Поведінка людини в стресових ситуаціях і феномен копінгу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки України

Кафедра соціології

Реферат

з навчальної дисципліни

«Психологія девіантної поведінки»

на тему:

«Поведінка людини в стресових ситуаціях і феномен копінгу»

Запоріжжя - 2010

ЗМІСТ

Вступ

1 Поведінка людини в стресових ситуаціях

2 Ефект копінгу

Висновок

Література

ВСТУП

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощів (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.

Екстремальні ситуації впливають на людину по кілька разів на день, і в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.

Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби, до втечі.

Проблема копінг поведінки відносно недавно стала розроблятися в психології. Необхідність звертання до даної проблематики продиктована специфікою поведінки людини у важкій ситуації, у ситуації прийняття рішень, яка деколи пригнічує провідні форми прояву активності особистості. У широкому сенсі копінг включає всі види взаємодії суб'єкта з ситуацією, зокрема спроби оволодіти або пом'якшити, звикнути або відхилитися від вимог проблемної ситуації.

1 ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ В СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ

Поняття стресу міцно увійшло не лише у наукову термінологію, але і в повсякденне життя. Стрес - невід'ємна частина життя людини: уявлення про нього і власні стресові переживання - важливий компонент особистого досвіду будь-якого людини. Стресом (від англ. - тиск, напруга) відзначається широке коло станів підвищеної напруженості, що виникають у відповідь на всілякі екстремальні діяння - стресори.

Для позначення психічних станів людини в скрутних умовах психологи користуються різними поняттями, серед яких найчастіше зустрічається «стрес».

Стес (англ. stress - напруга) - емоційний стан індивіда, який виникає в ситуаціях, що порушують усталений перебіг його життя. Цей стан полягає у неспецифічній реакції організму на вимоги, які до нього висуваються. Дослідження цієї реакції, започатковані Г. Сельє [1,107] у1936р., спричинили створення теорії стресу.

Стрес більшою мірою - продукт наших когнітивних процесів, образу думок і оцінки ситуації, знання власних ресурсів, ступені навченої способам управління і стратегії поведінки, їх адекватному вибору . [2,288] І в цьому закладено розуміння того, чому умови виникнення і характер прояву стресу в однієї людини не обов'язково такими ж для іншої.

Дослідників все більше цікавлять особливості прояву стресових переживань на психологічному рівні: аналізуються характерні перебудови в мотиваційній структурі діяльності, роль емоційних регулювальників поведінки, стійкість різних когнітивних функцій, що забезпечують ефективність переробки інформації, індивідуальні прийоми компенсації і подолання труднощів.

Р. Лазарус, вивчивши стрес з позиції фізіологічного, психологічного і поведінкового рівнів, прийшов до висновку, що фізіологічний стрес - це безпосередня реакція організму, що супроводиться «вираженими фізіологічними зрушеннями, на дію різних зовнішніх і внутрішніх стимулів фізико-хімічної природи». [3,202] Інакше кажучи, при фізіологічному стресові реакції високостереотипні, при психологічному - реакції індивідуальні і не завжди можуть бути передбачені. Так, на загрозу одна людина реагує гнівом, а інший - страхом. Значення індивідуальної схильності зменшується за надзвичайних, екстремальних умов, природних або антропогенних катастроф, воїн, кримінального насильства, але навіть в цих випадках посттравматичний стрес виникає далеко не біля тих, що всіх перенесли травматичну подію.

У В.А. Бодрова можна зустріти наступне визначення: психологічний стрес - своєрідна форма віддзеркалення суб'єктом складної, екстремальної ситуації, в якій він знаходиться.

Специфіка психічного віддзеркалення обумовлюється процесами діяльності, особливості яких (їх суб'єктивна значущість, інтенсивність, тривалість протікання і так далі) в значній мірі визначаються вибраними або прийнятими цілями, досягнення яких спонукає змістом мотивів діяльності. В процесі діяльності мотиви «наповнюються» емоційно, сполучаються з інтенсивними емоційними переживаннями, які грають особливу роль у виникненні і протіканні стану психічної напруженості.

Лазарус і Фолкман вважають, що психологічний стрес - це значущі для благополуччя особи взаємини з середою, які піддають випробуванню наявні в розпорядженні ресурси організму і у ряді випадків можуть їх перевищувати. Характер і інтенсивність стресової ситуації визначається, в основному, «ступенем розбіжності між вимогами, які пред'являє конкретна діяльність до особи, і тими потенціями, якими володіє суб'єкт».

Коло стресорів, істотних для розвитку психологічного стресу, вельми широкий. «До їх числа входять фізичні стресори (завдяки процесу психологічної переробки їх дії), психічні стресори, що мають індивідуальну значущість, і ситуації, в яких відчуття загрози пов'язане з прогнозуванням майбутніх, у тому числі і маловірогідних, стресогенних подій. Вже та обставина, що стрес виникає при взаємодії суб'єкта з широким довкола стресорів, індивідуальна значущість яких істотно варіює і розвивається як відповідь не лише на реальні, але і на гіпотетичні ситуації», унеможливлює встановлювати безпосередню залежність психологічного стресу від характеристик середовища.

У літературі вказується, що психологічні стреси можна розділити на інформаційних і емоційних. «Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли людина, що несе велику відповідальність за наслідки схвалюваних ним рішень, не справляється з пошуком потрібного алгоритму, не встигає ухвалювати вірні рішення в необхідному темпі. Яскраві приклади інформаційних стресів дає робота операторів технічних систем управління». [4,56] Емоційний стрес виникає в ситуаціях, загрозливих фізичній безпеці людини (війни, злочини, аварії, катастрофи, важкі хвороби і тому подібне), його економічному благополуччю, соціальному статусу, між-особовим стосункам (втрата роботи, засобів існування, сімейні проблеми і тому подібне). Емоційний стрес виявляється в двох обличчях. Як короткочасний спалах емоцій, під зовнішнім проявом яких ховаються складні фізіологічні, біохімічні процеси. І як тривала напруга з складними змінами поведінки, мислення, поглядів на життя і т. д.

Стосовно психологічного стресу ступінь шкідливості або несприятливості стимулу також залежить від характеру структури особи. Шкідливість стимулу, що створює психологічну стресову реакцію, сприймається символічно у вигляді сукупності уявлень про подію з несприятливим результатом, наслідками. Інколи воно формується в психічний образ майбутньої події з небажаним результатом і в цьому випадку шкідливість стимулу як би передбачається. Людина переживає несприятливу ситуацію ще до того, коли вона виникає, насправді, готується до зустрічі з ураженням, невдачею. Прогнозована негативна емоція може опинитися сильніше реальною - цьому сприяє суммация і накопичення слабких емоцій. Стресова реакція опосередкована оцінкою загрози, яка є передбаченням людиною можливості небезпечних наслідків ситуації, що впливає на нього. Процес оцінки включає сприйняття, пам'ять, мислення, елементи минулого досвіду суб'єкта, його навчання і тому подібне. Іншими словами, з психологічної точки зору стрес пов'язаний з пізнанням, емоціями і дією.

Форма відповіді на стресогенну дію виробляється індивідом у міру того, як він продовжує взаємодіяти з ситуацією через процеси ідентифікації і оцінки сигналів, вироблення стратегії поведінки і так далі - особова реакція в цьому процесі є визначальний. При менш інтенсивній і повільній дії екзогенних чинників роль особової реакції виявляється виразніше. Тимчасова послідовність появ різних фізіологічних і біологічних реакцій більшою мірою обумовлена індивідуальними особливостями суб'єкта.

Модальність емоційно-психічного сприйняття стимулу (або ситуації) як проміжна змінна перетворить величезну різноманітність індивідуальних ха-рактеристик стресового впливу в процес, що виявляється певними психологічними, фізіологічними і поведінковими параметрами. Оцінка стимулу, дії, ситуації, психологічна оцінка негативного, аверсивного (відкидного) сигналу при неможливості позбавлення від нього або непідготовленості механізмів «уникнення стереотипного захисту» є визначальним чинником для класифікації подальшої комплексної реакції організму як емоційно-стресовою.

Не саме по собі по собі дія як таке є причиною подальшої реакції організму, а відношення до цієї дії, його оцінка, причому оцінка негативна, заснована на неприйнятті стимулу з біологічною, психологічною, соціальною і інших точок зору індивіда. Якщо особу не визнає стимул шкідливою, будучи таким об'єктивним, він не є стресором. [5,151] Не зовнішні, а внутрішні психологічні умови і процеси є визначальними для характеру у відповідь реагування організму.

У проблемній ситуації людина може демонструвати два типи поведінки по її подоланню: поведінка, зосереджена на проблемі, і поведінка, зосереджена на суб'єктивних переживаннях особи.

Потрібно відзначити, що особові когнітивні оцінки зовнішніх подій визначають ступінь їх стресового значення для конкретного суб'єкта. Відмінності в сприйнятті ситуації як стресовою або нормальною можуть бути пов'язані із змінами у фізіологічному стані або психічному статусі суб'єкта.

У розвитку психологічного стресу провідне значення мають негативні емоційні стани, перенапруження, обумовлені негативними емоціями, конфліктними ситуаціями.

Таким чином, процес подолання стресу передбачає як безпосередні дії суб'єкта, так і когнітивну роботу, що включає різного роду інтерпретації, емоції і оцінки складності завдання, внутрішніх ресурсів суб'єкта, вірогідності успіху. «Цей тип когнітивної роботи Фішер називає «роботою незадоволення» і розглядує як засіб створення оптимістичної, орієнтованої на успіх установки, яка є основою контролю і ефективного управління стресом». [6,459]

поведінка стресовий ситуація копінг

2 ЕФЕКТ КОПІНГУ

У вітчизняній психології опонуюча поведінка (копінг) розглядається як усвідомлене раціональна поведінка, спрямована на усунення стресової ситуації. Умовою копінгу є стрес - стан людини, неспецифічна реакція на фізіологічному, психологічному і поведінковому рівні, яка з'являється у відповідь на негативні події. Психологічна значимість копінгу у тому, щоб ефективно адаптувати людину до потреб у різних ситуаціях, дозволити оволодіти ними, ослабити і пом'якшити ці потреби, загасити стресову дію ситуації [7,375].

У другій половині 20 століть в зарубіжній психології з'явилися роботи, присвячені вивченню феномену копінг поведінки. Поняття «копінг» в перекладі з англійського «соре» означає долати. Визначення «coping» має на увазі індивідуальний спосіб свіввласнення суб'єкта із скрутною ситуацією відповідно до її значущості в житті індивіда і його особово-средовими ресурсами, які багато в чому визначають поведінку людини. Копінг-поведінка - це стратегії дій, що робляться людиною в ситуаціях психологічної загрози фізичному, особовому і соціальному благополуччю, здійснювані в когнітивній, емоційній і поведінковій сферах функціонування особи і що ведуть до успішної або менш успішної адаптації. Кажучи простіше, головне завдання «копінга» - забезпечення, підтримка фізичного і психічного здоров'я людини і задоволеності соціальними стосунками. За копінг-поведінку, таким чином, приймається поведінка, направлена на усунення або зменшення сили дії стресогенного чинника на особу. Копінг-поведінка реалізується за допомогою вживання копінг-стратегій на основі особового досвіду (особових або копінг-ресурсів). У трансакциональной теорії стресу і копінга, авторами якої є Р. Лазарус і С. Фолькман, копінг виступає як динамічний процес, який визначається суб'єктивністю переживання ситуації і багатьма іншими чинниками . Дані автори позначили психологічне подолання як когнітивні і поведінкові зусилля особи, направлені на зниження впливу стресу. Активна форма копінг-поведінки або активне подолання є цілеспрямованим усуненням або зміною впливу стресовій ситуації, ослабінням стресового зв'язку особи з її довкіллям. Пасивна копінг-поведінка або пасивне подолання визначається як інтрапсихичні способи оволодіння із стресом з використанням різного арсеналу механізмів психологічного захисту, які направлені на редукцію емоційної напруги, а не на зміну стресовій ситуації . Таким чином, автори виділяли дві основні функції копінга, які одночасно використовуються особою у всіляких, співволодіючих із стресом, ситуаціях: копінг, «сфокусований на проблемі», направлений на усунення стресового зв'язку між особою і середовищем; копінг, «сфокусований на емоціях», направлений на управління емоційним стресом. Необхідність урахування важливості, при оцінці психологічного подолання, обох функцій обґрунтовується авторами наявністю когнітивного, емоційного і поведінкового компонентів переживання стресу, які утворюють всілякі комбінації [8,141].

Одним із значимих компонентів формування функціонально-адекватного, адаптивного оволодіння або активної копінг-поведінки є копінг-стратегія «дозвіл проблем». Активний дозвіл проблем є когнітивно-поведінковим процесом, в результаті якого формується загальна соціальна компетентність особи . Копінг-стратегія «вирішення проблем» визначається мірою усвідомлення власної поведінкової ситуативної ефективності.

Важливою в дослідженні становлення і функціонування адаптивної копінг-поведінки є зміна соціально-підтримуючого процесу . Соціально-підтримуючий процес включає в себе 3 компоненти: соціальні мережі, суб'єктивне сприйняття соціальної підтримки і копінг-стратегію «пошук соціальної підтримки». Доброзичлива допомога адміністрації, родини, дружня підтримка значимими іншими украй важлива для людей, що виявилися в стресовій ситуації. Важливий середовий ресурс, виражений в сприйнятті дружньої підтримки. В умовах пенітенціарного контакту для людини небайдуже, чи спирається він при ухваленні рішення на можливості пенітенціарної системи або ж залучає інші резерви. Соціальні мережі - джерело соціальної підтримки, яке надає пом'якшувальний ефект дії стресової ситуації на особу. Оптимальність функціонування соціально-підтримуючого процесу забезпечує рівень розвитку (сприйняття) соціальної підтримки і інтенсивність використання копінг-стратегії пошуку соціальної підтримки [ 9,94].

Однією з провідних поведінкових стратегій при формуванні дезадаптованого, псевдоовлодуючого поводження є копінг-стратегія «уникнення». Використання її обумовлене недостатністю розвитку особисто-середових копінг-ресурсів і навиків активного вирішення проблем. Це уникнення неуспіху, прагнення залишитися усередині змінної соціальної ситуації, пасивно приймаючи її і пристосовуючись до неї. Це несприйняття навколишнього середовища як можливого джерела ресурсів для ухвалення рішення при виникненні проблем. Дана стратегія направлена на вирішення дистреса і його редукцію індивідом, який знаходиться на нижчому рівні розвитку. Проте ця копінг-стратегія може носити адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку індивіда і актуального стану ресурсної системи особи [ 9,100].

Особисто-середовиє копінг-ресурси - це ресурси особи і середовища. Для особи вони включають: рівень інтелекту (здатність і можливість здійснювати когнітивну оцінку проблемної ситуації), сформованість позитивної Я-концепції - найважливішого копінг-ресурсу (самооцінки, самоповаги, самоефективності), інтернальний локус контролю (уміння контролювати своє життя, свою поведінку, брати за це відповідальність на себе), соціальна компетентність (уміння спілкуватися з оточуючими і знання про соціальну дійсність), емпатія (уміння співпереживати оточуючим в процесі спілкування, уміння бути емоційним), аффіліация (бажання і прагнення спілкуватися з людьми). Окрім ресурсів особи украй важливі і ресурси соціального середовища, яке також визначає її поведінку. Низький розвиток копінг-ресурсів сприяє формуванню пасивного, дезадаптивної копінг-поведінки, соціальної ізоляції і дезинтеграції особи.

Концепція «Я» - це мій образ, самооцінка, яка визначає і мою поведінку. Позитивна я-концепція - умова життєдіяльності будь-якої людини. Високий рівень самосвідомості вибирає ефективні копінг-стратегії. Занижена Я-концепція може провокувати залежність до алкоголю. У спрощеному вигляді зв'язок між Я-концепцією, копінг-стратегією і характером поведінки можна виразити таким чином: активна копінг-стратегія + позитивна Я-концепція = адаптована поведінка (стресостойкість), пасивна копінг-стратегія + негативна я-концепція = підвищена уразливість до стресу і діагностичний предіктор дезадаптованої поведінки. Активна адаптована поведінка позитивна і включає копінг-стратегії «пошук соціальної підтримки» і «вирішення проблем». Неадаптована поведінка негативна, приводить до залежності від інших і включає копінг-стратегії «пошук соціальної підтримки» і «уникнення». Звідси витікає висновок про необхідність своєчасної зовнішньої підтримки, зміцнюючи середовиє і особистісні ресурси, що призводить до адекватної соціальної адаптації [9,106].

ВИСНОВОК

Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна.

Стрес - це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це наша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить наше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ми самі формуємо своїми власними думками. Він пов'язаний з тим, що нас оточує; зовнішні фактори лише запускають нашу зовнішню дзеркальну реакцію - особисто індивідуальну.

Чи можна жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Отже, адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Життя - це постійне джерело змін. За своєю природою життя і є головним джерелом стресів, тому повністю від них позбутися можна тільки з приходом смерті. Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштувати особисте життя так, щоб отримувати тільки приємні стреси та позбутися від неприємних.

Актуальність дослідження проблеми копінг стратегій у ситуації прийняття рішень не викликає сумнівів. Адже кожного дня молода людина зустрічається з проблемою прийняття рішень. І знання своїх копінг стратегій і їх вміле використання значно полегшить прийняття найбільш оптимального рішення. Вивчення стратегій подолання, які застосовують люди, способів, за допомогою яких вони намагаються подолати негативні наслідки кризових ситуацій, є природною основою для розробки технологій психологічної підтримки населення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сельє Г. Стресс без дистресса: Пер.с англ.. - Рига : Виеда, 1992. - 107 с.

2. Бодров В.А., Орлов В.Л. Психология и надежность: человек в системах управления техникой. - М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 1998. - 288 с.

3. Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования // Эмоциональный стресс. - Л.: Лениздат, 1970. - 202 с.

4. Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. Тарас А.Е. - Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. - 56 с.

5. Бодров В.А. Роль личностных особенностей в развитии психологического стресса // Психические состояния. Хрестоматия. - СПб.: Питер, 2000. - 151 с.

6. Борневассер М. Стресс в условиях труда // Психические состояния. Хрестоматия. - СПб.: Питер, 2000. - 459 с.

7. Психология эмоций. Тексты / Под. ред. В.К. Вилюнас. М., 1984. - 375 с.

8. Lazarus R.S.. Folkman S. Transactional theory and research on emotion and coping. // Europ. J. Persomality. - 1987. - Vol. 1. - P.141.

9. Ханин Ю.Л. Исследование тревоги в спорте. // Вопросы психологии. 1978. - №6. - С.94-106.

Размещено на Allbest.ru