний життєвий страх - обумовлюються фруструючими ситуаціями (тими, які перешкоджають) задоволенню потреб. В таких ситуаціях людина, як правило, потребує почуття захищеності і контакту з більш сильним началом. В таких ситуаціях релігійна віра виконує функцію захисту; - екзистенційний неспокій - виникає в зв'язку з необхідністю поставити питання про сенс життя, смертність людини та абсурдність людського буття; - моральний неспокій - виростає з почуття провини і почуття свого боргу перед кимось. Переживання скінченності та обмеженості власних можливостей. Зустріч людини з тим, що її можливості в певних ситуаціях достатньо слабкі, часто обумовлює потребу у контакті з Богом. При цьому поки вона виробляє цю позицію можливі три основні реакції на сам факт не всесильності: заперечення, уникання, прийняття.

2.Психологічні витоки потреби людини в релігії за Е.Фроммом

Е.Фромм пише, що немає такої людини, у якої б не було релігійної потреби у системі орієнтації і об'єкті для служіння і поклоніння. Людина може поклонятися тваринам, деревам, ідолам, Богові, предкам, нації, грошам, успіху, любові, владі. Тобто питання не в релігії чи її відсутності, а в тому, яка в людини є релігія, вона розвиває її чи паралізує.

3. Функції релігійності. Основні типи релігійності. Риси персональної релігійності за О.Яворським

Функції релігійності:

1) задоволення потреби в почутті безпеки;

2) задоволення потреби в стабільності (незмінний Бог) ;

3) забезпечує відчуття власної тотожності (релігійна само ідентифікація) ;

4) забезпечує духовне безсмертя;

5) задоволення потреби в трансценденції (підняття над тваринним рівнем своєї природи) ;

6) забезпечення системи моральних понять (опираючись на яку, людина впорядковує та оцінює свій світ) ;

7) уникнення абсолютизації власного Я;

8) задоволення потреби в спільноті;

9) психотерапевтична функція релігії.

Типи релігійності: зовнішня - служить для здобуття безпеки та суспільних позицій, свої обов'язки людина виконує поверхнево. Внутрішня - пронизує ціле життя людини. Риси персональної релігійності:

1) активність;

2) спонтанність і творчість;

3) відкритість до контакту з іншими течіями;

4) автономність релігійного життя;

5) почуття свободи й відповідальності;

6) усвідомлення мети свого буття;

7) ставлення у центрі не себе, а Бога;

8) стійкість релігійних переконань.

4. Особливості розвитку релігійності в період юності, ранньої, середньої та пізньої дорослості

Період юності: у цей період у молодих людей менше емоційної поспішності та більше роздумів і поважності у ставленні до духовної дійсності. Виникає прагнення до чистої релігії, яка б відкривала сенс життя. З'являється бажання вдосконалюватися через цілковиту довіру до Христа як основи життя.

Рання дорослість: це час релігійної стабілізації. Цей період характеризується найменшою релігійною активністю. Певне відродження релігійності відбувається у батьків під впливом катехизації дітей та у зв'язку з певними подіями свого життя. Це найперше, гріхи, зради чи кризи, серед яких важливе місце займає криза середнього віку.

Середня дорослість: виникає проблема перегляду та поглиблення релігійності. Зростає чисельність молитов, зацікавлення релігією, а також належна оцінка її значення. Люди в цьому віці по-новому відкривають релігійні символи та постулати, також нерідко живуть з сумнівами, поєднуючи прийняття з критичним осмисленням.

Пізня дорослість: це час підведення підсумків. Життя визнається або таким, що мало сенс, або абсурдним. У старості має відбутися схвалення власного життєвого циклу, тобто того, що мало здійснитися і чого не можна було ні в один спосіб замінити 6.Сповідь як психологічний феномен. Сповідь - це усвідомлення людиною своїх певних вчинків як гріхів. Чиста совість муки совісті Згідно з християнськими ученнями покаяння, розкаяння в гріхах, у заподіяному злі є актом совісті.

5. Психологічні аспекти молитви

Молитва - це звернення віруючого до Бога. За змістом бувають такі молитви: прохальні; молитви заступництва; молитви подяки; молитви возлюблення (найвища вдячність). Типи молитв: молитва-угода (випрошуванні у Бога) ; молитва з метою духовного піднесення і злиття з Богом.

6. Мотивація вступу в релігійну секту

Соматичні мотиви - проблеми фізичного і духовного здоров'я, необхідність духовної підтримки через важку духовну травму; різноманітні кризові ситуації; тяжке захворювання; нещасний випадок, раптова негативна зміна соціального статусу.

Соціальні мотиви - прагнення позбутися самотності, знайти нових друзів, атмосферу теплої дружньої підтримки, любові, солідарності; пошуки вирішення проблем вікових криз, конфлікту "батьки-діти" (10) ; пройти процес ресоціалізації (наркомани, алкоголіки, в'язні та колишні в'язні, інші групи ризику.) Людина, як соціальна істота, має внутрішню потребу "належати", прагне бути прийнятою і визнаною, залишити слід в історії чи просто в пам'яті людей, бути частиною спільної справи, відчувати свою вагомість. Велику роль відіграє бажання виокремитись із безособового натовпу, створити певний образ себе самого, усвідомити власну винятковість.

Психологічні мотиви - задоволення потреби (як правило, прихованої) мати сильне, авторитетне керівництво; можливість перекласти прийняття рішень з важливих і заплутаних проблем та ситуацій на іншого (часто лідера групи, проповідника, гуру тощо) ; пошук людини, яка може направити, дати настанову, схвалити. Духовні мотиви - (світоглядні трансцендентні ) - пошук Бога, сенсу життя, потреба вірити в те що стоїть над реальним, буденним, матеріальним, прагнення знайти відповіді на запитання що дають поштовх для зміни особистого і громадського життя.

7. Прийоми залучення в релігійну секту

Детальніше розглядаючи психотехнічні маніпуляції, що їх використовують секти, слід звернути увагу на:-- так зване бомбардування любов'ю, тобто оточення нового члена секти винятковою сердечністю, яка має справити враження щирого акту й прив'язати його до групи. Як правило, за новим членом секти закріплюють особу, до якої він має симпатію; поступове нарощування тиску на рішення члена секти, зокрема, з використанням колективного впливу, який сприяє розвитку конформізму в особі; перебудову свідомості, яка ґрунтується, зокрема, на гальмуванні вдумливого осмислення, блокуванні доступу зовнішньої інформації та розпалюванні почуттів; утримування в стані постійної активності, нагадування й залякування. Від цього має розвинутися пізнавально-емоційний дисонанс, маніпулюючи яким, можна остаточно зламати опір особи й навіть довести її до екзальтації; виділення ролі провідника (лідера) , який у секті стає найважливішим. До нього мусить виявлятися необмежена довіра. Можливості маніпуляції абсолютною вірою в лідера (гуру, учителя) практично необмежені, часто вони навіть доходять до патології або й злочину. Відомий, зокрема, факт, коли в Гвіанських джунглях понад 900 осіб здійснили самогубство, вірячи, що знову зустрінуться зі своїм "батьком" у кращих умовах. В іншій секті молоді дівчата піддавалися проституції з глибокою довірою до слів свого "учителя", що він їх заведе до раю.

8. Загальна характеристика деструктивного впливу секти на психіку людини

Людей, що належать до однієї зі світових релігій, поєднує загальне розуміння цінностей і принципів, а сектантів - авторитет учителя й особисті стосунки з іншими членами секти. Звідси деяка організаційна рихлість світових релігій і конфронтуюча їм залізна організованість сект, прагнення повністю заволодіти людиною, контроль за всіма її сторонами життя. Зомбування є одним із численних методів психологічної обробки адептів сект, що дозволяють контролювати їхню психіку й управляти поведінкою. Секти роблять украй деструктивний вплив на здоров'я на всіх рівнях функціонування суспільства: індивідуальному (особистість), мікросоціальному (родина, соціальна група, трудовий колектив), макросоціальному (все суспільство).

9. Релігійна віра як джерело психологічного благополуччя і особистісного зростання

Релігійність є основою психічного здоров'я людини. Релігія з усіма ритуалами, таїнствами та символікою, виступає своєрідним буфером, що захищає людство від власного несвідомого, оскільки облачає його в символічну, доступну та безпечну для психіки людини форму. Людське здоров'я залежить не тільки від наявності мети в її власному житті, а й від наявності мети в житті всієї спільноти. Саме це складає суть релігії як віру в цілісний процес життя. Йдеться про релігію , що розуміється як основа нашого існування. Релігійність має ще одну сторону - це зрілість.

10. Психологічні чинники та особливості релігійності українців

Українцям властиве прагнення до духовно-морального самовдосконалення, відповідно до ідеалів Ісуса. Українці - релігійний народ, у них домінують сильне почуття все присутності Бога, втаємничені роздуми про себе, потяг до духовного, таємничого світу. Чинники релігійності українців:- вплив геополітичного становища України на релігійність її населення. Вона на грані двох світів (Схід і Захід, Європа та Азія).- селянскість - панщина;- зорієнтованість на релігійні цінності української літератури та мистецтва;- інтровертизм, індивідуалізм - внутрішні переживання, які викливає віра, задоволення з ними.

11. Основний психологічний зміст гуманістичних релігій за Е.Фроммом

В гуманістичних релігіях - центральне місце займає людина, свобода її вибору, розвиток, вдосконалення. Людина має усвідомлювати своє місце на Землі не закомплексованим розумом. Тут людина протягом життя набуває сили. Він говорив, що релігія формує стадну свідомість, тобто думка стада - це думка індивіда. У людей це проявляється через комплекси Едіта (мама) та Електри (до тата). Коли у людей міцні інцестуальні зв'язки, то на думку Фромм головним їхнім завданням є їх розірвати і тим самим набути повної свободи, незалежності - того, що проповідується в гуманістичних релігіях.

12.Психологічна допомога в ситуації релігійної кризи.

Під час переживання кризи людина відчуває дуже сильне енергетичне навантаження, для того, щоб зберегти свою цілісність і вижити, тому не можна торкатися давніх глибоких проблем, ран. У людини може не вистачити енергії на роботу з ними. Глобальних важливих рішень в ситуації стресу чи кризи приймати не можна. Необхідно допомогти людині у пошуку нових ресурсів. Щоб перейти на наступну сходинку у своєму релігійному розвитку, людина спочатку повинна осмислити становище в якому вона знаходиться зараз.

Висновок

Релігія грає важливу роль у житті людини. Основою релігії є віра в Бога чи богів. Релігія потрібна для підтримання слабких людей, релігійні вчення начебто ведуть до просвітлення (підняття на новий рівень осмислення всього).

Релігія -- це добре чи погано? На цю тему можна було б довго сперечатися, висловлю лише свою думку. Релігія -- це погано. Її вчення закликає до вічного страху то до одного, то до другого, воно каже нам, що ми -- раби Господа (не Бога) , стирає в нас спогади про те що ми діти Божі.

Джерела

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Релігія

2. http://www.referatu.net.ua/referats/23/43411