Пам'ять. Види і якість пам'яті. Пам'ять і особистість
Розгляд поняття пам'яті і процесів, що у ній відбуваються (запам'ятовування, відтворення, забування). Форми пам'яті: генетична, рухова (моторна), емоційна, словесно-логічна (змістова), зорова та слухова. Поняття про три блоки людської пам'яті (схема).
Рубрика | Психология |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 24.12.2010 |
Размер файла | 12,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Пам'ять - це психічний пізнавальний процес, який полягає у фіксації, збереженні та відтворенні попереднього досвіду.
Пам'ять - це психофізіологічний процес, під час якого людина здатна фіксувати у мозку, зберігати і відтворювати у потрібний момент раніше закладену інформацію, минулий досвід, дії. У людини процеси пам'яті тісно пов'язані з роботою другої сигнальної системи.
Існують такі процеси пам'яті:
- запам'ятовування;
- відтворення;
- забування.
Запам'ятовування - один з головних процесів пам'яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків. Чим складніший матеріал, тим складніші й ті тимчасові зв'язки, які утворюють підгрунтя запам'ятовування.
Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.
Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Мимовільному запам'ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам'ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості значно довше ніж нецікаве.
Довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування.
Умовами успішного запам'ятовування є:
- багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;
- розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;
- розуміння тощо.
Відтворення - один із головних процесів пам'яті. Воно є показником міцності запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку.
Найпростіша форма відтворення - впізнавання. Впізнавання - це відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів. Впізнавання буває повним і неповним. При повному впізнаванні повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відновлюються всі деталі попереднього ознайомлення з ним. Неповне впізнання характеризується невизначеністю, труднощами співвідношення об'єкта, що сприймається, з тим, що вже мав місце в попередньому досвіді. Складнішою формою відтворення є роздування. Особливість згадування полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється.
Забування - процес, зворотній у запам'ятовуванні і полягає у згасанні тимчасових нервових зв'язків. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не використовуються і не повторюються, то вони поступово забуваються. Причиною, яка погіршує запам'ятовування може бути негативна індукція, зумовлена змістом матеріалу. Схожий, складний матеріал попереднього заняття ускладнює утворення нових тимчасових нервових зв'язків, знижує ефективність запам'ятовування. Негативний вплив раніше запам'ятованого матеріалу на засвоєння нового характеризується як практична (така, що діє наперед) інтерференція. З погляду психології недоцільно після математики вивчати фізику або хімію. Негативний вплив наступної діяльності на зв'язки, вироблені в попередній діяльності має назву ретроактивної (такої, що діє зворотно) інтерференції Тимчасовою причиною труднощів відтворення може бути сильний імпульс - бажання пригадати, яке індикує гальмування. Гальмування знімається шляхом переведення думки на інші об'єкти. Швидше забування та інформація, якій належить другорядна роль змісті діяльності. Протягом набагато тривалішого часу утворюється інформація, що несе в діяльності головне смислове навантаження.
Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний. Людська пам'ять тримає в собі два види інформації:
1) видову, нагромаджену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, що виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково;
2) набуту в процесі життя кожної людини, що реалізується в умовних рефлексах. Пам'ять людини має морфо-функціональні передумови для засвоєння необмеженого обсягу інформації.
Існують такі форми пам'яті:
1) генетична - зберігає інформацію, яка передається по спадковості від батьків і представлена безумовними рефлексами та інстинктами;
2) рухова, або моторна -це пам'ять на позу, положення тіла, професійні та спортивні звички;
3) емоційна - визначає відтворення певного чуттєвого стану при повторному впливі ситуації, в якій цей емоційний стан виник вперше. Це пам'ять почуттів;
4) словесно-логічна, або змістова - це запам'ятовування, збереження і відтворення прочитаних або почутих думок у словесній формі;
5) зорова та слухова пам'ять є образною, тому що інформація сприймається і фіксується через відповідні органи чутті
Суть образної пам'яті - у запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв'язків І відношень між ними.
Залежно від того, якими аналізаторами людина сприймає об'єкти під час їхнього запам'ятовування, образна пам'ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою тощо. Фізіологічною основою образної пам'яті є тимчасові нервові зв'язки першосигнального характеру. Однак у ній бере участь також друга сигнальна система. Мова є засобом усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду.
Образна пам'ять - це пам'ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. У ній зберігаються картини навколишнього світу, звуки, запахи, які колись сприймала людина. Образи, які містяться в пам'яті, з часом трансформуються: спрощуються, втрачають яскравість, стають більш узагальненими, на перший план виходять суттєві ознаки матеріалу, а подробиці стираються. Найменше змін зазнають незвичайні зорові образи. У пам'яті можуть зберігатися не тільки предметні образи сприйняття, а й безпредметні образи, пов'язані з пережитими відчуттями. Людина може, наприклад, уявити собі просто синій колір, або звук певного тону, або відчуття зубного болю, або кислий смак.
Образна пам'ять здебільшого виявляється у дітей і підлітків, але є важливою для деяких професій. У дорослих провідним видом пам'яті, як правило, є словесно-логічна.
Винятком серед інших є ейдетичні образи, які зберігаються в пам'яті без змін, не втрачаючи яскравості й чіткості.
Словесно-логічна пам'ять полягає в запам'ятовуванні думок, понять, суджень, умовиводів, які відображають істотні зв'язки і відношення предметів І явищ, їхні загальні властивості.
На відміну від образної, рухової та емоційної пам'яті, яка е і у тварин, словесно-логічна пам'ять є специфічно людською пам'яттю на думки, судження, закономірності і зв'язки між предметами та явищами дійсності. Цей різновид пам'яті ґрунтується на спільній діяльності першої та другої сигнальних систем.
Словесно-логічна пам'ять тісно пов'язана із мовленням і мисленням. Вона формується разом з ними і досягає свого завершеного вигляду пізніше від рухової, емоційної та образної. За допомогою словесно-логічної пам'яті можна зберігати й відтворювати вербальну інформацію. Можливе і дослівне запам'ятовування текстів, і запам'ятовування тільки їхнього змісту - тоді відтворення є реконструкцією тексту, переходом від узагальнених характеристик матеріалу до деталей. Згодом сліди в словесно-логічної пам'яті дещо трансформуються, пригасають, але загалом ознака цього виду пам'яті - точність і залежність від волі людини.
Рухова пам'ять виявляється в запам'ятовуванні й відтворенні людиною своїх рухів. Вона є основою формування різних умінь і навичок, засвоєння усної та письмової мови, комплексів рухів тощо.
У руховій пам'яті зберігаються схеми різних рухів та їхніх комбінацій, які утворюють рухові навички, що забезпечують автоматизованість дій у типових або повторюваних ситуаціях. Саме рухова пам'ять дає нам змогу думати про щось стороннє тоді, коли ми відчиняємо двері власної квартири.
Емоційна пам'ять полягає в запам'ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів.
Запам'ятовують не так емоції, як предмети та явища, що їх викликають. Пам'ять на емоції та почуття наявна вже у піврічної дитини і досягає повного розквіту в три-пять років. Спогади дитинства найчастіше пов'язані з глибокими переживаннями. Загалом яскраві, емоційно насичені події можуть зберігатися в пам'яті дуже довго. Потрібно зазначити, що запам'ятовується насамперед емоційно забарвлена інформація.
Усі види, або компоненти пам'яті тісно пов'язані один з одним, оскільки вони є складовими єдиного, цілісного поведінкового акту. У людини три компоненти можна викликати за допомогою слова.
За часом зберігання інформації розрізняють миттєву (сенсорну), короткотривалу та довготривалу пам'ять. Вони розрізняються і за способом відображення одержуваної ззовні інформації, і за часом збереження, а також за тими функціями, які кожна з них виконує в процесах пам'яті людини. Три форми пам'яті є не лише формами, а й етапами обробки інформації в процесі її збереження.
Отже, пам'ять людини складається з трьох блоків, які працюють з метою збереження інформації як єдине ціле. Схема зв'язку між ними має приблизно такий вигляд.
Миттєва, або сенсорна пам'ять - це пам'ять тих сенсорних органів, на які надійшла інформація. Образ, який виник у результаті збудження рецепторів якимось одиничним впливом, не зникає відразу, а існує в тій самій формі, у якій виник, поступово згасаючи в межах однієї секунди для зорової системи і набагато довше для слухової. Зображення і далі ніби стоїть перед очима, а звук звучить у вухах, попри те, що стимул уже зник.
У Миттєвій пам'яті інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2 секунд) І фіксує відображення дійсності на рівні рецепторів.
Миттєва пам'ять забезпечує збереження образу, який сприймаємо під час миготіння і рухів очима та під впливом інших чинників. Інакше кажучи, миттєва пам'ять забезпечує злите, а не розірване сприйняття світу, а також предметність сприйняття.
Короткотривала пам'ять є сховищем, у якому відбувається "робота" не тільки з тією інформацією, що надійшла від сенсорних органів, а й з тією, яку витягують з довготривалої пам'яті.
Короткотривала пам'ять - це пам'ять, що обслуговує поточну роботу з образами, поняттями і словами. Час збереження матеріалу в короткотривалій пам'яті - близько 30 секунд. У разі повторення матеріалу в межах цього часу він може зберігатися в ній набагато довше. Обсяг короткотривалої пам'яті становить 7±2 одиниці збереження. Під одиницями тут розуміють не тільки окремі букви, цифри або звуки, а й їхні групи. Отже, щоб запам'ятати більшу кількість елементів, їх можна об'єднати в групи, однак усе-таки зі збільшенням кількості елементів, що входять у групу, число груп, що зберігаються в короткотривалій пам'яті, зменшується.
Структурування вхідної інформації не зводиться тільки до групування, це складний процес її перетворення, у якому беруть участь образні, мовні і смислові компоненти. У короткотривалій пам'яті відбувається перекодування форми вхідної інформації з образної на мовну. Під кодом розуміють форму подання інформації. Домінуючим кодом короткотривалої пам'яті є слуховий. Це означає, що зорові образи людини в короткотривалій пам'яті перекодовуються у звуки мови й у такій формі короткотривала пам'ять ними оперує.
Короткотривала пам'ять зберігає інформацію, яка надходить до неї з миттєвої і довготривалої пам'яті. Ця пам'ять не має різновидів за модальністю і зберігає те, на що спрямована увага людини. Обсяг короткотривалої пам'яті обмежений. Особливим видом короткотривалої пам'яті є оперативна пам'ять , яка забезпечує запам'ятовування І відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.
Довготривала пам'ять обмежена за обсягом і тривалістю зберігання інформації віком людського життя. Це основне сховище досвіду людини.
У нього надходить матеріал з короткотривалої пам'яті, але він не перебуває там у незмінному вигляді. Цей матеріал безперервно перетворюється: узагальнюється, класифікується, об'єднується в смислові групи. Якщо в короткотривалій пам'яті ми живемо, то довготривала пам'ять зберігає знання, які додають зміст нашому безпосередньому існуванню (Р. Соло).
У довготривалій пам'яті зберігаються:
* просторова модель світу, представлена тут у вигляді певних структур, які відповідають образам нашого будинку, міста, країни і всієї планети;
* знання про закони, будову світу і властивості об'єктів;
* наші уявлення про людей, самих себе, соціальні норми і життєві цінності;
* моторні навички, наприклад, звукової І письмової мови, одягання, їзди на велосипеді, вміння розв'язувати завдання в різних галузях діяльності;
* навички розуміння мови або інтерпретації здобутків у галузі живопису, музики тощо;
* плани і програми майбутньої діяльності.
Інформація в довготривалій пам'яті організована певним чином. Існує істотна відмінність в організації інформації особистого і відстороненого характеру. У зв'язку з цим було запропоновано навіть говорити про два види довготривалої пам'яті - епізодичний і семантичний.
В епізодичній пам'яті зберігаються закодовані події, прив'язані до певного часу, інформація про те, як виглядали ті чи інші речі, коли ми їх бачили. У цій пам'яті міститься всіляка автобіографічна інформація. Решта інформації позаособистого характеру зберігається в семантичній пам'яті - це, по-перше, факти і знання, не пов'язані з особистими переживаннями у певному місці й часі, і, по-друге, усе, що нам потрібно, щоб користуватися мовою.
Інформація в довготривалій пам'яті зберігається в різних кодах - візуальному, акустичному і семантичному. Домінуючим кодом є семантичний, тобто оснований на смисловому сортуванні матеріалу. Час збереження інформації в довготривалій пам'яті обмежений людським життям.
За метою діяльності, до якої залучено запам'ятовування, розрізняють мимовільну та довільну пам'ять.
Мимовільна пам'ять є продуктом діяльності, не спрямованої безпосередньо на запам'ятовування цього матеріалу. Утримання та відтворення матеріалу відбувається без мети його утримати чи відтворити. Цей вид пам'яті виникає в ранньому дитинстві й обслуговує процес набуття дитиною певних навичок. Мимовільна пам'ять є підґрунтям для виникнення довільної, що починає розвиватися набагато пізніше, і удосконалюється у взаємодії з нею.
Довільна пам'ять с продуктом особливої мнемічної діяльності, спрямованої на запам'ятовування.
Ця діяльність має мнемічну мету, сукупність мнемічних дій, часто супроводжується вольовими зусиллями. Автобіографічна пам'ять. У 1976 р. Д. Робінсон ввів поняття автобіографічної пам'яті. Автобіографічна пам'ять є складними ментальними репрезентаціями сцен, категорій тощо, які мають особисту причетність до індивіда. Автобіографічна пам'ять є частиною епізодичної пам'яті.
Метапам'яттю називають пам'ять про свою пам'ять. Поняття мета пам'яті ввів У. Шнейдер як знання про процеси, які належать до пам'яті.
Пам'ять характеризується кількісними і якісними характеристиками:
Якісні:
- швидкість -- кількість повторень, необхідних для повного запам'ятовування певного обсягу матеріалу;
- точність -- кількість правильно відтвореної інформації у разі згадуванні
Кількісна:
- обсяг -- кількість збереженої інформації;
- міцність -- час збереження інформації.
Подобные документы
Виявлення вікових особливостей пам’яті у молодшого школяра та їх проявів у процесі навчання. Фактори, що впливають на запам’ятовування. Дослідження процесів змістової і словесно-логічної пам’яті: запам’ятовування, збереження, відтворення та забування.
курсовая работа [47,1 K], добавлен 28.11.2012Поняття про пам'ять. Класифікація пам'яті: за характером психічної активності; за характером цілей діяльності; по тривалості збереження матеріалу. Основні процеси й механізми пам'яті: запам'ятовування; збереження; відтворення й дізнавання; забування.
реферат [31,6 K], добавлен 16.05.2010Роль пам'яті в системі пізнавальної діяльності. Фізіологічні основи та принципи функціонування пам'яті, її різновиди. Характеристика основних процесів пам'яті: запам'ятовування, зберігання, відтворення, забування. Умови успішного запам'ятовування.
презентация [736,4 K], добавлен 24.09.2015Поняття пам'яті і механізму запам'ятовування. Структура і зміст образної пам'яті в педагогічній літературі. Дослідження мимовільного запам'ятовування і умов його продуктивності, динаміки заучування та безпосереднього і опосередкованого запам'ятовування.
курсовая работа [40,9 K], добавлен 23.11.2010Зорові, слухові, тактильні, нюхові почуття і образи як елементи образної пам'яті. Процеси пам’яти, форми запам'ятовування. Значення слухової і зорової пам'яті. Системне мислення - процес оперування поняттями, що відображають взаємозв'язок об'єктів.
контрольная работа [18,4 K], добавлен 15.04.2011Психологічна сутність пам'яті. Класифікація та огляд наукових теорій процесів пам'яті. Види пам'яті по характеру активності, по характеру цілей діяльності, по тривалості збереження. Процеси дізнавання, відтворення, запам'ятовування та їх ефективність.
курсовая работа [59,2 K], добавлен 12.01.2011Пам'ять як психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду. Характеристика процесів та шляхи розвитку пам'яті. Дослідження слова "дежавю". Синдром Рібо. Види пам'яті за методом запам'ятовування.
презентация [737,6 K], добавлен 04.04.2015Основні методи запам’ятовування інформації, їх сутність і особливості, характеристика та відмінні риси, порядок визначення ефективності. Критерії вибору того чи іншого методу запам’ятовування, властиві конкретній особі. Аналіз методу "Алгоритм абзацу".
реферат [12,5 K], добавлен 05.05.2009Психологічна характеристика типів і процесів пам’яті, рекомендації щодо її поліпшення. Аналіз результатів експериментального вивчення опосередкованого запам’ятовування у молодших і старших школярів та дослідження їх вікових і гендерних особливостей.
курсовая работа [100,6 K], добавлен 23.11.2010Класифікація видів відчуттів. Особливості сприймання, основні види та функції уваги. Класифікація видів пам'яті. Екстероцептивні, інтероцептивні, пропріоцептивні відчуття. Тактильні, больові й температурні відчуття. Умови успішного запам’ятовування.
лекция [1,3 M], добавлен 24.09.2015