Медитація як метод формування особистості, психіки і свідомості

Теоретичні засади терміну "медитація": філософське осягнення та приватні ефекти її позитивного впливу на людину, принципи та стадії. Психолого-фізіологічне значення поняття, загальна характеристика видів медитації залежно від особливостей релігій.

Рубрика Психология
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 21.10.2010
Размер файла 29,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

ЗМІСТ

Вступ

1 Медитація та її філософське осягнення

2 Психолого-фізіологічне значення медитації

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Філософія є складовою культури, світоглядом певного народу. Вона несе на собі карб культури даного народу, властивого йому способу сприйняття світу. Цим зумовлена відмінність однієї національної філософії, наприклад німецької, від іншої - французької. Однак, якщо європейська філософська думка в своїй основі все ж таки єдина (побудована на спільному корені - давньогрецькій філософії), то відмінність між європейською філософією та індійською й китайською суттєва. Деякі філософи європейської традиції стверджують, що всерйоз вести мову про китайську чи індійську філософію взагалі не можна. Мов я не замислюються, що з позиції східної традиції так можна висловитись і про західну.

Між європейською філософією, з одного боку, та індійською і китайською філософіями - з іншого, існують відмінності.

Перша відмінність полягає у нечіткому розмежуванні між міфологією та філософією, релігією та філософією. Індійська філософія тривалий час перебувала в лоні міфології, пізніше тісно перепліталася з релігійними течіями. Зокрема, важко сказати, наприклад, чим є буддизм - філософією чи релігією. Даосизм і конфуціанство в Китаї, виникнувши як філософські системи, трансформувалися в релігійні течії. У Європі, попри те, що в певні періоди (наприклад, у середньовіччі) філософія була тісно пов'язана з релігією, а протягом усієї історії існують релігійні філософські течії, філософія не розчинялася в релігії, а в Давній Греції була відокремлена від міфології. Європейська філософська традиція тісно пов'язана з наукою. На Сході такого зв'язку між філософією та наукою не існувало. Схід взагалі не знав теоретичної науки.

Друга відмінність - домінування етичної (Індія) і соціально-етичної (Китай) проблематики, а в європейській філософії - вчення про світ (онтологія) і пізнання (гносеологія). Етичну і соціальну проблематику європейські мислителі також досліджували, але домінувала вона лише на окремих етапах розвитку і не в усіх системах.

Третьою є відмінність суб'єктів філософування. В Китаї та Індії в силу різних обставин особа не посідала того місця в суспільстві, як у Греції чи Римі. Тому в китайській та індійській філософії панують не особи (погляди окремих мислителів), а школи. В Європі ж школи є скоріше винятком, ніж правилом. Крім того, школа в європейській традиції - це не просто коментування поглядів учителя, а розвиток, зміна ідей.

1 МЕДИТАЦІЯ ТА ЇЇ ФІЛОСОФСЬКЕ ОСЯГНЕННЯ

Медитація - метод психорегуляції, що наближається до максимальної усвідомленості.

Винятковим методом формування особистості, психіки і свідомості є медитація. «Стан медитації - це передусім стан глибокої зосередженості психіки і розуму, що викликається і відбувається у визначеній послідовності психофізіологічних актів». Це зібраність уваги надзвичайного роду і сили, коли людина ніби цілком зливається з предметом обмірковування. У процесі медитації працюють активно глибинні шари підсвідомості, вступають у дію механізми інтуїтивного мислення, і питання одержують миттєве і вірне рішення.

Ефекти медитативних вправ багатогранні, хоча в різних людей вони виявляються не тільки в різній мірі, але і сам розвиток йде в неоднакових напрямках, відповідно до їх вроджених здібностей [2, с. 73].

Систематизуючи позитивний вплив вправ у медитації на людину, можна виділити наступні основні аспекти:

1. Підвищення інтелектуальних здібностей, глибини сприйняття дійсності й окремих явищ, розвиток аналітичних можливостей, полегшення переходів від дедуктивного мислення до індуктивного і навпаки.

2. Вироблення почуття глибокого спокою, відновлення порушеної психіки, придбання підвищених здібностей до управління нервово-психічною діяльністю, лікування психічних захворювань.

3. Поліпшення пам'яті, ліквідація безсоння.

4. Загальне оздоровлення організму і вироблення стійкості до різного роду захворювань.

5. Підвищення естетичних смаків, розвиток почуття гармонії і краси.

6. Вироблення екстрасенсорних здібностей, надприродних можливостей людини.

Крім цих приватних ефектів, систематична медитація викликає системний ефект, що виявляється передусім у змінах генеральної лінії поведінки людини. Її вчинки стають усе більш і більш осмисленими, у мотивації починають виявлятися вищі цінності - доброта стосовно навколишніх, доброзичливість навіть до малознайомих, здатність до безкорисливих справ. Основна кінцева задача медитативної практики - вироблення космічного рівня свідомості.

Медитація викликає зміни на всіх рівнях функціонування організму людини, причому реакції, що виникають на одному рівні, є пусковими для іншого. Крім вищеописаних ефектів, що відбуваються на соціальному і психологічному рівнях, слід зазначити ще зміни на хімічному рівні - зменшення в крові і тканинах вмісту молочної кислоти, і на фізіологічному рівні - зниження порушення і характерної для звичайного стану домінації однієї півкулі головного мозку, що є одним з механізмів медитації.

Основні принципи медитації

1. Розслаблення, знижена чутливість до зовнішніх об'єктів, відчуженість від них і від другорядних внутрішніх переживань.

2. Зосередження, створення центрального фокусу уваги, зведення до мінімуму будь-якої розумової діяльності.

Процес медитації має три стадії:

Існує дві стратегії медитації. Перша з них концентративна, вона передбачає припинення на певний строк обробки всієї інформації, що надходить, за винятком заздалегідь обраної. Друга стратегія називається рецептивною, при ній свідомість медитуючого позбавлена підтримки, а тому легко може відвернутися, почати блукати, повертатися до минулого, забігати в майбутнє. Тут завдання особливо складне. Увага повинна бути стійко, нерухомою, немов скеля, але в той же час чуйною, гнучкою, готовою вловити будь-яку деталь що відбувається, кожен нюанс. Ця форма медитації представляє собою вищу форму зосередження, що виключає як напруженість, так і млявість [4, с. 135].

Об'єктом зосередження можуть бути звуки, мантри (молитовні формули, проголошення яких людиною викликає визначені вібрації і приводить до зміни її психіки в бажаному напрямку), подих медитуючого, полум'я свічки, який-небудь предмет, янтри (географічні зображення для входження в стан трансу), музика.

3. Власне медитаційний стан, при якому права півкуля, що колись придушувалася лівою, створює цілісну картину буття, яскраву і прекрасну.

Людина звичайно відтинає частина інформації навколишнього світу, сприймає її вибірково, на те, що відбувається, відповідає завченими реакціями, що не дозволяє їй цілком усвідомити своє існування, заважає її розвитку.

У такій перспективі медитація є спробою виключити на якийсь період концептуальну систему, що заважає безпосередньому сприйняттю світу [2, c.44].

Після медитації свідомість рятується від автоматизму, піднімаючись тим самим на більш високий рівень. Тоді йдуть ззовні сигнали, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, надходять прямо у свідомість, що стає схожою на дзеркало, що відбиває світ без перекручувань таким, яким він є.

2 ПСИХОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МЕДИТАЦІЇ

У сучасному психологічному тлумаченні медитація є внутріпсихічною активністю особистості, основна мета якої полягає в досягненні дуже глибокої зосередженості.

Медитація (лат. meditatio - роздумую) - розумові зусилля людини, спрямовані на досягнення глибокої зосередженості її психіки, що є передумовою самоспоглядання, самозаглиблення, самоаналізу тощо.

Медитація не передбачає інтенсивних, а особливо крайніх емоційних проявів. Для досягнення її ефективності необхідне зниження реагування на зовнішні впливи. Домінуючим загальним соматичним (тілесним) станом є глибоке розслаблення всього тіла, домінуючим умонастроєм - загальне душевне піднесення та психічне відсторонення, відчуження від об'єктів і думок, переживань, безпосередньо не пов'язаних з духовним предметом медитації.

Залежно від особливостей релігій, у лоні яких здійснюється медитація, її поділяють на такі види:

Інтуїтивно-споглядальні пошуки сутності світу, пов'язані з ученнями, які намагаються з'ясувати природу всього існуючого. Такий вид медитації характерний для буддизму, індуїзму.

Пошуки зв'язку, контакту з Богом. До такої медитації вдаються віруючі, котрі сповідують іудаїзм, іслам, християнство.

Наприклад, у дзен-буддизмі ключовим моментом, метою, вершиною медитації є саторі (просвітлення, осяяння). Цей надраціональний, надрозумовий, неприступний для інтелектуального аналізу стан, який неможливо виразити словами, досягається інтуїтивним осягненням, висвітленням сутності світу природи і людини. Разом із цим осягненням, висвітленням приходить ствердження, прийняття існуючого, подолання суперечностей, розмежованості суб'єкта і об'єкта, людини і світу [6, с. 40].

Інтуїтивні знання, досвід, здобуті у стані медитативного осяяння, просвітлення, людина вважає абсолютно істинними. Жодні раціональні, критичні аргументи не здатні їх похитнути, викликати сумніви щодо них. Завдяки такому станові людина нібито проникає у таємниче трансцендентне. її свідомість позбавляється земних турбот, вона перебуває в стані екзальтації, пов'язаної з подоланням залежності від навколишнього світу.

Існують особливі медитативні психотехнічні прийоми для дзен-буддистів: спеціально контрольоване дихання із сильною концентрацією уваги на цьому процесі, що дає змогу довільно регулювати газообмінні процеси в легенях і в головному мозку; специфічно розслаблена поза зосередження, що сприяє вільному плину думок і образів у напрямку до вищих сутностей. Передумовою цього є відмова від будь-яких мирських цілей, бажань, прагнень. Правила щодо самозаглиблення і самоспоглядання гласять: «твій шлунок має бути ні порожнім, ні повним»; «години сну мають бути регулярними»; «мийся щоденно»; «не думай ні про хороше, ні про погане»; «сьогоднішній момент повинен скласти для тебе увесь Всесвіт»; «якщо ти відчув запаморочення під час дза-дзен (медитації), зосередься на думці про чоло»; «якщо ти почуваєшся хворим, зосередься на думці про пальці ніг». Навіть цей незначний фрагмент правил свідчить, що головним для самозаглиблення є вміння керувати потоком своєї свідомості - відсторонюватись від плину думок, почуттів, відчуттів, пильно зосереджуючись на конкретній думці, конкретному відчутті [3, с. 51].

У християнстві медитація пов'язана передусім із контемпляцією (духовним спогляданням). Вона ставить за мету інтуїтивне, духовне споглядання Бога, вищого світу. Медитація може приводити віруючого до релігійних переживань найвищого ґатунку - до так званих містичних екстазів, містичних осяянь.

ВИСНОВКИ

Отже, оскільки служіння ділами, тобто неухильне дотримання принципів і норм християнської моралі в повсякденному житті, для більшості віруючих неможливе через їхню духовно-моральну недосконалість, то основним джерелом релігійної втіхи і надії для них постає культ, його катарсичний ефект. Психологічною основою цього ефекту є ставлення до культу як до засобу спілкування з Богом, надприродним світом. Динаміку культового емоційно-очищуючого ефекту стимулюють соціально-психологічні механізми сугестії (навіювання), емоційного зараження, наслідування, засоби символічно-образного впливу, в структурі яких основне місце належить творам культового мистецтва. Емоційно-очищуючий ефект культових відправ становить психологічну основу психорегулятивної емоційно-катарсичної функції культу, що виявляється як психорелаксація, психопрофілактика, психотерапія.

Нормативно-регулятивна функція культу полягає в прилученні завдяки його емоційно-очищуючому ефекту до релігійних духовних цінностей, ідеалів, норм поведінки, їх засвоєння на автентичному, глибинно-особистісному рівні, утвердження їх як регуляторів поведінки, діяльності.

Інтегративна функція культу виявляється в таємничо-піднесеному, радісно-хвилюючому, образному втіленні групових духовних цінностей, ідеалів, що сприяє зміцненню емоційної основи соціальної солідарності - почуття «Ми».

Оскільки культ є дієвою, діяльнісною, динамічною, матеріально-чуттєвою, функціональною основою релігії, в чому переконує психологічний аналіз, можна припустити, що емоційно-катарсична, нормативно-регулятивна, інтегративна функції культу є основою психологічних функцій всіх релігій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Арутюнов С.А., Гофманова Я., Мюллерова О., Белоусов В.Н., Бузашиова К. Язык - культура - этнос. - М.: Наука, 1994. - 234 с.

Бойченко І.В., Бойченко М.І. Філософія. - К.: Ун-т «Україна», 2006. - 228 с.

Витценман Г. Добродетели: Двенадцать месяцев - двенадцать медитаций: Пер. с нем. - М.: Энигма, 1996. - 144 с.

Губерський Л.В. Філософія. - К.: Вікар, 2006. - 455 с.

Джампа Т.Г. Шаматха: Основы тибетской медитации. - СПб.: Ясный Свет, 1995. - 184 с.

Конзе Э. Буддийская медитация: благочестивые упражнения, внимательность, транс, мудрость. - М.: Издательство МГУ, 1993. - 144 с.


Подобные документы

  • Сутність та роль суб'єктивного благополучча у психологічному житті особистості. Практики безоціночного усвідомлення як спосіб контролю емоційної сфери людини. Окреслення поняття медитації. Емоційний інтелект як чинник суб’єктивного благополуччя.

    курсовая работа [61,0 K], добавлен 23.06.2019

  • Поняття особистості у психології. Проблема рушійних сил розвитку. Дослідження особистості біографічним методом. Роль спадковості й середовища в розвитку особистості. Психодіагностичні методики, спрямовані на дослідження особливостей особистості.

    дипломная работа [78,0 K], добавлен 28.10.2014

  • Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу. Ефективність психогімнастики як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного вiку.

    курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.02.2011

  • Емоції та стреси як фактори ризику розвитку захворювань, механізм впливу емоцій на органічні процеси. Методи психічної саморегуляції: релаксаційно-дихальна гімнастика, релаксація, йога, аутогенне тренування, медитація. Методи психологічної корекції.

    реферат [26,1 K], добавлен 20.02.2010

  • Взаємозалежність людського мозку, психіки і Всесвіту, розвиток людської психіки. Трансперсональна сфера психіки. Поняття, які входять в сутність особистості. Що становить собою людська психіка. Системи і механізми психіки. Психічна структура особистості.

    курсовая работа [44,4 K], добавлен 08.06.2012

  • Аналіз впливу на розвиток особистості людини таких біологічних факторів як спадковість, уроджені особливості, стан здоров'я. Вивчення поняття особистості, його структури. Характеристика індивідуальності, як неповторного поєднання психічних особливостей.

    реферат [17,5 K], добавлен 16.01.2010

  • Поняття, сутність, структура, природа та особливості формування характеру як однієї з істотних особливостей психічного складу особистості. Аналіз місця волі в характері людини. Загальна характеристика та значення виховання характеру в підлітковому віці.

    реферат [26,4 K], добавлен 23.11.2010

  • Поняття про свідомість як особливу форму психічної діяльності, орієнтовану на відображення й перетворення дійсності. Головні задачі та функції свідомості. Рівні вияву психіки людини. Суспільна свідомість як відображення суспільного буття особистості.

    реферат [383,3 K], добавлен 19.10.2014

  • Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу і їх класифікація. Застосування колекційних психогімнастичних програм для розвитку особистості дошкільника.

    курсовая работа [48,1 K], добавлен 09.03.2011

  • Поняття про спілкування та його функції. Теоретичне обґрунтування психологічних особливостей процесу спілкування та експериментальне вивчення його впливу на розвиток особистості у юнацькому віці. Методи організації дослідження комунікативної активності.

    курсовая работа [158,9 K], добавлен 10.09.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.