Медитація як метод формування особистості, психіки і свідомості

Медитація - метод психорегуляції, що наближається до максимальної усвідомленості.

Винятковим методом формування особистості, психіки і свідомості є медитація. «Стан медитації - це передусім стан глибокої зосередженості психіки і розуму, що викликається і відбувається у визначеній послідовності психофізіологічних актів». Це зібраність уваги надзвичайного роду і сили, коли людина ніби цілком зливається з предметом обмірковування. У процесі медитації працюють активно глибинні шари підсвідомості, вступають у дію механізми інтуїтивного мислення, і питання одержують миттєве і вірне рішення.

Ефекти медитативних вправ багатогранні, хоча в різних людей вони виявляються не тільки в різній мірі, але і сам розвиток йде в неоднакових напрямках, відповідно до їх вроджених здібностей [2, с. 73].

Систематизуючи позитивний вплив вправ у медитації на людину, можна виділити наступні основні аспекти:

1. Підвищення інтелектуальних здібностей, глибини сприйняття дійсності й окремих явищ, розвиток аналітичних можливостей, полегшення переходів від дедуктивного мислення до індуктивного і навпаки.

2. Вироблення почуття глибокого спокою, відновлення порушеної психіки, придбання підвищених здібностей до управління нервово-психічною діяльністю, лікування психічних захворювань.

3. Поліпшення пам'яті, ліквідація безсоння.

4. Загальне оздоровлення організму і вироблення стійкості до різного роду захворювань.

5. Підвищення естетичних смаків, розвиток почуття гармонії і краси.

6. Вироблення екстрасенсорних здібностей, надприродних можливостей людини.

Крім цих приватних ефектів, систематична медитація викликає системний ефект, що виявляється передусім у змінах генеральної лінії поведінки людини. Її вчинки стають усе більш і більш осмисленими, у мотивації починають виявлятися вищі цінності - доброта стосовно навколишніх, доброзичливість навіть до малознайомих, здатність до безкорисливих справ. Основна кінцева задача медитативної практики - вироблення космічного рівня свідомості.

Медитація викликає зміни на всіх рівнях функціонування організму людини, причому реакції, що виникають на одному рівні, є пусковими для іншого. Крім вищеописаних ефектів, що відбуваються на соціальному і психологічному рівнях, слід зазначити ще зміни на хімічному рівні - зменшення в крові і тканинах вмісту молочної кислоти, і на фізіологічному рівні - зниження порушення і характерної для звичайного стану домінації однієї півкулі головного мозку, що є одним з механізмів медитації.

Основні принципи медитації

1. Розслаблення, знижена чутливість до зовнішніх об'єктів, відчуженість від них і від другорядних внутрішніх переживань.

2. Зосередження, створення центрального фокусу уваги, зведення до мінімуму будь-якої розумової діяльності.

Процес медитації має три стадії:

Існує дві стратегії медитації. Перша з них концентративна, вона передбачає припинення на певний строк обробки всієї інформації, що надходить, за винятком заздалегідь обраної. Друга стратегія називається рецептивною, при ній свідомість медитуючого позбавлена підтримки, а тому легко може відвернутися, почати блукати, повертатися до минулого, забігати в майбутнє. Тут завдання особливо складне. Увага повинна бути стійко, нерухомою, немов скеля, але в той же час чуйною, гнучкою, готовою вловити будь-яку деталь що відбувається, кожен нюанс. Ця форма медитації представляє собою вищу форму зосередження, що виключає як напруженість, так і млявість [4, с. 135].

Об'єктом зосередження можуть бути звуки, мантри (молитовні формули, проголошення яких людиною викликає визначені вібрації і приводить до зміни її психіки в бажаному напрямку), подих медитуючого, полум'я свічки, який-небудь предмет, янтри (географічні зображення для входження в стан трансу), музика.

3. Власне медитаційний стан, при якому права півкуля, що колись придушувалася лівою, створює цілісну картину буття, яскраву і прекрасну.

Людина звичайно відтинає частина інформації навколишнього світу, сприймає її вибірково, на те, що відбувається, відповідає завченими реакціями, що не дозволяє їй цілком усвідомити своє існування, заважає її розвитку.

У такій перспективі медитація є спробою виключити на якийсь період концептуальну систему, що заважає безпосередньому сприйняттю світу [2, c.44].

Після медитації свідомість рятується від автоматизму, піднімаючись тим самим на більш високий рівень. Тоді йдуть ззовні сигнали, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, надходять прямо у свідомість, що стає схожою на дзеркало, що відбиває світ без перекручувань таким, яким він є.

2 ПСИХОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МЕДИТАЦІЇ